Постанова

від 22.08.2023 по справі 922/1253/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/1253/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін

від позивача - Дрижанов О.С., адвокат, ордер серія АХ № 1139660 від 22.08.2023

від відповідача -не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вх. №1402 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23 (повний текст складено та підписано 26.06.2023, м. Харків) суддя Лавренюк Т.А.

за позовом Приватного підприємства "Нью Ківі" (62430, Харківська область, Харківський район, с. Верхня Роганка, вул. Лебединська, 19; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Балагія, 13, к. 206, код ЄДРПОУ 43522676) до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (61091, м.Харків, пр. Петра Григоренка, 3) провідновлення порушеного права ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Нью Ківі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк", в якій просив суд зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку позивача № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві "Акцент-Банк". Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без будь-яких на те обґрунтувань та підстав заблокував банківський рахунок позивача, у зв`язку з чим останній позбавлений можливості розпоряджатися коштами за призначенням, сплачувати заробітну плату, податки і по суті притримує чужі, у тому числі бюджетні кошти.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1253/23 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23 позов задоволено повністю (а.с. 124-139).

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк" зняти встановлене обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку Приватного підприємства "Нью Ківі" № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві "Акцент-Банк".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" в особі відокремленого підрозділу Філії Акціонерного товариства "Акцент-Банк на користь Приватного підприємства "Нью Ківі" 2 684,00 грн судового збору, 73 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивовано тим, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Місцевий господарський суд, дослідивши надані суду документи, дійшов висновку, що останні жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення товариству неприйнятно високого рівня. Суд першої інстанції встановив, що Банк жодними належними та допустимими доказами не довів обґрунтованості підстав вважати, що позивач вчиняв платіжні операції, які містять ознаки здійснення ризикої діяльності.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням відповідач, Публічне акціонерне товариства "Акцент-Банк" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23, в задоволенні позовних вимог ПП "Нью Ківі" до АТ "Акцент-Банк" про відшкодування порушеного права відмовити. Стягнути на користь АТ "Акцент - Банк" з ПП "Нью Ківі" судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що банком в результаті наданих позивачем документів, було проведено переоцінку клієнта та встановлено позивачу статус неприйнятно - високого ризику. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від проведення підозрілої фінансової операції.

Оскільки банк прийняв рішення про розірвання відносин між сторонами позивачу було обмежено проведення банківських операцій через дистанційний канал.

Апелянт стверджує, що жодного блокування банківських рахунків не проводилось.

Через встановлення позивачу статусу неприйнятного високого ризику на його адресу направлено листа щодо розірвання ділових відносин та запропоновано надати реквізити, банківського рахунку в іншому банку, на який відповідачем буде проведено перерахування всіх належних позивачу коштів, однак до цього часу позивачем не надано відповідних реквізитів.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу апелянт зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом до матеріалів позовної заяви не додавалось доказів оплати послуг, хоча це був його обов`язок відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що у разі, якщо суд вирішить, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню (хоча відповідач з цим не погоджується із зазначених вище підстав), то відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23. Встановлено строк учасникам справи до 02.08.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Призначено справу до розгляду на "22" серпня 2023 р. о 15:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

У строк, встановлений судом, на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1253/23 від 15.06.2023 залишити без змін.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.08.2023 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведені норми процесуального законодавства і те, що явка в судове засідання судом не була визнана обов`язковою, судова колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутності апелянта.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи 19.06.2020 Приватним підприємством "Нью Ківі" підписано анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (відповідач). На підставі зазначеного, позивачу у Банку відповідача відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку.

03.01.2023 при спробі розпорядження коштами на рахунку позивача, останньому стало відомо, що здійснення банківської операції по рахунку унеможливлено банком.

В якості доказів позивач надав господарському суду роздруківку зі сторінки інтернет-банкінгу від 03.01.2023 та виписку по рахунку про відхилення банком виконання банківської операції.

14.02.2023 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом з переліком питань для з`ясування обставин, за якими здійснено блокування.

У відповіді (вих. № 20.1.0.0.0/7-20230215/82 від 16.02.2023) банк, посилаючись на вимоги абзацу 3 ч.1 ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення" повідомив про прийняте рішення щодо розірвання укладених з клієнтом ПП "Нью Ківі" договорів та закриття поточних рахунків, у зв`язку із встановленням неприйнятно високого за результатами переоцінки ризику клієнта.

Аналогічний за змістом лист відповідачем направлено на адресу позивача за вих №20.1.0.0.0/7-20230202/182 від 17.02.2023.

24.02.2023 представник позивача звернувся до відповідача з вимогою щодо зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами.

У відповіді на вимогу позивача щодо зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами відповідач повідомив позивача, що арештів чи блокувань на рахунок ПП "Нью Ківі" не встановлювалось, проте встановлено обмеження на проведення представником підприємства операцій через дистанційну систему обслуговування. Одночасно відповідачем було запропоновано позивачу надати відомості про відкриті рахунки в інших банківських установах, про що надати заяву про перерахування залишку коштів на інший рахунок, які будуть перераховані банком протягом одного робочого дня.

19.01.2023 відповідач направив на електронну адресу директора підприємства позивача повідомлення про прийняття Банком рішення про розірвання договору і закриття рахунку та пропозицію перерахувати залишки з його рахунків 2600 в Банку відповідача на рахунок 2610 в іншому Банку.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на наступне.

Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору на надання банківських послуг в односторонньому порядку з ініціативи банку.

Як вірно зазначено господарським судом, підставою цього позову є факт обмеження відповідача в реалізації права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його банківському рахунку із посиланням на норми ч.1 ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення", а саме встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі Закон), спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

За приписами п.п.6, 26 ч. 1 ст. 1 відповідного Закону верифікація це заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; ідентифікаційні дані це сукупність даних, що дає змогу однозначно встановити особу, а саме: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини восьмої та у пункті 2 частини дев`ятої статті 11 цього Закону.

Пунктами 41, 45 ч.1 ст.1 цього Закону встановлено, що об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників; первинний фінансовий моніторинг це сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

За приписами ст.8 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Частиною 4 ст. 11 Закону передбачено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються для встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.

Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Згідно з п.3 ч.8 ст.11 зазначеного вище Закону суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:

для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов`язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні (ч.14 ст.11 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

Отже, суб`єкти первинного фінансового моніторингу здійснюють ідентифікацію та верифікацію клієнта до/або під час встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, при цьому повторна ідентифікація та верифікація не є обов`язковою, за умови відсутності у суб`єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними.

Пунктом 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг "Акцент-Банк" передбачено, що під час ідентифікації, вивчення клієнта, здійснення операцій на значну суму (а також під час уточнення інформації в процесі обслуговування клієнта) Банк здійснює аналіз клієнта та його фінансових операцій (з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати Банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам Банку, вкладників чи інших клієнтів, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України), шляхом отримання інформації/відомостей у вигляді окремих блоків в анкеті-опитувальнику та документів (у тому числі офіційних), що дають змогу здійснити ідентифікацію/верифікацію клієнта та належний аналіз відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану.

На вимогу уповноваженого працівника Банку клієнт зобов`язаний надати відомості та документи, які необхідні для:

- ідентифікації/верифікації/з`ясування особи клієнта;

- визначення суті діяльності, фінансового стану та підтвердження фінансових можливостей клієнта.

Якщо клієнт без поважних причин відмовляє уповноваженому працівнику в наданні необхідних документів або відомостей, Банк, згідно із вимогами чинного законодавства України, має право призупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення"; Законом України "Про банки і банківську діяльність"; Законом України "Про санкції"; нормативним актом Національного банку України, який регулює здійснення Банком фінансового моніторингу; внутрішніми документами Банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України.

Призупинення здійснення фінансових операцій, відмова від їх проведення або відмова від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин), здійснені відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, внутрішніх документів Банку з питань здійснення фінансового моніторингу, виключають відповідальність Банку і його працівників за невиконання або неналежне виконання відповідних зобов`язань перед клієнтами. Банк не встановлює ділові відносини (не проводить валютнообмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з фізичними особами, які включені до Переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач прийняв рішення про розірвання ділових відносин між сторонами та обмежив позивачу проведення банківських операцій через дистанційний канал через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику на підставі абз 3 ч.1 ст.15 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення", що зокрема зазначено у листі від 16.02.2023 за №20.1.0.0.0/7-20230215/82 та листі від 17.02.2023 за №20.1.0.0.0./7-20230202/182 (а.с.80-81).

Відповідно до абз 3 ч.1 ст.15 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Відповідно до приписів ч.ч.1-4 ст.7 цього Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:

Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до ст.18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.

При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Частиною 6 ст.7 Закону передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Згідно з п. 10.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банк України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), Банк зобов`язаний/має право відмовитися від виконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого телефоном за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов`язковим посиланням на статтю 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і на пункт 10.12 глави 10 цієї Інструкції).

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі по тексту Положення).

Пунктами 34-37 Положення передбачено, що Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п.п.45, 46 Положення).

Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно із п.1 Додатку № 12 Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону.

Відповідно до п.п.3, 5 п.8 Додатку № 12 до Положення банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону) у кожному випадку;

5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті);

Отже право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу про розірвання ділових відносин, а також право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим, і Банк, відмовляючи у проведенні фінансової операції повинен обґрунтувати підстави такої відмови та підстави встановлення високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

При цьому саме на банку лежить обов`язок підтвердити існування правових підстав для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що господарським судом не прийнято заперечення відповідача стосовно того, що про дотримання банком процедур при проведені даної переоцінки повинен доводити позивач, а не банк.

Окрім того, згідно із ст.23 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно (ч.1 ст.23 Закону).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (ч.2 ст.23 Закону).

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум (ч.3).

У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів (ч.9).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;

наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);

негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави (ч.10).

Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12).

Таким чином, зупинення фінансових операцій не може становити понад 30 робочих днів. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом є остаточними та продовженню не підлягають. У разі неприйняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом зазначених строків суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Доказів наявності у відповідача правових підстав для зупинення фінансових операцій позивача понад 30 робочих днів (прийняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення) господарському суду надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні. Відсутні у справі і докази того, що були наявними обґрунтовані підстави встановлення позивачу статусу неприйнятно високого ризику, як і не доведено дотримання відповідачем процедури звернення до спеціально уповноваженого органу у порядку, передбачену Законом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі, оскільки, останній не заперечуючи фактичні обставини викладені в оскаржуваному рішенні та не спростовуючи їх, зводить свою позицію до того, що права позивача не порушено, рахунок не заблоковано, а всі факти викладені позивачем як протиправні дії є правомірними, на думку скаржника.

Щодо стягнення господарським судом судових витрати з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 73 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 10.02.2023, укладений між позивачем та адвокатом Дрижановим О.С., детальний опис виконаних робіт від 27.02.2023 до договору про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2078 від 19.04.2017, ордер на надання адвокатом Дрижановим О.С. позивачу правової (правничої) допомоги (а.с.52-56).

Також господарським судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, 10.02.2023 між Приватним підприємством "Нью Ківі" та адвокатом Дрижановим Олександром Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надати в обсягу та на умовах, визначених цією угодою правничу допомогу, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних та юридичних осіб в судах при здійсненні господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; поводження з адвокатськими запитами, тощо.

За змістом п.2 вказаного договору позивач зобов`язався сплатити гонорар за надання правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Сума гонорару, інших витрат, пов`язаних з виконанням доручення, порядок і форма оплати, термін дії договору і підстави для його розірвання, за умовами п.3 договору, визначаються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п.4 договору).

Як встановлено судом першої інстанції 27.02.2023 між сторонами складено та підписано детальний опис виконаних робіт, який за своєю правовою природою є додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 10.02.2023, в якій сторони погодили порядок та умови оплати наданих адвокатом послуг.

Так, відповідно до детального опису виконаних робіт від 27.02.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2023, в рамках досудового врегулювання спору адвокатом отримано від позивача наступні завдання - доручення, що за мінімальними за цінами обґрунтовуються відповідно до рішення РАХО № 13/1/7 від 21.07.2021 (що складає вартість від 3 МЗП):

- надання усних і/або письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики щодо проблеми клієнта (3 годин/ від 0,5 МЗП) - 10 000,00 грн;

- складання і узгодження з клієнтом позовної заяви (2 МЗП) - 13 400,00 грн;

- ведення справи - (3 МЗП) - 20 100,00грн; (1 МЗП судодень - 3 судодні) - 20 100,00 грн;

- гонорар успіху (3% від суми 760 000,00грн на заблокованому банківському рахунку) - 22 800,00 грн.

Сторони погодили, що не мають один до одного жодних претензій та оплата гонорару адвоката проводиться після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

Отже, господарським судом обґрунтовано зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника в апеляційній скарзі, що позивачем при зверненні до суду з позовом до матеріалів позовної заяви не додавалось доказів оплати послуг, хоча це був його обов`язок відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, відповідно до правової позиції Об`єднаної Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача гонорару успіху в розмірі 3% від суми 760 000,00 грн на заблокованому банківському рахунку, господарським судом вірно зазначено, що передбачена між сторонами винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Так, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте господарським судом враховано те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Судом першої інстанції зазначено про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Також слід зазначити, що "гонорар успіху", погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Як було встановлено господарським судом, сторони у детальному описі виконаних робіт дійшли згоди, що гонорар успіху складає 3% від суми 760 000,00 грн на заблокованому банківському рахунку.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд першої інстанції вірно зазначено, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат до суду першої інстанції відповідачем не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Клопотання скаржника в апеляційній скарзі про зменшення судових витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки скаржником не надано жодних доказів, які б свідчили про невідповідність витрат позивача на послуги адвоката наданим послугам, їх неспівмірність, нерозумність, що у свою чергу слугувало б підставою для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Також колегія суддів враховує, що матеріали справи таких доказів не містять, клопотань про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу при розгляді позовної заяви відповідачем не подавалося. При цьому заявлений позивачем розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, категорією спору та наданими адвокатом послугами.

На підставі вищевикладених доводів, враховуючи надані докази на понесення позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість таких витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 73 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23 повинно бути залишено без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2023 у справі №922/1253/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков