Рішення

від 21.07.2023 по справі 921/196/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/196/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг", вул. Білопільський шлях, буд. 13, м. Суми, 40009

до відповідача Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343

про стягнення заборгованості в сумі 493 649, 51 грн

За участі представників:

позивача: Ткаченко Ю. О.

відповідача: не прибув

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

13.03.2023 (згідно з поштовою квитанцією) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", далі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 557 261, 98 грн, з якої: 371 392, 00 грн основний борг; 12 057, 52 грн 3% річних; 96 481, 52 грн інфляційне збільшення; 77 330, 94 грн пеня.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 140122-П від 14.01.2022 в частині оплати вартості поставленої позивачем продукції.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки №140122-П від 14.01.2022; Специфікацій №1 від 14.01.2022 та №2 від 24.01.2022; видаткових накладних № 3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, № 7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, № 9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, № 10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, № 14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, № 15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, № 19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, № 22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, № 23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, № 24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, № 29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, № 30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, № 31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, № 33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, № 34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, № 35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн; товарно-транспортних накладних №1 та №2 від 17.01.2022, №3 та №4 від 18.01.2022, №5 та №6 від 20.01.2022, №7 та №8 від 20.01.2022, №9 та №10 від 20.01.2022, №11 та №13 від 20.01.2022, №15 від 21.01.2022, №16 та №17 від 26.01.2022, №18-22 від 26.01.2022, №23-27 від 27.01.2022, рахунків на оплату №3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, №7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, №9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, №10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, №14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, №15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, №22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, №23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, №24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, №29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, №30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, №31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, №33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, №34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, №35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн; платіжних інструкцій №888 від 08.07.2022 на суму 30 000, 00 грн, №193 від 30.03.2022 на суму 50 000, 00 грн, №1996 від 28.09.2022 на суму 50 000, 00 грн, №184 від 30.05.2022 на суму 50 000,00 грн, №2260 від 26.01.2022 на суму 1 000 000, 00 грн, №530 від 06.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №797 від 22.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №908 від 11.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №736 від 01.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №691 від 18.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2178 від 21.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №890 від 04.05.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2115 від 07.10.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2143 від 19.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №2215 від 25.01.2022 на суму 500 000, 00 грн, №2507 від 09.11.2022 на суму 50 000, 00 грн, №600 від 12.04.5022 на суму 60 000, 00 грн; претензії вих. №29/04-1 від 29.04.2022; актів звіряння взаємних розрахунків за період 2022 року та за період з 01.01.2023 по 02.02.2023 тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 20.03.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/196/23 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.03.2022 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення визначених в ухвалі недоліків позовної заяви.

31.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг" усунуто визначені в ухвалі від 22.03.2022 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/196/23; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/196/23 підготовче засідання на 09:30 год. 03.05.2023; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Окрім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2023 задоволено клопотання представника ТзОВ "Інтер Форвардінг" адвоката Ткаченко Ю. О. за №13675 від 31.03.2023 (вх.. №2837 від 03.04.2023); внесено його дані РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надано доступ до електронної справи №921/196/23 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023, з огляду на перебування судді Гирили І. М. у період з 02.05.2023 по 16.05.2023 у відпустці, підготовче засідання у справі № 921/196/23 призначено на 11:00 год. 17.05.2023.

Також ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2023 задоволено заяву б/н від 25.04.2023 (вх. № 3517) ТзОВ "Інтер Форвардінг" про участь повноважного представника адвоката Ткаченко Ю. О. у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Призначене на 11:00 год. 17.05.2023 підготовче засідання у справі № 921/196/23 не відбулося, у зв`язку із технічними проблемами підсистеми відеоконференцзв`язку, програмного забезпечення Easycon, про що складено відповідний Акт щодо технічного збою в ході фіксування судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.05.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 921/196/23 на 09:30 год. 31.05.2023; повторно запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2023 задоволено клопотання ТзОВ "Інтер Форвардінг" б/н від 18.05.2023 (вх. № 4648) про участь повноважного представника адвоката Ткаченко Ю. О. у підготовчому засіданні 31.05.2023 о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.05.2023 відповідач звернувся до суду із заявою б/н б/д (вх. №4690) про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, просив суд при прийнятті рішення по справі зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені до 90 %. Зазначене клопотання обґрунтовував введеним в Україні 24.02.2022 воєнним станом. Зазначав, що з метою відвернення небезпеки для життя і здоров`я працівників підприємства виробничу діяльність ДП "Зарубинський спиртовий завод" було тимчасово припинено. Просив врахувати, що підприємство не відмовилось від виконання взятих на себе зобов`язань. Частковими оплатами, незважаючи на війну та нестабільну фінансову ситуацію в країні, постійні обстріли та вимкнення електроенергії, проводило по можливості погашення заборгованості. З метою уникнення зупинки заводу підприємство зобов`язане було проводити регулярні закупівлі сировини і здійснювати також часткові оплати поточним постачальникам. Вказував, що завод є єдиним з об`єктів промисловості у селі, що забезпечує роботою місцевим мешканцям з числа понад 100 родин і є чи не єдиним джерелом доходу таких сімей. Просив врахувати, що за весь час з початку війни підприємство своєчасно виплачує заробітну плату та сплачує податки до місцевого та державного бюджетів. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про неспівмірнсть заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені із сумою боргу.

У підготовчому засіданні 31.05.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд, за клопотанням представника відповідача, підтриманим повноважним представником позивача, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, оголосив перерву до 11:00 год. 14.06.2023, зобов`язав сторін: відповідача у строк до 01.06.2023 надіслати на адресу позивача заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (докази надати суду); позивача пояснення щодо поданої відповідачем заяви у строк до 12.06.2023 (при наявності), про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.06.2023 ДП "Зарубинський спиртовий завод" долучило до матеріалів справи платіжне доручення від 12.06.2023 на суму 50 000 грн, як доказ на підтвердження часткової сплати заявленої до стягнення позивачем заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 921/196/23 на 15:15 год. 26.06.2023.

14.06.2023 (після судового засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг" надійшла заява б/н від 14.06.2023 (вх. № 5110), у якій позивач просив зменшити розмір позовних вимог, у зв`язку із сплатою відповідачем відповідно до платіжного доручення № 2241 від 12.06.2023 грошових коштів в сумі 50 000 грн. З урахуванням наведеного ТзОВ "Інтер Форвардінг" просило суд стягнути з ДП "Зарубинський спиртовий завод" 321 392, 00 грн основного боргу, 10 434, 23 грн 3 % річних (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023), 84 492, 34 грн інфляційного збільшення (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023) та 77 330, 94 грн пені (за період з 10.10.2022 по 10.03.2023).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2023 задоволено клопотання б/н від 14.06.2023 (вх. № 4648) позивача про участь повноважного представника адвоката Ткаченко Ю. О. у судовому засіданні 26.06.2023 о 15:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Окрім того, 15.06.2023 на адресу суду від ТзОВ "Інтер Форвардінг" на адресу суду надійшли заперечення б/н від 07.06.2023 (вх. № 5140) на заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, позивач зауважує, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду. Вважає, що зменшення штрафних санкцій на 90% є вкрай несправедливими умовами та свідчить про той факт, що відповідач усіляко намагається уникнути відповідальності за зобов`язаннями. Щодо посилань ДП "Зарубинський спиртовий завод" на лист Торгово-промислової палати в Україні за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 просить врахувати, що останній видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Використання такого листа повинно супроводжуватись відповідними доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання у строк належним чином. Звертає увагу на п. 8.1-8.2 Договору. Стверджує, що жодних повідомлень про настання форс-мажорних обставин від відповідача не надходило. Враховуючи наведене, просить відмовити ДП "Зарубинський спиртовий завод" у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.06.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг" б/н від 14.06.2023 (вх. № 5110) про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на підставі "Конвенції про захист прав людини і основних свобод" на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 921/196/23 на 10:00 год. 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2023 задоволено клопотання б/н від 29.06.2023 (вх. № 5809) позивача про участь повноважного представника адвоката Ткаченко Ю. О. у судовому засіданні 12.07.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 12.07.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд закрив підготовче провадження та призначив справу №921/196/23 до судового розгляду по суті на 09:05 год. 21.07.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Відповідача про судове засідання 21.07.2023 повідомлено ухвалою від 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2023 задоволено клопотання б/н від 16.07.2023 (вх. № 5692) позивача про участь повноважного представника адвоката Ткаченко Ю. О. у судовому засіданні 21.07.2023 о 09:05 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 21.07.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово представника позивача, коротко озвучив зміст клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, заслухав заключну промову представника позивача та після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги, з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій вважає безпідставним. Просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у вказаних вище запереченнях б/н від 07.06.2023. Окрім того, повідомив, що у встановлений процесуальним законодавством строк позивачем буде подана заява про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 21.07.2023 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Зокрема, наявна на офіційному сайті АТ "Укрпошта" інформація свідчить про те, що рекомендоване повідомлення за штрихкодовим ідентифікатором №4602510786135 (ухвала суду від 12.07.2023) отримана адресатом (відповідачем) 19.07.2023 (витяг в матеріалах справи).

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

За даних обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; а також те, що явка його представника не визнавалась судом обов`язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засідання, без участі відповідача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

14.01.2022 між Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод", як Покупцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг", як Постачальником, з іншої сторони, укладено Договір поставки №140122-П (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити та передати Покупцеві у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу (вологу, суху, подрібнену, побічний продукт і т. д) у кількості та асортименті, погоджених Сторонами у порядку, визначеному цим Договором, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість Товару на умовах та в строки, визначені даним Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент та номенклатура Товару визначається за домовленістю сторін, шляхом підписання ними відповідної Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна визначається на кожну партію (кількість Товару, що зазначений в окремій Специфікації) окремо та дійсна протягом строку поставки зазначеного в даному Договорі.

Відповідно до п. 2.1-.2.4 Договору поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти кількість Товару, визначену у відповідній Специфікації до даного Договору. Асортимент, кількість, вимоги до якості Товару, а також ціна та термін поставки вказуються у Специфікації, яка узгоджується та підписується Сторонами перед поставкою і є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка Товару супроводжуються наступними документами: товарно-транспортна накладна; видаткова накладна; рахунок-фактура; документи по якості Товару. Постачальник несе відповідальність за оформлення товарно-транспортних накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підтвердженням поставки партії Товару за цим Договором є підписана Сторонами видаткова накладна.

Сторони погодили, що місцем поставки Товару є склад Покупця: Тернопільська обл., Збаразький р-н., с. Зарубинці, вул. Заводська, 1 (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору асортимент (вид) Товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначається у Специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2-4.5 Договору строк поставки на кожну партію Товару визначається за погодженням Сторін та відображається у відповідних Специфікаціях до Договору. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичного прийняття Товару, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Підставою для розрахунків є чинний Договір та кожна підписана Сторонами видаткова накладна (специфікація). Приймання-передача Товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до умов, визначених у відповідній Специфікації уповноваженими представниками Сторін, які діють на підставі Статуту та/або довіреності. У випадку, якщо при прийманні Товару Покупцем буде виявлено Товар, що не відповідає умовам цього Договору щодо його якості, кількості, асортименту, іншим вимогам, передбаченим умовами цього Договору та нормами чинного законодавства (невідповідний Товар), Покупець має право не приймати такий Товар та вимагати від Постачальника передачі відповідного Товару та/або до поставки необхідної кількості Товару. Постачальник власними силами та за власний рахунок зобов`язаний здійснити допоставку необхідної кількості Товару або вивезти невідповідний Товар та здійснити його заміну протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання вимоги від Покупця.

П. 5.1-5.2 Договору сторони узгодили, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, який визначений в цьому Договорі в наступному порядку: не пізніше 7-ми (семи) банківських днів з моменту приймання Покупцем Товару та отримання Покупцем відповідної рахунку-фактури від Постачальника. Сторони домовились, що у разі підписання Специфікації до даного Договору, у якій буде передбачено інший порядок розрахунків, розрахунки здійснюються відповідно до даної Специфікації.

Зобов`язання Покупця по оплаті поставленого Товару вважається виконаним в момент зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Покупець зобов`язаний: отримати Товар від Постачальника в кількості, якості та в строки, передбачені даним Договором; здійснити оплату вартості поставленого Товару в розмірах та в порядку, визначених даним Договором. Постачальник зобов`язаний передати Покупцю Товар в кількості, якості та в строки, передбачені даним Договором (п. 6.3-6.4 Договору).

П. 10.1 Договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

14.01.2022 між сторонами у справі складено та підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №140122-П від 14.01.2022, у якій погоджено поставку побічного продукту кукурудзи в кількості 440.0 тонн (+-5%), загальною вартістю 2 464 00, 00 грн з ПДВ та визначено терміни поставки: з 17 січня 2022 р. по 31 січня 2022 р.

24.01.2022 між сторонами у справі підписано Специфікацію №2 до Договору поставки №140122-П від 14.01.2022, у якій погоджено поставку відходів кукурудзи в кількості 120,0 тонн (+-5%), загальною вартістю 672 000, 00 грн з ПДВ та визначено терміни поставки: з 24.01.2022 по 31.01.2022.

Вказаний вище правочин та Специфікації до нього підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно з яким, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

П. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину у період з 17.01.2022 по 28.01.2022, згідно з видатковими накладними №3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, № 7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, №9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, №10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, №14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, №15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, №22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, №23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, №24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, №29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, №30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, №31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, №33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, №34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, №35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (побічний продукт та відходи кукурудзи) на загальну суму 3 101 392 грн 00 коп.

Слід зазначити, що усі зазначені вище видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без заперечень.

Відповідач факт отримання товару за вказаними видатковими накладними не заперечив.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 5.1) сторони погодили, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, який визначений в цьому Договорі в наступному порядку: не пізніше 7-ми (семи) банківських днів з моменту приймання Покупцем Товару та отримання Покупцем відповідної рахунку-фактури від Постачальника.

З долучених позивачем до матеріалів справи доказів вбачається, що на виконання умов укладеного правочину ТзОВ "Інтер Форвардінг" у день поставки товару виставляло відповідачу рахунки на його оплату, а саме: №3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, №7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, №9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, №10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, №14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, №15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, №22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, №23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, №24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, №29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, №30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, №31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, №33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, №34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, №35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн.

Таким чином, за отриманий 17.01.2022 товар відповідач мав розрахуватись до 26.01.2022, за отриманий 18.01.2022 товар до 27.01.2022, за отриманий 20.01.2022 товар до 31.01.2022, за отриманий 21.01.2022 товар до 01.02.2022, за отриманий 26.01.2022 товар до 04.02.2022, за отриманий 27.01.2022 товар до 07.02.2022, за отриманий 28.01.2022 товар до 08.02.2022 включно.

Однак відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, за період з 19.01.2022 по 09.11.2022, згідно з платіжними інструкціями №888 від 08.07.2022 на суму 30 000, 00 грн, №193 від 30.03.2022 на суму 50 000, 00 грн, №1996 від 28.09.2022 на суму 50 000, 00 грн, №184 від 30.05.2022 на суму 50 000,00 грн, №2260 від 26.01.2022 на суму 1 000 000, 00 грн, №530 від 06.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №797 від 22.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №908 від 11.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №736 від 01.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №691 від 18.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2178 від 21.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №890від 04.05.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2115 від 07.10.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2143 від 19.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №2215 від 25.01.2022 на суму 500 000, 00 грн, №2507 від 09.11.2022 на суму 50 000, 00 грн, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2 730 000, 00 грн, внаслідок чого неоплаченою залишалась заборгованість в сумі 371 392, 00 грн.

31.12.2022 між ТзОВ "Інтер Форвардінг" та ДП "Зарубинський спиртовий завод" складено та підписано Акт звіряння розрахунків за період 2022 року, відповідно до якого підтверджено наявну станом на 31.12.2022 заборгованість відповідача в сумі 371 392, 00 грн.

Зазначений акт підписано повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень чи застережень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Поряд із цим, 12.06.2023 ДП "Зарубинський спиртовий завод" згідно з платіжною інструкцією за №2241 перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн "за побічний продукт кукурудзи згідно Договору №140122-П від 14.01.2022".

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий на підставі Договору №140122-П від 14.01.2022 та вказаних вище видаткових накладних товар становить 321 392, 00 грн, які ТзОВ "Інтер Форвардінг" і просить стягнути в судовому порядку.

Ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Договір поставки №140122-П від 14.01.2022 не має ознак договору, недійсність якого прямо встановлена законом. Відомості про визнання зазначеного правочину недійсним у суду відсутні.

Факт поставки позивачем, прийняття відповідачем у період з 17.01.2022 по 28.01.2022 на підставі Договору поставки №140122-П від 14.01.2022 товару на загальну суму 3 101 392, 00 грн, його часткову (на загальну суму 2 730 000, 00 грн) станом на 09.11.2022 оплату, наявну станом на день звернення позивача та до суду заборгованість в сумі 371 392, 00 грн, часткове погашення заборгованості (на суму 50 000 грн) під час розгляду справи підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актом звірки розрахунків та платіжними інструкціями.

Відповідач в судове засідання 21.07.2023 не прибув. Не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав доказів добровільної та повної оплати суми заборгованості.

За даних обставин, вимоги ТзОВ "Інтер Форвардінг" про стягнення з відповідача 321 392, 00 грн основного боргу суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, предметом судового розгляду у даній справі, з врахуванням прийнятої судом та вказаної вище заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, є вимоги ТзОВ "Інтер Форвардінг" про стягнення з відповідача 10 434, 23 грн 3 % річних (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023), 84 492, 34 грн інфляційного збільшення (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023) та 77 330, 94 грн пені (за період з 10.10.2022 по 10.03.2023.)

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

П. 7 р. ІХ Прикінцевих положень ГК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" за № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" (із змінами, внесеними згідно з постановами №215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, №242 від 20.03.2020, №255 від 02.04.2020, №262 від 08.04.2020, №284 від 15.04.2020, №291 від 22.04.2020, №313 від 29.04.2020, №332 від 04.05.2020, №343 від 04.05.2020), на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України за №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SAPS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 та № 956 від 13.10.2020) на всій території України продовжено дію встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантину до 31.12.2022.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з наступними змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), дію карантину, встановленого на території України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, продовжено до 30.04.2023.

П. 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати за Товар, Постачальник має право звернутись з відповідною вимогою до Покупця, а Покупець зобов`язується за такою вимогою сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов`язань, позивачем за період з 09.02.2022 по 10.03.2023 на заявлену, з врахуванням заяви про зменшення суми боргу в розмірі 321 392, 00 грн, нараховано та заявлено до стягнення 10 434, 23 грн 3 % річних та 84 492, 34 грн інфляційного збільшення за період з лютого 2022 року по січень 2023 року (включно). Окрім того, за період з 10.10.2022 по 10.03.2023 на наявну станом на день звернення позивача до суду з даним позовом суму боргу в розмірі 371 392, 00 грн ТзОВ "Інтер Форвардінг" нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 77 330, 94 грн.

Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Судом розглянуто проведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на доведений матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару, в межах визначених позивачем періодів нарахувань, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком в межах визначених позивачем та вказаних вище періодів правомірним є нарахування пені в сумі 77 330 грн 94 коп., 3% річних в сумі 10 434 грн 23 коп. та інфляційних втрат в сумі 83 492 грн 34 коп.

Інфляційні втрати в сумі 1 000, 00 грн заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Слід також зазначити, що визначення періодів нарахувань та нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат лише заявлену до стягнення суму боргу, як і визначення періоду нарахування та нарахування пені лише на існуючу станом на день звернення до суду суму боргу, з врахуванням наведених вище приписів чинного законодавства є правом позивача.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення наведено і у ст. 233 ГК України, за змістом якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених вище приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Поряд із цим, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Як вже зазначалось вище, доводи відповідача про наявність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України обґрунтовані частковим погашення заборгованості, частковим зупиненням його господарської діяльності, яке обумовлене введенням в Україні воєнного стану; надмірним розміром нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Аналізуючи обставини даної справи, зважаючи на тривалість допущеної прострочки; не доведення відповідачем належними та допустимими доказами, що внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану він не може здійснювати повноцінну господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, зокрема ті, які виникли та строк оплати по яких настав у мирний час (за останньою поставкою розрахунок мав бути проведений до 08.02.2022 включно); не подання стороною відповідача доказів скрутного фінансового становище підприємства, а також беручи до уваги, що Тернопільська область не є зоною ведення активних бойовий дій, суд прийшов до висновку, що саме лише часткове погашення боргу, із порушенням визначених договором строків здійснення розрахунку, не може слугувати безумовною підставою для звільнення особи від передбаченої приписами чинного законодавства та умовами договору відповідальності.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові №921/713/21 від 24.11.2022).

Враховуючи наведене вище, в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд відмовляє та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 77 330 грн 94 коп. пені, 10 434 грн 23 коп. 3 % річних, 83 492 грн 34 коп. інфляційних втрат.

В задоволенні позову про стягнення з ДП "Зарубинський спиртовий завод" 1 000, 00 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 7 389 грн 74 коп., суд покладає на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", беручи до уваги подану позивачем і прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 954 грн 19 коп., сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією №121 від 13.03.2023, підлягає поверненню ТзОВ "Інтер Форвардінг" з Державного бюджету України за його клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 197, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47343, ідентифікаційний код 00375065, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг", вул. Білопільський шлях, буд. 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 37935323, 321 392 грн 00 коп. основного боргу; 77 330 грн 94 коп. пені, 10 434 грн 23 коп. 3 % річних, 83 492 грн 34 коп. інфляційних втрат та 7 389 грн 74 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.07.2023

Суддя І.М. Гирила