Вирок

від 03.12.2020 по справі 463/2776/14-к

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2776/14-к

Провадження №1-кп/463/4/20

В И Р О К

іменем України

03 грудня 2020 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

у м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши об`єднане судове провадження по розгляду кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

за №12012150080000197 від 07.12.2012 року,

за №12015140000000448 від 02.10.2015 року,

за №12018140000000188 від 30.03.2018 року,

за №12018140040001333 від 17.05.2018 року,

за №12018140000000397 від 25.06.2018 року,

за №12018140000000577 від 30.10.2018 року,

за №12018140000000642 від 14.12.2018 року,

про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Львова, громадянки України, українки, вдови, фізичної особи-підприємця, з незакінченою вищою освітою, раніше не судимої, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

обвинувачена ОСОБА_7 , в період часу з 2000 року по 2015 рік, достовірно знаючи і наперед усвідомлюючи, що не зможе повернути отримані грошові кошти та виконати взяті на себе зобов`язання щодо виплати відсотків, так як має невиконані власні боргові зобов`язання перед юридичними та фізичними особами за період з 1997 по 2012 роки, під виглядом укладення договорів позики, нібито, для розвитку її бізнесу, обіцяючи виплачувати потерпілим за користування грошима значні суми відсотків до 36% річних, а в окремих випадках 0.5% в день, умисно, шлях обману заволоділа грошовими коштами потерпілих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Частину епізодів заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) ОСОБА_7 скоїла за попередньою змовою в групі з чоловіком ОСОБА_29 (провадження відносно якого закрито у зв`язку із його смертю).

Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , будучи знайомими із потерпілим ОСОБА_11 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, запропонували йому надати їм у позику грошові заощадження під 24% та 36% річних, нібито, для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знали і усвідомлювали, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків здійснити не зможуть.

ОСОБА_11 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у позику під виплату відсотків.

Так, ОСОБА_11 26.10.2000 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_29 грошові кошти у розмірі 7 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 37 800 грн., а вони зобов`язалися сплачувати відсотки у розмірі 24%.

Крім цього, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, 08.08.2006 року, ОСОБА_11 передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_29 грошові кошти у розмірі 17011 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 85 850 грн., а останні зобов`язалися сплачувати за використання коштами 36% на рік.

Крім цього, ОСОБА_11 , 21.02.2008 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_29 грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 10 100 грн, а вони зобов`язалися сплачувати відсотки за користування коштами у розмірі 36%.

Крім цього, ОСОБА_11 , 07.10.2008 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, передав у позику під виплату відсотків ОСОБА_7 , ОСОБА_29 грошові кошти в розмірі 25000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 128 906, 25 грн., а вони зобов`язалися сплачувати відсотки за користування коштами в розмірі 36% на рік.

Водночас, 01.03.2007 ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , повернули останньому частину грошей в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 5050 грн., та впродовж 2008-2009 років повернули 5 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 500 грн.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 за попередньою змовою групою осіб, упродовж 2000 - 2008 років шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 45 011 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 219106,25 грн., і є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з потерпілим ОСОБА_12 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, шляхом обману, запропонувала надати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення будівельного бізнесу, придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_12 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти у борг під виплату відсотків.

Так, 10.04.2002 року перебуваючи в місті Львові по вул. Зелена, 7 ОСОБА_12 під видом позики передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 13 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 68 900 гривень під виплату відсотків, нібито для розвитку власного будівельного бізнесу, якими обвинувачена ОСОБА_7 заволоділа шляхом обману.

Крім цього, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_12 шляхом обману, в період з 2002 по 2008 роки, перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7 під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 733 378 гривень, які він передав під виплату відсотків.

Крім цього, в жовтні 2008 року ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, отримала від потерпілого ОСОБА_12 під виглядом позики грошові кошти в розмірі 900000 грн., якими заволоділа шляхом обману.

Крім того, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_12 , в жовтні 2010 року ОСОБА_7 перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, під виглядом позики отримала від потерпілого грошові кошти в сумі 36 000 гривень, якими заволоділа шляхом обману.

Отже, ОСОБА_7 , в період часу з 10.04. 2002 року по жовтень 2010 року, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 2 738 278 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_13 , знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом серед людей, неодноразово пропонувала йому, а також пропонувала радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_13 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти в позику, які обвинувачена привласнила.

Так, у червні 2003 року ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Львові по вул. Зелена, 7, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під виглядом надання позики отримала від потерпілого ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 47 700 гривень, під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_13 , в період часу з вересня по жовтень 2008 року ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. Зеленій,7 в м. Львові, шляхом обману, під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 39 200 гривень під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_13 , 10.11.2010 ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. Зеленій, 7 в м. Львові, шляхом обману, під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 10 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 82950 гривень під виплату відсотків у розмірі 36 % на рік.

Водночас, ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 , повернула останньому частину грошей, а саме: 05.07.2011 в сумі 3 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 23915 грн., 10.07.2012 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 993 грн., 19.09.2012 1 000 Євро, що згідно курсу НБУ становило 10 434 грн., а всього на загальну суму 42 342 грн.

Отже, обвинувачена ОСОБА_7 , в період з червня 2003 року по 10.11.2010 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_13 в розмірі 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 127 508 грн. і є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_13 , знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом від людей, неодноразово пропонувала йому радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під великі відсотки, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_13 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, повідомив своєму сину ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_7 позичає у людей гроші під хороші відсотки.

ОСОБА_14 , знаючи тривалий час подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , з якими батько підтримував дружні відносини, будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, 11.06.2009 року перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7 у передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 1660 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 12 632 гривень, під виплату відсотків в розмірі 36 % на рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_14 , 01.07.2009 ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману під виглядом позички грошей ОСОБА_14 отримала від нього грошові кошти в сумі 6 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 45 840 гривень, нібито для розширення її бізнесу.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом обману, ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , 10.09.2009 року під виглядом позички отримала від ОСОБА_14 під виплату відсотків грошові кошти ОСОБА_14 в сумі 50 000 гривень та 350 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 2 796 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом обману, ОСОБА_7 28.01.2010 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, під виглядом позички грошей отримала грошові кошти ОСОБА_14 в сумі 3 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 21 440 гривень, 50 000 гривень та 350 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 2 796 гривень під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом обману, 19.04.2010 року ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, під виглядом позики отримала грошові кошти ОСОБА_14 в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 920 гривень, та 2000 євро, що згідно курсу НБУ становило 33 810 гривень та 5 000 гривень нібито під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом обману,19.04.2010 року ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, під виглядом позики отримала від потерпілого ОСОБА_14 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів, що згідно курсу НБУ становило 79 100 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2009-2010 років ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 , повернула останньому частину грошей в сумі 14 600 євро, що згідно курсу НБУ становило 110 250 гривень.

Отже, ОСОБА_7 , за період з 11.06.2009 року по 19.04.2010 років, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 55250 гривень, 4410 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 038 гривень, та 55 000 гривень, а всього на загальну суму 145 133 гривні, що є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 ,діючи запопередньою змовоюв групіз ОСОБА_29 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_15 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що потерпілий являється приватним підприємцем, попросили надавати їм у борг його грошові заощадження, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_15 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, передавав їм грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 10.03.2004 року ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Рудненського, 8, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 , шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в розмірі 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 265 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 , 31.12.2005 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в сумі 40 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 212 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 , 02.11.2006 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами в сумі 30 000 доларів США та 9 100 Євро, що згідно курсу НБУ становило в загальній сумі 237 500 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодінню грошовими коштами ОСОБА_15 , в період часу з 2009 року по 15.10.2012 року, ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи його грошовими коштами потерпілого в сумі 397 385 доларів США та 33 500 Євро, що по курсу НБУ становило в загальній сумі 3 327 500 гривень, які він передав у вигляді позики.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_15 , 18.10.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в приміщенні «Аквапарку» в м. Львові по вул. Кн.Ольги, 114, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 227 000 гривень, які він передав у вигляді позики.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , в період з 10.03.2004 року по 18.10.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_15 в розмірі 547 385 доларів США, 42600 Євро, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становило 4 269 000 гривень, та є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто скоїла шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , будучи знайомими із потерпілим ОСОБА_16 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, під виглядом надання коштів у позику під великі відсотки, запропонували потерпілому надавати їм у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_16 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у вигляді позики, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, в період часу з 19.11.2008 року по 15.11.2010 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 , шляхом обману, отримали від потерпілого грошові кошти в розмірі 550 000 гривень, які він передав у вигляді позики під виплату відсотків у розмірі 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_16 , 20.01.2011року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману під виглядом надання позики зі сплатою 36% річних отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 136 287 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_16 , 20.03.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману, під виглядом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 60 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_16 , 20.11.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під видом позики, отримали від потерпілого ОСОБА_30 грошові кошти в сумі 52 800 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_16 , 20.12.2011 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману, під виглядом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 100 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_16 , 13.03.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 50 000 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Водночас, в період з 2008 року по 2012 рік, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 , повернули йому у вигляді відсотків частину грошей в сумі 90 166 грн.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , в період з 2008 по 13.03.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_16 в сумі 858 921 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділи чужим майном шляхом обману, тобто скоїли шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_13 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що останній являється настоятелем Свято Покровського храму в смт. Рудно Львівської області, користується повагою і авторитетом від людей, неодноразово пропонувала йому радити своїм знайомим та родичам надавати їй у борг грошові заощадження під 36 відсотків річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_31 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, надавши їй у позику власні кошти, передав цю інформацію потерпілому ОСОБА_17 .

ОСОБА_17 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, погодився передати у позику свої особисті кошти та кошти Української Православної церкви в с. Добростани, яку він очолював.

Так, 10.11.2009 ОСОБА_7 , перебуваючи по вул. Зеленій, 7 в м. Львові, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_17 , шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 119 000 гривень, які він надав у позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошима 36 відсотків на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_17 надати їй у позику під сплату 36% річних 100000 грн., які за згодою ОСОБА_7 31.05.2012 року потерпілий передав її матері ОСОБА_32 , а згодом обвинувачена ОСОБА_7 шляхом обману, заволоділа цими грошовими коштами в сумі 100 000 гривень.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 , в період з 10.11.2009 по 31.05.2012, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_17 в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн. та 100 000 грн., на загальну суму 180 000 грн., що є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, 18.11.2009 року отримавши від ОСОБА_17 під позику грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн., повторно шляхом обману заволоділа чужим майном Української Православної церкви в с. Добростани, що завдало шкоди у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, що завдало шкоди потерпілому у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , знаючи потерпілого ОСОБА_18 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, неодноразово запропонували йому надати в позику грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_18 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 05.05.2009 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зелена, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 , шляхом обману під виглядом позики заволоділи грошовими коштами потерпілого в розмірі 50 000 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_18 , 24.09.2009 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, шляхом обману, під виглядом позики заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 гривень.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_18 , в період з 2010 року по 05.12.2012 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , шляхом обману, під виглядом позики заволоділи грошові кошти потерпілого в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 237 000 гривень, та 20 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , в період з 05.09.2009 по 05.12.2012, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_18 в розмірі 40 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ становило 317 000 грн., та 70 000 грн., на загальну суму 387 000 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто. скоїла шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_19 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, запропонувала потерпілому надавати їй у борг грошові заощадження під 36% та 60% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Потерпілий ОСОБА_19 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, 02.10.2010 року приблизно в дообідній час, перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , передав ОСОБА_7 під позику грошові кошти у розмірі 7 300 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 01.10.2010 становило 78 840 гривень, якими вона заволоділа шляхом обману.

Крім того, 23.01.2012 року приблизно в дообідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 , перебуваючи за адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 71 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.01.2012 становило 567 290 гривень, які вона отримала від ОСОБА_19 як позику і зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік та 20 000 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.01.2012 становило 206 200 гривень, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 60% на рік.

Крім того, 19.12.2012 року приблизно в дообідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 48 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 383 520 гривень, та 7 300 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 76 869 гривні, які вона отримала від ОСОБА_19 у позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім того, 19.12.2012 року приблизно в післяобідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 28 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 223 720 гривень, та 22 000 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 19.12.2012 становило 231 660 гривень, які вона отримала від ОСОБА_19 як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 60% на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 02.10.2010 року по 19.12.2012 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_19 у загальному розмірі 56 600 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 593 569 гривень та 147 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 1 174 530 гривень, а всього грошовими коштами в сумі 1 768 099 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , скоїла умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_20 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами, запропонувала потерпілому надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_7 20.06.2012 року приблизно о 14 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами у розмірі 19 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 20.06.2012 становило 156 604 гривні, які отримала від ОСОБА_20 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 , ОСОБА_7 13.07.2012 року приблизно о 15 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 13.07.2012 становило 3995 гривень, які отримала від ОСОБА_20 нібито під позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 , 31.07.2012 року приблизно о 16 год., перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 31.07.2012 становило 3995 гривень, які отримала від ОСОБА_20 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 20.06.2012 року по 31.07.2012 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_20 у розмірі 20 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 164 594, 00 гривні, та є великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно заволоділа чужим майном шляхом обману, (шахрайство) вчиненому повторно, у великих розмірах, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілим ОСОБА_21 , яка тривалий час здійснювала обмін валюти у пункті обміну валюти, де працювала ОСОБА_33 касиром, маючи умисел на заволодіння її грошовими коштами, запропонувала потерпілій надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Так, ОСОБА_7 , 15.05.2012 року приблизно в післяобідній час, перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами у розмірі 18 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 15.05.2012 становило 143 820 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 11.06.2012 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими кошти в розмірі 124 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 , 23.06.2012 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 26 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 23.06.2012 становило 209 323,58 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік, хоча наміру виплачувати вказані відсотки та повертати отримані кошти не мала.

Крім цього, ОСОБА_7 15.03.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 30 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 16.04.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 70 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 03.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 60 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику , зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім того, ОСОБА_7 14.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштам в розмірі 30 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 16.05.2013 року, приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 50 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 , нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, ОСОБА_7 20.05.2013 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 27 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 , нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік.

Крім того, 27.05.2013 приблизно в післяобідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 25 000 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито для розвитку власного бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36% на рік, хоча наміру виплачувати вказані відсотки та повертати отримані кошти не мала.

Крім того, ОСОБА_7 11.06.2014 року приблизно в післяобідній час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , перебуваючи в приміщенні пункту обміну валют за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, заволоділа грошовими коштами в розмірі 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 11.06.2014 становило 34 980,18 гривень, які вона отримала від ОСОБА_21 нібито як позику, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Водночас, 21.04.2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 , та створюючи перед ОСОБА_21 видимість добросовісного виконання своїх зобов`язань, повернула останній частину грошей в сумі 5 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 21.04.2013 становило 39 965 гривень.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 в період з 15.05.2012 року по 11.06.2014 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_21 у загальному розмірі 39 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 313 178,58 гривень, 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 34 980,18 гривень, та 416 000 гривень, а всього коштів на загальну суму 764 158,76 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинила їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, чим скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_7 , будучи знайомою із потерпілою ОСОБА_22 , маючи умисел на заволодіння її грошовими коштами, запропонувала потерпілій надавати їй у борг грошові заощадження під 36% річних, нібито для розширення її будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Будучи введеною в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, ОСОБА_22 перебуваючи в автомобілі в місті Львові по вул.Богдана Хмельницького, поблизу будинку № 1, 11.10.2011 року передала ОСОБА_7 10 000 гривень, 4 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 32 000 гривень, 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 53 600 гривень, а всього на загальну суму 95 600 гривень, під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_22 шляхом обману, ОСОБА_7 у грудні 2012 року, перебуваючи в АДРЕСА_3 , отримала від потерпілої ОСОБА_22 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 107 000 гривень під виплату відсотків.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_22 шляхом обману, перебуваючи в АДРЕСА_3 , в січні 2013 року ОСОБА_7 отримала від потерпілої ОСОБА_22 грошові кошти сумі 3 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 20 960 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2012 року - січня 2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_22 повернула останній частину коштів в сумі 6750 грн., 4350 євро та 300 доларів.

Отже, ОСОБА_7 , за період часу з 11.10.2011 року по січень 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_22 в сумі 13650 євро, що згідно курсу НБУ становило 137683 гривень та 8250 гривень, а всього на загальну суму 145 933 гривень, що є великим розміром, чим спричинила їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , знаючи тривалий термін потерпілого ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, запропонували йому надавати їм з чоловіком ОСОБА_29 у борг під виплату відсотків свої грошові заощадження, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_9 , будучи введеними в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився надати у позику під виплату відсотків свої грошові кошти, а також привів із собою потерпілу ОСОБА_23 , та передали їм грошові кошти, які обвинувачена привласнила.

Так, 22.08.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою групою з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , шляхом обману, отримали від потерпілого як позику 51000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 402 390 грн., зобов`язавшись сплачувати відсотки за використання грошима 36 % на рік.

Крім цього, 23.11.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілого грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.11.2012 року становило 7993 гривень, зобов`язавшись сплачувати за користування грошима відсотки 36 % на рік.

Водночас, в кінці серпня 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 повернули потерпілому частину грошей в сумі 12480 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 87 606 гривень.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 в розмірі 39520 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 277 035 гривень, що є великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою з ОСОБА_29 , 23.08.2012 року перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_23 шляхом обману, отримали від потерпілої як позику 48 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 378 720 грн., зобов`язавшись сплачувати відсотки за використання грошима 36 % на рік.

Крім цього, 23.11.2012 ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_23 шляхом обману, під видом позики отримали від потерпілої грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.11.2012 становило 15986 гривень, зобов`язавшись сплачувати за користування грошима відсотки 36 % на рік.

Водночас, в кінці серпня 2013 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_23 повернули потерпілій частину грошей в сумі 12000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 84 236 гривень.

Отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_23 в розмірі 38 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 266380 гривень, що є великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайство вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 ,будучи знайомоюіз з ОСОБА_24 ,маючи умиселна заволодіннячужим майномшляхом обману,повторно,знаючи,що останніймав власнізаощадження,запропонувала йомунадавати їйу борггрошові заощадженняпід 36%річних,нібито длярозширення їїбудівельного бізнесута дляпридбання іподальшого продажуземельних ділянок,хоч достовірнознала іусвідомлювала,що виконатизобов`язання поповерненню коштівта виплатітаких відсотківне зможе.

ОСОБА_24 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи її реальні злочинні наміри, погодився передати їй грошові кошти під позику, які остання привласнила і витратила на власні потреби.

Так, ОСОБА_7 , 15.09.2012 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_24 шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 1000 доларів США, що по курсу НБУ становило 7993грн., та 800 євро, що по курсу НБУ становило 8137 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 12.10.2012 року, перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_24 шляхом обману, заволоділа його грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, що по курсу НБУ становило 3996 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 20 126гривень, чим спричинили йому значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, заподіявши значну матеріальну шкоду, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_29 , будучи знайомими з потерпілою ОСОБА_25 , яка є дочкою ОСОБА_12 і знала, що батько перебуває із ними у товариських стосунках, запропонували їй надати під позику грошові заощадження під 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу, для придбання та подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_25 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи про їх реальні злочинні наміри погодилася передати їм грошові кошти в позику під виплату відсотків.

ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 у вересні 2012 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, під виглядом позики, повторно, заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_25 в розмірі 23 500 євро, що згідно курсу НБУ становило 242 050 гривень та є великим розміром, чим спричинили їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями заволоділа чужим майном шляхом обману ( шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , будучи тривалий час знайомими із ОСОБА_10 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, запропонували йому надавати грошові заощадження у позику під виплату 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок.

ОСОБА_10 , будучи введеним в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, погодився передати їм грошові кошти у позику, які останні привласнили.

Так, 01.11.2012 року ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , під виглядом надання коштів у позику під сплату відсотків у розмірі 36% на рік, не маючи наміру цього робити насправді, шляхом обману, повторно, заволоділи його грошовими коштами в розмірі 64 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 600 гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи знайомою з ОСОБА_26 , маючи умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, знаючи, що останній мав власні заощадження, запропонувала надавати їй у борг грошові заощадження під 180% річних, нібито для розширення її підприємницької діяльності пов`язаної з пунктом обміну валюти, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

Будучи введеним в оману ОСОБА_7 , не усвідомлюючи про її реальні злочинні наміри, 07.06.2013 року ОСОБА_26 перебуваючи в АДРЕСА_4 , передав ОСОБА_7 в позику грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом становило 118 500 гривень, нібито для розширення її підприємницької діяльності пов`язаної з пунктом обміну валюти, та виплатою відсотків у розмірі 0,5 % в день.

Крім цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_26 , 18.06.2013 року ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Львові по вул. Стуса, 29, отримала від ОСОБА_26 грошові кошти в борг в сумі 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень під виплату відсотків.

Водночас, упродовж 2013 року ОСОБА_7 , з метою приховання своїх реальних злочинних намірів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_26 , повернула останньому частину грошей в сумі 600 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 4800 гривень.

Отже, ОСОБА_7 , протягом червня 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_26 в сумі 14 400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 113 700 гривень та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень, а всього на загальну суму 219 700 гривень, що є великим розміром, чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , познайомившись із ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, знаючи, що останні мають великі грошові заощадження, просили надавати їм у борг грошові заощадження під 36 % річних, нібито для розширення їх будівельного бізнесу та для придбання і подальшого продажу земельних ділянок, хоч достовірно знала і усвідомлювала, що виконати зобов`язання по поверненню коштів та виплаті таких відсотків не зможе.

ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , будучи введеними в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , не усвідомлюючи їх реальні злочинні наміри, передали їм вищевказані грошові кошти, які останні привласнили і витратили на власні потреби.

Так, 17.05.2012, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зелена, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2012 становило 79 900 гривень, нібито для розвитку власного бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, в період з 17.05.2012 р. по 13.04.2014 р., ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі в сумі 44 175 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13.04.2014 становило 555 280 грн., та 28 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , в період з 13.04.2014 року по 01.10.2014 рік, перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі 85 700 грн., нібито під розширення їх бізнесу, зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік, не маючи намір цього робити насправді.

Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , в період з 01.10.2014 року по 25.03.2015 року, перебуваючи в АДРЕСА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 шляхом обману, заволоділи їх грошовими коштами в сумі в сумі 62 000 грн., зобов`язавшись сплачувати за використання грошей 36 % на рік.

Внаслідок злочиннихдій ОСОБА_7 та ОСОБА_29 шляхом обманузаволоділи грошовимикоштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в сумі54175доларів СШАта 147700грн.,на загальнусуму 782880грн. гривень, що є особливо великим розміром, чим спричинили їм матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 вину у інкримінованих злочинах не визнала. Суду показала, що з 1996 року по вулиці Зеленій, 7 у м.Львові розміщувався пункт обміну валют, який належав ПП «Володар К», власником і директором якого був її покійний чоловік ОСОБА_29 . Приміщення під пункт обміну валют орендувало підприємство у ательє « ОСОБА_34 ». Вона працювала у ПП «Володар К» бухгалтером-касиром. Окрім того, вона була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. ПП «Володар К» займалось обміном валюти, гуртовою торгівлею борошна, хлібо-булочними виробами, наданням перукарських послуг. Вони мали у власності салон краси по АДРЕСА_5 .

Окрім цього, вона займалась підшуканням і продажем земельних ділянок від чого також мала дохід.

Дійсно, починаючи з 2000 року вона укладала правочини з громадянами, брала кошти в позику в основному під 3% в місяць для обміну валюти, також надавала ці кошти у позику інших особам під більші відсотки і на цих коштах мала хороший дохід, якого вистачало для погашення відсотків позичальникам, а також отримання додаткового доходу для себе. З частиною позичальників позику вона оформляла розпискою, а з частиною вела записи на окремих папірцях, у яких записувала прихід коштів, повернення частини позики та виплату відсотків. Тому вважає, що вона не вчиняла злочин передбачений ст.190 КК України, оскільки укладала цивільно-правову угоду, яка була вигідна обом сторонам і мала фінансову можливість виконувати взяті зобов`язання, жодного умислу на заволодіння коштами потерпілих шляхом шахрайства вона не мала. При укладенні правочинів не надавала неправдивої інформації, всі дані про її особу, місце проживання зазначала правильно. Влітку 2011 року з їх автомобіля невідомі особи викрали 160 тис. доларів США, а також готівку для обміну валюти і в неї виникли фінансові проблеми для погашення боргів та виплати відсотків. З більшістю потерпілих вона домовилася і попросила відстрочки для сплати відсотків, але більшість клієнтів запанікували і стали вимагати повернути кошти. На даний час є ряд рішень суддів про стягнення із неї заборгованості по цивільно-правових угодах, вона рішення суду не оскаржувала, борги визнає і буде виконувати рішення суду. Пояснила, що від потерпілих не переховувалася, в 2013 році змінили місце розміщення пункту обміну валюти, оскільки банк, з яким ПП «Володар К» мав угоду йшов на ліквідацію.

Що стосується придбання у власність земельних ділянок та будівництва будинків в с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області в с. Суховоля Городоцького району Львівської області та в м. Пустомити Львівської області, то такі придбані та збудовані за кредитні кошти, вони з чоловіком оформили ряд кредитних договорів, кошти по яких надавалися для цільового використання. Коштів від громадян на придбання цього майна не витрачали. Також вони з чоловіком придбали у власність автомобілі, уклавши кредитні договори, по яких автомобілі виступали забезпеченням цивільно-правових зобов`язань. Частину кредитних договорів вони погасили, на даний час залишилося по 2-3 договори, по яких має здійснюватися виконання. Щодо звинувачення за ст. 209 КК України то вважає його безпідставним. Так у грудні 2003 року вона взяла кредит під заставу квартири АДРЕСА_6 для завершення ремонту квартири по вул. Ткацькій та купівлю земельної ділянки. Вона придбала земельну ділянку у гр. ОСОБА_35 за 5 тис грн. та у її сусідки ОСОБА_36 за 296 тис. грн. 09.10.2004 року отримала кредит в банку «Аваль» та розпочала будівництво будинку по АДРЕСА_7 . До кінця 2006 року будинок вже був введений в експлуатацію, тобто ще до отримання коштів від потерпілих. Крім цього, земельну ділянку в с. Суховоля Городоцького району у гр. ОСОБА_37 придбала за 164000грн. за кредитні кошти. Оскільки всі земельні ділянки були придбані за надані банком кредитні кошти, ділянки передавалися в іпотеку, збудований будинок в АДРЕСА_8 також за кредитні коши і він передавався в іпотеку, а тому жодної легалізації не відбувалося, кошти на їх придбання мають законне походження.

Окрім того, обвинувачена надала пояснення окремо по кожному епізод звинувачення.

Незважаючи на те, що обвинувачена вину у інкримінованих злочинах не визнала, її винуватість у скоєному доведена наступними доказами.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_11 .

Показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який ствердив, що знав подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_29 з 1996 року, їх познайомив потерпілий ОСОБА_10 . Спочатку він обмінював у них у канторі гроші на валюту. В 2000 році, коли приніс кошти на обмін, у них не було валюти і ОСОБА_38 запропонувала залишити кошти, щоб вона по хорошому курсу купила валюту. Коли прийшов за грошима, вони запропонували позичити гроші на розвиток бізнесу, оскільки він їх давно знав, то повірив і погодився надати гроші під розписку. 07.10.2000 року оформили розписку на 7000 доларів. Грошима вони користувалися без виплати відсотків. Потім 08.08.2006 року, коли приніс гривню на обмін подружжя ОСОБА_39 поросило надати ще гроші у борг, пояснювали, що купляють земельні ділянки і ведуть будівництво, що будуть виплачувати відсотки. Він погодився та залишив їм у перерахунки на долари 17011 доларів США, ОСОБА_7 у його розписці дописала суму. У 2007 році звернувся до них і забрав 5000 доларів США. 10.02.2008 року на їх прохання передав ще 25 тис. доларів США в борг, про що обвинувачена зробила запис у розписці. Окрім цього, ще йому повернули 2000 доларів США, чи це проценти не говорили. Через деякий час приніс міняти гривні і вони попросили ще надати кошти у борг, всі послідуючі суми ОСОБА_7 дописувала у розписку. На 2010 рік у них у користуванні було 49 тис. 256 доларів США і плюс відсотки. Він звернувся з вимогою повернути кошти, але обвинувачена говорила, що треба почекати, пообіцяли збільшити відсотки. Десь з 2012 року вони стали переховуватися, біля кантора збиралося багато людей, які також чекали на повернення коштів. Про їх боргові зобов`язання перед іншими громадянами, крім ОСОБА_10 , а також борги перед банками він не знав. Вважає, що беручи кошти вони не мали наміру повернути їх, оскільки мали значні фінансові зобов`язання. Крім 7000 доларів США жодні інші кошти не отримував і доводи обвинуваченої про виплату відсотків є надуманими, жодної відмітки у розписці про це не має, як і його записів про отримання коштів.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що дійсно були знайомі із потерпілим ОСОБА_11 , який обмінював у їх канторі гроші. В 2000 році він залишив їм кошти у позику під 2% в місяць і за користування коштами вона виплачувала постійно відсотки. До червня 2006 року за 70 місяців він отримав від неї 9800 доларів США відсотками. 08.08.2006 року запропонував гривню, яку конвертували і вийшло 17011 доларів, які він залишив під 3% в місяць, про що вона зробила запис у розписці. Загальна сума коштів становила 24 тис. доларів. З 21.03.2007 року за 7 місяців він отримав 3360 доларів відсотків і забрав 1 000 доларів США. З 03.07.2007 року по 02.08.2007 року він отримав ще 5060 доларів відсотків за користування 23 тис. доларів США. 21.02.2008 року потерпілий додав ще 2 тис. доларів, а вона до жовтня 2008 року сплатила ще 4 тис. доларів відсотків. У жовтні 2008 року він доніс ще 100 000 грн., які обміняли на 25 тис. доларів і вона зробила запис у розписці. Дійсно, станом на 07.10.2008 року у неї перебувало 49256 доларів США боргу та 759 доларів відсотків. Просить врахувати, що по її підрахунках з 2000 року по 08.02.2013 року потерпілий отримав 22 945 доларів відсотків. З 07.10.2008 до 08.02.2013 заплатили відсотками ще 78 000 доларів. Отже, від ОСОБА_11 вона отримала 49256 доларів, а відсотками сплатила 100 945 доларів. Пояснила, що відмітку про виплату відсотків та повернення частин коштів робила у своїх робочих записах, підтвердження засвідченого підписом потерпілого не має. Вважає, що в даному випадку існують перед потерпілим цивільно-правові відносини, які зобов`язання вона не виконала необхідно порахувати.

В той же час потерпілий ОСОБА_11 заперечив виплату відсотків, крім повернутих 7000 доларів США і вважає, що обвинувачена намагається уникнути відповідальності та повернення коштів.

Як вбачається із розписки (а.с.21 т.7) від 26.10.2000 року ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позичили в ОСОБА_40 та Люди 7000 доларів, що засвідчують підписами їх обох. Вказаний запис завірений печаткою ПП «Володар -К». Жодної інформації про позику коштів під відсотки розписка не містить. В подальшому на розписці є записи: «ще дозичили 17011 доларів США. Загальна сума позики становить 24 000 доларів США. 08.08.2006. Зобов`язуємось повернути по вимозі. Завірено підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 З 01.03.2007 становить 23 000. З 10.02.2008 року - 25000 доларів. На звороті міститься запис «25000 поділити на 4,80= 5208 доларів. Всього 30208 доларів +100000 грн. (5,25) (19048 доларів); всього з 7 жовтня 2008 року 49256 доларів + 725 %=50000 доларів США». Вказана розписка на звороті завірена печаткою Пункт обміну валют ПП «Володар-К», м. Львів, вул. Зелена, 7, реєстраційний номер ЛРУ АТ «ІНДЕКС банк» касир.

Згідно почеркознавчої експертизи від 18.02.2014, №6/124 (т.7 а.с.18) рукописний текст та три підписи від імені ОСОБА_7 в розписці від 26.10.2000 про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позики в ОСОБА_41 і Люди виконані ОСОБА_7 .

Таким чином, факт отримання обвинуваченою коштів від потерпілого в сумі 49256 доларів США підтверджено в судовому засіданні, в тому числі обвинуваченою. Жодних доказів того, що обвинувачена беручи вказані кошти мала намір виконати зобов`язання по їх поверненню не має.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_12 .

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала, що дійсно була знайома із потерпілим ОСОБА_12 , у них були добрі стосунки, він був гостем на весіллі їх дочки. У жовтні 2000 року потерпілий запропонував надати їм для роботи кошти в сумі 3000 доларів США на 1 рік. Через рік ОСОБА_12 додав ще 5000 доларів США і в неї вже було 8 000 доларів. За період з 2001-2002 роки вона виплатила йому 5 760 доларів відсотків. У 2002 році потерпілий передав ще 13 000 доларів, про що йому написано розписку, загальна сума становила 21 тис. доларів США. Протягом 2002-2003 років вона виплатила йому 15120 доларів США відсотками. Дійсно у 2004 році потерпілий передав їй ще 6000 доларів США і в неї вже перебувало 27 000 доларів. Протягом 2004 року вона виплатила йому 9720 доларів США відсотками, а за 2005 рік -7485 доларів США відсотків. По взаємній згоді ці кошти були додані до основної суми позики та переведені у гривні, що становило 139050 грн. Окрім того у 2005 році ОСОБА_12 приніс та передав їй ще 100000 грн. і всього у неї перебувало 239050 грн. Вона нарахувала та виплатила потерпілому відсотки в сумі 74 545 грн. Окрім цього, потерпілий станом на 2006 рік забрав 89 тис. грн. тіла і у неї у користуванні залишалося 150 тис. грн. За 2006 рік потерпілий отримав відсотками кошти в сумі 121 296 грн. та у 2007 році передав у позику ще 141000 грн. і сума позики становила 291 тис. грн. або 58200 доларів. З 1 грудня 2007 року по травень 2008 рік за його згодою вона кошти в сумі 373000 грн. йому повернула і поклала на рахунок у Банк Форум на депозит. Всього протягом 2007 року вона повернула ОСОБА_12 878 446 грн., з яких 718 860 грн. відсотки за користування позикою. Станом на 01.04.2008 року всі розрахунки були завершено і коштів його в неї не було.

13.12.2010 року потерпілий ОСОБА_12 приніс та передав у позику 20 тис. грн., 22.12.2010 року доніс ще 40 тис. грн. Але на 11.09.2010 року його борг становив 3200 грн., які йому також повернуті.

Потерпілий ОСОБА_12 в процесі розгляду кримінального провадження неодноразово з`являвся у судові засідання, але не був допитаний у зв`язку із закінченням часу для судового засідання. В послідуючому, після запровадження карантину повідомив суд, що його лікар заборонив йому виходити із дому і відвідувати людні місця, оскільки він тяжко хворий і є загроза зараження коронавірусом. При цьому в 2014 році потерпілий був допитаний у судовому зсіданні і надав детальні покази про обставини скоєння злочину, але обвинувачена заперечила проти дослідження запису допиту потерпілого у зв`язку із заміною члена колегії. У зв`язку із тим, що строк розгляду кримінального провадження є обмежений, карантин триває і даних про його закінчення не має, потерпілий не зможе до його закінчення відвідати судові засідання, суд прийняв рішення про завершення розгляду справи без його участі і прийняти рішення на підставі наявних доказів.

Як вбачається із оригіналу розписки (а.с.231 т.7) від 10.04.2002 року у ній зазначено, що ОСОБА_29 і дружина ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_12 13000 доларів США терміном до 10 квітня 2004 року з щомісячною оплатою 3% від суми позики - 390 доларів США. Позичальники погодилися, що заставою їх позики є будинок, який є їх спільною власністю по АДРЕСА_9 , їх спільний бізнес-хлібопекарня за адресою: АДРЕСА_5 . Вони вдячні ОСОБА_12 за попередні позики, які вже повернені, що дало їм можливість розширити їх бізнес в обмінному пункті, розпочати та розширити спільний бізнес в пекарні. Вони зобов`язуються починаючи з 10.03.2003 року в термін на 10 число щомісячно сплачувати борг в розмірі 1000 доларів плюс відсотки по сумі, починаючи з 10.04.2002 р. в сумі 3% від суми. Погоджуються з умовами, що в разі порушення термінів віддачі щомісячних відсотків, буде застосовуватись пеня в розмірі 1% за кожен прострочений день. При частих порушеннях ними умов розписки, погоджуємося віддати нашому позичальнику заставу (будинок, майно, фірму) для покриття через відповідні розрахунки. Вони зобов`язувались на час їх позики і до завершення не продавати, не віддавати під заставу будинок, фірму. Вказана має підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_29 та звірена кутовим штампом та печаткою ПП «Володар -К».

Згідно висновку експерта №6/325 від 15.05.2014 року ( а.с.226 т.7) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний текст в розписці від 10.04.2002 року про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позики в ОСОБА_12 виконані ОСОБА_7 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в процесі розслідування кримінального провадження по місцю проживання обвинуваченої вилучені чорнові записи обвинуваченої, які були оглянуті в судовому засіданні.

Так, згідно цих записів на одному листі у правому верхньому куті зазначено суму 1 802 278 грн. Оплата місячна 49128, з яких 20 тис. - 15 числа та 29128- 1 числа загальна сума 1380+36800=1748000+5000. З суми 20000 на 13.12.2011 залишок 14400 на 10.08; з суми 36000 грн. (28000+8000) на 01.08.2011 53290 грн.; з суми 900 000 грн. на 28.07 - 2.868.170 грн. Отже, ці суми позики були у користуванні ОСОБА_7 на серпень 2011 року.

В судовому засіданні обвинувачена пояснила, що ці записи стосуються позики ОСОБА_12 , із сум 1748000 грн., 900 000 грн. та 36000 грн. в її користування перебували, але вона їх повернула і всі зобов`язання виконала. Суд вважає такі покази обвинуваченої необґрунтованими, оскільки вона у довільних показаннях зазначала, що проблеми із виплатою відсотків та поверненням коштів позичальникам виникли влітку 2011 року коли з їх автомобіля була викрадена значна сума грошей і вона зверталася до позичальників про відтермінування виплати відсотків.

Разом з тим, в судовому засіданні в 2014 році потерпілий долучив до матеріалів справи свій розрахунок заборгованості, з яким він та двома своїми дітьми ходив до обвинуваченої та її чоловіка по місцю проживання та звірки боргу. Обвинувачена цей факт визнала, але пояснила, що з цим розрахунком боргу вона не погодилася і його не визнавала.

З оглянутого у судовому засіданні розрахунку (а.с.186 т.12) вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 розраховує заборгованість з трьох сум, які передані обвинуваченій -1802278 грн., 900000грн. та 36000 грн. і у ньому зазначені дати передачі вказаних сум коштів.

Отже, суд вважає, що згідно досліджених у судовому доказів підтверджено факт перебування у користуванні ОСОБА_7 з 10.04.2002 року коштів потерпілого ОСОБА_12 в сумі 1748 000 грн., 900 000 грн. та 36 000 грн., з яких ніби то вона нараховувала відсотки.

Разом з тим, жодних даних про те, що обвинувачена повернула вказані кошти потерпілому з його підписом, чи що він визнавав цей факт не має.

Тому в цій частині суд вважає, що є доведеним факт заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 2 738 278 гривень шляхом обману, повторно, в особливо великих розмірах.

При цьому, доводи обвинуваченої про те, що вона повертала кошти шляхом зарахування їх на депозитний рахунок, який відкрив для цього потерпілий ОСОБА_12 у Львівській філії АКБ «Форум» доказами, крім однієї копії квитанції на суму 38 088 грн. не підтверджено і окрім цього в копії квитанції не зазначено платника та одержувача коштів.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_13 .

Показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який ствердив, що він знайомий із ОСОБА_7 та її чоловіком впродовж 30 років. Як священник хрестив їх дітей та відправляв похорони, вінчав дочку, освячував нові будинки та квартири, дійсно вони перебували у дружніх відносинах. Подружжя ОСОБА_39 мали обмінний пунт валюти на АДРЕСА_2 і просили надавати гроші для розширення бізнесу, просили приводити своїх знайомих та рідних, вони братимуть гроші під відсотки і гарантують добрий заробіток. При розмовах ОСОБА_7 запевняла про те, що у неї хороший та прибутковий бізнес, вона купує та продає землю, будує і продає будинки. Неодноразово цікавився як у неї справи з бізнесом, вона відповідала, що усе прекрасно. Її послуги радив багатьом людям, в тому числі своєму сину та отцю ОСОБА_17 . Про зобов`язання перед банківськими установами нічого не знав. Оскільки склалися довірливі стосунки, то розписку про отримання коштів не вимагав.

У червні 2003 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Зелена, 7 в канторі він передав ОСОБА_7 у позику 9 тис. доларів США, а вона зобов`язалася сплачувати за використання грошових коштів відсотки в розмірі 36% на рік. Згодом у вересні - жовтні 2008 року продав автобус і знову передав ОСОБА_7 у канторі по АДРЕСА_2 під такі самі умови 8 тис. доларів США. Окрім того, у цьому ж канторі 10.11.2010 року передав ОСОБА_7 10500 доларів США. На його прохання 05.07.2011 року ОСОБА_7 повернула йому 3 тис. доларів США., 10.07.2012 року вона повернула 1 тис. доларів США і 19.09.2012 року ще 1 тис. євро. Всі решта коштів повернути відмовлялася, говорила про фінансові труднощі. Всього вона не повернула йому 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 127 508 грн. Про передачу коштів ОСОБА_7 знав його син, якого він також привів до ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_17 . Окрім того, свідком передачі частини коштів в сумі 9 тис. доларів США був свідок ОСОБА_42 , якому потерпілий продав автомобіль.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що дійсно тривалий час були знайомі із потерпілим ОСОБА_13 , ще з 80-х років. Він давав їм шлюб, хрестив дітей, внучку, освячував увесь їх бізнес. З середини 90-х років потерпілий міняв у їх канторі по АДРЕСА_2 гривні на валюту. Ствердила, що позичкові відносини з ним почалися ще з 2001 року, коли ОСОБА_13 приніс 4000 доларів під відсотки. Ці кошти йому повернуті разом з відсотками. Згодом ОСОБА_13 привів до неї потерпілого ОСОБА_43 , а у 2004 році потерпілого ОСОБА_17 , який також раніше міняв кошти у канторі. Коли вона повернула ОСОБА_13 всі позичені кошти, вони із ОСОБА_17 купили автобус і займалися перевезеннями. У 2008 році у ОСОБА_13 коштів не брала. 23.01.2009 року ОСОБА_13 приніс 21 тис. грн., 742 долари, 775 євро, 20 канадських доларів, які віддав у роботу і отримував відсотки. З 01.06.2009 року він забрав наступні суми: 200 грн.,1000 євро. Окрім того у 2009 році забрав 15 тис. грн. Станом на 01.12.2009 року у неї залишалося його 22 296 грн. з відсотками, а також 1233 долари, 519 євро та 86 канадійських долари. У січні 2010 року потерпілий приніс і передав їй 35340 грн., які переведено у долари, сума становила 9844 долари США. У 2010 році потерпілий забрав у неї 6300 доларів та 1720 євро. Згодом ним було донесено ще 6000 доларів. У 2012 році потерпілий забрав 13222 грн. та 9655 долари США , 128 канадійських долари і 145 польських злотих. У 2012 році вона також повернула потерпілому ще 1000 євро та 3700 доларів. На кінець 2012 року залишок, який перебував у неї становив 8280 долари США та 2035 євро. Ствердила, що усі передачі та повернення коштів ОСОБА_13 нею зафіксовано на її робочих записах. В той же час на цих записах відсутні підписи, які б підтверджували факт отримання коштів потерпілим.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 - син потерпілого ОСОБА_13 суду повідомив, що дізнався від батька, що подружжя ОСОБА_44 , яких він також знав просять приносити їм кошти та надавати під відсотки, вони обіцяли гарний заробіток. Дійсно він був з батьком, коли той передавав ОСОБА_7 9000 доларів США, у канторі по АДРЕСА_2 . Йому також відомо, що повністю кошти батькові, як і йому ОСОБА_7 не повернула. в судовому засіданні повідомив, що він був присутній при передачі коштів його батьком.

Показаннями потерпілого ОСОБА_17 , який повідомив, що дійсно ОСОБА_13 , який користувався послугами ОСОБА_7 познайомив їх і повідомив, що вони просять людей надавати їм кошти під позику з виплатою хороших відсотків.

Суд вважає, що покази потерпілого про обставини передачі коштів обвинуваченій частково підтверджені показаннями потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , сама обвинувачена визнає наявність боргу перед потерпілим, але не в такій сумі. При цьому її доводи про те, що вона повернула значну частину коштів жодними документами за підписом потерпілого не підтверджені.

В суду не має підстав не надавати віри показанням потерпілого, оскільки він детально описав передачу всіх траншів коштів обвинуваченій і суми, які вона повернула.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 в сумі 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 127 508 грн., шляхом обману, повторно, у великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_14 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_14 , який суду підтвердив, що з ОСОБА_7 познайомився через свого батька ОСОБА_13 , який знав цю сім`ю тривалий час розповідав, що вони просять надавати кошти у позику під відсотки для розвитку бізнесу. У 2009 році він став настоятелем Свято-Миколаївського храму УПЦ в м. Іллічівськ Одеської області і церковна громада мала на меті побудувати храм, для цього збирали пожертви. Оскільки спочатку вирішувалося питання з отриманням і оформленням земельної ділянки кошти на будівництво були вільні і він скористався порадами батька, звернувся до ОСОБА_7 , чи візьме вона кошти під відсотки. Отримавши підтвердження він став передавати кошти ОСОБА_7 . Так, 11.06.2009 року їй було передано 1660 доларів; 01.07.2009 року - 6 тис. доларів; 10.09.2009 року 50 тис. грн. та 350 євро; 19.04.2010 року - 1000 доларів, 5 тис. грн. та 2000 євро; 21.01.2010 року- 3000 євро; 15.09.2010 року- 10000 доларів, а всього їй було вручено 19010 доларів, 5000 євро та 55 тис. грн. При передачах коштів був присутній його батько і ОСОБА_29 . Коли вони брали кошти, ОСОБА_7 озвучила за користування 3% місячних. За весь час обвинувачена повернула: 02.03.2011 року 4600 доларів; 23.03.2011 4000 доларів; 02.01.2012 - 6000 доларів. Інших коштів від неї більше не отримував. Заборгованість становить 5000 євро, 4410 доларів та 50 тис. грн. Десь у середині 2012 року питання із земельною ділянкою було вирішено і потрібні були кошти на будівництво храму. Він неодноразово звертався до ОСОБА_7 , просив повернути кошти, бо затримується будівництво, але вона уникала розмов і кошти не повертала. Згодом із листом до неї зверталася і церковна громада. Але більше кошти вона не повернула. Вважає, що вона вчинила шахрайство, бо ошукала громаду, вона не мала наміру повертати гроші. Передаючи кошти, він повідомляв, що надає кошти до моменту отримання земельної ділянки під будівництво храму і вона гарантувала повернення коштів по першій вимозі. Крім цього, підтвердив, що йому відомо, що батько також надавав ОСОБА_7 у позику кошти і він був присутній при передачі однієї суми.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 показала, що знає ОСОБА_14 через його батька священника ОСОБА_13 . На початку 2009 року його батько попросив, щоб вона взяла кошти в його сина під виплату відсотків. Разом з тим, батько казав, що він візьме кошти у моряків і щось собі заробить. Кошти, які їй передані потерпілим ОСОБА_14 вона поділила у чорнових записах на власні та церковні. Згідно її записів 11.06.2009 року він передав їй 1660 доларів; 01.07.2009 року ще 6000 доларів; 10.09.2009 року передав 50 тис. грн. та 350 доларів та 19.04.2010 передав ще 1000 доларів і 5 тисяч гривень, а всього 15900 доларів США. Це були церковні кошти. Окрім цього по її записах потерпілих було передано - 16500 доларів США власних грошей: 28.01.2010 р. - 3000 євро; 19.04.2010 р. - 2000 євро та 17.09.2010 р. - 10 000 євро. Кошти передавались автобусом, або поїздом, або батько приносив. Розписки вона дійсно не писала, бо він не просив. В той же час, згідно її записів: упродовж 2009 2012 років нею повернуто 15 558 доларів США церковних грошей та 14600 доларів США власних грошей. Заборгованість становить 1900 доларів США власних коштів та 1242 доларів США церковних грошей. При цьому визнала, що на робочих записах підписи потерпілого ОСОБА_14 про отримання коштів відсутні.

Факт передачі коштів потерпілим ОСОБА_14 в судовому засіданні також підтвердив потерпілий ОСОБА_13 , який повідомив, що це він сказав сину, що ОСОБА_7 з чоловіком шукають людей, щоб брати кошти у позику під відсотки для розвитку бізнесу. Він був присутній при передачі коштів ОСОБА_7 сином, а іноді сам передавав кошти надані сином.

З оглянутих у судовому засіданні чорнових записів на які посилається обвинувачена ОСОБА_7 вбачається, що нею зроблені записи: «о. ОСОБА_45 » 4 передачі коштів та свої власні о. ОСОБА_46 ще 3 передачі коштів». При цьому дата передачі всіх коштів і суми, які передавалися повністю співпадають із показаннями потерпілого.

Окрім того, як вбачається із листа - прохання (а.с.18 т.9) від 2014 року, дійсно громада Свято-Миколаївської парафії УПЦ КП м. Іллічівськ зверталася, просять повернути церковні кошти для будівництва храму в розмірі: 55 тис. грн., 4410 доларів. 5000 євро, які не повертає ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 в сумі 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 55250 гривень, 4410 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 038 гривень, та 55 000 гривень, а всього на загальну суму 145 133 гривні шляхом обману, повторно, у великих розмірах доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_15 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_15 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_7 знає з 2002 року, з нею та її чоловіком згодом склалися дружні відносини. Він часто бував у них у гостях, був старостою на весіллі їх дочки. У 2004 році ОСОБА_29 звернувся до нього із проханнях позичити 50 тис. доларів США, щоб перейти на оптові мережі продажі валюти. Знаючи їх, він довіряв і 10.03.2004 року передав 50 тис. доларів в себе на роботі по вул. Рудницького в м.Львові. ОСОБА_7 склала розписку, яку вони підписали з чоловіком. У 2005 році подружжя ОСОБА_44 знову звернулися до нього і попросили надати в борг ще 40 тис. доларів США, оскільки збиралися купити 3 земельні ділянки, побудувати будинки і продати їх. 31.12.2005 року в канторі на АДРЕСА_2 він передав їм обом 40 тис. доларів, обвинувачена написала розписку про отримання коштів. Через 1 рік вони мали повернути кошти, але повідомили, що не встигають закінчити будівництво, просили залишити ще кошти і він погодився. У жовтні 2006 року обвинувачена зателефонувала і пояснила. що не вистачає коштів на завершення будинку, не можуть продати, треба ще кошти. Він погодився і надав їм 02.11.2006 року ще 9100 євро на 1 місяць та 30 тис. доларів США на 6 місяців до 02.05.2007 року. Згодом обвинувачена в нього попросила кошти на викуп сусідньої квартири, ремонт пекарні і перукарні, говорили, що хочуть викупити приміщення ательє, де був їх кантор. Він мав кошти, потреби кудись витрачати не мав і надав їм ще 397 тис. грн. Згодом ОСОБА_29 звернувся до нього і попросив позичити кошти, оскільки в них розбили вікно у авто і вкрали гроші. Він ще дав 80 тис. доларів. 15.10.2012 року вони зустрілися і Кічми поросили ще 30 тис. доларів, бо як виявилось котедж у с. Суховолі перебував у заставі банку, треба внести за нього кошти, щоб зняти заставу і тоді вони продадуть його, мають покупця на 450 тис. доларів і повернуть йому всі кошти. Він засумнівався чи дійсно вони для цього беруть кошти і вони завезли його та показали котеджі, дійсно вони були майже готові. ОСОБА_29 переконав, що вже є покупець і продавши котеджі вони йому повернуть всі гроші. Тоді він погодився надати ще 30 тис. доларів, але попросив написати розписку на ті кошти, що вже передали. 15.10.2012 року ОСОБА_7 склала розписку на позику вже отриманих від нього коштів в сумі 3387385 доларів та 33500 євро, а після цього 18.10.2012 року він передав їм ще 30 тис. доларів США на 6 днів. При цьому вони домовилися, що подружжя ОСОБА_39 повністю повернуть суму позичених коштів до 18.11.2012 року. Після цього вони почали відстрочувати дату повернення коштів. На його вимогу повернули лише 80 тис. грн. та 50 тис. доларів США, які в загальну суму не входять. При передачі коштів у позику про відсотки не домовлялись і відсотки йому не виплачували. Про кредити у банках та інших позичальників йому відомо не було, аж поки вони не повідомили, що потрібні 30 тис. доларів США для внесення в банк, щоб зняти заставу. Названі обвинуваченою суми: 15 тис. доларів, які нібито повернуті 19.03.2007р.; 10 000 доларів США, які нібито повернуті 26.06.2007р.; 1500 доларів США, які нібито повернуті 01.05.2007; 17750 доларів США та 2500 доларів США, які нібито повернуті в 2007 році; 20 тис. доларів США, які нібито повернуті 21.08.2007 року він не отримував, жодного документу з його підписом, який засвідчував би отримання коштів ОСОБА_7 не надала. 50 тис. доларів США йому було повернуто до 15.10.2012 року і у цю розписку вони не входять. Пояснив, що суми позики, які зазначені у розписках це живі гроші, а не відсотки і обвинувачена та її чоловік засвідчили своїм підписом отримання саме цих сум коштів.

Обвинувачена ОСОБА_7 частково визнала обставини передачі коштів потерпілим та показала, що 24.03.2004 року ОСОБА_15 дійсно надавав кошти у позику в сумі 265 тис. грн. , що еквівалентно 50 тис. доларів США, але під 1,5%, і йому було надано розписку про позику, але сума відсотків у ній не зазначена. За вказаною розпискою до 31.12.2005 року він отримував відсотки. 31.12.2005 року потерпілий ще передав 40 тис. доларів на 12 місяців, також було складено розписку, але на його прохання у розписці розмір відсотків не вказували. З 01.01.2006 року вона платила йому відсотки по обох договорах. 02.11.2006 року потерпілий дійсно передав 30 тис. доларів на 6 місяців і 9100 євро на 2 місяці до 01.01.2007 року, про що було складено розписку. Після цього, вона платила відсотки по трьох правочинах. 01.05.2007 року його водій ОСОБА_9 , на прохання ОСОБА_15 забрав 5000 доларів. Окрім того, вона також повернула йому ще 40 тис. доларів і на 01.09.2007 року у них залишалося 160 тис. доларів США. Пояснила, що згідно його робочих записів вона повернула ОСОБА_15 : 20.04.2009 р. 15 тис. євро; 17.06.2009 р. 17 тис. доларів; 25.07.2009 р. 11180 доларів; 22.10.2009 р. 30 тис. доларів; 22.12.2010 р. 5 тис. доларів; 23.03.2011 р. 5 тис. доларів; 01.04.2011 р. 5 тис. доларів, всього за 7 років з березня 2004 по 01.05.2011 року ОСОБА_15 отримав від неї 221 918 доларів відсотків. Розписки ОСОБА_15 про отримання вказаних кошів у неї немає. 15.12.2012 року було написано нову розписку з урахуванням невиплачених нею відсотків за 15 місяців і сума позики становила 397 385 доларів. Попередні розписки він мав знищити. Більше за поверненням коштів ОСОБА_15 не звертався. Розписка від 18.10.2012 року на суму 30 тис. доларів США писалася на суму невиплачених відсотків. Живими грошима вона цю суму не отримувала. Кошти потратила для роботи обмінного пункту. Дійсно, перед потерпілим ОСОБА_15 існує борг по невиконаному цивільно-правовому зобов`язанню і вона готова його виконувати.

Разом з тим, показання обвинуваченої про те, що нею було повернуто 221918 доларів США відсотками і що суми 397385 доларів США є з попередньою позикою та невиплаченими відсотками, а розписка на 30 тис. доларів США 18.12.2012 року писалася на неотримані відсотки не відповідають дійсним обставинам справи і спростовуються слідуючими доказами.

Потерпілий ОСОБА_9 під час допиту у судовому засіданні заперечив факт отримання від обвинуваченої будь-яких коштів для передачі потерпілому ОСОБА_15 .

Як вбачається із розписки від 31.12.2005 року (а.с.177 т.3) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_15 40 000 доларів США на 12 місяців. Гарантували повернути гроші в повному обсязі та вчасно. Гарантом виступає їх бізнес. Розписка підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_29 і зобов`язання по виплаті відсотків у ній не передбачені.

Як вбачається із розписки від 02.11.2006 (а.с.180 т.3) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 підтвердили отримання позики у ОСОБА_15 30 000 доларів США терміном на 6 місяців та 9100 євро до 01.01.2007 року. Розписка підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_29 і зобов`язання по виплаті відсотків у ній не передбачені.

Як вбачається із розписки від 15.10.2012 року (а.с.181 т.2) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 підтвердили отримання позики в ОСОБА_15 в розмірі 397385 доларів США та 33500 євро, які зобов`язуються повернути. Розписка підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_29 і зобов`язання по виплаті відсотків у ній не передбачені. Окрім того, у розписці обвинувачена та її чоловік підтвердили факт отримання всієї суми коштів і жодної згадки про розрахунок цієї суми з відсотками за попередній період текст розписки не містить.

Як вбачається із розписки від 18.10.2012 року (т.3 а.с.179) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 підтвердили отримання позику в ОСОБА_15 в сумі 30000 доларів США. Розписка підписана ОСОБА_7 та ОСОБА_29 і зобов`язання по виплаті відсотків у ній не передбачені. Окрім того, у розписці обвинувачена та її чоловік підтвердили факт отримання всієї суми коштів і жодної згадки про розрахунок цієї суми з відсотками за попередній період текст розписки не містить.

Як вбачається із висновку експерта №6/134 від 18.02.2014 року (а.с. 165 т.3) досліджувані підписи на розписках про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позики від ОСОБА_15 від 02.11.2006р., 15.10.2012р., 18.10.2012р. виконано ОСОБА_7 . Встановити ким виконано підпис від імені ОСОБА_7 на розписках від 10.03.2004 та 31.12.2005 не виявляється можливим. Рукописні тексти у 5 розписках про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позик у ОСОБА_15 10.03.2004р., 31.12.2005р., 02.11.2006р., 15.10.2012р., 18.10.2012р. виконано ОСОБА_7 .

Окрім того, суд враховує безпідставними доводи обвинуваченої про відсутність у неї умислу на заволодіння цими коштами шляхом шахрайства, а існування цивільно-правових відносин на підставі укладених правочинів, оскільки незважаючи на існування письмових договорів, які укладені і скріплені підписом обвинуваченої та її чоловіка, вона фактично заперечує передачу коштів по двох із них, та стверджує про включення у розписку від 15.12.2012 року боргу за попередніми розписками, виплату відсотків по угоді, де таке зобов`язання не передбачено, і таким чином намагається уникнути повернення коштів.

А тому суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 547 385 доларів США, 42600 Євро, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становило 4 269 000 гривень шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_16 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_16 , який у судовому засіданні ствердив, що знає подружжя ОСОБА_39 з 2005 року, оскільки він заходив у майстерню «Ксеня» по вулиці Зеленій, 7 у м.Львові, де знаходився кантор обвинувачених, він є приватний підприємець і часто обмінював валюту. У ательє працювала його знайома ОСОБА_47 , яка повідомила, що Кічми шукають людей, які можуть надавати кошти у позику для розвитку їх бізнесу і собі заробити. При спілкуванні із подружжям ОСОБА_39 та в ході спільного святкування днів народжень, ОСОБА_7 підтвердила слова ОСОБА_48 . Також повідомила, що хоче брати позики у фізичних осіб і інвестувати кошти у їх бізнес, так як банкам вони не довіряють. При цьому ОСОБА_7 розповідала, що купляють земельні ділянки, планують будувати будинки і продавати, говорила, що вони порядні люди, мають достатньо майна і коштів, і гарантують повернення позики. Через деякий час ОСОБА_7 зателефонувала і сказала, що якщо він надасть їм кошти, вони будуть виплачувати відсотки 36% річних. Він деякий час подумав і погодився. На пропозицію обвинуваченої та її чоловіка у канторі по АДРЕСА_2 він передавав кошти: за період з 19.11.2008 р. до 15.11.2010 р. 550 000 грн.; 20.01.2011 року передав 136287 грн.; 20.03.2011 р. приніс та передав 60 тис. грн.; 20.11.2011 р. приніс та передав 52800 грн.; 20.12.2011 р. приніс та передав 100000 грн.; 13.03.2012 р. доніс їм ще 50 000 грн. Про отримання коштів писались розписки на 5 місяців, під 3% місячних, а потім продовжувались. Дійсно, коли закінчувався термін дії договорів, він інколи частину відсотків забирав, а решту докладав і передавав ОСОБА_7 . Всі кошти вказані у гривнях із прив`язкою до курсу долара. При передачі коштів була присутня ОСОБА_49 , про що засвідчувала своїм підписом. Всього він передав 858 921 грн., а ними повернуто 90 166 грн., заборгованість становить 768755 грн. Пояснив, що починаючи з 2011 року коли приходив за грошима, бачив біля кантора інших людей, які пояснювали, що також позичили гроші ОСОБА_50 і вони вже майже не появлялися, на телефонні дзвінки не відповідали.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що з ОСОБА_16 познайомилась у вересні 2008 року, його привела ОСОБА_51 . Вони погодилася взяти у нього позику і він передав 85 тис. грн. під відсотки, про це оформили розписку на 4 місяці. За 4 місяці вона виплатила потерпілому відсотки в сумі 10200 грн. Після закінчення строку дії договору, він доніс кошти і сума стала 100 тис. грн., вона написала новий правочин на 4 місяці до березня 2009 року. За цей час він отримав відсотки в сумі 9000 грн. 18.03.2009 року він додав кошти і сума вже становила 170 тис. грн., вони уклали правочин на 5 місяців. За увесь період з 2008 року потерпілий отримав 59200 грн. відсотків. У жовтні 2009 року потерпілий додав кошти і 17.10.2009 року уклали новий правочин на суму 218 545 грн. По ньому він отримав відсотки у сумі 6556. Потім ОСОБА_16 додав 57500 грн. і уклали правочин на суму 282 601 грн. З цієї суми до березня 2010 року вона виплатила відсотками 38155 грн. Потім він додав 40 тис. грн. і отримавши відсотки станом на 15.11.2010 в сумі 131736 грн. додав їх і 15.11.2010 року вони уклали новий правочин на 550 тис. грн., з яких 352 500 грн. живі гроші, а решта відсотки. Згідно розписки від 20.01.2011 року він отримав ще відсотки в сумі 136 287 грн. У лютому 2011 року за рахунок відсотків суму було заокруглено до 140 тис. грн. У березні 2011 року забрав 4200 грн. відсотків і доклав 60 тис. грн. до позики. Окрім того на 11.12.2011 року він отримав 62868 грн. відсотків і доніс 100 тис. грн. У вересні 2012 року сума позики становила 296287 грн., з якої за 20 місяців нараховано відсотків у сумі 181381 грн. Станом на 20.08.2012 року сума позики становила 386 334 грн. 31.08.2012 ОСОБА_16 забрав 5 тис. грн., 04.09.2012року забрав 5000 грн, 3 тис. грн., 25 тис. грн. Заборгованість становила 366 900 грн. Всього у її користуванні було 916 900 грн., з яких передав живими грошима 698 855 грн. за двома правочинами. Визнає всю суму з відсотками по правочинах, але не визнає скоєння злочину, оскільки вважає, що між ними існують цивільно-правові відносини. У неї дійсно виникли труднощі із виконанням взятих зобов`язань, але борг поверне. Окрім того, посилається на те, що в 2012 році потерпілий звертався із заявою у Личаківський РВ було розпочато провадження, але закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину, оскільки між ним існують цивільно-правові відносини і на даний час доказів того, що постанова скасована не має. Представлений витяг з реєстру по вказаному провадженню про те, що слідчі дії тривають не вказує на те, що постанова за 2012 рік скасована.

В той же час, як вбачається із розписки 15.11.2010 року (пакет з речовими доказами а.с.236 т. 6) нею засвідчено, що СПД ОСОБА_7 отримала позику в СПД ОСОБА_16 550 000 грн. з оплатою 3 % в місяць. Факт отримання коштів підтвердила підписом обвинувачена ОСОБА_7 , та взяла зобов`язання повернути кошти по вимозі. Курс зафіксовано на позначці 7,90 за 1 долар і це становило 69620 доларів США. Також зафіксовано, що передача коштів відбулась при свідку ОСОБА_52 . Вказана розписка завірена печатками СПД ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_16 . Нижче на розписці містяться записи про те, що станом на 15.12.2010 сума становила 560 тис. грн.; на 15.01.11 570 тис. грн., на 15.02. 11 - 585 тис. грн. на звороті містяться записи про те, що на 15.03.2011 600 тис. грн., що становить 75950 доларів. Вказаний запис завірений печаткою СПД ОСОБА_7 . Під цим записом містяться щомісячні записи, якими зафіксовано суму коштів, які перебували у користуванні ОСОБА_7 з нарахованими за кожен місяць відсотками та які записано у наростаючій послідовності. Останній запис від 16.09.2012 про те, що сума коштів становить 993 310 грн.=125735 доларів. Наведене свідчить, що протягом вказаного періоду жодні кошти потерпілому із цієї позики не передавались. Окрім цього, на вказаній розписці міститься запис від 16.03.2012 про те, що до суми 781677 грн. (тобто до суми із нарахованими відсотками за попередній місяць в сумі 22756 грн) додано 50 тис. грн.

Як вбачається із розписки від 20.01.2011 року (пакет з речовими доказами а.с.236 т. 6) СПД ОСОБА_7 отримала позику в СПД ОСОБА_16 136 287 грн. з оплатою відсотків, що по курсу 7,97 становить 17100 доларів США. ОСОБА_7 зобов`язувалась кошти повернути по вимозі. При цьому розписка підписана ОСОБА_7 , ОСОБА_29 , СПД ОСОБА_16 . Вказана розписка завірена печатками СПД ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_16 . Нижче на розписці містяться записи про те, що станом на 20.03.2011року сума становила 140 тис. грн. + 60 тис. грн. = 200000 грн. Під цим записом містяться щомісячні записи, якими зафіксовано суму коштів, які перебували у користуванні ОСОБА_7 з нарахованими за кожен місяць відсотками та які записано у наростаючій послідовності. Наведене свідчить, що по жовтень 2011 року жодні кошти потерпілому із цієї позики не передавались. На звороті цієї ж розписки міститься запис від 20.11.2011: 231854 грн.+52800, що свідчить про донесення коштів потерпілим. Окрім цього, наступний запис за 20.12.2011 284654 грн.+100000 грн. +%3540 також свідчить про донесення коштів. Упродовж 20.02.2012 - 20.09.2012 згідно вказаної розписки відбулось часткове повернення коштів в сумі 8000 грн. 20.02.2012, 1500 грн. 20.04.2012, 8000 грн. , 3000 грн та 900 доларів 20.05.2012 5000 та 3000 грн 20.09.2012 на загальну суму 28500 грн. та 900 доларів.

При цьому потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні підтвердив, що складаючи розписки про отримання коштів, коли він їх доносив, ОСОБА_7 засвідчувала це своїм підписом. Всі кошти зазначені у розписках він передав і отримав лише ті, що назвав і також ті, що записані у розписку. Жодних доказів того, що він отримував від ОСОБА_7 інші кошти з його підписом вона не має.

Як вбачається із висновку експерта (т. 7 а.с.231) підписи на розписках від 15.11.2010 року та 20.01.2011 року про отримання позики в ОСОБА_16 , виконані ОСОБА_7 . Досліджувані рукописні тексти в цих розписках виконані також ОСОБА_7 .

При цьому суд враховує, що дійсно у матеріалах справи є лист прокуратури Личаківського району м.Львова на звернення потерпілого про те, що за результатами його звернення у Личаківський ВП прийнято рішення у кримінальному провадженні № 1201215004000147 від 08.12.2012 року про закриття провадження. На час складання обвинувального висновку у цьому провадженні така підстава для закриття кримінального провадження яка передбачена ч.1 ст.284 п.9-1 КПК України - існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності не була передбачена. На даний час така підстава для закриття кримінального провадження запроваджена законодавцем, але із наданого прокурором витягу із ЄРДР вбачається, що розслідування у кримінальному провадженні № 1201215004000147 від 08.12.2012 року триває, в ньому йдеться мова про скоєння злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України і сума заволодіння майном та період скоєння правопорушення зазначені інші.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 в сумі 858 921 гривнею шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_17 та коштами Української Православної церкви в с. Добростани, переданих обвинуваченій потерпілим ОСОБА_17 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_17 , який в судовому засіданні показав, що знав ОСОБА_7 і її чоловіка більше 10 років, їх познайомив отець ОСОБА_13 . Два роки він заходив до них у кантор по АДРЕСА_2 і здійснював обмін коштів на валюту. Дійсно, обвинувачена складала позитивне враження, при розмові була привітна, довірлива. Вона часто розповідала про свої плани, що з чоловіком скупляють земельні ділянки, будуть будувати будинки. Вона сама запропонувала передати їм у користування вільні кошти, гарантувала хороший заробіток і повернення коштів. При цьому вона також говорила, що потрібні кошти, щоб завершити ремонтні роботи у квартирі. Він погодився і 10.11.2009 року передав у канторі по АДРЕСА_2 у присутності її чоловіка 10 тис. євро. Обвинувачена написала розписку. 18.11.2009 року приніс та передав у цьому ж канторі ще 10 тис. доларів США, про що ОСОБА_53 написала розписку. Окрім цього, 23.08.2010 року він передав ще 10152 долари США, що підтверджується записами ОСОБА_7 . У травні 2012 року обвинувачена зателефонувала йому і попросила ще надати кошти, але сказала, що зараз на морі і просила передати кошти її матері ОСОБА_54 . Він заїхав на хлібопекарню по вул. Липинського в м.Львові, зустрівся із ОСОБА_32 і передав матері ОСОБА_7 100000 грн. для передачі Кічмам, про що вона написала розписку. Ці обставини свідок ОСОБА_32 підтвердила, будучи допитаною в судовому засіданні. Жодних коштів йому не повернуто і доводи ОСОБА_7 про їх повернення його підписами не засвідчені. Окрім того ствердив, що дійсно 18.11.2009 року передавав ОСОБА_29 та ОСОБА_7 кошти Української Православної церкви в с. Добростани в сумі 10 000 доларів США, про що повідомив ОСОБА_7 і та вказала про це у розписці. Пояснив, що неодноразово звертався до обвинуваченої про повернення коштів, але вони спочатку обіцяли, потім почали переховуватися, на телефонні дзвінки не відповідали. Тому звернувся у поліцію.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що потерплого ОСОБА_17 дійсно знає, його привів отець ОСОБА_55 на початку 2000 років. Він періодично здійснював обмін гривні на валюту. В 2006 році потерпілий ОСОБА_17 надав їй у користування 5 тис. євро, які вона вернула у 2007 році із відсотками. Окрім цього, він дійсно 10.11.2009 року приніс в кантор та передав 10000 євро, про що вона склала правочин у формі розписки, гроші давав на рік. 18.11.2009 року ОСОБА_17 ще приніс у кантор 10 тис. доларів США і повідомив, що це кошти Української Православної церкви в с. Добростани, про що вона склала розписку і вказала у ній, що це церковні кошти. По цих двох правочинах 23.08.2010 року набігли відсотки на суму 10152 долари США і вона оформила на них розписку. У серпні 2010 року потерпілий 80 тис. грн. не передавав. Ствердила, що протягом 2012 року повернула ОСОБА_17 10 тис. доларів. У її користуванні залишись лише церковні гроші. На розписці про отримання коштів ОСОБА_32 відсутнє прізвище її та ОСОБА_17 . Вона цю розписку не визнає.

Разом з тим, обвинувачена ОСОБА_7 не надала жодних доказів того, що повертала частину коштів потерпілому і не містить цих записів розписки, які перебувають у потерпілого. Окрім того, доводи обвинуваченої про те, що сума 10152 долари їй не передавалася, а є нарахованими відсотками жодними доказами не підтверджені, на розписці є її запис «додав», що вказує на передачу коштів.

Крім цього, вина обвинуваченої підтверджена розпискою від 10.11.2009 р. (а.с.44 т.4) згідно якої ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позичили у ОСОБА_17 10 000 євро під 36% річних терміном на 1 рік до 10.11.2010. Вони взяли зобов`язання віддати кошти на першу вимогу. Розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 та печаткою СПД ОСОБА_7 .

Як вбачається із розписки від 18.11.2009 року (а.с.44 т.4) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили в Української Православної церкви в с. Добростани 10 000 доларів США через священника ОСОБА_17 . Вони взяли зобов`язання віддати кошти на перше прохання. Вказана розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 та печаткою СПД ОСОБА_7 .

Як вбачається із розписки (а.с.44 т.4 зворот) ОСОБА_32 , 31.05.2012 отримала 100 000 грн. Вказана розписка завірена печаткою ПП ОСОБА_56 .

При цьому суд враховує, що потерпілий підставно посилається на те, що сама обвинувачена ОСОБА_7 при слуханні справи у 2014 році визнавала обставини, що ці кошти він надав на прохання її та чоловіка через матір ОСОБА_7 , яка їм кошти передала, що також підтвердила під час допиту в судовому зсіданні свідок ОСОБА_54 .

Отже, не дивлячись на те, що на цій розписці відсутнє прізвище особи, яка передавала кошти, та такі передані не обвинуваченій, а її матері, потерпілий ОСОБА_17 надав оригінал розписки, що свідчить про те, що саме ним передавались ці кошти.

Як вбачається із висновку експерта №6/70 від 17.02.2014р. (а.с.153 т.4), підписи від імені ОСОБА_7 та рукописні тексти на розписках про отримання позики в ОСОБА_17 від 10.11.2009 р., Української Православної церкви в с. Добростани від 18.11.2009 р. виконані ОСОБА_7 .

Окрім цього, в процесі розслідування кримінального провадження по місцю проживання обвинуваченої було вилучено ряд записів. Згідно цих записів є відомості про те, що « ОСОБА_57 10.11.2009 10 тис. євро. На 10.09.2010 13438 євро. 18.11.2009 - 10 тис. доларів. на 18.09.2010 13438 доларів. 23.08.2010 додали 10152 долари.»

Як вбачається із висновку експерта (т.14 а.с.277) №3192 рукописні записи на прізвище ОСОБА_17 на аркуші паперу з розрахунками виконані обвинуваченою ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає, що наведеними доказами доведено, що обвинувачена ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами, які передавав потерпілий ОСОБА_17 в сумі 20 152 долари США, що згідно курсу НБУ становило 160 000 грн., 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 119 000 грн., та 100 000 грн., шляхом обману, повторно. Разом з тим кваліфікація цього діяння потребує уточнення і суд окремо зупиниться на цьому.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_18 :

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 показав, що знав чоловіка обвинуваченої ОСОБА_29 більше 10 років, також знав ОСОБА_7 , здійснював обмін коштів у їх канторі по АДРЕСА_2 . У травні 2009 року до нього зателефонував ОСОБА_58 і попросив позичити їм гроші для розвитку бізнесу, пояснював, що мають пекарню по вул. Липинського в м.Львові, займаються обміном валюти і бажають вкладати кошти на розвиток будівельного бізнесу. Під час зустрічі він пообіцяв виплачувати відсотки 3% на місяць. Він подумав і погодився і 05.05.09 року передав у канторі по АДРЕСА_2 позичив 50 тис. грн. під 3% процентів в місяць. При передачі були присутні обоє ОСОБА_44 , обвинувачена написали розписку. 24.09.09 року на прохання ОСОБА_59 ще привіз і позичив 10 тис. доларів США, також склали і підписали обоє розписку. Також 05.12.12 року на прохання ОСОБА_60 позичив їм ще 30 тис. доларів США, гроші передавав в канторі, розписку писала ОСОБА_7 , підписали обоє, за відсотки у ній не йшлося. У червні 2012 ОСОБА_53 сказала, що її обікрали, але вона в міліцію не зверталась, обіцяла кошти повернути. В жовтні 2012 року передав їм 20 тис. грн. на купівлю для нього Євро, але валюту не купили, кошти не повернули. По перших двох розписках частково платила відсотки, але тіло не повернули, по решта не платили відсотки і не повернули кошти. Всього заволоділи 40 тис. доларів США та 70 тис.грн. На неодноразові звернення і прохання повернути кошти реагували лише обіцянками, потім скривалися, на телефонні дзвінки не відповідали, кантор був закритий.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що знають ОСОБА_61 , оскільки він працював у ДПА і допомагав чоловіку вести бізнес. З 2003 року він допомагав чоловікові з покупцями і чоловік був йому вдячний, за це йому надавав відсоток від доходу. В 2009 році чоловік сказав, що ОСОБА_61 хоче дати гроші під відсотки. Вона погодилася і 05.05.2009 року він передав їм 50 тис. грн. в канторі і вона написала розписку, підписали її вона та чоловік, гроші брали під 3 відсотки в місяць, на той час це було 6410 доларів США. Через місяць забрав відсотки і залишив гроші дальше, відсотки забирав. 24.09.2009 року у канторі він додав 10 тис. доларів США, вона написала розписку, у розписці відсотки на його прохання не вказані. На 24.09.2009 року сума вже була 16410 тис. доларів, а 11.04.2011 року ще передав їй 10 тис. доларів США і сума стала 26410 доларів США. 12.08.2011 року приніс 5 тис. доларів США, але на короткий термін і забрав їх 25.10.2011року. 06.12.2011 року забрав відсотки і додав 10 тис. доларів США. Крім цього, він ще двічі додавав по 5 тис. доларів США і забирав відсотки. На 15.05.2012 року сума була 46 660 доларів США.15.09.2012 року він забирав відсотки 6800 доларів США і частину коштів 5250 доларів США. Потім ще забирав кошти з відсотками і 05.12.2012 року вона переписала розписку на 30 тис. доларів США, ці кошти не передавалися були в неї. По червень 2013 року ОСОБА_18 за цією розпискою отримав 5400 доларів відсотків, а всього отримав 40 тис. доларів відсотків та 21660 доларів повернуто коштів. Письмового підтвердження про передачу ОСОБА_18 вказаних коштів у неї немає. Всі позичені нею кошти використовувались для роботи в обмінному пункті. Просить врахувати, що є рішення Франківського районного суду м.Львова про стягнення боргу за письмовими розписками, вона його визнає і буде виконувати. Вважає, що злочин не вчиняли, бо в даному випадку існують цивільно-правові відносини.

Разом з тим, потерпілий заперечив факт виплати відсотків по сумі 30 тис. доларів США та отримання названих коштів, жодних доказів, які б свідчили про їх виплату потерпілому обвинувачена не має, розписка на суму 30 тис. доларів США не містить зобов`язання виплачувати відсотки.

Як вбачається із розписки (а.с.86 т.4, конверт) 05.05.2009 року ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили в ОСОБА_62 50 000 грн. терміном на 1 місяць під 3% в місяць. Зобов`язуються вчасно повернути власнику. На розписці містяться підписи ОСОБА_29 , ОСОБА_7 та вона завірена печаткою СПД ОСОБА_7 .

Як вбачається із розписки (а.с. 87 т.4, конверт) від 24.09.2009 року, у цей день ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили в ОСОБА_62 10 000 доларів США, які вони зобов`язуються повернути по першому проханню. На розписці містяться підписи ОСОБА_29 , ОСОБА_7 та вона завірена печаткою СПД ОСОБА_7 .

Як вбачається із розписки (а.с.92 т.4 конверт) від 05.12.2012 року, у цей день ОСОБА_7 та ОСОБА_29 отримали від ОСОБА_18 позику в сумі 30 000 доларів. Зобов`язувались повернути позику в повному об`ємі, по вимозі. На розписці містяться підписи ОСОБА_29 , ОСОБА_7 . При цьому у розписці відсутні зобов`язання по виплаті відсотків.

Як вбачається із висновку експерта №6/70 від 17.02.2014 р. (а.с.153 т.4), підписи від імені ОСОБА_7 та рукописні тексти на розписках про отримання коштів в ОСОБА_18 від 05.05.2009, 24.09.2009, 05.12.2009 виконані ОСОБА_7 .

Згідно листів, (а.с.88-91 т.4) та квитанцій про їх відправку, вбачається, що потерпілий ОСОБА_18 звертався за поверненням позики.

Згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.02.2014 (справа №465/8747/13-ц) з ОСОБА_7 та ОСОБА_29 стягнуто по 125 516 грн. з кожного. Таким чином рішенням суду підтверджено наявність заборгованості саме у розмірі, який зазначив потерпілий і обвинувачена не надавала доказів про повернення коштів.

Суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодінні грошовими коштами ОСОБА_18 в сумі 40 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ становило 317 000 грн, та 70 000 грн., на загальну суму 387 000 гривень шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_19 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_19 , який в судовому засіданні показав, що родину ОСОБА_39 знає більше 15 років, він колись мав пункт обміну валют і вони працювали з одним банком. Часто заходив до них у кантор здійснювати обмін валюти. В 2010 році вони звернулися до нього із проханням позичити гроші на розвиток бізнесу, обіцяли виплачувати хороші відсотки, гарантували повернення коштів. Він бачив, де вони живуть, на яких машинах їздять, у нього не виникало сумнівів в їх успішності. Про кредити у банках, заставлене майно та значні позички у громадян вони скривали. Тому коли у нього попросили позику для розширення бізнесу, погодився. 02.10.10 року по вулиці Зеленій, 7 у м.Львові в канторі на їх прохання він передав обом 7300 євро, про що написано ними розписку. 23.01.2012 року в такий ж спосіб передав другу позику 20 тис. євро та 71 тис. доларів США на вул. Герої УПА 38/4 в м.Львові. Пояснювали, що мали відкривати ломбард і магазин дитячого одягу. 19.12.2012 року по двох розписках передав ще 48 тис. євро та 73 тис. доларів США. Розписки писалися ОСОБА_7 , а підписувались обома Кічмами. В забезпечення виконання позики по одному договору вони прописали 2 земельні ділянки, але, що вони були в іпотеці не говорили і до сьогодні вони на нього не переоформлені. Останні дві передачі оформляли двома розписками, бо вони брали кошти під різні відсотки. Кожна наступна розписка не включає суму коштів із попередньої розписки. Кошти передавав друзям, щоб допомогти і заодно отримати прибуток. Після останньої позики довго їх шукав, доганяв, писав листи, які повертались, але жодні кошти не повернуто. Тепер уже дізнався, що на час отримання позики за першою розпискою у їх сім`ї вже були серйозні фінансові проблеми, але вони це скрили і коштами заволоділи без наміру повернути.

Обвинувачена ОСОБА_7 суду повідомила, що дійсно знали ОСОБА_19 який також займався обміном валюти. 20.01.2009 року ОСОБА_19 дійсно передав у позику 40 тис. доларів, про що йому було написано розписку. 02.10.2010 року ОСОБА_19 приніс ще 7300 євро , про що ними написано розписку. Обидві суми давались їй під відсотки не дивлячись на те, що про це не вказано у розписці. Станом на січень 2012 року ОСОБА_19 нараховано 43 200 доларів відсотків за його позиками, з яких частину доклали до позики у доларах і стало 71 тис. доларів, а частину, тобто 12 200 доларів США перевели у євро і добавили до 7300 євро. Так сума позики стала 71 тис. доларів США та 20 тис. євро, про що вказано у розписці. 19.12.2012 вказану суму на прохання ОСОБА_19 розбито на 2 розписки, в одній вказані реальні суми позики, а в другій нараховані відсотки. Попередні розписки ОСОБА_19 мав знищити. Вона визнає 2 розписки від 19.12.2012. Окрім цього, станом на грудень 2012 року вона виплатила ОСОБА_19 52510 доларів та 15750 євро, однак письмового підтвердження від ОСОБА_19 про повернення коштів у неї немає.

Як вбачається із розписки від 02.10.2010 року (а.с.105 т.23) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_19 7300 євро, що еквівалентно 10 000 доларів США терміном на 3 місяці. При цьому зобов`язання по виплаті відсотків у розписці не передбачені. Розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 .

Як вбачається із розписки від 23.01.2012р. (а.с. 106 т.23) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 отримали позику від ОСОБА_19 в сумі 71 000 доларів під 3% в місяць та 20 000 євро під 5 % в місяць. Гроші обіцяли повернути в повному об`ємі. Гарантом повернення коштів вони зазначили земельну ділянку в с. Суховоля, що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту серії ЯБ№128500 площею 0,19 га та земельну ділянку площею 0,10 га що належить ОСОБА_29 згідно державного акту серії ЯД №481805. Термін позики 6 місяців до 19.07.2012. Розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 .

Як вбачається із договору позики від 19.12.2012 року (а.с.107 т.23) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 взяли позику в сумі 48000 доларів США та 7300 євро у ОСОБА_19 з оплатою 3% в місяць. Договір завірений підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 .

Як вбачається із договору позики від 19.12.2012 р. (а.с.108 т.23) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 отримали позику в сумі 28000 доларів та 22000 євро у ОСОБА_19 з оплатою 3% в місяць. Договір завірений підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 .

Як вбачається із висновку експерта №6/765 від 02.01.2019 (т.23 а.с.96) судової почеркознавчої експертизи рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_7 , які наявні в розписках про отримання позики в ОСОБА_19 на суму 7300 євро від 02.10.2010, 71 тис. доларів та 20 000 євро від 23.01.2012, договорі позики в сумі 28 тис. доларів та 22 тис. євро від 19.12.2012 та в сумі 48000 доларів та 7300 євро від 19.12.2012 виконані ОСОБА_7 .

Окрім того, в ході проведеної судово-почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи на розписках від імені ОСОБА_29 виконані ОСОБА_29 , за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 невстановленою особою, проводилось досудове розслідування, але у зв`язку із смертю підозрюваного ОСОБА_29 кримінальне провадження закрито.

Як вбачається із матеріалів справи 25.11.2005 до 24.11.2008 між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №259 на суму 30 тис. доларів під 14% річних (В іпотеку передано 2 земельні ділянки пл. 0,09 та 0,06 га по АДРЕСА_10 кад. №46236101100:011:0052 пл.0,0999 га та №46236101100:011:0066 пл.0,1920 га та земельну ділянку в с. Суховоля №4620987700:12:014:0004 пл. 0,1920 га. По даному кредиту щомісячні платежі становили 840 доларів США і обвинувачена ОСОБА_7 в забезпечення виконання цих зобов`язань уклала договір поруки з банком. На час укладення позики з потерпілим ОСОБА_19 земельні ділянки перебували у іпотеці в забезпечення іншого цивільно-правового забезпечення. (а.с.25 т. 8).

Тому суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 в розмірі 56 600 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 593 569 гривень та 147 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 1 174 530 гривень, а всього коштами на суму 1 768 099 гривень, шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_20 , який у судовому засіданні підтвердив, що з ОСОБА_7 познайомила його свідок ОСОБА_63 , яка повідомила, що ОСОБА_7 шукає людей, у яких готова брати кошти для інвестування у бізнес, а вона гарантуватиме виплату відсотків. У березні 2012 року під час зустрічі з ОСОБА_7 , остання підтвердила і гарантувала виплату 36% річних та вчасне повернення грошей. Вони з дружиною подумали і вирішили дати їй кошти в позику. Перший раз гроші передавав разом із дружиною у канторі по АДРЕСА_2 20.06.2012 року, перша сума була 19600 доларів США на 6 місяців під 3 % в місяць. Обвинувачена написала розписку і засвідчила факт отримання грошей. Десь через два тижні вона зателефонувала і просила ще надати кошти, бо бракує на добудову будинку. Вони з дружиною у такий же спосіб передали ще 500 доларів США 13.07.2012 року і обвинувачена на його розписці доповнила запис «приніс 500 доларів». Окрім того, через два тижні обвинувачена зателефонувала знову і просила надати ще кошти, він з дружиною 31.07.2012 року принесли у кантор і передали ще 500 доларів США. У розписці обвинувачена зробила запис про донесення коштів. Згодом коли приходив у кантор, там нікого не було, він залишав записки з проханням передзвонити. На телефонні дзвінки вона не відповідала, відсотки не платила і кошти не повертала. Коли з дружиною почали її розшукувати, дізналися, що вона у багатьох набрала грошей у борг і скривається, тому подав позов до суду і звернувся в поліцію. Йому обвинувачена не повернула кошти в сумі 20600 доларів.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала, що потерпілий ОСОБА_20 є знайомим ОСОБА_63 та за погодженням із нею передавав їй кошти. Ствердила, що вказана у розписці сума 19600 доларів США передавалася їй частинами. Зокрема, 14.03.2012 р. ОСОБА_20 приніс та передав їй 3000 доларів США під 36 % на рік. 04.04.2012 року доніс та передав ще 3000 долари США, 09.04.2012 р. додав ще 2000 долари США. 20.04.2012 року він доніс ще 7000 доларів США, 08.05.2012 року приніс та передав ще 1 000 доларів США. Також додавав 22.05.2012 р. 1000 доларів США; 30.05.2012 р.- 2000 доларів США і так сума стала 19 000 доларів США. 20.06.2012 року вона написала розписку про укладення правочину на 6 місяців під виплату 36 % в рік. Після цього потерпілий 13.07.2012 року доніс 500 доларів США, 31.07.2012 р. ще 500 доларів США. З березня по жовтень 2012 року вона виплатила ОСОБА_20 відсотки в розмірі 5198 долари США, а протягом листопада та грудня 2012 року виплатила ще по 600 доларів США. Таку інформацію вона записала у свої записи, жодних розписок чи записів ОСОБА_20 про повернення йому коштів, вона не має. Крім того, просить врахувати, що потерпілий ОСОБА_20 звернувся з позовом до суду і відповідно до рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24.01.2014 року на його користь стягнуто 164 655 грн. Вказане рішення суду вона буде виконувати. Тому вважає, що злочин не скоювала, в даному випадку існують цивільно-правові відносини.

Разом з тим, жодних доказів того, що кошти передавали саме у такій послідовності як зазначила обвинувачена, як і про виплату відсотків у неї не має. Факт передачі коштів саме у такому розмірі та у зазначені у розписці дати підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_64 - дружина потерпілого.

Так, свідок ОСОБА_65 суду показала, що дійсно їх знайома свідок ОСОБА_63 у 2012 році повідомила, що ОСОБА_7 шукає людей щоб взяти гроші в позику під хороші відсотки, характеризувала її як порядну жінку, казала, що знає її особисто. Вони зустрілися з ОСОБА_7 у канторі на весні 2012 р. і та підтвердила слова ОСОБА_66 , розповідала про закінчення особняка в с. Конопниці і вони повірили в її успішність та правдивість намірів і погодилися надати гроші. Вона була свідком передачі коштів чоловіком 20.06.2012 р. у канторі по АДРЕСА_2 , коли ОСОБА_7 передано 19600 доларів, про що вона написала розписку. Через 2 тижні ОСОБА_53 по телефону попросила ще 500 доларів США, бо не вистачало на оформлення завершення особняка в с. Конопниці. 31.07.2012року на її прохання ще передали 500 доларів США, додатково ці суми вона дописала у розписку. Гроші давали на 6 місяців, відсотки не брали, бо вона казала, що буде доплюсовувати їх до суми позики. Коли закінчився строк дії договору прийшли до кантору, а їх там вже не було, на телефонні дзвінки не відповідали. Ні кошти, ні відсотків не повернула.

Свідок ОСОБА_67 в судовому засіданні підтвердила, що дійсно на прохання ОСОБА_7 , яка шукала людей для позики грошей, познайомила подружжя ОСОБА_68 з ОСОБА_7 , та була посередником, вела домовленості щодо передачі коштів потерпілим ОСОБА_20 обвинуваченій. Знає, що вони передали кошти, але обвинувачена їх не повернула.

Як вбачається із договору позики від 20.06.2012 (а.с.52 т.22) ОСОБА_7 отримала позику в сумі 19600 доларів США від ОСОБА_20 з оплатою 3% в місяць терміном на 6 місяців. Повернення коштів гарантувала вчасно і в повному об`ємі. Договір підписаний ОСОБА_7 та завірений печаткою СПД ОСОБА_7 . Окрім того, у договорі є дописи від 13.07.2012 «+ 500 доларів США» та ще один запис «+500 доларів США» і внизу 31.07.2012 року 20600 $.

Як вбачається із висновку експерта № 6/369 від 11.07.2018 р. (а.с.53 т.22) рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_7 , які наявні у договорі позики від імені ОСОБА_7 про отримання позики в ОСОБА_20 від 20.06.2012 виконані ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 в розмірі 20600 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 164594 гривні, шляхом обману, повторно, у великих розмірах доведена повністю.

По епізоду заволодіння майном потерпілої ОСОБА_21 :

Показаннями потерпілої ОСОБА_21 , яка суду показала, що знає ОСОБА_7 тривалий час. Вона являється приватним підприємцем з 1998 року, мала 5 магазинів у які завозила товар із-за кордону, який купляла за валюту, а тому спочатку у канторі по АДРЕСА_2 обмінювала гривні на валюту і там познайомилася з ОСОБА_7 З травня 2012 року їх відносини стали дружніми, вона познайомилася з чоловіком ОСОБА_69 , неодноразово бувала в них в гостях на АДРЕСА_11 . ОСОБА_7 розповідала, що вони купили земельні ділянки, ведуть будівництво будинків, бачила їх обстановку в квартирі, автомашини, вони розповідали про пекарню, перукарню. Під час розмови з нею, ОСОБА_7 запропонувала залишати їй кошти під відсотки, щоб вони працювали і приносили дохід. Спочатку пропонувала давати гроші під 3% місячних, пізніше 1,5%. Вона подумала і погодилася, оскільки вважала їх успішними людьми, про проблеми з кредитами та позиками у людей вона не знала. По згоді з ОСОБА_7 , у неділю вона знімала касу по магазинах і в понеділок заносила ОСОБА_7 в кантор і передавала їй у позику при чоловікові ОСОБА_29 , усі кошти передавались під відсотки, на обмін коштів не залишала.

Так, упродовж 2012 року вона передала ОСОБА_7 : 2230 євро (13.09.2012- 575 євро, 02.10.2012 250 євро, 15.10.2012 150 євро, 22.10.2012 410 євро, 29.10.2012 395 євро, 05.11.2012 200 євро, 30.11.2012 250 євро). Окрім цього, 11.06.2012 передала 124 тис. грн., які ОСОБА_7 по курсу переводила в долари. Розписок вона не брала, бо довіряла ОСОБА_7 і та не пропонувала також написати розписку. Але для звірки вони вели облік приходу коштів, такі записи робилися кожною з них і потім вони звіряли суми. 15.05.2012 року передала 18 тис. доларів і на 23.06.2012р. в неї вже було 26190 доларів США та 1965 доларів відсотків. На 23.06.2012 р. додала 28155 доларів США і всього стало у ОСОБА_7 перебувати 61800 доларів. Це була сума з відсотками, оскільки ОСОБА_7 порадила дораховувати їх щомісячно до позики. Без відсотків ця сума становила 59 536 доларів. Також з 11.06.2014 року у неї залишилось 2220 євро. Окрім цього, 15.03.2013 р. передала 30 тис. грн.., що становило 3705 доларів США; 16.04.2013р. передала 70 тис. грн., що становило 8663 долари США. 21.04.2013 року вона забрала 5000 долари США або 36 638 грн. 03.05.2013 року знову передала ОСОБА_7 60 тис. грн., що становило 7425 доларів США; 14.05.2013 р. передала 30 тис. грн., що становило 3705 доларів США; 16.05.2013 р. передала 50 тис. грн., що становило 6158 доларів США; 20.05.2013р.- 27000 грн., що становило 3325 доларів США; 27.05.2013р.- 25000 грн., що становило 3080 доларів. Всього передала 760 тис. грн. Усі передачі зафіксовані на листках рукою ОСОБА_7 Домовлялися, що гроші будуть повернуті по першій вимозі. Але вона попереджала ОСОБА_7 що влітку буде летіти за товаром в Китай і їй потрібні будуть гроші. ОСОБА_7 відповідала, що жодних проблем не має, лише за пару днів її треба буде повідомити. З вказаних сум відсотків не брала. 28.08.2013р. мала летіти в Китай і за тиждень зателефонувала до ОСОБА_7 і попросила повернути гроші. Вона сказала, що вони поїхали на море, приїдуть за пару днів і повернуть. Однак гроші так і не повернули, вона у ОСОБА_70 не полетіла. Через 2-3 тижні приїхала до них додому, але вони повідомили, що її кошти у ломбарді, треба трошки почекати. Окрім цього, в період з 08.10.2012 до 02.01.2013 нею було передано ще певну суму ОСОБА_7 , які не вказані у цих двох листочках, які їй повернуті, тому не входять у обвинувачення. Ствердила, що в послідуючому за поверненням коштів зверталася неодноразово, але подружжя ОСОБА_44 уникало зустрічей, у канторі їх не було, на телефонні дзвінки вони не відповідали. Заперечила повернення суми коштів, які називає ОСОБА_7 , в тому числі суми 61800 доларів США. Ствердила, що на даний час їй не повернуто суму 764 тис. грн. 178 коп.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала, що дійсно була знайома із потерпілою ОСОБА_21 , яка часто обмінювала гривні на валюту у канторі по АДРЕСА_2 . Дійсно потерпіла залишала у неї гроші на обмін валюти, але не в позику. За декілька днів вона здійснювала обмін валюти по хорошому курсу і повертала кошти. Якщо вони затримувалися у неї на декілька тижнів, то вона нараховувала відсотки за користування. Так, 22.03.2012 р. ОСОБА_21 залишила в неї 64 тис. грн., які переведені у 10 тис. доларів, та сказала що цією сумою вона може покористуватись. Вона на листку записала цю суму та номер телефону ОСОБА_71 . 03.04.2012 року ОСОБА_21 донесла 41500 грн. на обмін, а 05.04.2012 року принесла ще 75 тис. грн. 07.04.2012 року вона віддала потерпілій на розмитнення 7 000 доларів та 30 тис. грн. 02.04.2012 року потерпіла принесла 35 тис. грн. і попросила загальну суму 185500 грн. перевести у 23190 долари США, сказала, що донесе для цього кошти. З 22.03.2012 року залишок коштів ОСОБА_21 становив 26190 доларів США і за користування вона донарахувала відсотки 1965 доларів США. Загальна сума становила 28 тис. доларів. 11.06.2012 року потерпіла принесла ще 124 тис. грн., що становило 15346 долари США, а 15.05.2012 р. вона принесла ще 18 тис. доларів США. На ці суми були нараховані відсотки. В загальному сума вийшла 61 797 долари США і вони заокруглили цю суму до 61800 доларів США. Згідно її записів вона віддала потерпілій 23.06. 2012 р. 61800 доларів у банку на розі вул. Стефаника-Дудаєва в м. Львові на її прохання. ОСОБА_21 мала покласти їх у банк, щоб отримати довідку про наявність коштів на рахунку, а на другий день вона мала зняти ці кошти для поїздки за кордон за товаром. Про те, що вона забрала ці кошти вказує запис 2220 євро з 11.06.2012 року. По цій сумі вона розрахувалася повністю, залишалися лише 2220 євро. Окрім цього, 26.06.2012 року ОСОБА_21 донесла їй 13 000 грн., а 23.07.2012 р. забрала 3 тис. грн.. 18.07.2012 р. передала 2000 доларів США і 24.07.2012 р. забрала 2000 доларів США та 5 тис. грн. Залишилось тільки 2220 євро. В період до 02.03.2013 ОСОБА_21 приносила і забирала кошти також забрала 2220 євро, а тому по цій розписці їй кошти повернуто. 15.03.2013 року почався новий облік, який вівся на іншому листі. ОСОБА_21 принесла 30 тис. грн., що становило 3705 долари США; 16.04.2013 року принесла 70 тис. грн., що становило 8663 долари США. 21.04.2013 року потерпіла забрала 5000 доларів США. 03.05.2013р. вона принесла і передала 60 000 грн., що становило 7425 долари США; 14.05.2013 р. передала 30000 грн., що становило 3705 доларів США. Станом на 15.05.2013року в неї перебувала сума позики 18498 доларів США, на які вона нарахувала відсотки 470 доларів США. 16.05.2013 р. потерпіла принесла 50 тис. грн., що становило 6158 долари США; 20.05.2013 р.- 27000 грн., що становило 3325 доларів США; 27.05.2013р.- 25000, що становило 3080 доларів США. Станом на 31.05.2013 року сума позики становила 31531 долари США і на неї нараховувалися відсотки. Водночас, 02.10.2012 р. вона повернула потерпілій 7000 доларів США; 07.04.2012р.- 330 тис. грн.; 31.05.2013 р. - 31946 доларів та 415 доларів відсотками ОСОБА_21 повернуто усі кошти. Письмових доказів які б підтверджували повернення коштів ОСОБА_21 у неї немає, але вона своєю рукою зробила відмітку про повернення цих коштів у чорнових записах.

Отже обвинувачена ОСОБА_7 підтвердила усі передачі коштів, які вказані у обвинувальному акті і які озвучила потерпіла. Разом з тим стверджує, що всі кошти повернула, хоч жодних доказів того не має, а потерпіла ОСОБА_21 заперечує повернення їй коштів.

З оглянутих у судовому записів, які є речовим доказом у справі (а.с.12 т.22) вбачається, що вони складаються із декількох листочків, на яких здійснювався облік коштів. та одному із них є запис: 11.06 124 тис. /8,08= 153346 доларів +1705 доларів= 15 516 доларів. 18000 доларів 15.05+%126 доларів= 18126 доларів; на 23.06.2012 26190 доларів старая сума +1965% доларів на 23.06+28155 доларів. Всього 61800 доларів на 23.06. осталось 2220 євро з 11.06.2014р, що відповідає показанням потерпілої про те, що на 23.06.2013 року у обвинуваченої перебувало 61800 доларів США та 2220 євро. При цьому є очевидно, що запис з 11.06.2014р. 2220 євро є опискою, оскільки на цей час між сторонами вже жодних позичкових відносин не існувало.

Згідно іншого аркушу (т.22 а.с.13) є записи: 15.03.2013 передала 30 тис. грн.=3705 доларів, 16.04.2013 передала 70 тис. грн.=8663 долари, 21.04.2013- забрала 5000 долари=36 638 грн.03.05.2013 передала 60 тис. грн.=7425 доларів, 14.05.2013 30 тис. грн.=3705 доларів, 16.05.2013 50 тис. грн.=6158 доларів, 20.05.2013- 27000 грн.=3325 доларів, 27.05.2013- 25000 грн.=3080 доларів. на звороті всього 415 доларів %=31521= 31946. Цим підтверджено, що на кінець травня 2013 року у користуванні ОСОБА_7 по іншій позиці перебувало 31946 долари США. Вказані розписки були об`єктом експертного дослідження.

Як вбачається із висновку експерта №6/570 від 19.10.2018 (а.с.7 т.22) рукописні, буквені та цифрові записи, наявні на аркуші формату А5 «на 23.06.2012» та закінчується словами «осталось 2220 євро з 11.06.2014» та на аркуші паперу формату А4, який починається словами «Валя окремо» та закінчується словами «всього 415?%=31946» виконані ОСОБА_7 .

Окрім того, потерпіла ОСОБА_21 ствердила, що між ними були позичкові відносини і кошти передавала обвинуваченій під виплату відсотків, такі обвинувачена дописувала та додавала до позики. Щодо повернення коштів, то настоює на озвучених своїх показаннях в частині повернення коштів і ствердила, що обвинувачена не повернула їй 764 158 грн.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 в розмірі 39 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 313 178,58 гривень, 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 34 980,18 гривень, та 416 000 гривень, а всього на загальну суму 764 158,76 гривень, шляхом обману, повторно, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_22 :

Як вбачається із розписки (пакет із речовими доказами том 7, т.1 а.с. 1) від 11.10.2011, ОСОБА_7 позичила у ОСОБА_22 4000 доларів США, 5000 євро, 10000 грн. під 3% в місяць, (36% річних). Гарантувала повернення коштів у повному обсязі, на вимогу. На розписці міститься підпис ОСОБА_7 та печатка СПД ОСОБА_7 . Дещо нижче міститься запис іншим почерком «18000 євро з 2012 року та 15 000 грн. з 01.2013».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_72 суду показала, що потерпіла ОСОБА_22 є її матір`ю, вона працює за кордоном і змоги приїхати в Україну зараз не має. Обставини передачі коштів у позику ОСОБА_7 їй відомі. Мати тривалий час працювала у ательє «Ксеня», де знаходився кантор обвинуваченої і вони між собою зналися тривалий час. у жовтні 2011 року знаючи, що її мати працювала за кордоном, ОСОБА_7 попросила позичити їй кошти під відсотки. Мати у жовтні 2011 року передала ОСОБА_7 10 тис. грн., 4 тис. доларів та 5 тис. євро під 3% місячних, про що ОСОБА_7 написала розписку. Влітку 2012 року ОСОБА_7 попросила ще гроші в позику і вони віддали на АДРЕСА_12 їй ще 4000 доларів США. У серпні-вересні 2012 року обвинувачена знову телефонувала до матері та просила позичити ще гроші, бо має незавершене будівництво, вже є клієнт, але бракує грошей його добудувати. Мати погодилась та передала їй 10 тис.євро та 5 тис.грн. у серпні-вересні 2012 року на вул.Б.Хмельницького в м.Львові в автомобілі Субару, на якому приїхало подружжя ОСОБА_44 . ОСОБА_7 обіцяла матері написати розписку, але мати поїхала і розписки не дочекалася. У грудні 2012 року обвинувачена перестала платити відсотки. До цього дійсно відсотки вона віддавала, їх забирала вона або її сестра. Мати по телефону просила ОСОБА_73 повернути всі кошти до Різдва 2013 року, але крім обіцянок жодної реакції не було. ОСОБА_7 позичених коштів не повернула, ігнорували телефонні дзвінки, коли приходили до кантору, колишні співробітники з ательє « ОСОБА_34 » повідомили, що пів м. Львова людей ходить під кантором та шукає ОСОБА_7 , яка багатьом винна гроші. Дійсно вона виплатила відсотками 6750 грн., 4350 євро та 300 доларів. 18.01.2012 біля інституту 10 000 грн. від ОСОБА_7 не отримувала.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що з ОСОБА_22 познайомились у 1996 році в ательє. 11.01.2011 року вони зустрілись в канторі і потерпіла передала їй 5 тис. доларів США та 2 тис. євро, а через місяць через доньку передала ще 10 тис. грн. та 5 тис. євро. Вона написала розписку 11.01.2011 р., а потім лише вписувала у неї суми, які доносилися та поверталися. Повернення коштів мало бути на вимогу. Відсотки забирали її доньки. По 2013 рік вона розрахувалась по відсотках на суму 3600 доларів. 11.10.2011р. вона повернула 1000 доларів, 11.06.2013 повернула 5000 доларів, 18.01.2012 повернула 10 тис. грн., по жовтень 2013 року повернула 4950 євро. Борг перед потерпілою становить 5000 євро.

В той же час, жодних доказів повернення коштів у сумі 10000 грн. за підписом потерпілої чи її дочок обвинувачена не має. У судовому засіданні свідок ОСОБА_74 заперечила факт отримання від ОСОБА_7 18.01.2012 року цієї суми коштів.

Згідно чорнових записів ОСОБА_7 від 18.01.2012 р. є запис ОСОБА_75 взяла 10000 грн. Разом з тим, на вказаних записах відсутній підпис ОСОБА_76 , який би підтвердив факт отримання вказаної суми і свідок ці обставини повернення коштів заперечує.

Як вбачається із висновку експерта № 6/122 від 18.02.2014 р. (а.с.98 т.7), рукописний текст від імені позичальника та підпис від імені ОСОБА_7 в розписці «Я ОСОБА_7 11.10.2011», виконані ОСОБА_7 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_22 18 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 181 560 гривень та 15 000 гривень, а всього на загальну суму 196 560 гривень. В той же час свідок ОСОБА_74 підтвердила факт повернення їй 6750 грн., 4350 євро та 300 доларів США. А тому в цій частині розмір коштів, якими заволоділа обвинувачена слід зменшити на цю суму.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_22 в сумі 13650 євро, що згідно курсу НБУ становило 137683 гривень та 8250 гривень, а всього на загальну суму 145 933 гривень шляхом обману, повторно, у великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння майном потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_23 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який показав, що ОСОБА_29 знав з 90-х років, а ОСОБА_7 з 2007 року. Раніше у них здійснював обмін валюти. В 2011 році ОСОБА_29 зателефонував і поросив зустрітися, обговорити питання позики грошей, він зробить пропозицію, від якої не відмовишся. При зустрічі ОСОБА_60 пояснив, що будують котеджі, мають хороші заробітки, гарантували виплату відсотків і повернення коштів. Запропонував 36% річних. Він з фактичною дружиною ОСОБА_23 порадилися, вона якраз у Криму продала готель і кошти були, тому вирішили надати позику. Зустрілися разом з ними у канторі по АДРЕСА_2 , вони з ОСОБА_23 22.08.2012 р. принесли 99 тис. доларів США, гроші дали ОСОБА_7 , яка перерахувала і сказала, що "оскільки ви офіційно не в шлюбі, давайте оформимо двома розписками". Вони цьому значення не придали і погодилися. ОСОБА_7 склала розписку про отримання від нього 51 тис. доларів США, а від ОСОБА_23 - 48 тис. доларів США. Коли ОСОБА_7 писала розписку ОСОБА_23 , то помилково вказала дату 23.08.2012 року, хоч кошти передавалися однією сумою 22.08.2012 р. Вона сказала, та нічого страшного не буду ж переписувати всю розписку. Гроші давали на 1 рік під 3% в місяць. Потім 22.11.2013 року він доніс ще 3 тис. доларів США і передав у цьому ж канторі, гроші просив ОСОБА_60 , просив ще 30 тис. доларів США, але він дав лише 3 тис. доларів США. ОСОБА_7 у розписку дописала йому 1 тис. доларів США, а ОСОБА_23 - 2 тис. доларів США. У квітні 2013 року вони перестали платити відсотки, вони спочатку обіцяли, а потім перестали брати телефон і влітку 2013 року він повідомив, що повернули всі кошти. Але крім обіцянок, кошти вони не повертали, переховувалися, кантор вже не працював. Біля кантора бачив багато людей, які також шукали їх і хотіли повернути позичені гроші. Про борги перед банками і людьми йому не було нічого відомо. Кошти були спільні і згодом, зрозумівши, що добровільно вони не повернуть разом з ОСОБА_23 подали позов до Франківського районного суду м. Львова і отримали рішення від 11.12.2013 року, яке не виконується. Також ствердив, що йому не було відомо, що ОСОБА_15 також давав кошти ОСОБА_77 у борг, дійсно пару разів здійснював для нього обмін валюти у канторі, але жодні відсотки для нього не забирав.

Показаннями потерпілої ОСОБА_23 , яка підтвердила, що з ОСОБА_78 проживають у цивільному шлюбі. Дійсно, в 2012 році ОСОБА_79 розповів, що подружжя ОСОБА_39 , яке має кантор на вул. Зеленій у м.Львові, пропонує дати гроші під відсотки, оскільки вони вкладають у бізнес і обіцяють прибуток. Сказав, що знає їх по роботі. Вона продала готель у Криму і кошти були. Вони обговорили пропозицію і погодилися надати гроші в позику. 22.08.2012 року вона з ОСОБА_78 зустрілися із ОСОБА_7 та ОСОБА_29 у канторі по АДРЕСА_2 , з собою вони взяли 99 тис. доларів США. ОСОБА_7 запропонувала оформити два договори, бо офіційно вони не в шлюбі. Вони погодилися і надали ці кошти, а ОСОБА_7 написала дві розписки про позику у ОСОБА_80 51 тис. доларів США, а в неї на 48 тис. доларів США. Дійсно у її розписці вона зробила помилку в даті 23.08, замість 22.08., вона звернула на це увагу, але ОСОБА_7 сказала, що це дрібниця. Тепер вона впевнена, що ОСОБА_7 це зробила навмисно. Позику вони оформили на рік. Більше вона до них не ходила, всім займався чоловік, знає, що доносив ще 3 тис. доларів США на їх прохання. Відсотки він також забирав, але по який час не пригадує. Знає, що згодом перестали платити відсотки, гроші не повернули, переховувалися.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 ствердила, що знає ОСОБА_9 з 2007 року, він працював у ОСОБА_15 , на його прохання він приїжджав до них за коштами для останнього. 22.08.2011 року, перебуваючи у канторі, ОСОБА_9 запитав, чи візьмуть вони його власні кошти під відсотки. Вона погодилася і через 2 години він приніс 40 тис. доларів США, про що йому було написано розписку на 3 місяці під 3% в місяць. Оригінал цієї розписки знаходиться у неї. Через 3 місяці він запропонував пролонгувати розписку. Так, як свого екземпляру розписки він не привіз, то ОСОБА_23 виправила на ньому дату з 22.11.2011р. на 22.11.2012 р. Через рік їй цю розписку повернули. Станом на 22.08.2012 він отримав 17 тис. доларів відсотків, що підтверджується її чорновими записами. 22.08.2012 року вони склали нову розписку на суму 51 тис. доларів. На другий день він привів ОСОБА_23 і запропонував взяти у неї гроші 48 тис. доларів США, вона погодилася і написала їй розписку. По другій розписці він отримав 12480 доларів відсотків, а всього отримав 29480 доларів відсотків. Гроші отримував по двох розписках, оскільки сказав, що ОСОБА_23 довірила забирати відсотки. До липня 2013 року вона платила відсотки по обох розписках. Вважає, що кваліфікація дій за цим епізодом за ч.4 ст.190 КК України не є вірною, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_23 не проживають у шлюбі, розписку на різні суми вона писала кожному окремо, тому це 2 різні епізоди. Ствердила, що їй відомо про рішення Франківського районного суду м. Львова від 11.12.2013 р., його не оскаржувала, чому у ньому стягнуто кошти в одній сумі їм обом не знає, за роз`ясненням не зверталася, не було можливості та буде звертатись за роз`ясненням. Саму суму боргу визнає і вважає, що в даному випадку існують цивільно-правові відносини.

Як вбачається із розписки (т.6 а.с.148) від 22.08.2012 р. ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_9 51 тисяч доларів США під 3% в місяць (36% річних) терміном на 1 рік. Вказана розписка завірена підписами ОСОБА_29 та ОСОБА_7 та печаткою СПД ОСОБА_7 , під якою міститься запис про те що на 22.11.2012 52 тис. доларів США, 23.04.2013 отримав 12480 доларів по відсотках та підпис ОСОБА_23 . Нижче міститься запис про те, що на 23.08.2013 заборгували по відсотках 7500 доларів США та підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_29 . Отже, з вказаної розписки вбачається, що обвинувачена та її чоловік отримали саме суму 51 тис. доларів США, жодної згадки про зарахування попередньої суми боргу, чи відсотків по попередній позиці розписка не містить. Своїм підписом позичальники підтвердили отримання від потерпілого 51 тис. доларів США.

Як вбачається із розписки від 23.08.2012 р. (т.6 а.с.153) ОСОБА_29 та ОСОБА_7 позичили у ОСОБА_23 48 тисяч доларів США терміном на 1 рік з оплатою 3% в місяць. Вказана розписка завірена підписами ОСОБА_29 та ОСОБА_7 та печаткою СПД ОСОБА_7 , під якою міститься запис про те що на 23.11.2012р. - 50 тис. доларів США, 23.04.2013 отримала 12000 доларів по відсотках та підпис ОСОБА_23 . Нижче міститься запис про те, що на 23.08.2013р. заборгували по відсотках 7421 долар США та підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_29 . Отже, з вказаної розписки вбачається, що обвинувачена та її чоловік отримали саме суму 48 тис. доларів США, жодної згадки про зарахування попередньої суми боргу, чи відсотків по попередній позиці розписка не містить. Своїм підписом позичальники підтвердили отримання від потерпілої 51 тис. доларів США.

Як вбачається із висновку експерта №6/135 від 18.02.2014р.(а.с. 156 т.6), рукописний текст від імені позичальника та 6 підписів від імені ОСОБА_7 на 2 розписках про отримання позики від 22.08.2012 в ОСОБА_9 та 23.08.2012 в ОСОБА_23 виконані ОСОБА_7 .

Згідно робочих записів ОСОБА_7 з 23.08.2012 99 тис. доларів + 2000= 101тис. доларів.

Згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 11.12.2013 (справа № 465/7732/13-ц) (т.6 а.с.182) з ОСОБА_7 та ОСОБА_29 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_23 стягнуто 815 286 грн. за договором позики (виходячи із суми боргу 101 тис. доларів США) та заборгованість по відсотках в сумі 119 218 грн.

Отже, вказаними доказами підтверджуються показання потерпілих про передачу саме сум 51 тис. та 48 тис. доларів США по розписках від 22.08.2012 р. та 23.08.2012 р., та спростовуються показання обвинуваченої.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_23 на суму 51 тис. доларів США і 50 тис. доларів США, шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю.

Щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченої по цьому епізоді, то суд на цьому зупиниться пізніше.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_24 :

Як вбачається із розписки від 15.09.2012 (а.с.290 т.14) ОСОБА_7 , отримала позику в ОСОБА_24 в сумі 800 євро та 1000 доларів, підпис ОСОБА_7 , який завірений печаткою СПД ОСОБА_7 . Нижче міститься запис від 12.10.2012, про те, що сума позики становить 800 євро та 1500 доларів, що вказує про донесення 500 доларів. Вказаний запис завірений підписом ОСОБА_7 та печаткою СПД ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала, що дійсно 15.09.2012 року отримала в борг 800 євро і 1000 доларів США, а 12.10.2012 року він ще додав 500 доларів США. Гроші передавав у канторі по вул. Зеленій, 7 у м. Львові. Потерпілий приносив і інші суми коштів в позику, але розписки писалися на його дочку ОСОБА_81 . В даному випадку вважає, що існують цивільно-правові відносини, суму боргу визнає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_82 суду показав, що являється добрим товаришем потерплого. Йому відомо, що потерпілий позичав обвинуваченим гроші і вони разом їздили їх забирати. Потерпілий при ньому дзвонив і домовлявся про зустріч, щоб забрати гроші. Вони разом поїхали на цю зустріч, він сидів у авто, а потерпілий пішов говорити з мужчиною і жінкою. Повернуся був злий, сказав, що зв`язався з аферистами, а тепер не може забрати гроші. Казав, що всього у них було грошей 8 тис. доларів США і 2.5 тис. євро.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілий помер.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_24 на загальну суму, еквівалентну 20 126 гривень, шляхом обману, повторно, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_25 :

Як вбачається із розписки (т.7 а.с.188), ОСОБА_7 та ОСОБА_29 підтвердили отримання позики в ОСОБА_25 в сумі 23500 євро, яку зобов`язалися повернути до 20.12.2012 року. Вказана розписка завірена підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 .

Із висновку експерта №6/324 від 15.05.2014(т.7 а.с.247) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний текст в розписці без дати про отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позики в ОСОБА_25 на суму 23500 євро виконані ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала, що потерпіла ОСОБА_25 є дочкою ОСОБА_12 , який надавав гроші у позику. Він запитав у неї, чи може його донька ОСОБА_83 принести кошти під відсотки. Вона погодилася і у січні 2008 року ОСОБА_83 принесла 1000 доларів та упродовж року забрала 1360 доларів США відсотків. У квітні 2011 року потерпіла передала ще 11 тис. доларів США, а у травні 2009 року додала 12500 євро. Всього сума становила 23500 євро станом на вересень 2011 року. Вона повернула потерпілій 15 жовтня 2010 року та 07.10.2011року, 13.12.2011 року по 1 тисячі євро. До 20.11.2011 року повернула ще 4800 євро; 20.01.2012 року повернула ще 2400 євро; 20.04.2012 року повернула ще 1800 євро;20.06.2012 року повернула 1470 євро;20.07.2012 року повернула 3015 євро; 20.08.2012 року повернула 700 євро, а всього повернула потерпілій 25 тис. 300 євро. Таким чином, позичені кошти повернула потерпілій в повному обсязі, не повернуто лише відсотки. Письмового підтвердження повернення коштів у неї немає. Окрім цього пояснила, що потерпіла зверталася із заявою до правоохоронних органів у 2013 році і було прийняте рішення Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про закриття кримінального провадження про заволодіння коштами в сумі 23500 євро, оскільки відсутній склад суду, в даному випадку наявні цивільно-правові відносини.

Потерпіла ОСОБА_25 в судове засідання не з`явилася. На початку розгляду кримінального провадження подала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності з поважних причин (а.с.263 т.19). В послідуючому повідомила суд що оскільки батько ОСОБА_12 тяжко хворий, лікарі заборонили контакти з оточуючими, а вона часто у нього буває та доглядає, тому через коронавірус не може брати участь у засіданні, всі докази вона надала раніше і тому на розгляд справи з`явитися не може.

В той же час, дійсно в 2014 році під час розгляду кримінального провадження іншою колегією суддів потерпіла ОСОБА_25 була допитана, однак суд не може посилатися на її показання, оскільки обвинувачена проти цього заперечує. Разом з тим, потерпіла ОСОБА_25 надала суду розрахунок заборгованості по договору позики, і обвинувачена визнала, що потерпіла разом з батьком ОСОБА_12 та її братом в 2012 році приходили до них додому по АДРЕСА_11 , узгоджувати заборгованість по позиках і потерпіла надала їй цей розрахунок заборгованості, який вона має.

В той же час, жодних доказів того, що названі суми позики обвинуваченою були повернуті потерпілій, які нею визнані та засвідчені підписом, обвинувачена не надала, її чорнові записи не містять підписів потерпілої і нею не визнані.

Крім цього, з долученої прокурором постанови прокурора від 13.05.2014 року вбачається, що постанова слідчого Галицького РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області від 14.03.2013 р. про закриття кримінального провадження № 12013150050000492 внесеного в реєстр 20.02.2013 р. скасована як незаконна і дано вказівки вирішити питання про об`єднання із кримінальним провадженням №12012150080000197 від 07.12.2012 року, що і було зроблено у послідуючому, тому доводи обвинуваченої про існування не скасованої постанови органу досудового слідства є необґрунтованими.

А тому суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодінні грошовими коштами ОСОБА_25 в сумі 23500 євро, що згідно курсу НБУ становило 242 050 гривень, шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_10 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який суду показав, що подружжя ОСОБА_39 знає з 90-х років, в канторі на АДРЕСА_2 неодноразово обмінював валюту. Згодом подружилися, неодноразово бував у них вдома. Показували будинки, машини, про інших позичальників не повідомляли. Вони самі запропонували давати гроші під відсотки, обіцяли гарні заробітки, говорили, що кошти потрібні на будівництво будинків. До подій він давав у позику невеликі суми коштів, протягом 1,5 року, всі кошти повернули по них претензій не має. Коли в черговий раз запропонували дати гроші в позику він погодився і 01.11.2012 року у канторі по вул. Зеленій у м. Львові передав їм обом 64 тис. доларів США під 3%. ОСОБА_7 заповнила два договори на суму 44 тис. доларів США, строком на 3 місяці і на 20 тис. доларів США строком на 6 місяців. Передача коштів у цій сумі відбулась у день укладення угод, що вони засвідчили своїми підписами на договорах. Відсотки не забирав, говорили, що виплатять вкінці з сумою позики. У липні 2013 року коли закінчилися угоди, почав телефонувати їм, просили почекати. Через деякий час знову звернувся, телефон не брали, на дзвінки не відповідали. Він послав по пошті 3 листи, вони повернулися не вручені. У 2014 році він звернувся у правоохоронні органи, де дізнався про інших потерпілих та про боргові зобов`язання перед банками. До сьогоднішнього дня жодних коштів не повернули. Вважає, що ОСОБА_7 та її чоловік його обманули, бо беручи гроші, говорила неодноразово, що вони процвітають, будуються будинки, але не повідомила про кредити у банках, іпотеку та боргові зобов`язання перед чужими людьми.

Обвинувачена ОСОБА_7 суду показала, що дійсно знає ОСОБА_10 тривалий час. Їх у 1996 році познайомив ОСОБА_84 . ОСОБА_10 мав на той час пункт обміну валюти на АДРЕСА_2 , але не мав обігових коштів. У 1999 році вони переоформили цей пункт на себе, а ОСОБА_10 вернули кошти. В подальшому ОСОБА_10 неодноразово приходив в ательє «Ксеня», де працювала його дружина. У 2010 році дружина ОСОБА_10 запитала, чи вона візьме у них кошти під відсотки і вона погодилася на позику. 31.08.2010 року ОСОБА_10 приніс 9 тис. доларів, потім доніс ще 4 тис. доларів та станом на 01.09.2010 року у неї було 13 тис. доларів США. 17.09.2010 року ОСОБА_85 доніс ще 6 тис. доларів США. Вона виплатила йому до 02.02.2011 р. відсотки в сумі 2850 доларів США. Потім він доніс ще 20 тис. доларів США і сума стала 39 тисяч доларів США. 04.04.2011 р. він отримав 2340 доларів відсотків та забрав 10 тис. доларів, залишок становив 29 тис. доларів. 16.06.2011 р. знову приніс 10 тис. доларів і забрав 1840 доларів США, залишилося 39 тис. доларів США. Потім знову забрав 1770 доларів відсотків і 1000 доларів США, у неї залишилося його коштів 38 тис. доларів США. у серпні 2011 року доніс ще 10 тис. доларів, отримав: 2280 доларів і стало 48 тис. доларів. У вересні 2011 року він забрав 2000 доларів США, потім ще 1440 доларів США відсотками. З вересня 2011 року по липень 2012 року у неї вже було 46 тис. доларів США і вона виплатила йому отримав 16180 доларів США відсотків і додатково він забрав 2 тис. доларів США. Залишилось 44 тис. доларів США. 30.08.2012 року він забрав 1320 доларів відсотками і доніс 10 тис. доларів США, відповідно сума позики становила 54 тис. доларів США. 01.11.2012 р. він отримав відсотки 3240 доларів США та доніс ще 10 тис. доларів США і сума стала становити 64 тис. доларів. На цю суму вони оформили два договори: на 20 тис. доларів США до лютого 2013 року та 44 тис. доларів США до липня 2013 року. З серпня 2010 року по грудень 2013 року потерпілий отримав відсотками 56520 доларів США. У січні 2014 року вона попросила ОСОБА_10 написати суму отриманих відсотків, але він відмовився. Вважає, що між ними існують цивільно-правові відносини і вона належним чином виконувала зобов`язання, тому ОСОБА_10 і доносив гроші. На даний час винна ОСОБА_10 8000 доларів.

Разом з тим, такі показання обвинуваченої не відповідають фактичним обставинам справи. Сам ОСОБА_10 пояснив, що до 1.11.2012 року кошти, які надавав обвинуваченій отримав, по цих угодах виплачено все і він претензій до обвинуваченої не має. 01.11.2012 року це нові угоди, по яких передав 64 тис. доларів США.

Такі показання потерпілого повністю підтверджені письмовими договорами, які укладені потерпілим з обвинуваченою та її чоловіком.

Як вбачається із договору позики від 01.11.2012 р. (а.с.41 т.7) ОСОБА_10 надав у позику ОСОБА_7 , ОСОБА_29 20 тис. доларів під 3% місячних на строк до лютого 2013 року. Згідно умов вказаного договору - вказані у п.1 грошові кошти позикодавець передає позичальнику до підписання договору. Своїм підписом під цим договором позичальники підтвердили факт отримання грошових коштів у повному обсязі та відсутність щодо позикодавця будь-яких претензій фінансового характеру. Вказаний договір підписаний ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_29 . Отже, згідно вказано договору вбачається, що ОСОБА_10 передав позичальникам 20 тис. доларів США 01.11.2012 року і про попередні угоди цей договір згадки не має.

Як вбачається із аналогічного договору позики від 01.11.2012 р. ( а.с.42 т.7) ОСОБА_10 надав у позику ОСОБА_7 , ОСОБА_29 44 тис. доларів під 3% місячних на строк до 1 липня 2013 року. Згідно умов вказаного договору - вказані у п.1 грошові кошти позикодавець передає позичальнику до підписання договору. Своїм підписом під цим договором, позичальники підтверджують факт отримання грошових коштів у повному обсязі та відсутність щодо позикодавця будь-яких претензій фінансового характеру. Вказаний договір підписаний ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_29 . Отже, і за цим договором, позичальники підтвердили, що ОСОБА_10 передав позичальникам 44 тис. доларів США 01.11.2012 року і про попередні угоди цей договір згадки не має.

Як вбачається із висновку експерта №6/123 від 18.02.2014р. (а.с.45 т.7) рукописний текст в графах позичальника та 2 підписи від імені ОСОБА_7 в графах позичальник 2-х договорів позики від 01.11.2012, укладених між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , ОСОБА_29 на суми 44 000 та 20 000 доларів, виконані ОСОБА_7 .

З довідки ЛОУ АТ «Ощадбанк» від 22.05.20147 про курс долара США (а.с.60 т.7) на момент вчинення злочину, а саме 100 доларів коштували 1172,32 грн.

Тому посилання обвинуваченої на чорнові записи, інші угоди, які були між сторонами для кваліфікації діяння значення не мають, оскільки в судовому засіданні доведено, що 01.11.2012 року обвинувачена з чоловіком отримала від потерпілого кошти в сумі 64 тис. долари США, що засвідчили своїми підписами. Жодних доказів повернення коштів після 01.11.2012 року обвинувачена не надала, документів із підписом потерпілого, який би засвідчив факт отримання коштів вона не має.

Тому суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 64 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 600 гривень, шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, доведена повністю.

По епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_26 :

Як вбачається із показань потерпілої ОСОБА_86 , яка є дочкою потерпілого ОСОБА_26 та його спадкоємцем, яку суд залучив до участі в справі як правонаступника його прав, їй відомо про обставини позички грошей його батьком подружжю ОСОБА_39 , оскільки вона в цьому провадженні також була свідком. Потерпіла повідомила, що батька із сім`єю ОСОБА_39 познайомив родич ОСОБА_87 , який охарактеризував їх як порядних та надійних, бо він особисто давав ОСОБА_77 гроші під відсотки. Вона була присутня при передачі її батьком ОСОБА_26 . ОСОБА_7 та її чоловіку коштів під відсотки строком на 1 місяць. Зокрема, передача відбулася 07.06.2013 р. по вул. Степана Бандери, 15 в м. Львові. Він передав їм 15000 доларів США терміном на 1 місяць зі сплатою 0.5% щоденно. Окрім того, 18.06.2013 року 10000 євро під 0. 5 % в день. Передача відбулась по АДРЕСА_13 в офісі її батька. Присутніми були вони із батьком та Кічми. Вона була при розгляді справи в суді в 2014 році і знає, що кошти батькові не повернуті. Після його смерті вона успадкувала його права і обов`язки, є спадкова справа і тому вона настоює на поверненні коштів обвинуваченою.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала, що дійсно 29.05.2013 р. ОСОБА_88 забираючи відсотки запитався чи можна його знайомому надати гроші під відсотки. Тоді він приїхав з ОСОБА_26 і так вони познайомилися. 29.05.2013 року ОСОБА_26 передав 5000 доларів США, а 07.06.2013 р. довіз ще 10 тис. доларів США. Також 18.06.2013 року він надав їм 10 тис. євро під 0.5 % в місяць терміном на 1 міс. Вона написала розписки, а ОСОБА_29 та ОСОБА_89 їх підписали. Згідно розписок позика була під 0,5% в день на строк до 22.07.2013. позика бралась під 180% річних для чужих потреб. 23.07.2013 р. вони зустрічались із ОСОБА_26 та повернули йому 1500 доларів. 30.07.2013р. передали йому 2000 доларів США, а 30.08.2013 р. віддали ще 1012 доларів США, пізніше віддали ще 740 доларів США. Всього повернула ОСОБА_26 до 01.12.2013 р.- 5712 доларів США. Письмового підтвердження повернення коштів у неї немає.

Разом з тим показання обвинуваченої щодо повернення коштів спростовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Як вбачається із розписки від 07.06.2013 р. (а.с.154 т.7), ОСОБА_7 надала цю розписку ОСОБА_26 про те, що 07.06.2013 року отримала позику в сумі 15000 доларів США на термін до 07.07.2013 року. За користування коштами обвинувачена зобов`язалася сплатити ОСОБА_26 відсотки з розрахунку 0,5% від суми позики за кожен день користування коштами. Передача коштів проведена у присутності свідків: ОСОБА_90 та ОСОБА_29 , розписка засвідчена підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_29 , ОСОБА_91 .

Як вбачається із розписки від 18.06.2013р. (а.с.155 т.7) ОСОБА_7 надала цю розписку ОСОБА_26 про те, що 18.06.2013р. отримала позику в сумі 10000 євро на термін до 18.07.2013р. За користування коштами зобов`язалася сплатити ОСОБА_26 відсотки з розрахунку 0,5% від суми позики за кожен день користування коштами. Передача коштів відбулася у присутності свідків: ОСОБА_90 та ОСОБА_29 , розписка звірена підписами ОСОБА_7 , ОСОБА_29 , ОСОБА_91 .

Як вбачається з висновку експерта №6/300 від 15.05.2014р. (а.с.149 т.7) - підписи від імені ОСОБА_7 у розписках від 07.06.2013р. та 18.06.2013р. про отримання позики у ОСОБА_26 виконані ОСОБА_7 .

В судовому зсіданні встановлено, що за життя ще в 2014 році потерпілий приймав участь у судових засіданнях і визнавав факт отримання від обвинуваченої лише 600 доларів США, які йому повернуто. На підставі його показів прокурором по вказаному епізоду було зменшено обвинувачення на 600 доларів. Будь-яких інших доказів, в тому числі документів за підписом потерпілого ОСОБА_26 які б підтверджували факт отримання ним будь-яких коштів від обвинуваченої нею не надано.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні потерпілий ще за життя в 2014 році звертався із позовом до Франківського районного суду м. Львова про стягнення із обвинуваченої позичених коштів за двома розписками, але 05.11.2014 року даний позов було залишено без розгляду.

У цьому провадженні ще за життя потерпілий подав цивільний позов про стягнення коштів з обвинуваченої в розмірі 15 тис. доларів США та 10 тис. євро (а.с.32 т.12).

Таким чином,суд вважає,що винаобвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненнішахрайства,тобто заволодіннягрошовими коштами ОСОБА_26 в сумі 14 400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 113 700 гривень та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень, а всього на загальну суму 219 700 гривень, шляхом обману, повторно, у великих розмірах, доведена повністю, кваліфікація дій обвинуваченої за ч.3 ст.190 КК України є вірною.

По епізоду заволодіння коштами потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 :

Показаннями потерпілого ОСОБА_27 , який підтвердив, що знайомий з подружжям ОСОБА_39 з 2008 року, оскільки вони мали кантор по АДРЕСА_2 . При обміні валюти, вони говорили, що розвивають бізнес, мають пекарню, перукарню, валютний і будівельний бізнес і пропонують надавати кошти у позику під відсотки, обіцяли хороші заробітки. В 2010 році ОСОБА_58 почав нав`язливо телефонувати і просити надати гроші у позику. Він переговорив із дружиною і погодилися надати їм кошти. Перший раз гроші передали 17 травня 2010 року у канторі по АДРЕСА_2 . Гроші передали обом 10 тис. доларів США під 3 % в місяць. ОСОБА_7 написала розписку на дружину ОСОБА_28 , підписали її обоє ОСОБА_39 . Після цього вони періодично надзвонювали і просили ще грошей упродовж 2 років. До квітня 2014 року їм передано ще 54175 доларів та 28 тис. грн. 13 квітня 2014 року було оформлено нову розписку на цю суму, в неї ввійшла сума 10 тис. доларів США по розписці від 17.05.2010 року. Розписка надавалася при свідкові ОСОБА_92 на ім`я дружини ОСОБА_28 . В присутності також його та ОСОБА_29 розписка писалася у них на квартирі по АДРЕСА_11 . Відсотки вони не виплачували, а зараховували у позику. ОСОБА_93 і надалі дзвонив і просив гроші. Він надавав кошти з дружиною і 01.10.2014 року вони зустрілися знову надали кошти і ОСОБА_7 порахувала відсотки. Всього на цю дату вони їм позичили 96814 доларів США та 119319 грн. з оплатою 3% в місяць з додаванням нарахованих відсотків до суми позики по наростаючій системі. Позику надано у присутності свідка ОСОБА_94 . Це сума коштів з врахуванням попередніх позик. Термін повернення позики визначили 01.06.2015 року. Гарантом повернення позики вони вказали квартиру АДРЕСА_14 . Вони погодилися, що у випадку неповернення позики майно буде реалізовано для погашення боргових зобов`язань. Вказав, що всього живими грошима вони передали в позику коштів 54 175 доларів та 175 700 грн. А сума позики, що вказана у розписці від 01.10.2014 року складається із цієї суми та нарахованих і не виплачених відсотків.

Аналогічними показання потерпілої ОСОБА_28 , яка підтвердила обставини та суми передачі коштів обвинуваченій ОСОБА_7 та її чоловікові ОСОБА_29 .

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_95 з січня 2010 року. Він працював пожежником і склав припис на закриття приміщення пекарні. Чоловік із ним домовився про певні послуги, вони вели свої обрахунки і з лютого по грудень 2010 року назбиралась певна сума, яку вони йому мали надати і на цю суму вона нараховувала відсотки. Окрім цього, ОСОБА_96 допоміг встановити сигналізацію вартість послуг з встановлення протипожежної сигналізації становила 27500 доларів США. У травні 2012 р. ОСОБА_27 запропонував 10 тис. Доларів США під 3% в обмінному пункті на АДРЕСА_2 . Розписка була складена нею на його дружину ОСОБА_28 . Станом на квітень 2014 року у неї назбиралось 19745 доларів відсотків з 10 тис. доларів США та сума подяки із відсотками і вийшла сума 45350 доларів США. У квітні 2014 року ОСОБА_27 попросив написати все на одну розписку і так вийшло 84580 доларів США. Тоді вона познайомилась з його дружиною ОСОБА_28 , на яку писалася розписка. 01.10.2014 року розписка переписана на суму з врахуванням нарахованих та невиплачених відсотків і вийшла сума 96814 доларів США. Інших готівкових коштів, крім 10 тис. доларів у ОСОБА_27 не отримувала. Суму 62 тис. грн. у ОСОБА_97 не отримувала. Усі розписки нею написані добровільно, однак обставини, викладені у правочині не відповідають дійсності.

Суд вважає такі показання обвинуваченої є надуманими, вони жодними об`єктивними даними не підтверджені і повністю спростовуються зібраними доказами.

Як вбачається із договору позики від 17.05.2012 р. (т.14 а.с.286) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 отримали позику у ОСОБА_28 в сумі 10 тис. доларів США на 5 місяців до 17.10.2012р., повернення позики гарантували вчасно та повному обсязі. У розписці зазначено, що позика буде вважатись повернутою при отриманні назад цієї розписки. Цей договір завірений підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_29 та печаткою ФОП ОСОБА_7 .

Разом з тим, незважаючи на те, що вказаний оригінал розписки знаходиться у потерпілих, вони правдиво підтвердили, що хоч кошти по цій розписці не повернуті, але сума боргу по ній увійшла у розписку від 13.04.2014 року і вони вважають що у обвинуваченні помилково вказано, що за період з 17.05.2012 року по 13.04.2014 року обвинувачена в групі з чоловіком заволоділи коштами у розмірі 54175 доларів США, тому ця сума має бути зменшена на 10 тис. доларів США.

Як вбачається із розписки від 13.04.2014 р. (т.14 а.с.287) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 отримали від ОСОБА_28 позику в сумі 81093 долари США, 28 тис.грн. з оплатою 3% в місяць на 6 місяців до 01.11.2014 р. з можливою пролонгацією та поповненням даної позики. Кошти отримані у присутності ОСОБА_94 . Дана позика буде нараховуватись по наростаючій системі. У випадку форс-мажорних обставин позика буде повернута з нарахованими відсотками. Вказана розписка підписана Кічмами, ОСОБА_28 та ОСОБА_98 .

Як вбачається із розписки від 01.10.2014 р. (т.14 а.с.288) ОСОБА_7 та ОСОБА_29 позичили у ОСОБА_28 96 814 доларів США та 119319 грн. з оплатою 3% в місяць з додаванням нарахованих відсотків до суми позики по наростаючій системі. Позику надано у присутності свідка ОСОБА_94 . Термін повернення позики 01.06.2015 року. Гарантом повернення позики є квартира АДРЕСА_15 , у випадку неповернення позики майно буде реалізовано для погашення боргових зобов`язань.

Як вбачається із висновку експерта № 3192 (т.14 а.с.277) рукописні записи та підписи на розписках, написаних на ім`я ОСОБА_28 на суму 10000 доларів США від 17.05.2012р.; на суму 81093 доларів США та 28 тис. грн. від 13.04.2014р.; на суму 96814 доларів США та 119 539 грн від 01.10.2014 р. виконані ОСОБА_7 .

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що укладаючи договори позики з потерпілими і гарантуючи повернення отриманих коштів за рахунок продажу квартира АДРЕСА_15 , обвинувачена та її чоловік скрили від потерпілих той факт, що вказане майно вже перебувало у забезпеченні кредитних зобов`язань і ще 08.02.2014 року ухвалою слідчого судді у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_7 .

При цьому суд враховує, що незважаючи на те, що за текстом останніх двох розписок обвинувачена та її чоловік підтверджували отримання сум 81 093 долари США , 28 тис. грн. та 96814 доларів США та 119319 грн. і ці оригінали розписок зберігаються у потерпілих, в судовому засіданні потерпілі підтвердили, що сума 54 175 доларів США ввійшла у суму 81093 долари США, вона є разом із відсотками, а також сума 81 093 долари США увійшла в суму 96814 доларів США і що чистими грошима вони передали ОСОБА_7 та її чоловікові 54 175 долари та 175 700 грн., а решта коштів є відсотками, які нараховувала Кічма по всіх позиках.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 вмінялось заволодіння грошовими коштами ОСОБА_97 в сумі 935580 грн., а саме: 10 тис. доларів США, що складало 79 900грн, 54175 доларів США, що становило 680980 грн., та 85700 грн. і 62000 грн.

В судовому засіданні встановлено, що у суму 54175 доларів США увійшла попередня сума позики 10 000 доларів США, яка вже їм вмінена, а тому в цій частині слід зменшити суму заволодіння коштами потерпілих в період з 17.05.2012 р. по 13.04.2014р. до 44175 доларів США, що становило 555 280 грн.

Окрім того, при підрахунку розміру коштів, якими заволоділи обвинувачені у гривнях допущено арифметичну помилку, оскільки їм вміняється заволодіння коштами в гривні в сумі 85 700 грн. і 62 000 грн., що разом становить 147700 грн. Отже загальний розмір коштів, якими заволоділи обвинувачені становить: 10000 доларів США, що становило 79 900грн., 44 157 доларів США, що становило 555 280 грн. та 85 700грн. і 62000 грн., а всього коштами на загальну суму782880 грн.

Тому суд вважає, що з врахуванням наведених обставин, слід зменшити об`єм обвинувачення по цьому епізоді і вважати доведеним вину ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 54 175 доларів США та 147 700 грн. на загальну суму 782 880 гривень, шляхом обману, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім цього, вина обвинуваченої у скоєнні шахрайства підтверджується іншими зібраними доказами у справі, які доводять справжній матеріальний стан обвинуваченої та її чоловіка, існування невиконаних цивільно-правових зобов`язань, наявність заборон на відчуження їх майна, що в сукупності з іншими доказами доводять обман потерпілих при заволодінні їх коштами.

В судовому засіданні обвинувачена ствердила, що з чоловіком мали декілька бізнес-проектів, які приносили їм достатній прибуток для обслуговування і кредитних зобов`язань перед банками і перед фізичними особами. При цьому вона посилалась на те, що свої доходи офіційно не показувала, оскільки не хотіла платити податки.

Разом з тим, такі показання жодними об`єктивними даними не підтверджені, навпаки зібрані у справі докази вказують на те, що укладаючи цивільно-правові угоди і отримуючи від потерпілих кошти, обвинувачена не мала наміру виконувати свої зобов`язання і об`єктивно не мала такої можливості, через відсутність достатніх коштів.

Як вбачається із довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.12.2014 року (а.с.132 т.2), (а.с.127- 134 т.3), (а.с.49-92 т.10) за даними звітування роботодавців Львівської області ОСОБА_7 перебувала у трудових відносинах з ПП «Володар-К» з січня 2004р. по грудень 2011 року та з Львівською філією ПАТ АБ «УКООПСПІЛКА» з січня 2012 по листопад 2012 року. ОСОБА_29 також отримував дохід у ПП «Володар-К» з січня 2004р. по грудень 2011 року та у Львівській філії ПАТ АБ «УКООПСПІЛКА» з січня 2012 по листопад 2012 року.

Окрім того, згідно довідки ДПІ у Франківському районі м. Львова (а.с.136 т.2) ОСОБА_7 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності СПД-ФО ОСОБА_7 з 01.06.2011 року, найменування ВЕД - надання послуг перукарнями та салонами красоти. За адресою АДРЕСА_16 .

При цьому у її декларації за 2004 рік декларувалися нульові показники, а з 2005 року дохід становив:

за 3-4 квартали 2005 року 9245 грн.;

за 1-4 квартали 2006 року 47417 грн.;

за 1-4 квартал 2007 року 278978 грн.;

за 1-4 квартал 2008 року 435007 грн.;

за 1-4 квартал 2009 року 287204 грн.;

за 1-4 квартал 2010 року 294400 грн.

за 1-4 квартал 2011 року 321900 грн.

за 1-4 квартал 2012 року 224700 грн.

Згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області доходи ОСОБА_7 у Львівській філії Публічного акціонерного товариства АБ «Укоопспілка» за 2012 рік -11600 грн., січень 2013 року -1645,86 грн. (а.с.139-146 т.2).

ОСОБА_29 отримував доходи з 01.01.2003 по 30.06.2013 У ПП «Володар К» згідно інформації ДПІ у Личаківському районі

2004 рік - 2651 грн.

2005 рік 3604 грн.

2006 рік - 5350 грн.

2007 рік 10800 грн.

2008 рік 14400 грн.

2009 рік 14374 грн.

2010 рік 10800 грн.

2011 рік 16800 грн.

2012 рік - 5550 грн. у ПП «Володар-К», у Філії АБ «УКООПСПІЛКА»- 9214,78 грн.

2013 рік 1 квартал -1281 грн. в Філії АБ «УКООПСПІЛКА»; 469758, грн. -ТОВ «Кей Колект», в 2 кварталі 2013 року у ПП «Володар К» -1125 грн.

ПП «Володар К» зареєстроване ОСОБА_29 03.12.1999, вид діяльності: виробництво хліба, виробництво свіжих мучних та кондитерських виробів, тортів і тістечок. Допоміжна діяльність: інша допоміжна діяльність по наданню фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення. Згідно даних реєстру КВЕД не дозволяв. Окрім цього згідно звітів у податкову службу чи Пенсійний Фонд України немає інформації про купівлю чи продаж інших земельних ділянок.

В той же час в ході розслідування даного кримінального провадження встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 разом з чоловіком ОСОБА_29 , в період часу з 2005 року по 2012 рік, тобто в період отримання грошових коштів від потерпілих, неодноразово укладали кредитні договори з банківськими установами і в силу взятих зобов`язань мали сплачувати по угодах щомісячні платежі, які рази перевищували їх місячні доходи.

Так, як вбачається із матеріалів провадження (а.с.144 т.8) 12.10.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_29 укладено споживчий кредит №014/08-5/5445-ск на суму 23000 доларів США під 15,25% річних для на будівництво власного житла, по якому передано в іпотеку земельну ділянку в АДРЕСА_7 пл. 0,1940 га кадастровий номер - 4623683400:01:011:0039. Термін дії договору укладений до 20.10.2020р., щомісячні внески становлять 128 доларів США, в рік - більше 1500 доларів США.

Як вбачається із матеріалів провадження, 25.11.2005 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №259 на суму 30 тис. доларів під виплату 14% річних. У забезпечення зобов`язань по кредитному договору в іпотеку передано 2 земельні ділянки пл. 0,09 та 0,06 га по вул. Вигадівка 40 в м. Пустомити 2 кадастровий номер: №46236101100:011:0052 пл.0,0999 га та №46236101100:011:0066 пл. 0, 1920 га та земельну ділянку в с.Суховоля №4620987700:12:014:0004 пл. 0,1920 га. Договір укладений до 24.11.2008 року і щомісячний платіж становив 840 доларів США, а в рік більше 10000 доларів США.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.70-85 т.3) 27.02.2007 р. між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №014/6375/81/47699 на суму 59 200 доларів США для будівництва власного житла в с. Суховоля Городоцького району Львівської області, термін дії договору до 25.02.2022 р. В забезпечення виконання зобов`язань в іпотеку передано 2 земельні ділянки у в с. Суховоля по вул. Відродження України та в с. Конопниця, вул. Озерна. Щомісячний платіж по кредитному договору становив 329 доларів США, а в рік більше 3900 доларів США. Зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість 46044,60 доларів США та 9384,49 доларів США по відсотках. Згідно виконавчого напису від 14.05.2010 р. звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку АДРЕСА_17 .

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.35-60 т.3) 14.08.2007 року між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №014/6375/81/51173 на суму 258 тис. доларів США під 11,5% річних на 100 місяців до 14.08.2017р., у якому ОСОБА_7 уклала договір поруки. Призначення кредиту - для будівництва власного житла в Суховолі. 15.08.2007р. в іпотеку передано земельну ділянку пл. 0.1940 га та будинок по АДРЕСА_7 (заг. площа 280 кв.м. житлова 123,3 м.кв. вартістю 84427 грн.) в с. Конопниця загальною вартістю 1606218 грн. 02.04.2008р. внесено зміни до іпотечного договору та додано ще будинок по АДРЕСА_8 площею 292,6 м.кв вартістю 1303366,90 та земельну ділянку пл. 0,1285 м.кв. вартістю 338546,10 грн. При цьому щомісячні внески по погашенню відсотків і тіла кредиту становили згідно графіку в середньому більше 4000 доларів США щомісячно, а в рік більше 50000 доларів США. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань було вчинено виконавчий напис від 14.05.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_99 і звернуто стягнення на вул. Відродження України 116а та земельну ділянку, оскільки зобов`язання належними чином не виконувалися.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.122-136 т.8) 22.10.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір споживчого кредиту №11238017000 на суму 95 400 доларів США, на особисті споживчі потреби, забезпечення виконання зобов`язань в заставу передано квартиру АДРЕСА_6 . Термін дії договору до 22.10.2018р. Зобов`язання мало виконуватися щомісячними платежами по 1390 доларів США, а в рік більше 16 тис. доларів США. Зобов`язання належними чином не виконувалися, станом на 25.12.2012 року заборгованість становить 87 304,51 дол.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.86-101 т.3) 14.12.2007 між ВАТ Електронбанк та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №KF46055 на суму 40 тис. доларів США для купівлі житла, в забезпечення зобов`язання в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_18 . При цьому між банком і ОСОБА_7 в забезпечення виконання зобов`язань по цьому кредитному договору укладено договір поруки. Щомісячний платіж станови 166 доларів США, а в рік більше 1990 доларів США.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.61-69 т.3) 03.04.2008 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_29 укладено договір №KF48235 кредитний договір на суму 290 тис. доларів США на строк до 03.04.2018 р. Призначення кредиту: для завершення будівництва та ремонт житла. В іпотеку передано земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_7 . Також в забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком і ОСОБА_7 укладено договір поруки. Щомісячні платежі по договору становили більше 2500 доларів США, а в рік більше 30000 доларів США. Зобов`язання за кредитним договором не виконувалися належним чином і станом на 26.12.2012 р. виникла заборгованість 340 462,32 долари США.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.153-162 т.8) 02.06.2008 року між АКБ «Форум» і ОСОБА_7 укладено кредитний договір №00012/08/6.10-zl на суму 65 000 доларів США для поточних потреб. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у заставу передано земельні ділянки 0,10 га по вул. Дорошенка, 9 в с. Суховоля ЯД №431805 №4620987700:12:017:0078 та Вигадівка, 30 в м. Пустомити пл. 0,099 га ЯБ №353222 № 4623610100:01:011:0052. Щомісячний платіж становив 542 долари США, а в рік більше 6500 доларів США.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.102-115 т.3) 16.05.2008 року між ВАТ «Електронбанк» та ОСОБА_7 укладено угоду №KF49143 на суму 49 000 доларів США для придбання автомобіля «Ягуар». З ОСОБА_29 укладено договір поруки. Термі дії договору 8 років. Щомісячний платіж становив 510 доларів США, а в рік більше 6100 доларів США. Зобов`язання належним чином не виконувалися і станом на 12.01.2012 р. виникла заборгованість по кредиту 55324,07 долари США. Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_100 від 07.12.2010 р. звернено стягнення на автомобіль. Постанова ВДВС від 23.08.2013 р. автомобіль оголошено у розшук.

Окрім цього, 25.05.2006 року між Акціонерно поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №014/08-5/12383-ф на суму 261375 грн. для придбання автомобіля «Субару Трібека». В забезпечення виконання кредитних зобов`язань із ОСОБА_7 укладено договір поруки. Щомісячний платіж становив 3670,20 грн., а в рік більше 44 000 грн.

Отже, за період з 2005 року по кінець 2008 року подружжя ОСОБА_39 отримало у банківських установах кредити на суму понад 900000 доларів США, договори діяли на час отримання коштів від потерпілих, і лише на обслуговування цих кредитів у банках, подружжя ОСОБА_39 мали щомісячно сплачувати більше 10000 доларів США.

Окрім того, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року закрито кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 у зв`язку із звільненням її від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190 КК України по епізодах заволодіння чужим майном потерпілих Копія ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_43 , ОСОБА_8 , ОСОБА_107 , ОСОБА_17 (епізод заволодіння коштами 23.08.2010 року, обвинувальний акт 12015140000000448 від 02.10.2015 року), ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 11.10.2013 року та за ч.3 ст.190 КК України по епізоду заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_118 . Залишено без розгляду цивільні позови, подані вказаними потерпілими.

Таким чином суд вважає, що є доведеним скоєння ОСОБА_7 заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Української Православної церкви в с. Добростани, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 шляхом обману (шахрайства).

При цьому суд враховує, що відповідно до положень статті 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Під обманом розуміється повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого). Обман при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

П.18 вказаної постанови зазначено, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

В даному провадженні обвинувачена ОСОБА_7 отримала кошти потерпілих під виглядом укладення цивільно-правової угоди договору позики, які оформлені письмовими розписками по епізодах ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Української Православної церкви в с. Добростани, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , частково ОСОБА_12 . Кошти по епізоду ОСОБА_21 обліковувалися на папері, однак договором не оформлені.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048ЦК Українивизначено,що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За положеннями статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З показань потерпілих даних у судовому засіданні вбачається, що обвинувачена ОСОБА_7 разом з чоловіком поширювали інформацію про себе, як вдалих бізнесменів, які беруть у людей позики під хороші відсотки 24% річних,36% річних і навіть 0.5% в день і виплачують відсотки і в такий спосіб дають заробити додаткові кошти. Саме така інформація, яку повідомляла обвинувачена викликала впевненість у потерпілих у вигідності передачі їй коштів. Цьому сприяла і часткова виплата окремим потерпілим відсотків за укладеною угодою, що викликало у потерпілих бажання ще надавати кошти. Разом з тим, всі допитані в судовому засіданні потерпілі підтвердили, що обвинувачена під час укладення договорів, не повідомляла про наявність у неї кредитних зобов`язань у банках, наявність заставленого майна на виконання цивільно-правових зобов`язань і більшість із них не знали про те, що обвинувачена брала кошти у позику у значної кількості інших громадян. На переконання потерпілих, саме у цьому полягає обман, оскільки якби таку інформацію вони знали, то кошти б обвинуваченій не передали.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що отримуючи кошти потерпілих під виглядом позики, у більшості випадків з обіцянкою виплачувати відсотки, обвинувачена з чоловіком приховала важливу інформацію (про наявність значних кредитних зобов`язань перед банківськими установами, перебування всього майна у заставі та іпотеці, наявність значної кількості позичальників і зобов`язань перед ними) що і є обманом.

Окрім того, на обман, при отриманні коштів від потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 вказує і той факт, що вони в забезпечення виконання взятих зобов`язань по поверненню коштів і виплату відсотків гарантували надати для реалізації квартиру АДРЕСА_15 , які не лише перебували у іпотеці банків, а вже буди арештовані згідно ухвали слідчого судді у цьому провадженні, а при отриманні коштів потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_19 в забезпечення взятих зобов`язань надавали інше нерухоме майно, яке також перебувало в іпотеці банків.

Окрім цього, суд вважає доведеним, що отримуючи від потерпілих кошти під виглядом позики, обвинувачена особисто, та по окремих епізодах в групі з чоловіком ОСОБА_29 на час отримання майна не мали наміру виконувати свої зобов`язання по виплаті відсотків та поверненню коштів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позичені кошти всім потерпілим не повернуті, лише окремим з них повернута частина коштів і виплачені не значні відсотки, в той час, як вони мали значні фінансові зобов`язання перед банківськими установами і їх щомісячні внески по кредитних договорах становили більше 10 тис. доларів США, а також значною кількістю позичальників фізичних осіб (лише у цьому об`єднаному провадженню 42 потерпілих), а також 12 позичальникам, які стягнули борг на підставі рішень Франківського районного суду м. Львова, які не є потерпілими.

При цьому доводи обвинуваченої про те, що вона не мала наміру заволодіти коштами потерпілих та не виконувати фінансові зобов`язання, а це сталося внаслідок крадіжки в неї влітку 2011 року значної суми готівкових коштів до 200000 доларів США, що стало причиною затримки у виплаті відсотків, є непереконливими і навпаки такі її показання підтверджують усвідомлення неможливості виконання зобов`язань по позиках, незважаючи на це вона продовжувала брати у людей значні суми коштів після літа 2011 року, в тому числі із зобов`язанням виплатити відсотки в розмірі 0.5% в день.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що вже 06.12.2012 року за зверненням потерпілого ОСОБА_15 , а 8.12.2012 року за зверненням потерпілого ОСОБА_16 було внесені відомості про скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення і вона допитувалася у справах, незважаючи на це, вона продовжувала укладати договори позики і отримала кошти від потерпілих ОСОБА_119 , ОСОБА_97 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 .

Органом досудового слідства крім цього, ОСОБА_7 , обвинувачується в тому, що перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_122 , в період з 2001 року по лютий 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами на загальну суму 407 000 грн., що є особливо великим розміром, чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.

На обґрунтування цього правопорушення допитано потерпілого.

В той же час у судове засідання потерпілий ОСОБА_123 на неодноразові виклики не з`явився, за інформацією інших потерпілих він в Україні зараз не перебуває.

В процесі розгляду провадження потерпілий ОСОБА_123 надав диск із записом розмов із обвинуваченою та її чоловіком, зроблений ним приватно вже через деякий час після отримання від нього коштів. Однак ухвалою суду в долученні та огляді цього доказу відмовлено, оскільки він отриманий і поданий з порушенням вимог КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 заперечує факт отримання будь-яких коштів від потерпілого ОСОБА_124 .

Оскільки належних, допустимих доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_7 у скоєні цього епізоду кримінального правопорушення не надано, і можливість отримання таких доказів вичерпана, тому за цим звинуваченні її слід виправдати за п.3 ч.1 ст.284 КПК України - не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати і кримінальне провадження в цій частині слід закрити.

Отже, суд вважає, що дії обвинуваченої за ч.2 ст.190 КК України кваліфіковані правильно, оскільки ОСОБА_7 шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 20126 гривень, чим спричинили йому значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Разом з тим, відповідності до положень ст. 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Дійсно, згідно з обвинуваченням, яке висунуто ОСОБА_7 по цьому епізоді, їй інкримінується скоєння правопорушень передбачених ч.2 ст.190 КК України в період часу з 15.09.2012 року по 12.10.2012 рік. З врахуванням того, що строк давності по цьому злочину середньої тяжкості становить 5 років і враховуючи час, протягом якого обвинувачена перебувала у розшуку на час постановлення вироку спливли строки для притягнення до кримінальної відповідальності. Цей епізод обвинувачення захист у клопотання про закриття провадження не заявляв. А тому враховуючи наведені обставини, суд вважає, що по цьому епізоду звинувачення слід звільнити обвинувачену від покарання у відповідності по положень ч.5 ст.74 КК України.

Також правильно кваліфіковані дії обвинуваченої за ч.3 ст.190 КК України, оскільки вона:

- в період з червня 2003 року по 10.11.2010 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_13 в розмірі 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 127 508 грн. і є великим розміром;

- в період з 11.06.2009 року по 19.04.2010 року, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 55250 гривень, 4410 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 038 гривень, та 55 000 гривень, а всього на загальну суму 145 133 гривні, що є великим розміром;

- з 20.06.2012 року по 31.07.2012 рік, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_20 у розмірі 20 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 164 594, 00 гривні, що є великим розміром;

- за період часу з 11.10.2011 року по січень 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_22 в сумі 13 650 євро, що згідно курсу НБУ становило 137 683 гривень та 8 250 гривень, а всього на загальну суму 145 933 гривень, що є великим розміром;

- у вересні 2012 року, перебуваючи в місті Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, під виглядом позики, повторно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_25 в розмірі 23 500 євро, що згідно курсу НБУ становило 242 050 гривень та є великим розміром;

- протягом червня 2013 року, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_26 в сумі 14 400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 113 700 гривень та 10 000 євро, що згідно курсу НБУ становило 106 000 гривень, а всього на загальну суму 219 700 гривень, що є великим розміром.

При цьому, суд погоджується із захистом про те, що орган досудового розслідування без достатніх підстав об`єднав у один епізод заволодіння кошами ОСОБА_17 та коштами Української Православної церкви в с. Добростани, оскільки кошти хоч і передавав потерпілий ОСОБА_17 , але вказував, що вони належать церковній громаді. Обвинувачена також визнала, що облік коштів ОСОБА_17 та Української Православної церкви в с. Добростани вела окремо. А тому, оскільки обвинувачена заволоділа коштами різних потерпілих, тому їх слід кваліфікувати окремо. Разом з тим, заволодіння коштами ОСОБА_17 на суму 180000 грн.(понад 335 неоподаткованих мінімумів громадян) і Української Православної церкви в с. Добростани на суму 80000 грн.(понад 264 неоподаткованих мінімуми доходів громадян) на час скоєного становлять великий розмір, а отже ці діяння слід кваліфікувати за ч.3 ст.190 КК України. Тому з врахуванням наведених обставин суд вважає. що кваліфікація дій обвинуваченої по цих епізодах за ч.3 ст.190 КК України є правильною, оскільки вона:

- в період з 10.11.2009р. по 31.05.2012р., шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_17 в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн. та 100 000 грн., на загальну суму 180 000 грн., що є великим розміром;

- 18.11.2009 року отримавши від ОСОБА_17 під позику грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 80 000 грн., повторно, шляхом обману заволоділа чужим майном Української Православної церкви в с. Добростани, що завдало шкоди у великих розмірах.

Також правильно кваліфіковані дії обвинуваченої за ч.4 ст.190 КК України, оскільки вона:

- за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_29 , упродовж 2000 - 2008 років шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 в розмірі 45 011 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 219 106, 25 грн., і є особливо великим розміром;

- в період часу з 10.04. 2002 року по жовтень 2010 року, шляхом обману, повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 2 738 278 гривень, що є особливо великим розміром;

- за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_29 , в період з 05.09.2009 по 05.12.2012, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_18 в розмірі 40 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ становило 317 000 грн., та 70 000 грн., на загальну суму 387 000 гривень, що є особливо великим розміром;

- в період з 02.10.2010 року по 19.12.2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою досудовим розслідування особою, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_19 у загальному розмірі 56 600 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 593 569 гривень та 147 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 1 174 530 гривень, а всього грошовими коштами в сумі 1 768 099 гривень, що є особливо великим розміром;

- в період з 15.05.2012 року по 11.06.2014 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_21 у загальному розмірі 39 190 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 313 178,58 гривень, 2 220 Євро, що згідно курсу Національного Банку України становило 34 980,18 гривень, та 416 000 гривень, а всього коштів на загальну суму 764 158,76 гривень, що є особливо великим розміром;

- за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в сумі 54 175 доларів США та 147 700 грн., на загальну суму 782880 грн. гривень, що є особливо великим розміром.

- за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , перебуваючи в м. Львові по вул. Зеленій, 7, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , під виглядом надання коштів у позику під сплату відсотків у розмірі 36 % на рік, не маючи намір цього робити насправді, шляхом обману, повторно, заволоділи його грошовими коштами в розмірі 64 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 505 600 гривень, що є особливо великим розміром;

- за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , в період з 10.03. 2004 року по 18.10.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_15 в розмірі 547 385 доларів США, 42600 Євро, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становило 4 269 000 гривень, та є особливо великим розміром;

- за попередньою змовою в групі з ОСОБА_29 , в період з 2008 по 13.03.2012 року, шляхом обману, повторно, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_16 в сумі 858 921 гривень, що є особливо великим розміром.

При цьому суд вважає, що дії обвинуваченої по епізоду заволодіння коштами потерплих ОСОБА_9 та ОСОБА_23 за ч.4 ст.190 КК України кваліфіковані неправильно. Суд погоджується із захистом про те, що орган досудового розслідування без достатніх підстав об`єднав у один епізод заволодіння коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_23 , оскільки це їх подружнє майно, так як вони проживають у фактичних шлюбних відносинах, і кошти набуті у такому шлюбі відносяться до подружнього майна. Так, дійсно, відповідно до положень СК України, такий статус кошти набувають для осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах при поділі майна, чи виникненні цивільно-правового спору про їх статус. Але в судовому засіданні встановлено, що, даючи кошти у позику, ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_9 та ОСОБА_23 оформити окремі цивільно-правові угоди з кожним, оскільки вони не перебувають в шлюбі. Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_23 з цим погодилися. Приймаючи ці кошти, обвинувачена усвідомлювали, що кошти окремо надає ОСОБА_9 та ОСОБА_23 , а тому для кваліфікації діяння слід виходити з умислу обвинуваченої, її сприйняття статусу майна, яке передається, а не статусу потерпілих. ОСОБА_7 ствердила, що кошти брала від кожного із потерпілих окремо, нараховувала відсотки по позиках окремо по кожній розписці, а забирав відсотки по згоді потерпілий ОСОБА_9 . Оскільки у відповідності до положень ч. 4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тому слід кваліфікувати як окремі епізоди по заволодінню коштами потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_23 . З врахуванням того, що заволодіння коштами ОСОБА_9 упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно в розмірі 39 520 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 277 035 гривень, та заволодіння упродовж серпня-листопада 2012 року, шляхом обману, повторно, грошовими коштами ОСОБА_23 в розмірі 38 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 266 380 гривень є великим розміром, тому правильно слід кваліфікувати кожне діяння за ч.3 ст. 190 КК України.

Щодо кваліфікуючої ознаки, яка вмінена обвинувачені за ч.3 та ч.4 ст.190 КК України по окремих епізодах, то суд вважає, що підстав виключати із обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку не має. Дійсно, як вбачається із матеріалів кримінального провадження змінюючи обвинувачення в суді по обвинувальному акті №12012150080000197 від 07.12.2012 року (а.с.76 т.15) прокурор виходила з того, що кримінальні правопорушення по епізодах потерпілих: ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_125 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 обвинувачена скоїла за попередньою змовою в групі з чоловіком ОСОБА_29 . 23.09.2015 року ОСОБА_29 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст.190 КК України, а 02.10.2015 року матеріали відносно нього виділені у окреме провадження у зв`язку із його розшуком.

Аналогічно у кримінальному провадженні №12015140000000448 від 02.10.2015 року по епізодах заволодіння коштами потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 . 02.10.2015 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_29 виділені у окреме провадження у зв`язку із оголошенням його у державний розшук 25.09.2015р.

В судовому засіданні всі допитані потерпілі підтвердили, що кошти у них отримувала обвинувачена ОСОБА_7 та її чоловік, про що писали обоє розписку.

Також підставно вмінено таку кваліфікуючу ознаку по епізоду заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_19 обвинувальний акт № 12018140000000642 від 14.12.2018 року, оскільки згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, орган досудового розслідування призначив експертизу по розписках про отримання коштів ОСОБА_7 в групі осіб з ОСОБА_29 , з метою перевірки причетності до участі у скоєному ОСОБА_29 та виділив ці матеріали у окреме провадження. В послідуючому після завершення експертизи та підтвердження приналежності підпису на розписці ОСОБА_29 провадження відносно нього постановою від 07.08.2020 р. (а.с. 213 т.25) закрито у зв`язку із його смертю.

Доводи обвинуваченої про те, що є постанови органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_29 по цих епізодах не відповідають дійсності, оскільки при дослідженні письмових доказів суд встановив, що деякі потерпілі при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження подавали клопотання про неправильність кваліфікації дій обвинуваченої та притягнення до відповідальності за ці діяння ОСОБА_29 і слідчий виносив постанову про відмову у задоволенні таких клопотань у зв`язку із закінченням слідства. В послідуючому ОСОБА_29 повідомлено по підозру у скоєнні цих правопорушень і змінено обвинувачення ОСОБА_7 та вмінено кваліфікуючу ознаку скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.209 КК України. За цим обвинуваченням ОСОБА_7 впродовж 2000-2013 року маючи умисел на заволодіння грошовими коштами громадян, перебуваючи по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами наступних громадян: Копія ОСОБА_126 , ОСОБА_43 , ОСОБА_112 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 ОСОБА_104 , ОСОБА_8 , ОСОБА_106 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_105 , ОСОБА_117 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_129 на загальну суму - 11 894 084,25 гривень.

В подальшому, ОСОБА_7 24 червня 2004 року перебуваючи в місті Пустомити Львівської області, маючи умисел на легалізацію грошових коштів одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, придбала в громадянки ОСОБА_130 , земельну ділянку з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га, вартістю 1500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 980 гривень, яка розташована на території села Конопниця Пустомитівського району, чим вчинила правочин з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, тим самим легалізувала грошові кошти отримані злочинним шляхом.

З метою прикриття незаконної діяльності спрямованої на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_7 , скориставшись некомпетентністю ОСОБА_131 , оформила правочин з останньою у вигляді договору дарування, та в подальшому звернулась за посвідченням такого до приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_132 .

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме - вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, впродовж 2005-2007 оплатила будівництво житлового будинку по АДРЕСА_7 вартістю 955 138 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст. 190 КК України, тим самим повторно легалізувала незаконно здобуті грошові кошти.

Крім цього, ОСОБА_7 25.11.2006 перебуваючи в місті Городок Львівської області, маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_133 , придбала в ОСОБА_134 земельну ділянку загальною площею 0,12585 га, яка розташована в селі Суховоля Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620987700:12:013:0114, вартістю 164 000 гривень, чим вчинила правочин з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України, тим самим повторно легалізувала грошові кошти отримані злочинним шляхом.

Крім цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на легалізацію грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, впродовж 2007-2008 років оплатила будівництво житлового будинку АДРЕСА_8 вартістю 536 081 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь, передбачених ч.ч. 2,3,4 ст.190 КК України, тим самим повторно легалізувала незаконно здобуті грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми умисними діями вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме -вчинення правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.209 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 вину за цим обвинуваченням не визнала. Пояснила, що дійсно 24 червня 2004 року придбала у громадянки ОСОБА_130 , земельну ділянку з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га за 5000 грн. Пояснила, що коли познайомилася із власницею ділянки, та не мала документів на ділянку і коштів на її оформлення. Тому вона допомогла ОСОБА_131 , за власні кошти виготовила технічну документацію на неї витратила 5000 грн., які вони зарахували в рахунок оплати. Коли укладали договір, власниця сама запропонувала оформити дарування, щоб менше платити за переоформлення. Земельну ділянку у гр. ОСОБА_36 придбала за 296 тис. грн. Для її придбання 09.10.2004р. взяла кредит у банку «Аваль». Також за кредитні кошти проводила будівництво будинку по АДРЕСА_7 . В кінці 2006 року вже побудували будинок. 20.09.2006 р. передала в іпотеку «Укрсиббанку» квартиру по АДРЕСА_11 і купила земельну ділянку у гр. ОСОБА_135 . Будівництво велось за кредитні кошти. Позичені у потерпілих кошти використовувала для своєї діяльності для проведення обмінних операцій у канторі як вільні обігові кошти. Також частину цих коштів перепозичала і мала з цього дохід. Вважає, що не мала мети легалізації коштів оскільки всі кошти отримані на законних підставах, будівництво велося за кредитні кошти.

У відповідності до положень ст.209 КК України, в редакції, яка діяла на час інкримінованих дій, відповідальність наставала за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

У відповідності до роз`яснень наданих у постанові Пленуму ВСУ від 15.04.2005 р. № 5 « Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» відповідальність за зазначені дії настає лише у разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК , яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження. П.12 вказаної постанови зазначено, що для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК, необхідно встановити, що особа вчинила одну з дій, зазначених у ч.1 цієї статті, з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними, їх використанню, набуттю або приховання чи маскування їх незаконного походження чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення або ж вчинила щодо них фінансову операцію чи уклала угоду.

Отже, обвинуваченій ОСОБА_7 інкримінується те, що вона придбала в громадянки ОСОБА_130 земельну ділянку з кадастровим номером 4623683400:01:001:0031, площею 0,1512 га, вартістю 1500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 7 980 гривень, яка розташована на території села Конопниця Пустомитівського району; оплатила будівництво житлового будинку по АДРЕСА_7 вартістю 955 138 гривень, який належить їй на праві приватної власності, чим вчинила правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечних протиправних діянь; придбала в ОСОБА_134 земельну ділянку загальною площею 0,12585 га, яка розташована в селі Суховоля Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620987700:12:013:0114, вартістю 164 000 гривень; оплатила будівництво житлового будинку АДРЕСА_8 вартістю 536 081 гривень, який належить їй на праві приватної власності.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12.10.2005 р. між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_29 укладено споживчий кредит №014/08-5/5445-ск на суму 23000 доларів США під 15,25% річних для використання на будівництво власного житла по якому передано в іпотеку земельну ділянку в АДРЕСА_7 пл. 0,1940 га кадастровий номер : 4623683400:01:011:0039 (а.с. 144 т.8).

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.70-85 т.3) 27.02.2007 р. між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №014/6375/81/47699 на суму 59 200 доларів США для будівництва власного житла в с. Суховоля Городоцького району Львівської області, термін дії договору до 25.02.2022 р. В забезпечення виконання зобов`язань в іпотеку передано 2 земельні ділянки у в с. Суховоля по вул. Відродження України та в с. Конопниця, вул. Озерна.

Як вбачається із матеріалів провадження (а.с.35-60 т.3) 14.08.2007 року між ВАТ Райфайзенбанк «Аваль» та ОСОБА_29 укладено кредитний договір №014/6375/81/51173 на суму 258 тис. доларів США під 11,5% річних на 100 місяців до 14.08.2017р., у якому ОСОБА_7 уклала договір поруки. Призначення кредиту - для будівництва власного житла в Суховолі. 15.08.2007р. в іпотеку передано земельну ділянку пл. 0.1940 га та будинок по АДРЕСА_7 (заг. площа 280 кв.м. житлова 123,3 м. кв. вартістю 84427 грн.) в с. Конопниця загальною вартістю 1606218 грн. 02.04.2008р. внесено зміни до іпотечного договору та додано ще будинок по АДРЕСА_8 площею 292,6 м.кв вартістю 1303366,90 та земельну ділянку пл. 0,1285 м. кв. вартістю 338546,10 грн.

Як вбачається із матеріалів провадження 03.04.2008 р. між ПАТ Фольксбанк та ОСОБА_29 (поручитель ОСОБА_7 ) укладено кредитний договір №KF48235 на суму 290 тис. доларів США, для завершення будівництва та ремонт житла, в іпотеку передано земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_7 .

Таким чином, вказаними угодами підтверджено, що вказане у обвинувальному акті майно було придбано і побудовано за кошти, отримані подружжям ОСОБА_39 у позику, т.б. мало законне походження. Кредити надавалися під іпотеку конкретного нерухомого майна і мале цільове використання.

Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 все придбане майно оформляла на себе, походження його не скривала і не маскувала. Жодних доказів того, що укладаючи угоди на придбання вказаного нерухомого майна вона переслідувала мету легалізації доходів одержаних злочинним шляхом суду не надано.

Крім цього, суд погоджується із доводами обвинуваченої, що на час придбання і завершення будівництва вказаного майна станом кінець 2004 року - 2008 рік вона мала позичкові відносини лише з декількома потерпілих на незначні суми, в той час як більшість угод була укладена вже після придбання земельних ділянок і завершення будівництва будинків.

Тому за вказаним обвинуваченням ОСОБА_7 слід виправдати за відсутністю у діях ОСОБА_7 складів злочину передбачених ч.1 та ч.2 ст.209 КК України.

В процесі розслідування та розгляду кримінального провадження потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 та ОСОБА_136 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 подали цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Так, відповідно до позову (а.с.93-97 т.1) потерпілий ОСОБА_15 просить стягнути з ОСОБА_7 в його користь заподіяні збитки у виді отриманих коштів по договору позики 547 385 доларів США, 42600 Євро, що згідно курсу НБУ в загальній сумі становило 4 269 000 гривень, моральну шкоду у розмірі 100 000 тис. грн. навівши обґрунтування її заподіяння та розміру.

Так, відповідно до позову (а.с.61-62 т.7) потерпілий ОСОБА_10 просить стягнути з ОСОБА_29 , ОСОБА_7 в його користь заподіяні збитки у виді отриманих коштів по договору позики 64000 доларів США, а також 3% річних, не сплачені відсотки за користування позикою і моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн. навівши обґрунтування її заподіяння та розміру.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_14 (а.с.3 т.12) він просить стягнути з обвинуваченої на його користь 4410 доларів США та 5000 євро, якими обвинувачена заволоділа та 50000 відсотків, а всього просить стягнути 200 000 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_17 (а.с.5 т.12) він просить стягнути з обвинуваченої заподіяну шкоду в сумі 300 000 грн., які становили вартість майна, яким вона заволоділа: 10 тис. євро, 10 тис. доларів США та 100 000 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_13 (а.с.7 т.12) він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 27500 доларів США, що становило 200000 грн.

Відповідно до позову потерпілої ОСОБА_22 (а.с.110 том 1), вона просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 18000 євро по курсу НБУ та 15000 гривень, 3 відсотки річних від суми позики та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_16 (а.с.9 т.12) він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 763450 грн., що становило 94603 доларів США та моральну шкоду в розмірі 50000грн.

Відповідно до позову потерпілої ОСОБА_25 (а.с.7 т.15) просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 23500 доларів США, що становило 407255 грн., прострочені відсотки 24435 грн. та моральну шкоду 20000грн., навівши підстави її заподіяння.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_12 (а.с.7 т.23) він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 борг у сумі 20000 000 грн. та заподіяну моральну шкоду 1000 000 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_26 (а.с.7 т.29) він просив стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 15000 доларів США та 10000 євро, що становило 374927 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_19 (а.с.7 т.12) він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 56600 євро і 147000 доларів США.

Відповідно до позову потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 (а.с.196 т.15) вони просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 кошти, якими вона заволоділа 54 175 доларів США та 175700 грн.

Відповідно до позову ОСОБА_11 (а.с.98 т.1) він просить стягнути ОСОБА_7 , ОСОБА_29 заподіяну шкоду в сумі заволодіннями коштами 50000 доларів США, 3% річних та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Відповідно до позову потерпілого ОСОБА_20 (а.с.17 т.20) він просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 суми заподіяні збитки у розмірі боргу в розмірі 164655 грн., 36% річних у розмірі 86 735 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Положеннями статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Окрім того, ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» п.17-1 визначено, що виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК і статей 28, 49, 50 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров`я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред`явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. У кримінальній справі вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються і вирішуються судом за умови, що особу, якій її заподіяно, визнано в установленому законом порядку потерпілим та цивільним позивачем і що у справі є письмова заява, яка за змістом відповідає ст. 137 ЦПК.

П. 13 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.89 р. із змінами та доповненнями « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» визначено, що покладаючи на підсудного обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Окрім цього, оскільки по більшій частині потерпілих кошти передавалися обвинуваченій у валюті, то з врахуванням правової позиції висловленої ВСУ у справі № 6-284цс17 від 1 березня 2017р., стягнення суми боргу, а відповідно заподіяної злочином шкоди, слід здійснювати за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що всі позови в частині стягненні заподіяної злочином матеріальної шкоди, яка полягає у заволодіння коштами потеплілих, розмір якої визнається судом доведеним підлягає стягненню із обвинуваченої на користь потерпілих.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_15 заподіяну злочином шкоду у виді отриманих коштів 547 385 доларів США, що згідно курсу НБУ становить -15632385 грн., 42600 Євро, що згідно курсу НБУ становить 1457588 грн., а всього на загальну суму 17089 973 грн.Також слід задоволити частково позов про стягнення моральної шкоди і з врахуванням наведених мотивів її заподіяння, а також ступеню понесених моральних страждань, суд стягує з обвинуваченої моральну шкоду у розмірі 20000 грн., і вважає, що саме такий розмір є належним і достатнім відшкодуванням перенесених моральних страждань

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_14 заподіяну злочином шкоду в сумі 5 000 євро, що згідно курсу НБУ становить 171078 гривень, 4410 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 125942 гривень, та 55 000 гривень, а всього на загальну суму 352 020 гривень. В частині вимог про стягнення прострочених відсотків слід відмовити, оскільки у кримінальному провадженні суд вирішує питання цивільного позову лише в частині відшкодування шкоди заподіяної злочином, а не вирішує цивільно-правовий спір про стягнення коштів за неналежне виконання зобов`язань за цивільно-правовим договором.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 64000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1827 731 гривню, а також заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., яка є належним і достатнім відшкодуванням перенесених моральних страждань. В той же час підстав для задоволення позову про стягнення 3% річних, не сплачені відсотки за користування позикою у суду не має підстав, оскільки у кримінальному провадженні суд вирішує питання цивільного позову лише в частині відшкодування шкоди заподіяної злочином, а не вирішує цивільно-правовий спір про стягнення коштів за неналежне виконання зобов`язань за цивільно-правовим договором.

Слід частково задоволити позов потерпілого ОСОБА_17 та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на його користь заподіяну шкоду внаслідок заволодіння його майном коштами в розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 285 583 грн. та 100 000 грн., на загальну суму 385 583 грн. В частині стягнення коштів у розмірі 10 тис. доларів США, якими ОСОБА_7 заволоділа як майном релігійної громади Української Православної церкви в с. Добростани, - відмовити, оскільки саме релігійна громада має бути позивачем у справі.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_13 заподіяну злочином шкоду в розмірі 22 195 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 638 851 грн.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_22 заподіяну злочином шкоду в розмірі 13650 євро та 8250 гривень, яка доведена обвинуваченням і на даний час згідно курсу НБУ становить 467044 гривень, а всього на загальну суму 475294 гривень. Крім цього слід задоволити позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., оскільки суд погоджується із наведеними мотивами її заподіяння і цей розмір буде достатнім і співмірним із понесеними моральними стражданнями. Що стосується вимог про стягнення трьох процентів річних, то в цій частині слід відмовити, оскільки в межах кримінального провадження суд вирішує питання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, а питання стягнення відсотків по цивільно-правовій угоді має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_16 заподіяну злочином шкоду в розмірі 858921 грн. При цьому згідно доведеного обвинувачення обвинувачена заволоділа коштами у національній валюті, а тому саме такий розмір шкоди і підлягає відшкодуванню потерпілому. Що стосується моральної шкоди. То суд вважає, що його слід задоволити частково і стягнути на користь потерпілого 20000 грн., оскільки саме такий розмір буде достатнім і співмірним із понесеними моральними стражданнями.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_25 заподіяну злочином шкоду у розмірі 23500 доларів США, що згідно курсу НБУстановить 671 120 грн. В частині вимог про стягнення прострочені відсотків в сумі 24435 грн. слід відмовити, оскільки суд у кримінальному провадженні вирішує питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином. Також слід задоволити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000грн., оскільки дійсно потерпіла обґрунтувала понесені моральні страждання і суд з таким обґрунтуванням погоджується. При цьому суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде достатнім і співмірним із понесеними моральними стражданнями. При цьому доводи обвинуваченої про залишення позову без розгляду не заслуговують на увагу, оскільки потерпіла не з`явилася у судове засідання, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Слід задоволити позов ОСОБА_26 та стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь правонаступника спадкоємця потерпілого ОСОБА_137 заподіяну злочином шкоду у розмірі 15000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 428 374 грн. та 10000 євро, що згідно курсу НБУ становить342157 грн., а всього 770531 грн.

Слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_19 заподіяну злочином шкоду у розмірі 147 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить4198 070 гривень та 56 600 Євро, що згідно курсу НБУ становить 1936608 грн., а всього 6134678 гривень.

Слід стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 заподіяну шкоду у розмірі 54 175 доларів США, що згідно курсу НБУ становить - 1547145 грн. та 175 700 грн., а всього - 1722845 грн.

Слід стягнути із ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 заподіяну злочином шкоду у розмірі 50000 доларів США, що становить 1427915 грн. Також суд вважає, що слід задоволити вимоги в частині стягнення із обвинуваченої заподіяної моральної шкоди, оскільки внаслідок скоєного злочину потерпілий переніс моральні страждання і переживання. Розмір шкоди 20 000 грн. буде достатнім і співмірним із понесеними моральними стражданнями. В частині вимог про стягнення 3% річних від суми позики, то в цій частині вимоги до задоволення не підлягають, оскільки суд у кримінальному провадженні вирішує лише вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної в результаті скоєння злочину.

Окрім того, як вбачається із позову потерпілого ОСОБА_20 у ньому він зазначає, що вже звертався до суду із позовом до ОСОБА_7 і рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24.01.2014 року стягнуто на його користь борг в розмірі 164 655 грн., 36% річних у розмірі 86 735 грн.

Отже, в частині заподіяння матеріальних збитків потерпілий відшкодував шкоду шляхом звернення з позовом до суду і є рішення суду, яким на його користь стягнуто борг в розмірі 164 655 грн., 36% річних у розмірі 86 735 грн. У цьому провадженні обвинувачена ОСОБА_7 визнається винуватою у заволодінні коштами потерпілого ОСОБА_20 в розмірі 20 600 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 164 594,00 гривні. Оскільки в цій частині кошти вже стягнуті за рішенням суду, у якому був інший предмет спору, тому суд не має підстав для закриття провадження у справі. Разом з тим, у частині вимог про стягнення шкоди в розмірі 164594 грн. слід відмовити, оскільки на даний час за рішенням суду стягнуто борг по розписці і фактично шкода відшкодована. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди із обвинуваченої ОСОБА_7 , то суд вважає вимоги обґрунтованими, оскільки внаслідок злочину дійсно потерпілому заподіяно моральну шкоду. Тому слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_20 заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

При цьому суд вважає, що оскільки потерпілий ОСОБА_12 не з`явився у судове засідання і не подав заяву про розгляд справи у його відсутності і не забезпечив участь представника позивача у розгляді справи, тому його позов про стягнення боргу у сумі 20000 000 грн. та заподіяної моральної шкоди 1 000000 грн., слід залишити без розгляду, роз`яснивши йому право подати позов у цивільному порядку.

Окрім цього, слід залишити без розгляду позов ОСОБА_138 оскільки суд по факту заволодіння його коштами обвинувачену виправдав за недоведеністю вини.

Призначаючи покарання обвинуваченій, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд також враховує, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У даному кримінальному провадженні слідством обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченій судом враховується, що вона скоїла значну кількість тяжких і особливо тяжких злочинів, у скоєному не покаялася, переховувалася від правосуддя, нею завдано значні збитки потерпілим і протягом розгляду кримінального провадження, незважаючи на позицію обвинуваченої про наявність у відносинах з потерпілими цивільно-правових відносин, нею не відшкодовано шкоду жодному потерпілому.

А тому, враховуючи наведені обставини, а також позицію представника державного обвинувачення, який настоює на застосуванні до обвинуваченого покарання у виді реального позбавлення волі, думку потерпілих, які просять обрати найтяжче покарання передбачене санкцією статті, суд приходить до висновку про те, що його виправленню і перевихованню сприятиме лише покарання в умовах ізоляції від суспільства у межах санкції статті, а не інше, більш м`яке покарання.

Окрім того, оскільки за ч.4 ст.190 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, то таке слід застосувати до обвинуваченої. Разом з тим, враховуючи те, що діями обвинуваченої заподіяна значна шкода великій кількості потерпілих і суд задовольняє їх цивільні позови, тому враховуючи ці обставини, суд приходить до висновку про те, що слід застосувати конфіскацію 1/3 частки належного ОСОБА_7 майна, з тією метою, щоб була можливість відшкодувати шкоду потерпілим за рахунок решти частини майна.

Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою суду від 27.02.2018 року обвинуваченій ОСОБА_7 змінено запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рахується з моменту проголошення ухвали - 18.45 год. 27.02.2018 року.

29 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №663/537/17 (провадження №13-31кс18) п.106. зазначила, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

З врахуванням наведеного слід застосувати до ОСОБА_7 положення ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, та зарахувати у строк покарання визначеного судом строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається із ухвали слідчого судді від 25.12.2013 р. (а.с.213 т.8) було накладено арешт на майно ОСОБА_7 земельні ділянки, які перебувають й її власності і знаходяться на території Суховольської сільської ради державний акт ЯД № 433127 від 13.12.2006 року пл. 0.1141га, та земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_7 і знаходяться на території Конопницької сільської ради, державний акт №ЯД 446493 від 26.02.2007 р., земельну ділянку площею 0.194 га Державний акт № ЯА 949221 від 28.05.2005р. Крім цього, згідно ухвали слідчого судді від 25.12.2013 р. (а.с.219 т.8) накладено арешт на майно ОСОБА_7 - УАЗ 452 Д1971 р.в., д.р.з. НОМЕР_1 , автомобіль Ягуар Х-TYPE 2008 р.в., д.р.з. НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 . Згідно ухвали слідчого судді від 25.12.2013 року накладено арешт на майно ОСОБА_7 - на кв. АДРЕСА_19 ; будинок АДРЕСА_7 ; будинок АДРЕСА_8 .

Оскільки відповідальність за інкриміновані діяння ОСОБА_7 передбачає конфіскацію майна і судом задоволено позови потерпілих на значні суми, то арешт на вказане майно слід залишити.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, в ході розслідування кримінальних проваджень слідчими залучалися експерти для проведення судових експертиз, понесені судові витрати становлять в розмірі 15 355.7 грн. Оскільки суд визнає ОСОБА_7 винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень тому ці витрати слід покласти на неї.

Речові докази у справі: оригінали розписок повернути потерпілим, залишивши копії розписок у справі; особисті записи, договори позики, цивільно-правові угоди та інші письмові документи, які вшиті в справу зберігати у справі. Копії розписок та записи ОСОБА_7 , які оглядалися у судовому засіданні і поміщені в окремий пакет, зберігати в пакеті при справі. Паспорт закордонний ОСОБА_7 НОМЕР_4 та закордонний паспорт ОСОБА_29 НОМЕР_5 , печатку СПД «Кічма Ірина Михайлівна» після вступу вироку в законну силу повернути обвинуваченій ОСОБА_7 .

Крім цього, суд вважає, що питання звернення застави, внесеною громадянином ОСОБА_139 в сумі 275 600 грн., у відповідності до положень ч.9 ст.182 КПК України слід вирішувати з повідомленням про це заставодавця. Оскільки суд не мав інформації про місце його проживання і обвинувачена таку інформацію не надавала, тому суд не зміг повідомити його належним чином про вирішення цього питання. З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що питання звернення застави в дохід держави слід вирішити в порядку виконання судового рішення відповідно до положень ст.537 КПК України.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою у Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України по суду виправдати у зв`язку із відсутністю у її діях складу злочину.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_138 по суду виправдати у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України (епізод заволодіння майном ОСОБА_140 ) і обрати покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України у виді одного року позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

На підставі положень ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_7 від обраного покарання звільнити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України.

Обрати ОСОБА_7 покарання:

за ч.3ст.190КК України у виді позбавлення волі терміном на 6 (шість) років;

за ч.4ст.190 КК України у виді позбавлення волі терміном на 10 (десять) років з конфіскацією 1/3 частини належного на праві власності майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно обрати покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі терміном на 11 (одинадцять) років з конфіскацією 1/3 частини належного на праві власності майна з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбуття покарання засудженій рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Зарахувати у строк відбуття покарання у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 27 лютого 2018 року по час вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишити попередню тримання під вартою у Львівській установі виконання покарань (№19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: оригінали розписок повернути потерпілим, залишивши копії розписок у справі; особисті записи, договори позики, цивільно-правові угоди та інші письмові документи, які вшиті в справу зберігати у справі. Копії розписок та записи ОСОБА_7 , які оглядалися у судовому засіданні і поміщені в окремий пакет, зберігати в пакеті при справі. Паспорт закордонний ОСОБА_7 НОМЕР_4 та закордонний паспорт ОСОБА_29 НОМЕР_5 , печатку СПД « ОСОБА_141 » після вступу вироку в законну силу повернути обвинуваченій ОСОБА_7 .

Накладений на майно ОСОБА_7 арешт, згідно ухвали слідчого судді від 25.12.2013 р. (а.с.213 т.8) - земельні ділянки, які перебувають й її власності і знаходяться на території Суховольської сільської ради державний акт ЯД № 433127 від 13.12.2006 року пл. 0.1141га, та земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_7 і знаходяться на території Конопницької сільської ради, державний акт № ЯД 446493 від 26.02.2007 р., земельну ділянку площею 0.194 га Державний акт № ЯА 949221 від 28.05.2005р.; згідно ухвали слідчого судді від 25.12.2013 р. (а.с.219 т.8) на УАЗ 452 Д1971 р.в., д.р.з. НОМЕР_1 , автомобіль Ягуар Х-TYPE 2008 р.в., д.р.з. НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_3 ; згідно ухвали слідчого судді від 25.12.2013 року на кв. АДРЕСА_19 ; будинок АДРЕСА_7 ; будинок АДРЕСА_8 залишити в силі.

Позов ОСОБА_15 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_15 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 17089973 гривень та заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., а всього 17109 973 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_14 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_14 заподіяну злочином шкоду в розмірі на загальну суму 352 020 гривень. В решті в задоволення вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_10 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_10 заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі 1827 731 гривень та заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн., а всього 1847731 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_17 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_17 заподіяну злочином шкоду в розмірі 385 583 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_22 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_22 заподіяну злочином шкоду в розмірі 13650 євро, що згідно курсу НБУ становить 467044 гривень, та 8250 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а всього на загальну суму 485294 гривень. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_13 задоволити. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_13 заподіяну злочином шкоду в розмірі 638 851 грн.

Позов ОСОБА_16 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_16 заподіяну злочином шкоду в розмірі 858 921 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 878921 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_25 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_25 заподіяну злочином шкоду у розмірі 671 120 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000грн., а всього 691120 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_26 задоволити. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_137 заподіяну злочином шкоду у розмірі770 531 грн.

Позов ОСОБА_19 задоволити. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_19 заподіяну злочином шкоду у розмірі 6 134 678 гривень.

Позов ОСОБА_27 , ОСОБА_28 задоволити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 заподіяну шкоду у розмірі 1 722 845 грн.

Позов ОСОБА_11 задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 заподіяну злочином шкоду у розмірі1 427 915 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн., а всього 1447915 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_20 задоволити частково. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_20 заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_12 залишити без розгляду, роз`яснивши йому право подати позов у цивільному порядку.

Позов ОСОБА_138 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України понесені судові витрати становлять в розмірі 15355.7 грн.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3