Постанова

від 13.07.2023 по справі 907/636/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2023 р. Справа №907/636/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Феофанова Юрія Івановича від 05.05.2023

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2023 (повний текст ухвали складено 27.04.23, суддя Андрейчук Л.В) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 907/636/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Феофанова Юрія Івановича, м. Ужгород

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця Перегинця Романа Михайловича, м. Ужгород

до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Брийовської Тетяни Володимирівни, м. Ужгород

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 63,65,67», м. Ужгород

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача Сочко В.І. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду)

від відповідачів не з`явились

від третьої особи не з`явились

14 вересня 2020 Фізична особа підприємець Феофанов Юрій Іванович звернувся до суду з вимогою про зобов`язання Фізичної особи підприємця Перегинця Романа Михайлович демонтувати тимчасову споруду за адресою м. Ужгород, вул. Грушевського, 65. Позов заявлено з посиланням на статті 15, 16, 316, 317, 386, 391 Цивільного кодексу України.

31.03.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2023 закрито провадження у справі № 907/636/20.

7 квітня 2023 від представника відповідачки-2 до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі з доказами на підтвердження понесення таких. В даній заві представник, зокрема, зазначає, що подача позовної заяви та відкриття провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності позовної заяви. Відтак, у випадку закриття провадження у справі, мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з позовною заявою та відкриттям провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2023 у справі № 9207/636/20 задоволено заяву представника відповідача-2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; з ФОП Феофанова Ю.І. на користь ФОП Брийовської Т.В. стягнуто 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При постановленні вказаної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що між Адвокатським об`єднання «ДРЮЧЕНКО» та ФОП Брийовською Т.В. 01.02.2023 було укладено договір про надання правової допомоги останній. Відповідачка-2 понесла дійсні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується рахунком від 05.04.2023, квитанцією № 339_20 від 06.04.2023 та розрахунком (детальним описом) виконаних робіт. Реалізація права позивача на подання позову у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який з метою ефективного захисту своїх прав змушений був звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею. Дослідивши подані представником відповідача-2 докази і доводи сторін, врахувавши, що відповідач-2 добросовісно відреагувала на відкриття провадження поданням відзиву та інших додаткових пояснень, встановивши, що дії позивача були спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи та мали характер зловживання процесуальними правами, місцевий господарський суд визнав вимоги відповідача-2 про відшкодування їй витрат на професійну правову допомогу правомірними та належним чином доведеними.

Позивач оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку, звернувшись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу від 26.04.2023, суд першої інстанції поклав в основу її обґрунтування доводи щодо необґрунтованості дій позивача, які відсутні у заяві відповідача-2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього, позивач вважає, що заявлені відповідачем-2 витрати є завищеними і неспівмірними зі складністю справи та обсягом і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; відповідачем-2 не було доведено, що означені витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтований; представником відповідача-2 не доведено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. З огляду на викладене, на переконання скаржника, у суду були відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесені відповідачем-2 у даній справі.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги викладений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023, від 05.06.2023 та від 20.06.2023.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшов представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідачі та третя особа участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначений ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (ч.6 ст. 130 ГПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

7 квітня 2023 представник відповідача-2, у порядку та строки, визначені ст. 129, 130 ГПК України, звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2023 між ФОП Брийовською Т.В. та Адвокатським об`єднанням «ДРЮЧЕНКО» було укладено договір про надання правової допомоги, з метою захисту прав та інтересів ФОП Брийовської Т.В. при розгляді справи № 907/636/20; вартість наданих послуг сторонами обумовлена в п. 4.1 договору та становить 25000,00 грн.

Відповідачем-2 були понесені витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн., на підтвердження яких до заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу долучено рахунок від 05.04.2023, квитанцію №339_20 від 06.04.2023 та розрахунок (детальний опис) виконаних робіт на суму 20000,00 грн.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У разі закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з таким позовом, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття провадження поданням відзиву, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката, а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови від позову.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається добросовісність дій відповідача-2, які полягали у своєчасному поданні її представником до суду відзиву на позов, заперечень на заяву позивача про зміну предмета позову, участь представника в судових засіданнях.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.

За змістом ч. 9 статті 129 ГПК, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, представником позивача неодноразово були заявлені клопотання про відкладення судових засідань (вх. № 02.3.1-02/5517/20 від 03.11.2020, вх. № 02.3.1-02/407/22 від 25.01.2022, вх. № 02.3.1-02/6574/22 від 30.11.2022).

Водночас, представником позивача 15.12.2022 було подано до суду клопотання про залучення Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04053699) як співвідповідача у справі № 907/636/20, а 16.12.2022 заяву про зміну предмета позову у справі № 907/636/20, які заявою представника позивача від 02.03.2023 були відкликані.

Згодом, 31.03.2023 позивачем було подано заяву про відмову від позову без належного обґрунтування причин відмови від такого, що може свідчити про подання завідомо безпідставного позову.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перелічені дії позивача, в розумінні ст. 43 ГПК України, свідчать про зловживання ним процесуальними правами та спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Реалізація права позивача на подання позову у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею. Відтак, з огляду на наведене та враховуючи добросовісність дій відповідача-2, надавши оцінку поданим представником відповдіача-2 доказів на підтвердження понесених витрат, оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, оцінивши відповідність заявленої суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви відповідача-2 та стягнення з позивача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування оскаржуваної ухвали, оскільки така постановлена відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особі підприємця Феофанова Юрія Івановича відмовити.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2023 у справі №907/636/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст. 287-288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 24.07.2023.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік