Постанова
від 13.06.2023 по справі 911/2055/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 911/2055/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко О.В. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023, повний текст рішення складено 08.02.2023

у справі № 911/2055/22 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн"

про стягнення 1 149 607,30грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн"

до ОСОБА_1

про визнання припиненим зобов`язання,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" про стягнення 1 149 607,30 грн, що складається з: 1 000 000 грн основного боргу, 17 095,89 грн 3% річних за період з 25.03.2022 по 18.10.2022, 132 511,41 грн втрати від інфляції за період з 25.03.2022 по 18.10.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вийшов із складу учасників ТОВ "ІТО-Продакшн", подавши відповідну заяву від 11.03.2021, однак, відповідач у встановлений строк не виплатив вартість його частки у статутному капіталі; фактично відповідач перерахував лише 1 950 973,30грн, як стверджує позивач.

28.11.2022 до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача ТОВ "ІТО-Продакшн".

У зустрічній позовній заяві відповідач заявляє вимоги до позивача у даній справі ОСОБА_1 та просить суд визнати припиненим зобов`язання ТОВ ІТО-Продакшн перед ОСОБА_1 по виплаті залишку вартості частки у статутному капіталі товариства у розмірі 1 000 000грн, у зв`язку із виникненням обставини, за яку жодна із сторін не відповідає.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що виконання відповідного зобов`язання унеможливлено оголошенням воєнного стану на території України внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 05.12.2022 судом прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, встановлено позивачу строк для подання відзиву на зустрічний позов.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" до ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" перед ОСОБА_1 щодо виплати залишку вартості частки у статутному капіталі товариства у розмірі 1 000 000 грн, у зв`язку із виникненням обставини, за яку жодна із сторін не відповідає; первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на користь ОСОБА_1 1 000 000 грн основного боргу, 17 095,89 грн 3% річних, 132 511,41 грн втрат від інфляції, а також 17 244,11 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду дану апеляційну каргу та задовольнити її; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" до ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов`язання задовольнити повністю, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" про стягнення 1 149 607,30 грн відмовити в повному обсязі; покласти на позивача судові витрати у справі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що введення в Україні воєнного стану унеможливлює подальше виконання Товариством зобов`язань з виплати ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі, оскільки саме війна в Україні стала тією обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає та припиняє зобов`язання неможливістю його подальшого виконання.

Враховуючи викладене, скаржник, керуючись нормами чинного законодавства України, вважає зобов`язання перед ОСОБА_1 з виплати залишку вартості частки у статутному капіталі, як колишньому учаснику Товариства у розмірі 1 000 000,00 грн, припиненим неможливістю його виконання, у зв`язку із виникненням обставини, за яку жодна із сторін не відповідає.

Також враховуючи викладене вище, скаржник вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є безпідставним та неправомірним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що повний розрахунок між відповідачем та позивачем мав відбутись не пізніше 24.03.2022, однак, відповідач не доплатив позивачу 1 000 000,00 грн залишку вартості частки у статутному капіталі.

Позивач за первісним позовом вказав на те, що Товариством не надано жодних доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло безпосередньо на Товариство та його можливість виконання обов`язку з виплати грошових коштів, оскільки Товариство працювало і продовжує працювати, в процесі припинення не перебуває.

За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у тому числі, якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, тому посилання відповідача на неможливість виконання відповідного зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, до яких ним віднесено введення воєнного стану, проведення активних воєнних дій на території України внаслідок повномасштабної військової агресії проти України не може бути взято до уваги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2055/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Владимиренко С.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у зв`язку з перебування судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023, для розгляду справи № 911/2055/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 29 587,66 грн.

20.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано відповідні докази, а саме:

- квитанція про сплату судового збору у розмірі 29 587,66 грн. від 16.03.2023 № 197.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суді Гаврилюка О.М. , процесуальні дії не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22. Призначено справу № 911/2055/22 до розгляду у судовому засіданні 03.05.2023.

02.05.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду справи № 911/2055/22, у зв`язку із відрядженням.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду справи № 911/2055/22. Відкладено розгляд справи № 911/2055/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 на 13.06.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2055/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 13.06.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2023 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2020, що змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 24.12.2020, у справі № 911/73/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ІТО-Продакшн" про зобов`язання вчинити дії, позивач був учасником ТОВ "ІТО-Продакшн", частка якого у статутному капіталі відповідного товариства складала 6,05%, що у грошовому еквіваленті становило 12 100 грн.

В силу ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки судові акти набули законної сили, а склад сторін у справі № 911/73/20 тотожний складу сторін у даній справі, обставини, встановлені відповідними судовими рішеннями не потребують доказуванню знов.

На підставі нотаріально посвідченої заяви від 11.03.2021 позивач за первісним позовом вийшов із складу учасників ТОВ "ІТО-Прдакшн", про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.03.2021 державним реєстратором Білоцерківської міської ради.

Повідомленням від 09.04.2021 позивач за первісним позовом сповістив відповідача за первісним позовом ТОВ "ІТО-Продакшн" про вихід зі складу учасників та просив повідомити його про вартість його частки у статутному капіталі товариства, надати розрахунок вартості частки та виплатити її.

Доказів направлення відповідної заяви відповідачу позивач до поданої заяви не надав.

Листом від 20.04.2021 за вих. № 38 відповідач за первісним позовом підтвердив, що 24.03.2021 отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію зміни складу засновників, у зв`язку з виходом позивача із складу засновників та повідомило, що вартість частки позивача складає 2 950 973,38 грн, а також просив позивача узгодити суму та порядок виплати вартості частки учасника.

Як вбачається із витягів із особового рахунку позивача за первісним позовом за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 01.01.2022 по 31.01.2022 відповідачем перераховано позивачу в рахунок виплати частки у статутному капіталі товариства загалом 1 950 973,38 грн.

19.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату 1 000 000 грн залишку вартості частки у статутному капіталі ТОВ "ІТО Продакшн"; отримання вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0206821216327.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує про наявність у відповідача боргу у розмірі 1 000 000грн, у зв`язку з неповним виконання відповідачем зобов`язання щодо виплати вартості частки у статутному капіталі товариства, а відповідач стверджує про припинення відповідного зобов`язання в силу обставини, за яку жодна із сторін не відповідає ведення воєнного стану на території України з 24.02.2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації.

Так, відповідачем надано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. При цьому, Торгово-промислова палата України підтвердила, що відповідні обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку виплатити позивачу залишок вартості частки у розмірі 1 000 000 грн у статутному капіталі відповідача у зв`язку з виходом позивача із складу учасників товариства, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством у зв`язку з порушенням строку виконання відповідного зобов`язання.

У зустрічному позові відповідач вважає зобов`язання перед ОСОБА_1 з виплати залишку вартості частки у статутному капіталі, як колишньому учаснику Товариства у розмірі 1 000 000,00 грн, припиненим неможливістю його виконання, у зв`язку із виникненням обставини, за яку жодна із сторін не відповідає.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19 викладено висновок про те, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, з урахуванням принципу юридичної визначеності, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, а обставини встановлені цим рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено ч.1 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. При цьому, ч.5 такої статті унормовано, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

Отже, позивач за первісним позовом є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ "ІТО-Продакшн" 18.03.2021 з дня державної реєстрації його виходу.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону (в редакції, чинній на момент виходу з товариства), не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

В силу ч. 8 вищевказаної статті, вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

У даній справі судом встановлено, що спору щодо вартості частки, яку повідомив відповідач позивачу, між сторонами не має.

Згідно ч. 7 Закону (в редакції, чинній на момент виходу з товариства) товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

В матеріалах справи відсутні докази, що визначений відповідною нормою строк виплати частки змінений у статуті товариства, отже, відповідач мав виконати зобов`язання з виплати частки позивача протягом року з дня, коли йому стало відомо про вихід позивача за первісним позовом - 24.03.2021, а саме до 24.03.2022 включно, однак, до закінчення відповідного строку зобов`язання виконано ним лише частково.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, не виконавши у встановлений законом строк відповідне зобов`язання, відповідач допустив його прострочення, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача за первісним позовом на корить позивача за первісним позовом 1 000 000,00 грн основного боргу.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом втрат від інфляції за період з 25.03.2022 по 18.10.2022 у розмірі 132 511,41 грн та 3% річних за період з 25.03.2022 по 18.10.2022 у розмірі 17 095,89грн, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з виплати позивачу частки у статутному капіталі товариства.

Так, як визначено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 17 095,89 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 132 511,41 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог

Як вже зазначалось, відповідачем пред`явлено зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати зобов`язання Товариства перед ОСОБА_1 по виплаті залишку вартості припиненими, у зв`язку із виникненням обставини, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює посилання відповідача на те, що відповідне зобов`язання є припиненим на підставі ст. 607 ЦК України, враховуючи наступне.

Так, згідно ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2021 №64/2022 не є обставиною, яка унеможливлює виконання зобов`язання відповідача, що виникло в силу факту виходу позивача із складу учасників товариства, тому що за своєю правовою природою таке зобов`язання є грошовим. Відсутність грошових коштів у певний момент не є підставою вважати, що зобов`язання з їх передачі або оплати взагалі неможливо виконати. Гроші, за змістом ч.2 ст.184 ЦК України, є замінною річчю, оскільки визначені родовими ознаками.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як визначено ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання з виплати частки у статутному капіталі товариства є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, за не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, тому посилання відповідача на неможливість виконання відповідного зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, до яких ним віднесено введення воєнного стану, проведення активних воєнних дій на території України внаслідок повномасштабної військової агресії проти України не може бути взято до уваги.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що відповідач мав виконати зобов`язання з виплати частки позивача протягом року з дня, коли йому стало відомо про вихід позивача за первісним позовом - 24.03.2021, а саме до 24.03.2022 включно, однак, до закінчення відповідного строку зобов`язання виконано ним лише частково, відсутність між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом спору щодо вартості частки, відсутність підстав вважати припиненим зобов`язання відповідача з виплати частки позивача у статутному капіталі товариства, як відсутність підстав вважати, що строк відповідного зобов`язання продовжується до закінчення дії форс-мажорних обставин, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/2055/22, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО-Продакшн" на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/2055/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/2055/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 30.06.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.06.2023
Оприлюднено04.07.2023
Номер документу111899938
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Судовий реєстр по справі —911/2055/22

Постанова від 29.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Постанова від 13.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 03.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 03.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 07.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Рішення від 13.02.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

Рішення від 01.02.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Господарський суд Київської області

Ейвазова А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні