Постанова

від 12.07.2023 по справі 646/1119/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/1119/22 Головуючий суддя І інстанції Барабанова В. В.

Провадження № 22-ц/818/344/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: купівлі-продажу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2022 року, у справі за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Гвоздика» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Гвоздика» через свого представника адвоката Конопатського М.М. звернулось до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд:

- договір купівлі-продажу від 20 травня 2010 року, укладений між Колективним сільськогосподарським підприємством «Гвоздика», ідентифікаційний код юридичної особи: 25187809, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за №664 - розірвати.

Разом з позовом КСП «Гвоздика» через свого представника - адвоката Конопатського М.М. звернулось до суду із заявою про забезпечення позову у справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на праві приватної власності - житловий будинок садибного типу літ. П-2, загальною площею 241,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 640137163101), а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо даного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви зазначено, що Протоколом загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства «Гвоздика» (далі - КСП «Гвоздика») від 05 травня 2010 року було прийнято рішення про продаж житлового будинку садибного типу літ.П-2, загальною площею 241,4 кв.м., розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за 327 000 (триста двадцять сім тисяч) гривень.

За договором купівлі-продажу від 20 травня 2010 року, який зареєстровано в реєстрі за № 664, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю.В., колективним сільськогосподарським підприємством «Гвоздика», ідентифікаційний код юридичної особи: 25187809, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61009, Харківська обл., м. Харків, вул. Агрономічна, буд.1, було продано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - цегляний житловий будинок садибного типу літ. «П-2», загальною площею 241,4 кв.м., житловою площею 110,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Договору, «Продаж, що є дійсним наміром сторін, вчинено за 327 000 (триста двадцять сім тисяч) гривень. Ці гроші мають бути сплачені Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця протягом 180-ти діб з моменту укладання цього договору. ПДВ не передбачено».

Таким чином, кінцевим терміном сплати обумовленої сторонами вартості проданого нерухомого майна було 16 листопада 2010 року. Проте, у вказаний період Покупцем грошові кошти сплачені не були, чим порушено п.4 Договору.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №294181674 від 11.01.2022 р.) 06.04.2021 Відповідач відчужив житловий будинок, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, своїй матері - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уклавши з останньою договір купівлі-продажу від 06.04.2021, серія та номер: 2291, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області І.О.Ємець.

Зі спливом місяця, ОСОБА_2 подарувала щойно придбаний будинок своєму сину - ОСОБА_1 (Відповідачу по справі), уклавши договір дарування від 11.05.2021, серія та номер: 3037, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області І.О.Ємець.

Таким чином, кінцевим володільцем житлового будинку, який є предметом спірного Договору купівлі-продажу, наразі є ОСОБА_1 (Відповідач), тільки підставою для державної реєстрації права власності тепер є не договір купівлі-продажу від 20.05.2010 №664, а договір дарування від 11.05.2021 №3037.

Отже, Відповідач вчиняє заходи, спрямовані на відчуження майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, який Позивач просить розірвати. Враховуючи таку поведінку Відповідача, Позивач не виключає, що Відповідач може повторити відчуження будинку, що є предметом спірного Договору, з метою ускладнення поновлення порушених прав Позивача. Адже, у випадку задоволення позовних вимог та розірвання оспорюваного договору, Позивач буде позбавлений можливості зареєструвати право власності на майно та відновити порушені права. У разі не вжиття судом заходів забезпечення позову та відчуження майна, що є предметом оспорюваного договору, КСП «Гвоздика» змушене буде звертатись з вимогою про витребування майна до нового власника, що призведе до затягування у вирішенні питання щодо відновлення порушених прав Позивача та призведе до додаткових витрат.

За таких обставин, не вжиття заходів забезпечення позову призведе не тільки до затягування відновлення законних прав Позивача, а й збільшить його витрати, що може взагалі унеможливити відновлення порушених прав КСП «Гвоздика».

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2022 року заяву КСП «Гвоздика» задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на праві приватної власності, а саме: житловий будинок садибного типу літ. П-2, загальною площею 241,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 640137163101) та заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо даного нерухомого майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги зазначив, що у даному випадку застосований судом захід забезпечення позову не відповідає заявленим позивачем вимогам

Вказує, що предметом позову у даній справи є розірвання договору купівлі-продажу, отже позивач мав довести на підставі належних, допустимих та достовірних доказів наявність зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Саме лише посилання позивача в заяві на можливість вчинення відповідачем дій, зокрема щодо відчуження, які в подальшому унеможливлять чи утруднять виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Вказує, що судом заяву розглянуто за відсутності відповідача та постановлено рішення однобічно, без врахування аргументів відповідача.

Вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а також наявні всі підстави для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник КСП «Гвоздика» зазначає, що судове рішення є обґрунтованим, оскільки відповідач вчиняє заходи, спрямовані на відчуження майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, який позивач просить розірвати. Враховуючи таку поведінку відповідача, позивач не виключає, що відповідач може повторити відчуження будинку, що є предметом спірного договору, з метою ускладнення поновлення порушених прав позивача.

Оскільки спірне майно, яке є предметом справи, зареєстроване за відповідачем, він має об`єктивну можливість вчинити дії щодо відчуження цього майна, що ускладнить виконання можливого рішення суду. Окрім цього, відповідач вже вчиняє дії, спрямовані на відчуження майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу - штучно відчужив житловий будинок своїй матері, яка згодом його подарувала відповідачу.

Звертає увагу на те, що перед зверненням до суду із заявою про забезпечення позову представником позивача 29.11.2022 року було направлено відповідачу примірник вказаної заяви з додатками, тобто відповідач був обізнаний про розгляд питання щодо забезпечення позову та не був обмежений у праві надати до суду свої аргументи чи заперечення на подану заяву.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - відповідача Штонди В.В., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення відповідає не повністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Судом встановлено, що предметом спору є договір купівлі-продажу будинку 20 травня 2010 року, який зареєстровано в реєстрі за №664, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Попрас Ю.В.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №294181674 від 11.01.2022 р.) 06.04.2021 Відповідач відчужив житловий будинок, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, своїй матері - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , уклавши з останньою договір купівлі-продажу від 06.04.2021, серія та номер: 2291, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області І.О.Ємець.

ОСОБА_2 подарувала щойно придбаний будинок своєму сину - ОСОБА_1 (Відповідачу по справі), уклавши договір дарування від 11.05.2021, серія та номер: 3037, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області І.О.Ємець.

Наразі є ОСОБА_1 знову є власником будинку на підставі договору дарування від 11.05.2021 №3037.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд вважав за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін і такі його дії відповідають вказаній нормі цивільного процесуального права, а наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції вказав, що позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 02.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо розірвання договору купівлі-продажу взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідач дійсно вчиняв заходи, спрямовані на відчуження майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу, який позивач просить розірвати. Враховуючи таку поведінку відповідача, позивач має обґрунтовані припущення, що відповідач може повторити відчуження будинку, що є предметом спірного Договору, з метою ускладнення поновлення порушених прав позивача, що спричинить істотні перешкоди позивачу для судового захисту. Знайшли своє підтвердження аргументи позивача про те, що в іншому випадку існує реальний ризик того, що позивач буде позбавлений можливості зареєструвати право власності на майно та відновити порушені права. У разі не вжиття судом заходів забезпечення позову та відчуження майна, що є предметом оспорюваного договору, КСП «Гвоздика» дійсно змушене буде звертатись з вимогою про витребування майна до нового власника, що призведе до затягування у вирішенні питання щодо відновлення порушених прав позивача.

За таких обставин, не вжиття заходів забезпечення позову призведе не тільки до затягування відновлення законних прав позивача, а й збільшить його витрати, що може взагалі унеможливити відновлення порушених прав КСП «Гвоздика», висновки суду першої інстанції з цього приводу є обґрунтованими та доводами скарги не спростовані..

Однак, суд першої інстанції всупереч вимог вказаної норми цивільного процесуального права про співмірність заходів забезпечення позову змісту спірних правовідносин та всупереч принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, не звернув увагу, що спірним у даному випадку є житловий будинок та не розглянув можливість застосування менш обтяжливих заходів забезпечення позову, які забезпечать розумний баланс між приватними інтересами сторін й публічними інтересами виконання завдання цивільного судочинства у даній справі. Так, саме заборона відчуження спірного житлового будинку належним чином забезпечує позов у даному спорі про розірвання договору купівлі-продажу, який має зобов`язальний, а не майновий характер. Накладення арешту у такій ситуації надмірно обтяжує відповідача, який внаслідок цього позбавлений права користування житлом, що накладає на нього надмірний процесуальний тягар. Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Тому, враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, виходячи з основного завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК України та принципу пропорційності, з урахуванням предмету позову вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, а саме: житловий будинок садибного типу літ. П-2, загальною площею 241,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 640137163101) та заборонити вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо даного нерухомого майна.

Колегія суддів з цього приводу зважає на правові висновки, які були з цього приводу висловлені у постанові ВП ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд апеляційної інстанції при цьому використовує правову концепцію самостійного застосування судом норм цивільного процесуального права щодо визначення виду забезпечення в межах заявлених для цього підстав. Так, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. До таких правових висновків дійшла ВП ВС у п.п. 6.56-6.57 постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) (див. в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524308).

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в частині обраного засобу забезпечення позову, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює оскаржену ухвалу у частині арешту та в цій частині ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заяву адвоката Конопатського Миколи Миколайовича про забезпечення позову Колективного сільськогосподарського підприємства «Гвоздика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2022 року - змінити.

Заборонити відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, а саме: житловий будинок садибного типу літ. П-2, загальною площею 241,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 640137163101) та заборонити вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо даного нерухомого майна.

В іншій частині, що стосується звернення ухвали до негайного виконання, - ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 липня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.