Рішення

від 03.07.2023 по справі 922/1384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2023м. ХарківСправа № 922/1384/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився .

відповідача: не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕНД», місто Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ХОРУЖІВКА», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю РЕАЛ-ТРЕНД, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма ХОРУЖІВКА, про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01 жовтня 2020 року у загальному розмірі 16 148 185,20 грн., з них: 8 662 494,40 грн. сума основного боргу, 3 154 443,58 грн. курсова різниця, 4 331 247,20 грн. штраф.

17 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕНД» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; привести у відповідність ціну позову, що зазначена у вступній та прохальній частинах позову; належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

27 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РЕАЛ-ТРЕНД до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1384/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1384/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 02 червня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, продовжено за ініціативою суду відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ХОРУЖІВКА, до 02 червня 2023 року строк на подання доказів - клопотання (вх. № 13922 від 01 червня 2023 року) про долучення доказів. Задоволено клопотання (вх. № 13922 від 01 червня 2023 року) відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ХОРУЖІВКА, про долучення доказів. Прийнято до розгляду, із долученням до матеріалів справи, докази, подані разом із клопотанням (вх. № 13922 від 01 червня 2023 року) та вирішено розглядати справу з їх врахуванням. 05 червня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 26 червня 2023 року суд розпочав розгляд справи по суті.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяви по суті справи: відповідачем представлено відзив на позовну заяву (вх. № 12205 від 16 травня 2023 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2023 року; позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) 01 жовтня 2020 року укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 (надалі «Договір»). Пунктом 1.1. Договору було визначено, що продавець зобов`язується у визначений сторонами строк передати у власність покупця товар українського походження соняшник та/або кукурудзу врожаю 2021 року на загальну суму Договору за ціною, якістю і в кількості, зумовленим цим Договором, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти цей Товар. Розділом 2 Договору була визначена сума Договору та ціна товару. Так, загальна сума Договору становила 5 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Згідно п. 4.1. Договору, суму Договору відповідно до п. 2.1. Покупець сплачує продавцеві на умовах 100% передоплаті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку: п. 4.1.1. суму в розмірі 5 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (за товар відповідно до п. 2.4.1.) в строк до 01 квітня 2021 року (включно). Як зазначає позивач, в подальшому між сторонами через виниклі обставини було укладено ряд додаткових угод до Договору. Вказаними вище додатковими угодами сторони вносили зміни до Договору в частині визначення загальної суми Договору, кількості товару, умов поставки, тощо. Позивач зазначає, що всупереч вимогам Договору та усіх погоджених сторонами умов Додаткових угод до цього Договору, продавець не виконав свої зобов`язання по поставці товару с/г культур у строки та на умовах, обумовлених сторонами. З акту взаєморозрахунків також вбачається, що продавцем були виконані зобов`язання лише частково на загальну суму 6 728 947,80 грн. замість належних і обумовлених в додатковій угоді від 08 вересня 2021 року до Договору 15 391 442,20 грн. З цього ж акта вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 662 494,40 грн., про стягнення яких прохає позивач. Також, позивач прохає про стягнення 3 154 443,58 грн. курсової різниці та 4 331 247,20 грн. штрафу.

16 травня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12205) у якому відповідач погоджується із задоволенням позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 662 494,40 грн. та 216 562,36 грн. штрафу. Так, відповідач зазначає, що обґрунтовуючи розмір штрафних санкцій, позивач звертається до п. 5.3. Договору. Застосовуючи зазначене положення Договору позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 0803/2 від 08.03.2023 року. За невиконання умов Договору передбачена відповідальність, яка полягає у сплаті неустойки, а саме штрафу. Така відповідальність передбачена у пп. 5.3.1. Договору, який є складовою частиною п. 5.3. Договору, що був застосований позивачем. У пп. 5.3.1. зазначено: «В разі настання обставин, які свідчать про фактичну неможливість Продавця здійснити поставку Товару за цим Договором в повному обсязі або частково, в разі прострочення поставки Товару [...], також за неналежне виконання інших умов Договору, що спричинило за собою пред`явлення Покупцем вимоги про повернення передоплати, Продавцю нараховується до оплати штраф в розмірі 25% від суми передоплати, що підлягає поверненню, який повинен бути оплачений продавцем в терміни, встановлені цим пунктом для повернення передоплати». Позивач, направляючи вимогу відповідачеві, в тому числі, звертався до цього положення Договору, зазначивши, що за порушення умов Договору підлягають нарахуванню штрафні санкції в розмірі 25% від суми непоставленого товару. На думку відповідача, є вірним підхід щодо застосування саме цього положення Договору в контексті нарахування штрафних санкцій за порушення умов Договору, що спричинили за собою пред`явлення покупцем вимоги про повернення передоплати. Натомість, позивач у позовних вимогах, обґрунтовуючи розмір штрафних санкцій, звертається до п. 5.4. Договору, в якому зазначається наступне: «За несвоєчасну поставку або недопоставку товару, в зазначені в п. 3.4. Договору строки (за умови, що Покупець не вимагав повернення отриманої передоплати) [прим. - тобто, враховуючи пред`явлення позивачем вимоги, ця частина пункту Договору не підлягає застосуванню], та/або неповернення на вимогу Покупця суми передоплати (якщо така вимога була пред`явлена Покупцем Продавцю), Продавець зобов`язується оплатити Покупцеві штраф, в розмірі 50% від вартості не поставленого або недопоставленого в термін Товару або неповерненої суми попередньої оплати». При цьому, відповідач зазначає, що визначення позивачем у вимозі, в тому числі пп. 5.3.1. Договору, як способу нарахування штрафних санкцій та подальша зміна своєї поведінки вже у судовому розгляді (при подачі позову) поставили відповідача у невигідне становище, чим фактично було порушено принцип venire contra factum proprium. Також, відповідач прохає про зменшення штрафних санкцій. Означене обґрунтовує тим, що виробничі потужності відповідача знаходяться у Сумській області, де знаходяться посівні площі для вирощування соняшника та кукурудзи. Під час ведення бойових дій на території Сумської області господарська діяльність відповідача була значно ускладнена весь 2022 рік. Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1054 від 02.05.2022 року ТОВ Агрофірма «ХОРУЖІВКА» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також зазначено, що підприємство має важливе значення для національної економіки. Наведене також підтверджується Довідкою про розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб-працівників на підприємстві за І квартал 2023 року та Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до значного ускладнення, або навіть зробити неможливою господарську діяльність відповідача, що призведе до звільнення працівників і втрату критично важливого для економіки України підприємства, що спричинить порушення інтересів держави в особливий період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ ЗА ДОГОВОРОМ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕНД» (позивач, покупець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ХОРУЖІВКА» (відповідач, продавець за Договором) укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01 жовтня 2020 року. Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується у визначений сторонами строк передати у власність покупця товар українського походження соняшник та/або кукурудзу врожаю 2021 року (надалі Товар), на загальну суму Договору за ціною, якістю і кількості, зумовленими цим Договором, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти цей Товар. Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума цього Договору становить 5 000 000,00 грн. в тому числі 20% ПДВ. Відповідно до п. 3.1. Договору продавець зобов`язується поставити Товар на умовах CPT (відповідно до Інкотермс-2010) на сертифіковані зернові склади. Відповідно до п. 3.4. Договору загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, згідно п. 3.3. Договору, має бути доставлена продавцем на базис поставки і прийнята зерновим складом для зарахування на особовий рахунок покупця в строк: 3.4.1. для соняшника та/або кукурудзи до 01 листопада 2021 року включно. Відповідно до п. 4.1. Договору, суму договору відповідно до п. 2.1. покупець сплачує продавцеві на умовах 100% передоплати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку: 4.1.1. суму в розмірі 5 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (за Товар відповідно до пунктів 2.4.1.) - в строк до 01 квітня 2021 року (включно).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод. Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 08 вересня 2021 року вирішено викласти підпункт 2.1. Договору в наступній редакції: « 2.1. Загальна сума цього Договору становить 15 562 532,00 грн., в тому числі ПДВ».

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем представлені платіжні доручення про перерахування грошових коштів позивачем на користь відповідача за Договором. Судом встановлено, що за період з 27 січня 2021 року по 09 вересня 2021 року позивачем перераховано на користь відповідача 15 391 442,20 грн. Як вбачається з видаткових накладних, що представлені суду, за період з 02 по 13 листопада 2021 року відповідачем поставлено позивачу Товару на загальну суму 6 728 947,80 грн. З означеного вбачається, що відповідачем не було поставлено Товар на загальну суму 8 662 494,40 грн. Означена сума визнається відповідачем в повному обсязі. Додатково, судом встановлено, що встановлена судом сума недопоставки Товару повністю збігається із сумою, що визначена у Акті звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами.

08 березня 2023 року позивачем складена та направлена 11 березня 2023 року відповідачу вимога вих. № 0803/2 про повернення передоплати за Договором. Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, означена заборгованість так і не була сплачена.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за Договором у розмірі 8 662 494,40 грн.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ КУРСОВОЇ РІЗНИЦІ.

До п. 2.6. Договору сторони дійшли згоди, що з огляду на форвардну специфіку проведення розрахунків за цим Договором, при проведення розрахунків сторони беруть до уваги економічні показники ринку, в тому числі курс національної валюти гривні по відношенню до долара США. Положення цього пункту про коригування грошових складових взаємовідносин сторін поширюються і застосовуються також в разі повернення продавцем попередньої оплати за Договором. При цьому, сума попередньої оплати, яка підлягає повернення, розраховується за наступною формулою: «Пп = Пс * (К2 / К1)», де: Пп сума передоплати, яка підлягає поверненню; Пс сплачена сума передоплати; К1 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату здійснення оплати за Договором (еквівалент 1 (одного) долара США в національній валюті - гривні); К2 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату повернення передоплати. При проведенні розрахунків застосується середній курс продажу долара США, що склався на УМВБ, оприлюднений на Українському фінансовому сервері.

Позивачем заявлено до стягнення курсову різницю у розмірі 3 154 443,58 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості…), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої курсової різниці суд вказує про те, що позивачем заявлено до стягнення менший розмір. Загальна сума курсової різниці відносно здійснених позивачем оплат та з урахуванням здійснених відповідачем поставок складає 3 160 703,66 грн. (11 823 198,06 грн. - 8 662 494,40 грн.), проти 3 154 443,58 грн., що визначена позивачем. Водночас, до п. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню курсова різниця у розмірі 3 154 443,58 грн.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ШТРАФУ.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.4. Договору за неповернення на вимогу покупця суми передоплати (якщо така вимога була пред`явлена покупцем продавцю), продавець зобов`язується оплатити покупцеві штраф в розмірі 50% від неповерненої суми попередньої оплати.

Позивачем заявлено до стягнення 4 331 247,20 грн. штрафу.

Здійснивши перевірку суми нарахованого позивачем штрафу суд прийшов до висновку, що він здійснений арифметично вірно, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 4 331 247,20 грн.

Відносно посилання відповідача на необхідність застосування п. 5.3.1. Договору, а не п. 5.4. Договору суд констатує про те, що означені пункти не є ідентичними. За п. 5.3.1. Договору передбачено умовне застосування санкції, тобто за настання певно конкретно визначених обставин, а саме: «В разі настання обставин, які свідчать про фактичну неможливість продавця здійснити поставку товару за цим Договором в повному обсязі або частково…». І цілком логічним є застосування штрафу у меншому розмірі, адже неповернення грошових коштів є наслідком певних обставин, що вказують на неможливість поставки. В свою чергу, п. 5.4. Договору передбачено безумовне право позивача вимагати сплати штрафу, якщо передоплата не була повернута відповідачем. У даному випадку є цілком логічним встановлення більшого розміру штрафу, адже неповернення передоплати може бути у зв`язку із неправомірними діями відповідача, тощо. Окремо суд звертає увагу, що не має права змінити за позивача підстави та предмет позову. Позивач прохає про стягнення саме 50% штрафу у відповідному розмірі згідно із п. 5.4. Договору.

Відносно посилання відповідача на суперечливість позиції позивача, а саме: посилання позивача у вимозі за вих. № 0803/2 від 08.03.2023 року на п. 5.3.1. Договору, а вже під час судового розгляду на п. 5.4. Договору. Суд зазначає, що у вимозі за вих. № 0803/2 від 08.03.2023 року позивач вимагв сплати штрафу як за п. 5.3.1., так і за п. 5.4. Договору. В свою чергу, у позовній заяві позивач прохає про стягнення штрафу за п. 5.4. Договору. У зв`язку із цим, суд не вбачає суперечливісті позиції позивача та, відповідно порушення принципу venire contra factum proprium.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 12205 від 16 травня 2023 року) відповідач прохав про зменшення штрафних санкцій до 216 562,36 грн. 01 червня 2023 року відповідачем представлено до суду клопотання (вх. № 13922) про долучення доказів, а саме: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2021 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2021 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2022 року. Розглянувши це у сукупності, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1054 від 02 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА"ХОРУЖІВКА" визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. В свою чергу, суд звертає увагу, що оплати за Договором були у 2021 році, а поставка товару мала бути здійснена до 01 листопада 2021 року. Тобто, відповідач зобов`язаний був виконати свій обов`язок ще у 2021 році, тобто коли ще не існувало наказу № 1054 від 02 травня 2023 року (іншого до суду не представлено).

В свою чергу, представлені до суду звіти та баланси та інші документи подібного характеру, як окремо взяті документи, не можуть слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій. Як вбачається зі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під час вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд має взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було повернуто суму передоплати в повному обсязі. Крім того, відповідачем не було надано обґрунтованих пояснень з приводу укладення договору про надання безповоротної фінансової допомоги після зарахування на рахунок відповідача грошових коштів від позивача. При цьому, суд звертає увагу, що він не досліджує правомірність укладення таких договорів та проведення фінансових операцій, а лише здійснює їх аналіз під час вирішення питання про зменшення штрафних санкцій як доказів, що представлені позивачем.

Таким чином, з наявних матеріалів справи та враховуючи приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕНД» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «ХОРУЖІВКА» (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 192А, 4-ий поверх, кімната 6В; код ЄДРПОУ: 30133681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕНД» (61045, місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 18, кімната 202; код ЄДРПОУ: 40894633) суму боргу за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01 жовтня 2020 року, що складається із основного боргу у розмірі 8662494,40 грн., курсової різниці у розмірі 3154443,58 грн., штрафу у розмірі 4331247,20 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 242222,78 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" липня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко