Рішення

від 06.07.2023 по справі 922/1914/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023м. ХарківСправа № 922/1914/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 11, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 03798553) до Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського" (61024, м. Харків, вул. Чайковська, 4, код ЄДРПОУ 00497058) про стягнення 7 270 041,31грн за участю учасників справи:

позивача - Кириченко Ю.Ю.

відповідача - Єршов Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 7 125 673,22грн, проценти за користування грошовими коштами в розмірі 37 482,99грн та збитки від інфляції в розмірі 106 885,10грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00грн позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1188/21 від 10.09.2021 в частині здійснення поставки товару з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 12.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов та у заяві про доповнення письмових заперечень проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим відповідно до п.5.4 договору сторони мають право відкласти виконання своїх зобов`язань у випадку настання обставин непереборної сили, які підтверджуються у встановленому законом порядку.

Як зазначає відповідач, починаючи з 24 лютого 2022 року по цей час засіяні за Договором земельні площі озимою пшеницею та озимим ріпаком перебувають в зоні активних бойових дій. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на Сертифікат Харківської торгово-промислової палати № 6300-23-1860 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 18.04.2023.

На думку відповідача, у випадку настання форс-мажорних обставин кожна зі сторін договору має право в односторонньому порядку відкласти виконання всіх своїх зобов`язань за договором, в т.ч. зобов`язання з повернення отриманої за договором передоплати.

Оскільки сторонами договору п.5.4 тлумачиться по різному, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Позивач у додаткових поясненнях вважає доводи відповідача безпідставними, посилаючись на те, що у п.5.4 договору чітко передбачено спільне право двох сторін (а не однієї зі сторін - Продавця чи Покупця) відкласти виконання своїх зобов`язань. Таке право може бути реалізовано тільки за спільною згодою, а не в односторонньому порядку, як того бажає відповідач.

Як зазначає позивач, відкладення зобов`язання зі здійснення поставки чи повернення попередньої оплати - це зміна істотних умов договору. Зміна істотних умов договору в односторонньому порядку не допускається. В даному випадку відповідач намагається саме в односторонньому порядку змінити строк виконання зобов`язань (з поставки чи повернення попередньої оплати), тобто примусово внести зміни без згоди іншої сторони, що є неприпустимим.

Що стосується сертифікату № 6300-23-1860 від 18.04.2023, виданого Харківською торгово-промисловою палатою, позивач вважає, що він стосується саме первинного зобов`язання - з поставки товару. На сьогоднішній день (так і на момент отримання даного Сертифікату) у відповідача вже виникло інше зобов`язання - з повернення суми попередньої оплати в силу приписів ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України та вимоги щодо повернення суми попередньої оплати. Тому, на думку позивача, даний сертифікат не може бути застосований, оскільки зобов`язання з поставки вже не існує.

В судовому засіданні 08.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 29.06.2023.

В судовому засіданні 29.06.2023 у зв`язку з відсутністю у представника позивача технічної можливості подальшої участі у судовому засіданні, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 06.07.2023 о 11:30 год.

Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2023 просить позов задовольнити в повному обсязі, та зазначив, що протягом 5 днів після винесення рішення ним будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (позивач) та Національним науковим центром "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського" (відповідач) укладено договір поставки № 1188/21, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2022 року, (надалі - товар) на умовах, зазначених у цьому Договорі згідно Специфікації (Додаток 1).

Відповідно до п.1.2 договору загальна вартість цього договору складає 8 324 617,21грн.

У п.2.2 договору сторони погодили строк поставки товару, а саме: озимий ріпак до 01.08.2022 включно; озима пшениця - до 01.08.2022 включно. Товар, може передаватись позивачу окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому договорі, має бути поставлений у строк, встановлений у п.2.2 цього Договору.

Датою поставки Товару вважається дата оформлення Зерновим складом складського документу на ім`я позивача, у місці постачання та підписання позивачем, відповідачем та Зерновим окладом тристороннього акту приймання-передачі товару (п.2.2.2 договору).

За умовами п.2.3 договору поставка товару здійснюється на умовах - DAP (місце поставки - елеватор "Новгородське ХПП", смт Новгородське, Доненька область або елеватор "Очеретинське ХПП", вул. Залізнична, 10, смт Очеретино, Донецька область (в тексті цього договору - "Зерновий склад"), у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами "Інкотермс-2010", пріоритет мають умови цього Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 3 договору, відповідно до умов якого позивач зобов`язався здійснити попередню оплату в розмірі 75% за товар згідно з виставленими відповідачем рахунками у термін до 15.09.2021. Остаточний розрахунок здійснюється після фактичного відвантаження товару згідно видаткових накладних та/або Актів прийому-передачі продукції. У разі зміни форми або термінів оплати Сторони укладають додаткову угоду.

Цей Договір, відповідно до п.5.1 договору, набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, а у випадку несвоєчасного виконання будь-якою стороною своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

Між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 10.09.2021, відповідно до якої сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну.

Так, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку озимого ріпаку у кількості 300 тон за ціною 13 157,89грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 4 499 998,38грн з ПДВ та озимої пшениці у кількості 708 тон за ціною 4 738,60грн без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 3 824 618,83грн з ПДВ. Загальна вартість товару склала 8 324 617,21грн.

На виконання п.3.1 спірного договору позивач здійснив 75% попередньої оплати за товар на загальну суму 7 125 673,22грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, поставку передбаченого договором та специфікацією до нього товару у погоджений сторонами строк не здійснив.

16.02.2023 позивач, у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань на адресу відповідача направив вимогу щодо повернення суми попередньої оплати за вих. №11-4, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

13.04.2023 позивач повторно направив відповідачу лист за вих. № 53-4 з вимогою про повернення на поточний рахунок позивача суми попередньої оплати за товар в розмірі 7 125 673,22грн, 106 885,10грн збитків від інфляції та 25 183,89грн 3% річних.

Відповідач у відповідь на даний лист звернувся до позивача з пропозицією (лист № 01-07/176 від 21.04.2023) та запропонував підготувати і надіслати на адресу Інституту власні пропозиції щодо врегулювання договірних правовідносин з огляду на використання Інститутом передбаченого договором механізму тимчасового призупинення його виконання.

Також, позивачем було отримано повідомлення від відповідача про відкладення (тимчасове призупинення) виконання зобов`язань за договором через обставини непереборної сили (вих. № 01-07/175 від 21.04.2023), та сертифікат №6300-23-1860 від 18.04.2023, виданий Харківською торгово-промисловою палатою про наявність форс-мажорних обставин.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не повернув суму попередньої оплати, позивач на вказану суму здійснив нарахування процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 37 482,99грн та збитків від інфляції в розмірі 106 885,10грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд керується наступним.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).

Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 7 125 673,22грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 8505 від 15.09.2021 на суму 6 243 462,91грн та № 253 від 11.11.2021 на суму 882 210,31грн, наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у погоджений сторонами у договорі строк не виконав, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 7 125 673,22грн поставку товару не здійснив.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, позивач 16.02.2023, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, на адресу відповідача направив вимогу щодо повернення суми попередньої оплати у строк до 28.02.2023.

Проте, дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив та кошти, отримані за відповідний товар також не повернув.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 7 125 673,22грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на форс-мажорні обставини та наявність у відповідача права в односторонньому порядку відкласти виконання своїх зобов`язань у випадку настання обставин непереборної сили з посиланням на п.5.4 договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40 (3) (далі регламент засвідчення ТПП), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Поняття "форс-мажорні обставини" міститься в багатьох нормативно-правових актах, а для його позначення використовують різні назви: "форс-мажорні обставини", "обставини непереборної сили", "форс-мажор". Але всі ці терміни однакові за змістом. Важливим є значення наявності форс-мажорних обставин або обставин непереборної сили для договірних зобов`язань.

Стаття 617 Цивільного кодексу України містить підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, якщо внаслідок обставин непереборної сили або форс-мажору порушено умови й терміни виконання зобов`язань за будь-яким договором (постачання товару, виконання робіт, надання послуг, тощо), то це не означає, що постачальник/продавець/виконавець звільняється від цього зобов`язання, наявність вказаних обставин лише звільняє його від штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору та лише на період дії вказаних обставин.

При цьому у даній справі стягнення штрафних санкцій не є предметом позову.

Щодо тлумачення відповідачем умов договору (п.5.4) в частині права сторін відкласти виконання своїх зобов`язань у випадку настання обставин непереборної сили, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

У відповідному пункті сторони погодили визнання обставин непереборної сили як тієї обставини, що може бути підставою відкладення виконання договірних зобов`язань, що по суті є визначенням правових наслідків їх існування та надає право сторонам відкласти виконання своїх зобов`язань. В той же час, це не може бути підставою для звільнення сторін від виконання взятих ними своїх договірних зобов`язань на невизначений період.

Відповідний пункт п.5.4. договору не надає право будь-якій із сторін відкласти виконання своїх зобов`язань в односторонньому порядку, тобто без погодження із іншою стороною. Інший підхід повністю буде суперечити принципам зобов`язального права та звичаям ділового обороту.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідним правом (відкласти виконання своїх зобов`язань) відповідач вирішив скористатись лише після того, як пройшло більш ніж пів року з моменту прострочення виконання ним своїх договірних зобов`язань та лише після того, як позивач, на підставі ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, направив відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати, тим самим заявивши про відмову від подовження договірних відносин між сторонами.

Враховуючи викладене суд вважає помилковою позицію відповідача про можливість застосування до спірних правовідносин п.5.4 договору, оскільки на момент заявлення відповідачем про можливість відкладення договірних зобов`язань позивач вже відмовився від договору на підставі ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд вважає помилковою позицію відповідача про можливість тлумачення п. 5.4. договору як його право в односторонньому порядку відкласти виконання своїх договірних зобов`язань. Таке право, як вже було зазначено судом, не було прямо погоджено сторонами у спірному правочині, а таке вільне тлумачення відповідачем спірного договору повністю суперечить принципам зобов`язального права та звичаям ділового обороту, як і не випливає із суті укладеного між сторонами договору.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення зробленої ним передплати за договором поставки через порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 37 482,99грн та збитків від інфляції в розмірі 106 885,10грн за період з 01.03.2023 до 03.05.2023, суд керується наступним.

Позивач у розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами визначив їх у розмірі 3% річних.

Відповідно до ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу Українина суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 Цивільного кодексу України).

Оскільки сторонами не визначено у договорі інший розмір процентів суд, при визначенні відповідного розміру керується ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 цього Кодексу.

Перевіривши правомірність нарахування процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 37 482,99грн за період з 01.03.2023 до 03.05.2023 та збитків від інфляції в розмірі 106 885,10грн за березень 2023 року, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції за час користування цими коштами (з моменту пред`явлення вимоги про повернення передплати), такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 100 000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач в судовому засіданні 06.07.2023 зазначив про те, що протягом 5 днів після винесення рішення ним будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання відповідних доказів згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського" (61024, м. Харків, вул. Чайковська, 4, код ЄДРПОУ 00497058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 11, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 03798553) - суму попередньої оплати в розмірі 7 125 673,22грн, проценти за користування коштами в розмірі 37 482,99грн, збитки від інфляції в розмірі 106885,10грн, судовий збір в розмірі 109 050,61грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "17" липня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк