Ухвала

від 19.07.2023 по справі 523/11830/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/11830/23

Провадження №2/523/4425/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеса у складі:

головуючого судді: Далеко К.О.,

секретаря судового засідання: Дмітрієвої В.С.,

розглянувши заяву представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаНаседкіна О.І.про забезпеченняпозову посправі №523/11830/23за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту та договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Наседкін О.І. звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту та договорів дарування, яким просить:

-визнати недійсним договір дарування житлового будинку, загальною площею 79,9 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 13 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., р/н 3612;

-визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення магазину, загальною площею 77,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 13 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., р/н 3613;

-визнати недійсним договір дарування квартири, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений 13 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., р/н 3611;

-визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.11.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегенюк С.Б.

Позовну заяву розподілено за допомогою автоматизованої системи, в порядку ч.3 ст.14 ЦПК України, на суддю Далеко К.О.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко від 19.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту та договору дарування залишено без руху.

Разом із позовною заявою, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Наседкін О.І. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, якою просив накласти арешт на:

-житловий будинок, загальною площею 79,9 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-нежитлове приміщення магазину, загальною площею 77,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

-квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

В обрунтування заяви про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилась спадщина щодо усього належного їй на момент смерті майна. За життя, ОСОБА_3 належала на праві власності низка об`єктів нерухомості: житловий будинок, загальною площею 79,9 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення магазину, загальною площею 77,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_3 , позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Разом із тим, листом від 24.03.2023 року №63/02-14 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегенюк С.Б. повідомила про те, що після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу, водночас ОСОБА_3 залишила заповіт не на її користь. Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач дізналась що 13.10.2022 року (за день до своєї госпіталізації та за місяць і 2 дні до дня смерті) ОСОБА_3 уклала із її сестрою ОСОБА_2 договори дарування вищезазначеного нерухомого майна. Тривалий час до смерті, ОСОБА_3 важко хворіла. За життя, вона перенесла два інсульти, кожен з яких негативно вплину на її когнітивні функції, ОСОБА_3 забувала інформацію, часто не впізнавала своїх близьких та в повній мірі не віддавала значення своїм діям. Також за життя батьків в родині існувала домовленість по те, що після смерті батьків все належне їм на праві власності майно буде поділене між доньками в рівних частках. Жодних підстав порушувати домовленість про розподіл спадщини та змінювати рішення у ОСОБА_3 не було. За таких умов, позивач має всі підстави стверджувати, що договори дарування та заповіт були складені матір`ю при умовах, коли вона не віддавала значення своїм діям, вони не відповідають її справжній внутрішній волі а відтак підлягають визнанню недійсними, на підставі ст. 225, 1257 ЦК України. На теперішній час ОСОБА_2 має повне право розпорядитись майном, яке було нею отримано 13.10.2022 року за оспорюваними договорами дарування. Біль того, позивачу відомо, що ОСОБА_4 пропонувала орендарю нежитлового приміщення магазину, загальною площею 77,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , викупити його. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, передане за правочином, про визнання недійсним якого подається позов, є співмірним із позовом про визнання недійсним такого договору. Нормативно позивач обґрунтувала заяву: ч.1, 2 ст. 149, п. 1, 2 ч.1, ч.3 ст. 150 ЦПК України.

Сторони до суду не викликались, в порядкуст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її повернення заявнику, на підставі ч.10 ст. 153 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, у тому числі:

- повне найменування заявника, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування;

-предмет позовута обґрунтування необхідності забезпечення позову;

-захід забезпеченняпозову,який належитьзастосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

- предмет і ціну позову;

- пропозиції щодо зустрічного забезпечення;

- інші відомості, необхідні для вирішення питання про забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен зазначити ціну позову, та обґрунтувати причини необхідності забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є також подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.150ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову взагалі не зазначає ціну позову. Також, ціна позову відсутня в позовній заяві, як і вартість майна, стосовно якого пред`явлено позовні вимоги.

В свою чергу, за даних обставин, суд зазначає, враховуючи що предметом позову є нерухоме майно, яке знаходить в трьох різних районах м. Одеси, зазначення ціни позову, зокрема вартості кожного об`єкта нерухомого майна, має суттєве значення для визначення підсудності спору, та правомірності розгляду Суворовським районним судом м. Одеси як позовної заяви, так і заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність справ, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Також, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на наміри відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження нежитлового приміщення.

Разом ізтим,суд зазначає,що заявникомне наданожодних доказіву підтвердженнянаведених обставин намірів відчуження відповідачем майна, щодо якого позивачем заявлено позовну заяву, доказів реальної загрози невиконання можливого судового рішення. В свою чергу, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.07.2023 року, по справі № 523/10921/23 вже було відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення, саме з підстав не надання будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування забезпечення позову, в тому числі реальної загрози невиконання можливого судового рішення.

Суд зауважує на тому, що предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. При цьому, суд не приймає посилання адвоката Наседкіна О.І. на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.09.2020 року у справі №490/2319/20, оскільки згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, застосовання судом заходів забезпечення позову про арешт майна є неспівмірним з позовними вимогами про визнання недійсним договору, та не впливають на можливість виконання в майбутньому рішення суду.

Більш того, суд зазначає, що питання про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справах, де заявляються позовні вимоги немайнового характеру, рішення в яких у разі задоволення позову не підлягатимуть примусовому виконанню, є спірним, зокрема дане питання передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 року по справі № 754/5683/22 прийнято до розгляду, наразі результати розгляду даного питання невідомі.

Суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Обґрунтування наявності обставин для забезпечення позову повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно дост.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннямист.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положенням частини третьоїстатті 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Встановивши що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог п. 3, 4, 5 ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення її заявнику, на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вона не позбавлена можливості повторно подати заяву про забезпечення позову, виконавши вимоги п. 3, 4, 5 ч.1 ст.151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст.149-153, 260,261,353 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаНаседкіна О.І.про забезпеченняпозову посправі №523/11830/23за позовноюзаявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаннянедійсними заповітута договорударування повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню заявника до суду з такою заявою, після усунення умов, що стали причинами для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена та підписана 19.07.2023р.

Суддя К.О. Далеко