Рішення

від 28.06.2023 по справі 177/1644/21

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1644/21

Провадження № 2/177/26/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 червня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі

секретаря судового засідання Сотнікової А. І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сільськогосподарський кооператив «Інгулець», про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, яку уточнив та в обґрунтування уточнених позовних вимог посилався на те, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: кадастровий номер: 1221887700:01:059:0973 площею 4,5150 га, кадастровий номер: 1221887700:01:059:0974 площею 4,4970 га, кадастровий номер: 1221887700:01:059:0904 площею 4,515 га. Позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221887700:07:001:0906 площею 4,516 га. Зазначені земельні ділянки мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В період з 2008 року по 2013 рік позивачі уклали договори оренди з СВК «Інгулець». Пізніше позивачі дізналися, що СВК «Інгулець» та відповідач - ТОВ «Агорфірма Родина» обмінялися правом користування земельними ділянками.

14.05.2020 позивачі письмово зверталися до відповідача з проханням повернути їм земельні ділянки для особистого користування, але отримали фактичну відмову.

Вказує, що на сьогоднішній день позивачі не мають укладених чинних договорів оренди з відповідачем, однак з травня 2020 року вони фактично позбавлені можливості користуватися своїми земельними ділянками та здійснювати самостійну господарську діяльність пов`язану з вирощуванням сільськогосподарських культур.

Зазначає, що директор ТОВ «Агрофірма Родина» ОСОБА_5 безпідставно здійснює сільськогосподарську діяльність, а саме фактично користується земельними ділянками позивачів та вирощує на них сільськогосподарські культури (озиму пшеницю), незаконно заволодівши земельними ділянками без дозволу позивачів.

Так, 26.07.2021 працівниками ТОВ «Агрофірма Родина» був зібраний урожай з земельних ділянок, які на праві приватної власності належать позивачам. 13.07.2021 за заявою позивача ОСОБА_1 до: Криворізької центральної окружної прокуратури, до ЄРДР за номером 42021042080000036 були внесені відомості про вищезазначені події, та розпочато досудове слідство за ознаками ст. 197-1 ч.1 КК України. На сьогоднішній день позивачів визнано потерпілими. Оскільки досудове слідство може проходити досить довго, а позивачі бажають користуватися своїми земельними ділянками та мають право на відшкодування збитків, які вони понесли внаслідок злочинної господарської діяльності відповідача, позивачі вимушені звернутися до суду з зазначеним позовом.

Вказує, що розмір втраченої вигоди спричиненої позивачам загалом складає 752901 грн., тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 588810,83 грн. упущеної вигоди, на користь позивача ОСОБА_4 164090,49 грн. упущеної вигоди, а також моральну шкоду в розмірі по 50000,00 грн. кожному позивачу.

Ухвалою судді від 07 грудня 2021 року позовна заява прийнята судом до розгляду та призначене підготовче засідання (а.с. 35).

17.01.2022 представник відповідача ТОВ «Агрофірма Родина» - Колісниченко Є.Ю. надав відзив, в якому зазначив, що дійсно, до 2008 року земельні ділянки, що належать позивачам, знаходилися в оренді у ТОВ АФ «Родина», але, відповідно до акту про передачу та прийом земельних часток (паїв) в натурі від 24.10.2008, за згодою власників земельних ділянок, ТОВ АФ «Родина» передало, а СВК «Інгулець» прийняло земельні частки (паї), в тому числі і земельні ділянки позивачів. Вказує, що станом на 01.02.2011 спірні земельні ділянки знаходились також в оренді у СВК «Інгулець», що підтверджується актом звірки від 01.02.2011, погодженого сільським головою Чкалівської сільської ради Криворізького району 14.02.2011.

Також зазначає, що будь-яких доказів того, що відповідач ТОВ «Агрофірма Родина» здійснювало господарську діяльність на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позивачами не надано, в позовній заяві відсутні докази неправомірної поведінки відповідача а також, що позивачі вживали заходів щодо одержання ними доходів, які вони визначають як упущена вигода.

Щодо вимог позивачів про стягнення моральної шкоди, вказував, що ТОВ «Агрофірма Родина» не завдавала та не могла завдати позивачам моральної шкоди , так як не здійснювала неправомірних дій відносно позивачів. Крім того, позивачами не зазначено в чому саме полягає завдана їм моральна шкода.

Вказує, що позовні вимоги позивачів щодо стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди є неправомірними, а тому у задоволені позовних вимог просив відмовити (а.с.40-41).

01 серпня 2022 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.98).

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 правом на безпосередню участь в судовому засіданні не скористалася.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма «Родина» - Колісниченко Є.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи СВК «Інгулець» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. (а.с. 54, 58,151).

Вислухавши думку присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування вимог та на підтвердження заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.11.2018 року, посвідчених державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори, зареєстрованих в реєстрі за № 1777 та № 1778, належать земельні ділянки площею 4,4970 га з кадастровим номером 1221887700:01:059:0974, та площею 4,5150 га з кадастровим номером 1221887700:01:059:0973, розташовані на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, які він успадкував після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25-27, 28-31).

Також ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 103244, виданого 22.10.2001 Чкаловською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, належить земельна ділянка площею 4,515 га, кадастровий номер 1221887700:07:000:0904, розташована на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 31-32).

Позивачу ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 103242, виданого 22.10.2001 року Чкаловською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, належить земельна ділянка площею 4,516 га, кадастровий номер 1221887700:07:001:0906 (а.с. 34).

Згідно акту про передачу та прийом земельних часток (паїв) в натурі від 24 жовтня 2008 року спірні земельні ділянки були передані за згодою власників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , СВК «Інгулець» (а.с 42).

Актом звірки земельних ділянок, як знаходилися в оренді ТОВ «Агрофірми Родина» і були передані, або отримані згідно актів прийому-передачі на 01.02.2011 року, погодженого 14.02.2011 року сільським головою Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (43-44), підтверджується що спірні земельні ділянки знаходилися в оренді у СВК «Інгулець».

Як вказували в позовній заяві позивачі та стверджував в судовому засіданні їх представник, в теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не мають укладених договорів оренди земельних ділянок з ТОВ «Агрофірма Родина», однак з травня 2020 року вони фактично позбавлені можливості користуватися своїми земельними ділянками, оскільки директор ТОВ «Агрофірма Родина» безпідставно здійснює сільськогосподарську діяльність на їх земельних ділянках без дозволу. У зв`язку з чим вони не могли користуватися своїми земельними ділянками та понесли збитки (утрачена вигода), які в загальному розмірі складають 752901 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи позови про відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Наявність обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час позивачі не довели факту самовільного використання відповідачем належних їм земельних ділянок. Згідно пояснень сторін наразі кримінальне провадження порушене на підставі заяви позивачів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч.1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки) не завершене, не встановлено осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушення (а.с. 9-12).

Пояснення свідка ОСОБА_7 допитаного в судовому засіданні, суд не може прийняти до уваги як підтвердження самовільного заволодіння відповідачем земельними ділянками, оскільки з них вбачається тільки наявність конфлікту між директором ТОВ «Агрофірма Родина» та позивачами ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

На підтвердження розміру збитків у вигляді упущеної вигоди позивачі в позовній заяві посилалися на те, що розрахунок робився на підставі середньої врожайності в Україні, та середньої ціни на пшеницю, таким чином позивач ОСОБА_1 визначив розмір майнової шкоди (упущеної вигоди), яка становить 588810,83 грн, з розрахунку 13,527 га (розмір його земельних ділянок загалом), середня врожайність 53,6 центнери з 1га, тобто 725,9472 ц х на середню вартість пшениці за тону 8121 грн.. По аналогічним розрахункам позивачу ОСОБА_4 розрахована сума упущеної вигоди, яка склала 164090,49 грн. Однак, зазначений розрахунок не може бути прийнятий до уваги судом оскільки позивачами не надано відповідного акту про розмір спричиненої їм збитків відповідачем, визначених відповідними комісіями, який затверджено органами, які створили ці комісії.

Отже, наданий позивачами розрахунок з визначення розміру збитків не дає підстав для висновку про доведеність позивачами завданих їм збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц (провадження № 61-4112св18), від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц (провадження № 61-10447св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17 (провадження № 61-39901св18), від 21 липня 2021року у справі № 349/710/17(провадження №61-6814св19).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачами не надано доказів самовільного заволодіння ТОВ «Агрофірма Родина» земельними ділянками позивачів та здійснення на них господарської діяльності, що спричинило позивачам збитки, а також того, що упущена вигода не є абстрактною, а дійсно була б отримана ними, таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь моральної шкоди в розмірі по 50000,00 грн. кожному, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні позивачами не доведено, що відповідачем їм завдана моральна шкода, не зазначено в чому саме вона полягає, характер страждань, які були їм спричинені відповідачем, тому позов в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволені позовних вимог позивачам відмовлено, то з відповідача на користь позивачів не підлягає стягненню судовий збір, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сільськогосподарський кооператив «Інгулець», про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2023.

Суддя Г.Г. Строгова