Ухвала

від 17.10.2023 по справі 922/1253/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1253/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Акцент-Банк"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді : Лавренюка Т.А.

від 15.06.2023

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Радіонова О.О., Істоміна О.А., Попков Д.О.

від 22.08.2023

у справі за позовом Приватного підприємства "Нью Ківі"

до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк"

про відновлення порушеного права

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Нью Ківі" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (надалі - Вілповідач), в якій просило суд зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку позивача № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві "Акцент-Банк". Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу Позивач просив суд покласти на Відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23, залишеним без змін Постановою Східного господарського апеляційного суду від 22.08.2023, позов задоволено повністю. Зобов`язано Відповідача зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку Позивача № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві "Акцент-Банк". Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 684,00 грн судового збору, 73 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивовано тим, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Місцевий господарський суд, дослідивши надані суду документи, дійшов висновку, що останні жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення товариству неприйнятно високого рівня. Суд першої інстанції встановив, що Банк жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати, що позивач вчиняв платіжні операції, які містять ознаки здійснення ризикої діяльності.

15 вересня 2023 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (надалі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №922/1253/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника, Верховним Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України(надалі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №922/1253/23 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Частинами 1, 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22.08.2023, повний текст постанови складено 25.08.2023, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 14.09.2023. Проте, касаційна скарга подана Скаржником 15.09.2023, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

Скаржником подано докази отримання копії постанови 05.09.2023, тобто касаційну скаргу подано в 20-денний строк з моменту отримання копії оскаржуваного рішення суду, що відповідно до частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Проте, Скаржник у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявнику строку для порушення питання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі №922/1253/23 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №922/1253/23 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Акцент-Банк" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "Акцент-Банк", що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська