Ухвала

від 01.10.2020 по справі 463/2776/14-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2776/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/968/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наухвалу Личаківськогорайонного судум.Львовавід 25серпня 2020року пропродовження останнійстроку триманняпід вартоюу кримінальномупровадженні проїї обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

її захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановила:

вищевказаною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено строктримання під вартою ОСОБА_7 на два місяці, починаючи з 18 год. 45 хв. 26.08.2020 року по 18 год. 45 хв. 26.10.2020 року.

Залишено визначену ухвалою Личаківського районного суду від 10 грудня 2019 року обвинуваченій ОСОБА_7 заставу в розмірі4 758 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить10 001 316 гривень.

У випадку внесення застави та звільнення з-під варти на ОСОБА_7 покладено такі обов`язки: прибувати до суду, (а у випадках передбачених КПК України) до слідчого, прокурора за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Львова без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими, їх представниками свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Не погоджуючисьіз рішеннямсуду першоїінстанції,захисник обвинуваченоїОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подавапеляційнускаргу,в якійпросить ухвалу Личаківського районногосуду м. Львова від25 серпня 2020року скасувати та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України та в`їзду в Україну, носити електронний засіб контролю.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги адвокат зазначає, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильним застосуванням кримінального процесуального закону, оскільки судом не надано правильної оцінки ризикам, що наявні у даному кримінальному провадженні.

В ухвалі суду в порушення вимог чинного кримінального процесуального закону відсутні докази, що підтверджують обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність у випадку перебування ОСОБА_7 на волі таких ризиків, як незаконний вплив на учасників провадження, продовження нею незаконної діяльності, переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначає, що відсутній виклад обставин, які свідчать про те, що раніше встановлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.

Крім того, в ухвалі суду не обґрунтовано можливість запобігання ризикам, зазначеним в ухвалі, шляхом застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, але більш суворого запобіжного заходу, ніж застава.

Вважає, що висновок про наявність ризику вчинення особою інших кримінальних правопорушень може бути зроблений лише стосовно особи, щодо якої є відомості, що вона вчиняє підготовчі дії до вчинення конкретного злочину. Оскільки такі відомості в сторони обвинувачення та суду в межах даного провадження стосовно ОСОБА_7 відсутні, то і доводи, викладені на користь існування ризику вчинення нею інших кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі, є необґрунтованими та такими, що суперечать практиці ЄСПЛ.

В обґрунтування можливості застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу адвокат покликається на наявність в останньої міцних соціальних зв`язків, зокрема, така має дітей та онуків, до моменту застосування запобіжного заходу займалася підприємницькою діяльністю, раніше несудима.

Заслухавши пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно доположень ст.199КПК України,розглядаючи клопотанняпропродовження строку тримання під вартою суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язанаможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Вказаних вимог закону під час вирішення питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд непорушив.

Як вбачається з матеріалів, у провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться об`єднане судове провадження по розгляду кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012150080000197 від 07.12.2012, за №12015140000000448 від 02.10.2015 року, за №12018140000000188 від 30.03.2018 року, №12018140000000397 від 25.06.2018 року, за №12018140040001333 від 17.05.2018 року, №12018140000000577 від 30.10.2018 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2018 року у вказаному провадженні щодо ОСОБА_7 змінено раніше обраний запобіжний захід та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, терміном шістдесят діб до 18.45 год. 27.04.2018 року, який неодноразово продовжувався та завершується 26.08.2020 року.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах апеляційноїскарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обраного стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою і, що інший менш суворий запобіжний захід, неможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи сторони захисту щодо зміни обвинуваченій запобіжного заходу на домашній арешт, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченої під вартою, судом правильно встановлено, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, продовження здійснення протиправної діяльності. Будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування обвинуваченої на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні або перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені вище ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими матеріалами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою ОСОБА_7 продовжити протиправну діяльність, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні значної кількості злочинів, і у випадку доведення вини у обвинуваченні їй загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження тримання під вартою та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об`єктивної оцінки наявних у суду матеріалів, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 серпня 2020 року, якою продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 , залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в її інтересах - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4