Рішення

від 14.07.2023 по справі 296/936/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/936/21

2/296/335/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судових засідань Світко Т.І.,

представника позивача - адвоката Чайковської Р.А.,

представника відповідача - адвоката Поночевної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ "Ментранс", про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням збільшених позовних вимог просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири; визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки RENAULT MEGAN 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 вартості автомобіля; поділити майно та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 ринкової вартості статутного капіталу ТОВ "Ментранс"; визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн. та виділити вказане майно у приватну власність ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що в період шлюбу за спільні кошти сторін було придбано нерухоме та рухоме майно, а саме: однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 400 000 грн; автомобіль "RENAULT MEGAN", д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 181424,20 грн; ТОВ "Ментранс" з розміром статутного капіталу в сумі 50000,00 грн., що становить 100% частки володіння відповідача; диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн.

Посилаючись на те, що усе вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач без згоди позивача здійснив відчуження автомобіля та між сторонами не досягнуто згоди про добровільний поділ майна подружжя просить заявлені позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 року справу було передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2021 року позовну заяву залишено без руху на надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.03.2021 року скасовано ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2021 року і направлено заяву про забезпечення позову для розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 05.04.2021 року накладено арешт на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 із забороною вчиняти дії, пов`язані з її відчуженням та державною реєстрацією.

28 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначає, що квартира АДРЕСА_2 була куплена ним за кошти, які належали йому на праві приватної власності, отже на дану квартиру режим спільної сумісної власності не поширюється. Що стосується автомобіля "RENAULT MEGAN" д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно вказаний транспортний засіб був придбаний ними в період шлюбу, однак оскільки сторони мали кредитні зобов`язання, то в жовтні 2020 року, за згодою позивача, автомобіль "RENAULT MEGAN" був ним проданий. Після продажу вказаного автомобіля, за згодою позивача, він погасив кредитні зобов`язання. Звертає увагу суду, що між ним та позивачем були гарні відносини, будь-яких непорозумінь чи сварок між ними не виникало, навіть після виїзду позивача за межі України на заробітки, вони постійно спілкувалися в телефонному режимі та по скапу, всі рішення з приводу продажу майна та погашення кредитних зобов`язань приймали спільно. Щодо права на отримання 1/2 частки ринкової вартості статутного капіталу, то позивач такого права немає, оскільки на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", укладеному 21.04.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач відчужила йому свою частку в статутному капіталі і він має право на половину вартості за продаж частки в статутному капіталі (а.с.166-168 том 1).

13 травня 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що докази надані відповідачем є недопустимими для розгляду судом, оскільки вони завірені неналежним чином та не у відповідності до чинного законодавства. Наголошує, що однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "RENAULT MEGAN", д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ "Ментранс" з розміром статутного капіталу в сумі 50000,00 грн. були придбані під час шлюбу, а отже є спільним майном подружжя. Звертає увагу, що жодних домовленостей, як усних так і письмових, на продаж автомобіля вона не надавала. Крім того, погашення кредиту відбулося до продажу автомобіля, а отже можна зробити висновок, що продаж вищевказаного транспортного засобу відбувався з іншої мети та причин, для власної вигоди відповідача. Також відповідач без її дозволу зробив виписку з кредиту, в якій вказана сума на 69999,90 грн., хоча кредит вона брала на суму 76137,90 грн., що на її думку є неправомірним. Зауважила, що протягом усього шлюбного життя між нею та відповідачем виникали сварки та конфлікті ситуації, причиною яких ставала недовіра до вірності чоловіка. А після її виїзду за кордон відповідач почав водити до спільного житла незнайомих жінок, що свідчить про те, що стосунки між ними були значно гірші, ніж зазначає відповідач (а.с.179-183 том 1).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10.06.2021 року прийнято заяву від 04.06.2021р. про збільшення позовних вимог до розгляду (а.с. 235-238, 259 том 1).

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.08.2021 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Анциборенко Н.М. відмовлено. Задоволено заяву про самовідвід судді Анциборенко Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ "Ментранс", про поділ спільного майна подружжя. Справу №296/936/21 передано до відділу організаційного забезпечення з розгляду цивільних та адміністративних справ для визначення складу суду у порядку ст.33 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі Розпорядження керівника апарату суду та Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021р., справу №296/936/21 передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду.

20 вересня 2021 року справу прийнято до провадження та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 09.11.2021 року відмовлено у задоволення клопотання про об`єднання цивільних справи №296/936/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ "Ментранс", про поділ спільного майна подружжя та №296/3877/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, в одне провадження.

Також ухвалою від 09.11.2021 року заяву від 27.09.2021 року про збільшення позовних у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ "Ментранс", про поділ спільного майна подружжя, повернуто позивачу.

21 липня 2022 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

Ухвалою від 15.02.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №296/3877/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

14 червня 2023 року від представника відповідача - адвоката Поночевної А.О. надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю відповідача, оскільки була придбана ним за кошти, які були його особистою приватною власністю і які були отримані ним після відчуження майнових прав за договором про відступлення права вимоги за договором пайової участі (а.с.83-88 том 3) .

Представник позивача в судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТзОВ "Ментранс" в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.08.2016 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за актовим записом №1287 (а.с.9 том 1), та згідно пояснень представників сторін, що також підтверджується даними електронної системи документообігу у місцевому загальному суді Д-3, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2021 року у справі 296/870/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2019 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_4 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_2 , за що покупець зобов`язався сплатити за грошову суму, вказану в пункті 2.1 цього договору (а.с.8 том 1).

Згідно п.1.4 договору купівлі продажу квартири, відповідно до відомостей, викладених у висновку до звіту оцінювача про вартість майна, яку провів ПП "Міжрегіональний центр незалежних експертиз та оцінок" 12 грудня 2019 року, оціночна вартість квартири , що продається, становить 400000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору купівлі продажу квартири передбачено, що продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 400000,00 грн., які покупець сплатив продавцю до моменту підписання цього договору.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240817616 від 18.01.2021 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2019 року (а.с.25 том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2019 року ОСОБА_1 подала заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ "Ментранс" (а.с.129-134 том 2).

Так рішенням засновника ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року було вирішено створити ТОВ "Ментранс" (п. 1 рішення). Учасником Товариства вказано громадянку України ОСОБА_1 (п.2 рішення) (а.с.135 том 2).

Зокрема відповідно п.3 вказано рішення було вирішено сформувати статний капітал Товариства в розмірі 50000,00 грн. за рахунок грошових внесків учасників, які повинні бути внесені протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, з наступним порядком розподілу часток у статутному капіталі: ОСОБА_1 є власником частки в розмірі 50000,00 грн., що складає 100%.

Згідно п.1.1. Статуту ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ментранс" є підприємницьким товариством, що створено фізичними особами на основі фінансового та інтелектуального капіталу, підприємницької ініціативи для систематичного прибутку (а.с.136-149 том 2).

Відповідно до п. 1.7 Статуту ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року, учасником товариства є ОСОБА_1 .

Згідно п. 1.8 Статуту ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року, Товариство вважається створеним та набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Пунктом 7.2 Статуту ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року передбачено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок грошових коштів вкладів Учасників створено статутний капітал у розмірі 50000,00 грн. Учасникам належать такі частки у статутному капіталі Товариства: Учасник: ОСОБА_1 ; розмір вкладу до статутного капіталу: 50000,00 грн.; розмір частки учасника та кількість голосів на загальних зборах учасників: 100%.

Відповідно до п. 7.3 Статуту ТОВ "Ментранс" від 08.04.2019 року, вкладами учасників товариства можуть бути: гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

21 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ментранс", згідно якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ментранс", статутний капітал якого складає 50000 грн. 00 коп., та зобов`язується сплатити за неї належну грошову суму згідно з умовами даного договору (п.1 договору) . Частка, що відчужується продавцем становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ментранс", вартість якого складає 50000,00 грн. Частка, що відчужується, сплачена продавцем повністю та належить йому на праві власності, на підставі модельного статуту ТОВ "Ментранс" (п.2 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ментранс") (а.с.175 том 1).

Згідно п.3, п.4 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", продаж здійснюється за ціною 50000,00 грн. Продавець стверджує, що він отримав грошові кошти в сумі 50000,00 грн, до підписання цього договору. Своїм підписом на цьому договорі він підтверджує факт повного розрахунку з ним. Претензій щодо розрахунку за належну йому частку до покупця не має.

Відповідно до п. 8 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", що відчужується, виникає у покупця з моменту підписання договору.

04 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено нотаріально посвідчений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Ментранс", згідно якого ОСОБА_1 передає, а ОСОБА_2 приймає у власність частку в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", статутний капітал якого складає 50000,00 грн. Розмір частки придбаної відповідно до договору купівлі-продажу від 04.05.2020 року частки в статутному капіталі ТОВ "Ментранс", що передається ОСОБА_1 та приймається ОСОБА_2 становить 50000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу (а.с. 176 том 1, а.с. 39 том 2).

05 травня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.159-164, 174-177).

Рішенням Єдиного учасника №1 ТОВ "Ментранс" від 05 травня 2020 року було вирішено затвердити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ментранс" в новій редакції (а.с.178, 179-191 том 2).

Також позивач стверджує, що під час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки RENAULT модель MEGAN, 2008 року випуску, який в подальшому був відчужений відповідачем без згоди позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу.

Зокрема з матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2020 року між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7594/20/11502, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки RENAULT модель MEGAN, 2008 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за власником (Комінентом за Договором комісії) транспортного засобу 28.09.2019 року (а.с.169 том 1).

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу передбачено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 35000 грн (п.3.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу).

Згідно п.2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу.

Крім того позивач вказує, що за час перебування у шлюбних відносинах сторонами було придбано ряд іншого рухомого майна, яке знаходиться у спірній квартирі та перебуває у фактичному володінні відповідача. Зокрема сторони купили: диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 127/18349/20.

Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), встановлено, зокрема, рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 740/3930/15-ц.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Так відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Щодо позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаної квартири, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом під час перебування у шлюбі на ім`я відповідача було придбано квартиру АДРЕСА_2 .

Як вказувалося вище, виходячи з висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 127/18349/20, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Відповідач зазначає, що житлова квартира АДРЕСА_2 була придбана за його особисті кошти отримані після відчуження майнових прав за договором про відступлення права вимоги за договором пайової участі.

Проте відповідач на підтвердження зазначеного не надав жодного належного та допустимого доказу.

Зокрема суд зауважує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження джерела походження коштів для купівлі спірного нерухомого майна, зокрема не доведено того, що квартира придбана за його особисті кошти.

Отже беручи до уваги, що квартира АДРЕСА_2 придбана під час шлюбу, та те, що відповідач не спростував доводи позивача про купівлю квартири за рахунок спільних коштів подружжя, суд доходить висновку, що вищевказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, є їх спільною сумісною власністю.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з положень ч. 1 ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України про рівність часток чоловіка та дружини у разі поділу спільного сумісного майна, суд вважає за необхідне виділити у власність ОСОБА_1 1/2 ідеальну частину вищевказаної квартири.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіля марки RENAULT MEGAN 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 вартості автомобіля, суд доходить висновку про недоведеність позивачем позовних вимог в цій частині.

Так матеріали справи не містять доказів купівлі сторонами автомобіля марки RENAULT MEGAN 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 під час шлюбу (докази на підтвердження обставин придбання такого автомобіля ні представник позивача, ні представник відповідача не надали). Також позивачем не доведена і вартість такого автомобіля.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на Бюлетень Автотоварознавця №116 за грудень 2020 року, оскільки він містить лише вихідні дані для проведення судової автотоварознавчої експертизи (а.с.26 том 1).

З аналогічних підстав суд не бере до уваги Бюлетень Автотоварознавця №118 за квітень 2021 року (а.с.28 том 3).

Також суд не бере до уваги довідку від 22.01.2021 року експерта Кудинського В.С. (а.с.26 зворотній бік) про вартість автомобіля 181424,20 грн., оскільки така довідка не містить ідентифікуючих ознак автомобіля, VIN-кода, державного реєстраційного номера, а вказано загальні дані (рік, випуск, назва) тощо.

Також суд не бере до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи №51/1 від 10.05.2021 року, складений ОСОБА_7 . (а.с.26-27 том 3).

Представник позивача надала такий висновок 16.01.2023 року та вказує про надання оригіналу висновку, який складено 10.05.2021 року .

Однак суд ставить під сумнів такий доказ, оскільки з висновку вбачається, що він складений в редакції наказів Міністерства юстиції №1350/5 від 27.07.2015, №2770/5 від 05.08.2021 року, тобто через три місяці від дати складання такого висновку.

При цьому експертом визначена середньостатистична ринкова вартість автомобіля RENAULT MEGAN 2008 року випуску, в розмірі 186224,00 грн. без огляду КТЗ та без урахування технічного стану.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про продаж автомобіля згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 7594/20/11502 від 24.12.2020 року за 35000,00 грн., оскільки будь-яких відомостей про належність автомобіля марки RENAULT MEGAN 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 не надано, при цьому сторонами вказаного договору є ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець). До того ж у вказаному договорі номерний знак автомобіля зазначено НОМЕР_4 , а позивач просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки RENAULT MEGAN д.н. НОМЕР_1 .

Крім того, роздруківка з соціальних мереж, які позивач називає листуванням (а.с.184-186 том 1), суд не бере до уваги, оскільки відсутня можливість встановити авторів переписки, враховуючи те, що представник відповідача заперечує належність та допустимість таких доказів.

Таким чином в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Щодо позовних вимог поділити майно та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 ринкової вартості статутного капіталу ТОВ "Ментранс", то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч.2 ст. 64 СК України).

Тлумачення статті 64 СК дозволяє стверджувати, що: по-перше, договори між подружжям є родовим поняттям і охоплює собою як пойменовані (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, шлюбний договір тощо), так і не пойменовані договори; по-друге, договори між подружжям можуть одночасно бути укладені як щодо роздільного, так і стосовно спільного майна; по-третє, допускається укладення договору поміж подружжям про відчуження «частки в спільній сумісній власності», в якому відбудеться визначення частки і її відчуження на користь іншого із подружжя.

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Також, як вказувало раніше, статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог позивач при поділі майна подружжя має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесених до статутного капіталу ТОВ "Ментранс".

Вирішуючи спір в цій частині з урахуванням того, що між подружжям було укладеного договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, суд враховує тлумачення статті 64 СК України, яке зроблене у постанові Верховного суду від 06.09.2021 року у справі №522/627/17, а також бере до уваги, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому вона стосується всього обсягу майнових прав подружжя, реалізовуючи які, вважається, що кожен із подружжя діє за згодою другого та виключно в інтересах сім`ї. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України 2004 року), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Отже вирішуючи питання компенсації частки статутного капіталу суд виходить з того, що позивач за спільні сумісні кошти зробила внесок до статутного капіталу ТОВ "Ментранс" (іншого не встановлено). В подальшому перебуваючи у шлюбі здійснила відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Ментранс" на користь відповідача. Оскільки відповідач не довів, що ним було придбано частку за особисті кошти, а також те, що кошти в результаті укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.05.2020 року були використані позивачем не в інтересах сім`ї, виходячи з принципу спільності майна подружжя, а також відсутності відомостей про зміну правового режиму майна, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 25000,00 грн. грошової компенсації статутного капіталу ТОВ "Ментранс".

Такий висновок суду відповідатиме позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній в постанові від 07.05.2019року у справі №490/1408/15-ц.

Щодо позовних вимог про розповсюдження режиму спільної сумісної власності на майно придбане колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме на: диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн. та виділення вказаного майно у приватну власність ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2019 року між АТ "Альфа-банк" та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту №482792961, згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 69999,90 грн. строком на 28 місяців (а.с.170 том 1).

Таким чином кредитна угода від 19.04.2019 року була оформлена на позивача, на підставі якого позивач придбала майно: Праску Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн., що підтверджується чеком від 19.04.2019 року(а.с. 223, 241 том 1).

Також матеріалами справи підтверджується придбання під час шлюбу дивана Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн. (а.с. 221, 239 том 1 ); годинника марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; кухонного комбайна Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн. (а.с.222, 240 том 1) та холодильника LG G загальна вартість 13999,00 грн. (а.с.223, 241 том 1).

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводи позивача про придбання під час шлюбу окрім вказаного майна також ліжка, комода, шафи, духової шафи, витяжки, кухонної плити, пральної машини, телевізора, посуду, що знаходиться у спільній квартирі, беручи до уваги вартість придбаних речей, враховуючи позицію учасників справи та призначення придбаних речей, суд вважає за можливе виділити у приватну власність ОСОБА_1 наступне майно: диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4487,93 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13,79,81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. грошової компенсації статутного капіталу ТОВ "Ментранс".

Виділити у приватну власність ОСОБА_1 наступне майно: диван Токіо сер. загальна вартість 7720,00 грн.; кухонний комбайн Браун FX 3030 загальна вартість 3550,00 грн.; Праска Philips G загальна вартість 779,00 грн.; пилосос Philips загальна вартість 5120,00 грн.; ноутбук Lenovo 3 загальна вартість 46893,00 грн.; ноутбук Lenovo L загальна вартість 23345,90 грн.; годинник марки Тіссот загальна вартість 11187,00 грн.; холодильник LG G загальна вартість 13999,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3829 (три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 93 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ментранс", адреса: м. Житомир, вул. Київська, буд.79, офіс 402, ЄДРПОУ 42936601.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 24.07.2023.