Постанова

від 18.07.2023 по справі 910/110/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/110/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

прокурора: Керничного Н. І.,

позивача: Друцька О. Г.,

відповідача: Тарана О.В.,

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури, Київської міської ради

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023

у справі № 910/110/21

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Оболонь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговуванням житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (далі - ПрАТ "Оболонь") про витребування нежитлових приміщень загальною площею 261, 9 кв. м в будівлі літера "А" за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 63 у м. Києві, які входять до нежитлових приміщень, які зареєстровані на праві власності за ПрАТ "Оболонь" як нежитлові приміщення загальною площею 298, 5 кв. м на вул. Богдана Хмельницького, 63 у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 (суддя - Селівон А.М.) позовні вимоги задоволено. Витребувано від ПрАТ "Оболонь" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 261,9 кв. м в будівлі літера "А" на вул. Богдана Хмельницького, 63, які входять до нежитлових приміщень, які зареєстровані на праві власності за ПрАТ "Оболонь" як нежитлові приміщення загальною площею 298,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 853031580000).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 (колегія суддів у складі: головуючий - Б. М. Грек, Л. Л. Гарник, Б. М. Поляков) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.03.2023 вказана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.

ПрАТ "Оболонь" звернулося до апеляційного господарського суду із заявою про стягнення з Київської міської ради 215 844, 49 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи № 910/110/21 у суді першої та апеляційної інстанцій, до якої долучило докази їх понесення (а. с. 1-8, т. 5).

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (колегія суддів у складі: головуючий - Б. М. Грек, Л. Л. Гарник, Б. М. Поляков) заяву ПрАТ "Оболонь" задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ПрАТ "Оболонь" 33 248, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд відмовив у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім у суді першої інстанції, через не дотримання ним вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України - до ухвалення рішення у цій справі не звертався до суду із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не надав відповідних доказів їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (в цій частині додаткова постанова суду апеляційної інстанції ніким не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається відповідно до вимог ст. 300 ГПК України).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, врахувавши клопотання позивача і прокурора, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 33 248, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді. Дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у цій сумі є документально доведені, співмірні з наданими відповідачу послугами у апеляційному господарському суді, відповідають критерію "реальності та необхідності".

Не погоджуючись із указаною додатковою постановою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "Оболонь" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та з порушенням ст. ст. 86, 126, 129, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), внаслідок чого з Київської міської ради безпідставно стягнуто 33 248, 76 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Прокурор зазначає також і таке:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах - стягнення з Київської міської ради витрат на професійну правничу допомогу за наявності судового рішення про відмову прокурору у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна не з підстав необґрунтованості позовних вимог, а через пропуск позовної давності;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч. 9 ст. 129 ГПК України та не звернув увагу на те, що у цьому випадку існують підстави для покладення цих витрат саме на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок набуття відповідачем спірного майна, яке вибуло з володіння Київської міської ради поза її волею, шахрайським шляхом;

- в порушення вимог ст. 86 ГПК України суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують, що судові засідання 16.08.2022, 27.09.2022, 17.10.2022, за які судом стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, не відбулися, тривалість судових засідань та затягування судового розгляду з боку відповідача (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України);

- стягнута сума судових витрат не відповідає критеріям "реальності та розумності", оскільки витрати на професійну правничу допомогу є завищеними відповідно до ринкових цін на юридичні послуги, неспівмірні зі складністю справи, наданими послугами, витраченим часом на надання відповідних послуг та їх обсягом; стягнення під час воєнного стану з місцевого бюджету витрат на професійну правничу допомогу покладає надмірний тягар на територіальну громаду, майно якої і так залишилось за відповідачем.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, останню призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.06.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.06.2023.

До Верховного Суду 21.06.2023 від ПрАТ "Оболонь" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 19.06.2023, у якому відповідач просить касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін з підстав, наведених у цьому відзиві. Зокрема, зазначає, що апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, висновки апеляційного господарського суду відповідають усталеній практиці Верховного Суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Стверджує і про те, що доводи прокурора зводяться до неправильного розуміння інституту розподілу витрат на професійну правничу допомогу та до ігнорування принципу відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, закріпленого в п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України. Посилаючись на постанови Верховного Суду, відповідач зазначає про відсутність підстав для викладення висновку що застосування ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах. На думку заявника, доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду відповідно до ст. 300 ГПК України. Вважає, що спір у цій справі виник через бездіяльність органів прокуратури, яку (бездіяльність) останні намагаються перекласти на відповідача. Вважає, що касаційна скарга подана особою, яка не підтвердила наявність у неї повноважень на звернення з цією касаційною скаргою та, що касаційна скарга мала б бути залишена без руху з огляду на вимоги ст. ст. 174, 290, 292 ГПК України.

У судовому засіданні 27.06.2023 розгляд касаційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури був відкладений на 18.07.2023 на 15:00 год.

Київська міська рада звернулась також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з неї на користь відповідача 33 248, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Зазначає і про те, що, дійшовши висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви, просить зменшити заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 13 853, 65 грн.

У касаційній скарзі позивач зазначає про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права - ст. ст. 13, 86 ГПК України, ч. 5 ст. 236 ГПК України; посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення з Київської міської ради витрат на професійну правничу допомогу за наявності судового рішення про відмову прокурору у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна не з підстав необґрунтованості позовних вимог, а через пропуск позовної давності.

Позивач у касаційній скарзі зазначає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності цих витрат та їх стягнення становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу цих витрат.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України; вирішено розгляд касаційних скарг першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Київської міської ради об`єднати в одне касаційне провадження; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 13.07.2023.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 13.07.2023, відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України.

У судовому засіданні 27.06.2023 представник відповідача Таран О. В. заявив усне клопотання про закриття касаційного провадження, порушеного за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 на підставі п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

У запереченні на вищевказане клопотання, подане 11.07.2023 до Верховного Суду прокурором Київської міської прокуратури, останній зазначив про відсутність підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, представників сторін, переглянувши в касаційному порядку додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

В своїх касаційних скаргах скаржники, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах - стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу за наявності судового рішення про відмову прокурору у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна через сплив позовної давності, заявленої відповідачем у справі, а не через його необґрунтованість.

Щодо цієї підстави касаційного оскарження необхідно зазначити таке.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У главі 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне законодавство розрізняє поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Частиною 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

З тлумачення п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України вбачається, що зазначення законодавцем у ньому: "на користь якої ухвалене судове рішення" означає те, що це правило може поширюватись як на позивача (при задоволенні позову), так і на відповідача (у випадку відмови у позові).

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу з огляду на п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Це загальне правило розподілу витрат на професійну правничу допомогу поширюється і на розгляд апеляційних та касаційних скарг.

Отже, з аналізу вказаних норм процесуального права вбачається, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу залежить від результату вирішення спору у господарському суді (відмови чи задоволення позову), а також результату розгляду апеляційної чи касаційної скарг. При цьому, розподіл витрат на професійну правничу допомогу з огляду на п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України не ставиться в залежність від підстави на якій було задоволено позов чи відмовлено у задоволенні такого позову (через його необґрунтованість/пропуск позовної давності).

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом, предметом спору у цій справі є витребування у відповідача нежитлових приміщень загальною площею 261, 9 кв. м в будівлі літ. "А" за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 63 у м. Києві, які входять до нежитлових приміщень, які зареєстровані на праві власності за ПрАТ "Оболонь" як нежитлові приміщення загальною площею 298, 5 кв. м на вул. Богдана Хмельницького, 63 у Шевченківському районі м. Києва. Судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено через пропуск позивачем позовної давності, з чим погодився і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, про що ухвалив постанову від 07.03.2023.

При цьому, судом апеляційної інстанції при розгляді заяви відповідача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у господарському суді, не встановлено наявності підстав для застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України у цьому випадку, а доводи скаржників щодо її застосування зводяться лише до переоцінки доказів, що не є компетенцією Верховного Суду відповідно до вимог ст. 300 ГПК України та до небажання позивача сплачувати витрати на професійну правничу допомогу на користь відповідача.

Оскільки у цій справі було прийнято судове рішення про відмову у позові, тобто вирішено спір фактично на користь відповідача, за відсутності підстав для застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України та, застосувавши загальне правило розподілу судових витрат, закріплене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції правомірно здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу за відповідною заявою відповідача.

Щодо правомірності стягнення апеляційним господарським судом з Київської міської ради на користь ПрАТ "Оболонь" витрат на професійну правничу допомогу, необхідно зазначити таке.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої і апеляційної інстанцій ПрАТ "Оболонь" надало до апеляційного господарського суду такі документи:

- договір про надання правничої допомоги, укладений 18.05.2018 між ПрАТ "Оболонь" (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Онопенко та партнери" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язувався здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору; у п. 3.1 цього договору сторони досягли згоди, що конкретний вид та обсяг послуг за цим договором узгоджується сторонами та закріплюється в окремому документі ("завдання"), що підписується обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. В залежності від потреб клієнта та домовленостей сторін, на виконання цього договору, сторонами може бути узгоджене та підписане як одне завдання, так і декілька окремих завдань (пов`язаних або не пов`язаних між собою); за надані за цим договором послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Розмір гонорару за надані виконавцем за цим договором послуги визначається виходячи з фактично витраченого часу та погодинних ставок спеціалістів виконавця (без врахування додаткових витрат тощо), та/або виходячи з фіксованої вартості за визначений об`єм послуг. Спосіб розрахунку гонорару (погодинний чи фіксований) та розмір гонорару виконавця визначається сторонами в завданні (а. с. 9 - 17, т. 5);

- завдання від 11.05.2021 № 18 до договору про надання правничої допомоги від 18.05.2018, в якому зазначено, що за надані за цим договором послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого згідно з цим завданням складається з: суми, визначеної на основі погодинних ставок спеціалістів виконавця, робочий час яких використовується для надання послуг, вказаних в п. 1.1 цього завдання та ставки за участь в судовому засіданні; вартість 1 (однієї) робочої години спеціалістів виконавця (кожного окремо), яка використовується ними для надання послуг, вказаних в п. 1.1 цього завдання, така: адвокат - 100 доларів США; молодший юрист/помічник адвоката - 50 доларів США (а. с. 18-20, т. 5);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 05.07.2021, в якому зазначено, що відповідно до договору від 18.05.2018, завдання від 11.05.2021 № 18 до договору від 18.05.2018, за період з 01.06.2021 до 30.06.2021 гонорар за надані послуги склав 61 677, 23 грн, що є еквівалентом 2 250 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 22-23, т. 5);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 03.09.2021 за період з 02.08.2021 до 31.08.2021, де зазначено, що гонорар за надані послуги складає 5 404, 94 грн, що є еквівалентом 200 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 25, т. 5);

- договір від 16.09.2021 про розірвання завдання від 11.05.2021 № 18 до договору про надання правничої допомоги від 18.05.2018, в якому сторони узгодили, що з дати набрання чинності цього договору, права та обов`язки сторін за завданням від 11.05.2021 № 18 припиняються (а. с. 21, т. 5);

- укладений між ПрАТ "Оболонь" (клієнт) і Адвокатським об`єднанням "Василевич, Пекар і Партнери" (виконавець) договір про надання правничої допомоги від 10.08.2021, в якому сторони погодили, що виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору та/або завдань до цього договору; відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає клієнту послуги в усіх судах України, зокрема, в місцевих суди (в тому числі, але не виключно, в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах та в місцевих адміністративних судах), в апеляційних судах (апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційних судах з розгляду господарських справ та в апеляційних судах з розгляду адміністративних справ, в тому числі, але не виключно, в апеляційних судах областей, Київському апеляційному суді, в апеляційних адміністративних судах), у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, у Вищому антикорупційному суді та у Верховному Суді, в тому числі, у Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному кримінальному суді та Касаційному цивільному суді, а також в третейських судах; у п. 4.1 договору зазначено, що за надані за цим договором послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого визначається: виходячи з фактично витраченого часу та погодинних ставок спеціалістів виконавця (без врахування додаткових витрат тощо), та/або виходячи з фіксованої вартості за визначений об`єм послуг (без врахування додаткових витрат тощо (а. с. 28 - 38, т. 5);

- завдання від 10.08.2021 № 4 до договору про надання правничої допомоги від 10.08.2021, в якому сторони узгодили, що за надані за цим договором послуги клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого складається з суми, визначеної на основі погодинних ставок спеціалістів виконавця, робочий час яких використовується для надання послуг, вказаних в п. 1.1 цього завдання, крім участі в судовому засіданні; ставки, встановленої у цьому завданні за участь у судовому засіданні спеціалістів виконавця; у пп. 2.1.1 завдання зазначено, що вартість 1 (однієї) робочої години спеціалістів виконавця (кожного окремо), яка використовується ними для надання послуг, вказаних в п. 1.1 цього завдання, така: адвокат - 100 доларів США; молодший юрист/помічник адвоката - 50 доларів США (а. с. 41-43, т. 5);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2021, в якому було деталізовано перелік наданих АО "Василевич, Пекар і Партнери" відповідачу послуг та зазначено, що гонорар за надані послуги склав 86 359, 65 грн, що є еквівалентом 3 250 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 44 - 45, т. 5);

-акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2021, який сторони склали про те, що відповідно до договору від 10.08.2021, завдання від 10.08.2021 № 4 до договору від 10.08.2021, за період з 01.11.2021 до 09.12.2021 гонорар за надані послуги склав 24 495, 04 грн, що є еквівалентом 900 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 47-48, т. 5);

-акт приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2022, в якому було узгоджено, що за період з 10.12.2021 до 30.12.2021 гонорар за надані послуги становить 16 624, 38 грн, що є еквівалентом 600 доларів США згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долару США на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а. с. 50-51, т. 5);

- додаткову угоду № 2 до завдання від 10.08.2021 № 4 до договору від 10.08.2021, укладену 01.07.2022 між ПрАТ "Оболонь" і АО "Василевич, Пекар і Партнери", в якій сторони доповнити пункт 2.1 завдання підпунктом 4 такого змісту: суми в національній валюті України - гривні, що станом на дату виставлення виконавцем клієнту рахунку-фактури за офіційним курсом Національного банку України становитиме еквівалент 1 000 (однієї тисячі) доларів США. Вказана фіксована сума становить вартість послуг, які виконавець надав клієнту в судовій справі, наведеній у п. 1.1 цього завдання, в Північному апеляційному господарському суді, починаючи з 01.07.2022 (а. с. 53 - 54, т. 5);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.11.2022, в якому наведений перелік наданих АО "Василевич, Пекар і Партнери" послуг відповідачу; у ньому зазначено, що сторони склали цей акт про те, що відповідно до договору від 10.08.2021, завдання від 10.08.2021 № 4 до договору від 10.08.2021, за період з 01.01.2022 до 21.11.2021 вартість послуг, зазначена в акті, включається до фіксованої суми у розмірі 1000 доларів США за надання послуг в Північному апеляційному господарському суді, починаючи з 01.07.2022 (а. с. 57 - 58, т. 5);

- детальний опис послуг, наданих відповідачу АО "Юридична фірма "Онопенко та партнери" згідно з договору про надання правничої допомоги від 18.05.2018 і завдання від 11.05.2021 № 18 та наданих відповідачу АО "Василевич, Пекар і Партнери" згідно з договору про надання правничої допомоги від 10.08.2021 і завдання від 10.08.2021 № 4 у зв`язку із розглядом справи № 910/110/21 у суді першої та апеляційної інстанції, а саме (що стосується послуг на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді):

- складення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/110/21, на що витрачено 3 год., вартістю 8 312, 19 грн;

- надання юридичних послуг шляхом формування поштових відправлень, складення описів вкладення у цінні листи та направлення поштою учасникам справи № 910/110/21 апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/110/21 та її подання до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням часу, затраченого на проїзд, на що витрачено 2 год., вартістю 5 541, 46 грн;

- складення та подання до Господарського суду міста Києва повідомлення про подану апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/110/21, з урахуванням часу, затраченого на проїзд, на що затрачено 1 год., вартістю 2 770, 73 грн.

При цьому, у детальному описі зазначено, що послуги, які надавалися в Північному апеляційному господарському суді (деталізовано які), починаючи з 01.07.2022 та охоплюються фіксованою сумою, згідно з додаткової угоди № 2 до завдання від 10.08.2021 № 4, еквіваленті 1 000 доларів США - 29 254, 90 грн (а. с. 59 - 62, т. 5).

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам, які підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному господарському суді (додаткова постанова в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу, понесених у апеляційному господарському суді, ніким не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до вимог ст. 300 ГПК України), встановивши, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції (45 879, 28 грн) не є співмірними зі: складністю справи (суд апеляційної інстанції зазначив, що ця справа не є складною; крім того, у позові було відмовлено через пропуск позовної давності, що не вимагало від адвокатів відповідача складнощів щодо обрання позиції у захисті клієнта), обсягом наданих послуг (відповідачем помилково окремо визначилися деякі послуги на професійну правничу допомогу, за які просив стягнути витрати, які є складовою і включаються в таку послугу як підготовка апеляційної скарги), кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань та тривалістю розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 33 248, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді.

Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно стягнув з позивача на користь відповідача 33 248, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу і витрати у такій сумі відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності, що не спростовано позивачем і прокурором у касаційних скаргах.

Верховний Суд у межах наданих процесуальних повноважень не встановив недотримання апеляційним господарським судом порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також критеріїв, визначених в усталеній судовій практиці Верховного Суду.

Обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника/скаржників з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо на предмет їх відповідності ст. 129 ГПК України, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній частині.

Щодо аргументів касаційних скарг про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та порушенням норм процесуального права - ст. ст. 86, 126, 129, 236 ГПК України, необхідно зазначити, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням вказаних норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржників не підтверджені відповідними обґрунтуваннями та зводяться до довільного тлумачення норм матеріального і процесуального права на свою користь.

Скаржники у касаційних скаргах посилаються на те, що в порушення вимог ст. 86 ГПК України суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують, що судові засідання 16.08.2022, 27.09.2022, 17.10.2022, за які судом стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, не відбулися, тривалість судових засідань та затягування судового процесу з боку відповідача (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), то слід зазначити таке.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 встановлено, що участь у судовому засіданні це не формальна присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Апеляційним господарським судом при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу було зазначено про врахування і кількості засідань у апеляційному господарському суді. Водночас те, що якісь із них не відбулись не свідчить про те, що адвокат до цього засідання не готувався, не витрачав час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування. Крім того, відповідачем у детальному описі наданих послуг було зазначено, що послуги, які надавались в апеляційному господарському суді, починаючи з 01.07.2022 охоплюються фіксованою сумою, а судом апеляційної інстанції оцінювалась заявлена відповідачем сума з урахуванням таких критеріїв як "необхідність і реальність", а також співмірність її наданим послугам.

Доводи прокурора в цій частині зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою доказів, проте суд касаційної інстанції позбавлений повноважень з переоцінки доказів.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційних скарг як такі, що спрямовані на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин та переоцінку доказів у ній, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, який відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що додаткова постанова апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Щодо клопотання відповідача про закриття касаційного провадження, порушеного за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 на підставі п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, необхідно зазначити таке.

Вказане клопотання відповідача обґрунтоване, зокрема, тим, що касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати - першим заступником керівника Київської міської прокуратури Романом Нагальнюком, який є заступником, а не першим заступником керівника Київської міської прокуратури. При цьому, звертає увагу і на те, що позов було подано Київською місцевою прокуратурою № 10 (наразі Шевченківська окружна прокуратура міста Києва), а касаційну скаргу - заступником керівника Київської міської прокуратури.

Зазначає і про наявність підстав для закриття касаційного провадження, порушеного за касаційною скаргою прокурора на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України з огляду на те, що Верховним Судом викладався висновок щодо застосування ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З аналізу ч. 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що касаційна скарга на судове рішення в господарській справі може бути подана прокурором, який брав участь у судовому розгляді, або прокурором вищого рівня.

Згідно з пп. 11.2 п. 11 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.

Оскільки апеляційна скарга (на рішення суду першої інстанції) у цій справі, а також заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу розглядалася Північним апеляційним господарським судом, розташованим в місті Києві, то участь у судовому розгляді справи, зокрема, і відповідної заяви у суді апеляційної інстанції мав брати прокурор Київської міської прокуратури.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що участь у судовому розгляді справи № 910/110/21 (а також заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу) у Північному апеляційному господарському суді брав прокурор Київської міської прокуратури - Вакулюк Д. С., то касаційна скарга у справі № 910/110/21 правомірно підписана та подана першим заступником Київської міської прокуратури Романом Нагальнюком, який був призначений на цю посаду згідно з наказом керівника Київської міської прокуратури.

Зазначення на офіційному сайті Київської міської прокуратури відомостей про те, що Роман Нагальнюк є заступником керівника Київської міської прокуратури не спростовує наявність у нього повноважень діяти від імені вказаної прокуратури і не спростовує права на підписання і подання цієї скарги.

Отже, відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі № 910/110/21 з підстави, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 296 ГПК України (щодо касаційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури).

Щодо аргументів відповідача про необхідність закриття касаційного провадження, порушеного за касаційною скаргою прокурора на підставі п. 4 ст. 296 ГПК України, необхідно зазначити, що відповідач не навів постанов Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах з огляду на висновок, який, на думку скаржників, відсутній у цьому випадку.

Верховний Суд зазначає, що постанови, на які посилається відповідач як на існування усталеної практики Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах приймались за інших фактичних обставин, на підставі оцінки поданих у справі доказів, які не є ідентичними, як у справі, яка переглядається, на підставі чого суд робив висновки про розподіл/нерозподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки скаржники оскаржували додаткову постанову про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, за яку судовий збір не сплачується, то судовий збір в цьому випадку не розподіляється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури, Київської міської ради залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 910/110/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.