Постанова

від 28.06.2023 по справі 2-3091/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 2-3091/12

провадження № 61-5591св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року у справі № 2-3091/12 задоволено її позов та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 83 892 грн за договором оренди житла від 21 липня 2011 року та судові витрати у розмірі 839 грн. 12 березня 2013 року їй було видано виконавчі листи на виконання вищевказаного заочного рішення суду, які були пред`явлені до виконання 09 серпня 2013 року. У подальшому вказані виконавчі листи у справі № 2-3091/12 повторно було подано до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області (далі - Овідіопольський РВ ДВС), яким 19 грудня 2014 року повторно відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, яке закрито 09 червня 2016 року у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення (пункт 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час закриття виконавчого провадження). Згідно з листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року № 40-1408 виконавчі листи у справі № 2-3091/12 у виконавчій службі відсутні, а відібрати пояснення у державного виконавця, який виконував виконавче провадження, немає можливості у зв`язку з його звільненням. На цей час виконавче провадження з виконання виконавчих листів у справі № 2-3091/12 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів у сумі 83 892 грн та судових витрат у розмірі 839 грн не виконано, а вказані виконавчі листи втрачено за невстановлених обставин.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд видати дублікати виконавчих листів на виконання заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року у справі № 2-3091/12.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів, посилаючись на те, що строк пред`явлення виконавчих листів сплив з незалежних від неї причин, оскільки виконавчі листи було втрачено виконавчою службою. Просила суд розглянути вказану заяву одночасно із розглядом заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у складі судді Писанця В. А. заяву ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів задоволено.

Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих 12 березня 2013 року Печерським районним судом м. Києва року, видано дублікати виконавчих листів у справі № 2-3091/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 83 892 грн, а також судового збору у сумі 839 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що строк пред`явлення до виконання виконавчих листів сплив з незалежних від стягувача причин, оскільки виконавчі листи були втрачені виконавчою службою, що є підставою для видачі дублікатів виконавчих листів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дублікату у справі № 2-3091/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявником не було надано належних доказів на підтвердження втрати оригіналів виконавчих листів, так як з листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року № 40-1408, на який ОСОБА_1 посилається, вбачається, що виконавче провадження було завершено 09 червня 2016 року, а виконавчі документи були повернуті стягувачу за його адресою: АДРЕСА_1 . Доказів того, що стягувач вказаних виконавчих листів не отримала та їх дійсно було втрачено органами виконавчої служби матеріали справи не містять, а тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів, оскільки вказані заявником обставини для поновлення строку не є поважними, вони не пов`язані з об`єктивними, істотними, непереборними, незалежними від стягувача обставинами, які б перешкоджали реалізувати своє право на пред`явлення виконавчого документа у визначені законом строки.

Крім того, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про розгляд справи, а відтак, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу районного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листаза касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року. Витребувано з Печерського районного суду м. Києва вищезазначену цивільну справу (№ 2-3091/12).

Отже, судове рішення апеляційного суду переглядається лише в частині видачі дублікатів виконавчих листів.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2023 року справу за заявою ОСОБА_1 про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що апеляційний суд, встановивши обставини своєчасного пред`явлення стягувачем виконавчих листів до виконання, що підтверджено наявністю їх на виконанні в Овідіопольського РВ ДВС до 09 червня 2016 року, дійшов помилкового висновку про пропущення строку їх виконання з вини стягувача та недоведення останньою факту їх втрати саме Овідіопольським РВ ДВС. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у додатках до листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року № 40-1408 відсутні докази направлення виконавчих листів стягувачу. При цьому у вказаному листі вказано, що відібрати пояснення у державного виконавця, який виконував виконавче провадження, немає можливості у зв`язку з його звільненням, та зазначено про ініціювання службою звернення до Печерського районного суду м. Києва із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2-3091/12. Зазначене є доказом усвідомлення керівництвом виконавчої служби обставин втрати виконавчих листів з вини їх співробітника. Проте ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року заяву заступника начальника Овідіопольського РВ ДВС про видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2-3091/12 визнано неподаною та повернуто у зв`язку із тим, що останній при зверненні до суду не сплатив судовий збір та не виконав інших недоліків його заяви. Посилання апеляційного суду на те, що ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7323/19 за заявою заступника начальника Овідіопольського РВ ДВС про видачу дублікатів виконавчих листів не містить посилання на номер судової справи № 2-3091/12 є помилковим, так як абзац 1 мотивувальної частини ухвали районного суду у цій справі містить посилання на номер справи № 2-309/12, що є технічною опискою. Щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, то у цьому конкретному випадку скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не тягне за собою обов`язковість відмови у задоволенні позову або заяви про видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2-3091/12.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Стягувачем до заяви про видачу дублікатів виконавчих листів не надано належних та допустимих доказів їх втрати з незалежних від неї причин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року у справі № 2-3091/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 83 892 грн за договором оренди житла від 21 липня 2011 року та судові витрати у розмірі 839 грн (а. с. 31-32).

12 березня 2013 року ОСОБА_1 видано виконавчі листи на виконання вищевказаного заочного рішення суду (а. с. 39).

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів ( а. с. 43).

Згідно з листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року № 40-1408 вбачається, що виконавче провадження завершено 09 червня 2016 року відповідно до пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ був повернутий стягувачу за адресою: АДРЕСА_1 . Повторно на виконання виконавчий лист не надходив. Виконавче провадження завершено, оригінал виконавчих документів у відділі відсутній, відібрати пояснення у державного виконавця, який виконував виконавче провадження, немає можливості у зв`язку з його звільненням. 30 січня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва направлено заяву про видачу дублікатів виконавчих документів (а. с. 45).

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів (а. с. 53).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі зазначено підставу касаційного оскарження - абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред`явлення його до виконання.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, виходив із того, що заявником не наведено причин, які є поважними, та давали підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та не надано таких доказів.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21).

Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21).

З огляду на те, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання судом апеляційної інстанції не поновлено і в цій частині судове рішення не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення заяви стягувача про видачу дублікатів виконавчих листів.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у: постановах; від 15 вересня 2020 року в справі № 753/18590/17 (провадження № 61-2574св19), від 01 грудня 2022 року в справі № 2-759/11 (провадження № 61-7314св22), від 23 лютого 2023 року в справі № № 2-310/11 (провадження № 61-12330св22), від 23 жовтня 2019 року в справі № 166/1472/18 (провадження № 61-15444св19), в ухвалах: від 17 листопада 2022 року в справі № 753/20264/20 (провадження № 61- 10615ск22), від 26 січня 2023 року в справі № 161/2557/13-ц (провадження № 61-12544ск22), від 31 березня 2023 року в справі № 2-3436/11 (провадження № 61-3419ск23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому оскаржувана постанова апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листів та відмову у заяві стягувача у цій частині є по суті правильною.

З огляду на викладене, оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог заявника про видачу дублікатів виконавчих документів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду у відповідній частині - без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги вищевказаних висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог заявника про видачу дублікатів виконавчих документів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в частині вирішення питання щодо видачі дублікатів виконавчих листів залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта