Ухвала

від 23.06.2023 по справі 463/2776/14-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2776/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/113/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 , прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2020 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Львова, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України,

з участю прокурора ОСОБА_12 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_13 ,

потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

встановила:

вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано невинуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, по суду виправдано у зв`язку із відсутністю у її діях складу злочину.

ОСОБА_7 визнано невинуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_18 по суду виправдано у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.

ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (епізод заволодіння майном ОСОБА_19 ), і обрано покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді одного року позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

На підставі положень ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 від обраного покарання звільнено у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Обрано ОСОБА_7 покарання: за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі терміном на 6 (шість) років; за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі терміном на 10 (десять) років з конфіскацією 1/3 частини належного на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно обрано покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі терміном на 11 (одинадцять) років з конфіскацією 1/3 частини належного на праві власності майна з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбуття покарання засудженій ухвалено рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Зараховано у строк відбуття покарання у відповідності до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 27 лютого 2018 року по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишено попередню тримання під вартою у Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області до вступу вироку в законну силу.

Вирішено питання з речовими доказами, накладеним арештом на майно та судовими витратами.

Позов ОСОБА_20 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_20 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 17 089 973 гривень та заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., а всього 17 109 973 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_21 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_21 заподіяну злочином шкоду в розмірі на загальну суму 352 020 гривень, у решті в задоволення вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 1827 731 гривень та заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., а всього 1 847 731 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_22 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_22 заподіяну злочином шкоду в розмірі 385 583 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_23 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_23 заподіяну злочином шкоду в розмірі 13650 євро, що згідно курсу НБУ становить 467044 гривень, та 8250 гривень, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього на загальну суму 485 294 гривень, у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_24 задоволено та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_24 заподіяну злочином шкоду в розмірі 638 851 грн.

Позов ОСОБА_25 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_25 заподіяну злочином шкоду в розмірі 858 921 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 878 921 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_26 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_26 заподіяну злочином шкоду у розмірі 671 120 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000грн., а всього 691 120 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_27 задоволено, стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_28 заподіяну злочином шкоду у розмірі770 531 грн.

Позов ОСОБА_29 задоволено та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_29 заподіяну злочином шкоду у розмірі 6 134 678 гривень.

Позов ОСОБА_30 , ОСОБА_31 задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 заподіяну шкоду у розмірі 1 722 845 грн.

Позов ОСОБА_32 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_33 заподіяну злочином шкоду у розмірі1 427 915 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн., а всього 1 447 915 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_34 задоволено частково та стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_35 заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн., у решті в задоволенні вимог відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_36 залишено без розгляду та роз`яснено йому право подачі позов у цивільному порядку.

Позов ОСОБА_18 залишено без розгляду.

Згідно з вироком, обвинувачена ОСОБА_7 , в період часу з 2000 року по 2015 рік, достовірно знаючи і наперед усвідомлюючи, що не зможе повернути отримані грошові кошти та виконати взяті на себе зобов`язання щодо виплати відсотків, так як має невиконані власні боргові зобов`язання перед юридичними та фізичними особами за період з 1997 по 2012 роки, під виглядом укладення договорів позики, нібито, для розвитку її бізнесу, обіцяючи виплачувати потерпілим за користування грошима значні суми відсотків до 36% річних, а в окремих випадках 0.5% в день, умисно, шлях обману заволоділа грошовими коштами потерпілих: ОСОБА_32 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 , ОСОБА_38 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Частину епізодів заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) ОСОБА_7 скоїла за попередньою змовою в групі з чоловіком ОСОБА_43 (провадження відносно якого закрито у зв`язку із його смертю).

Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , будучи знайомими із потерпілим ОСОБА_44 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, запропонували йому надати їм у позику грошові заощадження під 24% та 36% річних, нібито, для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знали і усвідомлювали, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків здійснити не зможуть.

ОСОБА_45 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у позику під виплату відсотків.

Так, ОСОБА_45 26.10.2000 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_46 грошові кошти у розмірі 7 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 37 800 грн., а вони зобов`язалися сплачувати відсотки у розмірі 24%.

Крім цього, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, 08.08.2006 року, ОСОБА_45 передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_46 грошові кошти у розмірі 17011 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 85 850 грн., а останні зобов`язалися сплачувати за використання коштами 36% на рік.

Крім цього, ОСОБА_45 , 21.02.2008 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_46 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 10 100 грн, а вони зобов`язалися сплачувати відсотки за користування коштами у розмірі 36%.

Крім цього, ОСОБА_45 , 07.10.2008 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_46 грошові кошти в розмірі 25000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 128 906, 25 грн., а вони зобов`язалися сплачувати відсотки за користування коштами в розмірі 36% на рік.

Водночас, 01.03.2007 ОСОБА_7 та ОСОБА_47 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_32 , повернули останньому частину грошей в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 5050 грн., та впродовж 2008-2009 років повернули 5 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 500 грн.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 за попередньою змовою групою осіб, упродовж 2000 - 2008 років шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_32 в розмірі 45 011 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 219106,25 грн., і є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з потерпілим ОСОБА_49 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, шляхом обману, запропонувала надати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення будівельного бізнесу, придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_36 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти у борг під виплату відсотків.

Так, 10.04.2002 року перебуваючи в місті Львові по вул. Зелена, 7 ОСОБА_36 під видом позики передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 13 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 68 900 гривень під виплату відсотків, нібито для розвитку власного будівельного бізнесу, якими обвинувачена ОСОБА_7 заволоділа шляхом обману.

Крім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_37 шляхом обману, в період з 2002 по 2008 роки, перебуваючи в АДРЕСА_2 під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_37 грошові кошти в сумі 1 733 378 гривень, які він передав під виплату відсотків.

Крім цього, в жовтні 2008 року ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_37 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , отримала від потерпілого ОСОБА_37 під виглядом позики грошові кошти в розмірі 900000 грн., якими заволоділа шляхом обману.

Крім того, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_37 , в жовтні 2010 року ОСОБА_7 перебуваючи в АДРЕСА_2 , під виглядом позики отримала від потерпілого грошові кошти в сумі 36 000 гривень, якими заволоділа шляхом обману.

Отже, ОСОБА_7 , в період часу з 10.04. 2002 року по жовтень 2010 року, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_37 в сумі 2 738 278 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_24 , знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом серед людей, неодноразово пропонувала йому, а також пропонувала радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_24 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти в позику, які обвинувачена привласнила.

Так, у червні 2003 року ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під виглядом надання позики отримала від потерпілого ОСОБА_24 грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 47 700 гривень, під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_24 , в період часу з вересня по жовтень 2008 року ОСОБА_7 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_24 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 39 200 гривень під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_24 , 10.11.2010 ОСОБА_7 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_24 грошові кошти в сумі 10 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 82950 гривень під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Водночас, ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_24 , повернула останньому частину грошей, а саме: 05.07.2011 в сумі 3 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 23915 грн., 10.07.2012 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 993 грн., 19.09.2012 1 000 Євро, що згідно курсу НБУ становило 10 434 грн., а всього на загальну суму 42 342 грн.

Отже, обвинувачена ОСОБА_7 , в період з червня 2003 року по 10.11.2010 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_24 в розмірі 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 127 508 грн. і є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_24 , знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом від людей, неодноразово пропонувала йому радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_24 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, повідомив своєму сину ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_7 позичає у людей гроші під хороші відсотки.

ОСОБА_21 , знаючи тривалий час подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_50 , з якими батько підтримував дружні відносини, будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, 11.06.2009 року перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7 у передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 1660 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 12 632 гривень, під виплату відсотків в розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_21 , 01.07.2009 ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману під виглядом позички грошей ОСОБА_21 отримала від нього грошові кошти в сумі 6 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 45 840 гривень, нібито для розширення її бізнесу.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_21 шляхом обману, ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , 10.09.2009 року під виглядом позички отримала від ОСОБА_21 під виплату відсотків грошові кошти ОСОБА_21 в сумі 50 000 гривень та 350 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 2 796 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_21 шляхом обману, ОСОБА_7 28.01.2010 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 , під виглядом позички грошей отримала грошові кошти ОСОБА_21 в сумі 3 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 21 440 гривень, 50 000 гривень та 350 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 2 796 гривень під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_21 шляхом обману, 19.04.2010 року ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , під виглядом позики отримала грошові кошти ОСОБА_21 в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 920 гривень, та 2000 євро, що згідно курсу НБУ становило 33 810 гривень та 5 000 гривень нібито під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_21 шляхом обману,19.04.2010 року ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_21 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів, що згідно курсу НБУ становило 79 100 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2009-2010 років ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , повернула останньому частину грошей в сумі 14 600 євро, що згідно курсу НБУ становило 110 250 гривень.

Отже, ОСОБА_7 , за період з 11.06.2009 року по 19.04.2010 років, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_21 в сумі 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 55250 гривень, 4410 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 038 гривень, та 55 000 гривень, а всього на загальну суму 145 133 гривні, що є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_20 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що потерпілий являється приватним підприємцем, попросили надавати їм у борг його грошові заощадження, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_20 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, передавав їм грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 10.03.2004 року ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_51 , перебуваючи в м. Львові по вул. Рудненського, 8, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 , шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в розмірі 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 265 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 , 31.12.2005 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в сумі 40 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 212 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 , 02.11.2006 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в сумі 30 000 доларів США та 9 100 Євро, що згідно курсу НБУ становило в загальній сумі 237 500 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодінню грошовими коштами ОСОБА_20 , в період часу з 2009 року по 15.10.2012 року, ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами потерпілого в сумі 397 385 доларів США та 33 500 Євро, що по курсу НБУ становило в загальній сумі 3 327 500 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_20 , 18.10.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в приміщенні «Аквапарку» в м. Львові по вул. Кн.Ольги, 114, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 227 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 , в період з 10.03.2004 року по 18.10.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_20 в розмірі 547 385 доларів США, 42600 Євро, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становило 4 269 000 гривень, та є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто скоїла шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , будучи знайомими із потерпілим ОСОБА_25 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, під виглядом надання коштів у позику під великі відсотки, запропонували потерпілому надавати їм у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_25 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у вигляді позики, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, в період часу з 19.11.2008 року по 15.11.2010 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_25 , шляхом обману, отримали від потерпілого грошові кошти в розмірі 550 000 гривень, які він передав у вигляді позики під виплату відсотків у розмірі 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_25 , 20.01.2011року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману під виглядом надання позики зі сплатою 36% річних отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 136 287 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_25 , 20.03.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 60 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_25 , 20.11.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під видом позики, отримали від потерпілого ОСОБА_52 грошові кошти в сумі 52 800 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_25 , 20.12.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 100 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_25 , 13.03.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 50 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Водночас, в період з 2008 року по 2012 рік, ОСОБА_7 та ОСОБА_47 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_25 , повернули йому у вигляді відсотків частину грошей в сумі 90 166 грн.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 , в період з 2008 по 13.03.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_25 в сумі 858 921 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділи чужим майном шляхом обману, тобто скоїли шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_24 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом від людей, неодноразово пропонувала йому радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під 36 відсотків річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_53 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, надавши їй у позику власні кошти, передав цю інформацію потерпілому ОСОБА_22 .

ОСОБА_22 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, погодився передати у позику свої особисті кошти та кошти Української Православної церкви в с. Добростани, яку він очолював.

Так, 10.11.2009 ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. Зеленій, 7 в м. Львові, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_22 , шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 119 000 гривень, які він надав у позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошима 36 відсотків на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_22 надати їй у позику під сплату 36% річних 100000 грн., які за згодою ОСОБА_7 31.05.2012 року потерпілий передав її матері ОСОБА_54 , а згодом обвинувачена ОСОБА_7 шляхом обману, заволоділа цими грошовими коштами в сумі 100 000 гривень.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 , в період з 10.11.2009 по 31.05.2012, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_22 в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн. та 100 000 грн., на загальну суму 180 000 грн., що є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, 18.11.2009 року отримавши від ОСОБА_22 під позику грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн., повторно шляхом обману заволоділа чужим майном Української Православної церкви в с. Добростани, що завдало шкоди у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , знаючи потерпілого ОСОБА_38 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, неодноразово запропонували йому надати в позику грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_38 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 05.05.2009 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зелена, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_38 , шляхом обману під виглядом позики заволоділи грошовими коштами потерпілого в розмірі 50 000 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_38 , 24.09.2009 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману, під виглядом позики заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_38 , в період з 2010 року по 05.12.2012 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики заволоділи грошові кошти потерпілого в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 237 000 гривень, та 20 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 , в період з 05.09.2009 по 05.12.2012, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_38 в розмірі 40 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ становило 317 000 грн., та 70 000 грн., на загальну суму 387 000 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто. скоїла шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_29 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, запропонувала потерпілому надавати їй у борг грошові заощадження під 36% та 60% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Потерпілий ОСОБА_29 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, 02.10.2010 року приблизно в дообідній час, перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_7 під позику грошові кошти у розмірі 7 300 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 01.10.2010 становило 78 840 гривень, якими вона заволоділа шляхом обману.

Крім того, 23.01.2012 року приблизно в дообідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_29 , перебуваючи за адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 71 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.01.2012 становило 567 290 гривень, які вона отримала від ОСОБА_29 як позику і зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік та 20 000 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.01.2012 становило 206 200 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 60% на рік.

Крім того, 19.12.2012 року приблизно в дообідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_29 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 48 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 383 520 гривень, та 7 300 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 76 869 гривні, які вона отримала від ОСОБА_29 у позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім того, 19.12.2012 року приблизно в післяобідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_29 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 28 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 223 720 гривень, та 22 000 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 231 660 гривень, які вона отримала від ОСОБА_29 як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 60% на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 02.10.2010 року по 19.12.2012 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_29 у загальному розмірі 56 600 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 593 569 гривень та 147 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 1 174 530 гривень, а всього грошовими коштами в сумі 1 768 099 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , скоїла умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_55 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, запропонувала потерпілому надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_7 20.06.2012 року приблизно о 14 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами у розмірі 19 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 20.06.2012 становило 156 604 гривні, які отримала від ОСОБА_34 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_34 , ОСОБА_7 13.07.2012 року приблизно о 15 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 13.07.2012 становило 3995 гривень, які отримала від ОСОБА_34 нібито під позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_34 , 31.07.2012 року приблизно о 16 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 31.07.2012 становило 3995 гривень, які отримала від ОСОБА_34 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 20.06.2012 року по 31.07.2012 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_34 у розмірі 20 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 164 594, 00 гривні, та є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно заволоділа чужим майном шляхом обману, (шахрайство) вчиненому повторно, у великих розмірах, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_14 , яка тривалий час здійснювала обмін валюти у пункті обміну валюти, де працювала ОСОБА_56 касиром, маючи умисел на заволодіння її грошовими коштами, запропонувала потерпілій надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Так, ОСОБА_7 , 15.05.2012 року приблизно в післяобідній час, перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами у розмірі 18 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 15.05.2012 становило 143 820 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 11.06.2012 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими кошти в розмірі 124 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 , 23.06.2012 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 26 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.06.2012 становило 209 323,58 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік, хоча наміру виплачувати вказані відсотки та повертати отримані кошти не мала.

Крім цього, ОСОБА_7 15.03.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 30 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 16.04.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 70 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 03.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 60 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику , зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім того, ОСОБА_7 14.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштам в розмірі 30 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 16.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 50 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 , нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 20.05.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 27 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 , нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, 27.05.2013 приблизно в післяобідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 25 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито для розвитку власного бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік, хоча наміру виплачувати вказані відсотки та повертати отримані кошти не мала.

Крім того, ОСОБА_7 11.06.2014 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 11.06.2014 становило 34 980,18 гривень, які вона отримала від ОСОБА_14 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Водночас, 21.04.2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , та створюючи перед ОСОБА_14 видимість добросовісного виконання своїх зобов`язань, повернула останній частину грошей в сумі 5 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 21.04.2013 становило 39 965 гривень.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 15.05.2012 року по 11.06.2014 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 у загальному розмірі 39 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 313 178,58 гривень, 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 34 980,18 гривень, та 416 000 гривень, а всього коштів на загальну суму 764 158,76 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, чим скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілою ОСОБА_23 , маючи умисел на заволодіння її грошовими коштами, запропонувала потерпілій надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Будучи введеною в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, ОСОБА_23 перебуваючи в автомобілі в місті Львові по вул.Богдана Хмельницького, поблизу будинку № 1, 11.10.2011 року передала ОСОБА_7 10 000 гривень, 4 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 32 000 гривень, 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 53 600 гривень, а всього на загальну суму 95 600 гривень, під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_23 шляхом обману, ОСОБА_7 у грудні 2012 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Богдана Хмельницького, 1, отримала від потерпілої ОСОБА_23 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 107 000 гривень під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_23 шляхом обману, перебуваючи в АДРЕСА_3 , в січні 2013 року ОСОБА_7 отримала від потерпілої ОСОБА_23 грошові кошти сумі 3 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 20 960 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2012 року - січня 2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_23 повернула останній частину коштів в сумі 6750 грн., 4350 євро та 300 доларів.

Отже, ОСОБА_7 , за період часу з 11.10.2011 року по січень 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_23 в сумі 13650 євро, що згідно курсу НБУ становило 137683 гривень та 8250 гривень, а всього на загальну суму 145 933 гривень, що є великим розміром, чим спричинила їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , знаючи тривалий термін потерпілого ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, запропонували йому надавати їм з чоловіком ОСОБА_43 у борг під виплату відсотків свої грошові заощадження, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_9 , будучи введеними в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився надати у позику під виплату відсотків свої грошові кошти, а також привів із собою потерпілу ОСОБА_39 , та передали їм грошові кошти, які обвинувачена привласнила.

Так, 22.08.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою групою з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , шляхом обману, отримали від потерпілого як позику 51000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 402 390 грн., зобов`язавшись сплачувати відсотки за використання грошима 36 % на рік.

Крім цього, 23.11.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.11.2012 року становило 7993 гривень, зобов`язавшись сплачувати за користування грошима відсотки 36 % на рік.

Водночас, в кінці серпня 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_47 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 повернули потерпілому частину грошей в сумі 12480 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 87 606 гривень.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 , упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 в розмірі 39520 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 277 035 гривень, що є великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою з ОСОБА_43 , 23.08.2012 року перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_39 шляхом обману, отримали від потерпілої як позику 48 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 378 720 грн., зобов`язавшись сплачувати відсотки за використання грошима 36 % на рік.

Крім цього, 23.11.2012 ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_39 шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілої грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.11.2012 становило 15986 гривень, зобов`язавшись сплачувати за користування грошима відсотки 36 % на рік.

Водночас, в кінці серпня 2013 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_47 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_39 повернули потерпілій частину грошей в сумі 12000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 84 236 гривень.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_48 , упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_39 в розмірі 38 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 266380 гривень, що є великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи знайомою із з ОСОБА_57 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що останній мав власні заощадження, запропонувала йому надавати їй у борг грошові заощадження під 36 % річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_58 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти під позику, які остання привласнила і витратила на власні потреби.

Так, ОСОБА_7 , 15.09.2012 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_40 шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 1000 доларів США, що по курсу НБУ становило 7993грн., та 800 євро, що по курсу НБУ становило 8137 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 12.10.2012 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_40 шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що по курсу НБУ становило 3996 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_40 в сумі 20 126гривень, чим спричинили йому значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, заподіявши значну матеріальну шкоду, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_43 , будучи знайомими з потерпілою ОСОБА_26 , яка є дочкою ОСОБА_37 і знала, що батько перебуває із ними у товариських стосунках, запропонували їй надати під позику грошові заощадження під 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_26 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи про їх реальні злочинні наміри погодилася передати їм грошові кошти в позику під виплату відсотків.

ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 у вересні 2012 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, під виглядом позики, повторно, заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_26 в розмірі 23 500 євро, що згідно курсу НБУ становило 242 050 гривень та є великим розміром, чим спричинили їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , будучи тривалий час знайомими із ОСОБА_11 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, запропонували йому надавати грошові заощадження у позику під виплату 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_11 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у позику, які останні привласнили.

Так, 01.11.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , під виглядом надання коштів у позику під сплату відсотків у розмірі 36% на рік, не маючи наміру цього робити насправді, шляхом обману, повторно, заволоділи його грошовими коштами в розмірі 64 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 600 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи знайомою з ОСОБА_27 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, запропонувала надавати їй у борг грошові заощадження під 180% річних, нібито для розширення її підприємницької діяльності пов`язаної з пунктом обміну валюти, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, 07.06.2013 року ОСОБА_27 перебуваючи в місті Львові по вул. Степана Бандери, 15, передав ОСОБА_7 в позику грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом становило 118 500 гривень, нібито для розширення її підприємницької діяльності пов`язаної з пунктом обміну валюти, та виплатою відсотків у розмірі 0,5 % в день.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_27 , 18.06.2013 року ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Львові по вул. Стуса, 29, отримала від ОСОБА_27 грошові кошти в борг в сумі 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_27 , повернула останньому частину грошей в сумі 600 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 4800 гривень.

Отже, ОСОБА_7 , протягом червня 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_27 в сумі 14 400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 113 700 гривень та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень, а всього на загальну суму 219 700 гривень, що є великим розміром, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , познайомившись із ОСОБА_59 та ОСОБА_60 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що останні мають великі грошові заощадження, просили надавати їм у борг грошові заощадження під 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_61 та ОСОБА_62 , будучи введеними в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_43 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, передали їм вищевказані грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 17.05.2012, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зелена, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_41 та ОСОБА_63 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2012 становило 79 900 гривень, нібито для розвитку власного бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, в період з 17.05.2012 р. по 13.04.2014 р., ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_41 та ОСОБА_63 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі в сумі 44 175 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13.04.2014 становило 555 280 грн., та 28 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , в період з 13.04.2014 року по 01.10.2014 рік, перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_41 та ОСОБА_63 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі 85 700 грн., нібито під розширення їх бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік, не маючи намір цього робити насправді.

Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_43 , в період з 01.10.2014 року по 25.03.2015 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_41 та ОСОБА_63 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі 62 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_48 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_41 та ОСОБА_63 в сумі 54 175 доларів США та 147 700 грн., на загальну суму 782 880 грн. гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись із зазначеним вироком, обвинувачена ОСОБА_7 , прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , звернулися з апеляційними скаргами.

Обвинувачена ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить вирок Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2020 року про її обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_7 покликається на те, що оскаржуваний вирок є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що обов`язковою ознакою складу шахрайства є спосіб вчинення злочину, зокрема, обман, що полягає у свідомому впливі на психіку іншої особи шляхом надання завідомо неправдивої інформації, підтриманні наявної в особи помилки , неповідомленні інформації з метою викликати у потерпілого впевненості у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Шахрайство характеризується ти, що особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, сама передає таке майно винному, вважаючи, що останній мав право на нього. Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Всупереч наведеному, в оскаржуваному вироку жодним чином не встановлено та не доведено доказами, що вона мала намір привласнити отримані в потерпілих кошти. Навпаки, з допитів самих потерпілих слідує, що вона систематично виплачувала своїм позичальникам відсотки за користування їхніми коштами та повертала «тіло» позичених коштів.

Як зазначає апелянт, більшу частину своїх доходів вона не декларувала. Жоден з потерпілих також не декларував коштів, які їй позичав, як і ніхто з них не декларував коштів отриманих у неї як відсотки. Вона також займалась купівлею-продажем земельних ділянок як фізична особа. Усі кредити, отримані нею та її покійним чоловіком у період з 2000 по 2007 роки були погашені, ці кредити не бралися одночасно; нею одночасно обслуговувались максимум два кредити. В ході судового розгляду вона не була знайома з 80% потерпілих до їхньої першої зустрічі та моменту укладення ними правочинів. Більшість позичальників приходили до неї за рекомендаціями своїх знайомих та родичів, які мали з нею досвід успішної співпраці. На момент укладення перших правочинів та отримання коштів в позику з зобов`язанням виплачувати відсотки, у неї та її сім`ї були три офіційних бізнеси, а у її власності перебувало коштовне нерухоме майно. Тобто при отриманні нею перших позик у фізичних осіб, вона була цілком платоспроможною людиною та гарантувала виконання взятих на себе зобов`язань майном, вартість якого в кілька разів перевищувала сумарну вартість позичених нею коштів. Наведене підтверджується тим, що належне їй майно оцінене банками у приблизно 1900000 2000000 доларів США. З цієї суми близько 500000 доларів США складали кредитні кошти, а решту коштів належали їй приблизно 1500000 доларів США, тоді як загальна сума позик фізичних осіб, отриманих нею, становила близько 400000 доларів США. Тому апелянту незрозуміло чому суд зробив висновок, що вона не мала наміру виконувати свої зобов`язання, адже потерпілі ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 підтвердили в суді, що кошти до кінця 2012 року вони від неї отримували. На договорах позики ОСОБА_71 та ОСОБА_72 ними власноручно зазначено про отримання від неї коштів у значній сумі. Крім того, суд ніяк не описав того, що її позикові відносини з ОСОБА_73 тривали з 2000 року, а в правоохоронні органи він звернувся лише у 2014 році. Зазначає також, що її позикові відносини з ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 та ОСОБА_77 були тривалими. Вказує, що у неї не просто були наміри виконувати взяті на себе зобов`язання, вона такі зобов`язання виконувала перед позичальниками протягом багатьох років. Жодного обману потерпілих не було.

Апелянт також стверджує, що її обвинувачення стосовно заволодіння коштами ОСОБА_24 на загальну суму 22195 доларів США не підтверджено жодними доказами; ця обставина взята до уваги лише зі слів потерпілого, а показання свідка ОСОБА_78 не може братися до уваги, оскільки він не був допитаний у суді. Обставини її обвинувачення по епізоду ОСОБА_21 викладені лише зі слів зацікавленої особи ОСОБА_21 . Покликаючись на її робочі записи про отримання від ОСОБА_21 коштів, суд проігнорував ці записи в частині отримання ОСОБА_21 коштів від неї. Щодо епізоду ОСОБА_22 апелянт вказує, що обставини нібито передачі ОСОБА_22 100000 гривень її матері ОСОБА_54 не відповідають дійсності, остання судом допитана не була, а листок, де зазначено, що ОСОБА_54 отримала 100000 гривень не вказує, що така сума була в когось отримана для неї. Стосовно переданих їй коштів від Української Православної церкви (громади села Добростани) у сумі 10000 доларів США, то такі згідно з розпискою мали бути повернуті на перше прохання; у матеріалах справи відсутні докази того, що УПЦ, громада села чи ОСОБА_79 звертались до неї за поверненням коштів, тому правочин досі чинний. Щодо епізоду ОСОБА_34 , то вона уклала з останнім правочин і маж намір завершити взяті на себе зобов`язання. До того ж, ОСОБА_55 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з неї коштів, чим підтвердив існування між ними цивільно-правових відносин. За епізодом ОСОБА_23 зазначає, що остання до суду жодного разу не з`явилась, показань суду не надала. На своєму допиті обвинувачена не повідомляла про те, що її борг перед ОСОБА_23 становить 5000 Євро. При цьому, як зазначив суд, на розписці від 11 жовтня 2011 року наявний запис, виконаний не ОСОБА_7 . Зазначає, що після написання і передачі розписки ОСОБА_23 , доступу до неї не мала, а сторона обвинувачення та суд не встановили, хто виконав цей запис. Щодо епізоду ОСОБА_9 та ОСОБА_80 , то зазначає що позику від цих осіб вона отримувала окремо, у різні дні; фактично нею було повернуто ОСОБА_9 (за обома розписками його і ОСОБА_39 ) коштів на загальну суму 29480 доларів США, однак суд не звернув на це увагу. Більше того, ОСОБА_9 та ОСОБА_39 звернулися до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з неї коштів, що підтверджує існування між ними цивільно-правових відносин. Стосовно епізоду ОСОБА_26 , то у матеріалах справи наявна лише копія розписки, оригіналу суд не бачив та ця розписка не досліджувалась як доказ, тоді як копія розписки є неналежним та недопустимим доказом. Вона наполягала на оголошенні допиту ОСОБА_81 від 7 листопада 2014 року, оскільки він не був допитаний цим складом суду, але суд відмовив їй у цьому. Щодо ОСОБА_27 зазначає, що обвинувачення за цим епізодом ґрунтується лише на показаннях свідка (правонаступника прав і обов`язків ОСОБА_27 ) - ОСОБА_82 (доньки потерпілого), однак така не була присутня при укладенні правочинів між нею та її батьком. Звертає увагу, що ОСОБА_27 звернувся в поліцію майже через рік після закінчення строку дії розписки, що доводить належне виконання нею зобов`язань. За епізодом ОСОБА_37 , то такий судом допитаний не був, оригінал розписки, яка заявлена стороною обвинувачення на суму 13000 доларів США від 10 квітня 2002 року, не досліджувався. Аналогічна ситуація є і за епізодом ОСОБА_32 , адже хоча суд і згадує у вироку розписку від 26 жовтня 2000 року, такої розписки у неї з ОСОБА_44 не має, зазначений доказ не досліджувався, а тому є недопустимим. Стосовно епізоду ОСОБА_83 вказує, що він у судовому засіданні підтвердив отримання від неї відсотків за користування його грішми протягом 4 років; сума 30000 доларів США їй не передавалась, а відображена в розписці як узагальнююча сума. У рішенні Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2014 року у справі №465/8747/13-ц ОСОБА_38 просив стягнути з неї та її покійного чоловіка сумарно 251032 гривень, тоді як у вироку сума її заборгованості перед ОСОБА_84 становить 387000 гривень. За епізодом ОСОБА_29 вказує, що розписка від 23 січня 2012 року, де вона вказала реквізити своїх земельних ділянко як гарантію виконання зобов`язань перед ОСОБА_29 , була укладена значно пізніше 2008 року (коли закінчився строк дії кредитного договору за яким ці земельні ділянки перебували в іпотеці), тобто жодного обману не було. Щодо епізоду ОСОБА_20 , то такий, будучи підприємцем, починаючи з 2004 року, передавав їй кошти в позику лише з однією метою отримувати прибуток. Такий прибуток він отримував постійно, що спонукало його продовжувати надавати їй у користування кошти. За весь період співпраці ОСОБА_20 передав їй 397385 доларів США, з яких отримав 221918 доларів США відсотків. Ці відносини є цивільно-правовими, жодного обману з її боку не було. Щодо епізоду ОСОБА_11 вказує, що він займався схожим бізнесом, а в судовому засіданні він надав неправдиві показання, оскільки сума 20000 доларів США, зазначена у договорі позики від 1 листопада 2012 року, їй повністю у цей день не передавалась. За час співпраці з ОСОБА_11 протягом 2010-2013 років, за користування коштами, отриманими від нього в позику, вона сплатила йому 56520 доларів США. За епізодом ОСОБА_41 та ОСОБА_63 , то фактично вона отримала у ОСОБА_41 10000 доларів США, а розписка була оформлена на його дружину ОСОБА_85 . Решта коштів це були зарахування до суми «позики» сум коштів, яких вона у ОСОБА_86 ніколи не отримувала (це були кошти за встановлення ОСОБА_59 пожежної сигналізації на кількох їхніх об`єктах, щомісячна «абонплата» йому як пожежному інспектору). Попри те, що у вироку суду вказано, що вона заволоділа сумою 147700 гривень, які ОСОБА_61 передав їй у позику, то на своєму допиті останній не зміг відповісти, коли і кому він передавав 85700 гривень та 62000 гривень; також зазначив, що жодного письмового документа про передачу їй 147700 гривень він не має. Стосовно епізоду ОСОБА_25 , то у період з 2008 по 2010 рік останній передав їй коштів на загальну суму 352500 гривень, за цей період він частково отримував від неї відсотки за користування його грішми, а частково просив суми нарахованих йому відсотків дописувати до його розписок. Таким чином, 15 листопада 2010 року вона з ОСОБА_25 уклали узагальнюючу розписку на суму 550000 гривень, з яких 352500 гривень були кошти реально їй передані, а 197500 гривень проценти, які вона нараховувала, але він такі не отримував. Звертає увагу, що 14 березня 2013 року Личаківським РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області кримінальне провадження щодо неї, за заявою ОСОБА_25 щодо вчинення нею шахрайських дій, було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Щодо епізоду ОСОБА_14 зазначає, що між нею та останньою ніколи не існувало позикових відносин. ОСОБА_14 певний час була клієнткою кантора та здійснювала у неї валюто обмінні операції. Доказів того, що вона отримувала від ОСОБА_14 кошти в позику і зобов`язувалась виплачувати їй відсотки, у суду немає. Сама ОСОБА_14 під час допитів у суді підтвердила, що отримала у неї 80850 доларів США, тобто кошти ОСОБА_7 їй повернула, однак суд залишив це поза увагою.

На переконання апелянта, вказане кримінальне провадження з квітня 2018 року до вересня 2018 року слухав незаконний склад суду у колегії: ОСОБА_1 , ОСОБА_87 та ОСОБА_88 , оскільки суддя ОСОБА_87 брав участь у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Також вважає, що судом було порушено її право на захист, оскільки ухвалою від 5 липня 2019 року Львівський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_89 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року з тих підстав, що вона була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як зазначає ОСОБА_7 , сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів того, що вона повідомляла потерпілим будь-які неправдиві відомості, а під час укладення правочинів та отримання позик від фізичних осіб мала намір ввести їх в оману, а відтак її взаємовідносини з позичальниками (потерпілими у цьому провадженні) носять виключно цивільно-правовий характер.

Крім цього, обвинувачена подала доповнення до апеляційної скарги від 28 грудня 2020 року у яких, зокрема, звертає увагу на погіршення стану її здоров`я за час ув`язнення.

Прокурор Львівськоїобласної прокуратури ОСОБА_8 у своїйапеляційній скарзіпросить вирокЛичаківського районногосуду м.Львова від3грудня 2020року щодо ОСОБА_7 скасувати таухвалити новийвирок,яким визнати ОСОБА_7 винною увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.190КК Українита призначитипокарання зач.2ст.190КК України(епізодзаволодіння майном ОСОБА_19 )-2роки позбавленняволі;на підставіч.5ст.74КК України ОСОБА_7 звільнити відобраного покаранняу зв`язкуіз закінченнямстроків давностіпритягнення докримінальної відповідальності;за ч.3ст.190КК Україниу вигляді5років позбавленняволі;за ч.4ст.190КК Україниу вигляді11років позбавленняволі зконфіскацією майна;за ч.1ст.209КК України-у вигляді5років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язані ізвиконанням фінансово-господарських операційу суб`єктахгосподарювання тазайматись підприємницькоюдіяльністю,пов`язаною ізнаданням фінансовихпослуг строкомна 2роки,з конфіскацієюземельної ділянкиз кадастровимномером 4623683400:01:001:0031,площею 0,1512га,яка розташованана територіїсела КонопницяПустомитівського району,та зконфіскацією майна;за ч.2ст.209КК Українидо покаранняу виглядіу вигляді7років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язані ізвиконанням фінансово-господарських операційу суб`єктахгосподарювання тазайматись підприємницькоюдіяльністю,пов`язаною ізнаданням фінансовихпослуг строкомна 2роки,з конфіскацієюземельної ділянкизагальною площею0,12585га,яка розташованав селіСуховоля Городоцькогорайону Львівськоїобласті зкадастровим номером4620987700:12:013:0114,будинку в АДРЕСА_4 та будинкув АДРЕСА_5 ,та зконфіскацією майна.На підставіч.1ст.70КК Українишляхом поглиненняменш суворихпокарань більшсуворим просить призначити остаточнепокарання обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді11років позбавленняволі зпозбавленням праваобіймати посади,пов`язані ізвиконанням фінансово-господарських операційу суб`єктах господарювання та займатись підприємницькою діяльністю, пов`язаною із наданням фінансових послуг строком на 2 роки, з конфіскацією земельної ділянки з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га, яка розташована на території села Конопниця Пустомитівського району, з конфіскацією земельної ділянки загальною площею 0,12585 га, яка розташована в селі Суховоля Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620987700:12:013:0114, будинку в АДРЕСА_4 та будинку в АДРЕСА_5 , та з конфіскацією усього, належного їй майна.

Не оспорюючи винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4 ст. 190 КК України, кваліфікацію дій обвинуваченої за відповідними частинами ст. 190 КК України та призначене судом покарання, вважає, що висновки суду першої інстанції в частині ухвалення виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 за частинами 1, 2 ст. 209 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, а тому зазначений вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_7 вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, адже майно потрібно вважати здобутим злочинним шляхом, якщо воно прямо або опосередковано отримано в результаті кримінально-караного діяння. Погодившись з доводами обвинуваченої про те, що вона все майно оформляла на себе і його походження не приховувала, суд не взяв до уваги, що в ході допиту ОСОБА_7 про суми отриманих прибутків впродовж 2000-2013 років повідомити не змогла. Зазначила лише, що мала дуже прибутковий бізнес, але не повідомила, який саме, не змогла підтвердити свої слова документально чи за допомогою показань свідків. На жодне із запитань щодо фактично сплачених сум за численними кредитами у банках точні суми повідомити не змогла; зазначила, що офіційно доходів не декларувала. У матеріалах, вилучених під час обшуку вдома у ОСОБА_7 , наявний аркуш паперу з її особистими записами про те, що гроші брались у людей під відсотки, використовувались для придбання земельних ділянок, будівництва будинків, на кожен з яких йшло від 180000 до 200000 доларів США. На переконання прокурора, залучені від потерпілих кошти використовувались ОСОБА_7 у тому числі для надання позик іншим фізичним особам, для сплати відсотків по кредитах, для залучення коштів в роботу пункту обміну валюти, для сплати так званих відсотків за позиками у людей та для придбання нерухомості та автомобілів. Не дивлячись на те, що обвинуваченою в судовому засіданні названо кілька видів бізнесу її родини, такий фактично обмежувався діяльністю СПД ОСОБА_90 та ПП «Володар-К». Згідно з даними контролюючих органів, вид діяльності ФОП ОСОБА_7 та ПП «Володар-К» не дозволяв родині Кічм купувати та перепродувати земельні ділянки. Окрім цього, відповідно до звітів у податкову службу чи Пенсійний фонд України немає інформації про купівлю чи продаж ними інших земельних ділянок. Як зазначає прокурор, впродовж 2004-2008 років обвинувачена та її найближчі родичі отримали у різних банках 10 кредитів на суму понад 600000 доларів США, а зобов`язання за такими станом на 22 серпня 2012 року становили 1145350 доларів США, які частково повернуті. Пояснити суду звідки у її сім`ї кошти на погашення кредитів та відсотків по них, ОСОБА_7 не змогла. Два таких кредити отримані нею на підставі підроблених довідок про доходи. На переконання апелянта, органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч.ч 1, 2 ст. 209 КК України, оскільки вона шляхом обману заволодівала грошовими коштами громадян повторно, групою осіб, у великих та особливо великих розмірах, а також своїми умисними діями вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме - вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, і так само вчинила вказане кримінальне правопорушення повторно, й підстав для перекваліфікації дій винної особи, на його думку, не вбачається.

Потерпілий ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просить ОСОБА_7 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, та звільнити від відповідальності за ч. 1 ст. 209 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а за ч. 2 ст. 209 КК України призначити покарання в межах санкції цієї статті. Зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 27 лютого 2018 року по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпілий ОСОБА_9 покликається на незаконність вироку суду в частині визнання ОСОБА_7 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, у зв`язку з відсутністю у її діях складу злочину, та зарахування у строк відбуття покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII з 27 листопада 2018 року по час вступу вироку у законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як зазначає потерпілий, під час допитів низки потерпілих, його та його дружини, а також допиту самої обвинуваченої, що підтверджується технічним засобом судового засідання, встановлено, що ОСОБА_7 , отримавши шахрайським шляхом кошти потерпілих, тобто набувши їх злочинним шляхом, володіла, використовувала, розпоряджалася ними а свій розсуд, в тому числі здійснювала з цими коштами інші фінансові операції, вчиняла правочини з таким майном, а саме надавала саме ці кошти. На його переконання, заходи попереднього ув`язнення щодо ОСОБА_7 після 21 червня 2017 року не продовжували застосовуватись, а отже застосування Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року є безпідставним.

Адвокат ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, аналогічну за формою та змістом апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_9 , у якій, зокрема, просить ОСОБА_7 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, та звільнити від відповідальності за ч. 1 ст. 209 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а за ч. 2 ст. 209 КК України призначити покарання в межах санкції цієї статті. Зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 27 лютого 2018 року по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, мотивуючи свої вимоги тими ж підставами, що й потерпілий ОСОБА_9 .

5 березня 2021 року адвокатом ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_7 надано суду заперечення ОСОБА_7 на апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 .

У запереченнях на апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 , що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , обвинувачена зазначає, що майно, яке належить їй на праві приватної власності, придбане та побудоване за кредитні кошти, про що свідчить реєстр іпотек. Таке майно було придбане та побудоване станом на 2008 рік, тоді як правочини, укладені нею з ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_66 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_75 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 були укладені протягом 2009-2011 років, тобто вже після придбання і будівництва всього належного їй майна. Стосовно застосування щодо неї т.зв. «закону Савченко» зазначає, що Личаківський районний суд не врахував у вироку 50 днів її перебування під вартою в УВП №19. Звертає увагу, що всупереч апеляційних скарг потерпілих, вона не здійснювала втечі 16 листопада 2015 року, адже після цього дня була присутня у судових засіданнях до кінця липня 2016 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, окрім викладеного вище, обвинувачена також зазначає, що не декларувала своїх доходів, оскільки такі не були офіційними; усі кредити, отримані її сім`єю в період з 2000 до 2007 років були погашені. Ці кредити не бралися одночасно, адже ними обслуговувались воднораз максимум два кредити. Звертає увагу, що на момент отримання нею більшості позик у фізичних осіб, майно, яке належало їй та її сім`ї, було оцінене банками у приблизно 1900000 2000000 мільйони доларів США, з цієї суми близько 500000 доларів США становили кредитні кошти, а решта коштів належали їй.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 подану апеляційну скаргу та апеляційні скарги потерпілих підтримала, у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої просила відмовити.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти апеляційних скарг прокурора і потерпілих.

Потерпілий ОСОБА_11 та адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні подану апеляційну скаргу та апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_9 підтримали, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 заперечили.

Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , будучи присутні у попередніх судових засіданнях, зокрема у судовому засіданні 23 квітня 2021 року, підтримали апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілих, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 просили відмовити.

Потерпілий ОСОБА_9 26 травня 2021 року звернувся до суду з заявою про розгляд апеляційної скарги щодо ОСОБА_7 без його участі; зазначив, що подану ним апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 підтримує, щодо апеляційної скарги обвинуваченої заперечує.

Інші потерпілі, зокрема: ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_38 , ОСОБА_45 , ОСОБА_23 , ОСОБА_106 , ОСОБА_36 , ОСОБА_26 , ОСОБА_107 , ОСОБА_39 , ОСОБА_25 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_19 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_62 , ОСОБА_114 , ОСОБА_55 , ОСОБА_115 та ОСОБА_29 , які належним чином були повідомлені про час та місце проведення апеляційного розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, у судові засідання 23 квітня 2021 року, 26 травня 2021 року, 30 червня 2021 року, 6 жовтня 2021 року, 13 жовтня 2021 року, 22 грудня 2021 року, 23 лютого 2022 року, 12 квітня 2022 року, 21 червня 2022 року, 20 вересня 2022 року, 22 листопада 2022 року, 20 січня 2023 року, 16 лютого 2023 року, 23 березня 2023 року, 23 травня 2023 року та 23 червня 2023 року не з`явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності потерпілих, що не з`явились.

Заслухавши доповідача, позицію учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, за які її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, місцевий суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на: показання потерпілих ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_83 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 , ОСОБА_39 , ОСОБА_11 , ОСОБА_82 , яка є дочкою потерпілого ОСОБА_27 та його спадкоємцем, ОСОБА_41 , ОСОБА_63 , свідків ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , а також письмовими доказами: розпискою від 26 жовтня 2000 року (а.с. 21, т. 7), відповідно до якої ОСОБА_7 та ОСОБА_47 позичили в ОСОБА_120 та Люди 7000 доларів, що засвідчується підписами їх обох; почеркознавчою експертизою від 18 лютого 2014 року №6/124, згідно з якою рукописний текст та три підписи від імені ОСОБА_7 в розписці від 26 жовтня 2000 року про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики в ОСОБА_120 і Люди виконані ОСОБА_7 ; розпискою від 10 квітня 2002 року (а.с. 231, т. 7), у якій зазначено, що ОСОБА_47 і дружина ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_37 13000 доларів США терміном до 10 квітня 2004 року з щомісячною оплатою 3% від суми позики - 390 доларів США; висновком експерта №6/325 від 15 травня 2014 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний текст в розписці від 10 квітня 2002 року про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики в ОСОБА_37 виконані ОСОБА_7 ; чорнові записи ОСОБА_7 ; розрахунок заборгованості потерпілого ОСОБА_37 ; лист-прохання громади Свято-Миколаївської парафії УПЦ КП м. Іллічівськ від 2014 року про повернення церковних коштів для будівництва храму; розпискою від 31 грудня 2005 року (а.с. 177, т. 3), згідно з якою ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_20 40 000 доларів США на 12 місяців; розпискою від 2 листопада 2006 року (а.с. 180, т. 3), з якої слідує, що ОСОБА_47 та ОСОБА_7 підтвердили отримання позики у ОСОБА_20 30 000 доларів США терміном на 6 місяців та 9100 євро до 1 січня 2007 року; розпискою від 15 жовтня 2012 року (а.с. 181, т. 2), відповідно до якої ОСОБА_7 та ОСОБА_47 підтвердили отримання позики в ОСОБА_20 в розмірі 397 385 доларів США та 33 500 євро, які зобов`язуються повернути; розпискою від 18 жовтня 2012 року (т. 3, а.с. 179), якою підтверджено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали позику в ОСОБА_20 в сумі 30 000 доларів США; висновком експерта №6/134 від 18 лютого 2014 року, відповідно до якого досліджувані підписи на розписках про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики від ОСОБА_20 від 02.11.2006р., 15.10.2012р., 18.10.2012р. виконано ОСОБА_7 . Встановити ким виконано підпис від імені ОСОБА_7 на розписках від 10.03.2004 та 31.12.2005 не виявляється можливим. Рукописні тексти у 5 розписках про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позик у ОСОБА_20 10.03.2004р., 31.12.2005р., 02.11.2006р., 15.10.2012р., 18.10.2012р. виконано ОСОБА_7 ; розпискою від 15 листопада 2010 року (пакет з речовими доказами а.с. 236, т. 6), якою засвідчено, що СПД ОСОБА_7 отримала позику в СПД ОСОБА_25 550 000 грн. з оплатою 3 % в місяць. Факт отримання коштів підтвердила підписом обвинувачена ОСОБА_7 , та взяла зобов`язання повернути кошти на вимогу; розпискою від 20 січня 2011 року (пакет з речовими доказами а.с. 236, т. 6) СПД ОСОБА_7 отримала позику в СПД ОСОБА_25 136 287 грн. з оплатою відсотків, що по курсу 7,97 становить 17100 доларів США. ОСОБА_7 зобов`язувалась кошти повернути на вимогу; висновком експерта (а.с. 231, т. 7), згідно з яким підписи на розписках від 15 листопада 2010 року та 20 січня 2011 року про отримання позики в ОСОБА_25 , виконані ОСОБА_7 . Досліджувані рукописні тексти в цих розписках виконані також ОСОБА_7 ; розпискою від 10 листопада 2009 року (а.с. 44, т. 4), згідно з якою ОСОБА_7 та ОСОБА_47 позичили у ОСОБА_22 10 000 євро під 36% річних терміном на 1 рік до 10 листопада 2010 року; розпискою від 18 листопада 2009 року (а.с. 44, т. 4), з якої вбачається, що ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили в Української Православної церкви в с. Добростани 10 000 доларів США через священника ОСОБА_22 ; розпискою (а.с. 44-зворот, т. 4) підтверджено, що ОСОБА_54 (матір ОСОБА_7 ) 31 травня 2012 отримала 100 000 грн. Вказана розписка завірена печаткою ПП ОСОБА_121 ; висновком експерта №6/70 від 17 лютого 2014 року, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_7 та рукописні тексти на розписках про отримання позики в ОСОБА_22 від 10.11.2009 р., Української Православної церкви в с. Добростани від 18.11.2009 р. виконані ОСОБА_7 ; висновком експерта №3192 (а.с. 277, т. 14), з якого слідує, що рукописні записи на прізвище ОСОБА_22 на аркуші паперу з розрахунками виконані обвинуваченою ОСОБА_7 ; розпискою (а.с. 86, т. 4 конверт), відповідно до якої 5 травня 2009 року ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили в ОСОБА_122 50 000 грн. терміном на 1 місяць під 3% в місяць; розпискою (а.с. 87, т. 4 конверт) від 24 вересня 2009 року підтверджено, що у цей день ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили в ОСОБА_122 10 000 доларів США, які вони зобов`язуються повернути на перше прохання. На розписці містяться підписи ОСОБА_123 , ОСОБА_7 та вона завірена печаткою СПД ОСОБА_7 ; розпискою (а.с. 92, т. 4 конверт) від 5 грудня 2012 року доводиться, що у цей день ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали від ОСОБА_124 позику в сумі 30 000 доларів. Зобов`язались повернути позику в повному об`ємі, на вимогу. На розписці містяться підписи ОСОБА_123 , ОСОБА_7 ; висновком експерта №6/70 від 17 лютого 2014 року, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_7 та рукописні тексти на розписках про отримання коштів в ОСОБА_83 від 05.05.2009, 24.09.2009, 05.12.2009 виконані ОСОБА_7 ; листами та квитанціями про їх відправку, відповідно до яких ОСОБА_38 звертався за поверненням позики; рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2014 року (справа №465/8747/13-ц), яким з ОСОБА_7 та ОСОБА_123 стягнуто по 125 516 грн. з кожного; розпискою від 2 жовтня 2010 року (а.с. 105, т. 23), з якої слідує, що ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_29 7300 євро, що еквівалентно 10 000 доларів США терміном на 3 місяці. Розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_123 ; розпискою від 23 січня 2012 року (а.с. 106, т. 23), відповідно до якої ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали позику від ОСОБА_29 в сумі 71 000 доларів під 3% в місяць та 20 000 євро під 5% в місяць; договором позики від 19 грудня 2012 року (а.с. 107, т. 23), з якого вбачається, що ОСОБА_47 та ОСОБА_7 взяли позику в сумі 48 000 доларів США та 7300 євро у ОСОБА_29 з оплатою 3% в місяць. Договір завірений підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_123 ; договором позики від 19 грудня 2012 року (а.с. 108, т. 23), згідно з яким ОСОБА_47 та ОСОБА_7 отримали позику в сумі 28 000 доларів та 22 000 євро у ОСОБА_29 з оплатою 3% в місяць. Договір завірений підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_123 ; висновком експерта №6/765 від 2 січня 2019 року судової почеркознавчої експертизи про те, що рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_7 , які наявні в розписках про отримання позики в ОСОБА_29 на суму 7300 євро від 02.10.2010, 71 тис. доларів та 20 000 євро від 23.01.2012, договорі позики в сумі 28 тис. доларів та 22 тис. євро від 19.12.2012 та в сумі 48000 доларів та 7300 євро від 19.12.2012 виконані ОСОБА_7 ; кредитним договором №259 на суму 30 тис. доларів під 14% річних; договором позики від 20 червня 2012 року (а.с. 52, т. 22), відповідно до якого ОСОБА_7 отримала позику в сумі 19 600 доларів США від ОСОБА_34 з оплатою 3% в місяць терміном на 6 місяців. Повернення коштів гарантувала вчасно і в повному об`ємі. Договір підписаний ОСОБА_7 та завірений печаткою СПД ОСОБА_7 . Окрім того, у договорі є дописи від 13.07.2012 «+ 500 доларів США» та ще один запис «+500 доларів США» і внизу «31.07.2012 року 20600 $»; висновком експерта №6/369 від 11 липня 2018 року про те, що рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_7 , які наявні у договорі позики від імені ОСОБА_7 про отримання позики в ОСОБА_34 від 20.06.2012 виконані ОСОБА_7 ; записами ОСОБА_7 , що є речовим доказом у справі (а.с. 12, т. 22); висновком експерта №6/570 від 19 жовтня 2018 року про те, що рукописні, буквені та цифрові записи, наявні на аркуші формату А5 «на 23.06.2012» та закінчується словами «осталось 2220 євро з 11.06.2014» та на аркуші паперу формату А4, який починається словами «Валя окремо» та закінчується словами «всього 415?%=31946» виконані ОСОБА_7 ; розпискою від 11 жовтня 2011 року (пакет з речовими доказами, том 7, т. 1, а.с. 1), з якої слідує, що ОСОБА_7 позичила у ОСОБА_23 4 000 доларів США, 5 000 євро, 10 000 грн. під 3% в місяць, (36% річних); чорновими записами ОСОБА_7 від 18 січня 2012 року; висновком експерта № 6/122 від 18 лютого 2014 року про те, що рукописний текст від імені позичальника та підпис від імені ОСОБА_7 в розписці «Я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 », виконані ОСОБА_7 ; розпискою від 22 серпня 2012 року (а.с. 148, т. 6), з якої вбачається, що ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_9 51 тисячу доларів США під 3% в місяць (36% річних) терміном на 1 рік; розпискою від 23 серпня 2012 року (а.с. 153, т. 6), відповідно до якої ОСОБА_47 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_39 48 тисяч доларів США терміном на 1 рік з оплатою 3% в місяць; висновком експерта №6/135 від 18 лютого 2014 року (а.с. 156, т. 6), згідно з яким рукописний текст від імені позичальника та 6 підписів від імені ОСОБА_7 на 2 розписках про отримання позики від 22.08.2012 в ОСОБА_9 та 23.08.2012 в ОСОБА_39 виконані ОСОБА_7 ; робочими записами ОСОБА_7 з 23 серпня 2012 року; рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2013 року (справа №465/7732/13-ц), яким з ОСОБА_7 та ОСОБА_123 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_39 стягнуто 815 286 грн. за договором позики (виходячи із суми боргу 101 тис. доларів США) та заборгованість по відсотках в сумі 119 218 грн; розпискою від 15 вересня 2012 року (а.с. 290, т. 14) про отримання ОСОБА_7 позики у ОСОБА_125 в сумі 800 євро та 1000 доларів, що завірена підписом ОСОБА_7 та печаткою СПД ОСОБА_7 . Нижче міститься запис від 12 жовтня 2012 року, про те, що сума позики становить 800 євро та 1500 доларів, що вказує про донесення 500 доларів. Вказаний запис завірений підписом ОСОБА_7 та печаткою СПД ОСОБА_7 ; розпискою (а.с. 188, т. 7), відповідно до якої ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали позику в ОСОБА_26 в сумі 23 500 євро, яку зобов`язалися повернути до 20 грудня 2012 року. Вказана розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_123 ; висновком експерта №6/324 від 15 травня 2014 року, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний текст в розписці без дати про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики в ОСОБА_26 на суму 23 500 євро виконані ОСОБА_7 ; розрахунком заборгованості за договором позики, наданим потерпілою ОСОБА_26 ; договором позики від 1 листопада 2012 року (а.с. 41, т. 7) про те, що ОСОБА_11 надав у позику ОСОБА_7 , ОСОБА_46 20 тис. доларів під 3% місячних на строк до лютого 2013 року; договором позики від 1 листопада 2012 року (а.с. 42, т. 7) згідно з яким ОСОБА_11 надав у позику ОСОБА_7 , ОСОБА_46 44 тис. доларів під 3% місячних на строк до 1 липня 2013 року; висновком експерта №6/123 від 18 лютого 2014 року підтверджується, що рукописний текст в графах позичальника та 2 підписи від імені ОСОБА_7 в графах позичальник 2-х договорів позики від 01.11.2012, укладених між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , ОСОБА_43 на суми 44 000 та 20 000 доларів, виконані ОСОБА_7 ; розпискою від 7 червня 2013 року (а.с. 154, т. 7), згідно з якою ОСОБА_7 цього дня отримала від ОСОБА_27 позику в сумі 15 000 доларів США на термін до 7 липня 2013 року, розписка засвідчена підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_123 , ОСОБА_126 ; розпискою від 18 червня 2013 року (а.с. 155, т. 7), з якої слідує, що ОСОБА_7 у цей день отримала від ОСОБА_127 позику в сумі 10 000 євро на термін до 18 липня 2013 року, розписка звірена підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_123 , ОСОБА_126 ; висновком експерта №6/300 від 15 травня 2014 року (а.с. 149, т. 7) підтверджено, що підписи від імені ОСОБА_7 у розписках від 07.06.2013р. та 18.06.2013р. про отримання позики у ОСОБА_27 виконані ОСОБА_7 ; договором позики від 17 травня 2012 року (а.с. 286, т. 14), з якого слідує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали позику у ОСОБА_63 в сумі 10 тис. доларів США на 5 місяців до 17 жовтня 2012 року; розпискою від 13 квітня 2014 року (а.с. 287, т. 14), згідно з якою ОСОБА_7 та ОСОБА_47 отримали від ОСОБА_63 позику в сумі 81 093 долари США, 28 тис. грн. з оплатою 3% в місяць на 6 місяців до 1 листопада 2014 року з можливою пролонгацією та поповненням даної позики. Вказана розписка підписана Кічмами, ОСОБА_60 та ОСОБА_128 ; розпискою від 1 жовтня 2014 року (а.с. 288, т. 14) про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_47 позичили у ОСОБА_63 96814 доларів США та 119 319 грн. з оплатою 3% в місяць з додаванням нарахованих відсотків до суми позики по наростаючій системі. Позику надано у присутності свідка ОСОБА_129 . Термін повернення позики 1 червня 2015 року; висновком експерта № 3192 підтверджено, щорукописні записи та підписи на розписках, написаних на ім`я ОСОБА_63 на суму 10000 доларів США від 17.05.2012р.; на суму 81 093 доларів США та 28 тис. грн. від 13.04.2014р.; на суму 96814 доларів США та 119 539 грн від 01.10.2014 р. виконані ОСОБА_7 ; довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24 грудня 2014 року; довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова; деклараціями ОСОБА_7 за 2004-2012 роки; інформацією Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про доходи ОСОБА_7 у Львівській філії Публічного акціонерного товариства АБ «Укоопспілка»; інформацією ДПІ у Личаківському районі про доходи ОСОБА_123 з 1 січня 2003 року до 30 червня 2013 року у ПП «Володар К», у Філії АБ «УКООПСПІЛКА»; договором споживчого кредиту №014/08-5/5445-ск від 12 жовтня 2015 року; кредитними договорами №259 від 25 листопада 2005 року, №014/6375/81/47699 від 27 лютого 2007 року, №014/6375/81/51173 від 14 серпня 2007 року; договором споживчого кредиту №11238017000 від 22 жовтня 2007 року; кредитними договорами №KF46055 від 14 грудня 2007 року та №KF48235 від 3 квітня 2008 року; кредитним договором №00012/08/6.10-zl від 2 червня 2008 року; угодою №KF49143 від 16 травня 2008 року; кредитним договором №014/08-5/12383-ф від 25 травня 2006 року (сумарна сума кредитних коштів, отриманих подружжям ОСОБА_130 у період з 2005 року до кінця 2008 року становила понад 900000 доларів США); ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у зв`язку із звільненням її від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.190 КК України по епізодах заволодіння чужим майном потерпілих ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_105 , ОСОБА_134 , ОСОБА_15 , ОСОБА_135 , ОСОБА_107 , ОСОБА_109 , ОСОБА_22 (епізод заволодіння коштами 23.08.2010 року, обвинувальний акт 12015140000000448 від 02.10.2015 року), ОСОБА_136 , ОСОБА_19 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_110 , ОСОБА_114 , ОСОБА_16 , ОСОБА_141 11.10.2013 року та за ч.3 ст.190 КК України по епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_142 . Цивільні позови, подані вказаними потерпілими, залишено без розгляду. Зазначені показання потерпілих, свідків, а також письмові докази детально викладені у вироку суду першої інстанції.

Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

На переконання колегії суддів, твердження сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, та наявність між нею і потерпілими цивільно-правових відносин є безпідставними.

Так, згідно зі ст. 190КК шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом щодо вчиненого діяння.

Винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, об`єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ, а також той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною.

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язанняне виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство(постанова Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №755/10138/16-к).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-250кс16, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_7 мала реальні можливості та бажання виконати всі взяті на себе зобов`язання, матеріали кримінального провадження не містять. Водночас, підписання ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_43 розписок про отримання коштів та укладення договорів позики з потерпілими, як і подальша виплата окремим потерпілим відсотків за користування коштами, як встановлено у ході судового розгляду, здійснювалось обвинуваченою з метою подальшого заохочення потерпілих до надання подружжю ОСОБА_130 інших коштів у користування, що здійснювалось потерпілими неодноразово та у значно більших розмірах. Наведене розцінюється колегією суддів як завуальоване здійснення обвинуваченою свого злочинного умислу, що реалізовувалось шляхом послаблення пильності потерпілих, змушування їх за допомогою обману забути про обережність та надавати у позику обвинуваченій та її чоловіку великі суми коштів, здебільшого, без жодних гарантій їх повернення.

При цьому, отримуючи кошти від потерпілого ОСОБА_29 , обвинувачена гарантувала їх повернення земельною ділянкою в с. Суховоля, що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту серії ЯБ№128500 площею 0,19 га, та земельною ділянкою площею 0,10 га, що належить ОСОБА_46 відповідно державного акту серії ЯД №481805. Втім, всупереч доводів апеляційної скарги, на час укладення позики з потерпілим ОСОБА_29 ці земельні ділянки перебували у іпотеці в забезпечення іншого цивільно-правового забезпечення, а саме: кредитного договору №259 від 25 листопада, укладеного АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_51 . Також, позичаючи кошти у ОСОБА_41 та ОСОБА_63 , ОСОБА_7 гарантувала повернення таких квартирою АДРЕСА_6 та будинком в АДРЕСА_4 , однак зазначене майно вже перебувало у забезпеченні кредитних зобов`язань, до того ж 8 лютого 2014 року ухвалою слідчого судді у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_4 . Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_7 не мала наміру повертати потерпілим усі отримані в них кошти та ввела, зокрема потерпілих ОСОБА_29 та подружжя ОСОБА_86 в оману, створивши в них ілюзію забезпечення повернення їхніх грошей нерухомим майном, заздалегідь знаючи, що таке зобов`язання не може бути виконане.

Безпідставними є і доводи про те, що існування між ОСОБА_7 та потерпілими цивільно-правових відносин підтверджується рішеннями судів про стягнення з неї коштів, зокрема рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2014 року (справа №465/8747/13-ц) про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_123 коштів на користь ОСОБА_83 , рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2013 року (справа №465/7732/13-ц) про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_123 коштів на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_39 , оскільки дії винної особи підлягають кваліфікації як шахрайство, виходячи зі сприйняття та усвідомлення цього злочину винним, а не потерпілим. Попри те, що потерпілі до певного моменту сприймали угоди, укладені з ОСОБА_7 , як цивільно-правові та скористалися правом на захист своїх майнових прав, звернувшись до суду з цивільними позовами, наведене, однак, не спростовує факту вчинення ОСОБА_7 злочинних діянь. Більше того, обвинувачена жодного рішення суду не виконала, хоча на момент їх постановлення активно займалася, як нею зазначалось, підприємницькою діяльністю та продовжувала позичати кошти в інших осіб.

Не спростовує висновків суду першої інстанції і той факт, що потерпілі не декларували коштів, отриманих у неї як відсотки. При цьому, не декларувала своєї діяльності й сама обвинувачена, про що вона зазначила у судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, часткова сплата відсотків окремим потерпілим не може свідчити про намір ОСОБА_7 виконати взяті на себе зобов`язання, адже згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Проценти ж, у розумінні ст. 1048 ЦК України, сплачуються позичальником позикодавцеві за користування сумою позики. При цьому ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує з матеріалів справи, взяті ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_43 у позику кошти мали бути повернуті або у визначений в розписці, договорі строк, або на першу вимогу позикодавця. Втім, з листами про повернення позики звертався і потерпілі ОСОБА_38 , ОСОБА_29 , ОСОБА_11 , і громада Свято-Миколаївської парафії УПЦ КП м. Іллічівськ, однак нікому з них ОСОБА_7 боргів не повернула. Не виконала обвинувачена і взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики за договорами, у яких був зазначений строк повернення грошей, зокрема потерпілим ОСОБА_143 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9 , ОСОБА_144 . Крім цього, деякі потерпілі, як зазначено ними під час допиту в суді першої інстанції, зверталися до ОСОБА_7 з усною вимогою про повернення коштів, зокрема ОСОБА_22 , ОСОБА_23 тощо. Також у матеріалах справи наявні відомості про те, що потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_55 та ОСОБА_29 зверталися у правоохоронні органи з заявами про заволодіння їхніми коштами. Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що потерпілі вживали усіх заходів для повернення ОСОБА_7 позичених у них коштів, однак остання разом із чоловіком виконання своїх зобов`язань уникала, не виконуючи обіцянки, переховувалась, не відповідала на телефонні дзвінки, кантор був закритий, про що, зокрема, заявили під час допиту у суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_55 , ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_22 . Викладене також спростовує і доводи обвинуваченої про те, що частина укладених договорів є чинними досі, оскільки позичальники не зверталися до неї з вимогою про повернення коштів.

Безпідставними є і доводи ОСОБА_7 про те, що по епізоду ОСОБА_26 судом досліджена лише копія розписки, оскільки вказана розписка була об`єктом експертного дослідження. Згідно з висновком експерта №6/324 від 15 травня 2014 року (а.с. 247, т. 7), підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний текст в розписці без дати про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики в ОСОБА_26 на суму 23500 євро виконані ОСОБА_7 . За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави визнавати цю розписку недопустимим доказом. Аналогічна ситуація має місце із розпискою за епізодом ОСОБА_145 . Так, попри те, що обвинувачена вказує на відсутність такої, ця розписка була об`єктом експертного дослідження, зокрема відповідно до почеркознавчої експертизи від 18 лютого 2014 року №6/124 (а.с. 18, т. 7), рукописний текст та три підписи від імені ОСОБА_7 в розписці від 26 жовтня 2000 року про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_43 позики в ОСОБА_120 і Люди, виконані ОСОБА_7 .

Не спростовує вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй правопорушень і те, що потерпілі ОСОБА_26 та ОСОБА_36 не були допитані судом після зміни складу колегії суддів. Так, згідно з ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Втім, як слідує зі змісту вироку, потерпілі ОСОБА_26 та ОСОБА_36 були допитані іншою колегією суддів, однак суд не може покликатися на ці докази, оскільки обвинувачена проти цього заперечує. Провести повторний допит зазначених свідків не виявилось можливим, оскільки такі не могли з`явитися до суду через коронавірус та важку хворобу ОСОБА_146 . Що стосується допиту потерпілого ОСОБА_27 , то такий не був проведений у зв`язку зі смертю останнього.

Стосовно того, що судом був проведений допит доньки ОСОБА_27 ОСОБА_82 , яка не була присутня при укладенні правочинів між обвинуваченою та ОСОБА_27 , то такі доводи спростовуються показаннями потерпілої, наданими в суді першої інстанції, та відповідно до яких ОСОБА_147 була присутня під час передачі коштів її батьком подружжі Кічм, тобто була безпосереднім очевидцем цієї події.

Звернення потерпілих у правоохоронні органи через значний проміжок часу, протягом якого тривали позикові відносини між ними, не впливає ні на обсяг обвинувачення ОСОБА_7 , ні на кваліфікацію її дій, оскільки з заявою про вчинення кримінального правопорушення особа звертається тоді, коли дізнається про вчинення злочину щодо неї. При цьому, зважаючи на специфіку шахрайства, потерпіла особа тривалий час може не знати, що стосовно неї вчинені кримінально-протиправні дії.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи обвинуваченої про те, що фактично вона отримала у Войщевих 10000 доларів США, решту коштів були вписані у розписки за виконання ОСОБА_59 робіт з установлення пожежної сигналізації та її обслуговування, оскільки такі жодними доказами не підтверджені, зокрема, обвинуваченою не надано доказів проведення ОСОБА_59 будь-яких робіт на її замовлення. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, оригінали розписок про передачу коштів досі знаходяться в потерпілих, що також свідчить про невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань.

Доводи про те, що 14 березня 2013 року Личаківським РВ ГУМВСУ у Львівській області кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_25 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, були об`єктом перевірки судом першої інстанції, зокрема, було встановлено, що розслідування у кримінальному провадженні №1201215004000147 від 8 грудня 2012 року триває, в ньому йде мова про скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, водночас, сума заволодіння майном ОСОБА_25 та період вчинення правопорушення щодо нього вказані інші. Погоджується з таким висновком місцевого суду і колегія суддів апеляційного суду.

Не знайшли свого підтвердження і покликання апелянта на те, що з ОСОБА_14 у неї не було позикових відносин, адже у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_14 передавала у користування ОСОБА_7 грошові кошти під виплату відсотків, частину з яких обвинувачена не повернула, що стверджується наявними у матеріалах справи розписками, чорновими записами та висновком експертизи №6/570 від 19 жовтня 2018 року, наданим за результатами експертного дослідження вказаних матеріалів.

Твердження про те, що ОСОБА_7 на момент отримання позики у потерпілих була платоспроможною, не спростовує висновків суду щодо неповернення нею взятих у позику коштів та не доводить наміру обвинуваченої такі кошти повертати.

Покликання обвинуваченої стосовно порушення її права на захист, оскільки ухвалою від 5 липня 2019 року Львівський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_89 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року з тих підстав, що вона була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, є безпідставним, оскільки ст. 399 КПК України визначає правовий механізм дій особи, апеляційну скаргу якої повернуто. Зокрема, згідно з ч. 6 цієї статті ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Окрім цього, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження. Також апелянт може звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо такий був пропущений. Втім, апелянтом не надано жодних доказів того, що нею чи її захисником була повторно подана апеляційна скарга чи зазначене рішення апеляційного суду було оскаржене в касаційну інстанцію.

Доводи стосовно того, що це кримінальне провадження з квітня 2018 року до вересня 2018 року розглядав незаконний склад суду за участю судді ОСОБА_148 , який брав участь у зазначеному кримінальному провадженні під час досудового розслідування не беруться до уваги, оскільки вказаний суддя був замінений у встановленому законом порядку після встановлення факту його участі у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Після заміни вказаного судді, судовий розгляд здійснювався спочатку, в іншому складі суду, а показання осіб, допитаних колегією суддів з участю судді ОСОБА_148 , не були взяті до уваги при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 , оскільки проти цього заперечувала обвинувачена. За таких обставин, у колегії суддів апеляційного суду відсутні підстави вважати, що право на захист ОСОБА_7 будь-яким чином було порушено.

За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченої не містить обґрунтованих доводів, які б могли стати підставою для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, а тому колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Покликання ОСОБА_7 у поданих нею доповненнях до апеляційної скарги на те, що суд у вироку не врахував погіршення стану її здоров`я під час ув`язнення, зокрема погіршення стану функціонування серцево-судинної системи, виявлення у неї таких захворювань як «багатовузловий зоб» та «синдром Рейно», не беруться до уваги колегією суддів.

Так, відповідно до ст.11Закону України«Про попереднєув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

З наведеного слідує, що обвинувачена, перебуваючи в установі попереднього ув`язнення, має право на отримання медичної допомоги. Окрім цього, вона вправі, як перебуваючи у слідчому ізоляторі, так і відбуваючи покарання в установі виконання покарань, подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і, за наявності відповідних висновків, ставити питання (залежно від місця свого перебування) про зміну запобіжного заходу чи звільнення від відбування покарання за хворобою.

Водночас, матеріали справи не містять жодних даних про неможливість утримання ОСОБА_7 , станом на сьогодні, в установі попереднього ув`язнення, а тому апеляційні доводи обвинуваченої не ґрунтуються на матеріалах справи.

Стосовно апеляційних скарг прокурора ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , то такі також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України. За цим обвинуваченням ОСОБА_7 впродовж 2000-2013 років, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами громадян, перебуваючи на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 , шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами таких громадян: ОСОБА_149 , ОСОБА_135 , ОСОБА_139 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 ОСОБА_105 , ОСОБА_107 , ОСОБА_15 , ОСОБА_150 , ОСОБА_17 , ОСОБА_134 , ОСОБА_141 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_32 , ОСОБА_37 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_83 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 на загальну суму - 11 894 084,25 гривень. В подальшому, ОСОБА_7 24 червня 2004 року, перебуваючи в місті Пустомити Львівської області, маючи умисел на легалізацію грошових коштів одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, придбала в громадянки ОСОБА_151 , земельну ділянку з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га, вартістю 1500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 980 гривень, яка розташована на території села Конопниця Пустомитівського району, чим вчинила правочин з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, тим самим легалізувала грошові кошти отримані злочинним шляхом. З метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_7 , скориставшись некомпетентністю ОСОБА_152 , оформила правочин з останньою у вигляді договору дарування, та в подальшому звернулась за посвідченням такого до приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_153 . Таким чином, як стверджує сторона обвинувачення, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме - вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України.

Крім цього, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_7 , маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, впродовж 2005-2007 року оплатила будівництво житлового будинку на АДРЕСА_4 вартістю 955 138 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190 КК України, тим самим повторно легалізувала незаконно здобуті грошові кошти. Також ОСОБА_7 25.11.2006 року, перебуваючи в місті Городок Львівської області, маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_154 , придбала в ОСОБА_155 земельну ділянку загальною площею 0,12585 га, яка розташована в селі Суховоля Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620987700:12:013:0114, вартістю 164 000 гривень, чим вчинила правочин з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України, тим самим повторно легалізувала грошові кошти отримані злочинним шляхом. Крім цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, впродовж 2007-2008 років оплатила будівництво житлового будинку АДРЕСА_5 вартістю 536 081 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст.190 КК України, тим самим повторно легалізувала незаконно здобуті грошові кошти. Таким чином, на переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїми умисними діями вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в її діях складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України.

Так, під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи укладення щодо них угоди за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом (частина 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 14 квітня 2005 року №5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»).

Згідно з ч. 2, ч. 12 зазначеної постанови відповідальність за зазначені дії настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження. Для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій, зазначених у ч. 1 цієї статті, з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_7 інкримінується те, що вона придбала в громадянки ОСОБА_156 земельну ділянку, яка розташована на території села Конопниця Пустомитівського району, з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га, вартістю 1500 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 7 980 гривень; оплатила будівництво житлового будинку на АДРЕСА_4 вартістю 955 138 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь; придбала в ОСОБА_155 земельну ділянку загальною площею 0,12585 га, яка розташована в селі Суховоля Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620987700:12:013:0114, вартістю 164 000 гривень; оплатила будівництво житлового будинку АДРЕСА_5 вартістю 536 081 гривень, який належить їй на праві приватної власності.

Втім, як слідує з матеріалів провадження, подружжям Кічм у 2005-2008 роках було укладено ряд кредитних договорів для будівництва власного житла, зокрема: договір споживчого кредиту №014/08-5/5445-ск від 12 жовтня 2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_43 на суму 23000 доларів США; кредитний договір №014/6375/81/47699 від 27 лютого 2007 року між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_7 на суму 59200 доларів США; кредитний договір №014/6375/81/51173 від 14 серпня 2007 року між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_43 на суму 258000 доларів США; кредитний договір №KF48235 від 3 квітня 2008 року Фольксбанк та ОСОБА_43 (поручитель ОСОБА_7 ) на суму 290000 доларів США (а.с. 144, т. 8; а.с. 70-85, т. 3; а.с. 35-60, т. 3). При цьому забезпечення виконання зобов`язань гарантувалось земельними ділянками в селах Конопниця та Суховоля, а також будинками на АДРЕСА_4 та на АДРЕСА_5 .

Як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, зазначеними кредитними договорами підтверджується, що вказане в обвинувальному акті майно було придбане та побудоване за кошти, отримані подружжям Кічм у позику, адже кредити надавались під іпотеку конкретного нерухомого майна та мали цільове використання. Більше того, на час придбання і завершення будівництва зазначеного майна, тобто станом на кінець 2004-2008 років, ОСОБА_7 перебувала у позикових відносинах лише з декількома потерпілими та одержала від них незначні суми, тоді як отримання коштів від більшості потерпілих та у чималих сумах здійснювалось нею вже після придбання земельних ділянок та завершення будівництва будинків.

Попри те, що у своїй апеляційній скарзі сторона обвинувачення зазначає, що залучені від потерпілих кошти ОСОБА_157 використовувались для будівництва будинків та придбання земельних ділянок, доказів зазначених фактів суду не представлено.

Той факт, що отримавши від потерпілих кошти у позику, обвинувачена розпоряджалась ними на свій розсуд, не доводить, що саме ці кошти ОСОБА_7 спрямовувала на повернення отриманих нею та її чоловіком кредитів чи купівлю/будівництво нерухомого майна.

Безпідставними є і доводи потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , стосовно неправомірності застосування щодо ОСОБА_7 Закону №838-VIII.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29 серпня 2018 року виклала правовий висновок такого змісту: «Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК Українив редакціїЗакону №838-VIII(зворотна діяЗакону №838-VIIIяк такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинностіЗаконом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК Українив редакціїЗакону №838-VIII. В такому разіЗакон №838-VIIIмає переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадківЗакону №2046-VIIIє неправильним, оскільки зворотна діяЗакону №2046-VIIIяк такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК Українине допускається».

У зазначеному правовому висновку Верховний Суд, вирішуючи питання про можливість застосування щодо особи Закону №838-VIII, враховує час вчинення нею злочину та те, чи були застосовані до особи заходи попереднього ув`язнення.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_7 ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 жовтня 2015 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави. 16 листопада 2015 року за обвинувачену ОСОБА_7 ОСОБА_158 внесено заставу в розмірі 275600 гривень.

Таким чином, інкриміновані ОСОБА_7 злочини вчинені до 21 червня 2017 року та вона перебувала під вартою у період з 1 жовтня 2015 року до 16 листопада 2015 року.

В подальшому, як слідує з клопотання прокурора Прокуратури Львівської області ОСОБА_12 від 26 листопада 2018 року (а.с. 46-48, т. 18), ОСОБА_7 систематично порушувала умови запобіжного заходу та не виконувала покладені на неї обов`язки, через що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2018 року змінено раніше застосований до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Згідно з протоколом затримання на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 4 січня 2018 року, оперуповноважений ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі лейтенант поліції ОСОБА_159 23 лютого 2018 року о 10 год. 05 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44, затримав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 58-59, т. 18).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2018 року у межах кримінального провадження №12013150080002238від 28липня 2013року щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2018 року у межах кримінальних проваджень №12012150080000197 від 7 грудня 2012 року та №12015140000000448 від 2 жовтня 2015 року обвинуваченій ОСОБА_7 змінено раніше застосований запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави (а.с. 57, 67-69, т. 18).

Наведеним підтверджується правомірність застосування при обчисленні строку перебування ОСОБА_7 під вартою Закону №838-VIII, оскільки такий у цій ситуації має і зворотню, і ультраактивну дію.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на обґрунтованістьсудового рішення щодо ОСОБА_7 , судом першої інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.

За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 , прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 до задоволення не підлягають.

Втім, встановлені вище обставини, з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, є підставою для зміни вироку щодо ОСОБА_7 в частині зарахування їй строку відбуття покарання, оскільки місцевий суд, застосувавши вимоги Закону №838-VIII щодо обвинуваченої, залишив поза увагою, що ОСОБА_7 перебувала під вартою з 1 жовтня 2015 року до 16 листопада 2015 року; та була затримана 23 лютого 2015 року, а не 27 лютого 2015 року, як про це зазначено у вироку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 у строк відбуття покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року слід зарахувати вказаний вище строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що тягне за собою зміну оскарженого вироку суду у цій частині.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_7 , прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 відмовити.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 3 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 1 жовтня 2015 року до 16 листопада 2015 року, а також з 23 лютого 2018 року до часу набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка утримується під вартою у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4