Постанова

від 13.06.2023 по справі 909/816/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа №909/816/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства "Ігора Валька", б/н від 26.01.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/274/23 від 27.01.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 (суддя Михайлишин В.В. повний текст рішення виготовлено 06.01.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 (суддя Михайлишин В.В. повний текст рішення виготовлено 24.01.2023)

та апеляційну скаргу ТзОВ "Бачів Агро" вих. № б/н від 03.02.2023 (вх. № 02-05/432/23)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 (суддя Михайлишин В.В. повний текст рішення виготовлено 24.01.2023)

у справі № 909/816/22

за позовом Селянсько-фермерського господарства "Ігора Валька"с. Стратин, Івано-Франківський район Івано-Франківської області

до відповідача-1 Рогатинської міської ради, м. Рогатин, Івано-Франківський район, Івано-Франківської області

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро", м. Рогатин, Івано-Франківський район,Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору оренди неуспадкованих земельних ділянок та визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Микитчин П.С., Окуневич М.В.

ВСТАНОВИВ:

Селянсько-фермерське господарство "Ігора Валька" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Рогатинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" про визнання недійсними договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 та додаткової угоди від 01.04.2021 до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 в позові відмовлено. Судові витрати покладено на позивача. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення відповідачами спірного договору № 2 від03.02.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" 51 000, 00 грн -витрат на правову допомогу. В частині стягнення 48 000, 0 грн витрат на правову допомогу - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, СФГ «Ігора Валька» подало апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, на основі неналежних та недопустимих доказів, без надання належної оцінки доводам позивача, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовавно, які саме земельні ділянки були передані в оренду, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо переліку земельних ділянок, переданих в оренду. На думку скаржника, суд дійшов помилкових висновків, що Стратинська сільська рада мала право розпоряджатися оспорюваними земельними ділянками. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказані земельні ділянки є невитребуваними та невідомо, які земельні ділянки були передані в оренду ТзОВ «Бачів Агро». Скаржник вважає, що суд порушив норми процесуального права, передбачені ст. 79, 80, 81 ГПК України, та помилково застосував стандарт вірогідності доказів, оскільки повинен був застосувати наслідки неподання доказів на вимогу ухвали суду щодо витребування доказів. Окрім того, представник позивача ствердив, що оспорюваний договір оренди порушує приватний економічний інтерес позивача, так як останній теж мав право та намір отримати земельні ділянки в оренду за наслідками проведення земельних торгів.

Щодо додаткового рішення, представник позивача зазначив, що таке є необґрунтованим та безпідставним, а стягнення з позивача на користь ТОВ «Бачів Агро» понесених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 51 000,00 грн є явно завищеними. Апелянт вказав, що стягнутий судом розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи, обсягу, якості виконаної роботи та витраченого часу адвоката.

Враховуючи наведене, позивач просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 та задовольнити позовні вимоги повністю, додаткове рішення від 17.01.2023 скасувати та відмовити відповідачу повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 справу № 909/816/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянсько-Фермерського Господарства «Ігора Валька» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2022 та на додаткове рішення від 17.01.2023 у справі № 909/816/22. Розгляд справи призначено на 07.03.2023.

10.02.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача 2 ТзОВ «Бачів-Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-05/432/23), в якому, останній, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права щодо процедури проведення земельних торгів, наявний у матеріалах справи перелік земельних ділянок є належним та допустимим доказом, а відтак, суд першої інстанції правильно встановив правову природу оспорюваних земельних ділянок та правильно застосував норми матеріального права щодо відсутності потреби у розробці проекту землеустрою, а також, що позивачем жодним чином не обґрунтовано порушені його права чи інтереси.

Щодо додаткового рішення в частині задоволення витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначив, що апелянт не навів жодної підстави, яка б слугувала для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у стягненні з останнього задоволених судових витрат та не спростував висновки суду першої інстанції. Понесені судові витрати ТОВ «Бачів Агро», у зв?язку з розглядом справи у суді першої інстанції, підтверджуються усіма належними, допустимими та достатніми доказами, відповідають критеріями реальності, фактичності, а їх розмір є обгрунтований та співмірний справі та наданих адвокатом послуг.

Враховуючи наведене, відповідач 2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду в частині задоволення судових витрат- без змін.

10.02.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача 2-ТзОВ «Бачів-Агро» надійшла апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 у справі № 909/816/22 в частині відмови в стягненні 48 000,0 грн гонорар успіху. Так, представник відповідача 2 зазначив, що дане додаткове рішення є необґрунтованим, оскільки погоджений сторонами договору гонорар успіху в розмірі 48 000,00 грн є формою винагороди адвоката за здійснення представництва за надання інших видів правової допомоги клієнту, вказав що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Ні суд, ні інша сторона не вправі втручатися у ці правовідносини, а відтак, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача 2 судових витрат у розмірі 48 000, 00 грн, із ухваленням нового, в якому стягнути з позивача на користь відповідача 2 судові витрати у розмірі 48 000, 00 грн.

23.02.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду від відповідача 1-Рогатинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1287/23). У відзиві представник Рогатинської міської ради зазначив, що оскаржуване рішення було ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства та на основі поданих у справі сторонами доказів, просить залишити його змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо додаткового рішення в частині задоволення витрат на правничу допомогу, представник відповідача 1 зазначив, що понесені судові витрати ТзОВ «Бачів Агро», у зв?язку з розглядом справи у суді першої інстанції підтверджуються усіма належними, допустимими та достатніми доказами, відповідають критеріями реальності, фактичності, а розмір є обґрунтований та співмірний справі та наданих адвокатом послуг, просить апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду в частині задоволення судових витрат залишити без змін.

27.02.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Бачів -Агро» на додаткове рішення, у якій представник позивача заперечив щодо доводів відповідача 2 та вказав, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо відмови у стягненні 48 000,00 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні докази надання згоди адвоката Микитчина П.С. на представництво інтересів ТОВ «Бачів Агро» адвокатом Окуневичем М.В. що суперечить п. 2.2.5 договору про надання правової допомоги № 81-Г/22 від 01.11.2022 року, вказав також на необґрунтованість понесення витрат, пов`язаних із залученням додаткового представника.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бачів Агро" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 у справі № 909/816/22. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Селянсько-Фермерського Господарства «Ігора Валька» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2022 та на додаткове рішення від 17.01.2023 у справі № 909/816/22 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 у справі №909/816/22 в одне провадження. Розгляд справи призначено на 07.03.2023.

Судове засідання 07.03.2023 з розгляду вказаних апеляційних скарг не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Плотніцького Б.Д. у відрядженні з 06.03.2023 по 07.03.2023 включно.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 повідомлено учасників справи № 909/816/22, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Селянсько-Фермерського Господарства «Ігора Валька» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2022 та на додаткове рішення від 17.01.2023 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 у справі №909/816/22 відбудеться 11.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкладено розгляд апеляційних скарг на 16.05.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкладено розгляд апеляційних скарг на 13.06.2023.

13.06.2023 представник СФГ «Ігора-Валька» в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути на розгляд справи через перебування у відрядженні в Голосіївському районному суді в м. Києві.

Представник відповідача 1 Рогатинської міської ради в судове засідання 13.06.2023 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники ТзОВ «Бачів-Агро» в судовому засіданні 13.06.2023 заперечили проти задоволення апеляційних скаргхи СФГ «Ігора-Валька» з підстав, викладених у відзиві та підтримали доводи, поданої ними апеляційної скарги на додаткове рішення від 17.01.2023 у справі 909/816/22. Просили задоволити апеляційну скаргу, скасувати додаткове рішення від 17.01.2023 у справі 909/816/22 та постановити нове, яким стягнути з позивача на користь відповідача 2 понесені судові витрати в розмірі 48000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2021 Селянсько-Фермерське Господарство "Ігора Валька" звернулось до Рогатинської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок на невитребувані паї та проектні дороги орієнтовно площею 64, 1752 га, що розташовані на території Рогатинської міської ради за межами с. Стратин (а. с. 17).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України СФГ "Ігора Валька" зареєстровано 15.03.2004 за реєстраційним номером 11131200000000380, основним видом діяльності є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а. с. 28).

Згідно з довідкою № 51 від 22.09.2022 СФГ "Ігора Валька" займається веденням фермерського господарства, вирощуванням сільськогосподарських культур із 2004 року. Станом на вересень 2022 року для здійснення своєї діяльності орендує 1 607 земельних ділянок сільськогосподарського призначення у фізичних осіб на території Рогатинського району. Загальна площа орендованих земельних ділянок становить 583, 4387 га (а. с. 32).

31.03.2021 Рогатинська міська рада надала відповідь за вих. № 02-21/671 СФГ "Ігора Валька" на звернення від 03.04.2021, в якому зокрема, повідомила, що у 2021 році буде проведено інвентаризацію земель комунальної власності Рогатинської міської територіальної громади, в тому числі земель за межами с. Стратин, с. Добринів та с. Корчунок.

З матеріалів справи також вбачається, що 03.02.2020 між Стратинською сільською радою, як орендодавцем, та ТзОВ «Бачів-Агро», як орендарем, укладено договір оренди № 2 , відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування невитребувані земельні ділянки (паї), які знаходяться на території Стратинськьої сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області для ведення сільськогосподарського виробництва. (т.1 а. с. 19 - 20).

Відповідно п. 2 договору в оренду передаються неуспадковані земельні ділянки згідно додатку до рішення Стратинської сільської ради, загальною площею 62, 2232 га.

Пунктом 3 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на дату укладення цього договору становить 26 087, 00 грн за 1 га.

Договір укладено на 365 днів. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про свій намір продовжити дію договору (п. 4. договору).

Передача земельної ділянки (паїв) в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення (п. 13 договору).

Згідно з п. 28 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами.

03.02.2020 між Стратинською сільською радою та ТзОВ "Бачів Агро" було підписано відповідний Акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 (т.1 а. с. 21).

Рішенням Рогатинської міської ради від 12.11.2020 № 5 "Про реорганізацію сільських рад" було вирішено почати процедуру реорганізації Стратинської сільської ради (ЄДРПОУ 4355036) шляхом приєднання до Рогатинської міської ради (ЄДРПОУ 04054323) (а. с. 25).

Відповідно до п. 30.1. даного рішення Рогатинська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Стратинської сільської ради.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи - Стратинську сільську раду (ЄДРПОУ 04355036) станом на 06.12.2022 припинено шляхом приєднання, правонаступником є Рогатинська міська рада (ЄДРПОУ 04054323) (а. с. 179 - 182).

Рогатинська міська рада зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не перебуває в процесі припинення, кінцеве рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в реєстрі відсутнє (а. с. 176 - 178).

18.03.2021 Рогатинською міською радою прийнято рішення № 1083 від "Про внесення змін до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 розташованих за межами с. Стратин, укладеного з ТзОВ "Бачів Агро", відповідно до якого, міська рада вирішила у зв`язку з отриманням спадкоємцями власників земельних часток (паїв) правовстановлюючих документів на земельні ділянки, внести зміни до укладеного договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020, виклавши деякі пункти договору в новій редакції, зокрема: Пункт 2 договору викласти у такій редакції: "В оренду передаються невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) загальною площею 47, 7949 га (рілля)". Пункт 4 договору викласти у такій редакції: "Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію".

На виконання рішення Рогатинської міської ради від 18.03.2021 № 1083, 01.04.2021 між Рогатинською міською радою та ТзОВ «Бачів-Агро» укладено додаткову угоду до договору оренди неуспадкованих земельних ділянок № 2 від 03.02.2020 (т.1 а. с. 22 - 24).

Позивач вважає, що договір оренди № 2 від 03.02.2020 неуспадкованих земельних ділянок, а також додаткова угода до нього від 01.04.2021 підписані з порушенням норм чинного законодавства України та з порушенням процедури укладання такого виду договорів. Зокрема, позивач зазначає, що передача в оренду земельних ділянок ТзОВ «Бачів-Агр» відбулася без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що є грубим порушення Земельного кодексу України та ЗУ «Про оренду землі». Окрім того, звертає увагу, що законодавство України передбачає відповідну процедуру укладення договорів оренди землі державної та комунальної власності, а саме - земельні торги. Також вважає, що ні Стратинська сільська рада, ні Рогатинська міська рада не мали права розпоряджатися неуспадкованими земельними ділянками загальною площею 62,2232га, оскільки не є власниками цих земель. Внаслідок неправомірних дій відповідачів, СФГ "Ігора Валька" фактично було позбавлене можливості орендувати земельні ділянки, передані в оренду за оспорюваним договором, що безпосередньо порушує саме приватні інтереси позивача, оскільки останній не здатний орендувати спірні земельні ділянки, не може розширювати свою господарську діяльність та є обмежений у здійсненні своїх прав щодо своєї діяльності на конкурентних засадах.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача зданим позовом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

об`єктом захисту може бути порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Водночас приписами процесуального права , статтею 4 ГПК України, також визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зазначені висновки сформовані, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статті 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, суду необхідно вирішити питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Подібна усталена правова позиція сформована і в практиці Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовується судами як джерело права при розгляді справ.

Так, у справі "Пішторова проти Чехії" (PISTOROVA V. THE CZECH REPUBLIC від 26.10.2004) Європейський суд з прав людини наголосив, що стаття 1 Протоколу № 1 застосовується лише до наявних володінь і не гарантує права на придбання майна. Особа, яка скаржиться на порушення його або її права власності, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало (§ 38).

Надаючи оцінку доводам сторін та наявним в матеріалах справи доказам, наданим позивачем на підтвердження власних доводів щодо порушення його права як заінтересованої особи при укладенні договору третіми сторонами, суди повинні з`ясувати, яким чином укладення такого договору впливає (порушує) на права цієї заінтересованої особи, чи підтверджується таке порушення наявними в матеріалах справи доказами, чи приведе визнання недійсним спірного договору до відновлення порушеного права (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 923/447/15 (923/116/20)).

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження № 14-75цс18)).

У постанові від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц (провадження № 61-8888св18) Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Як зазначалося вище, позивач, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди № 2 від 03.02.2020 та додаткової угоди до нього від 01.04.2021, укладених між Рогатинською міською радою та ТзОВ «Бачів-Агро», зазначає про порушення норм чинного законодавства України та процедури укладання такого виду договорів, зокрема, що передача в оренду земельних ділянок ТзОВ «Бачів-Агр» відбулася без відповідного рішення міської ради, міська рада не мала права розпоряджатися такими земельними ділянками та те, що передача земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів.

Проте, позивач, як заінтересована особа не довів, яким чином укладення такого договору впливає (порушує) на його права, чим підтверджується таке порушення та чи призведе визнання недійсним спірного договору до відновлення порушеного права.

Позивач стверджує, що договір оренди № 2 від 03.02.2020 неуспадкованих земельних ділянок, а також додаткова угода до нього від 01.04.2021 , укладені між Рогатинською міською радою та ТзОВ «Бачів-Агро», порушують приватний інтерес СФГ "Ігора Валька" щодо потенційної можливості отримання в оренду (користування) спірних земельних ділянок.

Окрім того, на думку позивача, для отримання бажаних земельних ділянок в оренду необхідне проведення земельних торгів, проведення яких за діючого договору є неможливим, а інших перешкод, окрім як визнання недійсним спірного договору, для виставлення на земельні торги спірної земельної ділянки немає

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що такі твердження апелянта є лише його припущенням.

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, позивачем не наведено доводів, як саме оскаржуваний договір оренди № 2 від 03.02.2020 неуспадкованих земельних ділянок та додаткова угода до нього від 01.04.2021 порушували права позивача на момент його укладення, тобто в 2020 році. Той факт, що договір перешкоджає у призначенні земельних торгів та в потенційному отриманні земельних ділянок у користування, не може бути підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки не є обставиною, яка існувала на момент вчинення цього правочину, а свідчить лише про бажання позивача набути земельну ділянку в оренду.

Твердження позивача про те, що Рогатинська міська рада листом від 31.03.2021 відмовила СФГ «Ігора Валька» на звернення від 04.03.2021 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок на невитребувані паї, також не заслуговує на увагу суду, оскільки у вказаному листі про таке не йдеться.

Таким чином, скаржник не довів, що він мав намір отримати в оренду земельну ділянку у 2020 році на момент вчинення оспорюваного правочину та що його право є порушеним з того часу. Окрім того, позивачем не зазначено конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору та не доведено, що в результаті визнання такого договору недійсним його права будуть захищені та відновлені

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки немає правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди № 2 від 03.02.2020 неуспадкованих земельних ділянок, а також додаткової угоди до нього від 01.04.2021, оскільки позивач не довів існування у нього прав чи законних інтересів на земельну ділянку на момент укладення договору.

Оскільки не доведення позивачем порушення його права та законного інтересу внаслідок укладення між відповідачами оскаржуваного договору є самостійною підставою для відмови в позові, без необхідності встановлення судами обґрунтованості позовних вимог в цілому, то апеляційний суд не оцінює висновки суду першої інстанцій щодо законності/незаконності укладення оспорюваного договору, що вказані позивачем, як підстави визнання його недійсним.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову у задоволенні позову, але допустив помилки при мотивуванні свого рішення, оскільки у задоволенні позову необхідно було відмовити саме у зв`язку із відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішеннях "Sutyazhnik v. Russia" від 29.07.2009, "Esertas v. Lithuania" від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

За вказаних обставин у їх сукупності позов у даній справі не підлягає задоволенню, а оскільки суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав скасовувати судове рішення про відмову у задоволенні позову і приймати нове рішення також про відмову у позові, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові суду апеляційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2023 у справі № 909/816/23, яким стягнуто з Селянсько-Фермерського Господарства "Ігора Валька" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" 51 000, 00 гривень витрат на правову допомогу та відмовлено в частині стягнення 48 000,00 грн, колегія суддів враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 99 000,00 грн, відповідачем 2 надано: договір №81-Г/22 від 01.11.2022 про надання послуг з адвокатської діяльності (правової/правничої допомоги) укладений між Микитчин Петром Степановичем (адвокатом) та ТОВ «Бачів Агро» (клієнтом), Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за договором № 01/81-Г/22 від 01.11.2022 на 5000,00 грн, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1031176 від 01.11.2022, договір № 113/22 про надання правової допомоги від 07.11.2022, укладений між Окуневич Михайлом Валентиновичем (адвокатом) та ТОВ «Бачів Агро» (клієнтом), квитанцію прибуткового касового ордеру № 815-122 від 12.12.2022, з якої вбачається прийняття адвокатом Микитчин П.С. від ТОВ «Бачів Агро» згідно договору №81-Г/22 від 01.11.2022 грошових на суму 3000,00 грн, платіжної інструкції № 760 від 30.12.2022, якою ТОВ «Бачів Агро» оплатило Микитчину Петру Степановичу 43000,00 грн за надання юридичних послуг згідно договору №81-Г/22 від 01.11.2022, акт приймання - передачі наданих юридичних послуг за договором 03/81-Г/22 від 01.11.2022 від 30.12.2022, яким адвокат Микитчин Петро Степанович та ТОВ «Бачів Агро» погодили, що вартість наданої професійної правничої допомоги згідно п. 4.1 та п. 4.2 договору про надання правничої допомоги від 01.11.2022 року №81-Г8/22 складає 51000,00 грн без ПДВ, квитанцію прибуткового касового ордеру № 113/22 від 12.12.2022, з якої вбачається прийняття адвокатом Окуневич М.В. від ТОВ «Бачів Агро» згідно договору №113/22-Г/22 грошових на суму 7000,00 грн, платіжної інструкції № 762 від 30.12.2022, якою ТОВ «Бачів Агро» оплатило Окуневич Михайлу Валентиновичу 41000,00 грн за надання юридичних послуг згідно договору №81-Г/22 від 01.11.2022, акт приймання - передачі наданих юридичних послуг за договором 113/22 від 07.11.2022 від 30.12.2022, яким адвокат Окуневич Михайло Валентинович та ТОВ «Бачів Агро» погодили, що вартість наданої професійної правничої допомоги згідно п. 4.1 та п. 4.2 договору про надання правничої допомоги від 07.11.2022 року №113/22 складає 48 000,00 грн без ПДВ.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані відповідачем 2 докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи висновок про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, вважає, що суд першої інстанції підставно та обґрунтовано, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача 2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000,00 грн.

Так, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 48 000, 00 грн, оскільки відповідач належним чином не підтвердив необхідність залучення додаткового адвоката для розгляду даної справи.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що стягнуті витрати на правову допомогу в розмірі 51 000,00 грн є необґрунтованими, оскільки такі підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 року та додаткового рішення від 17.01.2023 року у справі №909/816/22.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 244, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства "Ігора Валька" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2022 та додаткове рішення від 17.01.2023 у справі № 909/816/22 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" на додаткове рішення від 17.01.2023 у справі № 909/816/22 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення від 17.01.2023 у справі № 909/816/22 залишити без змін.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 22.06.2023.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький