Рішення

від 26.06.2023 по справі 910/2408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/2408/23

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 38130845) та

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 840 195,90 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАМ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КЛІНКЕР» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № VKL 130820 від 13.08.2020 у розмірі 840 195,90 грн, з яких: 593 550,10 грн основного боргу, 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" та ОСОБА_1 та на все належне на праві приватної власності нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КЛІНКЕР» та ОСОБА_1 у розмірі ціни позову 840 195,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАМ Україна» про забезпечення позову відмовлено.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги до фізичної особи.

17.02.2023 Господарський суд міста Києва звернувся із запитом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 06.09.2001, видавник: Московський РУГУ МВС України в Київській області та місті Києві) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, про надання відомостей щодо місця проживання (перебування) вищевказаної фізичної особи.

07.03.2023 через відділ діловодства суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит стосовно зареєстрованого місця особи ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.04.2023 через відділ діловодства суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" залишено без розгляду; запропоновано позивачу подати письмові пояснення з належними та допустимими доказами щодо здійснення відповідачем-1 оплат за договором транспортного експедирування № VKL 130820 від 13.08.2020, зокрема, у розмірі 80 000,00 грн за рахунком №1189 від 17.11.2021.

10.05.2023 через відділ діловодства суду позивачем подані додаткові пояснення, в яких останній, серед іншого, зазначає, що 80 000, 00 гривень дійсно були сплачені відповідачем 05.08.2022 року як оплата боргу за договором транспортного експедирування № VKL 130820 від 13.08.2020 року. Однак, вказана сума вже була врахована при розрахунку загальної суми заборгованості за договором № VKL 130820 від 13.08.2020 та відображена в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ "Вітам Україна" та ТОВ "ВІП КЛІНКЕР".

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП КЛІНКЕР» (далі - відповідач, клієнт), було укладено договір транспортного експедирування №VKL 130820, за умовами якого експедитор від свого імені, за плату та за рахунок клієнта зобов`язується надати послуги транспортного експедирування, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим договором, а тому числі обґрунтовані витрати експедитора, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2 договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення, які є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору та заявки, пріоритетними є умови заявки.

Відповідно до п. 3.1. договору кожне замовлення на надання послуг транспортного експедирування попередньо узгоджується між клієнтом та експедитором шляхом погодження заявок на перевезення вантажів.

Згідно з п. 3.2. договору заявки складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженою особою клієнта і надсилаються експедиторові офіційними засобами зв`язку. Заявка повинна бути надіслана не менше ніж за 2 (дві) доби до планової дати завантаження ТЗ. Сторони погоджуються, що заявки передані офіційними засобами зв`язку мають юридичну силу оригіналу. Наступне передання оригіналу заявки не є обов`язковим. Заявка повинна містити відомості, що забезпечують належне виконання обов`язків сторін

Відповідно до п. 3.4 договору у разі прийняття заявки експедитор надсилає клієнтові заявку підписану уповноваженою особою із вказівкою номеру ТЗ та іншої необхідної інформації. Із цього моменту заявка вважається погодженою сторонами.

Пунктом 4.2 договору визначено, що вартість послуг погоджується сторонами в заявках.

У п. 4.3 договору позивач і відповідач-1 погодили, що за результатами надання послуг сторонами підписується акт надання послуг, а позивач після надання послуг згідно конкретної заявки, надсилає відповідачу-1 копії товарно-транспортних документів, Акт надання послуг, рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.5 договору Клієнт зобов`язаний оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку прострочення оплати послуг позивача відповідач зобов`язаний оплатити, а позивач має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є укладеним на невизначений строк.

Крім того, 24 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов`язується відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (відповідача-1), що виникли з договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 з усіма змінами та доповненнями, який був укладений між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до договору поруки від 24 травня 2022 поручитель відповідає за сплату послуг транспортного експедирування (п.2.2.), поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору (п.3.1).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно з договором транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 у сумі, що дорівнює 751 227,10 грн, а також додатково в розмірі відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (борг, на дату укладення договору поруки) (п. 4.1.).

Позивач у позовній заяві зазначає, що останнім надавалися послуги відповідачу-1, що підтверджується долученими до позовної заяви заявками на надання транспортно-експедиторських послуг, актами наданих послуг, рахунками на оплату та товарино-транспортними накладними на загальну суму 777 039,80 грн.

Надіслані позивачем акти надання послуг були підписані та надіслані позивачу відповідачем-1.

Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 593 550,10 грн.

Позивач зазначає, що свою заборгованість в сумі 593 550,10 відповідач-1 підтвердив, надіславши Гарантійний лист №27-09/22 від 27.09.2022, в якому зазначив, що гарантує оплату в найближчий період, проте, з того моменту відповідачем-1 не було вчинено будь-яких дій на урегулювання вказаної заборгованості.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 по січень 2023, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР".

З огляду на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 593 550,10 грн основного боргу, 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13 серпня 2020 року позивач надав транспортно - експедиторські послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату:

- №1157 від 09.11.2021 на суму 97 555,00 грн;

- №1158 від 10.11.2021 на суму 97 571,00грн;

- №1189 від 17.11.2021 на суму 96 986,00 грн;

- №1213 від 23.11.2021 на суму 107 612,00 грн;

- №2 від 04.01.2022 на суму 50 403,00 грн;

- №40 від 19.01.2022 на суму 79 504,00 грн;

- №100 від 03.02.2022 на суму 79 712,00 грн;

- №108 від 04.02.2022 на суму 79 800,00 грн;

- №169 від 21.02.2022 на суму 87 896,00 грн.

Також в матеріалах справи наявні копії актів надання послуг заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та товарно-транспортні накладні (CMR).

Відповідно до п. 4.5 договору клієнт зобов`язаний оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Судом встановлено, що зазначені вище рахунки фактури та акти надання послуг підписані та прийнятті відповідачем-1 без зауважень, про що свідчить проставлення підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" на них.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем-1 було надіслано Гарантійний лист №27-09/22 від 27.09.2022, в якому останній зазначив, що гарантує оплату в найближчий період.

Також в матеріалах справи наявна копія акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 по січень 2023, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР".

Таким чином, відповідно до транспортних замовлень заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" за договором транспортного експедирування №VKL 130820 становить 593 550,10 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем-1 грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" в розмірі 593 550,10 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідач-1, в порушення вищезазначених норм цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 593 550,10 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, з метою забезпечення виконання зобов`язань 24 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов`язується відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (відповідача-1), що виникли з договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 з усіма змінами та доповненнями, який був укладений між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до договору поруки від 24 травня 2022 поручитель відповідає за сплату послуг транспортного експедирування (п.2.2. договору поруки), поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору (п.3.1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно з договором транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 у сумі, що дорівнює 751 227,10 грн, а також додатково в розмірі відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (борг, на дату укладення договору поруки) (п. 4.1. договору поруки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 593 550,10 грн визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вимоги частини 5 статті 236, стаття 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Суд зазначає, що у позовній заяві не вказаний період нарахування 3% річних у розмірі 17 140,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 131 003,81 грн та 98 501,51 грн пені.

Суд, дослідивши вимоги позивача, встановив, що в матеріалах справи відсутня методика розрахунку; період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачем не зазначено; дані вимоги не містять посилання на первісні документи із зазначенням дат їх отримання, початку та кінця періоду нарахування.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б беззаперечно підтверджували направлення позивачем та отримання відповідачем рахунків на оплату, та надавали змогу встановити дату початку порушення відповідачем зобов`язання, суд позбавлений можливості самостійно встановити правильність проведених позивачем розрахунків і визначити суму нарахувань. Крім того, господарський суд не може самостійно визначати період нарахування пені, інфляціних втрат та трьох відсотків річних, а тому відмовляє у позові в частині стягнення 3% річних у розмірі 17 140,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 131 003,81 грн та 98 501,51 грн пені за невизначений період.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 38130845) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) заборгованість у розмірі 593 550 (п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 10 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 38130845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) 4 452 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) 4 452 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.06.2023

Суддя І.О. Андреїшина