Рішення
від 04.07.2023 по справі 520/2948/23
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 р. № 520/2948/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Чорного А.О.,

за участю:

представника позивача - Ковінько Н.М.,

представника відповідача - Шапошник С.С. ,

представника відповідача - Кузьмич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №00192720702 від 17.09.2021; визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №00192670702 від 17.09.2021.

23.03.2023 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій він просив залучити до участі у справі № 520/2948/23 співвідповідача Головне управління ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166). Визнати протиправний та скасувати податкове повідомлення рішення №355617000701 від 29.08.2022. Визнати протиправний та скасувати податкове повідомлення рішення №355717000701 від 29.08.2022.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» про збільшення позовних вимог до розгляду. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» про залучення співвідповідача у справі задоволено. Залучено співвідповідачем у справі Головне управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 12).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзивів на адміністративний позов, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС від 17.05.2021 № 3427-п проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» (код за ЄДРПОУ 36226451) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, який є його невід`ємною частиною.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт №12501/20-40-07-02-08/36226451 від 20.07.2021.

За висновком акту перевірки, з урахуванням поданих позивачем заперечень перевіркою встановлено порушення ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА»:

п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 29 337 707, 75 грн.

п. 103.4, п. 103.5, п. 103.8 п.103.9, п.103.10 ст.103, п.137.3 ст. 137, п.п.141.4.1, п.п.141.4.2

п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України занижено податок з доходів нерезидента із джерелом походження з України на суму 44305 грн, в тому числі з IV квартал 2019 на суму 44305 грн.

п. 46.1 ст. 46, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України встановлено не подання звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 4 квартал 2019 за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (скасовано комісією ГУ ДПС у Харківській області).

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198, ст. 201 Податкового Кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 36 063 335 грн.

п.117.3 ст. 117 , п.128-1.2 ст.128-1, п. 231.1 ст.231 Податкового кодексу України, ст. 15,17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р., №481/95-ВР із змінами та доповненнями (скасовано порушення в частині порушення .117.3 ст. 117 , п.128-1.2 ст.128-1, п. 231.1 ст.231 Податкового кодексу України в частині реалізації розчинника органічного сумішевого (ГРАС-С) марки Г).

ст. 3 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.95р., із змінами та доповненнями та виплачувалась своєчасно двічі на місяць через касу підприємства та на карткові рахунки співробітників підприємства. Станом на 31.03.2021р. ТОВ "КОМПАНІ "ПЛАЗМА" має поточну заборгованість зі сплати заробітної плати працівникам в сумі 191143,07 грн. (нараховано заробітної плати до виплати за березень 2021 року в сумі 456712,22 грн)

176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року N 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 за № 111/26556, а саме: в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1-ДФ за період 2 кв. 2017 -1 кв. 2021 не відображені суми наданої та повернутої фінансової допомоги (позики) гр. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), гр. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), гр. ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) за ознакою доходу « 153»- Сума поворотної фінансової допомоги, « 197»- Сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку;

пп.168.1.2, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року, а саме: встановлено несвоєчасна сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період грудень 2019 - лютий 2020 в загальній сумі 50533,16 грн.

З метою забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС в умовах дії правового режиму воєнного стану та встановлення простою в роботі деяких органів ДПС у відповідності до наказу ДПС України від 09.06.2022 №311 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 №173» виконання окремих визначених повноважень Головного управління ДПС у Харківській області було покладено на Головне управління ДПС у Рівненській області.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 17.09.2021 було прийнято податкові повідомлення рішення:

№ 00192720702 (форма «Р»), яким збільшено податок на прибуток підприємства у розмірі 29 337 707, 75 грн.

№ 00192670702 (форма «Р»), яким збільшено податок на додану вартість у розмірі 36 063 335 грн.

Перевіркою ТОВ «Компані «Плазма» з урахуванням розгляду заперечень встановлено, зокрема, факти оптової торгівлі пальним (код згідно з УКТ ЗЕД 3814009090) «Розчинники та розріджувачі складні органічні в інших товарних позиціях не зазначені; готові суміші для видалення фарб або лаків») у періоді з 01.04.2020 по 31.03.2021 на суму 42004,86 грн. без наявності відповідної ліцензії та без реєстрації платником акцизного податку.

