Постанова

від 18.07.2023 по справі 214/8336/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/904/23 Справа № 214/8336/20 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Мовшович Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фауна Гранд» про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фауна Гранд» про відшкодування збитків.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона передала у довгострокову оренду на 3 роки ТОВ «Фауна-Гранд» в особі директора Милобога Ю.В. майновий комплекс будівель, а саме: виробництво по виготовленню метало пластикових вікон, однак директор використовував дане майно фактично безоплатно, а наприкінці строку оренди будівель розібрав і все майно забрав собі. 01 липня 2014 року між сторонами за договором складено та підписано акт прийому-передачі, згідно з яким, орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди - нежитлове приміщення площею 1372,68 кв.м, приміщення, яке знаходилось у належному санітарно-технічному стані, придатне для цільового використання. На території, яка передавалась в оренду знаходилось майно, яке належало позивачу та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1». Після закінчення строку оренди акт приймання-передачі майна щодо повернення власнику відповідачем складено не було та позивачем не отримувався, чим порушено умови договору. Окрім нерухомості на території об`єкту оренди знаходилось обладнання для виготовлення метало-пластикових вікон, а також відповідні матеріали та інструменти загальною вартістю 1 015 697,19 грн.

Станом на 28 лютого 2017 року воно також було відсутнє. Згідно п.1.4 договору оренди сторонами помилково була зазначена вартість об`єкту оренди у розмірі 35286,76 грн., яка відповідала первинній вартості об`єкту оренди згідно договору купівлі-продажу від 24 травня 2007 року. Відповідно до Звіту про оцінку майна від 12 червня 2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , оцінювач - ОСОБА_5 , вартість об`єкту оренди становить 2 016 119,00 грн.. Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 вартість майна станом на 28 серпня 2020 року не змінилась. Крім того, у період з 2013 року по 2014 рік позивачем було здійснено поліпшення об`єкту оренди шляхом проведення ремонтних робіт на загальну суму 949153,04 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 01 липня 2019 року. Однак, відповідач повністю відхиляє вимоги щодо відшкодування завданої шкоди, та взагалі причетність до руйнування об`єкту оренди. Крім того, відповідач стверджує, що приміщення вони повернули повністю і вчасно, що підтверджується атом приймання-передачі від 01 червня 2017 року, але, вказаний акт вона не підписувала, підпис в акті належить іншій особі, що підтверджується судовою експертизою. Таким чином ТОВ «Фауна-Гранд» порушило умови договору, не повернули приміщення, яке перебуває в заставі АТ «Райффайзен Банк Аваль», знищило орендоване майно, внаслідок чого позивач втратила прибуток та не має змоги повернути кредит, доки ТОВ «Фауна-Гранд» не поверне їй майно або гроші. При цьому, за період дії договору оренди вона змушена була сплатити земельний податок на підставі адміністративних справ в сумі 200809,34 грн., що також має бути відшкодовано відповідачем.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої шкоди внаслідок знищення орендованого майна в сумі 1 718 361,73 грн., визнати недійсним п. 1.4 договору оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2014 року та стягнути з відповідача витрати понесені на ремонт та поліпшення об`єкту оренди.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що дійсно встановленим є той факт, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення нерухомого майна. Однак, відмовляючи у позові, суд виходив з недоведеності позовних вимог щодо факту руйнування об`єкту оренди, та вини відповідача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після закінчення строку договору оренди, об`єкт повернуто не було, акт приймання-передачі між сторонами не укладався, а тому об`єкт оренди до цих пір знаходиться в користуванні відповідача. Крім того, апелянт вказує, що об`єкт оренди зазнав поліпшення з 2013 року по 2014 рік, що документально підтверджено. Також, апелянт зазначає, що саме неправомірними діями відповідача порушено право власності позивачки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Фауна Гранд" в особі директора Милобога Ю.В., укладено договір №АР- 010714 оренди нежитлового приміщення, згідно якого ОСОБА_1 (орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фауна Гранд" (орендар) приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлових приміщень, загальною площею 1372,68 кв.м. (об`єкт оренди), які розташовані в одноповерховій будівлі мех.майстерні під літ. "А-1" розміром 24,6*35,7м. та 4,5*12,3м. і будівлю адміністративно-побутового корпусу під літ. "Б-1" розміром 12,3*35,7, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (комплекс будівель). Об`єкт оренди буде використовуватись орендарем для підприємницької та виробничої діяльності (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору комплекс будівель належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2007 року. Право власності орендодавця підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав нерухомого майна про реєстрацію права власності серія ЕАВ №823823, індексний номер витягу 5587580 (п.1.2 договору).

Положеннями п.1.4 договору визначено, що вартість об`єкту оренди на дату укладання договору за даними власника складає 35 286,76 грн..

На виконання пункту 2.1 договору сторони 01 липня 2014 року склали акт приймання-передачі, згідно якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Фауна Гранд" прийняло у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 1372,68 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.4.2 договору, строк оренди починається з дати передання орендодавцем об`єкта оренди орендарю у користування та підписання сторонами акту приймання-передачі в порядку передбаченому п.2.1 договору та триває до 31 травня 2017 включно.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто відповідний документ (акт) оформляється як на підтвердження виконання орендарем свого зобов`язання щодо повернення майна з оренди, так і на підтвердження прийняття орендодавцем виконання цього обов`язку і засвідчує факт припинення користування об`єктом оренди.

Відповідно до п. 2.2. договору оренди об`єкт оренди повертається Орендодавцеві Орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають площу приміщення, що повертається, стан об`єкта оренди на момент повернення, в день закінчення строку Договору або в разі дострокового припинення (розірвання) Договору - в день припинення Договору.

Пунктом 4.2. визначено строк дії договору оренди - до 31 травня 2017 року.

Висновком експерта № 392-20 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по справі № 904/3899/19 від 17 лютого 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі "орендодавець" акту приймання-передачі від 31 травня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому її підпису. Вказана експертиза була проведена на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3899/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Фауна Гранд" про стягнення шкоди внаслідок знищення орендованого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення нерухомого майна.

Разом з тим, підставою звернення до суду з позовом, позивачка зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №АР-01074 від 01 липня 2014 року щодо повернення майна у тому ж стані в якому його отримав відповідач, а саме завдання шкоди внаслідок знищення орендованого майна в сумі 2016119,00 грн., яку вона просить стягнути на підставі ст. 22, 1166 ЦПК України.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до умов договору оренди, а саме п. 2.7 Орендар не несе відповідальність за втрату або пошкодження майна Орендодавця і не відшкодовує збитки, заподіяні майну такими діями, які виникли не з вини Орендаря, за винятком збитків, що виникли внаслідок нормального зносу за час зберігання, або морального старіння за час зберігання.

Відповідно до п. 3.3. пп г) Орендар несе матеріальну відповідальність перед Орендодавцем за збитки, заподіяні об`єкту оренди та/або нежитловому приміщенню, в якому розташований об`єкт оренди, пожежею, що сталася з вини Орендаря, або збитки, завдані Орендодавцеві лише у разі встановлення такої вини Орендаря актами, винесеними державними, правоохоронними та судовими органами України.

Відповідно до пп. е,є п. 3.3. договору Орендар зобов`язаний забезпечити зберігання інженерних мереж, комунікацій і устаткування об`єкту оренди; по закінченню строку договору повернути Орендареві об`єкт оренди у тому ж стані, в якому Орендар його отримав, з урахуванням зроблених невід`ємних покращень та нормального фізичного зносу об`єкта.

На підтвердження заподіяння збитків, що спричинені фактичним знищенням об`єкту - будівлі, позивачка надала акт від 28 лютого 2017 року, відповідно до якого зруйновано: будівля майстерні А1, будівля адміністративно-побутового корпусу Б1, нежитлова будівля В, огорожа № 1-5. Акт підписано ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 (ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1").

Однак, вказаний акт не є актом державного чи правоохоронного органу, не є актом судового органу.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

З протоколу огляду місця події від 01 червня 2017 року, складеного слідчим СВ Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що оглядом є ділянка місцевості, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В протоколі відображено наявність споруд, відсутність дверей, вказаний розмір приміщень, що оглядаються, зазначено про відсутність вікон.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений протокол огляду місця події не є належним доказом, що підтверджує факт знищення майна, оскільки згідно протоколу оглядається приміщення, не вказано, що там знаходиться фундамент чи залишки стін і т.ін., не вказано, що приміщення пошкоджене чи напівзруйноване, протокол не відображає всіх необхідних технічних відомостей, які б дали можливість зрозуміти, яке саме приміщення оглянуте, так як згідно технічного паспорту на вказаній ділянці розташовано кілька об`єктів, не зазначено в якому стані знаходиться самі приміщення, скільки відсутніх дверей та вікон, сам протокол є ксерокопією, що не засвідчена належним чином.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що надані фото (а.с. 92-98) також є не належним доказом, так як з них неможливо зробити висновок, коли, де, ким та за яких обставин вони зроблені.

Відповідно до Звіту про оцінку майна від 12 червня 2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , оцінювач - ОСОБА_5 , вартість об`єкту оренди становить 2016 119,00 грн.. При цьому, в звіті про оцінку зазначено, що загальний фізичний стан оцінюваної нерухомості можна охарактеризувати, як не задовільний. З вказаного висновку випливає, що така оцінка визначена з урахуванням дійсного стану об`єкту, який наявний, не зруйнований, однак має незадовільний стан (при цьому не конкретизовано, в чому саме полягає незадовільний стан).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 28 серпня 2020 року вартість комплексу будівель (а-1), загальною площею 1555,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на момент 12 червня 2017 року склала 2 016 119 грн. є актуальною на теперішній час 28 серпня 2020 року і складає 1295,80 грн. за 1 кв.м..

У висновку експерта № 39/21 від 14 липня 2021 року, за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи судовий експерт Ткаченко О.М. визначив ринкову вартість станом на 01 червня 2017 року комплексу будівель 1555,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1 885 856 грн.. Висновок експерта зроблений на підставі дослідження наданої позивачем документації.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог щодо факту руйнування об`єкту оренди, та вини відповідача, а тому суд вірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача шкоди внаслідок знищення орендованого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Фауна Гранд" понесених витрат на ремонт та поліпшення об`єкту оренди в сумі 949153,04 грн., суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

В позовній заяві позивачка вказує, що за період з 2013 року по 2014 рік нею було здійснено поліпшення об`єкту оренди, а саме: збудовано другий рівень у приміщені А-1, Б-1, замінені вікна, двері, повністю замінена каналізаційна система, електрична проводка, кабелі, встановлені нові труби опалення, тощо. На підтвердження вказаного факту додає бухгалтерську довідку від 01 липня 2019 року та копії сторінок касових книг.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 01 липня 2019 року, підписаної ФОП ОСОБА_1 , вартість поліпшуваних робіт та капіталовкладень у об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , які понесені ОСОБА_1 за період 2013-2014 роки складає 949153,04 грн..

Згідно Акту №15, без дати, Виконавець виконав роботи по ремонту приміщення по АДРЕСА_1, згідно договору 25 від 03 січня 2014 року на загальну суму 321 371,00 грн..

Згідно Акту №17, без дати, Виконавець виконав роботи по ремонту приміщення по АДРЕСА_1, згідно договору 25 від 03 січня 2014 року на загальну суму 300 000,00 грн..

Встановивши, що поліпшення об`єкту оренди відбувалося до укладання договору оренди спірного майна, суд першої інстанції вірно не взяв вказані докази до уваги.

Більш того, обґрунтованим є висновок суд про те, що жодних зобов`язань щодо відшкодування позивачці витрат за ремонтні роботи та поліпшення об`єкту оренди умовами договору не передбачено, а відтак відсутні підстави для відшкодування відповідачем таких витрат.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині визнання недійсним п.1.4 договору оренди нежитлового приміщення №АР-010714 від 01 липня 2014 року.

Так, позивачка зазначає, що згідно п.1.4 договору оренди сторонами помилково була зазначена вартість об`єкту оренди у розмірі 35286,76 грн.. Вказана сума є загальною вартістю комплексу будівель, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14620749, виданого 21 травня 2007 року КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», тобто на день укладання договору купівлі-продажу від 24 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПОРТАЛ ЛЮКС».

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про ненадання стороною позивача належних і допустимих доказів порушення прав, за захистом яких вона звернулася до суду.

Встановивши вказані обставини справи, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фауна Гранд» про відшкодування збитків.

При цьому, суд вірно відмовив у задоволенні заяви представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, так як за змістом статей 256, 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Доводи апелянта в скарзі про те, що після закінчення строку договору оренди, об`єкт повернуто не було, акт приймання-передачі між сторонами не укладався, а тому об`єкт оренди до цих пір знаходиться в користуванні відповідача, - не впливають на законність оскаржуваного рішення, так як суд вважав встановленим факт того, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення нерухомого майна. Однак, вказане не є підставою для задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про те, що об`єкт оренди зазнав поліпшення з 2013 року по 2014 рік, що документально підтверджено, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вказане поліпшення мало місце до укладання договору оренди майна.

Доводи про те, що саме неправомірними діями відповідача порушено право власності позивачки, - колегія суддів також вважає безпідставними, так як позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції на підтвердження вказаного не було надано жодного належного та допустимого доказу. А тому вказані твердження апелянта є лише його припущеннями, тоді як законне та обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Більш того, сторони узгодили в договорі, що Орендар несе матеріальну відповідальність перед Орендодавцем за збитки, завдані Орендодавцеві лише у разі встановлення такої вини Орендаря актами, винесеними державними, правоохоронними та судовими органами України. Вказаних доказів позивачкою надано не було.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко