Рішення

від 06.04.2023 по справі 183/5133/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5133/18

№ 2/183/37/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової території,-

в с т а н о в и в:

23 серпня 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія`по вул. В.Ковалівка, буд. 6 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової території, в якому просило стягнути з останньої на його користь заборгованість на загальну суму 12 392,81 грн.

Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

30 серпня 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 звернулося до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунуло недоліки первісної заяви.

В обґрунтування позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія`по вул. В.Ковалівка, буд. 6 (надалі ОСББ «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6), з урахуванням уточнених вимог в останній редакції посилалося на те, що воно є балансоутримувачем та здійснює забезпечення реалізації прав співвласників та володіння й користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

Власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_1 , яка проживає в ній разом з дочкою та чоловіком ОСОБА_2 .

Таким чином відповідач, будучи власником квартири у відповідності до вимог абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є співвласником багатоквартирного будинку, а тому остання повинна сплачувати внески та платежі на утримання будинку та прибудинкової території.

В той же час, відповідач ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2015 року не сплатила жодного внеску та платежу як співвласник майна будинку, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2023 року має заборгованість в сумі 24 820,18 грн.

Відповідач від виконання своїх обов`язків ухиляється, на прохання та вимоги не реагує, у загальних зборах ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 участі не приймає.

Позивач вважає, що оскільки відповідач не виконує своїх обов`язків як співвласник багатоквартирного будинку, до останнього слід застосувати приписи ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Так, ОСББ «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 провело розрахунок заборгованості відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, згідно якого заборгованість по витратамна утриманнябудинку таприбудинкової територіїстановить 31 375,64 грн. з яких: основний борг по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 24 820,18 грн.; інфляційні втрати за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 4 953,59 грн. та 3% річних за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 1 601,84 грн.

Зазначену суму заборгованості, а також судові витрати в загальному розмірі 5 184,00 грн. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_1 просило стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року в задоволенні клопотання представнику відповідача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги було відмовлено.

Ухвалою суду від 31 травня 2021 року в задоволенні клопотання представнику відповідача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги було відмовлено.

08 серпня 2021 року ОСОБА_2 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся з позовами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/5336/21; № 183/5339/21 та № 183/5342/21).

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 , як третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено у прийнятті позовів до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/5336/21; № 183/5339/21 та № 183/5342/21) та повернуто позовні заяви.

12 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, одночасно звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/5568/21).

27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся з аналогічним клопотанням про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, одночасно звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/7398/21).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Зокрема, відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті позовів до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/5568/21; № 183/7398/21) та повернуто позовні заяви.

26 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, одночасно звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/7393/21).

Ухвалою суду від 04 січня 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зокрема останньому відмовлено у прийнятті позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/7393/21) та повернуто позовну заяву.

04 січня 2022 року ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, одночасно звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/31/22).

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зокрема останній відмовлено у прийнятті позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/31/22) та повернуто позовну заяву.

17 лютого 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відвід судді, в провадження якого перебуває дана справа.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року представнику відповідача ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відвід судді було відмовлено.

02 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 183/7577/21), яка ухвалою суду від 23 листопада 2022 року була повернута заявнику ОСОБА_1

16 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про відвід судді, в провадження якого перебуває дана справа.

Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року відповідачу ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_2 в задоволенні заяви про відвід судді було відмовлено.

Представник позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка в судовому засіданні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила позов задовольнити в повному обсязі, при цьому упродовж розгляду справи позивачем неодноразово було уточнено вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, наголошував на тому, що відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. Крім того, 06 квітня 2023 року сторона відповідача звернулася до суду з запереченнями на позов, які суд розцінює як відзив, в той же час суд зауважує, що відзив надійшов з пропуском строку, встановленого судом без поважних причин, а тому під час ухвалення рішення до уваги судом не береться.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши надані учасниками справи докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року згідно рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 16 липня 2008 року № 575 державним реєстратором Ковальовою Н.М. було проведено державну реєстрацію юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6, код ЄДРПОУ 35950491, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 1 229 102 0000 000910, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 453810 від 11 серпня 2008 року.

Встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 41 від 21 січня 2009 року «Про передачу житлового будинку по АДРЕСА_3 , передано по Акту приймання-передачі з балансу на баланс ОСББ «Мрія» від 12 січня 2009 року.

Відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по АДРЕСА_1 , затвердженого Протоколом загальних зборів ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_4 від 30 січня 2016 року, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. (п.1 та 2 Розділу 2 Статуту).

Джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, в тому числі із внесків і платежів співвласників (п. 1 Розділу 4 Статуту).

Розділом 5 вказаного Статуту визначені права та обов`язки співвласників будинку АДРЕСА_1 .

Так, пунктом 2 Розділу 5 даного Статуту визначено, що співвласник зобов`язаний зокрема: виконувати обов`язки, передбачені Статутом; виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їхніх повноважень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Таким чином, ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 є балансоутримувачем та здійснює забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Встановлено, про що не заперечувалося сторонами, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 , в якій зареєстровано 3 особи.

Протоколами загальних зборів співвласників ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 затверджено кошторис та щомісячний розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, зокрема 2-9 поверхів, а саме:

- за 2015 рік, починаючи з 01 січня 2015 року у розмірі 1,90 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 8);

- за 2016 рік, починаючи з 01 січня 2016 року у розмірі 2,10 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 10);

- за 2017 рік, починаючи з 01 січня 2017 року у розмірі 2,50 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 12);

- за 2018 рік, починаючи з 01 січня 2018 року у розмірі 2,85 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 13);

- за 2019 рік, починаючи з 01 січня 2018 року у розмірі 3,10 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 14);

- за 2020 рік, починаючи з 01 січня 2020 року у розмірі 4,60 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 15);

- за 2021 рік, починаючи з 01 січня 2021 року у розмірі 4,00 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 16);

- за 2022 -2023 рік, починаючи з 01 січня 2022 року у розмірі 4,50 грн. за 1 кв.м. (Протокол № 17).

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як співвласник майна, яка є власником квартири АДРЕСА_5 повинна сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, визначених Протоколами загальних зборів ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 в розмірі, а саме:

- у 2015 році щомісячно в сумі 153,71 грн. (1,90 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2016 році щомісячно в сумі 169,89 грн. (2,10 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2017 році щомісячно в сумі 202,25 грн. (2,50 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2018 році щомісячно в сумі 230,57 грн. (2,85 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2019 році щомісячно в сумі 250,79 грн. (3,10 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2020 році щомісячно в сумі 372,14 грн. (4,60 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2021 році щомісячно в сумі 323,60 грн. (4,00 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2022 році щомісячно в сумі 364,05 грн. (4,50 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.);

- у 2023 році щомісячно в сумі 364,05 грн. (4,50 грн. за 1 кв.м. х 80,9 кв.м.).

Судом встановлено, що в період з 01 серпня 2015 року по 31 березня 2023 року відповідач ОСОБА_1 обов`язок зі сплати на користь ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24 820,18 грн., що підтверджується розрахунками Об`єднання. З розрахунків вбачається, що відповідач за вказаний період жодного разу не сплатила внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Будь-яких письмових доказів про неправомірне нарахування заборгованості по внескам, які затверджені Протоколами загальних зборів співвласників ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 за спірний період стороною відповідача не надано.

Надані позивачем розрахунки заборгованості за спірний період складені з чітким зазначенням нарахованих сум та суми заборгованості наростаючим підсумком. Суд вважає вказані розрахунки належними та допустимими доказами.

Правильність нарахування вказаного розміру заборгованості сторона відповідача не спростувала будь-якими належними, достовірними та допустимими доказами.

При цьому, стороною відповідача під час розгляду справи не заперечувалося факту, що ОСОБА_1 не сплачує внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, оскільки вважає, що їх розмір завищений, а послуги фактично не надаються або надаються не належним чином, зокрема остання не задоволена роботою голови ОСББ.

В той же час суд зауважує, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів з цього приводу. Крім того, якщо більшість співвласників ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 не задовольняє робота голови ОСББ, вони вправі ставити питання про зміну голови ОСББ у порядку визначеному Законом та Статутом.

Відповідач від виконання своїх обов`язків ухиляється, на прохання та вимоги позивача не реагує, на загальні збори не ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 не приходе.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання співвласником ОСББ обов`язку з оплати за відповідні послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, застосовує наступні норми права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до вимог ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 385 ЦК України визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з п.п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

На підставі ст. 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник,зокрема зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів,прийняті умежах їхніхповноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Стаття 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» закріплює, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплати рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку (ч.8ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За змістомст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогцивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Ст. 530 ч. 2 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладено у постанові від 24 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16, до правовідносин визначених ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки, а тому стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Згідно з розрахунками, проведеними позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, з яким погоджується суд, заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової території станом на 31 березня 2023 року становить 31 375,64 грн., яка складається з: основного боргу по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 24 820,18 грн.; інфляційних втрат за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 4 953,59 грн. та 3% річних за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 1 601,84 грн.

При цьому, суд наголошує, що встановлені вище обставини під час розгляду справи стороною відповідача не спростовані жодним належним та допустимим доказом, зокрема останньоюне надано доказів повернення частково або в повному обсязі грошових коштів ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 та не спростувала розрахунок позивача.

Також, суд бере до уваги, що у 2010 році ОСББ «Мрія» по АДРЕСА_1 вже зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової території, який рішенням від 13 серпня 2015 року був задоволений, з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 стягнуто заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням індексів інфляції на загальну суму 13 872,81 грн. за період з жовтня 2008 року по липень 2015 року, а також витрати на правову допомогу та судовий збір на загальну суму 19 578,81 грн. На теперішній час вказане рішення суду перебуває на виконанні державної виконавчої служби.

Доводи сторони відповідача про невірність розрахунків є необґрунтованим, оскільки до позовної заяви додані протоколи загальних зборів, якими, згідно Статуту ОСББ та законодавства України, затверджувались щороку нові розцінки на утримання будинків та прибудинкових територій, а також калькуляції, де вказані суми витрат по кожній статті та виведені розцінки з розрахунку на 1 м.кв. загальної площі користувача.

З приводу тверджень сторони відповідача, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Вище встановлено, про що не заперечувалося сторонами, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 , а тому остання є співвласником багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим повинна сплачувати щомісячні внески на утримання будинку та прибудинкової території, а разі їх несплати нести відповідальність у відповідності до вимог законодавства.

Стосовно договорів про довірче управління майном, долучених стороною відповідача, які нотаріально не посвідчені, а тому юридичної сили вони не мають, оскільки приписами ст. 1031 ЦК України чітко визначено, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 та 5 ст. 1033 ЦК України, управителем може бути тільки суб`єкт підприємницької діяльності. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Майно передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя і має обліковуватися в управителя на окремому балансі та вестися окремий облік.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі, а тому дані твердження сторони відповідача є надуманими, безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

Як вже зазначалося, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія», з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість по витратамна утриманнябудинку таприбудинкової територіїв розмірі31 375,64 грн.,яка складається з: основного боргу по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 24 820,18 грн.; інфляційних втрат за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 4 953,59 грн. та 3% річних за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 1 601,84 грн.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ОСББ «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до приписів ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18).

Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу, під час розгляду справи сторона відповідача не зверталася з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) та у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано платіжне доручення № 73 від 23 серпня 2018 року про сплату позивачем на рахунок адвоката 2 500,00 грн.

Крім того, копія договору про надання правової допомоги від 17 серпня 2018 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката знаходиться в матеріалах даної справи.

Так, п. 4.1 Договору про надання правової допомоги, сторони погодили вартість адвокатських послуг за підготовку документів до суду 2 500,00 грн.

У відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи складність справи, кількість судових засідань, кількість і зміст поданих представником позивача процесуальних документів, з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог співмірності і розумності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн.

Згідно з приписамист. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи, що при зверненні до суду з даним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 сплатило судовий збір на загальну суму 2 684,00 грн., вимоги останнього судом задоволені в повному обсязі, а тому зазначена сума повинна бути відшкодована відповідачем на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратам на утримання будинку та прибудинкової території, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6 заборгованість по витратам на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 31 375,64 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят п`ять грн. 61 коп.), яка складається з: основного боргу по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 24 820,18 грн.; інфляційних втрат за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 4 953,59 грн. та 3% річних за період з 01.08.2015 року по 31.03.2023 року в сумі 1 601,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія» по вул. В.Ковалівка, буд. 6судові витрати в розмірі 5 184,00 грн. (п`ять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 00 коп.), які складаються із: витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Учасники справи:

- позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія`по вул. В.Ковалівка, буд. 6, код ЄДРПОУ 35950491, місцезнаходження юридичної особи: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. В.Ковалівка, буд. 6;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 06 квітня 2023 року.

Суддя Д. І. Городецький