За розглядом матеріалів перевірки ГУ ДПС у Харківській області винесене ППР від 17.09.2021 №00192790702, згідно з яким до ТОВ «Компані «Плазма» застосовані штрафні санкції на загальну суму 542004,86 грн., а саме: 500000 грн. - за оптову торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії; 42004,86 грн. за здійснення підприємством операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації такого суб`єкта платником акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом.

15 жовтня 2021 року ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» оскаржило податкові повідомлення рішення № 00192720702, № 00192670702, № 00192790702 в адміністративному порядку.

12 січня 2023 року позивачу з відповіді ДПС України № 1112/6/99-00-06-02-02-06 стало відомо про результати розгляду скарги, поданої 19.10.2021, відповідно до якої податкове повідомлення рішення № 00192790702 від 17.09.2021 було скасовано та залишено без змін податкові повідомлення рішення № 00192720702, № 00192670702 від 17.09.2021.

09 березня 2023 року ГУ ДПС у Харківській області у відповідь на запит позивача повідомило, що Державною податковою службою України було скасовано ППР від 17.09.2021 № 00192790702 на суму 542004,86 за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії та здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку та зобов`язано винести нові ППР.

На виконання вимог ДПС України ГУ ДПС у м. Рівне були винесені нові ППР: № 355617000701 від 29.08.2022 на суму 500 000 грн., за здійснення оптової торгівлі пальним без наявної відповідної ліцензії; № 355717000701 від 29.08.2022 на суму 42 005,86 за здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.

Оскільки ГУ ДПС у Харківській області не складалися вищевказані ППР, запит позивача було надіслано за належністю до ГУ ДПС у Рівненській області.

15 березня 2023 року ГУ ДПС у Рівненській області повідомило позивача про прийняті ППР № 355617000701 та № 355717000701 від 29.08.2022 на виконання рішення ДПС України за результатами проведеної планової перевірки платника податку згідно акту № 12501/20-40-07-02-08/36226451 від 20.07.2021 та надало копії вказаних ППР.

Як зазначалося, перевіркою ТОВ «Компані «Плазма» з урахуванням розгляду заперечень встановлено, зокрема, факти оптової торгівлі пальним (код згідно з УКТ ЗЕД 3814009090) «Розчинники та розріджувачі складні органічні в інших товарних позиціях не зазначені; готові суміші для видалення фарб або лаків») у періоді з 01.04.2020 по 31.03.2021 на суму 42004,86 грн. без наявності відповідної ліцензії та без реєстрації платником акцизного податку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями рішеннями №00192720702 від 17.09.2021; №00192670702 від 17.09.2021; №355617000701 від 29.08.2022. та №355717000701 від 29.08.2022, звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» мало фінансово-господарські відносини з контрагентами саме: ПП «ЕЛАЙЗ-ПРАЙМ», ТОВ «БЕЛІГРІН», ТОВ «ЛІТОКС ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТ-ТРЕЙДС, ТОВ «ХАДВЕНДЖ», ТОВ «ЕДАЙС-КОМПАНІ», ТОВ «МАВІТАЛ, ПП «ТЕРРА - ПРАЙМ», ТОВ «ВЕСТЕРІОН ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «АМАРІН ТРЕЙД», ТОВ «ЕКВАЙРИНГ», ТОВ «ЛАМЕТАС ГРУП», ТОВ «ВЕЛДЕНС СІСТЕМЗ», ТОВ «ЛЕГАЛ ВОРКС», ПП «ВЕРОНА», ТОВ «СКАЙ С», ТОВ «ВІРАЙТ», ТОВ «СТАРВІС ДНІПРО», ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД», ТОВ «ОРК «САБАЙ», ТОВ «АВЕРС-ІНК», ТОВ «ТОП ЮА», ТОВ «АБИГАЙЛ», ТОВ «АСТРО ПРОМ», ТОВ «ПУЛІВЕР КОНСТРАКТ», ТОВ «ГРАНД-СІТІ», ТОВ «ПОЛІФЛЕКС ПЛЮС», ТОВ «АНДРОМО ОПТ ТОРГ» ПП «БУЛАТ-ТОРГ» , ТОВ «СТАНДАРТ АВІ ТРЕЙД, ТОВ «БЕРТОН ОПТ», ТОВ «ПЛАСТАГРУП», ТОВ «Хантер-ЛТД», ТОВ «Енгус Груп», ТОВ «Дальтотранс», ТОВ «Юкрейн Нафто Газ Груп», ТОВ «Дніпростайлпроф» , ТОВ «Вестеріон Інвестмент» , ТОВ «Беріл-Софт», ТОВ «Миксторг», ТОВ «Грегорі Груп», ТОВ «Вілтес-Трейд», ТОВ «Оушен Стиль» , ТОВ «Асатела», ТОВ «Макстор Торг», ТОВ «Інтекс Стиль», ТОВ «Солар Пром», ТОВ «Беларис», ТОВ «Імона Груп», ТОВ «Інтера Софт», ТОВ «Кромптон Рест», ТОВ «Техноспейс Холд», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СКАЙ», ТОВ «Деігма» , ТОВ «Лигас» (код за ЄДРПОУ 42597447), ТОВ «Вібромакс», ПП «ОТФ-Касінгс», ТОВ «ФІНАНС ЕЛІТ-АКТИВ, ТОВ «КАПРУН», ТОВ «Слекс», ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПРЕМІОР».

З огляду на зміст наявних у матеріалах справи договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: договори купівлі-продажу, договору поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, виписки з банківського рахунку, експрес-накладні, довіреності, специфікації, акти приймання-передачі:

ПП «ЕЛАЙЗ-ПРАЙМ» (том. № 5); ТОВ «БЕЛІГРІН» (том. № 6, 7, 8, 9); ТОВ «ЛІТОКС ПЛЮС» (том. №9, 10); ТОВ «ВЕСТ-ТРЕЙДС (том. № 10, 11, 12, 13); ТОВ «ХАДВЕНДЖ» (том. № 13, 14); ТОВ «ЕДАЙС-КОМПАНІ» (том. № 14, 15); ТОВ «МАВІТАЛ (том. № 15, 16, 17); ПП «ТЕРРА - ПРАЙМ» (том. № 17, 18); ТОВ «ВЕСТЕРІОН ІНВЕСТМЕНТ» (том. № 51); ТОВ «АМАРІН ТРЕЙД» (том. № 18); ТОВ «ЕКВАЙРИНГ» (том. № 18, 19); ТОВ «ЛАМЕТАС ГРУП» (том. № 19, 20); ТОВ «ВЕЛДЕНС СІСТЕМЗ» (том. № 20, 21); ТОВ «ЛЕГАЛ ВОРКС» (том. № 21, 22, 23); ПП «ВЕРОНА» (том. № 23, 24); ТОВ «СКАЙ С» (том. № 24); ТОВ «ВІРАЙТ» (том. № 24, 25); ТОВ «СТАРВІС ДНІПРО» (том. № 25, 26); ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД» (том. № 26); ТОВ «ОРК «САБАЙ» (том. № 27); ТОВ «АВЕРС-ІНК» (том. № 27, 28); ТОВ «ТОП ЮА» (том. № 28); ТОВ «АБИГАЙЛ», (том №28 а.с.98); ТОВ «АСТРО ПРОМ» (том №28, 29, 30); ТОВ «ПУЛІВЕР КОНСТРАКТ» (том №30, 31, 32); ТОВ «ГРАНД-СІТІ» (том №32, 33, 34); ТОВ «ПОЛІФЛЕКС ПЛЮС» (том №36, 37, 38); ТОВ «АНДРОМО ОПТ ТОРГ» (том №38, 39, 40, 41); ПП «БУЛАТ-ТОРГ» (том №34, 35); ТОВ «СТАНДАРТ АВІ ТРЕЙД (том №42); ТОВ «БЕРТОН ОПТ» (том №45, 46); ТОВ «ПЛАСТАГРУП» (том №42, 43, 44, 45); ТОВ «Хантер-ЛТД» (том №54); ТОВ «Енгус Груп» (том №49); ТОВ «Дальтотранс» (том №61, 62, 63); ТОВ «Юкрейн Нафто Газ Груп» (том №50); ТОВ «Дніпростайлпроф» (том №50); ТОВ «Вестеріон Інвестмент» (том №50, 51); ТОВ «Беріл-Софт» (том №51); ТОВ «Миксторг» (том №51); ТОВ «Грегорі Груп» (том №52); ТОВ «Вілтес-Трейд» (том №52); ТОВ «Оушен Стиль» (том №52); ТОВ «Асатела» (том №52, 53, 54); ТОВ «Макстор Торг» (том №54); ТОВ «Інтекс Стиль» (том №54); ТОВ «Солар Пром» (том №54); ТОВ «Імона Груп» (том №54); ТОВ «Інтера Софт» (том №54, 55, 56, 57); ТОВ «Кромптон Рест» (том №57); ТОВ «Техноспейс Холд» (том №63, 64); ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СКАЙ» (том №64, 65); ТОВ «Деігма» (том №57); ТОВ «Лигас» (код за ЄДРПОУ 42597447) (том №57); ТОВ «Вібромакс» (том №57); ПП «ОТФ-Касінгс» (том №65); ТОВ «ФІНАНС ЕЛІТ-АКТИВ (том №58, 59, 60); ТОВ «КАПРУН» (том №60); ТОВ «Слекс» (том №46, 47, 48, 49); ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПРЕМІОР» (том №60, 61).

Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності:

Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); Виробництво інших помп і компресорів; Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Оброблення металів та нанесення покриття на метали; Механічне оброблення металевих виробів; Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; Обслуговування систем безпеки; Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; Неспеціалізована оптова торгівля; Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Установлення та монтаж машин і устаткування; Вантажний автомобільний транспорт; Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Технічні випробування та дослідження; Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; Видання іншого програмного забезпечення; Комп`ютерне програмування; Консультування з питань інформатизації; Діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням; Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; Веб-портали; Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; Ремонт обладнання зв`язку; Знесення; Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Малярні роботи та скління; Інші роботи із завершення будівництва; Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

З урахуванням зазначеного, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічним та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, є чинними, ніким не скасованими, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п.11 П(С)БО № 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, поставлялися товари, а позивач в свою чергу здійснював оплату за вказані поставлені товари з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали відповідні податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Разом з тим, в акті перевірки контролюючим органом не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи та, як платники податку на додану вартість.

Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА на момент здійснення правочинів, що зумовлює необґрунтованість і невідповідність висновків ГУ ДПС у Харківській області про нереальність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, позивачем надано всі відповідні первинні документи для перевірки, які підтверджують підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання ГУ ДПС у Харківській області на відсутність у контрагентів трудових ресурсів, приміщень для зберігання ТМЦ, власних або орендованих фондів для здійснення підприємницької діяльності, транспортних засобів тощо, не можна визнати обґрунтованими, оскільки дані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 (справа № 804/644/16; адміністративне провадження № К/9901/25145/18) зробив висновок, що правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, так само як і відсутність сертифікатів якості на поставлений товар, як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Отже, визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Щодо твердження ГУ ДПС у Харківській області в акті перевірки на наявність ознак фіктивності контрагентів позивача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, суд зазначає, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом на підтвердження нереальності здійснених операцій.

Так, Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14 дійшов висновку, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі № 826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи первинні документи відповідно до зазначених вище договорів позивача з контрагентами, суд звертає увагу, що за первинними бухгалтерськими документами прослідковується рух активів між підприємствами-контрагентами.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень в рамках кримінальних проваджень, не доводять недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту або порушення позивачем податкового законодавства.

Верховний Суд неодноразово робив висновки у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, в тому числі на які посилається відповідачі на обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 21.01.2021 року № 802/2608/17-а посилання у акті перевірки на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин справи.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18, від 01 липня 2021 року у справі №822/1722/18, від 27 травня 2021 року у справі №822/1386/18.

Слід зазначити, що досліджуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач мав дійсні господарські відносини з контрагентами, що підтверджується наданими до справи доказами.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів від контрагента, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договору підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Також, посилання відповідача про відсутність у контрагента позивача власних основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів не є доказом несумлінності платника податку - позивача, оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень рішень №00192720702 від 17.09.2021 та №00192670702 від 17.09.2021, прийнятих Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України.

Також, в ході перевірки контролюючим органом встановлено факти оптової торгівлі пальним за кодом УКТЗЕД 3814 0090 90 «Розчинники та розрiджувачi складнi органiчнi, в iнших товарних позицiях не зазначенi; готовi сумiшi для видалення фарб або лакiв» в період дії норми, щодо віднесення зазначеної категорії до підакцизних товарів, а саме з 01.04.2020 по 31.03.2021 в кількості 12537,47598 кг, 338 л, 917,54 т, 228 шт (об`ємом 1Л), 14271 шт(об`ємом 450 мл), 8 шт (об`ємом 0,5Л), 49 шт (об`ємом 0,2Л), 290 шт (об`ємом 400 мл), 4 шт (об`ємом 8кг), 1 шт (об`ємом 5 Л), 192 шт (об`ємом 220 мл) на загальну суму 165167,64 грн, з них ПДВ 27527,94 грн, що в об`ємі складає: 37,5 т, 10кг, 4 шт (об`ємом 8 кг), каністра об`ємом 25 л -25л. за відсутності реєстрації ТОВ «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» зареєстрованого місця зберігання пального та реалізації без реєстрації платником акцизного податку.

На виконання вимог ДПС України ГУ ДПС у м. Рівне були винесені нові ППР: - № 355617000701 від 29.08.2022 на суму 500 000 грн., за здійснення оптової торгівлі пальним без наявної відповідної ліцензії; - № 355717000701 від 29.08.2022 на суму 42 005,86 за здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку.

За приписами підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 215.1. статті 215 ПК України до підакцизних товарів належить, зокрема, пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4. пункту 215.3. цієї статті.

Згідно з пунктом 212.1. статті 212 ПК України платниками акцизного податку є: особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах); особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Об`єктами оподаткування акцизним податком, відповідно до п.213.1. ст.213 ПК України, є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах); використання товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4. пункту 215.3. статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), як пального для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом.

Відповідно до вимог п.п. 215.3.4 ПК України підакцизними товарами згідно з УКТ ЗЕД 3814 00 90 90 є тільки розчинники або розріджувачі на основі метанолу; інші готові суміші на основі метанолу.

Поруч з цим, Державна податкова служба України, на своєму офіційному порталі у роз`ясненнях щодо "Особливостей віднесення товарів до підакцизного пального відповідно до вимог Закону №466", (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki-novini-1421901.html), зазначила, що з урахуванням деталізації товарної позиції 3814 на товарні категорії і товарні підкатегорії та їх текстового опису складні органічні розчинники на основі метанолу відповідно до правила 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД класифікуються у товарній категорії 3814 00 90 за кодом 3814 00 90 90.

Зважаючи на те, що складні органічні розчинники та розріджувачі товарної позиції 3814 сумішами окремих подібних між собою органічних розчинників, які змішуються у відповідних кількісних співвідношеннях, питання, на основі якого компонента (розчинника) вони виготовлені, вирішується із застосуванням правила 3 (b) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.

Відповідно до правила 3 (b) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів, повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати.

На підставі викладеного розчинниками та розріджувачами на основі метанолу; іншими готовими сумішами на основі метанолу вважаються такі, у яких метанол за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, переважає кожен з інших компонентів.

Наприклад, складним органічним розчинником, розріджувачем або іншою готовою сумішшю: на основі метанолу вважатиметься розчинник, що складається з 40 мас. % метанолу, 10 мас. % бутанолу, 20 мас. % етанолу та 30 мас. % ізопропанолу або розчиннику, що містить 95 мас. % метанолу, а решта будь-яка штучно додані розчинники (наприклад, пентанол, бутанол, пропанол).не на основі метанолу вважатиметься розчинник, що складається з 20мас.% метанолу, 20 мас. % етанолу та 50 мас. % ізопропанолу.

Отже, акцизним податком оподатковуються тільки складні органічні розчинники, розріджувачі або інші готові суміші на основі метанолу, в яких метанол за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, переважає кожен з інших компонентів.

Позивач посилається на те, що розчинник комбінований підвищеної полярності «COMBY» виготовляється за Технічними умовами 20.3-39974165-001:2018, за якими вказані технічні умови розповсюджуються на розчинники комбіновані підвищеної полярності «COMBY», що отримуються шляхом змішування органічних сполук - вуглеводнів широкого компонентного складу із додаванням кисневмісних речовин (одноатомні спирти, сивушні масла, ефіри, альдегіди, кетони - окремо або в комплексі) для підвищення полярності і поліпшення експлуатаційних властивостей.

Розчинник призначений для використання в лакофарбових роботах в якості розріджувача засобів для підготовки та очищення поверхонь, інших побутових та промислових цілей (крім промислової збірки моторних транспортних засобів). Основними споживачами розчинників є підприємства лакофарбової промисловості, будівельних організацій, а також населення. Отже, за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, метанол не є таким, що переважає у складі розчинника комбінованого підвищеної полярності «COMBY».

Так, основним компонентом розчинника комбінованого підвищеної полярності «COMBY» є вуглеводні широкого компонентного складу.

За наявними у матеріалах справи паспортами якості, об`ємна частка метанолу у складі розчинника комбінованого підвищеної полярності «COMBY» відсутня. Розчинник (РЕС-55) виготовляється за Технічними умовами 20.30.22-021- 35202556-2020 «Розчинник ефірно-спиртовий (РЕС-55)», за якими такі технічні умови розповсюджуються на розчинник ефірно-спиртовий (РЕС-55), що являє собою суміш метил-трет-бутилового ефіру та метилового спирту. При цьому, вміст метил-трет-бутилового ефіру складає 55 відсотків, а метилового спирту 45 відсотків (том 66, а.с.178-178).

Таким чином, метиловий спирт за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, не переважає інші компоненти, зокрема, вміст метил-трет-бутилового ефіру. Розчинник органічний багатокомпонентний багатоцільовий (РОММ) виготовляється за Технічними умовами 20.30.22-022-35202556-2020 «Розчинник органічний багатокомпонентний багатоцільовий (РОММ)», за якими вказаний розчинник являє собою суміш метил-трет-бутилового ефіру, метилового спирту, толуола та ортоксилола. При цьому, вміст простого ефіру складає 40 відсотків, спирту С-1 30 відсотків, арена 15 відсотків, ароматичного вуглеводню С-8 15 відсотків. Таким чином, метиловий спирт за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, не переважає інші компоненти (том №66, а.с.116-129).

Розчинник органічний виготовляється відповідно до ТУ 20.14.22- 018.35202556-2020, за яким вміст С-1 метанолу складає 45 відсотків, С-4 ізобутанолу складає 55 відсотків. Отже, за кількісним показником, вираженим у масових відсотках у суміші, метанол не є таким, що переважає у складі розчинника органічного (том 66, а.с.135).

Вищевказані товари були придбані позивачем у ТОВ «АЕС КОМПАНІ», яке повідомило, що продукція, яка ними виготовляється, не є підакцизною, оскільки вона виробляється не на основі метанолу та його частка не перевищує 40%, що підтверджується паспортами якості.

До матеріалів справи позивачем надані листі повідомлення про товари, які були придбані підприємством, що підтверджується сертифікатами якості, відповідно до яких в складі розчинників метанол його аналоги та підакцизні товари відсутні (том 66, а.с.131, 132, 133, 134).

ТОВ «ВАНТ» ЛТД» було повідомлено, що в розчинниках марки РА та РТ вмісту підакцизних товарів, та таких як метанол та аналогів немає, що підтверджено паспортами якості (а.с.133, том 66).

ПП «ОРИГІНАЛ АВТО» було надано висновки санітарно епідеміологічної експертизи щодо продукції: Zollex Очисник карбюратора аероз. 450 мл. ZC-200, Zollex Очисник електричних контактів та клем 450мл SCC-65, Zollex Очисник гальм. системи 450мл B-045Z, Zollex Очисник електричних контактів та клем 220мл, NOVOL Змивка силікону 1л., NOVOL Розчинник 880 для рідкої шпатл. 0,5 л., NOVOL Розчинник THIN 850 для акріл.виробів 0,5 л. паспорт якості щодо ВАМП розчинники 646, 647 розріджувача розчинника ТМ «Автотрейд» та відповідно до яких, у складі вищевказаної продукції відсутній метанол (том 66, а.с.141-166).

ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРПРОМФАРБА" надано сертифікат якості щодо розчинника Р-4 безпрекурсорного відповідно до якого в його складі відсуті підакцизні, прекурсорі речовини та метанол (том 66, а.с.171-172).

ПП "КОМПАНІЯ"ФАРБА-ГРУП" надано висновки санітарно епідеміологічної експертизи щодо продукції: Розріджувач PC4 PUR ф.20л відповідно до якого, у складі вищевказаної продукції відсутній метанол (том 66, а.с.173-176).

Разом з тим, відповідачами до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що вищевказані товари виготовлені на основі метанолу та належать до товарів з кодом 3814009090, з яких справляється акцизний податок.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України.

Згідно зі статтею 84 Податкового кодексу України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Контролюючий орган, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу якого призначив проведення експертизи, зобов`язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Разом із тим, матеріали справи не містять рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про призначення експертизи саме в рамках проведення даної перевірки позивача.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів, а саме: паспортів якості, сертифікатів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та додатків до нього не вбачається, що зазначений товар містить самостійний продукт, що відповідав би ознакам підакцизної продукції (том 66, а.с.116-241).

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI вказаного Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками. (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, зобов`язана до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Як вбачається зі змісту наведеної норми, визначальними ознаками для накладення на суб`єктів господарювання штрафу на підставі вказаної норми, є: 1) здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального; 2) не реєстрація суб`єктів господарювання платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідачами до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження належності придбаного позивачем товару до підакцизних.

Суд зазначає, що операції позивача не вважаються реалізацією пального для цілей розділу VI ПКУ , а висновки акта перевірки про здійснення позивачем оптової торгівлі пальним без наявної відповідної ліцензії та здійснення позивачем реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, не непідтверджені документально, а отже є безпідставними, внаслідок чого суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень рішень №355617000701 від 29.08.2022 та № 355717000701 від 29.08.2022.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якій він зазначив, що відповідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на положення зазначених норм права, суд вбачає за можливе надати позивачу п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення для надання суду відповідних доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00192720702 від 17.09.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №00192670702 від 17.09.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №355617000701 від 29.08.2022, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №355717000701 від 29.08.2022, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» судовий збір у розмірі 13420 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ «ПЛАЗМА» судовий збір у розмірі 13420 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень).

Надати позивачу строк - п`ять днів після ухвалення рішення для подання доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, про що заявлено представником позивача до ухвалення судового рішення.

Роз`яснити позивачу, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.07.2023.

Суддя В.В. Єгупенко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	04.07.2023
Оприлюднено	06.07.2023
Номер документу	111977712
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Любчич Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.07.2023 по справі 520/2948/23ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/2948/23

Рішення
від 04.07.2023 по справі 520/2948/23
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД