Постанова

від 17.10.2023 по справі 921/196/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа №921/196/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (вх. № ЗАГС 01-05/2685/23 від 18.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 (суддя Гирила І.М. повний текст рішення складено 21.07.2023)

у справі № 921/196/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг"</a> (надалі ТзОВ "Інтер Форвардінг"), м. Суми

до відповідача Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (надалі ДП "Зарубинський спиртовий завод"), с. Зарубинці, Тернопільська область,

про стягнення заборгованості в сумі 493 649, 51 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг"</a> звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості в загальній сумі 557 261, 98 грн, з якої: 371 392, 00 грн основний борг; 12 057, 52 грн 3% річних; 96 481, 52 грн інфляційні втрати; 77 330, 94 грн - пеня.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі №921/196/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Зарубинський спиртовий завод" на користь ТзОВ "Інтер Форвардінг" 321392,00 грн основного боргу, 77330,94 грн пені, 10434,23 грн 3% річних, 83492,34 інфляційних втрат, 7 389,74 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б належне виконання ним свого обов`язку по оплаті у повному обсязі товару за договором поставки № 140122-П від 14.01.2022, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 321 392, 00 грн, пені в сумі 77 330, 94грн, 3% річних в сумі 10 434, 23грн та інфляційних втрат в сумі 83 492, 34 грн є правомірною та підлягає до задоволення. Також судом встановлено, що інфляційні втрати в сумі 1 000, 00 грн заявлені позивачем до стягнення безпідставно. Окрім того, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення пені та інфляційних втрат, враховуючи обставини даної справи, зважаючи на тривалість допущеної прострочки, не доведення відповідачем належними та допустимими доказами, що внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану він не може здійснювати повноцінну господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, зокрема ті, які виникли та строк оплати по яких настав у мирний час (за останньою поставкою розрахунок мав бути проведений до 08.02.2022 включно); не подання стороною відповідача доказів скрутного фінансового становище підприємства, а також беручи до уваги, що Тернопільська область не є зоною ведення активних бойовий дій, суд прийшов до висновку, що саме лише часткове погашення боргу, із порушенням визначених договором строків здійснення розрахунку, не може слугувати безумовною підставою для звільнення особи від передбаченої приписами чинного законодавства та умовами договору відповідальності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі №921/196/23 в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір інфляційних втрат та пені заявлених до стягнення на 90 %. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом не були взяті до уваги доводи відповідача, якими останній обгрунтовував клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені до 90 %. Апелянт зазначає, що у зв`язку з веденням Україні 24.02.2022 воєнного стану, з метою відвернення небезпеки для життя і здоров`я працівників підприємства виробничу діяльність ДП "Зарубинський спиртовий завод" було тимчасово припинено, проте, підприємство не відмовилось від виконання взятих на себе зобов`язань. З метою уникнення зупинки заводу підприємство зобов`язане було проводити регулярні закупівлі сировини і здійснювати також часткові оплати поточним постачальникам. Апелянт просить врахувати, що завод є єдиним з об`єктів промисловості у селі, що забезпечує роботою місцевим мешканцям з числа понад 100 родин і є чи не єдиним джерелом доходу таких сімей, за весь час з початку війни підприємство своєчасно виплачує заробітну плату та сплачує податки до місцевого та державного бюджетів. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про неспівмірнсть заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені із сумою боргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 справу № 921/196/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі № 921/196/23.

16.10.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/6800/23 від 16.10.2023), в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, тому просить його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 17.10.2023 сторони участі уповноважених представників не забезпечили.

16.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання у звязку із перебуванням останнього у відпустці.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, а відтак колегія суддів вважає за необхідне відхилити клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених сторін.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

14.01.2022 між Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод", як покупцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг", як постачальником, з іншої сторони, укладено договір поставки №140122-П (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати покупцеві у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу (вологу, суху, подрібнену, побічний продукт і т. д) у кількості та асортименті, погоджених сторонами у порядку, визначеному цим договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені даним договором.

Згідно з п.п. 5.1-5.2 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, який визначений в цьому договорі в наступному порядку: не пізніше 7-ми (семи) банківських днів з моменту приймання покупцем товару та отримання покупцем відповідної рахунку-фактури від постачальника. Сторони домовились, що у разі підписання специфікації до даного договору, у якій буде передбачено інший порядок розрахунків, розрахунки здійснюються відповідно до даної специфікації.

Зобов`язання покупця по оплаті поставленого товару вважається виконаним в момент зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктами 6.3-6.4 договору передбачено, покупець зобов`язаний отримати товар від постачальника в кількості, якості та в строки, передбачені даним договором; здійснити оплату вартості поставленого товару в розмірах та в порядку, визначених даним договором. Постачальник зобов`язаний передати покупцю товар в кількості, якості та в строки, передбачені даним договором.

Пунктом 10.1 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

14.01.2022 між сторонами у справі складено та підписано Специфікацію №1 до договору поставки №140122-П від 14.01.2022, у якій погоджено поставку побічного продукту кукурудзи в кількості 440.0 тонн (+-5%), загальною вартістю 2 464 00, 00 грн з ПДВ та визначено терміни поставки: з 17 січня 2022 р. по 31 січня 2022 .

24.01.2022 між сторонами у справі підписано Специфікацію №2 до договору поставки №140122-П від 14.01.2022, у якій погоджено поставку відходів кукурудзи в кількості 120,0 тонн (+-5%), загальною вартістю 672 000, 00 грн з ПДВ та визначено терміни поставки: з 24.01.2022 по 31.01.2022.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного правочину у період з 17.01.2022 по 28.01.2022, згідно з видатковими накладними №3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, № 7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, №9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, №10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, №14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, №15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, №22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, №23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, №24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, №29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, №30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, №31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, №33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, №34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, №35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (побічний продукт та відходи кукурудзи) на загальну суму 3 101 392,00 грн, зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без заперечень.

На виконання умов укладеного правочину ТзОВ "Інтер Форвардінг" у день поставки товару було виставлено відповідачу рахунки на його оплату, а саме: №3 від 17.01.2022 на суму 237 888, 00 грн, №7 від 18.01.2022 на суму 217 392, 00 грн, №9 від 20.01.2022 на суму 219 408, 00 грн, №10 від 20.01.2022 на суму 216 384, 00 грн, №14 від 20.01.2022 на суму 248 752, 00 грн, №15 від 20.01.2022 на суму 177 184, 00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 261 408, 00 грн, №22 від 26.01.2022 на суму 250 432, 00 грн, №23 від 26.01.2022 на суму 246 512, 00 грн, №24 від 26.01.2022 на суму 260 960, 00 грн, №29 від 27.01.2022 на суму 108 752, 00 грн, №30 від 27.01.2022 на суму 139 888, 00 грн, №31 від 27.01.2022 на суму 133 616, 00 грн, №33 від 27.01.2022 на суму 125 328, 00 грн, №34 від 27.01.2022 на суму 132 384, 00 грн, №35 від 28.01.2022 на суму 125 104, 00 грн.

Таким чином, за отриманий 17.01.2022 товар відповідач мав розрахуватись до 26.01.2022, за отриманий 18.01.2022 товар до 27.01.2022, за отриманий 20.01.2022 товар до 31.01.2022, за отриманий 21.01.2022 товар до 01.02.2022, за отриманий 26.01.2022 товар до 04.02.2022, за отриманий 27.01.2022 товар до 07.02.2022, за отриманий 28.01.2022 товар до 08.02.2022 включно.

Однак, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, за період з 19.01.2022 по 09.11.2022, згідно з платіжними інструкціями №888 від 08.07.2022 на суму 30 000, 00 грн, №193 від 30.03.2022 на суму 50 000, 00 грн, №1996 від 28.09.2022 на суму 50 000, 00 грн, №184 від 30.05.2022 на суму 50 000,00 грн, №2260 від 26.01.2022 на суму 1 000 000, 00 грн, №530 від 06.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №797 від 22.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №908 від 11.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №736 від 01.07.2022 на суму 50 000, 00 грн, №691 від 18.04.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2178 від 21.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №890від 04.05.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2115 від 07.10.2022 на суму 50 000, 00 грн, №2143 від 19.01.2022 на суму 300 000, 00 грн, №2215 від 25.01.2022 на суму 500 000, 00 грн, №2507 від 09.11.2022 на суму 50 000, 00 грн, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2 730 000, 00 грн, внаслідок чого неоплаченою залишалась заборгованість в сумі 371 392, 00 грн.

31.12.2022 між ТзОВ "Інтер Форвардінг" та ДП "Зарубинський спиртовий завод" складено та підписано Акт звіряння розрахунків за період 2022 року, відповідно до якого підтверджено наявну станом на 31.12.2022 заборгованість відповідача в сумі 371 392, 00 грн. Зазначений акт підписано повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень чи застережень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Поряд із цим, 12.06.2023 ДП "Зарубинський спиртовий завод" згідно з платіжною інструкцією за №2241 перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 50 000, 00 грн "за побічний продукт кукурудзи згідно Договору №140122-П від 14.01.2022".

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за отриманий на підставі договору №140122-П від 14.01.2022 та вказаних вище видаткових накладних товар в розмірі 321 392, 00 грн та нараховані внаслідок прострочення виконання зобов`язання -10 434, 23 грн 3 % річних (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023), 84 492, 34 грн інфляційного збільшення (за період з 09.02.2022 по 10.03.2023) та 77 330, 94 грн пені (за період з 10.10.2022 по 10.03.2023.)

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як зазначалося вище, 14.01.2022 між Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Форвардінг" укладено договір поставки №140122-П сільськогосподарської продукцію, а саме: кукурудзи (вологу, суху, подрібнену, побічний продукт і т. д).

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги апелянт Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» оскаржує рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 лише в частині стягнення пені та інфляційних втрат, просить задовольнити клопотання про зменшення заявлених до стягнення розміру пені та інфляційних втрат на 90 %.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати за товар, постачальник має право звернутись з відповідною вимогою до покупця, а покупець зобов`язується за такою вимогою сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов`язань, позивачем за період з 09.02.2022 по 10.03.2023 на заявлену, з врахуванням заяви про зменшення суми боргу в розмірі 321 392, 00 грн, нараховано та заявлено до стягнення 10 434, 23 грн 3 % річних та 84 492, 34 грн інфляційного збільшення за період з лютого 2022 року по січень 2023 року (включно). Окрім того, за період з 10.10.2022 по 10.03.2023 на наявну станом на день звернення позивача до суду з даним позовом суму боргу в розмірі 371 392, 00 грн ТзОВ "Інтер Форвардінг" нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 77 330, 94 грн.

Судом першої інстанції було перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних та вірно встановлено, що розрахунок позивача щодо нарахування пені та інфляційних втрат є арифметично вірний. Щодо інфляційних втрат, судом першої інстанції вірно встановлено, що до стягнення підлягає сума в розмірі 83 492грн, інфляційні втрати в сумі 1 000, 00 грн заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Як вже зазначалося, апелянт покликається на те, що у зв`язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану, діяльність ДП "Зарубинський спиртовий завод" було тимчасово припинено, і тому підприємство не мало можливості вчасно здійснювати оплату по договору. Також зазначає, що з метою уникнення зупинки заводу підприємство зобов`язане було проводити регулярні закупівлі сировини і здійснювати також часткові оплати поточним постачальникам, просив врахувати, що за весь час з початку війни підприємство своєчасно виплачує заробітну плату та сплачує податки до місцевого та державного бюджетів. Окрім того, апелянт зазначив, що у договорі сторони визначились, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажор), настання яких сторони не могли передбачити на дату взяття на себе зобов`язань згідно цього договору і не могли відвернути доступними їм розумними засобами. До обставин форс-мажор згідно цим договором відноситься: стихійні лиха, повені, пожежі, землетруси, військові дії та конфлікти, заколоти, страйки, громадянські заворушення. Апелянт послався на лист Лист від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об?єктивними обставинами для суб?єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Наведене, на переконання відповідача, свідчить про неспівмірнсть заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені із сумою боргу.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 8.1 та 8.2. укладеного договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов?язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало прямим наслідком виникнення та/або дії обставин непереборної сили (форс-мажор), настання яких сторони не могли передбачити на дату взяття на себе зобов?язань згідно цього договору і не могли відвернути доступними їм розумними засобами. До обставин форс-мажор за цим договором відносяться: стихійні лиха, повені, пожежі, землетруси, військові дії та конфлікти, заколоти, страйки, громадянські заворушення. У випадку настання обставин, вказаних у п. 8.1. цього договору, сторона, що підпадає під дію таких обставин, зобов?язана негайно, але не пізніше, ніж протягом 5 банківських днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, в протилежному випадку сторона втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини. Вищевказане повідомлення повинно включати в себе інформацію про характер форс-мажорних обставин, дату їх виникнення, а також офіційні документи, що підтверджують настання цих обставин (такими сторони визнаватимуть висновки Торгово-Промислових палат та інших уповноважених на це органів), а також, по можливості, оцінку впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання стороною своїх зобов?язань за цим договором.

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

За приписами частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

У даному випадку строк виконання зобов`язання з поставки відповідачем товару за спірним договором настав 17.01.2022, тобто, до введення воєнного стану в Україні, відповідно введення воєнного стану в Україні ніяким чином не вплинуло на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Також, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, а також доказів засвідчення ТПП України для відповідача форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним зобов`язань за спірним договором шляхом видачі відповідного сертифіката.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні положення наведено і у ст. 233 ГК України, за змістом якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених вище приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Поряд із цим, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Доводи відповідача про наявність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України обґрунтовані частковим погашення заборгованості, частковим зупиненням його господарської діяльності, яке обумовлене введенням в Україні воєнного стану; надмірним розміром нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Аналізуючи обставини даної справи, зважаючи на тривалість допущеної прострочки; не доведення відповідачем належними та допустимими доказами, що внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану він не може здійснювати повноцінну господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, зокрема ті, які виникли та строк оплати по яких настав у мирний час (за останньою поставкою розрахунок мав бути проведений до 08.02.2022 включно); не подання стороною відповідача доказів скрутного фінансового становище підприємства, а також беручи до уваги, що Тернопільська область не є зоною ведення активних бойовий дій, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що саме лише часткове погашення боргу, із порушенням визначених договором строків здійснення розрахунку, не може слугувати безумовною підставою для звільнення особи від передбаченої приписами чинного законодавства та умовами договору відповідальності.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові №921/713/21 від 24.11.2022).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).

У ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними та достатніми. В свою чергу відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено своїх доводів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" залишити без змін.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.07.2023 у справі № 921/196/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 30.10.2023 .

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.