Постанова

від 12.07.2023 по справі 372/4396/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 372/4396/21

провадження № 61-5005 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 в особі законного представника (матері) ОСОБА_3 , Обухівська районна державна адміністрація Київської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 , Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА) про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року у справі № 372/4004/15 визнано за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , право особистої приватної власності на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого

2020 року змінено, шляхом доповнення першого, другого та третього абзаців резолютивної частини рішення після слів « ОСОБА_4 » словами «правонаступником якого є малолітня ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

08 грудня 2020 державним реєстратором Обухівської РДА на підставі вищевказаної постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223151000:01:026:0012; номер запису про право власності/довірчої власності: 39637503.

Згідно з інформаційною довідкою від 11 листопада 2021 року № 284132854 державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки відбулася на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року. Підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав власності стало звернення ОСОБА_2 із заявою про реєстрацію такого права на підставі вказаної постанови суду.

Позивач зазначала, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року оприлюднена 07 грудня 2020, тобто на момент державної реєстрації зазначеного права власності - 03 грудня 2020 року ця постанова не була офіційно оприлюднена, судове рішення було відсутнє у ЄДРСР, а відтак, реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, вказаним судовим рішенням право власності за ОСОБА_2 на спірне майно не визнавалося.

Вона, ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 . Отже, реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 порушує її майнові права, так як її інтереси не враховано під час реєстрації права власності на це майно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, внесений державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області Тимченко А. С.: номер запису про право власності/довірчої власності: 39637503.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 , Обухівської РДА про скасування запису про державну реєстрацію прав відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 30 тис. грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюванийзапис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосується реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належить малолітній ОСОБА_2 на підставі заповіту від 09 жовтня 2015 року, який недійсним не визнавався, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2017 року. Водночас позивачка не мала права на спадкування вищевказаної земельної ділянки з огляду на наявність цього заповіту, а також на те, що вона не входить до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, тому її права та інтереси вчиненням оскаржуваного запису про державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку не порушуються.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 тис. грн, суд першої інстанції виходив із того, що такі витрати підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки. Заперечень щодо розміру таких судових витрат позивачкою не надано.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 16 березня

2023 року заяву малолітньої дитини - ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 , яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом - Старовойтовою Д. А., про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь малолітньої дитини - ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис. грн.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд також вказав, що ОСОБА_4 за життя, 09 жовтня 2015 року, склав заповіт, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, заповів своїй малолітній дочці - ОСОБА_2 . Інших спадкоємців у заповіті він не зазначив. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку 28 серпня 2017 року прийняла малолітня ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким вона є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , зокрема, спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:026:0012.

ОСОБА_1 до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, не належить. Отже, на час внесення оспорюваного запису (номер запису про право власності/довірчої власності: 39637503 від 08 грудня 2020 року) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивачки не існувало будь-яких прав на спірне майно. Суб`єктивне право позивачки не могло зменшитися або зникнути як таке внаслідок внесення оспорюваного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, за результатами вирішення цієї справи право або інтереси ОСОБА_1 не можуть бути відновлені в будь-який спосіб.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а тому наявні правові підстави для стягнення з останньої на користь малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис. грн, які підтвердженні належними та допустимими письмовими доказами. Позивачкою заперечення щодо розміру заявлених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу не надано

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Додаткова постанова Київського апеляційного суду від 16 березня

2023 року не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Обухівського районного суду Київської області. Підстава касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень задоволено частково. Дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. У задоволенні клопотання про зупинення дії (виконання) додаткової постанови Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що державний реєстратор не мав законних підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:026:0012 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 372/4004/15, оскільки цією постановою право власності за ОСОБА_2 не визнавалося, а вирішувався спір про поділ майна подружжя. При цьому, реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 порушує її майнові права, так як вона є донькою померлого, тобто спадкоємцем першої черги за законом, тому її інтереси не було враховано при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, вона оспорює заповіт спадкодавця, який є незаконним. Зазначає, що зміст та форма свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2017 року не відповідає вимогам, встановленим законодавством, не підтверджує набуття малолітньою ОСОБА_2 права власності на спірне майно, у ньому не міститься перелік майна, на яке видано це свідоцтво.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Старовойтової Д. А., яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що оспорювана державна реєстрація права власності на земельну ділянку за малолітньою ОСОБА_2 не порушує права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона ніколи не була власником спірної земельної ділянки, не успадкувала її після смерті ОСОБА_4 , враховуючи наявність чинного заповіту останнього та свідоцтва про прийняття спадщини на ім`я малолітньої ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року у справі № 372/4004/15 визнано за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , право особистої приватної власності на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; апартамент АДРЕСА_2 , загальною площею 91,8 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 222,6 кв. м; земельну ділянку, площею 0,137 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,2500 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012; земельну ділянку, площею 0,3500 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032; земельну ділянку, площею 0,2579 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069; земельну ділянку, площею 0,1669 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070; земельну ділянку, площею 0,0750 га, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071; земельну ділянку, площею 0,0750 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072; земельну ділянку, площею 1,6432 га, за адресою: АДРЕСА_3 :01:009:0073; земельну ділянку, площею 1,000 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин; автомобіль LEXUS LS 460; 1/6 частину будівель першої черги «Риболовно-спортивної бази» за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,3600 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015; земельну ділянку, площею 0,5493 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 372/4004/15 апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року змінено, шляхом доповнення першого, другого та третього абзаців резолютивної частини рішення після слів « ОСОБА_4 » словами «правонаступником якого є малолітня ОСОБА_2 ». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 у справі № 372/4004/15 касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року змінено, викладено абзаци першої-третьої резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

«У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_4 , правонаступником якого у розглядуваній справі (процесуальним правонаступником) є ОСОБА_2 , задовольнити.

Визнати, що квартира АДРЕСА_1 ; апартамент

АДРЕСА_2 , загальною площею 91, 8 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 222, 6 кв. м; земельна ділянка, площею 0, 137 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012; земельна ділянка, площею 0, 3500 га, розташована за адресою:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032; земельна ділянка, площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069; земельна ділянка, площею 0,1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070; земельна ділянка, площею 0,0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071; земельна ділянка, площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072; земельна ділянка, площею 1,6432 га за адресою:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073; земельна ділянка, площею 1,000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль марки LEXUS LS 460, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1/6 частина будівель першої черги «Риболовно-спортивної бази», розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, площею 0, 3600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015; земельна ділянка, площею 0, 5493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028, є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області

від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2020 року залишено без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року закрито (провадження № 61-18588св20).

08 грудня 2020 року державним реєстратором Обухівської РДА на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223151000:01:026:0012; номер запису про право власності/довірчої власності: 39637503.

Згідно з інформаційної довідки від 11 листопада 2021 року № 284132854 державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 щодо вказаної земельної ділянки відбулася на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у зв`язку зі зверненням ОСОБА_2 із заявою про реєстрацію такого права.

Судом також установлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , який за життя 09 жовтня 2015 року, склав заповіт, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, заповів своїй малолітній дочці - ОСОБА_2 . Інших спадкоємців у заповіті він не зазначив. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку 28 серпня 2017 року прийняла малолітня ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким вона є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , зокрема, спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:01:026:0012.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом установлено, що заповіт, яким охоплено всю спадщину ОСОБА_4 , та за яким він заповів малолітній ОСОБА_2 все належне йому майно, у тому числі, спірну земельну ділянку, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1241 ЦК України визначено право на обов`язкову частку у спадщині. Так, у частині першій цієї статті ЦК України зазначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюванийзапис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосується реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належить малолітній ОСОБА_2 на підставі заповіту від 09 жовтня 2015 року, який недійсним не визнавався, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2017 року. Водночас ОСОБА_1 , хоча і є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , проте не має права на спадкування вищевказаної земельної ділянки з огляду на наявність вказаного заповіту, а також на те, що вона не входить до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що права та інтереси ОСОБА_1 вчиненням оспорюваного запису про державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку не порушуються. А відтак, відсутні правові підстави для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, внесеного державним реєстратором Обухівської РДА, номер запису про право власності/довірчої власності: 39637503.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Доводи касаційної скарги про те, що державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на спірну земельну ділянку на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 372/4004/15, так як цією постановою право власності за ОСОБА_2 не визнавалося, а вирішувався спір про поділ майна подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, враховуючи наявність заповіту від 09 жовтня 2015 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 .

Посилання касаційної скарги на те, що зміст та форма свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2017 року не відповідає вимогам, встановленим законодавством, є безпідставними, так як вказане свідоцтво про право на спадщину не є предметом розгляду у цій справі.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження

у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У відзиві адвоката Старовойтової Д. А., яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 ,крім іншого, заявлено клопотання про стягнення судових витрат професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. На підтвердження цих витрат свідчать наступні докази.

05 січня 2022 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , уклала з адвокатським бюро «Горецький і Партнери» договір про надання правової допомоги № 21-02 (т. 2, а. с. 10-13). Цим договором передбачено, що адвокатське бюро зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу клієнту, а саме: проводити в інтересах та від імені клієнта всі необхідні дії, пов`язані із розглядом справи № 372/4396/21 (пункт 1.1. договору).

Розділом третім договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокатському бюро за надання правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду справи у суді касаційної інстанції становить 20 тис. грн (пункт 3.4. договору).

30 червня 2023 року адвокатським бюро «Горецький і Партнери» підготовлено звіт № 3 про виконану роботу бюро та витрачений час відповідно до договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року № 21-02, а також надано рахунок-фактуру ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2

30 червня 2023 року між ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , та адвокатським бюро «Горецький і Партнери» підписано акт № 23/3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2023 року, згідно з яким, сторони, крім іншого, визначили розмір гонорару за надання правової (професійної правничої) допомоги під час розгляду справи № 372/4396/21 у суді касаційної інстанції у розмірі 20 тис. грн.

Зазначені документи на підтвердження витрат на правничу допомогу

разом із відзивом на касаційну скаргу були направлені на адресу ОСОБА_1 , докази чого також було долучено до відзиву на касаційну скаргу.

Клопотань чи заперечень від ОСОБА_1 щодо зменшення суми зазначених судових витрат на професійну правничу допомогу до Верховного Суду не надходило.

Отже, з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_2 в особі її законного представника (матері) ОСОБА_3 підлягає стягненню судові витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, у розмірі 20 тис. грн.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь малолітньої ОСОБА_2 в особі законного представника (матері) ОСОБА_3 20 тис. грн (двадцять тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник