Постанова

від 13.06.2023 по справі 308/5833/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5833/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 червня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Собослоя Г.Г., Куштана Б.П.

з участю секретаря: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2021 року у складі судді Бенци К.К., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка», Середнянської селищної ради про визнання права користування земельною ділянкою припиненим,

встановив :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «АПФ «Леанка», державне підприємство), Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Середнянська СР) про визнання права постійного користування земельною ділянкою припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12 листопада 2019 року виконавчим комітетом Середнянської СР (рішення № 58), на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час вказаний будинок, знаходиться на земельній ділянці, площею 0,466 га, кадастровий номер 2124855500:10:027:0004, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «АПФ «Леанка».

У січні 2020 року він звертався з листом до директора державного підприємства про припинення останнім права постійного користування вказаною земельною ділянкою на підставі пункту «е» ч.1 ст.141 ЗК України (набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці), у відповідь на який йому повідомлено, що згідно зі статутом державного підприємства питання припинення права постійного користування земельною ділянкою має бути погоджено з органом управління підприємства. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року № 1101-р ДП АПФ «Леанка» передано до сфери управління Фонду державного майна України. Проте, останнім

не виконано юридичні процедури, які б дали можливість у межах повноважень погодити державному підприємству відмову від права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Позивач зазначав, що перехід права на будівлю і споруду є однією

із законних підстав виникнення права на землю у набувача об`єкта нерухомості. Можливість реалізації ним таких прав не може залежати

від того, чи виконано попереднім землекористувачем процедуру й порядок припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування. Юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 , посилаючись на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованій на ній будівлі або споруди, статтю 120 ЗК України, пункт «е» ч.1 ст.141 ЗК України просив суд припинити право постійного користування державного підприємства вищевказаною земельною ділянкою.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 04 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право постійного користування ДП «АПФ «Леанка» земельною ділянкою, площею 0,466 га, кадастровий номер 2124855500:10:027:0004, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Середнє, урочище «Біля Вертольотної площадки».

Не погодившись із вказаним рішенням Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, як особи, яка не приймала участі у справі, подала на нього апеляційну скаргу. Просить дане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про наявність підстав припинення в судовому порядку права постійного користування землею у зв`язку із набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; судом неправильно визначено суб`єктний склад правовідносин, зокрема відповідачів, і не враховано, що відповідно до Статуту ДП «АПФ «Леанка» є державним унітарним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України, з яким повинні погоджуватись питання пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок, що закріплені за підприємством, а тому Фонд державного майна України повинен був бути залучений до участі у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенович Т.С. подав суду письмову заяву, в якій просить апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою закрити на підставі п.3 ч.1 ст 362 ЦПК України. Посилається на те, що прокурор невірно визначив особу, інтересів якої стосується оскаржуване рішення; в апеляційній скарзі не обґрунтовано яким чином ухвале рішення впливає на права та інтереси Фонду державного майна України, який не є розпорядником земельних ділянок державної чи комінальної власності, а також не враховано, що з набуттям права власності на житловий будинок у набувача виник майновий інтерес на земельну ділянку необхідну для його обслуговування; прокурором подано апеляційну скаргу в інтересах особи, яка не брала участі у справі, відносно якої суд не вирішував питання про її права та обов`язки.

В судовому засіданні прокурор Андрейчик А.М., представник Фонду державного майна України Глоба Л.В. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представиники Сердянської селищної ради Шестаков Ю.О., Вольф Р.О. просять рішення суду першої інтенції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Представник позивача - адвокат Семенович Т.С. в судовому засіданні просить апеляційне провадження за поданою апеляційної скаргу закрити, посилаючись на обставини, які ним вказані у вищевказаній заяві.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на спірній земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні державного підприємства, знаходиться належний позивачу на праві приватної власності житловий будинок, і з врахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, наяні правові підстави для припинення право постійного користування ДП «АПФ «Леанка» земельною ділянкою, площею 0,466 га, кадастровий номер 2124855500:10:027:0004, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Середнє, урочище «Біля Вертольотної площадки».

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Середнянської селищної ради № 58 від 12.11.2019 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 93,6 кв.м., житловою 61,3 кв.м., відновна вартість якого на момент приватизації - 17,00 грн., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який за ним зареєстровано реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області 11.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1986691221248, ( а.с. 10, 11).

Даний житловиий будинок, знаходиться на земельній ділянці площею 0,466 га, кадастровий номер 2124855500:10:027:0004, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І - ЗК № 000715, що підтверджується також і письмовими поясненнями Середнянської селищної ради за підписом селищного голови Р.Чорнак, яки викладені у заяві про визнання позовних вимог від 11.05.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до директора ДП АПФ «Леанка» з листом від 27.01.2020 про припинення Підприємством на підставі п. «е» ст. 141 ЗК України права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Листом від 06.02.2020 року за № 13 директор ДП АПФ «Леанка» Шестаков Ю.О. надав ОСОБА_1 відповідь з якої вбачається, що згідно з Статутом підприємства, питання припинення права постійного користування земельною ділянкою має бути погоджено з Органом управління підприємства. Зазначено також, що відповідно до розпорядження КМУ від 20.11.2019 № 1101-р ДП АПФ «Леанка» передана до сфери управління Фонду державного майна України, однак останнім не виконані юридичні процедури, які б дали можливість, в межах повноважень, погодити підприємству відмову від права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судового оціночно-будівельного та будівельно-технічного досліджень від 27.04.2021 року за № 154, який виготовлено на замовлення ОСОБА_1 , державним актом серії І-ЗК № 000715 від 28.02.1995 року на право постійного користування агропромисловій фірмі «Леанка» в смт. Середнє було надано в постійне користування земельні ділянки для сільськогосподарського використання площею - 1660,3га.; згідно із даним державним актом земельна ділянка площею - 0,466 га, периметром - 293,38 м., знаходиться в контурі 1115, в межах населеного пункту. Земельна ділянка площею - 0,466 га кадастровий номер 2124855500:10:027:004, яка знаходиться в ур. " Вертольотне" на території смт. Середнє складної конфігурації, суміжними землекористувачами або землевласниками досліджуваної земельної ділянки є: від А до Б - землі загального користування; від Б до В - землі ДП «Агропромислова фірма «Леанка»; від В до А - землі Середнянської селищної ради. У відповідності до п.6.1.32 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» - граничним розміром площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше - 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність. (ч.2 ст 117 ЗК України).

Згідно зі ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порядок припинення права користування земельною ділянкою врегульовано Главою 22 ЗК України.

Стататею 141 ЗК України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 142 ЗК України, зокрема у частинах 1,3,4, передбачений порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а саме припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації .

Статею 143 ЗК України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз даних норм свідчить, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування на підставі зверення користувача, за його письмової згоди, а бо в примусовому порядку на підставі рішення суду у випадках, які вказані у ст. 143 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Матеріалами справи доведено, що земельна ділянка, площею 0,466 га, кадастровий номер 2124855500:10:027:0004, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Середнє, урочище «Біля Вертольотної площадки» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І - ЗК № 000715, перебуває в постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» і є земельною ділянкою держвної форми власності.

ДП «Агропромислова фірма «Леанка» є законним користувачем спірної земельної ділянки. Підстави передбачені ст. 143 ЗК України для примусового припинення прав відповідача на земельну ділянку у судовому порядку, відсутні.

Набуття позивачем права власності на будинок не тягне за собою примусове припинення права відповідача на користування земельною ділянкою у судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що ДП «Агропромислова фірма «Леанка» згідно п.1.1. Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.03.2020 року за №396 (надалі ФДМ України) є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління ФДМ України (Суб`єкт управління підприємства).

Відповідно до п.5.2 Статуту підприємство зобов`язане погоджувати із Суб`єктом управління підприємства питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством.

Пунктом 7.5 Статтуту передбачено, що контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого та підприємством майна здійснює ФДМ України.

Підприємство здійснює влолодіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством (п.7.13 Статуту).

Згідно з п.10.1 та п.10.6.Статуту Суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавством України. Суб`єкт управління підприємством може вирішувати будь - які питання підприємства.

До виключної компетенції Суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, зокрема: здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням, розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб; забезпечення проведення інвентаризації майна підприємства; погоджує питання пов`язані, з земельними ділянками відповідно до законодавства. (п.10.7.1,10.7.19, 10.7.24,10.7.25 Статтуту).

Таким чином, доведеними є обставини, що ДП «Агропромислова фірма «Леанка» належить до сфери управління Фонду державного майна України, до виключної компетенції якого належить, зокрема, здійснення повноважень щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням, розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, та погодження питань, пов`язаних з земельними ділянками відповідно до законодавства України,

Згідно із ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Згідно із ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань ФДМ України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління ФДМ України на території України.

Таким чином ФДМ України для здійснення своїх повноважень і виконання покладених на нього завдань наділеним правом звернення до суду.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про припинення права постійного користування землею ДП «Агропромислова фірма «Леанка», яке здійснюється підставі державного акту на право постійного користування землею серії І - ЗК № 000715 і належить до сфери управління Фонду державного майна України, не врахував вищевказані обставини, судовим рішенням вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки ФДМ України, однак такий не був залучений судом до участі у справі.

З врахуванням наведеного доводи позивача, що прокурор невірно визначив особу, інтересів якої стоується оскаржуване рішення та не навів обґрунтування яким чином ухвале рішення впливає на права та інтереси ФДМ України, а також те, що суд не вирішував питання про права та обов`язки ФДМ України є безпідставними і повністю спростовують вище вказаними матеріалами справи, а тому клопотання позивача про закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст 362 ЦПК України не підлягає задоволенню.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави ФДМ України в суді, то такі є доведеними з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч.1ст. 2 Закону).

Згідно з положеннями ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Матеріалами справи встановлено, що звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ФДМ України, як особи, яка не приймала участі у справі, прокурор посилався на бездіяльність ФДМ України, який здійснює повноваження власника майна ДП «АПФ «Леанка», у процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції та щодо не оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Колегія суддів погоджується, що сам факт не звернення ФДМ України, до суду з апеляційною скаргою для захисту інтересів держави, свідчить про те, що відповідний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту таких інтересів та зверення до суду з апеляційною скаргою,

Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18.

Дані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності органу та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Таким чином у даній справі прокурор довів законні підстави для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ч.1 п.1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (ч.3 п.4 ст.376 ЦПК України).

З врахуванням наведеного рішення суду першої інтонації підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено 1 260 грн. судового збору, дана сума підлягає стягненню з позивача на користь апелянта.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.48, 51, 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2021 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка», Середнянської селищної ради про визнання права користування земельною ділянкою припиненим, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури 1260 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 23 червня 2023 року.

Головуючий :

Судді: