Рішення

від 15.06.2023 по справі 922/1253/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023м. ХарківСправа № 922/1253/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Нью Ківі" (62430, Харківська область, Харківський район, с. Верхня Роганка, вул. Лебединська, 19; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Балагія, 13, к. 206, код ЄДРПОУ 43522676) до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (61091, м. Харків, пр. Петра Григоренка, 3) про відновлення порушеного права за участю учасників справи:

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідач, в якій просить суд зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку позивача № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві "Акцент-Банк". Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без будь-яких на те обґрунтувань та підстав заблокував банківський рахунок позивача, у зв`язку з чим останній позбавлений можливості розпоряджатися коштами за призначенням, сплачувати заробітну плату, податки і по суті притримує чужі, у тому числі бюджетні кошти.

Ухвалою суду від 06.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1253/23 за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що банком в результаті наданих позивачем документів було проведено переоцінку клієнта та встановлено позивачу статус неприйнятно-високого ризику та прийнято рішення про розірвання відносин між сторонами, обмежено проведення позивачем банківських операцій через дистанційний канал та запропоновано надати реквізити банківського рахунку в іншому банку, на який відповідачем буде проведено перерахування всіх належних позивачу коштів, чого позивачем зроблено не було. Жодного блокування банківських рахунків не проводилось.

Позивач у відповіді на відзив не погоджуючись з доводами відповідача, зазначає про те, що відповідачем не надано доказів дотримання ним вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта, а також не доведено здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було обмеження користування його рахунком. Також відсутні докази на підтвердження правомірності недотримання визначеного законодавством строку зупинення фінансових операцій позивача.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив позивача зазначає про те, що банк не зазначав про віднесення чи не віднесення позивача до осіб, пов`язаних зі здійсненням терористичної діяльності, а лише цитував статті Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Щодо блокування рахунків та коштів позивача, відповідач наголошує на тому, що обмеження способів використання коштів не є обмеженням у їх використанні, банк готовий перерахувати кошти позивачу в будь-який момент, проте позивач реквізити в інших банках не передає, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про небажання позивачем користуватись своїми коштами.

В судовому засіданні 08.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.06.2023.

Позивач у призначене судове засідання не з`явися, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.06.2020 Приватним підприємством "Нью Ківі" (позивач) підписано анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (відповідач). На підставі зазначеного, позивачу у Банку відповідача відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку.

03.01.2023 при спробі розпорядження коштами на рахунку позивача, останньому стало відомо, що здійснення банківської операції по рахунку унеможливлено банком.

В якості доказів позивач надав суду роздруківку зі сторінки інтернет-банкінгу від 03.01.2023 та виписку по рахунку про відхилення банком виконання банківської операції.

14.02.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом з переліком питань для з`ясування обставин, за якими здійснено блокування.

У відповіді (вих. № 20.1.0.0.0/7-20230215/82 від 16.02.2023) банк, посилаючись на вимоги абзацу 3 ч.1 ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення" повідомив про прийняте рішення щодо розірвання укладених з клієнтом ПП "Нью Ківі" договорів та закриття поточних рахунків, у зв`язку із встановленням неприйнятно високого за результатами переоцінки ризику клієнта.

Аналогічний за змістом лист відповідачем направлено на адресу позивача за вих № 20.1.0.0.0/7-20230202/182 від 17.02.2023.

24.02.2023 представник позивача звернувся до відповідача з вимогою щодо зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами.

У відповіді на вимогу позивача щодо зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами відповідач повідомив позивача, що арештів чи блокувань на рахунок ПП "Нью Ківі" не встановлювалось, проте встановлено обмеження на проведення представником підприємства операцій через дистанційну систему обслуговування. Одночасно відповідачем було запропоновано позивачу надати відомості про відкриті рахунки в інших банківських установах, про що надати заяву про перерахування залишку коштів на інший рахунок, які будуть перераховані банком протягом одного робочого дня.

19.01.2023 направив на електронну адресу директора підприємства позивача повідомлення про прийняття Банком рішення про розірвання договору і закриття рахунку та пропозицію перерахувати залишки з його рахунків 2600 в Банку відповідача на рахунок 2610 в іншому Банку.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.

Підставою позову є факт обмеження відповідача в реалізації права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його банківському рахунку із посиланням на норми ч.1 ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення", а саме встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі Закон), спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

За приписами п.п.6, 26 ч. 1 ст. 1 відповідного Закону верифікація це заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; ідентифікаційні дані це сукупність даних, що дає змогу однозначно встановити особу, а саме: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини восьмої та у пункті 2 частини дев`ятої статті 11 цього Закону.

Пунктами 41, 45 ч.1 ст.1 цього Закону встановлено, що об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників; первинний фінансовий моніторинг це сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

За приписами ст.8 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Частиною 4 ст. 11 Закону передбачено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.

Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Згідно з п.3 ч.8 ст.11 зазначеного вище Закону суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:

для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов`язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні (ч.14 ст.11 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

Отже, суб`єкти первинного фінансового моніторингу здійснюють ідентифікацію та верифікацію клієнта до/або під час встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, при цьому повторна ідентифікація та верифікація не є обов`язковою, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Пунктом 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг "Акцент-Банк" передбачено, що під час ідентифікації, вивчення клієнта, здійснення операцій на значну суму (а також під час уточнення інформації в процесі обслуговування клієнта) Банк здійснює аналіз клієнта та його фінансових операцій (з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати Банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам Банку, вкладників чи інших клієнтів, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України), шляхом отримання інформації/відомостей у вигляді окремих блоків в анкеті-опитувальнику та документів (у тому числі офіційних), що дають змогу здійснити ідентифікацію/верифікацію клієнта та належний аналіз відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану.

На вимогу уповноваженого працівника Банку клієнт зобов`язаний надати відомості та документи, які необхідні для:

- ідентифікації/верифікації/з`ясування особи клієнта;

- визначення суті діяльності, фінансового стану та підтвердження фінансових можливостей клієнта.

Якщо клієнт без поважних причин відмовляє уповноваженому працівнику в наданні необхідних документів або відомостей, Банк, згідно із вимогами чинного законодавства України, має право призупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення"; Законом України "Про банки і банківську діяльність"; Законом України "Про санкції"; нормативним актом Національного банку України, який регулює здійснення Банком фінансового моніторингу; внутрішніми документами Банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України.

Призупинення здійснення фінансових операцій, відмова від їх проведення або відмова від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин), здійснені відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, внутрішніх документів Банку з питань здійснення фінансового моніторингу, виключають відповідальність Банку і його працівників за невиконання або неналежне виконання відповідних зобов`язань перед клієнтами. Банк не встановлює ділові відносини (не проводить валютнообмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з фізичними особами, які включені до Переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

Як встановлено судом, відповідач прийняв рішення про розірвання ділових відносин між сторонами та обмежив позивачу проведення банківських операцій через дистанційний канал через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику на підставі абз 3 ч.1 ст.15 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення", що зокрема зазначено у листі від 16.02.2023 за № 20.1.0.0.0/7-20230215/82 та листі від 17.02.2023 за № 20.1.0.0.0./7-20230202/182.

Відповідно до абз 3 ч.1 ст.15 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Відповідно до приписів ч.ч.1-4 ст.7 цього Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:

Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до ст.18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Частиною 6 ст.7 Закону передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Згідно з п. 10.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банк України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), Банк зобов`язаний/має право відмовитися від виконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого телефоном за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов`язковим посиланням на статтю 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і на пункт 10.12 глави 10 цієї Інструкції).

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі по тексту Положення).

Пунктами 34-37 Положення передбачено, що Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п.п.45, 46 Положення).

Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно із п.1 Додатку № 12 Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону.

Відповідно до п.п.3, 5 п.8 Додатку № 12 до Положення банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону) у кожному випадку;

5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті);

Отже право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу про розірвання ділових відносин, а також право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим, і Банк, відмовляючи у проведенні фінансової операції повинен обґрунтувати підстави такої відмови та підстави встановлення високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

При цьому саме на банку лежить обов`язок підтвердити існування правових підстав для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, а тому суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що про дотримання банком процедур при проведені даної переоцінки повинен доводити позивач, а не банк.

Окрім того, згідно із ст.23 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно (ч.1 ст.23 Закону).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ч.2 ст.23 Закону).

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум (ч.3).

У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів (ч.9).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;

наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави (ч.10).

Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12).

Таким чином, зупинення фінансових операцій не може становити понад 30 робочих днів. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом є остаточними та продовженню не підлягають. У разі неприйняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом зазначених строків суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Доказів наявності у відповідача правових підстав для зупинення фінансових операцій позивача понад 30 робочих днів (прийняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення) суду надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні. Відсутні у справі і докази того, що були наявними обґрунтовані підстави встановлення позивачу статусу неприйнятно високого ризику, як і не доведено дотримання відповідачем процедури звернення до спеціально уповноваженого органу у порядку, передбачену Законом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 73 000,00грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 10.02.2023, укладений між позивачем та адвокатом Дрижановим О.С., детальний опис виконаних робіт від 27.02.2023 до договору про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2078 від 19.04.2017, ордер на надання адвокатом Дрижановим О.С. позивачу правової (правничої) допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2023 між Приватним підприємством "Нью Ківі" та адвокатом Дрижановим Олександром Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надати в обсягу та на умовах, визначених цією угодою правничу допомогу, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних та юридичних осіб в судах при здійсненні господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; поводження з адвокатськими запитами, тощо.

За змістом п.2 вказаного договору позивач зобов`язався сплатити гонорар за надання правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Сума гонорару, інших витрат, пов`язаних з виконанням доручення, порядок і форма оплати, термін дії договору і підстави для його розірвання, за умовами п.3 договору, визначаються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п.4 договору).

27.02.2023 між сторонами складено та підписано детальний опис виконаних робіт, який за своєю правовою природою є додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2023, в якій сторони погодили порядок та умови оплати наданих адвокатом послуг.

Так, відповідно до детального опису виконаних робіт від 27.02.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2023, в рамках досудового врегулювання спору адвокатом отримано від позивача наступні завдання - доручення, що за мінімальними за цінами обґрунтовуються відповідно до рішення РАХО № 13/1/7 від 21.07.2021 (що складає вартість від 3 МЗП):

- надання усних і/або письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики щодо проблеми клієнта (3 годин/ від 0,5 МЗП) - 10 000,00грн;

- складання і узгодження з клієнтом позовної заяви (2 МЗП) - 13 400,00грн;

- ведення справи - (3 МЗП) - 20 100,00грн; (1 МЗП судодень - 3 судодні) - 20 100,00грн;

- гонорар успіху (3% від суми 760 000,00грн на заблокованому банківському рахунку) - 22 800,00грн.

Сторони погодили, що не мають один до одного жодних претензій та оплата гонорару адвоката проводиться після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

Отже, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/45/19.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху в розмірі 3% від суми 760 000,00грн на заблокованому банківському рахунку, суд зазначає, що передбачена між сторонами винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

З цього приводу суд зазначає, що хоча чинне законодавство і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Суд зазначає про те, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Як вже було встановлено судом, сторони у детальному описі виконаних робіт дійшли до згоди, що гонорар успіху складає 3% від суми 760 000,00грн на заблокованому банківському рахунку.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у сумі 73 000,00грн суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (61091, м. Харків, пр. Петра Григоренка, 3) зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку Приватного підприємства "Нью Ківі" (62430, Харківська область, Харківський район, с. Верхня Роганка, вул. Лебединська, 19; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Балагія, 13, к. 206, код ЄДРПОУ 43522676) № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві "Акцент-Банк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (61091, м. Харків, пр. Петра Григоренка, 3) на користь Приватного підприємства "Нью Ківі" (62430, Харківська область, Харківський район, с. Верхня Роганка, вул. Лебединська, 19; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Балагія, 13, к. 206, код ЄДРПОУ 43522676) - 2 684,00грн судового збору, 73 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "26" червня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк