Рішення

від 13.07.2023 по справі 488/2085/21

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2085/21

Провадження № 2/488/268/23 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2023 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі судового засідання - Панасюк Н.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до відповідачки - ОСОБА_2 , в обґрунтування якого вказав, що він мав намір придбати належний відповідачці житловий будинок АДРЕСА_1 . З цією метою 07.11.2020 р. він уклав з відповідачкою ОСОБА_2 попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєст. № 1364. За умовами цього договору він передав відповідачці аванс (завдаток) в рахунок оплати вартості нерухомого майна 5 000 доларів США, що було еквівалентом 141 821,50 грн., а основний договір купівлі-продажу вказаного будинку вони мали укласти у строк - не пізніше 07.06.2021 р.

На час укладення договору відповідачка була власником 39/100 частин вищевказаного житлового будинку, тому для подальшого продажу цілої частки, вона зобов`язувалася підготувати усі необхідні документи щодо виділу вказаного об`єкта нерухомості та присвоєння йому окремої адреси, зареєструвати право власності і отримати правовстановлюючі документи, погасити заборгованість за житлово-комунальні послуги, отримати витяг з ДЗК, зробити звіт про оцінку майна тощо.

Попереднім договором було визначено, що у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу з вини продавця, останній зобов`язується повернути покупцю завдаток у подвійному розмірі, а також сплатити штраф у розмірі 3% від суми переданого завдатку.

У визначений в попередньому договорі строк - 07.06.2021 р., договір купівлі-продажу сторони не уклали через те, що відповідачка не підготувала необхідних для продажу документів та не з`явилася до нотаріуса для оформлення договору.

Позивач зазначив, що внаслідок недобросовісних дій відповідачки йому була завдана моральна шкода, яка виразилась у його душевних стражданнях через те, що він витратив значні грошові кошти на аванс/завдаток та на ремонт житлового будинку, який хотів придбати, витратив значний час, проте залишився без грошей та без житлового будинку. Крім цього, відповідачка не повернула позивачу отриманий за попереднім договором аванс/завдаток.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь :

- завдаток, сплачений за попереднім договором, у подвійному розмірі - 10 000 доларів США, що в еквіваленті на час укладення цього договору становить - 283 643 грн.;

- штраф за порушення зобов`язання у розмірі 3% від переданого завдатку, у розмірі - 150 доларів США, що на час укладення попереднього договору є еквівалентом 4 254 грн.;

- моральну шкоду у розмірі - 140 000 грн.;

- вартість проведених у будинку ремонтних робіт у розмірі - 80 000 грн.;

- судові витрати, понесені по справі.

Ухвалою судді від 14.06.2021 р. було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність, просив задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Відповідач у призначені по справі судові засідання не з`являлася, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, неодноразово подавала заяви про відкладення судового засідання, проте доказів поважності неявки суду не представила, тому суд вважає, що її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Разом із цим, у матеріалах справи наявний відзив відповідачки разом із доданими до нього матеріалами. У відзиві відповідач заперечувала проти позову та посилалась на те, що основний договір купівлі-продажу не був укладений не з її вини, оскільки позивач здійснив самочинну реконструкцію будинку та побудував нові будівлі, внаслідок чого вона не змогла оформити необхідні для продажу документи. Крім цього, відповідач посилалась на те, що позивач перешкоджав їй у доступі до житлового будинку, до зняття показів з приладів обліку, через це вона вимушена була сплачувати житлово-комунальні послуги виходячи із середнього споживання.

За такого суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись із доводами сторін та дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 07.11.2020 року між сторонами по даній справі, позивачем - ОСОБА_1 та відповідачкою - ОСОБА_2 , був укладений попередній договір із наміром укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстр. № 1364 (а.с. 6). За умовами цього договору сторони зобов`язувалися укласти договір купівлі-продажу (основний договір), за яким ОСОБА_2 зобов`язується продати, а ОСОБА_1 купити житловий будинок АДРЕСА_1 , за ціною, еквівалентною 14 000 доларів США згідно курсу НБУ на день укладення основного договору (п. 1 попереднього договору).

Згідно п. 2 попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення основного договору, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 141 821,50 грн. згідно курсу НБУ. Ця сума оцінюється сторонами як аванс/завдаток в рахунок подальшої оплати вартості нерухомості, і були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 до оформлення цього договору.

Основний договір має бути укладений в строк до 07.06.2021 р. (п. 3).

Зі змісту п.п. 4-6 попереднього договору вбачається, що на день укладення цього договору правовстановлюючим документом на вказаний житловий будинок є договір дарування 39/100 частин житлового будинку від 31.08.2013 р. У зв`язку з виділенням співвласника в окрему адресу є необхідність припинити право спільної часткової власності на житловий будинок, зареєструвати право власності на цілий об`єкт та отримати правовстановлюючі документи, які зобов`язується виконати ОСОБА_2 за власний рахунок у строк до 07.06.2021 р. Зокрема, відповідачка зобов`язувалася: зареєструвати право власності на цілий житловий будинок, погасити заборгованість (у разі її наявності), підготувати необхідні для продажу документи, а якщо у строк до 07.06.2021 р. основний договір не буде укладено з її вини, то ОСОБА_2 зобов`язується повернути ОСОБА_1 завдаток у подвійному розмірі та сплатити штраф у розмірі 3% від суми переданого завдатку. Крім цього, згідно п. 6 ОСОБА_2 надає право ОСОБА_1 користуватися вказаним житловим будинком, проживати у ньому безоплатно та у разі необхідності робити у ньому ремонт.

Судовим розглядом встановлено, що основний договір купівлі-продажу житлового будинку між сторонами укладений не був.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Зі змісту ст. 635 ЦК України вбачається, що попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах. Сторони повинні у попередньому договорі зафіксувати умови основного договору або визначити порядок їх погодження при укладенні основного договору, за винятком випадків, коли такий порядок встановлений актами цивільного законодавства, а також можуть визначити відповідальність сторін за порушення умов договору та ухилення від його виконання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, то платіж у розмірі 5 000 доларів США, який був переданий за попереднім договором ОСОБА_1 відповідачці - ОСОБА_2 , є авансом та підлягає поверненню власникові у цьому ж самому розмірі, а не у подвійному.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки позивач передав відповідачці аванс у розмірі 5 000 доларів США, що на час укладення попереднього договору було еквівалентно 141 821,50 грн. (виходячи із офіційного курсу НБУ 28,3643 грн. за долар США), та з урахуванням меж позовних вимог, на користь позивача належить стягнути сплачений ним аванс у розмірі 5 000 доларів США за офіційним курсом на день укладення попереднього договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки основний договір між сторонами укладений не був, і свій обов`язок повернути аванс позивачу відповідачка не виконала, то суд вважає можливим стягнув з відповідачки 3 % річних від простроченої суми, що становить - 150 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення попереднього договору становить - 4 254 грн.

При вирішенні спору суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки моральної шкоди, то суд знаходить їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Так, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, викладеного у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми, зокрема, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи із наведених норм права, у даному випадку до вимог позивача про стягнення моральної шкоди, застосуванню підлягає ч. 1 ст. 1167 ЦК України, за якою факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Між тим, у ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт завдання позивачу моральної шкоди, не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідачки, та її вини в заподіянні моральної шкоди позивачу. Тому суд знаходить такі вимоги недоведеними і не вбачає підстав для їх задоволення.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів, що були витрачені позивачем на ремонт спірного будинку. Суд виходить із того, що позивачем у позовній заяві взагалі не вказано, які саме ним були зроблені будівельні чи ремонті роботи у будинку, їх вартість, не надані відповідні підтверджуючі докази (квитанції, чеки тощо). З урахуванням цього, суд знаходить необґрунтованим та безпідставним клопотання позивача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, яке міститься у резолютивній частині позовної заяви.

Крім цього, за своєю правовою природою та згідно положень ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Тому такі вимоги суд також вважає недоведеними і не вбачає підстав для їх задоволення.

З огляду на вищевикладене, суд знаходить позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню частково, з мотивів, що викладені судом вище.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс, сплачений за попереднім договором від 07.11.2020 р. у розмірі - 5 000 доларів США, що є еквівалентом - 141 821,50 грн., та стягнути 3 % за порушення зобов`язання у розмірі - 150 доларів США, що на час укладення попереднього договору є еквівалентом 4 254 грн., а всього стягнути на загальну суму - 5 150 доларів США, що є еквівалентом - 146 075,50 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та вартості ремонтних робіт - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 1 736,23 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Л.І. Селіщева