Постанова

від 08.06.2023 по справі 911/1014/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/1014/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.06.2023:

прокурор: Гущесова О.В.

від позивача: Синяченко В.П.

від відповідача: не з`явився;

третя особа-1: Фляшовський В.А.

третя особа-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.02.2022 (повний текст підписано 06.04.2022)

у справі № 911/1014/20 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна галявина"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

про витребування майна (приміщень) з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради (Рада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна галявина" (ТОВ "Сонячна галявина", відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (третя особа-1) та ОСОБА_2 (третя особа-2) про витребування з чужого незаконного володіння приміщень, а саме майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також комплексу нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 5 180 250 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірне майно (нежитлові приміщення) вибуло з державної власності з порушенням норм чинного законодавства, поза волею її розпорядника - Бориспільської районної ради, і перебуває у незаконному володінні ТОВ "Сонячна Галявина", а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина"

Прокурором пропущений строк позовної давності, з огляду на те, що позивач був достовірно обізнаний про перебування спірних приміщень у власності відповідача з 27.01.2017, оскільки це заявлялось учасниками справи № 19/028-10/13, проте, позовна заява подана 22.04.2020, тобто, з порушенням строку, встановленого статтею 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 дійшла висновку, що, з огляду на принцип непорушності права володіння майном, початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника, при цьому, суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладення надалі договору купівлі-продажу відповідного майна, тобто, оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі № 19/028-10/13 у 2010 році, очевидно, що у даній справі сплинув строк позовної давності.

Аргументи прокурора відносно того, що у справі № 19/028-10/13 встановлені обставини незаконного вибуття з власності позивача спірних приміщень підлягають відхиленню, з огляду на те, що відповідач, як власник майна, не був учасником справи № 19/028-10/13, тобто, обставини у тій справі не мають юридичних наслідків для учасників справи № 911/1014/20.

Крім того, задоволенню позовної вимоги про витребування майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, має передувати задоволення судом позовної вимоги про визнання недійсним правочину, внаслідок якого нерухоме майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, проте, прокурором такої вимоги не заявлено, тобто, враховуючи те, що відповідач не був учасником справи № 19/028-10/13, очевидно, що прокурору необхідно довести факт незаконного вибуття майна без волі власника або особи, якій він передав майно.

Ні прокурором, ні позивачем не доведено, в установленому законом порядку, що власником спірних будівель є чи була коли-небудь саме Бориспільська районна рада, оскільки до матеріалів справи не додано жодного документу на підтвердження зазначеної позиції, оскільки право власності на об`єкти нерухомого майна з 1993 року і по сьогоднішній день підлягає державній реєстрації, чого зроблено не було, отже, позивачем не доведена наявність у нього права на спірне нерухоме майно.

Також відповідач зазначає, що позивачем не доведений факт об`єднання окремих об`єктів нерухомого майна будь-якими документами, не доведений факт того, що нерухоме майно, про яке йдеться у справі № 19/028-10/13, є майном, яке належить відповідачу, з огляду на різні характеристики, тобто, прокурором обраний невірний спосіб захисту, з огляду на те, що у разі, якщо майно, яке вибуло із власності позивача, було перероблене, належним способом захисту може бути не витребування переробленої речі, а зобов`язально-правовий спосіб захисту.

Відносно висновків Верховного Суду у справі № 911/1014/20 у постанові від 17.11.2020 зазначено таке.

Обраний спосіб втручання у право власності відповідача є незаконним, з огляду на те, що, починаючи з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ, судове рішення про витребування майна не є підставою для державної реєстрації прав, оскільки таке рішення не стосується набуття, зміни або припинення права власності та, з огляду на те, що позивач не надав документів, які підтверджують право власності на спірне майно, очевидно, що вимоги про витребування майна є незаконними.

Прокурором не зазначено та не обгрунтовано, який саме суспільний інтерес захищається внаслідок втручання у право власності відповідача, а також, за відсутності достатніх та обґрунтованих доказів, які б підтвердили здійснення захисту відповідних інтересів належним чином, втручання у права відповідача не може вважатися таким, що переслідує легітимну мету, тобто, є виправданим.

Крім того, заходи втручання є непропорційними для відповідача, з огляду на те, що частка спірного майна у статутному капіталі товариства складає 24% (5180280,00 грн.), а відповідач є добросовісним набувачем майна, оскільки, станом на дату передачі майна до статутного капіталу (акт приймання-передачі від 26.01.2017), третя особа була власником майна, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто, у випадку витребування майна, відповідач буде нести надмірний тягар, оскільки відповідач, у випадку зменшення розміру статутного капіталу, зобов`язаний повідомити кредиторів, в порядку статті 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в наслідок чого можливе дострокове припинення або виконання зобов`язань перед кредитором, а, з огляду на те, що механізм витребування майна не передбачає жодних гарантій або компенсацій відшкодувань для останнього власника майна, якого він позбувається, очевидно, що втручання у право власності відповідача не пропорційне визначеній меті втручання.

Відносно документів, що покладені в основу нововиявлених обставин у справі № 19/028-10/13 та на які посилається прокурор, а саме: протокол засідання комісії по оцінці вартості майна підприємства "Бориспільпобутсервіс" від 23 квітня 1996 року, розрахунок вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 01 квітня 1996 року, акт визначення потенційної прибутковості підприємства "Бориспільпобутсервіс", затверджений представництвом Фонду державного майна України 24 квітня 1996 року, розрахунок патенту за будинок підприємства "Бориспільпобутсервіс, відповідач заперечує їх достовірність, з огляду на те, що вони є копією, проте, у матеріалах приватизаційної справи підприємства "Бориспільпобутсервіс", які витребувані ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 у справі № 911/1014/20 - відсутні, що, у свою чергу, свідчить про їх підробку.

До того ж, постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.12.2012, у справі № 4/2609/1060/12 скасовано постанову слідчого слідчого відділу УСБ України в Київській області ст. лейтенанта юстиції ОСОБА_3. про порушення кримінальної справи № 134 за фактом привласнення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" шляхом зловживання службовим становищем чужого майна - об`єктів майнового комплексу за адресою Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1, вчинене в особливо великих розмірах, тобто, за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, з огляду на те, що: "суд не приймає до уваги та не досліджує лист "Щодо прийняття рішення" за реєстровим № 52/22/120 від 25.01.2010 року, як підтвердження законності проведення дослідчої перевірки та заяву голови Бориспільської районної ради Байчаса В.М. про злочин в зв`язку з тим, що зазначені документи були самовільно долучені слідчим ОСОБА_3. до матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи та знаходились в суді, що є кримінально караним діянням".

Також, постановою Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 425/217/17 Вирок Донецького апеляційного суду від 14.07.2020 відносно ОСОБА_3 (якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією усього майна, яке йому належить на праві власності. На підставі статті 54 Кримінального кодексу України позбавлено ОСОБА_3 військового звання майор та за статтею 55 цього Кодексу призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки. Застосовано спеціальну конфіскацію, що полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави 50000 грн.), залишено без зміни, а касаційну скаргу з доповненням захисника Пономаренка О.А. - без задоволення.

Враховуючи вищенаведене і те, що у матеріалах приватизаційної справи відсутні документи, на які посилається прокурор, а дії слідчого ОСОБА_3. (яким завірений спірний пакет документів, що складається виключно з копій) у межах кримінальної справи № 134 за фактом привласнення службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" шляхом зловживання службовим становищем чужого майна - об`єктів майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , вчинене в особливо великих розмірах, тобто, за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, вже визнані судом як кримінально каране діяння і того, що ані прокурором, ані позивачем не надано для огляду оригіналів вищезазначених документів, очевидно, що ці документи є підробленими ОСОБА_3 та не можуть бути доказами у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України.

Отже, прокурором та позивачем жодним чином не підтверджено наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно.

Аргументи ОСОБА_1

Прокурором та позивачем не надано жодного доказу, яким обгрунтовується набуття позивачем права власності на спірне майно, у першу чергу, включення спірного майна до комунальної власності району, а також доказів, які б могли підтвердити аргументи прокурора про те, що спірне майно не увійшло до приватизаційної маси під час приватизації підприємства "Бориспільпобутсервіс".

Крім того, позивач пов`язує вибуття спірного майна із рішеннями виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 377 від 14.04.2009, № 551 від 23.06.2009, договорами міни від 30.07.2009 та від 13.08.2009, рішеннями виконавчого комітету Бориспіслької міської ради від 13.10.2009 № 889 та № 929, проте, ним не зазначено, що у ході приватизації підприємства "Бориспільпобутсервіс" 30.04.1996 між представництвом Фонду державного майна України (продавець) та товариством покупців підприємства "Бориспільпобутсервіс" укладено договір № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно з умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця державне майно цілісного майнового комплексу підприємства, що підтверджується актом приймання-передачі та свідоцтвом про право власності на майно цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" (реєстраційний номер № 7-МП-КВ), що, у свою чергу, свідчить про те, що територіальна громада сіл Бориспільського району, яка представлена Фондом державного майна України, ще у квітні 1996 року надала своє волевиявлення на відчуження цілісного майнового комплексу "Бориспільпобутсервіс" при укладенні відповідного договору купівлі-продажу.

Також третя особа погоджується з аргументами відповідача відносно відсутності у прокурора повноважень на звернення з позовом до суду та пропуску строків позовної давності.

Аргументи ОСОБА_2

15.02.2016 між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики, за умовами якого я передав позичальнику грошові кошти у розмірі 4500000,00 грн. з терміном повернення 15.12.2016, який забезпечено іпотекою спірного нерухомого майна. Оскільки позичальник, у визначений договором строк, грошові кошти не повернув, між сторонами укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.12.2016, в наслідок чого, спірне майно перейшло у власність позикодавця.

ОСОБА_2 стверджував, що спірне майно набуто ним на платній основі, а саме: в якості задоволення його кредиторських вимог та вимог іпотекодержателя за відповідними договорами позики та іпотеки.

У подальшому, спірне нерухоме майно передано ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства з обмеженю відповідальністю "Сонячна Галявина" за ціною 5180280,00 грн. Після виходу зі складу учасників Товариства з обмеженю відповідальністю "Сонячна Галявина", ОСОБА_2 компенсовано (повернуто) вартість частки у статутному капіталі підприємства, у звязку з чим, спірне майно набуте відповідачем також на платній основі. Крім того, під час укладення вищенаведених договорів, жодних відомостей відносно обтяжень спірного майна у державному реєстрі речових прав - не було, тобто, були відстуні підстави вважати, що ОСОБА_1 не мав права розпоряджатися спірним майном на власний розсуд, з огляду на наявність у нього права власності.

Рух справи

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради задоволено повністю; витребувано на користь держави в особі Бориспільської районної ради Київської області з чужого незаконного володіння ТОВ "Сонячна Галявина" комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 5 180 280,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 14.07.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі №911/1014/20 скасовано; справу № 911/1014/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до ТОВ "Сонячна Галявина" про витребування майна (приміщень) з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до ТОВ "Сонячна Галявина". Витребувано на користь держави в особі Бориспільської районної ради Київської області з чужого незаконного володіння ТОВ "Сонячна Галявина" комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 17.01.2023 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 911/1014/20 скасувати, а справу № 911/1014/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- доводи скаржника про те, що апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" - підтвердилися;

- частково підтвердилися доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 30.04.2020 у справі № 908/61/13-г, від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 22.11.2021 у справі № 917/564/21, від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та ненадання правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, внаслідок чого не було встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору;

- доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, визначених у пункті 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки неможливість прибуття відповідача у судове засідання, не є обов`язковою підставою для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції за умови невизнання його явки обов`язковою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 (суддя Саванчук С. О.) у справі № 911/1014/20 у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до ТОВ "Сонячна Галявина" про витребування майна (приміщень) з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що станом на дату звернення прокурора з позовом до суду прокурором та позивачем заявлені вимоги про витребування іншого нерухомого майна, якому присвоєно інші індивідуальні номери, і яке добросовісно набуто ТОВ "Сонячна Галявина", на відміну від того нерухомого майна, що було передане Бориспільській районній раді рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21.12.1993.

Суд зазначив, що втручання прокурора у мирне володіння відповідачем нерухомим майном як новоствореними об`єктами не є законним та не відповідає справедливому балансу. Суд зауважив, що обґрунтуванням суспільного та публічного інтересу у цьому позові визначено неотримання можливої орендної плати від експлуатації спірного нерухомого майна, що свідчить про покладення на відповідача особистого та надмірного тягаря таким витребуванням, оскільки матеріали справи не містять обґрунтування будь-якого "державного інтересу", що виправдовував би позбавлення відповідача його майна. Крім того, суд зазначив, що самі порушення, допущені органами влади при передачі майна у власність у 1996 році, не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі у 2022 році без належного обґрунтування державного інтересу, якщо такі порушення не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самого набувача майна, право власності у якого виникло у 2017 році, тобто, більше, ніж через 20 років з моменту процедури приватизації. При цьому, як зазначив суд, винної протиправної поведінки відповідача щодо набуття майна не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що прокурором та позивачем не доведено законності втручання у мирне володіння майном, наявності суспільного та публічного інтересу та пропорційності втручання (справедливого балансу), що суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, суд зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту; належним способом захисту суд вважав відшкодування вартості спірного нерухомого майна, яке вибуло з власності Бориспільської районної ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі та у додатково поданих поясненнях прокурор стверджує, що в порушення принципів законності, рівності та змагальності сторін, судове рішення у справі ухвалене з грубим порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11, 73-75, 76-80, 81, 86, 91, 236, 238, 316 ГПК України), неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 203, 317-319, 321, 325, 327, 328, 330, 332, 386, 387, 388 ЦК України) й безпідставним незастосуванням до спірних правовідносин положень ст. ст.574, 576, 583, 658, 659, 661 ЦК України, ст. 5-7 Закону України "Про іпотеку", що обмежило право держави в особі Бориспільської районної ради Київської області, як суб`єкта права комунальної власності, на судовий захист порушених інтересів держави й територіальних громад сіл цього району, від імені яких указаний орган місцевого самоврядування здійснює повноваження дійсного власника спірного майна. Крім того, викладені у оскаржуваному рішенні аргументи суду стосовно статусу заявленого до витребування у відповідача спірного нерухомого майна як новостворених об`єктів, та як наслідок, висновки про невірно обраний спосіб захисту, не відповідають встановленим ним дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 277 ГПК України таке судове рішення підлягає скасуванню.

Також, в процесі нового розгляду справи 16.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду прокурором подано додаткові письмові пояснення в обгрунтування доводів апеляційної скарги, в яких зокрема, наголошувалось на наступному.

На момент постановления остаточного рішення у справі № 19/028-10/13 зареєстрованим у ДРП власником спірного нерухомого майна було ТОВ «Сонячна галявина», що і стало підставою для реагування прокурора представницькими заходами з метою остаточного поновлення порушених інтересів держави за викладеними вище фактами шляхом пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388, 400 Цивільного кодексу України, оскільки надмірно тривалий час уповноважений орган місцевого самоврядування - Бориспільська районна рада Київської області всупереч наданим чинним законодавством повноваження щодо захисту інтересів держави за таким захистом самостійно до суду не звернулась, будучи поінформованою про указаний факт порушень в ході забезпечення участі у справі № 19/028-10/13 в якості позивача.

Бориспільська районна рада Київської області була безпосереднім учасником справи № 19/028-10/13 в статусі позивача, в якій прокурор також брав участь, в ході розгляду якої щонайменше з серпня 2018 року остання безумовно вже була обізнана про факт відчуження ОСОБА_1 частини спірних приміщень (які є безпосереднім об`єктом спору у справі № 911/1014/20) на користь ОСОБА_2 , а також про внесення ОСОБА_2 цих приміщень до статутного капіталу ТОВ «Сонячна галявина» та необхідність вжиття додаткових заходів реагування для остаточного поновлення порушених інтересів держави за викладених обставин

При цьому Бориспільською місцевою прокуратурою 20.02.2020 на адресу Бориспільської районної ради скеровано лист № 34-671вих20, в абзаці першому констатовано, що цією прокуратурою вживаються заходи представницького характеру в інтересах держави в особі Бориспільської селищної ради щодо витребування з чужого незаконного володіння відповідачем комплексу нежитлових приміщень з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1154836032105 та майнового комплексу з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1155012832105; викладено відомі з серпня 2018 року усім учасникам господарської справи № 19/028-10/13 факти та обставини вибуття в ході судового розгляду цієї справи спірного комунального майна на користь ТОВ «Сонячна галявина»; наголошено на необхідності додаткового реагування для повернення з чужого незаконного володіння вказаних приміщень та поставлено питання про стан вжиття останньою самостійно заходів щодо витребування у останнього володільця - ТОВ «Сонячна галявина» спірних приміщень та причини нереагування; в останньому абзаці листа зазначено про наміри місцевої прокуратури звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Райради в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у разі інформування органом місцевого самоврядування про їх невжиття самостійно.

У відповідь 04.03.2020 отримано лист Бориспільською районної ради від 03.03.2020 № 1-17/66, зі змісту якого вбачається, що районною радою станом на березень 2020 не вжито жодних заходів щодо фактичного повернення спірного майна у комунальну власність від останнього його володільця. Натомість, у цьому листі районна рада висловила прохання до місцевої прокуратури про звернення саме органів прокуратури до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах.

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, бо Бориспільська районна рада цього не зробила. До позовної заяви долучено лист від 20.02.2020 № 34-671вих20 та лист Бориспільською районної ради від 03.03.2020 № 1-17/66, в якому остання виявила бездіяльність та навпаки клопотала про реагування за викладеним фактом саме прокурором. Це дозволило прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї районної ради. Остання наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила. Вважала позовні вимоги обґрунтованими та такими, які слід задовольнити. З огляду на вказане прокурор обґрунтував неналежне здійснення Бориспільською районною радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їхнього представництва ним самим.

Пред`являючи позов у справі № 911/1014/20, прокурор виконав вимоги матеріального та процесуального закону й належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, оскільки визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Заявляючи про сплив позовної давності, відповідач не надав доказів, не зазначив про об`єктивні факти, які б свідчили про наявність обставин, з якими закон пов`язує початок перебігу строку позовної давності, а саме щодо обізнаності позивача про порушення його прав з 27.01.2017. Так, Райрада не була стороною спірних правочинів, на підставі яких здійснено реєстраційні дії на користь ТОВ «Сонячна галявина», водночас будь- яких інших доказів поінформованості останньої про перехід права власності на спірне майно до товариства у ході судового розгляду справи № 19/028-10/13 чи іншим способом, як то ознайомлення з даними ДРП раніше, ніж постановления господарським судом Київської області ухвал від 07.08.2018 та 20.09.2018, не надано.

Крім того, 14.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду прокурором подано для долучення до матеріалів справи додаткових документів: оригінал заяви про зміну предмету позову, заміну відповідача та третіх осіб від 25.07.2018 № 34-9744;

- копія ухвали від 07.11.2017 у справі № 359/8746/17;

- засвідчені копії протоколу тимчасового доступу до документів з описом вилученого від 27.11.2017 в рамках кримінального провадження № 42017111100000283 від 01.11.2017;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42017111100000283.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячна галявина" у відзивах на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач посилався на те, що:

- у даному спорі стверджуване позивачем порушення прав держави слід кваліфікувати, як наслідок сукупності дій державних органів, які не впроваджували або не дотримувалися своїх власних процедур, і як наслідок не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. В контексті даного спору, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- відповідач позбавлений можливості в повному обсязі давати оцінку чи коментувати події (процедуру приватизації), які мали місце 26 років тому і в яких жодним чином не брав участі відповідач, і матеріали приватизаційної справи не містять жодних даних про те, що приватизація відбувалась без нерухомого майна; навпаки, матеріали приватизаційної справи підтверджують, що в процесі приватизації покупцем було придбано цілісний майновий комплекс;

- обраний спосіб втручання у право власності відповідача не відповідає критерію законності;

- позивач, звертаючись до суду із позовом не надав документів, які підтверджують право власності на спірне майно, у зв`язку із чим не латний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами;

- позивачем не надано доказів реєстрації права власності на спірне майно в період з 12.12.1993 р. (стверджувана дата набуття права) по 14.04.2009 року (стверджувана дата вибуття майна із володіння);

- за відсутності у позивача документа, що підтверджує траво власності на майно, за відсутності документів, що підтверджують державну реєстрацію відповідного права, втручання позивача у право власності відповідача не може вважатися таким, що ґрунтується на національному законі, оскільки не дає правових підстав для державної реєстрації прав позивача на спірне майно;

- незаконне втручання у право власності відповідача вже мало місце при розгляді справи №19/028-10/13, яка була розглянута без залучення відповідача, у зв`язку із чим відповідач вважає, що наслідки такого незаконного втручання, що полягають у наданні державі процесуальних переваг і формі звільнення від доказування не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору. Тому суд першої інстанції цілком об`єктивно зазначив, що судові рішення по справі № 19/028-10/13 не є преюдиційними по відношенню до відповідача у цій справі;

- суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що станом на дату звернення з позовом до суду, прокурором та позивачем заявлене до внтребування зовсім інше нерухоме майно (яке було перероблене, видозмінене та видозмінене у цілісні майнові комплекси, тобто, новостворені об`єкти нерухомого майна що підтверджується відмінністю технічних ознак, площею, адресою розташування тощо) та яким присвоєно зовсім інші індивідуальні номери (реєстраційні номери): № 1154836032105 - 1092,3 кв.м - м. Бориспіль, АДРЕСА_1-В, № 1155012832105 - 829,2 кв.м - м. Бориспіль, АДРЕСА_1-Б), яке добросовісно набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина»), на відміну від того нерухомого майна, що було передане Бориспільській районній раді рішенням Київської власної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року;

- наданими позивачем матеріалами технічної інвентаризації підтверджується, що станом на 2006, 2009 та 2012 роки будівлі або окремі приміщення із заявленими позивачем площами фактично не існують, а існують будівлі та приміщення і зовсім іншими технічними характеристиками;

- механізм витребування майна не передбачає будь-яких гарантій, компенсацій відшкодувань для останнього власника майна, якого він позбувається;

- втручання у право власності відповідача у даній справі не може вважатися пропорційним, оскільки внаслідок такого втручання на відповідача покладаються обов`язки та правові наслідки визначені Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідач позбавляється права власності на майно і, при цьому, не може претендувати на будь-яку гарантію чи компенсацію, зв`язку із відсутністю відповідних правових механізмів у вітчизняному законодавстві;

- відповідач наголошує на тому, що втручання у право власності здійснюється не безпосередньо особою, яка вважає себе власником, а прокурором в інтересах держави;

- до позовної заяви керівника прокуратури долучено лист Бориспільської районної ради від 03.03.2020 № 1-1/66, лист Бориспільської місцевої прокуратури від 20.02.2020 № 34-671 вих-20, однак відсутнє повідомлення у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Бориспільської районної ради про звернення до суду в її інтересах, а лист Бориспільської місцевої прокуратури від 20.02.2020 Ліг 34-671 вих-20 не можна розцінювати як повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки цей лист фактично є запитом про надання інформації на адресу прокуратури;

- Бориспільська районна рада Київської області жодним чином не обмежена в реалізації процесуальних прав та захисті інтересів держави шляхом само представництва;

- прокурором не зазначено та не обгрунтовано, який саме суспільний інтерес захищається внаслідок втручання у право власності позивача, а також відсутність достатніх та обгрунтованих доказів, які б підтвердили здійснення захисту відповідних інтересів належним чином, втручання у права позивача не може вважатися таким, що переслідує легітимну мету, тобто є виправданим;

- у разі встановлення судом наявності правових підстав витребування майна від добросовісного набувача відповідно до ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, у даному спорі мають бути застосовані положення статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з якою сплив позовної давності є підставою для відмови у позові

- не досліджено природу договору купівлі - продажу патенту на право оренди.

Також, відповідач зазначав, що прокурор міг та повинен був дізнатися про факт вибуття майна з 11.12.2009, а не після реєстрації права власності відповідача на спірне майно. Крім того, відповідач зазначав, що апеляційна скарга підлягала поверненню особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені прокуратури, не додала до апеляційної скарги довіреності, копії посвідчення чи іншого документа, що посвідчує повноваження на підписання скарги.

Короткий зміст пояснень інших учасників справи

16.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Бориспільської районної ради Київської області надійшли письмові пояснення по суті спору та апеляційної скарги, в яких позивач підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач посилався на те, що:

- Бориспільською місцевою прокуратурою на адресу Бориспільської районної ради надсилалось звернення №34-671вих20 від 20.02.2020 року про вжиття заходів щодо повернення з чужого незаконного володіння спірно майна (нежитлових приміщень);

- Бориспільською районною радою на адресу керівника Бориспільської місцевої прокуратури надіслано лист №1-17/66 від 03.03.2020 року з проханням розглянути можливість звернення до Господарського суду в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради з позовом про витребування майна територіальної громади з чужого незаконного володіння;

- судами також було встановлено невжиття Бориспільською районною радою будь-яких заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, повернення майна та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави;

- Бориспільською районною радою не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави, тому, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з даним позовом до суду прокурором дотримано.

Додатково позивач стосовно строку позовної давності посилався на те, що:

- Бориспільська районна рада в силу своїх повноважень та функцій не могла бути та не була присутня при вирішенні питання про передачу спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Сонячна галявина» та при підписанні відповідного акту прийому-передачі. Про те, що спірне майно повторно відчужено на користь ТОВ «Сонячна Галявина» позивачу стало відомо під час розгляду справи №19/028-10/13, зокрема з 29.07.2019 - винесення постанови Північним апеляційним господарським судом про залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2018 за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами;

- на момент відчуження ОСОБА_2 спірного майна, в реєстрі речових прав на нерухоме майно Бориспільська районна рада не значилась власником такого майна, тому не могла знати про факт відчуження спірного майна;

- відчуження ОСОБА_5 спірного майна на користь ТОВ «Сонячна галявина» передувало об`єднання спірного майна, яке призвело до утворення нових об`єктів нерухомого майна, присвоєння нових ідентифікаційних номерів об`єктів нерухомого майна, зміни площ, адрес та назв об`єктів;

- 25.01.2017 в результаті об`єднання будинку побуту (реєстраційний номер 34355532105), пральні самообслуговування (реєстраційний номер 34491232105) та будівлі трансформаторної підстанцій (реєстраційний номер 34574332105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-6 та являє собою майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105); 25.01.2017 шляхом об`єднання підвального приміщення 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 270,0 кв.м., приміщення 1, літ. А- IV (реєстраційний номер 34715332105); приміщення першого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 285,1 кв.м., приміщення 3, літ. А- IV (реєстраційний номер 34909932105); приміщення другого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 269,4 кв.м., приміщення 5, літ. А- IV (реєстраційний номер 34980332105); приміщення третього поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 267,8 кв.м., приміщення 7, літ. IV (реєстраційний номер 35031132105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в та являє собою комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), загальною площею 1 092,30 кв.м. Вказаний факт також підтверджує обставину неможливості Бориспільської районної ради знати про відчуження вказаного майна, зокрема у справі № 19/028-10/13, були будинок побуту (реєстраційний номер 34355532105), пральня самообслуговування (реєстраційний номер 34491232105) будівля трансформаторної підстанції! (реєстраційний номер 34574332105), підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 270,0 кв.м., приміщення 1, літ. A-IV (реєстраційний номер 34715332105); приміщення першого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 285,1 кв.м., приміщення 3, літ. A-IV (реєстраційний номер 34909932105); приміщення другого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 269,4 кв.м., приміщення 5, літ. A-IV (реєстраційний номер 34980332105); приміщення третього поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 267,8 кв.м., приміщення 7, літ. IV (реєстраційний номер 35031132105), які також на час відчуження спірного майна ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сонячна галявина» не були у власності Бориспільської районної ради;

- з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №914/3224/16 та фактичних обставин у даній справі, строк позовної давності для витребування у комунальну власність майна - комплексу нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1- в, а також майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від останнього набувача (ТОВ «Сонячна Галявина») переривався вирішенням судового спору у справі №19/028-10/13, в якій, рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2018 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року, в частині витребування спірного майна у комунальну власність, залишені без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року;

- щодо неможливості залучення до участі у справі №19/028-10/13 під час перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами ТОВ «Сонячна Галявина» та зміни суб`єктного складу учасників справ зазначено в п.п 10.26- 10.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13;

- з позовом про витребування спірних приміщень прокурор звернувся в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради в межах строку позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, для розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2023 справу №911/1014/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., призначено до розгляду справу № 911/1014/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 в судовому засіданні з викликом учасників справи на 16.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.04.2023.

20.04.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 10.04.2023 по 05.05.2023 включно у відпустці судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.05.2023 по 12.05.2023 та 15.05.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 призначено до розгляду справу № 911/1014/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 в судовому засіданні з викликом учасників справи на 08.06.2023. Доведено до відома учасників, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.06.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.06.2023 підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, оскаржуване рішення просили скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Представник третьої особи1 в судовому засіданні 08.06.2023 надав пояснення по суті спору , в яких наголошував на необгрунтованості позову прокурора.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 08.06.2023 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

02.06.2023 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що представник відповідача перебуває у відпустці.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, а тому заявлене клопотання про відкладення розгляду справи судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне.

Третя особа 2, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка третіх осіб та представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2018 року у справі №19/028-10/13, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року, за наслідками перегляду рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2010 року за нововиявленими обставинами, позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області задоволено повністю:

- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №377 від 14.04.2009 року "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_1";

- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №551 від 23.06.2009 "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс";

- визнано недійсним договір міни від 30.07.2009, укладений між ТОВ "Бориспільпобутсервіс" та ОСОБА_1 , щодо об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , №3, №5, №7, 79-б, 79-г, 79-д;

- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №929 від 13.10.2009 року "Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою м. Бориспіль, АДРЕСА_1";

- визнано недійсним договір міни від 13.08.2009, укладений між ТОВ "Бориспільпобутсервіс" та Бориспільською міською радою, щодо об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в, №2, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ;

- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №889 від 13.10.2009 року "Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ";

- визнано право власності за територіальною громадою сіл Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради на наступні приміщення: будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням площею 2702,9 кв.м.; будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв.м.; пральню самообслуговування, площею 112,3 кв.м.; трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувано на користь Бориспільської районної ради з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Бориспільської міської ради наступні приміщення: будинок побуту 4-х поверховий з підвальним приміщенням площею 2702,9 кв.м.; будинок побуту 2-х поверховий, площею 693,3 кв.м.; пральню самообслуговування, площею 112,3 кв.м.; трансформаторну підстанцію, площею 23,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що спірні приміщення (будівлі) Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутових послуг "Бориспільпобутсервіс", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1-б, в, г, д, у м. Бориспіль, не увійшли до складу майна, що перейшло у власність шляхом приватизації товариства покупців, членів трудового колективу підприємства послуг "Бориспільпобутсервіс" на підставі договору №5 купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.04.1996 р., укладеного між товариством покупців, членів трудового колективу підприємства "Бориспільпобутсервіс" та представництвом в Бориспільському районі РВ ФДМУ по Київській області, з відання Бориспільської районної ради не вибували та залишились у комунальній власності територіальної громади сіл Бориспільського району, а тому, у ТОВ "Бориспільпобутсервіс" не було майнових передумов та підстав для оформлення права власності на вказані спірні приміщення (будівлі), а у комунального підприємства "Бориспільське бюро технічної інвентаризації" та виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області були відсутні будь-які правові підстави для оформлення права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" з видачею свідоцтв про право власності на нерухоме майно - приміщення (будівлі), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1-б, в, г, д, у м. Бориспіль.

З огляду на встановлене, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №377 від 14.04.2009 року "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_1" та № 551 від 23.06.2009 р. "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс", на підставі яких у товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" виникло право власності на спірні приміщення (будівлі), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1-б, в, г, д, у м. Бориспіль, були прийняті виконавчим комітетом Бориспільської міської ради із порушенням положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", та інших нормативно-правових актів України, що в свою чергу призвело до протиправного позбавлення права власності територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області на вказані приміщення (будівлі), та до відчуження вказаних приміщень (будівель) особою, що не мала відповідних повноважень, а саме,ТОВ "Бориспільпобутсервіс", на користь ОСОБА_1 та Бориспільської міської ради на підставі договору міни від 30.07.2009 року та договору міни від 13.08.2009 року відповідно, і вказані правочини суперечать положенням Цивільного кодексу України, а саме, ст. 203 ЦК України, в редакції, що діяла на момент вчинення правочину, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншим нормативно-правовим актам, що є підставою для визнання їх дійсними.

Крім того, задоволено похідні позовні вимоги прокурора в інтересах Бориспільської районної ради Бориспільської міської ради про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №929 від 13.10.2009 року "Про оформлення права власності громадянину ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_1" та №889 від 13.10.2009 року "Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ".

Так, прокурор зазначає, що враховуючи встановлені обставини, спірні приміщення (будівлі), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вибули з комунальної власності Бориспільського району Київської області всупереч чинному законодавству України та волі територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради. Таким чином, під час розгляду судами справи №19/028-10/13 встановлено, що дійсним власником вказаних приміщень є Бориспільська районна рада, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, даний факт має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Однак, в подальшому, не зважаючи на те, що дійсним власником вказаних приміщень є Бориспільська районна рада та стосовно спірних приміщень тривав судовий розгляд, відповідачем у справі №19/028-10/13 - ФОП ОСОБА_1. скасовано державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та відчужено на користь третіх осіб спірні об`єкти нерухомого майна.

12.12.2016 між ОСОБА_1 (третя особа 1) та ОСОБА_2 (третя особа 2) укладено договори іпотеки, зареєстровані в реєстрі:

за №942, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано двоповерховий будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34355532105);

за №938, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 3-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35031132105);

за №932, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано одноповерхову будівлю-пральню самообслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34491232105);

за №934, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 2-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34980332105);

за №940, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано приміщення 1-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34909932105);

за №936, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34715332105);

за №930, відповідно до якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано будівлю трансформаторної підстанції, літера Р, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34574332105), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, які додано до даної заяви.

29.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстровані в реєстрі:

за №977, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на двоповерховий будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34355532105);

за №974, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на будівлю трансформаторної підстанції, літера Р, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34574332105);

за №975, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на одноповерхову будівлю - пральню самообслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34491232105);

за №980, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 3-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35031132105);

за №979, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 2-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34980332105);

за №976, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на приміщення 1-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34909932105);

за №978, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право власності на підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34715332105), що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру прав, які додано до позовної заяви.

Прокурор зазначав у позові, що вказані об`єкти ОСОБА_2 об`єднано та змінено їх площу у правовстановлюючих документах, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Зокрема, 25.01.2017 в результаті об`єднання будинку побуту, А-ІІ, загальною площею 693,3 кв.м. (реєстраційний номер 34355532105), пральні самообслуговування, П, загальною площею, 112,3 кв.м. (реєстраційний номер 34491232105), будівлі трансформаторної підстанції, Р, загальною площею 23,6 кв.м. (реєстраційний номер 34574332105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є майновим комплексом (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), загальною площею 829, 2 кв. м.

Крім того, 25.01.2017 шляхом об`єднання підвального приміщення 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 270,0 кв.м., приміщення 1, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34715332105); приміщення першого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 285,1 кв.м., приміщення 3, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34909932105); приміщення другого поверху 4-хповерхового будинку побуту, загальною площею 269,4 кв.м., приміщення 5, літ. A-IV (реєстраційний номер 34980332105); приміщення третього поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 267,8 кв.м., приміщення 7, літ. IV (реєстраційний номер 35031132105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є комплексом нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), загальною площею 1092,30 кв.м.

На підставі акту приймання-передачі майна №2 від 26.01.2017, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Сонячна Галявина", ОСОБА_2 передано до статутного капіталу ТОВ "Сонячна Галявина", комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в, а також, майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б, про що, 27.01.2016 державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Дахно А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 33599458 від 27.01.2017 та 33600196 від 27.01.2017, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додано до матеріалів справи.

Прокурор в обгрунутванян позову зазначав, що кінцевим власником спірних приміщень є ТОВ "Сонячна Галявина", за яким зареєстровано право приватної власності на майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б, а також, на комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в. Вказані приміщення не є об`єктами житлової забудови. Тому, на думку прокурора, вказані об`єкти нерухомого майна підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння у зв`язку із чим прокурор звернувся до суду з даним віндикаційним позовом в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України.

В свою чергу, з посиланням на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного у даній справі рішення врахував та виходив з наступного:

- Великою Палатою на підставі долучених документів зроблено висновок, що рішення виконкому Міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами 1, 2 і 3, договорів міни, укладеними між цими відповідачами стосовно спірного майна, є такими, що не відповідають закону, з огляду на те, що Бориспільська міська рада не мала права приймати жодних рішень відносно спірного нерухомого майна, з огляду на те, воно на праві власності належить Бориспільській сільській раді на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року "Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари", а документи, які стали нововиявленою обставиною у справі підтверджують той факт, що спірне нерухоме майно не увійшло в приватизаційну масу підприємства "Бориспільпобутсервіс";

- Велика Палата Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц;

- аргументи прокурора та позивача відносно встановлення преюдиційних фактів у справі № 19/028-10/13, в частині того, що спірне нерухоме майно на праві власності належить Бориспільській сільській раді на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року "Про перелік об`єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари" та не було приватизоване товариством покупців підприємства "Бориспільпобутсервіс", жодним чином не можуть застосовуватись до Товариства з обмеженою відповідальності "Сонячна галявина", оскільки воно не було стороною даної справи.

Оцінюючи доводи сторін про наявність у Бориспільської районної ради права власності на спірне нерухоме майно і того факту, що воно не увійшло у приватизаційну масу державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутового обслуговування населення "Бориспільпобутсервіс", суд першої інстанції, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що приватизація товариством покупців трудового колективу підприємства "Бориспільпобутсервіс" державного майна цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" відбулась без нерухомого майна, а право власності територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Райради на спірне майно підтверджується правовстановлюючим документом - рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року та іншими документами у сукупності, а саме: договором №5 купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.04.1996, актом прийому-передачі приватизованого майна від 04.09.2000, договором купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.1996, тобто, виконавчий комітет Бориспільської ради №377 від 14.04.2009 без належних правових підстав прийняв рішення "Про оформлення права власності товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, отже, Бориспільська районна рада на законних підставах має право на витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

На виконання вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 14.07.2021 у справі № 911/1014/20 про необхідність дослідження питання відповідності заходу втручання у право сторони на мирне володіння майном трьом критеріям сумісності такого втручання із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є добросовісним набувачем з огляду на обставини та поведінку, за якими майно набувалось у власність.

Зазначений висновок суду мотивований тим, що за результатами всіх вищенаведених у мотивувальній частині рішення актів та правочинів (рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 377 від 14.04.2009; рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 551 від 23.06.2009; договору міни від 30.07.2009, укладеного між ТОВ "Бориспільпобутсервіс" та ОСОБА_1 ; рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 929 від 13.10.2009; рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 889 від 13.10.2009; договору міни від 13.08.2009, укладеного між ТОВ "Бориспільпобутсервіс" та Бориспільською міською радою, договорів іпотеки від 12.12.2016; договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.12.2016; об`єднання вказаних об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого змінено їх площу, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; акта приймання-передачі майна № 2 від 26.01.2017, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Сонячна Галявина" - ОСОБА_2 ) і того, що станом на дату підписання акта приймання-передачі майна № 2 від 26.01.2017, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості відносно будь-яких обтяжень відносно спірного нерухомого майна, а власником майна зазначено ОСОБА_2 .

Відносно законності втручання, суспільного та публічного інтересу та пропорційності втручання (справедливого балансу), суд першої інстанції виходив з наступного:

- станом на дату звернення з позовом до суду, прокурором та позивачем заявлене до витребування зовсім інше нерухоме майно (яке було перероблене, видозмінене та об`єднане у цілісні майнові комплекси, тобто, новостворені об`єкти нерухомого майна (що підтверджується відмінністю технічних ознак, площею, адресою розташування тощо) та яким присвоєно зовсім інші індивідуальні номери (реєстраційні номери): № 1154836032105 - 1092,3 кв.м. - м. Бориспіль, АДРЕСА_1-В, № 1155012832105 - 829,2 кв.м. - АДРЕСА_2 ), яке добросовісно набуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина"), на відміну від того нерухомого майна, що було передане Бориспільській районній раді рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року;

- втручання прокурора у мирне володіння відповідачем нерухомим майном як новоствореними об`єктами, що розташовані за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_1, буд. 79-Б, 79-В - не є законним та не відповідає справедливому балансу (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"), щодо того, що вилучення майна можливе без компенсації тільки за виняткових обставин ("Літґоу та інші проти Сполученого Королівства", "Скордіно проти Італії"), обґрунтуванням суспільного та публічного інтересу у даному позові визначено неотримання можливої орендної плати від експлуатації спірного нерухомого майна, що, в даному випадку, свідчить про покладення на відповідача особистого та надмірного тягаря (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Зважинський проти Польщі", "Брумареску проти Румунії", "Трегубенко проти України") таким витребуванням, оскільки матеріали справи не містять обгрунтування будь-якого "державного інтересу", що виправдовував би позбавлення відповідача його майна;

- самі по собі порушення, що допущені органами влади при передачі майна у власність у 1996 році, не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі у 2022 році без належного обґрунтування державного інтересу (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стретч проти Сполученого Королівства" та "Федоренко проти України"), якщо такі порушення не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самого набувача майна (право власності у якого виникло у 2017 році, тобто, більше, ніж через 20 років з моменту процедури приватизації), а винної протиправної поведінки відповідача щодо набуття майна судом не встановлено;

- враховуючи те, що нерухоме майно, яке на праві власності належить Бориспільській районній раді, станом на дату ухвалення рішення, фактично не існує, оскільки перебуваючи у чужому незаконному володінні створено нові об`єкти (з іншими технічними характеристиками), що знаходяться за іншою адресою, з присвоєнням інших індивідуальних номерів: № 1154836032105, № 1155012832105, а прокурором та позивачем не доведено законності втручання у мирне володіння, не надано доказів будь-якого "державного інтересу", що виправдовував би позбавлення відповідача майна та не дотримано справедливого балансу між таким втручання та визначеною метою, очевидно, що, у випадку задоволення позову у цій справі, буде порушено вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, мотивовано тим, що прокурором та позивачем не доведено законність втручання у мирне володіння, наявність суспільного та публічного інтересу та пропорційності втручання (справедливого балансу), що суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, крім того, обрано неналежний спосіб захисту, належним способом захисту, у даному випадку, є відшкодування вартості спірного нерухомого майна, яке вибуло з власності Бориспільської районної ради.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, питання позовної давності судом першої інстанції не з`ясовувалися.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

21 травня 1997 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно ст. 2 якого місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст. 16 "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент постановления остаточного рішення у справі № 19/028-10/13, зареєстрованим у ДРП власником спірного нерухомого майна було ТОВ «Сонячна галявина», що і стало підставою для реагування прокурора представницькими заходами з метою остаточного поновлення порушених інтересів держави за викладеними вище фактами шляхом пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388, 400 Цивільного кодексу України, оскільки надмірно тривалий час уповноважений орган місцевого самоврядування - Бориспільська районна рада Київської області всупереч наданим чинним законодавством повноваження щодо захисту інтересів держави за таким захистом самостійно до суду не звернулась, будучи поінформованою про указаний факт порушень в ході забезпечення участі у справі № 19/028-10/13 в якості позивача.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Бориспільська районна рада Київської області була безпосереднім учасником справи № 19/028-10/13 в статусі позивача, в якій прокурор також брав участь, в ході розгляду якої вже була обізнана про факт відчуження ОСОБА_1 частини спірних приміщень (які є безпосереднім об`єктом спору у справі № 911/1014/20) на користь ОСОБА_2 , а також про внесення ОСОБА_2 цих приміщень до статутного капіталу ТОВ «Сонячна галявина» та необхідність вжиття додаткових заходів реагування для остаточного поновлення порушених інтересів держави за викладених обставин.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Бориспільською місцевою прокуратурою 20.02.2020 на адресу Бориспільської районної ради скеровано лист № 34-671вих20, в абзаці першому констатовано, що цією прокуратурою вживаються заходи представницького характеру в інтересах держави в особі Бориспільської селищної ради щодо витребування з чужого незаконного володіння відповідачем комплексу нежитлових приміщень з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1154836032105 та майнового комплексу з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1155012832105; викладено відомі з серпня 2018 року усім учасникам господарської справи № 19/028-10/13 факти та обставини вибуття в ході судового розгляду цієї справи спірного комунального майна на користь ТОВ «Сонячна галявина»; наголошено на необхідності додаткового реагування для повернення з чужого незаконного володіння вказаних приміщень та поставлено питання про стан вжиття останньою самостійно заходів щодо витребування у останнього володільця - ТОВ «Сонячна галявина» спірних приміщень та причини нереагування; в останньому абзаці листа зазначено про наміри місцевої прокуратури звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Райради в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у разі інформування органом місцевого самоврядування про їх невжиття самостійно.

У відповідь 04.03.2020 отримано лист Бориспільською районної ради від 03.03.2020 № 1-17/66, зі змісту якого вбачається, що районною радою станом на березень 2020 не вжито жодних заходів щодо фактичного повернення спірного майна у комунальну власність від останнього його володільця. Натомість, у цьому листі районна рада висловила прохання до місцевої прокуратури про звернення саме органів прокуратури до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах.

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього наявні обумовлені законом підстави для звернення до суду, бо Бориспільська районна рада цього не зробила. До позовної заяви долучено лист від 20.02.2020 № 34-671вих20 та лист Бориспільської районної ради від 03.03.2020 № 1-17/66, в якому остання виявила бездіяльність та навпаки клопотала про реагування за викладеним фактом саме прокурором. Це дозволило прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї районної ради. Остання наявність підстав для такого представництва не оскаржила, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила, а також позивач підтримував позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції враховує, що дійсно, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України, проте, в межах даної справи підстави для застосування вказаних приписів процесуального закону, з огляду на вищенаведені обставини - відсутні.

Так, норми абз. 3 ч. 4 ст. 23 та абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» врегульовують різні дії прокурора, які вчиняються для обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в суді.

Так, абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, встановивши порушення інтересів держави, прокурор інформує про нього відповідний орган, надає розумний строк для самостійного вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави, витребовує документи, необхідні для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, інформацію про вжиті органом заходи для захисту порушених інтересів держави.

У свою чергу, абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язує прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Тобто, встановивши у порядку абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор зобов`язаний повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень про подання позову. Надісланням такого повідомлення прокурор констатує факт встановлення сукупності елементів, які зумовлюють необхідність захисту порушених інтересів держави та свідчать про наявність підстав для представництва прокурором, а також про прийняте прокурором рішення щодо звернення з позовом до суду. При цьому нормативне закріплення вимог щодо форми та змісту такого повідомлення про пред`явлення позову відсутнє.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що чинне законодавство не містить заборони одночасного здійснення дій, передбачених абз. 3 та 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що зумовлено унікальністю способів виявлення порушень, конкретними обставинами й фактами їх виявлення, тривалістю обізнаності про порушення інтересів держави та нереагування чи неналежного реагування на них уповноваженими суб`єктами владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 вказав наступне: якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва передбачені абз. 1 ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 91І/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Отже, вищенаведені норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором чи самим уповноваженим органом факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором чи з інших джерел, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

З огляду на викладене, врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 17.01.2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор обґрунтував неналежне здійснення Бориспільською районною радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах і наявність підстави для їхнього представництва ним самим, а пред`являючи позов у справі № 911/1014/20, прокурор виконав вимоги матеріального (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») та процесуального закону (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України) й належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді у цьому спорі, оскільки визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи - не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення у справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що

- предметом позову у справі №911/1014/20 є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння приміщень, а саме: майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б, а також комплексу нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в.

- підставами позову у справі №911/1014/20 визначено ті обставини, що спірне майно (нежитлові приміщення) вибуло з державної власності з порушенням норм чинного законодавства, поза волею її розпорядника - Бориспільської районної ради, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2018 у справі №19/028-10/13, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019, спірне майно перебуває у незаконному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина", а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Такими, що відповідають матеріалам справи, наявним у справі доказам є висновки суду першої інстанції про те, що Бориспільська районна рада на законних підставах має право на витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, оскільки приватизація товариством покупців трудового колективу підприємства "Бориспільпобутсервіс" державного майна цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" відбулась без нерухомого майна, а право власності територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Райради на спірне майно підтверджується правовстановлюючим документом - рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року та іншими документами у сукупності, а саме: договором № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі від 30.04.1996, актом прийому-передачі приватизованого майна від 04.09.2000, договором купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17.05.1996, тобто, виконавчий комітет Бориспільської ради № 377 від 14.04.2009 без належних правових підстав прийняв рішення "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс.

При цьому, вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідну практику ЄСПЛ (зокрема рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Булвес" АД проти Болгарії"), правильно зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Натомість у судовому рішенні, яке оскаржується, суд першої інстанції вказаних обставин (за якими майно було набуте у власність та поведінки особи, з власності якої майно витребовується) не встановив, перерахувавши лише документи, за якими відбувалось відчуження та перехід права власності спірного майна на користь набувачів, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку, що відповідач є добросовісним набувачем.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Судом у справі встановлено, що в ході приватизації державного майна цілісного майнового комплексу підприємства "Бориспільпобутсервіс" виконавчий комітет Бориспільської ради №377 від 14.04.2009 без належних правових підстав прийняв рішення "Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бориспільпобутсервіс" на цілісний майновий комплекс, оскільки спірні будівлі не виступали об`єктами приватизації у складі цілісного майнового комплексу Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутових послуг "Бориспільпобутсервіс", отже втручання шляхом постановлення судового рішення про витребування майна на користь Бориспільської районної ради буде відповідати критерію законності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, відповідно постановлення судового рішення про витребування спірного майна буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу", зокрема такий стосується територіальної громади сіл Бориспільського району.

В той же час втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Принцип "пропорційності", закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування Європейського Суду, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні у справі "Новоселецький проти України" ЄСПЛ наголосив, що у кожній справі в якій іде мова про порушення права власності необхідно перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що національним законодавством не встановлено обов`язку прокурора під час розгляду справи заявляти про надання відповідної компенсації відповідачу, також надання такої компенсації задля дотримання принципу "пропорційності" виходить за межі повноважень суду. При цьому відповідач не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, якою внесено до статутного капіталу майно (що витребовується) про відшкодування збитків.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011 міститься висновок про те, що для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна.

Судова палата у п. 84 вказаної постанови наголосила, що з`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна. Крім цього, у п. 85 цієї ж постанови зазначено, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Так передача права власності на майно, у тому числі за результатами внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, передбачає оформлення акту приймання-передачі майна, отримання відповідних правовстановлюючих документів для реєстрації нерухомих об`єктів за товариством. Отже, відповідач повинен був перевірити документи на майно, яке йому передається до статутного капіталу, міг встановити особу власника майна та вчинити усі дії які від нього вимагалися у межах процедур встановлених законодавством України щодо набуття права власності на майно, в тому числі перевірити наявність судових спорів у відношенні майна (заява про перегляд рішення у справі № 19/028-10/13 за нововиявленими обставинами подана 20.11.2012 до Господарського суду Київської області і на час передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сонячна галявина" перебувала на розгляді в судах).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України (п. 69 постанови Верховного Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011).

Матеріали справи, встановлені під час розгляду справи обставини підтверджують доводи апеляційної скарги прокурора та пояснення позивача щодо наявності об`єктивних, явних і видимих ознак недобросовісності набуття відповідачем спірного майна, зокрема при врахуванні наступного:

- так, ОСОБА_2 , яким внесено майно до статутного капіталу ТОВ "Сонячна галявина", спірні об`єкти нерухомості набуті на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.12.2016, при тому, що договори іпотеки укладені 12.12.2016 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 15.02.2016 (за три дні до настання строку повернення суми позики та зі спливом 10 місяців після укладення договору позики);

- вартість майна переданого в іпотеку і за рахунок якого задоволено вимоги іпотекодержателя за договорами від 29.12.2016 становить 9 085 970 грн. при імовірній сумі боргу в розмірі 4 500 000 грн.;

- спірне майно оформлено у власність ОСОБА_1 за договором міни від 30.07.2009 та договором міни від 13.08.2009 відповідно, тобто в обмін на частку в статутному фонді товариства, засновником якого він був у розмірі 48, 9%;

- у подальшому, не зважаючи на те, що стосовно спірних приміщень тривав судовий розгляд у справі № 19/028-10/13: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. скасовано державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності та відчужено спірні об`єкти нерухомого майна;

- 12.12.2016 між ОСОБА_1 (третя особа-1) та ОСОБА_2 (третя особа-2) укладені договори іпотеки, які зареєстровані у відповідному реєстрі, а саме:

№ 942, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки переданий двоповерховий будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34355532105);

№ 938, згідно з умовами якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передане приміщення 3-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35031132105);

№ 932, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано одноповерхову будівлю - пральню самообслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34491232105);

№ 934, згідно з умовами якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передане приміщення 2-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34980332105);

№ 940, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передане приміщення 1-го поверху 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34909932105);

№ 936, згідно з умовами якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передане підвальне приміщення 4-х поверхового будинку побуту, приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34715332105);

№ 930, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в якості предмета іпотеки передано будівлю трансформаторної підстанції, літера Р, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34574332105);

- у подальшому, 29.12.2016, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені договори про задоволення вимог іпотекодержателя, які зареєстровані у відповідному реєстрі № 977, № 974, № 975, № 980, № 979, № 976, № 978 (підтверджено відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру прав);

- у подальшому, ОСОБА_2 об`єднані вказані об`єкти нерухомого майна та змінена їх площа у правовстановлюючих документах, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна;

- 25.01.2017, у результаті об`єднання будинку побуту, А-ІІ, загальною площею 693,3 кв.м (реєстраційний номер 34355532105), пральні самообслуговування, П, загальною площею, 112,3 кв.м (реєстраційний номер 34491232105), будівлі трансформаторної підстанції, Р, загальною площею 23,6 кв.м (реєстраційний номер 34574332105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1 79-б та є майновим комплексом (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), загальною площею 829, 2 кв.м.

- 25.01.2017, шляхом об`єднання підвального приміщення 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 270,0 кв.м, приміщення 1, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34715332105); приміщення першого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 285,1 кв.м, приміщення 3, літ. А-ІV (реєстраційний номер 34909932105); приміщення другого поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 269,4 кв.м, приміщення 5, літ. A-IV (реєстраційний номер 34980332105); приміщення третього поверху 4-х поверхового будинку побуту, загальною площею 267,8 кв.м, приміщення 7, літ. IV (реєстраційний номер 35031132105) утворено об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є комплексом нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), загальною площею 1092,30 кв.м.;

- і наступного дня, на підставі акта приймання-передачі майна № 2 від 26.01.2017, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина", ОСОБА_2 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Галявина" комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в, а також майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що, 27.01.2016, державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс" Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 33599458 від 27.01.2017 та 33600196 від 27.01.2017, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ідентичність майна, отриманого відповідачем в якості внеску до статутного капіталу - майну, яке вибуло з володіння територіальної громади сіл Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно всі об`єднані 25.01.2017 ОСОБА_2 об`єкти вказуються у відповідних розділах як відомості про складові частини об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 1155012832105 та 1154836032105 з тими ж площами, назвами й характеристиками, що були витребувані у ФОП ОСОБА_1. на користь Бориспільської районної ради у справі №19/028-10/13.

У зв`язку з чим, не відповідають та спростовуються матеріалами справи висновки суду першої інстанції про те, що прокурором та позивачем заявлене до витребування зовсім інше нерухоме майно (яке було перероблене, видозмінене та об`єднане у цілісні майнові комплекси, тобто, новостворені об`єкти нерухомого майна).

Також, посилання і відповідача на те, що станом на дату звернення з позовом до суду, прокурором та позивачем заявлене до витребування зовсім інше нерухоме майно (яке було перероблене, видозмінене та видозмінене у цілісні майнові комплекси, тобто, новостворені об`єкти нерухомого майна що підтверджується відмінністю технічних ознак, площею, адресою розташування тощо) та яким присвоєно зовсім інші індивідуальні номери (реєстраційні номери): № 1154836032105 - 1092,3 кв.м - м. Бориспіль, АДРЕСА_1-В, № 1155012832105 - 829,2 кв.м - АДРЕСА_2 ), яке добросовісно набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина»), на відміну від того нерухомого майна, що було передане Бориспільській районній раді рішенням Київської власної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року, а наданими позивачем матеріалами технічної інвентаризації підтверджується, що станом на 2006, 2009 та 2012 роки будівлі або окремі приміщення із заявленими позивачем площами фактично не існують, а існують будівлі та приміщення з зовсім іншими технічними характеристиками - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки при вирішенні даного спору першочерговим є питання стосовно правової природи спірного майна, а подальше фізичне відозмінення спірного майна жодним чином не впливає на його правову природу як нерухомого майна, належного Бориспільській районній раді, як особи яка здійснює відповідні повноваження, і волі на розпорядження яким власником в установленому законом порядку - не надавалось. При цьому, фізичне видозмінення вказаного майна відбувалось не за волею власника, що жодним чином не може породжувати правову презумпцію правомірності володіння майном відповідачем внаслідок його фізичного видозмінення за наявності незмінної правової природи спірного майна, як майна, яке належить до власності держави в особі відповідної громади Бориспільської районної ради.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Наведеним спростовується висновок суду першої інстанції про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки спірні об`єкти нерухомості вже було витребувано на користь Бориспільської районної ради за результатами розгляду справи № 19/028-10/13, а відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Правовий аналіз положень статті 388 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Виходячи з правової природи віндикаційного позову, для правильного вирішення такого спору суд повинен встановити фактичного володільця спірного майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, яку слід врахувати при вирішенні даного спору, зазначено, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Таким чином, згідно з наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц, слід зауважити, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно.

Близькі за змістом висновки щодо реєстраційного підтвердження права власності сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Враховуючи, що володільцем спірного майна за даними Державного реєстру прав на нерухоме майно є ТОВ "Сонячна галявина", тоді як власником спірного майна, на момент оформлення права власності ТОВ "Сонячна галявина" була Бориспільська районна рада, спірні приміщення вибули з комунальної власності поза волею власника протиправно, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача на те, що механізм витребування майна не передбачає будь-яких гарантій, компенсацій відшкодувань для останнього власника майна, якого він позбувається, і втручання у право власності відповідача у даній справі не може вважатися пропорційним, оскільки внаслідок такого втручання на відповідача покладаються обов`язки та правові наслідки визначені Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідач позбавляється права власності на майно і, при цьому, не може претендувати на будь-яку гарантію чи компенсацію, зв`язку із відсутністю відповідних правових механізмів у вітчизняному законодавстві - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що ухвалення відповідного судового рішення у даній справі жодним чином не позбавляє і не обмежує відповідача у реалізації визначеного законом обсягу прав стосовно заявлення відповідних компенсаційних вимог.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог прокурора щодо витребування майна, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Вимоги заявлені прокурором до відповідача у справі щодо витребування спірного майна визнаються за результатами розгляду справи обґрунтованими, а отже порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач був достовірно обізнаним про перебування спірних приміщень у власності відповідача ТОВ "Сонячна галявина" з 27.01.2017, оскільки це заявлялось учасниками справи № 19/028-10/13, в матеріалах справи наявні правовстановлюючі документи та виписки з ЄДРРП; про обізнаність як прокурора, так і позивача про належність приміщень на праві власності відповідачу також додатково підтверджується ухвалами Господарського суду Київської області від 07.08.2018 та 20.08.2018, за якими учасники справи клопотали про накладення арешту на спірне майно.

Під час розгляду справи встановлено, що комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1 79-в, а також майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б на підставі акту приймання-передачі майна № 2 від 26.01.2017 внесено до статутного капіталу ТОВ "Сонячна галявина", про що 27.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за останнім зареєстровано право власності на спірні приміщення (індексні номери 33599458 від 27.01.2017 та 33600196 від 27.01.2017).

При цьому, слід погодитися з доводами позивача про те, що Бориспільська районна рада в силу своїх повноважень та функцій не могла бути та не була присутня при вирішенні питання про передачу спірного майна в статутний капітал ТОВ "Сонячна галявина" та підписанні акту прийому-передачі, а законодавством не закріплено обов`язку діючого власника та володільця комунального майна здійснювати постійний моніторинг Державного реєстру речових прав про імовірні зміни статусу спірного майна.

Заявляючи про застосування строку позовної давності, відповідач не надав доказів, не зазначив про об`єктивні факти, які б свідчили про наявність обставин, з якими закон пов`язує початок перебігу строку позовної давності, а саме: про обізнаність позивача про порушення його прав з 27.01.2017, оскільки він не був стороною спірних правочинів, на підставі яких здійснено реєстраційні дії та не зобов`язаний здійснювати постійний моніторинг Державного реєстру речових прав про імовірні зміни статуту спірного майна.

Крім того, матеріали справи підтверджують, що позивачу стало відомо про зазначену перереєстрацію майна на відповідача з ухвал Господарського суду Київської області від 07.08.2018 та 20.08.2018, а отже, ним не пропущений строк позовної давності, визначений статтею 267 Цивільного кодексу України і з цих підстав.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції оцінивши вищенаведені доводи дійшов висновку, що внаслідок незаконного перебування у відповідача спірного нерухомого майна, фактично кожен день відбувається незаконність володіння спірним майном, у зв`язку з чим це є триваючим порушенням у часі, і відповідно, строк позовної давності щодо такого триваючого порушення розпочинається відносно кожного дня такого володіння, і не може обмежуватись строком позовної давності як таким, адже сплив позовної давності стосовно певного строку володіння не може породжувати юридичну законність володіння певним майном, воля на вибуття якого з власності власника в особі позивача - була відсутня.

Таким чином строк позовної давності звернення прокурором з відповідним позовом - не пропущено ні підстав наведених відповідачем, ні з підстав, наведених судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для застосування частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України - в контексті спірних правовідносин - відсутні.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази і доводи сторін, з огляду також, на неможливість пред`явлення прокурором та позивачем вимог про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Сонячна галявина" в межах розгляду справи №19/028-10/13 на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням відсутності обставин пред`явлення позову у вказаній справі з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав (звернення з позовом до неналежного відповідача)), звернення до суду з позовом у даній справі 22.04.2020 здійснено в межах загального строку давності.

Стосовно документів, поданих прокурором для долучення до матеріалів справи додаткових документів: оригінал заяви про зміну предмету позову, заміну відповідача та третіх осіб від 25.07.2018 № 34-9744; - копія ухвали від 07.11.2017 у справі № 359/8746/17; - засвідчені копії протоколу тимчасового доступу до документів з описом вилученого від 27.11.2017 в рамках кримінального провадження № 42017111100000283 від 01.11.2017; - витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42017111100000283 - суд апеляційної інстанції застосовує припис ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Верховний Суд скерував справу на новий розгляд 17.01.2023 та прийнято до провадження судом апеляційної інстанції 10.02.2023, а відповідні документи подано прокурором 24.04.2023 без жодного обгрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Також, посилання відповідача на те, що апеляційна скарга підлягала поверненню особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені прокуратури, не додала до апеляційної скарги довіреності, копії посвідчення чи іншого документа, що посвідчує повноваження на підписання скарги - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки вимогами процесуального закону не передбачено додавання копії відповідного посвідчення прокурора до матеріалів апеляційної скарги. Крім того, апеляційну скаргу підписано заступником керівника Київської обласної прокуратури І.Грабець, відомості про повноваження якого є загальнодоступними, зокрема розміщені і на сайті Київської обласної прокуратури (https://kobl.gp.gov.ua/ua/guidance.html).

Усі інші доводи та посилання учасників справи розглянуті судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують і не впливають на вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, виходячи із доводів, викладених у апеляційній скарзі, з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 14.07.2021 при направленні справи на новий розгляд, вказівок Верховного Суду у постанові від 17.01.2023 при направленні справи на новий розгляд, та наявні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування прийнятого у справі судового рішення, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог за наведених у дані постанові підстав а саме: витребування на користь держави в особі Бориспільської районної ради Київської області з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в, а також, майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б, загальною вартістю 5180280,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову покладається на відповідача, і з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню 77 704,20 грн. судового збору за подачу позову та 116 556,30 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі № 911/1014/20 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна галявина" за участю третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування приміщень з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Витребувати на користь держави в особі Бориспільської районної ради Київської області (08301, Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1, 74, код ЄДРПОУ 04054837) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» (08300, Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1-Б, код ЄДРПОУ 40894277) комплекс нежитлових приміщень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1154836032105), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-в, а також, майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155012832105), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_1-б, загальною вартістю 5180280,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна галявина» (08300, Київська область, м. Бориспіль, АДРЕСА_1-Б, код ЄДРПОУ 40894277) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ) 77 704 (сімдесят сім тисяч сімсот чотири) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору та 116 556 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 30 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 911/1014/20 повернути Господарському суду Київської області, доручивши видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 04.07.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров