Постанова

від 04.07.2023 по справі 911/293/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/293/21 (911/682/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.В. Отрюх, судді: Б.М. Грек, С.В. Сотніков) від 23.03.2023

та ухвалу Господарського суду Київської області (суддя Т.В. Лутак) від 05.12.2022

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича

до ОСОБА_1

про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ТОВ "ФК "Альма") - Бельмас А.О., адвокат,

представник кредитора (АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") - Уманець С.Г., адвокат,

представник боржника - Шаматрін Є.М., арбітражний керуючий (ліквідатор),

представник ОСОБА_1 - Мазуренко Т.С., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 15.02.2021 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альма" (далі - Кредитор), провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), визнати вимоги Кредитора до Боржника на загальну суму 2 008 112 грн 56 коп., ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядженням майном та призначити розпорядника майна тощо.

27.09.2021 Господарський суд Київської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника - арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича тощо.

1.2. 30.04.2022 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Шаматрін Є.М. подав заяву про покладення на колишнього керівника Боржника - ОСОБА_1 , солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, в якій також просив встановити, що ухвала про покладення (згідно із поданою 24.10.2022 заявою про уточнення вимог) солідарної відповідальності за зобов`язаним Боржника є підставою для подальшого звернення кредиторів, вимоги яких визнані у цій справі, зі своїми вимогами до ОСОБА_1 .

1.3. Заява обґрунтована порушенням колишнім керівником Боржника - ОСОБА_1 , встановлених законом вимог щодо звернення до суду у місячний строк із заявою відкриття провадження у справі про банкрутство, попри:

- її обізнаність про неплатоспроможність Боржника, що тривала з 2017 року, оскільки пасив Боржника складає понад 74 млн грн., тоді як актив - 0 грн.;

- наявні ознаки доведення Боржника до банкрутства;

- вчинення керівником Боржника незаконних дій після відкриття провадження у цій справі (заплутування звітності, знищення документів та інформації тощо).

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 05.12.2022 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023) про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Шаматріна Є.М. до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення заяви ліквідатора Боржника та покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 як колишнього керівника Боржника, оскільки не доведено вини вказаної особи у невиконанні встановленого Законом обов`язку та порушенні строку для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, так як факт загрози неплатоспроможності, виходячи з тих кредиторських вимог, що були визнані у цій справі, мав місце станом на 31.12.2019, тоді як ОСОБА_1 була призначена керівником Боржника пізніше - 07.05.2020. Разом з цим суди зауважили, що ліквідатор Боржника має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до закону несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Ухвалами Господарського суду Київської області від 07.07.2021, від 16.09.2021, від 04.11.2021 та від 09.12.2021, з урахуванням ухвал від 15.02.2021 та від 14.06.2021 у даній справі, суд визнав грошові вимоги до Боржника:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альма" в сумі 2 084 812 грн 56 коп.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" в сумі 786 269 грн 65 коп.;

- Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в сумі 42 402 627 грн 02 коп.

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" в сумі 8 789 155 грн 60 коп.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" в сумі 1 581 252 грн 40 коп.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Поско Інтернешнл Україна" в сумі 18 894 420 грн 80 коп.;

- Долинської міської ради в сумі 82 460 грн 44 коп.;

- Головного управління ДПС у Київській області в сумі 800 947 грн 75 коп.;

- Головного управління ДПС у Кіровоградській області в сумі 138 235 грн 18 коп.;

- Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області в сумі 12 710 грн 40 коп.

3.2. Відповідно до наявних у матеріалах справи фінансової звітності Боржника за 2019 рік, яка подавалася підприємством до державної податкової служби, звіту про фактичні результати економічного аналізу за показниками фінансової звітності Боржника та додаткового звіту про фактичні результати економічного аналізу за показниками фінансової звітності Боржника станом на 31.12.2019, які подані ліквідатором банкрута, аудитором встановлено: станом на 31.12.2019 загальна сума кредиторської заборгованості Боржника, що в подальшому підтверджена судовими рішеннями, складає 73 478 187 грн 66 коп., з яких: сума простроченої кредиторської заборгованості по лізинговим платежам складає 485 192 грн 29 коп. та загальна сума кредиторської заборгованості перед поклажодавцями по договорам складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна, яке відсутнє (втрачено, зіпсовано тощо) складає 72 992 995 грн 37 коп.; вимоги інших кредиторів до такого переліку аудитором не включено, проте їх наявність тільки погіршує майновий стан Боржника.

Аудитором зроблено такий висновок: за результатами діяльності 2019 року управлінський персонал Боржника не відобразив в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності товариства загальну суму коштів від витрат по договорам складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна на загальну суму 72 992 995 грн 37 коп. (зерно, що зіпсовано, розкрадено, знищено тощо). В наслідок цих дій (невизнання витрат в сумі 72 993 тис.грн) має місце невідповідність фінансової звітності, як то: за даними фінансової звітності, що складена управлінським персоналом Боржника станом на 31.12.2019, відображено дохід в сумі 451,7 тис. грн, а за розрахунком аудитора товариство в 2019 році отримало збитки в сумі 72541,3 тис. грн. Відповідно, товариством станом на 31.12.2019 відображено нерозподілений прибуток в сумі 18309,6 тис. грн, а за розрахунком аудитора дана сума має від`ємне значення -54683,4 тис. грн. За даними фінансової звітності, що складена управлінським персоналом Боржника станом на 31.12.2019 відображено вартість чистих активів в сумі 18344,6 тис. грн, а за розрахунком аудитора станом на 31.12.2019 вартість чистих активів товариства має від`ємне значення в сумі 54648,4 тис. грн. Від`ємний залишок чистих активів безумовно свідчить про те, що підприємству Боржника не достатньо всіх активів для погашення своїх зобов`язань, в тому числі станом на 31.12.2019 на суму 54648,4 тис.грн, що свідчить також про доведення товариства до банкрутства.

3.3. Станом на 31.12.2019 мав місце факт загрози неплатоспроможності Боржника.

3.4. З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 значиться керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" з 07.05.2020.

3.5. Згідно з ухвалою від 01.02.2021 до господарського суду Київської області звернувся Кредитор із заявою вих. № 27/01/21-1-гп від 27.01.2021 (вх. № 286/21 від 27.01.2021) про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника у цій справі, у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість в сумі 2 388 079 грн 20 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 25.04.2023 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Шаматрін Є.М. подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.12.2022, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норму частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), без врахування положень частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (щодо принципу добросовісності керівника), а також без врахування висновків щодо застосування наведених норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 та висновків ЄСПЛ. При цьому скаржник виходив з того, що солідарна відповідальність ОСОБА_1 є очевидною з огляду на виникнення у неї обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника з момента призначення керівником, оскільки суди встановили існування обставин загрози неплатоспроможності Боржника з 2019 року, тобто і на дату призначення ОСОБА_1 керівником Боржника, коли вона усвідомлювати відповідні факти та обставини при вступі на відповідну посаду, однак не виконала вказаного обов`язку, а Кредитор ініціював цю справу лише в 2021 році.

Також скаржник вказав на помилкове зазначення судами про можливість ініціювання ліквідатором Боржника у цій справі притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки предмет доказування для застосування такої відповідальності може включати період господарської діяльності Боржника, щодо якого ліквідатор не здобув жодних доказів.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у відзиві на касаційну скаргу загалом погоджується з аргументами в цій скарзі.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо передумов для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство та суб`єктів цієї відповідальності

7.1. Загальні правила для солідарної відповідальності виконавчих органів (керівника) юридичної особи за зобов`язаннями юридичної особи випливають з положень частини першої статті 92 ЦК України, згідно з якими юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Солідарна відповідальність відповідних органів управління юридичної особи прямо визначена положеннями частини четвертої статті 92 цього Кодексу, згідно з якими, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

7.2. Водночас особливі підстави та порядок покладення солідарної відповідальності на виконавчі органи (на керівника як на одноосібний орган) юридичної особи визначені спеціальними нормами, до яких належать, зокрема норми КУзПБ.

Відповідно до положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ ("Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство" в її редакції до набрання з 15.04.2023 змін в цей Кодекс - чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - подання ліквідатором заяви про покладення солідарної відповідальності у цій справі, пункт 1.2) законодавець встановлює умови, за яких у боржника виникає обов`язок звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У разі порушення цих вимог, яке допущене керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

7.3. Звідси, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

Будь-яких інших підстав для притягнення до солідарної відповідальності положення КУзПБ не передбачають.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 (пункт 37).

7.4. Щодо порядку доведення заявником, необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ як підстави для застосування солідарної відповідальності, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, відповідно до якої необхідним є доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:

- порушення місячного строку, визначеного абзацом першим частини шостою статті 34 КУзПБ;

- та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.

7.5. Що ж до правил покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за частиною шостою статті 34 КУзПБ, то Суд зазначає про таке.

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.

7.6. Отже, якщо протягом періоду керівництва юридичною особою настали обставини її загрози неплатоспроможності, які лишались незмінними протягом більше ніж один місяць, однак керівник допустив бездіяльність, ухилившись від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання до суду заяви боржника про власне банкрутство, то є підстави для покладення на цього керівника солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ. Водночас це не означає, що наведене порушення з наслідками у вигляді солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство за наведеними правилами можна встановити лише щодо того керівника, в період керівництва якого виникли обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи.

Так, у разі, якщо суди, досліджуючи обставини справи по банкрутство, встановлять, що обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи тривали певний час (більше одного місяця), протягом цього часу керівника боржника було замінено на іншого, або ці заміни відбувались неодноразово, а повноваження кожного із призначених керівників юридичної особи, що весь цей час перебувала в стані загрози неплатоспроможності, тривали більше одного місяця й жодний із них, після спливу, зокрема місяця перебування на посаді керівника юридичної особи, не подав до суду заяви боржника про банкрутство, то це є підставою для встановлення судом відповідного порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо кожного із відповідних керівників як передумови для покладення солідарної відповідальності.

7.7. Цей висновок узгоджується зі змінами, що були внесені Законом України № 2971-IX від 20.03.2023 в положення частини шостої статті 34 КУзПБ вже після виникнення спірних правовідносин.

Згідно з цими змінами законодавець, визначаючи суб`єктом наведеного порушення (як підстави для солідарної відповідальності) не лише керівника боржника, а органи управління боржника, допускає множинність суб`єкта такого порушення та відповідальності: у вигляді як колективного органу управління, так і декількох керівників, що в різні періоди часу керували юридичною особою - боржником в стані загрози неплатоспроможності.

7.8. Отже, якщо у справі про банкрутство, попри обставини керівництва юридичною особою в стані загрози неплатоспроможності більше місяця декількома особами, вимога про встановлення порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ буде заявлена лише до одного із суб`єктів цього порушення (одного із керівників, протягом повноважень якого юридична особа більше одного місяця перебувала в стані загрози неплатоспроможності), то це не є підставою для відмови судом у встановленні вказаного порушення щодо цього керівника. Водночас, судове рішення із встановленням порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо одного із керівників не виключає можливість в подальшому ініціювати у справі про банкрутство питання про встановлення цього порушення та притягнення до солідарної відповідальності іншого/інших відповідних керівників за наявності для цього підстав (пункт 7.6).

7.9. Між тим, суди наведеного не врахували, дійшовши помилкового висновку, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ як підстави для солідарної відповідальності у цій справі за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ лише за тих обставин, що обставини загрози неплатоспроможності Боржника вже існували станом на грудень 2019 року (факт чого учасники не спростували та не заперечують, пункти 3.2, 3.3), тобто до призначення її керівником Боржника в травні 2020 року (пункт 3.4), тоді як справа про банкрутство Боржника була ініційована Кредитором у лютому 2021 року (пункти 1.1, 3.5).

Так, суди не звернули уваги на те, зокрема, що ОСОБА_1 стала керівником Боржника та виконувала відповідні повноваження в період перебування юридичної особи Боржника в стані його загрози неплатоспроможності, оскільки протилежні обставини - зміни/покращення фінансового стану Боржника після грудня 2019 року та в період з травня 2020 року і до відкриття провадження у справі банкрутство Боржника, суди не встановили.

А тому ОСОБА_1 об`єктивно є суб`єктом, що допустив порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, та, відповідно, належить до суб`єктів солідарної відповідальності за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника та кредитора - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", у відзиві на касаційну скаргу (пункти 5.1, 6.1).

7.10. Поряд з викладеним, при вирішенні питання про встановлення порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ та щодо покладення у справі про банкрутство юридичної особи солідарної відповідальності у разі множинності її суб`єктів, судами належить враховувати таке.

Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

7.11. Тлумачення норм статей 13, 92 ЦК України у взаємозв`язку з наведеними положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, повинен, зокрема, своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

7.12. Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності внаслідок встановленого судом допущеного ним порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, для спростування названої презумпції має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані ним наведених вимог.

Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто про об`єктивне банкрутство (критичний момент, з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, не зважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник, з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності, може бути звільненим від солідарної відповідальності.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах 30.03.2023 у справі № 910/13909/20 та від 11.04.2023 у справі № 910/15018/19.

7.13. Отже, сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які є своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати), внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

7.14. З урахуванням наведеного у справі про банкрутство юридичної особи питання встановлення порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ як підстави для солідарної відповідності, у разі множинності її суб`єктів, вирішується індивідуального щодо кожного із цих суб`єктів, виходячи не тільки із тих об`єктивних обставин як здійснення керівництва юридичною собою боржника в період, коли він перебував в стані загрози неплатоспроможності більше місяця (пункти 7.2-7.5), але і виходячи із добросовісності поведінки керівника у відповідний період: а саме з урахуванням того, чи докладав цей керівник максимальних зусиль подолати у розумний строк тимчасові фінансові ускладнення боржника або, навпаки, вчиняв незаконні дії щодо боржника, перешкоджав його діяльності, чи посилював негативний фінансовий стан боржника тощо (про що, доречі, стверджує ліквідатор Боржника у цій справі, пункт 1.3).

7.15. Натомість, суди наведеного також не врахували, а помилка у висновку, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ та, відповідно, солідарно відповідати у цій справі за зобов`язаннями Боржника за правилами частини шостої статті 34 цього Кодексу (пункт 7.9), призвела до того, що суди не дослідили відповідні обставини, зокрема, така помилка унеможливила заперечення/спростування ОСОБА_1 презумпції її вини як керівника Боржника у недотриманні обов`язку, визначеного абзацом першим статті 34 КУзПБ, а також позбавила інших учасників (ліквідатора, кредиторів Боржника), права та можливості спростувати, свою чергу, відповідні аргументи, докази ОСОБА_1 .

7.16. Отже суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для встановлення щодо ОСОБА_1 порушення абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, як підстави для покладення на неї як керівника Боржника солідарної відповідальності у цій справі, а тому Суд погоджується з відповідними аргументами скаржника (пункт 5.1).

7.17. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього кодексу, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а скасуванню - оскаржувана постанова апеляційного суду, з направленням справи до цього суду на новий розгляд, враховуючи принцип процесуальної економії, а також те, що всі необхідні обставини у цій справі встановлені.

7.18. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Шаматріна Євгенія Миколайовича задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 911/293/21(911/682/22) скасувати.

3. Справу № 911/293/21 (911/682/22) направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк