Постанова

від 21.09.2023 по справі 922/1384/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/1384/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка, м.Харків (вх.№1517 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23 (суддя Калініченко Н.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 11.07.2023р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка, м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реал-тренд звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01.10.2020р. в загальному розмірі 16148185,20грн., з них: 8662494,40грн. сума основного боргу, 3154443,58грн. курсова різниця, 4331247,20грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки товару в строки визначені умовами укладеного між сторонами договору, у зв`язку із чим, позивач, як покупець, керуючись правом наданим йому договором, звернувся до відповідача, як продавця, з вимогою про повернення суми попередньої оплати та нарахованих штрафних санкції, проте відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто суму попередньої оплати, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву поданому 16.05.2023р. до господарського суду Харківської області відповідач частково заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд задовольнити їх частково та стягнути суму основної заборгованості в сумі 8662494,40грн. та штраф в сумі 216562,36грн.

Також, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90%, посилаючись на те, що виробничі потужності відповідача знаходяться у Сумській області, де знаходяться посівні площі для вирощування соняшника та кукурудзи, проте, під час ведення бойових дій на території Сумської області господарська діяльність відповідача була значно ускладнена весь 2022 рік.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1054 від 02.05.2022р. ТОВ Агрофірма Хоружівка було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також зазначено, що підприємство має важливе значення для національної економіки, що також підтверджується Довідкою про розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб-працівників на підприємстві за 1 квартал 2023 року та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Отже, стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до значного ускладнення, або навіть зробити неможливою господарську діяльність відповідача, що призведе до звільнення працівників і втрату критично важливого для економіки України підприємства, що спричинить порушення інтересів держави в особливий період.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд суму боргу за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01.10.2020р., що складається з основного боргу в розмірі 8662494,40грн., курсової різниці в розмірі 3154443,58грн., штрафу в розмірі 4331247,20грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 242222,78грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані доведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01.10.2020р. в частині поставки товару в строки обумовлені умовами договору, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90%, з огляду на недоведеність відповідачем винятковості обставин (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено розмір нарахованих штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд суму основного боргу в розмірі 8662494,40грн. та штраф в сумі 216562,36грн.; вирішити питання про стягнення судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву в частині наявності підстав для зменшення розмір нарахованих штрафних санкцій у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 12 вересня 2023 р. о 09:20 годині.

11.09.2023р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні (вх.№10854).

11.09.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника при проведенні невідкладних слідчих дії в межах кримінального провадження (вх.№10928).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 12.09.2023р. оголошено в судовому засіданні перерву до 21 вересня 2023 р. о 09:30 год.

20.09.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника при проведенні невідкладних слідчих дій в межах кримінального провадження (вх.№11396).

20.09.2023р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тим, що між 20.09.2023р. сторонами було досягнуто згоди щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, проте, для складення, підписання та подачі її до суду потрібен певний час. (вх.№11400).

Частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що явка сторін не визнавалась обов`язковою. При цьому, позивачем в клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено про досягнення згоди між сторонами щодо укладення мирової угоди.

Відповідно до норм частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних клопотань про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Реал-тренд (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 (надалі договір т.1 а.с.19-25), відповідно до умов якого продавець зобов`язується у визначений сторонами строк передати у власність покупця товар українського походження соняшник та/або кукурудзу врожаю 2021 року (надалі товар), на загальну суму договору за ціною, якістю і кількості, зумовленими цим договором, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти цей товар (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору, загальна сума цього договору становить 5000000,00грн. в тому числі 20% ПДВ.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема, відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 08 вересня 2021 року сторонами було вирішено викласти підпункт 2.1. договору в наступній редакції: « 2.1. Загальна сума цього Договору становить 15562532,00 грн., в тому числі ПДВ».

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що з огляду на форвардну специфіку проведення розрахунків за цим Договором, при проведення розрахунків сторони беруть до уваги економічні показники ринку, в тому числі курс національної валюти гривні по відношенню до долара США.

Положення цього пункту про коригування грошових складових взаємовідносин сторін поширюються і застосовуються також в разі повернення продавцем попередньої оплати за Договором.

При цьому, сума попередньої оплати, яка підлягає повернення, розраховується за наступною формулою: «Пп = Пс * (К2 / К1)», де: Пп сума передоплати, яка підлягає поверненню; Пс сплачена сума передоплати; К1 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату здійснення оплати за договором (еквівалент 1 (одного) долара США в національній валюті - гривні); К2 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату повернення передоплати. При проведенні розрахунків застосується середній курс продажу долара США, що склався на УМВБ, оприлюднений на Українському фінансовому сервері.

Відповідно до пункту 3.1. договору, продавець зобов`язується поставити товар на умовах CPT (відповідно до Інкотермс - 2010) на сертифіковані зернові склади.

Відповідно до пункту 3.4. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, згідно з пунктом 3.3. договору, має бути доставлена продавцем на базис поставки і прийнята зерновим складом для зарахування на особовий рахунок покупця в строк: 3.4.1. для соняшника та/або кукурудзи до 01 листопада 2021 року включно.

Відповідно до пункту 4.1. договору, суму договору відповідно до пункту 2.1. покупець сплачує продавцеві на умовах 100% передоплати в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку: 4.1.1. суму в розмірі 5000000,00грн. в т.ч. ПДВ (за товар відповідно до пунктів 2.4.1.) - в строк до 01 квітня 2021 року (включно).

Розділом 5.3. договору сторони погодили відповідальність сторін.

Зокрема, пунктом 5.3. договору визначено, що покупець залишає за собою виключне право вимагати від продавця, негайно/протягом одного банківського дня з моменту отримання повідомлення продавцем/повернення суми отриманої передоплати в разі, якщо, зокрема, продавець допустив прострочення поставки товару (перевищив строк, визначений пунктом 3.4. цього договору).

Право на вимогу повернення передоплати виникає в покупця по відношенню до продавця з моменту настання терміну поставки або негайно в разі встановлення обставин фактично неможливості здійснення продавцем поставки товару та/або встановлення обставин порушення продавцем умов договору, про що письмово повідомляється продавець.

Повідомлення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою продавця (його місцезнаходженням) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручено продавцю. Його представнику або надіслано на електронну адресу (пошту).

Згідно з пунктом 5.3.1. договору, в разі настання обставин, які свідчать про фактичну неможливість продавця здійснити поставку за цим договором, в повному обсязі або частково, в разі прострочення поставки товару відповідно до пункту 3.4. цього договору, невиконання зобов`язань відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. (з підпунктами) договору, також за неналежне виконання інших умов цього договору, що спричинили за собою пред`явлення покупцем вимоги про повернення передоплати, продавцю нараховується до оплати штраф в розмірі 25% від суми передоплати, що підлягає поверненню, який повинен бути оплачений продавцем в терміни, встановлені цим пунктом для повернення передоплати.

Відповідно до пункту 5.4. договору, за несвоєчасну поставку або недопоставку товару, в зазначені пунктом 3.4. договору строки (за умови, що покупець не вимагав повернення отриманої передоплати), та/або неповернення на вимогу покупця суми передоплати (якщо така вимога була пред`явлена покупцем продавцю), продавець зобов`язується оплатити покупцеві штраф, в розмірі 50% від вартості не поставленого або недопоставленого в термін товару або неповернення суми попередньої оплати.

Згідно з пунктом 5.4.1. договору, право на застосування та на початок терміну нарахування штрафних санкцій виникає у покупця стосовно продавця з 20.10.2021р. щодо поставки соняшника та/або кукурудзи.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що ним, як покупцем було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання щодо перерахування суми попередньої оплати за договором в сумі 15391442,20грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень (т.1 а.с.41-68).

Проте, відповідачем, як продавцем товар у визначений умовами договору строк було поставлено частково, на суму 6728947,80грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями видаткових накладних (т.1 а.с.69-75), актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.11.2021р. (т.1 а.с.76) та не заперечується сторонами у справі. Товар на суму 8662494,40грн. поставлено не було.

З метою досудового врегулювання спору, 08.03.2023р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу вих.№0803/2 (т.1 а.с.82), в якій вимагав протягом 5 календарних днів з дня отримання вказаної вимоги погасити суму заборгованості в розмірі 26507232,00грн., яка складається з 25% від суми непоставленого товару, а саме від 8662494,40грн., що становить 2165623,60грн. (згідно пункту 5.3.1. договору); курсову різницю, яка розрахована на суму неповернутої передоплати та/або непоставленого товару на суму 8662494,40грн., що становить 11347867,70грн. (згідно пункту 2.6. договору); 50% від суми неповернутої передоплати, а саме 8662494,40грн., що становить 4331247,20грн. (згідно пункту 5.4. договору).

Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку АТ «Укрпошта» та поштовою накладною (т.1 а.с.83).

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто суму передоплати за договором, що і стало підставою для звернення 12.04.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка про стягнення суми боргу за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01.10.2020р. в загальному розмірі 16148185,20грн., з яких: 8662494,40грн. сума основного боргу, 3154443,58грн. курсова різниця, 4331247,20грн. штраф (т.1 а.с.1-85).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.35-44).

Дослідивши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Реал-тренд про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № Ф-3 від 01.10.2020р. в сумі 8662494,40грн., курсової різниці в сумі 3154443,58грн. та штрафу у розмірі 4331247,20грн.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Хоружівка оскаржує рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/22 в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до пунктами 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було зазначено вище, позивачем, як покупцем було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання щодо перерахування суми попередньої оплати за договором в сумі 15391442,20грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень (т.1 а.с.41-68).

Проте, продавцем (відповідачем), товар у визначений умовами договору строк було поставлено частково, на суму 6728947,80 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними (т.1 а.с.69-75), актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.11.2021р. (т.1 а.с.76) та не заперечується сторонами у справі. Товар на суму 8662494,40грн. поставлено не було.

Пунктом 5.3. договору сторонами було погоджено, що покупець залишає за собою виключне право вимагати від продавця, негайно/протягом одного банківського дня з моменту отримання повідомлення продавцем/повернення суми отриманої передоплати в разі, якщо, зокрема, продавець допустив прострочення поставки товару (перевищив строк, визначений пунктом 3.4. цього договору).

Право на вимогу повернення передоплати виникає в покупця по відношенню до продавця з моменту настання терміну поставки або негайно в разі встановлення обставин фактично неможливості здійснення продавцем поставки товару та/або встановлення обставин порушення продавцем умов договору, про що письмово повідомляється продавець.

Повідомлення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою продавця (його місцезнаходженням) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручено продавцю, його представнику або надіслано на електронну адресу (пошту).

З метою досудового врегулювання спору, 08.03.2023р. позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну вимогу вих.№0803/2 (т.1 а.с.82), факт направлення якої на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку АТ «Укрпошта» та поштовою накладною (т.1 а.с.83).

Проте, відповіді на вказану вимогу відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Отже, виходячи з аналізу приписів статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом, доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, що відповідач отримавши як попередню оплату грошові кошти в сумі 15391442,20грн., не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 8662494,40грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Крім того, як було зазначено вище, пунктом 2.6. договору сторони погодили, що з огляду на форвардну специфіку проведення розрахунків за цим договором, при проведення розрахунків сторони беруть до уваги економічні показники ринку, в тому числі курс національної валюти гривні по відношенню до долара США.

Положення цього пункту про коригування грошових складових взаємовідносин сторін поширюються і застосовуються також в разі повернення продавцем попередньої оплати за договором.

При цьому, сума попередньої оплати, яка підлягає повернення, розраховується за наступною формулою: «Пп = Пс * (К2 / К1)», де: Пп сума передоплати, яка підлягає поверненню; Пс сплачена сума передоплати; К1 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату здійснення оплати за Договором (еквівалент 1 (одного) долара США в національній валюті - гривні); К2 курс національної валюти гривні по відношенню до долара США на дату повернення передоплати. При проведенні розрахунків застосується середній курс продажу долара США, що склався на УМВБ, оприлюднений на Українському фінансовому сервері.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі №296/10217/15-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 друга ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Водночас у пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020р. у справі №910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Оскільки сторонами правомірно в пункті 2.6. договору було врегульовано правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці в сумі 3154443,58грн.

Судова колегія зазначає, що рішення господарського суду у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 4331247,20грн., судова колегія зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як було зазначено вище, пунктом 5.4. договору сторони погоди, що за несвоєчасну поставку або недопоставку товару, в зазначені пунктом 3.4. договору строку (за умовами, що покупець не вимагав повернення отриманої передоплати), та/або неповернення на вимогу покупця суми передоплати (якщо така вимога була пред`явлена покупцем продавцю), продавець зобов`язується оплатити покупцеві штраф, в розмірі 50% від вартості не поставленого або недопоставленого в термін товару або неповернення суми попередньої оплати.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: штрафу в сумі 4331247,20грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 16.05.2023р. відповідачем було подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90% (т.1 а.с.194-197).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу відповідач посилався на те, що виробничі потужності підприємства знаходяться в Сумській області, де знаходяться посівні площі для вирощування соняшника та кукурудзи, проте, під час ведення бойових дій на території Сумської області господарська діяльність відповідача була значно ускладнена весь 2022 рік.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1054 від 02.05.2022р. ТОВ Агрофірма Хоружівка було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також зазначено, що підприємство має важливе значення для національної економіки, що також підтверджується Довідкою про розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб-працівників на підприємстві за І квартал 2023 року та Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с.198, 200-202).

Отже, стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до значного ускладнення, або навіть зробити неможливою господарську діяльність відповідача, що призведе до звільнення працівників і втрату критично важливого для економіки України підприємства, що спричинить порушення інтересів держави в особливий період.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема, частина 3 статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19.

Судова колегія зазначає, що заявляючи про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач лише посилався на військову агресію російської федерації проти України, що мало наслідком ускладнення господарської діяльності підприємства відповідача протягом 2022року.

Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів і не довів винятковості обставин.

При цьому, судова колегія зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період лише з 02.05.2023р. на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 1054, проте, строк поставки товару у відповідача виник у листопаді 2021року, тобто до початку військової агресії російської федерації, введення воєнного стану та прийняття відповідного наказу.

Разом з тим, відповідач в розумні строки на це не відреагував та не вжив усіх необхідних заходів для виконання ним зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На переконання судової колегії, розмір штрафу не є надмірно значним порівняно з сумою невиконаного зобов`язання, а ступінь виконання зобов`язання боржником не дає підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка" належним чином виконувало умови договору.

За наведених обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, в т. ч. з урахуванням їх розміру.

Також, судова колегія не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми штрафу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку із її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хоружівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2023р. у справі №922/1384/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.09.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль