Постанова

від 11.10.2023 по справі 910/2408/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Справа№ 910/2408/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В..

учасники справи:

від позивача: Мазур І.О.

від відповідача 1: Сергєєв П.О.

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 (повний текст рішення складено 26.06.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023

у справі №910/2408/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР"

2) ОСОБА_1

про стягнення 840 195,90 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТАМ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КЛІНКЕР» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № VKL 130820 від 13.08.2020 у розмірі 840 195,90 грн, з яких: 593 550,10 грн основного боргу, 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/2408/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 38130845) та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) заборгованість у розмірі 593 550 (п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 10 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 38130845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) 4 452 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 10-А, офіс 1-45, код ЄДРПОУ 40870235) 4 452 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем-1 грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" у розмірі 593 550,10 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені суд першої інстанції зазначав, що в матеріалах справи відсутня методика розрахунку; період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачем не зазначено; дані вимоги не містять посилання на первісні документи із зазначенням дат їх отримання, початку та кінця періоду нарахування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" подало апеляційну скаргу, у які просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2408/23 від 26.06.2023 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (код ЄДРПОУ 40870235, місцезнаходження: 03022, місто Київ, вул. Васильківська, буд. 28) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адрес проживання: АДРЕСА_1 ) суму боргу у розмірі 840 95, 90 (вісімсот сорок тисяч сто дев`яносто п`ять гривень 90 копійок) грн, яка складається з суми основного боргу 593 550,10 (п`ятсот дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 10 копійок), суми нарахованої пені 98 501,51 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот одна гривня 51 копійка), інфляційних втрат у розмірі 131 003, 81 (сто тридцять одна тисяча три гривні 81 копійка) та трьох процентів річних, що складає 17 140,48 (сімнадцять тисяч сто сорок гривень 48 копійок). Поновити позивачу строк на подання доказів (письмових копій електронних доказів), а саме: роздруківки з електронної пошти позивача від 09.11.2021 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №1157 від 09.11.2021; роздруківки з електронної пошти позивача від 10.11.2021 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №1158 від 10.11.2021; роздруківки з електронної пошти позивача від 17.11.2021 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №1189 від 17.11.2021; роздруківки з електронної пошти позивача від 23.11.2021 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №1213 від 23.11.2021; роздруківки з електронної пошти позивача від 04.01.2022 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №2 від 04.01.2022; роздруківки з електронної пошти позивача від 19.01.2022 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №40 від 19.01.2021; роздруківки з електронної пошти позивача від 03.02.2022 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №100 від 03.01.2022; роздруківки з електронної пошти позивача від 04.02.2022 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №108 від 03.02.2022; роздруківки з електронної пошти позивача від 21.02.2022 листування з відповідачем та направлення відповідачу рахунку №169 від 21.02.2022. Приєднати до матеріалів справи вищевказані докази.

В обґрунтування своєї скарги щодо рішення суду першої інстанції позивач зазначав, що відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за надані позивачем послуги порушує, як умови Договору, так і норми Цивільного кодексу України щодо належного та добросовісного виконання зобов`язань по Договору і відповідно позивачем було застосовано господарсько-правові санкції, у вигляді нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат понесених, у зв`язку з тривалим невиконанням обов`язків відповідачем за Договором.

Також, позивач звертав увагу суду, що на сторінках 5-6 позовної заяви наведено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, а також зазначено строки, з яких позивачем нараховано указані штрафні санкції та методика, згідно з якою робилися такі розрахунки. Датою початку заборгованості, яка вказана у позовній заяві означає 30 днів з моменту виставлення рахунку, з урахуванням вихідних днів.

Стосовно незгоди позивача з додатковим рішенням у даній справі, то відповідно позивач зазначав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним, а задоволена судом першої інстанції сума 15 000,00 грн не відповідає обсягу проробленої роботи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" у справі №910/2408/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).

Також, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення у справі №910/2408/23, в якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2408/23 від 05.07.2023 в частині відмови у повному задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ТОВ "ВІП КЛІНКЕР" (ЄДРПОУ: 38130845) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "ВІТАМ Україна" (ЄДРПОУ: 40870235) судові витрати у розмірі 84000,00 грн (вісімдесят чотири тисячі гривень) витрат на професійну правову допомогу.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 19.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" у справі №910/2408/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2408/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2408/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2408/23.

26.07.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 призначено на 27.09.2023.

14.08.2023 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційній скарги позивача.

В обґрунтування свого відзиву відповідач 1 зазначав, що останній не отримував від позивача вказаних у позовній заяві рахунків-фактур, отже на переконання відповідача 1 строк їх оплати не настав.

27.09.2023 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення на відзив відповідача 1.

У судове засідання, яке відбулося 27.09.2023 з`явився представник позивача, інші учасники справи не з`явились, про дату судового засідання сторони повідомлялись.

27.09.2023 у розгляді справи було оголошено перерву до 11.10.2023.

11.10.2023 у судове засідання з`явився представник позивача та відповідача 1, представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату і місце судового засідання повідомлявся судом, ураховуючи другу неявку відповідач 2, суд ухвалив слухати справу за відсутності відповідача 2.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів установила наступне, 13 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП КЛІНКЕР» (далі - відповідач, клієнт), було укладено договір транспортного експедирування №VKL 130820, за умовами якого експедитор від свого імені, за плату та за рахунок клієнта зобов`язується надати послуги транспортного експедирування, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим договором, а тому числі обґрунтовані витрати експедитора, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2 договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення, які є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору та заявки, пріоритетними є умови заявки.

Відповідно до п. 3.1. договору кожне замовлення на надання послуг транспортного експедирування попередньо узгоджується між клієнтом та експедитором шляхом погодження заявок на перевезення вантажів.

Згідно з п. 3.2. договору заявки складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженою особою клієнта і надсилаються експедиторові офіційними засобами зв`язку. Заявка повинна бути надіслана не менше ніж за 2 (дві) доби до планової дати завантаження ТЗ. Сторони погоджуються, що заявки передані офіційними засобами зв`язку мають юридичну силу оригіналу. Наступне передання оригіналу заявки не є обов`язковим. Заявка повинна містити відомості, що забезпечують належне виконання обов`язків сторін

Відповідно до п. 3.4 договору у разі прийняття заявки експедитор надсилає клієнтові заявку підписану уповноваженою особою із вказівкою номеру ТЗ та іншої необхідної інформації. Із цього моменту заявка вважається погодженою сторонами.

Пунктом 4.2 договору визначено, що вартість послуг погоджується сторонами в заявках.

У п. 4.3 договору позивач і відповідач-1 погодили, що за результатами надання послуг сторонами підписується акт надання послуг, а позивач після надання послуг згідно конкретної заявки, надсилає відповідачу-1 копії товарно-транспортних документів, Акт надання послуг, рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.5 договору Клієнт зобов`язаний оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.7 договору у випадку прострочення оплати послуг позивача відповідач зобов`язаний оплатити, а позивач має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є укладеним на невизначений строк.

Крім того, 24 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов`язується відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (відповідача-1), що виникли з договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 з усіма змінами та доповненнями, який був укладений між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до договору поруки від 24 травня 2022 поручитель відповідає за сплату послуг транспортного експедирування (п.2.2.), поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору (п.3.1).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно з договором транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 у сумі, що дорівнює 751 227,10 грн, а також додатково в розмірі відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (борг, на дату укладення договору поруки) (п. 4.1.).

Позивач звертаючись із позовом зазначав, що останнім надавалися послуги відповідачу-1, що підтверджується долученими до позовної заяви заявками на надання транспортно-експедиторських послуг, актами наданих послуг, рахунками на оплату та товарино-транспортними накладними на загальну суму 777 039,80 грн.

Надіслані позивачем акти надання послуг були підписані та надіслані позивачу відповідачем-1.

Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 593 550,10 грн.

Позивач зазначає, що свою заборгованість в сумі 593 550,10 грн відповідач-1 підтвердив, надіславши Гарантійний лист №27-09/22 від 27.09.2022, у якому зазначив, що гарантує оплату в найближчий період, проте, з того моменту відповідачем-1 не було вчинено будь-яких дій на урегулювання указаної заборгованості.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 по січень 2023, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР".

З огляду на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 593 550,10 грн основного боргу, 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України установлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13 серпня 2020 року позивач надав транспортно- експедиторські послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату:

- №1157 від 09.11.2021 на суму 97 555,00 грн;

- №1158 від 10.11.2021 на суму 97 571,00грн;

- №1189 від 17.11.2021 на суму 96 986,00 грн;

- №1213 від 23.11.2021 на суму 107 612,00 грн;

- №2 від 04.01.2022 на суму 50 403,00 грн;

- №40 від 19.01.2022 на суму 79 504,00 грн;

- №100 від 03.02.2022 на суму 79 712,00 грн;

- №108 від 04.02.2022 на суму 79 800,00 грн;

- №169 від 21.02.2022 на суму 87 896,00 грн.

Також в матеріалах справи наявні копії актів надання послуг заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та товарно-транспортні накладні (CMR).

Відповідно до п. 4.5 договору клієнт зобов`язаний оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Судом було установлено, що зазначені вище акти надання послуг підписані та прийнятті відповідачем-1 без зауважень, про що свідчить проставлення підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" на них.

Крім того, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем-1 було надіслано Гарантійний лист №27-09/22 від 27.09.2022, у якому останній зазначив, що гарантує оплату у розмірі 593 550,10 грн в найближчий період (т. 1, а.с. 53).

Також в матеріалах справи наявна копія акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 по січень 2023, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР".

Відповідач 1 у відзиві на апеляційні скарги позивача зазначав, що позивач вводить суд в оману не вказавши, що відповідачем 1 було здійснено оплату у розмірі 80 000,00 грн за послуги по рахунку 1189 від 17.11.2021, що підтверджується платіжною інструкцією №4078 від 05.08.2022. Відповідач 1 зазначав, що позивач в розрахунку сумі боргу зазначає, що оплата по рахунку узагалі не була здійснена.

Суд зазначає, що відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2020 по січень 2023, при розрахунку сторонами загальної заборгованості станом на дату підписання такого акту, загальна заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 593 550,10 грн, при цьому платіжне доручення №4078 від 05.08.2022 було ураховано.

Таким чином, відповідно до транспортних замовлень заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" за договором транспортного експедирування №VKL 130820 становить 593 550,10 грн.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем-1 грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" у розмірі 593 550,10 грн.

Отже, судом установлено, що відповідач-1, в порушення вищезазначених норм цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 593 550,10 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, як було установлено судом вище, з метою забезпечення виконання зобов`язань 24 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) зобов`язується відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" (відповідача-1), що виникли з договору транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 з усіма змінами та доповненнями, який був укладений між позивачем та відповідачем-1.

Відповідно до договору поруки від 24 травня 2022 поручитель відповідає за сплату послуг транспортного експедирування (п.2.2. договору поруки), поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору (п.3.1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно з договором транспортного експедирування №VKL 130820 від 13.08.2020 у сумі, що дорівнює 751 227,10 грн, а також додатково в розмірі відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (п. 4.1. договору поруки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України установлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не установлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не установлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 593 550,10 грн визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів 131 003,81 грн інфляційних втрат, 17 140,48 грн трьох відсотків та 98 501,51 грн пені.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову у цій частині зазначав, що у позовній заяві не вказаний період нарахування 3% річних у розмірі 17 140,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 131 003,81 грн та 98 501,51 грн пені та відсутня методика розрахунку, при цьому суд першої інстанції поклався на позицію ВС в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18. Однак, колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Звертаючись із позовом, ТОВ "ВІТАМ Україна" зазначало, у розрахунку суми заборгованості, початок періоду заборгованості, розрахунок позивачем закінчувався станом на дату подання позову.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначав, з огляду на вимоги частини 5 статті 236, стаття 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Тому, на переконання колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції не був позбавлений права зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов Договору транспортного експедирування №VKL 130820, а саме, п. 4.5 договору Клієнт зобов`язаний оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури. Відповідно до п. 5.7 договору у випадку прострочення оплати послуг позивача відповідач зобов`язаний оплатити, а позивач має право нарахувати пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Однак, у матеріалах справи, які були наявні при розгляді справи у суді першої інстанції, відсутні докази дати отримання відповідачем 1 рахунку на оплату, отже суд не може самостійно визначати період нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у цій частині. Оскільки у даному випадку не стоїть питання про неможливість з поданого позивачем розрахунку з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, а саме коли відповідачем 1 було отримано зазначені рахунки фактури. Стосовно посилання позивача у апеляційній скарзі на те, що оскільки відповідач 1 визнав загальну суму заборгованості, то відповідно він знає про існування указаного боргу і нарахування штрафних санкцій у даному випадку є законним, колегія суддів зазначає наступне. Визнання відповідачем суми заборгованості, підтверджується матеріалами справи, а саме листом від 27.09.2022 та підписанням актів надання послуг, однак згідно із позовних вимог та умов Договору, відлік прострочення нарахування здійснюється на підставі отримання відповідачем рахунків, про що і зазначав сам позивач звертаючись із позовом. Позивач звертаючись із апеляційною скаргою надав суду докази отримання відповідачем рахунків на оплату, а саме електронну переписку між сторонами, якою відповідно до умов договору направлялись рахунки на оплату.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивач не надав доказів суду апеляційної інстанції неможливість подання зазначених вище доказів у суді першої інстанції, оскільки нормами ГПК України, а саме ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б беззаперечно підтверджували направлення позивачем та отримання відповідачем рахунків на оплату, та надавали змогу установити дату початку порушення відповідачем зобов`язання, суд позбавлений можливості самостійно установити правильність проведених позивачем розрахунків і визначити суму нарахувань.

Беручи до уваги вищенаведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/2408/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Стосовно оскарження позивачем додаткового рішення у справі №910/2408/23, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, додатковим рішенням від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КЛІНКЕР" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Задовольняючи заяву позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час дослідження судом було установлено, що на час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару відповідає критерію розумності, крім того суд першої інстанції виходив із часткового задоволення позову.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначав, що усі витрати на правову допомогу були безпосередньо пов`язані з розглядом справи, що підтверджуються матеріалами справи, розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, при цьому колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи установлено, що при зверненні до суду з позовом позивач у позовній заяві зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, складає 100 000, 00 грн.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 убачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України установлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем зазначено, що розмір понесених витрат на правничу допомогу становить 84 000,00 грн, які він просить покласти солідарно на відповідачів.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги №146 від 06.02.2023;

- акт виконаних робіт №000807 від 27.06.2023;

- рахунок на оплату №687 від 06.02.2023;

- платіжну інструкцію №6533 від 10.02.2023;

- рахунок на оплату №808 від 27.06.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1304 від 04.11.2017;

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1350329.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України установлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

З метою установлення співмірності витрат на правову допомогу на заявлену суму у розмірі 84 000, 00 грн, судом було досліджено акт виконаних робіт №000807 від 27.06.2023 за договором про надання правової допомоги №146 від 06.02.2023.

Отже, з матеріалів справи слідує, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років, а алгоритм дій щодо правового захисту чітко визначений нормами Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ураховуючи професіоналізм і кваліфікацію адвоката Мазур І.О., розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки дана справа є розрахунковою і не потребує спеціальних знань.

Крім того, суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом було ураховано, що послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19.

Крім того, судом було ураховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, судом першої інстанції було вірно зазначено, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

З огляду на усі вищевикладені обставини, а також зважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись внутрішнім переконанням, дійшов вірного висновку, що співмірними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн, які і покладаються на відповідачів, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, ураховуючи те, що додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 прийнято відповідно до вимог ГПК України, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/2408/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №910/2408/23 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАМ Україна"

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов