Рішення

від 06.09.2010 по справі 5020-5/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 вересня 2010 року

справа № 5020-5/108

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Євдокімова І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства “Севміськводоканал”

Севастопольської  міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99804, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі  1656,44 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_2, начальник юридичного відділу, довіреність № 20-2/12 від 05.01.2010;  

відповідача  – не з’явився.

Комунальне підприємство “Севміськводоканал” Севастопольської  міської Ради (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі  1656,44 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору               № 3655 від 01.09.2009, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надані послуги.

                    Представник Позивача у судовому засіданні 06.09.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 19.08.2010, 06.09.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

                    Оскільки матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд

   ВСТАНОВИВ:

          01.09.2009 між Комунальним підприємством “Севміськводоканал” Севастопольської  міської Ради (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) укладений договір № 3655 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник надає послуги по холодному водопостачанню, а Абонент зобов’язується своєчасно проводити оплату Постачальнику за надані ним послуги відповідно до умов даного Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.7-8/.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору Постачальник  здійснює нарахування Абоненту платежів за наданні послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади та діючими у відповідний період. Абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення відповідно до рахунку, оформленому Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або іншими видами оплат, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 4.5 Договору Абонент зобов’язаний щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим місяця проводити Постачальнику оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення. У разі спливу вказаного строку сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору Позивачем  надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, на оплату яких щомісяця виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року Позивачем були виставлені наступні рахунки:

-          рахунок-акт №3655 від 28.12.2009 на суму 1442,94 грн. /а.с.13/;

-          рахунок-акт №3655 від 19.01.2010 на суму 194,64 грн. /а.с.12/;

-          рахунок-акт №3655 від 25.02.2010 на суму 72,43 грн. /а.с.11/;

У зв’язку з чим заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Комунальним підприємством “Севміськводоканал” Севастопольської  міської Ради за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року складає 1656,44 грн., що підтверджується розрахунком Позивача /а.с.9/.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

 Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 1656,44 грн., у той час як згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором №3655 від 01.09.2009, через що вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1656,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на Відповідача.  

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

       В И Р І Ш И В :

           1.  Позов задовольнити повністю.

           2.  Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99804, АДРЕСА_1), ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Севміськводоканал” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4, ідентифікаційний код 03358274, р/р 26005310007401 в ФАБ «Південний») заборгованість в розмірі 1656,44 грн. (одна тисяча шістсот п’ятдесят шість грн. 44 коп.) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                           І.В.Євдокімов

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 13.09.2010.