Постанова

від 13.07.2023 по справі 179/687/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2863/23 Справа № 179/687/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.

секретар судового засідання: Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги

ОСОБА_1 , Фермерського господарства КМС та Фермерського господарства Неміров Агро

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи Царичанська районна державна адміністрація, Фермерське господарство КМС, Магдалинівська селищна рада, ОСОБА_1 , Фермерське господарство Неміров Агро про скасування наказу про надання земельної ділянки у власність та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовними заявами до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: Царичанська районна державна адміністрація, Фермерське господарство «КМС», Магдалинівська селищна рада, ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Неміров Агро», які ухвалою суду від 07 липня 2022 року об`єднані в одне провадження, та в подальшому уточнені позивачем, про скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про надання земельної ділянки у власність:

- Наказ № 4-12444/15-20-сг від 26.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_3 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1277). 04.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39575284 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-11936/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_8 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1271). 22.11.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39365164 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-11932/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_14 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1272). 20.11.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39338592 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-12752/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_12 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1282). 10.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39680709 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-12447/15-20-сг від 26.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_11 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1278). 04.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39579796 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-12750/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_4 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1281). 10.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39691647 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-11957/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_5 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1273). 22.11.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39364500 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-13335/15-20-с від 17.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_7 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1293). 24.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39976729 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-11948/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_6 передається у власність земельна ділянка в розмірі 1,3228 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1269). 22.11.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39363703 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-11935/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_10 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1267). 20.11.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39347057 права власності в державному реєстрі прав.

- Наказ № 4-12753/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_9 передається у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1280). 10.12.2020 року Царичанська районна державна адміністрація здійснює державну реєстрацію № 39680902 права власності в державному реєстрі прав.

Зобов`язання Царичанську районну державну адміністрацію внести зміни до Державного земельного реєстру та скасування записів у реєстрі реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_15 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме, права засновника та голови селянського (фермерського) господарства «Зоря» та права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення фермерського господарства. Спадкоємцями першої черги, які на момент відкриття спадщини проживали спільно з померлим є дружина ОСОБА_2 (Позивач), син ОСОБА_16 та син ОСОБА_17 , які звернулись до державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори з заявами щодо одержання свідоцтва про право на спадщину селянського (фермерського) господарства «Зоря», як цілісного майнового комплексу, та права постійного користування двома земельними ділянками площею 17,49 га та 5,1 га., на що 16 березня 2020 року отримали відмову у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю майна, переданого до капіталу фермерського господарства «Зоря» та прав власності на земельні ділянки.

14 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на фермерське господарство «Зоря» та права постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування. 29 травня 2020 року, під час підготовчого судового засідання у зазначеній цивільній справі, позивачу стало відомо про існування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 877-р від 28 листопада 2003 року «Про вилучення земельних ділянок, які були надані ОСОБА_15 для ведення (селянського) фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради», яким державні акти були скасовані.

Разом із відповідями Магдалинівської районної державної адміністрації, отриманими позивачем 15 червня 2020 року, надано копію вищезазначеного розпорядження та копію заяви, на підставі якої розпорядження було прийнято. В даній заяві від 03 листопада 2003 року позивач просила надати дозвіл на переоформлення селянського фермерського господарства «Зоря» на неї в порядку спадкування після смерті чоловіка, а відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №29-4-0.221- 5133/2-20, отриманою 31 липня 2020 року повідомлено, що у Магдалинівському відділі відсутні будь-які відомості щодо внесення змін до Державного реєстру земель на підставі зазначеного розпорядження та станом на 31 липня 2020 року інформація про скасування Державних актів відсутня, внаслідок чого, на думку позивача, земельні ділянки мали б значитись як такі, що знаходяться в постійному користуванні.

Незважаючи на дані обставини, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області прийняло спірні накази про розпаювання вищезазначених земельних ділянок, які фактично перебувають в користуванні позивача, однак передані у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що ОСОБА_2 вважає незаконним та просить скасувати, зазначаючи, що відповідно до розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №959-р від 22 грудня 2003 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради», позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради, загальною площею 22,59 га., яке не скасовувалось та є чинним, не містить строку дії чи строку, протягом якого проект відведення має бути виготовленим, як і не містило вимог щодо таких строків.

Отже, приймаючи розпорядження, держава в особі Магдалинівської районної державної адміністрації взяла на себе зобов`язання в подальшому виконати вимоги ст. 123 Земельного кодексу України, а саме затвердити проект землеустрою та передати земельні ділянки позивачу в оренду. При таких правовідносинах та з метою належного виконання свого зобов`язання держава мала утриматись від надання іншим особам аналогічних дозволів відносно тих самих земельних ділянок, що унеможливило виконання первісного зобов`язання, а надання аналогічного дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх у власність відповідачів шляхом видачі наказів, є порушенням зобов`язання перед позивачем.

Рішенням Магдалинівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від13грудня 2022 року позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12444/15-20-сг від 26.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1277) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-11936/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1271) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-11932/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_13 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1272) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12752/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1282) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12447/15-20-сг від 26.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1278) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12750/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1281) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-11957/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1273) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-13335/15-20-с від 17.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_7 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1293) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-11948/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку в розмірі 1,3228 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1269) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-11935/15-20-сг від 12.11.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1267) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №4-12753/15-20-сг від 03.12.2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», за яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1280) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Магдалинівської селищної ради.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судового збору /а.с. 239-243 Том XXІІ/.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 ,Фермерське господарствоКМС таФермерське господарствоНеміров Агро подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність порушення прав позивача ОСОБА_2 , оскільки вона, як фізична особа, не успадкувала право постійного користування земельними ділянками та нею не було доведено, що її права, як спадкоємця в статусі власника (засновника) СФГ Зоря, порушуються, як і не довела набуття зазначеною юридичною особою права постійного користування спірними земельними ділянками та що за життя померлий ОСОБА_15 оформив та зареєстрував СФГ Зоря в статусі господарства, що набуло від засновника зазначене право, внаслідок чого апелянти вважають обраний позивачем спосіб захисту прав невірним у зв`язку із його неефективністю. Також зазначають, що суд першої інстанції помилково надав перевагу дозволу на розроблення проекту землеустрою позивача згідно із Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації №959-р від 22 грудня 2003 року, та не врахував, що особа, зволікаючи з розробкою проекту землеустрою та подання його на затвердження, має очікувати передачі земельної ділянки в користування іншій особі, при цьому також не можна вважати добросовісною поведінкою особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила такий проект та подала його на затвердження, завідомо будучи обізнаною про перешкоди у наданні цієї земельної ділянки. Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач протягом 18 років зволікала з розробкою проекту землеустрою та поданням його на затвердження тривалий час, враховуючи наявність Розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації №959-р від 22 грудня 2003 року, внаслідок чого державні уповноважені на це органи правомірно спірними наказами передали спірні земельні ділянки, які сформовані за поданими відповідачами розробленими проектами землеустрою, у їх власність, з чого виходить відсутність порушеного права позивача на ці земельні ділянки.

Разом з цим апелянти зазначають, що розпорядження голови Магдалинівської районної адміністрації №959-р від 22 грудня 2002 року Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради втратило чинність з 14 жовтня 2010 року, оскільки 16 вересня 2008 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву №509-VI, який набрав чинності з дня його опублікування 14 жовтня 2008 року, нормами якого встановлено, що відповідно до вимог ч.7 ст. 118, ст. 124 Земельного кодексу України, якою було регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та передачу в оренду, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється у порядку, встановленому ст. 151 цього Кодексу.

Водночас, п.11 ст. 151 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №509-VI), передбачав, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими. Таким чином, з дня набрання чинності Закону України №509-VI, тобто з 14 жовтня 2008 року, новою редакцією ст. 151 Земельного кодексу України запроваджено строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, виданого відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, та наслідки пропущення такого строку.

Разом з цим, п.3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України № 509-VI було передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності чим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, апелянти вважають, що ОСОБА_2 втратила можливість подавати на затвердження проект землеустрою, розроблений за попередньою процедурою, ще 14 жовтня 2010 року, а, відтак, і втратила право на захист з цього питання, враховуючи, що після 14 жовтня 2010 року відповідного рішення, як це передбачено ст.ст.123,186 Земельного кодексу України (в редакції на той час) ані державними органами, ані органами місцевого самоврядування не ухвалювалось, щоб мало початок дозвільної функції органом державної влади /а.с. 15-48, 85-63, 66-76, 85-99 Том ХХІІІ/.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 14 квітня 2023 року подали відзив на апеляційні скарги ОСОБА_1 , ФГ КМС та ФГ Неміров-Агро, в якому підтримали викладене в їх апеляційних скаргах, вважали рішення суду першої інстанції необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що підлягає скасуванню, з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 /а.с.211-217 Том ХХІІІ/ .

Інші учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційні скарги не подавали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради», позивачеві було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради, загальною площею 22,59 га.

Наказом № 4-12444/15-20-сг від 26 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1277). 04 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39575284 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-11936/15-20-сг від 12 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1271). 22 листопада 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39365164 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-11932/15-20-сг від 12 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_14 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1272). 20 листопада 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39338592 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-12752/15-20-сг від 03 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_12 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1282). 10 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39680709 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-12447/15-20-сг від 26 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_11 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1278). 04 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39579796 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-12750/ 15-20-сг від 03 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1281). 10 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39691647 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-11957/15-20-сг від 12 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1273). 22 листопада 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39364500 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-13335/15-20-с від 17 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1293). 24 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39976729 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-11948/15-20-сг від 12 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку в розмірі 1,3228 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1269). 22 листопада 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39363703 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-11935/15-20-сг від 12 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_10 передано у власність земельну ділянку в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1267). 20 листопада 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39347057 права власності в державному реєстрі прав.

Наказом № 4-12753/15-20-сг від 03 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання у власність», ОСОБА_9 передано у власність земельна ділянка в розмірі 2 га (кадастровий номер 1222380500:01:001:1280). 10 грудня 2020 року державним реєстратором Царичанської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію № 39680902 права власності в державному реєстрі прав.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваними наказами ГУ Держгеокадастру надано земельні ділянки, які розташовані в межах земельної ділянки, яка відводилася в оренду позивачу ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради, на підставі розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст.81,118,122, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 321 ЦК України та ст. 28 Закону України Про землеустрій, вважав доведеним, що на момент надання у власність земельних ділянок на підставі оспорюваних наказів, ГУ Держгеокадастру вже було видано розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради», яким позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради, загальною площею 22,59 га. Видачею більш пізніх наказів ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розроблення документації, її затвердження та передання у власність земельних ділянок, на думку суду, було порушено право позивача на отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень за №108199533 рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року, у справі №179/604/20 визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 по 1/3 частині, кожному, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 , право засновника селянського (фермерського) господарства «ЗОРЯ» (код ЄДРПОУ 20240901). В задоволенні встановлення за позивачами права постійного користування в порядку спадкування відмовлено.

В обґрунтування відмови у задоволенні вимоги щодо успадкування користування земельною ділянкою суд зазначав наступне.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК України від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141ЗК Українивід 25жовтня 2001року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2,4,5,7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1,5,7,8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року, статей 31,92ЗК Українивід 25жовтня 2001року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16.

Судом у справі №179/604/20 встановлено, що ОСОБА_15 отримано право постійного користування земельними ділянками 17,490 га та 5,1 га, що підтверджується державними актами серії ДП від 09 квітня 1993 року та 24 квітня 2001 року для ведення заснованого та зареєстрованого селянського (фермерського) господарства «ЗОРЯ», яке є постійним користувачем цих ділянок. Тобто право постійного користування може належати юридичній особі СФГ Зоря, а не громадянинові, якому вони не надавались, у зв`язку із чим право постійного користування земельними ділянками не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_15 та не може бути успадкованим його спадкоємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з огляду на відсутність відповідної державної реєстрації цієї юридичної особи разом із таким правом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2021 року у справі №179/1470/20, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року та постановою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні вимог щодо скасування розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 877-р від 28 листопада 2003 року «Про вилучення земельних ділянок, які були надані ОСОБА_15 для ведення (селянського) фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради» та щодо визнання державних актів на право постійного користування землею, площею 17,49 га., серії ДП, виданого на підставі розпорядження голови районної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 27 березня 2001 року № 84-р та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за МД № 690, та площею 5,1 га серії ДП, виданого на підставі розпорядження представника Президента України Магдалинівського району Дніпропетровської області від 07 квітня 1993 року № 124 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за МД № 219, чинними.

Судами у справі №179/1470/20 встановлено, що на підставі державних актів від 09 квітня 1993 року та від 24 квітня 2001 року ОСОБА_15 належало право постійного користування земельними ділянками площею 5,1 га та 17,490 га, наданих для фермерського господарства.

14 серпня 1993 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Зоря», головою якого зазначено ОСОБА_15 .

04 листопада 2003 року ОСОБА_2 звернулась до Магдалинівської райдержадміністрації зі заявою від 03 листопада 2003 року, в якій зазначала, що у зв`язку зі смертю її чоловіка, ОСОБА_15 , голови селянського фермерського господарства «Зоря», яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради, просила надати дозвіл на переоформлення селянського фермерського господарства «Зоря» на ОСОБА_2 , як спадкоємицю.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 877-р від 28 листопада 2003 року «Про вилучення земельних ділянок, які були надані ОСОБА_15 для ведення (селянського) фермерського господарства на території Олескандрівської сільської ради»: вилучено земельні ділянки, які були надані ОСОБА_15 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства площею 22,59 га; Державні акти на право постійного користування землею, видані 09 квітня 1993 року та 24 квітня 2001 року ОСОБА_15 визнано вважати такими, що втратили чинність.

Колегія суддів зазначає, що, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, для розгляду цієї справи, встановлені у вищезазначених рішеннях обставини, є преюдиційними обставинами, та не потребують доказування.

Разом з цим, вже після смерті чоловіка ОСОБА_15 , розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради», позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради, загальною площею 22,59 га.

Колегія суддів зазначає, що, хоча загальний розмір земельних ділянок, які були у користуванні СФГ Зоря, де засновником був ОСОБА_15 , та розмір земельної ділянки, дозвіл на складання проекту відведення якої за розпорядженням Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року отримала позивач, є тотожним, однак дозвіл на складання проекту це не правовстановлюючий документ та не породжує права користування певною земельною ділянкою.

Так, у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Аналогічний висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, якого суд першої інстанції не врахував та помилково дійшов висновку про наявність у позивача ОСОБА_2 права на спірну земельну ділянку на підставі лише розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації № 959-р від 22 грудня 2003 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрійської сільської ради».

Разом з цим суд першої інстанції не врахував зміни законодавства України за період з 2003 року до моменту звернення позивача до суду за захистом, на її думку, її порушеного права шляхом надання у власність фізичним особам по 2 га. із загальної площі земельних ділянок, які входили до постійного користування СФГ Зоря.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в тому, що зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні). За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розпорядження голови Магдалинівської районної адміністрації №959-р від 22 грудня 2002 року Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради втратило чинність з 14 жовтня 2010 року, оскільки 16 вересня 2008 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву №509-VI, який набрав чинності з дня його опублікування 14 жовтня 2008 року, нормами якого встановлено, що відповідно до вимог ч.7 ст. 118, ст. 124 Земельного кодексу України, якою було регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та передачу в оренду, вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється у порядку, встановленому ст. 151 цього Кодексу.

Водночас, п.11 ст. 151 Земельного кодексу України (в редакції закону України №509-VI), передбачав, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими. Таким чином, з дня набрання чинності Закону України №509-VI, тобто з 14 жовтня 2008 року, новою редакцією ст. 151 Земельного кодексу України запроваджено строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, виданого відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, та наслідки пропущення такого строку.

Разом з цим, п.3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України № 509-VI було передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності чим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, враховуючи наведені зміни у діючому на час виниклих правовідносин законодавстві України, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 втратила можливість подавати на затвердження проект землеустрою, розроблений за попередньою процедурою на підставі розпорядження голови Магдалинівської районної адміністрації №959-р від 22 грудня 2002 року Про надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради з 14 жовтня 2010 року, а, відтак, і втратила право на захист за таких обґрунтувань, враховуючи, що після 14 жовтня 2010 року відповідного рішення, як це передбачено ст.ст.123,186 Земельного кодексу України (в редакції на той час) ані державними органами, ані органами місцевого самоврядування не ухвалювалось, щоб мало початок дозвільної функції органом державної влади вже в рамках нової встановленої процедури.

При цьому колегією суддів не встановлено недобросовісної поведінки власника земельної ділянки та надання у власність за спірними наказами земельних ділянок відповідачам фізичним особам, які звертались у відповідний спосіб та в порядку, встановленому для надання цих земельних ділянок, у власність вже у листопаді-грудні 2020 році, тоді як позивач досить тривалий час не вживала жодних заходів щодо продовження процедури набуття земельної ділянки або в користування, або у власність щонайменш з моменту прийняття розпорядження 22 грудня 2002 року та до 14 жовтня 2010 року та втратила таке право з втратою чинності розпорядження голови Магдалинівської районної адміністрації №959-р від 22 грудня 2002 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказів, як і є належною підставою для відмови у задоволенні похідної від цієї вимоги про скасування державної реєстрації майнових прав відповідачів на земельні ділянки надані їм за спірними наказами ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, розглянувши по суті із задоволенням частково позовних вимог ОСОБА_2 , не було враховано пред`явлення позовних вимог, зокрема, до Царичанської районної державної адміністрації, якій і належить ухвалювати відповідні рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки, натомість вимоги до відповідачів фізичних осіб ОСОБА_2 не пред`являлись.

Враховуючи, що суд першої інстанції розглянув справу, не врахувавши ст. 76-81 ЦПК України, із задоволенням, хоча б і частковим, позовних вимог, при цьому виходив з доведеності вимог позивача належними та допустимими доказами, з чим повністю не погоджується колегія суддів, та що спростовано апелянтами при розгляді їх апеляційних скарг, як і не з`ясував процесуального статусу певного кола учасників справи, що призвело до порушення як норм матеріального, та к і процесуального права та що є підставою для застосування колегією суддів вимог ст.376 ЦПК України.

Колегія суддів враховує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Суд зазначає, що при розгляді цієї справи має бути також враховано рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Так, у п. 70 зазначеного рішення ЄСПЛ наголошено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року).

Одним із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 ,Фермерського господарстваКМС таФермерського господарстваНеміров Агро колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, що питання, які зазначені в апеляційних скаргах, судом першої інстанції не з`ясовувались та не вирішувались.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Разом з цим, враховуючи результат розгляду апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції повністю, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання розподілу судового збору.

Так, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 судові витрати за подання нею позовів до суду належить віднести на її рахунок.

Разом з цим, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , Фермерського господарства КМС, Фермерського господарства Неміров Агро, кожного окремо, за подання апеляційних скарг належить стягнути судовий збір у розмірі по 14 982 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Фермерського господарства КМС та Фермерського господарства Неміров Агро - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року скасувати та прийняти нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи Царичанська районна державна адміністрація, Фермерське господарство КМС, Магдалинівська селищна рада, ОСОБА_1 , Фермерське господарство Неміров Агро про скасування наказу про надання земельної ділянки у власність та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 982 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Фермерського господарства КМС, код 41748612, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 982 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Фермерського господарства Неміров Агро, код 43630846, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 982 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 липня 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта