Постанова

від 20.07.2023 по справі 2610/16057/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11871/2023

справа №2610/16057/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), головний державний виконавець Огібенін Леонід Ігорович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія», про скасування постанов, -

встановив:

У квітні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Вимоги скарги мотивує тим, що 21 березня 2023 року ОСОБА_1 отримано два листа, у якому знаходились постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київські області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_1; постанова про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_1; постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2; постанова про арешт майна боржника від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2.

Уважає, що ці постанови суперечать вимогам закону, просить суд скасувати постанови державного виконавця: про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_1; про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_1; про відкриття виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2; про арешт майна боржника від 15 березня 2023 року ВП НОМЕР_2.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), головний державний виконавець Огібенін Леонід Ігорович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська телекомунікаційна компанія», про скасування постанов повернуто скаржнику без розгляду.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Уважає посилання суду першої інстанції на частини 2, 4 статті 183 ЦПК України неправильними, оскільки ця стаття відноситься до заяв з процесуальних питань, а подана ним скарга відноситься до оскарження рішень державного виконавця.

До скарги на дії державного виконавця скаржником додано копії скарги та додані до неї письмові матеріали.

Уважає, що виконав вимоги ЦПК України, а ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Шевченківського суду міста Києва від 10 квітня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції установив наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повернувши скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції вказав, що скаржником всупереч положенням частини 2 статті 183 ЦПК України не надав доказів надіслання копії скарги іншим учасникам справи (провадження).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено такі обставини.

З матеріалів справи установлено, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, до скарги додано її копію.

Суд, повертаючи заявнику скаргу на дії державного виконавця, застосував до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, яка не застосовується у цьому випадку з огляду на таке.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина 4 статті 183 ЦПК України).

Разом із тим, розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Cуд першої інстанції не звернув уваги на те, що частиною 2 статті 183 § 2 "Заяви з процесуальних питань" глави 1 Розділу III "Позовне провадження" ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Разом із тим, вказана процесуальна норма не стосуються та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 січня 2021 року в справі № 569/13154/20, від 10 березня 2021 року у справі №766/17333/20-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №569/13160/20.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова