Постанова

від 20.06.2023 по справі 8/88

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 8/88

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.,

представників учасників справи:

від позивача - Когутенко М. Г.,

відповідача - Перепелиця А.В.,

третьої особи - Ербелідзе А. О.,

прокуратури - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі колегії суддів: Паламар П.І., Івченко А.М., Ярмак О.М.

від 08.12.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Шапран В.В.

від 30.11.2022

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

за участю третьої особи Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

за участю Київської міської прокуратури

про визнання договору укладеним,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2011 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Відповідач) про зобов`язання Відповідача протягом 2011 року укласти договір поставки природного газу власного видобутку для потреб населення у редакції, наведеній Позивачем у прохальній частині позовної заяви.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", у Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" наявний обов`язок реалізувати Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для потреб населення природний газ, видобутий Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" за ціною відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.07.2010 № 889. У лютому 2011 року Позивач на адресу Відповідача надіслав лист та підписаний ним зі своєї сторони проект договору поставки природного газу власного видобутку, видобутого у 2011 році, з визначеним обсягом та ціною за 1000 куб. м, у двох екземплярах, однак Відповідач, не вчинив дій відповідно до частин 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), запропоновані умови договору не погодив, підписаного примірника договору поставки або протоколу розбіжностей до договору Позивачу не надіслав.

3. У процесі розгляду справи Позивач змінив предмет позову, заявивши про визнання укладеним між ним та Відповідачем договору поставки природного газу у редакції, поданій Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для підписання листом від 08.02.2011 № 6-692/1.2-11 (а. с. 103-114, т. 3).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, у задоволені позову відмовлено.

5. Рішення мотивоване тим, що між сторонами не було узгоджено такої істотної умови договору як його ціна, оскільки в проекті договору ціна газу була визначена відповідно до постанови Національної комісії регулювання енергетики України від 27.07.2010 № 889, яку визнано протиправною та скасовано з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 у справі № 2а-10541/12/2670. Враховуючи вищевказане, встановивши необґрунтованість та недоведеність Позивачем заявлених вимог, суд відмовив у задоволенні цього позову.

6. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про його законність та обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Позивач та Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, в яких просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

8. Підставою касаційного оскарження Позивач та Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначили пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України та необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 35/77 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341 щодо застосування частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1-5 статті 180 ГК України, частини 2 статті 187 ГК України у подібних правовідносинах.

9. Відповідач подав до суду відзив на касаційні скарги, в якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суди попередніх інстанцій встановили, що 08 лютого 2011 року Позивач запропонував Відповідачу укласти договір поставки природного газу власного видобутку для потреб населення, надіславши останньому листом № 6-692/1.2-11 два примірники підписаного зі свого боку договору.

11. Вказаний договір містить посилання на чинні на час здійснення Позивачем оферти законодавчі акти, зокрема, Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закон України "Про нафту і газ", Закон України "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо закупівель товарів та послуг у сфері природних монополій та суміжних ринків", постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", наказ Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2001 № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів".

12. Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами запропонованого проекту договору Відповідач зобов`язується передати Позивачу протягом 2011 року у власність природний газ в обсязі до 2100000000 м3 власного видобутку для потреб населення, а Позивач - приймати та оплачувати газ на умовах договору.

13. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 проекту договору ціна газу за 1 000 куб. м відповідно до постанови Національної комісії регулювання енергетики України від 27.07.2010 № 889 становить: 458,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 91,60 грн, а разом з ПДВ - 549,60 грн. Ціна на газ, яка вказана в пункті 4.1 цього договору, визначена на день його підписання і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни, сторони оформляють додаткову угоду до цього договору і в разі необхідності здійснюють перерахунок за отриманий природний газ за новими цінами.

14. Суди встановили також, що відповідно до пункту 10.1 проекту договору останній вважається укладеним з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення покупцем.

15. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на те, що Відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення вказаного договору. На переконання Позивача, з огляду на приписи статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", укладання договору для сторін у справі є обов`язковим.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема:

1) договори та інші правочини;…

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 628. Зміст договору

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 638. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 641. Пропозиція укласти договір

1. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

17. Господарський кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання

1. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

3. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 180. Істотні умови господарського договору

1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

3. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорів

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться астереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються б прийнятими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. З аналізу наведених правових норм Верховний Суд дійшов висновку, що укладення договору, предметом якого є поставка природного газу, власного видобутку, видобутого у 2011 році, для потреб населення, станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі є обов`язковим в силу вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

19. При цьому, відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права), ціна товару та строки його передачі.

20. За приписами частини 5 статті 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

21. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729, які були чинними на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, поставка природного газу, видобутого оператором за договором про спільну інвестиційну діяльність, здійснюється газодобувним підприємство НАК "Нафтогаз України" за закупівельними цінами, які для кожного суб`єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються НКРЕ згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб`єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

22. Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що правовідносини в частині визначення ціни природного газу між сторонами вказаного договору зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом затвердження її розміру постановою Національної комісії регулювання енергетики України, тобто постанова Національної комісії регулювання енергетики України є правовою підставою для застосування ціни газу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 07.06.2023 у справі № 31/101).

23. Встановивши, що між сторонами не було узгоджено такої істотної умови договору як його ціна, оскільки в проекті договору ціна газу була визначена відповідно до постанови Національної комісії регулювання енергетики України від 27.07.2010 № 889, яку визнано протиправною та скасовано з дати її прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 у справі № 2а-10541/12/2670 (яка набрала законної сили), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову.

24. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі №5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

25. У касаційних скаргах Скаржники оскаржують судові рішення у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначають про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновків, викладених у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341.

26. Обґрунтовуючи необхідність відступлення судом касаційної інстанції під час розгляду цієї справи від висновків щодо застосування положень частини 1 статті 638 ЦК України та частин першої - п`ятої статті 180 ГК України, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду, Скаржники зазначили, що ціна у договорі поставки природнього газу лише сформована на підставі постанови Національної комісії регулювання енергетики України від 23.12.2010 № 1952, а не поставлена в залежність з її чинністю/нечинністю, а тому факт визнання протиправною у судовому порядку цієї постанови не може бути покладений в основу висновку про відсутність такої істотної умови договору як ціна, оскільки за умовами договору ціна на газ визначена на день підписання договору і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів (пункт 4.2 проекту договору).

27. Мотивуючи необхідність відступлення судом касаційної інстанції під час розгляду справи № 8/88 від висновків щодо застосування положень частин 1, 3 статті 180, частини 2 статті 187 ГК України, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, Скаржники вказали, що визначений Позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору укладеним) свідчить про те, що останній хоче належним чином оформити правовідносини з Відповідачем, а отже такий спосіб захисту сприятиме усуненню невизначеності у взаємовідносинах сторін та створенню необхідних умов для відновлення порушеного права Позивача.

28. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

29. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

30. З огляду на принцип правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Верховний Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

31. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 31/101).

32. Задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, він може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

33. Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21.

34. Отже, Верховний Суд зазначає, що підставами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

35. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

36. Зважаючи на викладене, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього необхідно відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин справи.

37. Однак Скаржниками у своїх касаційних скаргах не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі №5/77 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, на підставі яких вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від таких висновків стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.

38. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи Скаржників фактично зводяться до їх незгоди з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, яка (позиція) узгоджується з практикою Верховного Суду, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 300 ГПК України. Однак вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу Скаржниками не наведено.

39. Крім того, питання щодо відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, вже розглядалось Верховним Судом у справі з аналогічними обставинами, де суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності відступати від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 5/77, від 07.06.2023 у справі № 31/101).

40. За таких обставин наведена Скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі №5/77 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341 щодо застосування норм права - частини 1 статті 638 ЦК України, частин першої - п`ятої статті 180 та частини 2 статті 187 ГК України у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судові витрати

42. Понесені Скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі № 8/88 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова