Рішення

від 08.06.2023 по справі 910/953/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023Справа № 910/953/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт"

до 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація),

2) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про розірвання угоди та стягнення 515 596, 35 грн.

Представники:

від позивача: Лавриненко І.А.;

від відповідача-1: Сойник О.В.;

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі-відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі-відповідач-2), в якому просить суд:

- розірвати угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт";

- стягнути грошові кошти в сумі 515 596, 35 грн з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у міста Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за угодою № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007. Крім того, позивач вказує, що на виконання зазначеної угоди позивачем було перераховано відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 515 596, 35 грн, проте, враховуючи що такі кошти були перераховані до відповідних бюджетів на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві, то такі кошти підлягають поверненню з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.02.2023.

14.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає, що підставою для повернення коштів позивачу може бути тільки прийняття Київською міською радою рішення про відмову у продажу земельної ділянки, проте, за поданням відповідача-1 рішення про відмову у продажу земельної ділянки або про передачу у власність земельної ділянки Київська міська рада не приймала.

21.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що позивачем не було надано до Головного управління земельних ресурсів вихідні дані по земельній ділянці, яка підлягає продажу, а також інші документи, які неодноразово просило надати Головне управління, позивачем проігноровано листи Головного управління щодо повідомлення про подальший намір купівлі земельної ділянки. Також, відповідач-1 вказує, що за наявною у Департаменті інформацією рішення про відмову у продажі земельної ділянки по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва позивачу Київською міською радою не приймалося. Крім того, відповідач-1 зазначає про пропуск строку позовної давності.

У судовому засіданні 23.02.2023 оголошено перерву до 23.03.2023.

15.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що одним із обов`язків відповідача-1 є підготовка як проекту рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, так і проекту рішення про відмову в продажу. Позивач вказує, що відповідач-1 в порушення умов укладеної угоди та Порядку, затвердженого рішенням КМР від 19.07.2005 № 810/3386 не здійснив дій щодо передачі документації та проект рішення завіреного у встановленому порядку до Київської міської ради для подальшого розгляду та затвердження. Крім того, позивач просить суд поновити процесуальний строк для подачі відповіді на відзив у даній справі.

22.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зокрема зазначає, що відсутні підстави для повернення позивачу авансового внеску, сплаченого в рахунок оплати вартості земельної ділянки, оскільки рішення про відмову у продажу земельної ділянки Київською міською радо не приймалося.

У судовому засіданні 23.03.2023, розглянувши заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" строк подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/953/23 призначено на 27.04.2023.

У судовому засіданні 27.04.2023 оголошено перерву до 25.05.2023.

У судовому засіданні 25.05.2023 оголошено перерву до 08.06.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, у поданому до суду 14.02.2023 відзиві на позовну заяву, просив суд розглядати справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач-1, рішенням Київської міської ради від 11.07.2002 № 115-2/115 «Про оформлення права користування земельними ділянками» земельна ділянка площею 0,8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 передана в оренду на 25 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт".

08.09.2003 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" укладено договір оренди земельної ділянки № 66-6-0097.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2007 між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)) (далі - Головне управління, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" (далі - Товариство) укладено угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37.

Відповідно до п. 1.1. угоди. Товариство відповідно до вимог рішення Київської міської ради від 26.09.2000 № 14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві» сплачує в рахунок оплати вартості земельної ділянки, згідно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, площею 0,8035 га, що знаходиться на вул. Олекси Довбуша, 37, аванс у розмірі 15 % від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 515 596, 35 грн без ПДВ. Сплата авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки проводиться виключно на підставі зазначеної Угоди.

Згідно з п. 2.1 угоди, Головне управління бере на себе зобов`язання:

2.1.1. Після виконання Товариством своїх зобов`язань викладених у п.п. 3.1., 5.2. Угоди, та за умов наявності бюджетних асигнувань на організацію продажу, організувати проведення та оплату експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки.

2.1.2. Після виконання робіт, зазначених в п. 2.1.1., підготувати проект рішення про продаж земельної ділянки та направити на розгляд до Київської міської ради.

2.1.3. В разі прийняття Київською міською радою рішення про відмову у продажу земельної ділянки Головне управління повертає кошти, вказані у п. 1.1. цієї угоди, Товариству протягом шестидесяти днів з моменту прийняття вищезазначеного рішення.

2.1.4. У випадку зміни банківських реквізитів, поштової адреси, номерів телефонів тощо на протязі 10 (десяти) робочих днів письмово повідомити про це Товариство.

За умовами п. 3.1. угоди, Товариство зобов`язується сплатити авансовий внесок, вказаний у п. 1.1. цієї угоди, в рахунок оплати вартості об`єкту, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня укладення цієї угоди.

Відповідно до п. 3.2 угоди, кошти, вказані у п. 1.1 цієї Угоди сплачуються Товариством у безготівковій формі шляхом її переказу на розрахунковий рахунок 37116001002659 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), із зазначенням призначення платежу «авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно з Угодою від ____ № ____ без ПДВ».

Пунктом 3.4. угоди визначено, що у випадку прийняття Київською міською радою рішення про продаж земельної ділянки Товариству та укладення між Київською міською радою та Товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки, кошти сплачені в якості авансу, вказані у п. 1.1. цієї угоди зараховуються в рахунок оплати вартості земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.5. угоди, у випадку передбаченому п. 2.1.3. цієї угоди, Головне управління повертає Товариству кошти, вказані у п. 1.1. цієї угоди, у безготівковій формі, шляхом їх переказу на банківський рахунок Товариства, вказаний в п. 8, або на банківські реквізити вказані Товариством відповідно до п. 2.2.4. цієї угоди.

Згідно розділу 4 угоди, ця угода набуває чинності з моменту її реєстрації в Головному управлінні і діє: до моменту укладення Товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки (п. 4.1.1. угоди); до моменту прийняття рішення Київською міською радою про відмову у продажу та повернення коштів Товариству відповідно до п. 2.1.3. цієї Угоди (п. 4.1.2. Угоди); до повного виконання Товариством зобов`язань, викладених у п.п. 3.1. та 5.2. цієї угоди (п. 4.1.3. Угоди).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Угоди відповідно до платіжного доручення № 4118 від 29.08.2017 позивачем на рахунок відповідача-1, зазначений у п. 3.2 Угоди, було перераховано грошові кошти у розмірі 515 596, 35 грн. В призначенні платежу зазначено «авансовий внесок за викуп земельної ділянки згідно з Угодою від 23.04.2009 № 11 без ПДВ».

В свою чергу, як зазначає відповідач-1, на виконання умов Угоди Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було організовано проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки 8000000000:66:259:0033, яка розташована по вул. ул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва та 23.11.2007 Приватним підприємством «У.К.Р.-ГЕО» проведена експертна грошова оцінка земельної ділянки 8000000000:66:259:0033.

Проте, суд зазначає, що в матерілах справи відсутній виготовлений на замовлення відповідача-1 Звіт про експерту грошову оцінку земельної ділянки 8000000000:66:259:0033, яка розташована по вул. ул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва, зі змісту якого вбачалась ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0033.

Так, у 2009 році на замовлення позивача було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо поновлення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, що підлягає продажу № 8000000000:66:259:0033.

Згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05710-13887 від 25.07.2018 кошти в сумі 515 596, 35 грн були перераховані Департаментом на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 33119327700001 в загальних сумах коштів, які надходили від продажу земельних ділянок та спрямовані Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві до місцевого та державного бюджетів у пропорції 90 та 10 відсотків відповідно.

Крім того, листом № 05708-14402 від 30.11.2022 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що відповідно до постанови про проведення виїмки від 24.11.2010 вилучено, зокрема кадастрову справу Є-0626 про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:259:0033, площею 0,8035 га на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва. Враховуючи викладене, надати відомості щодо підготовки проєкту рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Малахіт» та копію відповідного проєкту рішення не вбачається можливим. За поданням Департаменту рішення про передачу у власність земельної ділянки Київська міська рада не приймала. За даними Міського земельного кадастру договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним було виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеної Угоди, зокрема, сплачено суму авансового внеску, однак із незалежних від позивача причин земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:259:0033) по вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва не була передана позивачеві у власність, проект рішення відповідачем-1 про продаж зазначеної земельної ділянки не готувався, відповідно Київська міська рада не приймала жодних рішень про продаж вказаної земельної ділянки позивачеві. Тож, як вказує позивач, через протиправне зволікання Департаментом у підготовці проекту рішення про продаж земельної ділянки позивачеві, відсутності відповідного рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:259:0033 на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва позивач просить суд розірвати угоду № 89 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 від 23.08.2007, а також стягнути грошові кошти в сумі 515 596, 35 грн з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у міста Києві.

Заперечуєчи проти задоволення позовних вимог, відповідача-1 зазначає, що умовами Угоди чітко визначено, що підставою для її розірвання та повернення, сплачених позивачем коштів, є рішення Київської міської ради про відмову у продажу земельної ділянки, проте останньою відповідного рішення не приймалось.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як встановлено у ч. 1 ст. 116, ч.ч. 3, 6 ст. 128 Земельного кодексу України право власності на земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, набувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 2 ст. 128 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

У відповідності до ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України).

При цьому частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у продажу земельної ділянки є, зокрема, відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Отже, вищенаведене свідчить, що прийняттю Київською міською радою рішення про продаж земельної ділянки має передувати подача заяви (клопотання) та пакету документів в порядку ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України, а також укладення угоди про оплату авансового внеску. Відмова від укладення такого договору (угоди), відповідно, є підставою для відмови у продажу земельної ділянки.

Як вказує відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, позивач 03.09.2007 звертався до Головного управління з відповідним клопотанням про продаж земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що укладення спірної Угоди свідчить про те, що позивач звертався із заявою в порядку ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України.

З наведеного випливає, що Угода між позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів, укладена на виконання вимог ст. 128 Земельного кодексу України, яка передбачає виконання обов`язку (внесення авансу) позивачем за майбутнім договором купівлі-продажу земельної ділянки, до того, як цей договір буде укладений.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Відповідно до п. 3 Положення Головне управління земельних ресурсів відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує делеговані йому Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноваження; організовує проведення нормативної, експертної, економічної грошової оцінки земельних ділянок; готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб та ін.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 433/593 від 29.05.2003 «Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві» Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до пункту «з» ст. 9 та п. «є» ст. 184 Земельного кодексу України.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 14/991 від 26.09.2000 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в місті Києві» рішення про надання земельних ділянок та про оформлення права користування землею особам, які подали клопотання про купівлю відповідних земельних ділянок, приймаються після сплати такими особами авансу в розмірі 15 % від грошової оцінки цих земельних ділянок. Організацію виконання вказаного рішення покладено на Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Рішенням Київської міської ради № 810/3386 від 19.07.2005 затверджено Порядок продажу земельних ділянок у місті Києві (далі - Порядок), яким визначено, що продаж земельних ділянок згідно з вимогами цього порядку здійснюється без проведення земельних торгів у випадках, якщо земельні ділянки відповідно до закону не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Відповідно до ст. 1 Порядку, експертна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється за замовленням Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок внесеного покупцем земельної ділянки авансу.

Разом з цим, у відповідності до ст. 7 Порядку, Головне управління земельних ресурсів на підставі комплексного аналізу матеріалів з продажу земельної ділянки надає висновок до технічної документації з продажу земельної ділянки та у разі наявності підстав для продажу зацікавленій особі земельної ділянки готує проект рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки.

Тож, саме акт Київської міської ради у формі рішення про продаж земельної ділянки, прийнятого згідно з передбаченою процедурою, є підставою для укладення договору купівлі-продажу.

При цьому, одним із обов`язків відповідача-1, зумовленого наданими йому повноваженнями, є підготовка як проекту рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, так, відповідно і проекту рішення про відмову в продажу, в залежності від наявності перешкод до укладення договору купівлі-продажу.

Проте, відповідач-1 в порушення умов Угоди та обов`язків передбачених Порядком не здійснив дій щодо передачі документації та проекту рішення завіреного у встановленому порядку до Київської міської ради для подальшого розгляду та затвердження, тим самим порушивши п. 2.1.2 Угоди, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Разом з цим, за умовами п. 2.1.1 Угоди відповідач-1 прийняв на себе обов`язок організувати проведення та оплату експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що дотримання Київською міською радою передбаченого чинним законодавством порядку для прийняття рішення про продаж земельної ділянки залежить безпосередньо від дій Головного управління земельних ресурсів, оскільки попередню підготовку матеріалів для прийняття такого рішення здійснює саме відповідач-1, а тому належне виконання його обов`язків обумовлює загальне дотримання відповідної процедури.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем-1 не вчинено дій на виконання обов`язків прийнятих на себе Угодою, таким чином, загальний строк невиконання умов Угоди відповідачем-1 становить більше ніж 15 років, що безумовно свідчить про істотне порушення стороною взятих на себе договірних зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеними посилання позивача на невиконання відповідачем-1 умов Угоди про що, зокрема, свідчить неприйняття Київською міською радою рішення щодо продажу або відмови в продажу земельної ділянки, в зв`язку з чим, на даний час відсутня підстава для укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Слід зазначити, що згідно з п. 3.5 Угоди у випадку, передбаченому п. 2.1.3 цієї Угоди, Головне управління повертає Товариству кошти, вказані у п. 1.1 цієї Угоди, у безготівковій формі, шляхом їх переказу на поточний рахунок Товариства, вказаний в п. 8 цієї Угоди, або на банківські реквізити, вказані Товариством відповідно до п. 2.2.4 цієї Угоди.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Оцінка порушення умов договору, як істотного, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 3-26гс12.

Враховуючи встановлені судом обставини тривалого невиконання відповідачем-1 умов Угоди, що є істотним порушенням прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про розірвання Угоди в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання угоди № 89 від 23.08.2007 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Покупець не може відмовитись від укладення договору купівлі-продажу, без вчинення дій для укладення такого правочину. Відповідно, така можливість у позивача відсутня, оскільки внаслідок порушення відповідачем-1 умов Угоди Київською міською радою не прийнято рішення про продаж земельної ділянки позивачу.

Оскільки укладенню договору купівлі-продажу земельної ділянки передує прийняття Київською міською радою відповідного рішення, яке досі так і не було прийнято, посилання відповідачів на зазначену норму є помилковим.

Щодо посилання відповідача-1 про сплив строку позовної давності, який відповідачем-1 обраховано з 2010 року з посиланням на звернення позивача до Головного управління з листом щодо повернення коштів, суд відзначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - частина 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні листи на які посилається відповідач-1 у відзиві, а саме лист позивача за жовтень 2020 та лист-відповідь Головного управління за листопад 2010. При цьому, у відповіді на відзив позивач заперечує проти факту направлення відповідачу -1 листа у жовтні 2010 року.

Тож, суд вважає безпідставним посилання відповідача-1 на такі листи, як підставу для відрахування строку позовної давності та висновку про сплив такого строку у 2013 році.

Крім того, відповідно до п. 4.1.1. Угоди остання набуває чинності з моменту її реєстрації в Головному управлінні та діє до моменту прийняття рішення Київською міською радою про відмову у продажу та повернення коштів Товариству відповідно до п. 2.1.3 цієї Угоди.

Таким чином, з моменту укладення Угоди та станом на дату звернення до суду Угода є чинною, права та обов`язки за нею не є припиненими, а отже і зобов`язання за нею не є припиненими. Крім того, спірна Угода не містить строку виконання відповідачем-1 обов`язку щодо передачі проекту рішення щодо купівлі-продажу земельної ділянки на вирішення Київради.

При цьому, позовна давність не може застосовуватися до вимоги про розірвання чинної Угоди у зв`язку з її невиконанням, оскільки стан порушення умов Угоди є триваючим правопорушенням і особа може захистити своє право протягом усього строку порушення свого права.

У даному випадку відповідач-1 неправомірно ухиляється від передачі документації та проекту рішення завіреного у встановленому порядку про продаж земельної ділянки до Київської міської ради для подальшого розгляду та затвердження, що і є триваючим правопорушенням, яке триває більш як 15 років.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Глава 83 Цивільного кодексу України встановлює засади набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Враховуючи припинення договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-1, внаслідок розірвання угоди в судовому порядку, а також той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8035 га, що знаходиться на вул. Олекси Довбуша, 37 у Дніпровському районі м. Києва, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" та Київською міською радою укладено не було, сплачені в рахунок виконання майбутнього договору грошові кошти у сумі 515 596, 35 грн, підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 515 596, 35 грн авансового внеску є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із меж заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" - задовольнити.

2. Розірвати угоду № 89 від 23.08.2007 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки, розташованої у Дніпровському районі міста Києва за адресою вул. Олекси Довбуша, 37, укладену між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт".

3. Стягнути з бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" (вул. Олекси Довбуша, буд. 37, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код - 24729540) грошові кошти у розмірі 515 596 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 35 коп.

4. Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 26199097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Малахіт" (вул. Олекси Довбуша, буд. 37, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код - 24729540) 10 417 (десять тисяч чотириста сімнадцять) грн 95 коп. - судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 19.06.2023.

Суддя Щербаков С.О.