Ухвала

від 05.07.2023 по справі 947/17168/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5452/23

Справа № 947/17168/22

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

05.07.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/17168/22

Номер провадження: 22-ц/813/5452/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 ,

розглянув у передбаченому ч. ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України порядку заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. та заяву про самовідвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Куриленко О.М. 09 лютого 2023 року,

встановив:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 03 грудня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН - ФАКТОР» та ОСОБА_2 , за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладений 03 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3950, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрованим в реєстрі за № 4786; 3) визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги, укладений 06 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; 4) визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 06 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №724, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за № 4786. Позивачка також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що укладені між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 , а у послідуючому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договори про відступлення права вимоги за кредитними договором та Договори відступлення прав вимоги за іпотечним договором фактично є договорами факторингу, а не відступлення права грошової вимоги. ТОВ «ІН-ФАКТОР» не мало права передавати ОСОБА_2 право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки на стороні кредитодавця у кредитних правовідносинах може виступати лише банк або інша фінансова установа (Т.1, а. с.1 - 11).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .

Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 03 грудня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 , про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладений 03 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3950, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрованим в реєстрі за № 4786.

Визнано недійсним Договір про відступлення прав вимоги, укладений 06 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 06 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №724, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за № 4786.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі - 3 969,60 грн..

Рішення суду мотивовано тим, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тому наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до частини першої статті 215 ЦК України. Факт встановлення недійсності вказаних договорів, укладених між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 , свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права на укладання будь-яких правочинів у подальшому, що є підставою для визнання недійсними та скасування наступних договорів: - договору про відступлення прав вимоги, укладеного 06 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; - договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 06 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за №724, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за №4786 (Т. 1, а. с. 198 - 207).

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права (Т.1, а. с. 212 - 225).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року залишено без руху (Т.1, а. с. 236 - 238).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року (Т.1, а. с. 245 - 246).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.05.2023 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т.1, а. с. 250).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Пузанова Л.В. достроково закінчила відрядження.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів.

03.07.2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О..

Ознайомившись із заявою ОСОБА_4 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого судового засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні апеляційного суду перебувала цивільна справа за участю того самого позивача - ОСОБА_1 , та тих самих відповідачів - ОСОБА_2 , ТОВ «ІН-Фактор», ОСОБА_3 , з аналогічного предмету спору - оспорювання договору відступлення права вимоги від 06 березня 2017 року, з тих самих підстав позову. Постановою Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року у складі суддів - головуючого судді - Погорєлової С.О., суддів - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М., було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .. Скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року та задоволено позовні вимоги про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 03 грудня 2016 року та від 06 березня 2017 року. У подальшому постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасовано. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги змінено, викладено його мотивувальну частині в редакції вказаної постанови.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_2 вважає, що постановою Верховного Суду була скасована постанова апеляційного суду, ухвалена суддями Заїкіним А.П., Погорєловою С.О., та при розгляді спору за участю тих самих сторін, з аналогічним предметом спору, з тих самих підстав. Тому заявник вважає, що у суддів вже склалась правова позиція з розгляду цієї справи, їх рішення є заздалегідь визначеним.

Ознайомившись із заявою про відвід суддів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вищезазначені доводи ОСОБА_2 про відвід суддів Заїкіна А.П. та Погорєлової С.О. не можуть бути підставою для відводу судді, виходячи з наступного.

На розгляді Одеського апеляційного суду ( суддя-доповідач - Погорєлова С.О., судді учасники - Заїкін А.П., Таварткіладзе О.М.) перебувала цивільна справа № 520/4451/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка Ігоря Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» в особі директора Неруш Наталії Михайлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В. 18 січня 2019 року у м. Одеса.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.05.2020 року у цивільній справі № 520/4451/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано: - договір №24 про відступлення прав вимоги, укладений 03 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» (код ЄДРПОУ 13881479, місце знаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; - договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений 03 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3949, про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за №4786; - договір про відступлення права вимоги від 03 грудня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; - договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений 03 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3950 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за №4786 ; - договір про відступлення прав вимоги, укладений 06 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 ; - договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 06 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №724 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Порто-Франко» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К та зареєстрований в реєстрі за №4786. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк "Порто-Франко" та ОСОБА_1 , відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року у цивільній справі № 520/4451/15-ц касаційні скарги ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року скасовано. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 18 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Справу № 520/4451/15-ц в частині вимог за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: 1) забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; 2) суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 37 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що постанова Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року була скасована Верховним Судом в рамках розгляду іншої цивільної справи №520/4451/15-ц, а не цивільної справи 947/17168/22, тому відсутні підстави для задоволення заяви про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. на підставі ч. 3 ст. 37 ЦПК України.

Однак, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про самовідвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. колегія суддів зазначає наступне.

В провадженні суддів Погорєлової С.О., Заїкіна А.П., перебувала апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка Ігоря Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» в особі директора Неруш Наталії Михайлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року вищевказану апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги задоволено. Визнано недійсними та скасовано договори відступлення права вимоги.

З урахуванням того, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року у цивільній справі (справа №520/4451/15-ц) колегія суддів висловила свою позицію, та враховуючи що у даній справі ті ж самі учасники справи, предмет спору якого витікає з одних і тих самих обставин, по якій висловлена думка колегією суддів, до складу якої увійшли судді Заїкін А.П., Погорєлова С.О., судді вважають за необхідне для забезпечення довіри громадян до суду, з метою уникнення сумніву в об`єктивності та неупередженості суддів, заявити собі самовідвід.

Виходячи з вищезазначених обставин, колегія суддів вважає, що заява про самовідвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. є обґрунтованою, а тому її необхідно задовольнити.

Цивільну справу необхідно передати до канцелярії апеляційного суду для визначення складу суду, у передбаченому ст. 14 ЦПК України, підпунктом 15.4 пункту 1 Розділу ХІІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України порядку.

Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду про визнання заяви про відвід необґрунтованою не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. - визнати необґрунтованою.

Заяву суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. про самовідвід - задовольнити.

Справу № 947/17168/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними - передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення складу суду у передбаченому діючим законодавством порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова