Постанова

від 28.06.2023 по справі 932/5349/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4680/23 Справа № 932/5349/22 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюсфарм» про стягнення заборгованості

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Салюсфарм», в якому просить суд стягнути з відповідача ТОВ «Салюсфарм» грошові кошти в сумі 193050 доларів США та 1 976 214,24 гривень. Під час розгляду цивільної справи позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення в межах позовних вимог та судових витрат арешту на грошові кошти, що становить в загальному розмірі 9 076 527,24 гривень, які знаходяться на банківських рахунках відповідача ТОВ «Салюсфарм» (ЄДРПОУ 40263253, 49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2) : НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.43) та НОМЕР_2 , відкритого у АТ «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2\12) та інші рахунки , що можуть бути відкриті ТОВ «Салюсфарм» після відкриття виконавчого провадження, обґрунтовуючи свою заяву тим, що існують великі ризики того, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Просить взяти до уваги скрутне становище позивачки, яка має на утриманні чотирьох дітей та знаходиться в Шотландії в статусі біженця, де отримує державну допомогу Шотландії, інших доходів не має. Просить не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки позивачка через зазначені обставини не має можливості внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в якості зустрічного забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача (том 2 а.с.1-2).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року в задоволенні заяви представника позивача адвоката Гусакової О.Б. про забезпечення позову відмовлено (том 2 а.с.13-15).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Гусакова О.Б., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову (том 2 а.с.18-20).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача юридичної особи ТОВ «Салюсфарм» заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2020 року в розмірі 165000 доларів США основного боргу; 28050,00 доларів США відсотків за користування грошовими коштами; 1 976 214,24 гривень суми пені; всього в еквіваленті 9 034 122,24 гривень.

Відповідно наданої до суду копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2020 року вбачається, що позикодавець ОСОБА_1 надала позичальнику ТОВ «Салюсфарм» поворотну фінансову допомогу в розмірі 65000 доларів США за умови повернення до 31 грудня 2021 року.

З наданих копій квитанцій від 21.07.2020 року та від 12.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 передала ТОВ «Салюсфарм» 165000 доларів США.

Згідно до додаткової угоди № 1 до договору № 21/07-20 від 21.07.2020 року, сторони доповнили договір пунктом про оплатне користування грошовими коштами позикодавця із розрахунку 1 % від еквіваленту суми залучених коштів долару США за календарний місяць використання коштів позичальником.

На момент звернення до суду 15.09.2022 року зобов`язання повернути борг відповідачем не виконане.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд 1 інстанції виходив із того, що вжиття заходів забезпечення позову не виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і створює невиправдані обмеження відповідача в його праві на використання коштів, які перешкоджають здійсненню господарської діяльності.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК вправі покласти на позивача обов`язок внести на депозитний рахунок суду зустрічне забезпечення, достатнє для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте його розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір зустрічного забезпечення, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета зустрічного забезпечення у повному розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, що позивачем не запропоновано жодної гарантії відшкодування можливих для відповідача збитків, завданих при умовах забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на рахунки, де знаходяться грошові кошти, які є власністю відповідача - юридичної особи, що за юридичною природою є нічим іншим, як забороною розпоряджатися, користуватися та володіти ними, а як наслідок є прямим перешкоджанням підприємницькій діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів з підстав невиконання умов договору, однак, суд, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, правильних дійшов висновків, що у задоволенні заяви слід відмовити з тих підстав, що наведені в заяві обґрунтування способу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів, розміщених на двох банківських рахунках відповідача та інших банківських рахунках, які будуть відкриті під час виконавчого провадження, не свідчать про співмірний та ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась.

Користування грошовими коштами, розміщеними на належних відповідачеві банківських рахунках, у своїй підприємницькій діяльності відповідачем до ухвалення рішення суду у справі аж ніяк не перешкоджає з`ясуванню судом доказів та обставин і ухваленню об`єктивного судового рішення у цій справі, а накладення арешту на банківські рахунки, без їхньої ідентифікації та визначення їхнього статусу, якими користується відповідач, як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, жодним чином не направлена на досягнення реального та ефективного виконання судового рішення.

Посилання апелянта, на те, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022року її заяву про накладення арешту на грошові кошти відповідача було задоволено, проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року вказана ухвала скасована, з підстав не зазначення позивачем конкретних банківських рахунків на які необхідно накласти арешт, а також не запропоновано жодної гарантії відшкодування можливих для відповідача збитків, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підставами для скасування ухвали про забезпечення позову було в перше чергу перешкода здійсненню господарської діяльності. Посилання апелянта, що вона не має коштів на забезпечення гарантії відшкодування можливих для відповідача збитків, не є підставою щоб ставити сторону відповідача у критичне становище.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: