Рішення

від 26.07.2007 по справі 4/163-35/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 4/163-35/138                                                                                                         

26.07.07 р.

За позовом   Державного науково –виробничого підприємства «Термохолод»

до                   1) Державної корпорації «Укрінмаш»;

                       2) Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста»

третя особа 1 Київська міська державна адміністрація;

третя особа 2 Фонд державного майна України;

третя особа 3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіком»;

третя особа 4 Спеціалізована акціонерно –страхова компанія «Спецексімстрах»;

третя особа 5 Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2      

про                виселення

                                                                                Суддя   М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:          Репетько О.Г. - представник за довірен. № 1 від 23.01.07р.;

                                 Кисельов Ю.Ф. –директор;     

від відповідача: 1)  не з‘явились;

                            2)   не з‘явились;

від третьої особи 1: не з‘явились;  

від третьої особи 2: ТетенкоВ.В.-представник за довірен.№216 від02.04.07р.;  

від третьої особи 3:  не з’явились;

від третьої особи 4:  не з’явились;

від третьої особи 5:  не з’явились.

Рішення прийняте 26.07.2007р., в зв‘язку з оголошеними в судових  засіданнях перервами, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, з 26.06.2007р.по 17.07.2007р.  та з 17.07.2007р. по 26.07.2007р.

Обставини справи:

        На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” до 1) Державної корпорації “Укрінмаш”, 2) Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста”, третя особа-1: Київська міська державна адміністрація, третя особа-2: Фонд державного майна України, третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю “Тіком”, третя особа-4: Спеціалізована акціонерно-страхова компанія “Спецексімстрах”, третя особа-5: Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 про виселення Державної корпорації “Укрінмаш” з незаконно зайнятих приміщень № 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дегтярівскій, 36 м. Києва та передати їх Державному науково-виробничому підприємству “Термохолод”.

          Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 4/163 від 27.07.2006р. (суддя Борисенко І.І.) позов Державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” було задоволено повністю: виселено Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста” з приміщень: кімнат №№ 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 будинку по вул. Дегтярівській, 36, м. Києва та передати їх у встановленому порядку Державному науково-виробничому підприємству “Термохолод”; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006 р. по справі № 4/163 залишено без змін.

          На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р., залишеного постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р. без змін, у справі № 4/163 видано накази про примусове виконання рішення від 22.01.2007 року.

          Постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/163 від 21.02.2007р. задоволено касаційну скаргу Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста”, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. у справі № 4/163 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.  

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 02.03.2007р. справу № 4/163 передано на новий розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. справу № 4/163 прийнято до провадження, присвоєно їй номер № 4/163-35/138, розгляд справи  призначений на 03.04.2007 року та направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об‘єкти нерухомого майна.

Розгляд справи призначений на 03.04.2007 року не відбувся у зв’язку із направленням справи за запитом № 03-2/1106/1132 від 21.03.2007р. до Вищого господарського суду України для передачі до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 12.04.2007р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2007р. у справі № 4/163.

Згідно резолюції В.о. голови Господарського суду міста Києва справу № 4/163-35/138 передано для подальшого розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою  Господарського суду м. Києва № 4/136-35/138 від 10.05.2007р. розгляд заяви про поворот виконання рішення призначений на 19.06.2007р.

До початку судового засідання 19.06.2007р. від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.  

У судовому засіданні 19.06.2007р. представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю усіх сторін по справі, та підтримано клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.  

У судовому засіданні 19.06.2007р. щодо розгляду заяви відповідача про поворот виконання рішення суду,  представникам позивача та третьої особи-3 судом було запропоновано перенести розгляд останньої у зв’язку з відсутністю заявника.

Представники позивача та третьої особи-3 проти перенесення розгляду вищезазначеної заяви не заперечували.    

          Ухвалою Господарського суду м. Києва № 4/136-35/138 від 19.06.2007р. розгляд заяви про поворот виконання рішення призначений на 26.06.2007р.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва № 4/136-35/138 від 26.06.2007р., на підставі ст. 122 ГПК України,  в задоволенні заяви про поворот виконання рішення Державного підприємства «Українській науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста»відмовлено.

          В судовому засіданні 26.06.2007р. судом було оголошено про початок розгляду  справи № 4/136-35/138.

          Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

          Представник відповідача-2 проти позову заперечував та просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

          Підставою для застосування п. 2 ст. 80 ГПК України, відповідач-2 вважає Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №8/433.

          В судовому засіданні 26.06.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 17.07.2007р.

У зв’язку з закінченням строку вирішення спору у справі №4/163-35/138 у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва №4/163-35/138 від 26.06.2007р. за підписом Заступника Голови Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору на один місяць.

До початку судового засідання, через канцелярію суду, від позивача надійшла зава у зв’язку з вимогами відповідача-2 припинити провадження у справі.

В судовому засіданні представником третьої особи –1 були надані письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представником третьої особи –2 були надані письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник позивача надав обґрунтування поданої заяви у зв’язку з вимогами відповідача-2 припинити провадження у справі, в яких зазначив, що в останнього відсутні правові підстави для застосування п. 2 ст. 80 ГПК України, так як Київський апеляційний господарський суд постановою від 19.02.2004р. у справі №8/433 визнав ДП УНДІЕМ «ВЕСТА»неналежним відповідачем по приміщенням, які є предметом спору по справі №4/163 –35/138, до якої ДП УНДІЕМ «ВЕСТА»залучена господарським судом у якості відповідача у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача –2 про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно  до п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2002р. у справі 8/433 позовні вимоги Державного науково –виробничого підприємства «Термохолод»до Української науково –дослідного інституту електропобутових машин «Веста»задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. №8/433 Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2002р. у справі 8/433 скасовано.

Однією з підстав скасування зазначеного рішення, було визначено, що Український науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста»не є належним відповідачем по справі, оскільки було встановлено, що спірні приміщення 1 та 7 поверху буд. 36 по вул. Дегтярівській належать на праві повного господарського відання Державній корпорації «Укрінмаш».

В зв’язку з наведеним,  Державне науково –виробниче підприємство «Термохолод»звернулось до суду з позовними вимогами до Державної корпорації «Укрінмаш»про виселення з незаконно зайнятих приміщень №№127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дегтярівській, 36.

Суддею Борисенко І.І. було порушено провадження у справі 4/163 (Ухвала суду від 20.03.2006р.).

В ході розгляду даної судової справи було встановлено, що Державна корпорація «Укрінмаш»не значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій по м. Києву, згідно довідки головного управління статистики у місті Києві від 14.04.2006р. №13-2419.

За таких обставин, судом на підставі заяви позивача, ст. 24 ГПК України  вирішено замінити первісного відповідача  Державну корпорацію «Укрінмаш»на належного відповідача Український науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста».

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 4/163 від 27.07.2006р. (суддя Борисенко І.І.) позов Державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” було задоволено повністю: виселено Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста” з приміщень: кімнат №№ 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 будинку по вул. Дегтярівській, 36, м. Києва та передати їх у встановленому порядку Державному науково-виробничому підприємству “Термохолод”; стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006 р. по справі № 4/163 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/163 від 21.02.2007р. задоволено касаційну скаргу Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста”, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р. у справі № 4/163 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.  

          З огляду на викладене слід зазначити, що припинення провадження у справі –це форми завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

          Припинення провадження у справі відбувається, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.

          Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні правові підстави щодо припинення провадження у справі №4/163 –35/138 на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки Постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №8/433, не являється тим рішенням, яке в свою чергу вирішило спір  між тими ж сторонами  про той же предмет і з тих же підстав, оскільки у вказаній Постанові Український науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста» визначено як неналежного відповідача.

          Таким чином, клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі №4/163-35/138 на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, задоволенню не підлягає, як безпідставне та необґрунтоване.            

          В судовому засіданні 17.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.07.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97. № 02-5/289 “Про деякі  питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.   

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2002 року у справі №8/433 позов Державного науково –виробничого підприємства «Термохолод»до Українського науково –дослідного інституту електропобутових машин «Веста»задоволено частково.

          Зобов’язано Український науково –дослідний інституту електропобутових машин «Веста» у місячний строк з вступу рішення в законну силу звільнити кімнати №№127, 601-А, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 по вул. Дегтярівській, 36 та передати їх у встановленому порядку Державному науково –виробничому підприємству «Термохолод».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №8/433 Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2002р. у справі 8/433 скасовано.

Однією з підстав скасування зазначеного рішення, було визначено, що Український науково –дослідний інституту електропобутових машин «Веста»є неналежним відповідачем по справі, оскільки було встановлено, що спірні приміщення 1 та 7 поверху буд. 36 по вул. Дегтярівській належать на праві повного господарського відання Державній корпорації «Укрінмаш».

В зв’язку з наведеним,  Державне науково –виробниче підприємство «Термохолод»звернулось до суду з позовними вимогами до Державної корпорації «Укрінмаш»про виселення з незаконно зайнятих приміщень №№127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дегтярівській, 36.

Суддею Борисенко І.І. було порушено провадження у справі 4/163 (Ухвала суду від 20.03.2006р.).

В ході розгляду даної судової справи було встановлено, що Державна корпорація «Укрінмаш»не значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій по м. Києву, згідно довідки головного управління статистики у місті Києві від 14.04.2006р. №13-2419.

За таких обставин, судом, на підставі заяви позивача, відповідно до ст. 24 ГПК України  вирішено замінити первісного відповідача -  Державну корпорацію «Укрінмаш»на належного відповідача - Український науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста».

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 4/163 від 27.07.2006р. (суддя Борисенко І.І.) позов Державного науково-виробничого підприємства “Термохолод” було задоволено повністю: виселено Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста” з приміщень: кімнат №№ 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 будинку по вул. Дегтярівській, 36, м. Києва та зобов‘язано передати їх у встановленому порядку Державному науково-виробничому підприємству “Термохолод”; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006 р. по справі № 4/163 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/163 від 21.02.2007р. задоволено касаційну скаргу Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут електропобутових машин “Веста”, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р. у справі № 4/163 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.  

Позивачем були надані суду письмові пояснення з урахуванням мотивів викладених в постанові Вищого господарського суду України від 21.02.2007р. у справі №4/163, в яких останній зазначив наступне.

          У ДНВП «Термохолод» відсутні правові підстави для оформлення права державної власності  на спірні приміщення. Такої ж думки і головне управління комунальної власності м. Києва, яке, на відповідний запит з цього питання, надало ДНВП «Термохолод»свій правовий висновок (№042/8/90-2489 від 19.04.2007р.), який доданий до матеріалів справи.

          Крім цього, позивач зазначає, що вимоги касаційної інстанції фактично вказують на те, що право власності виникає з моменту його реєстрації, що не відповідає нормам діючого законодавства.

          Так стаття 49  Закону України «Про власність»зазначає, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. З огляду на встановлені судами вищезазначені факти, висновки судових інстанцій про те, що ДНВП «Термохолод»правомірно володіє державним майном є цілком обґрунтованим. Тому, з огляду на діючу в державі презумпцію добросовісного власника, витребування документів щодо реєстрації речових прав, якими наявність права ставиться в залежність від їх реєстрації, є недоступним.

          Матеріали справи засвідчують що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив його право на зазначені спірні приміщення та на звернення до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів. Не надано таких доказів і Державному фонду майна України, який перевірив правомірність користування відповідачем державним майном. Більш того, відповідач по справі –ДП УНДІЕМ «Веста», в ході вирішення спору, неодноразово заявляв про свою непричетність до цього майна (приміщень: №№127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 по вул. Дегтярівській, 36), що і  було засвідчено рішеннями судових органів в тому числі і постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №8/433.

Стосовно висновку Вищого господарського суду України, про перевірку наявності підстав для застосування п.2 ст. 80 ГПК України, зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №8/433 скасовано рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2002р. в частині зобов’язання УНДІЕМ «Веста»звільнити спірні приміщення та передати їх ДНВП «Термохолод», то слід зазначити, що зазначеною постановою апеляційна інстанція визнала УНДІЕМ «Веста»неналежним відповідачем по зазначеним приміщенням. З огляду на такий висновок у суду правових підстав до застосування ст. 80 ГПК України по справі №4/163-35/138 відсутні.

          Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та винести рішення про виселення Державного підприємства «Українській науково –дослідний інститут електропобутових машин «Веста»з незаконно зайнятих приміщень №№127, 707, 709, 711, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дегтярівській, 36 у м. Києві та зобов’язати останні передати позивачу.

          Відповідач-2 письмових пояснень не надав, проте представник відповідача у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував.

          В ході розгляду справи представником третьої особи-1 надані письмові пояснення в яких останній позовні вимоги підтримав та просив  суд задовольнити останні.

          В ході розгляду справи представником третьої особи-2 надані письмові пояснення в яких останній позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.98р. №583 «Про передачу державних підприємств до сфери управління Київської міської державної адміністрації» та відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05.06.98р. №1186 до сфери управління Київської міської державної адміністрації передано ДНВП «Термохолод».

За актом прийому –передачі, затвердженого Міністерством промислової політики України та Київською міською державною адміністрацією, станом на 01.07.1998р. до сфери управління Київської міської державної адміністрації були передані основні засоби ДНВП «Термохолод», вартістю 276 тис. грн., в тому числі і нежилі приміщення №№127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731 в будинку по вул. Дегтярівській, 36 у м. Києві.  

Згідно наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 25.04.2002р. № 138 та переліку майна, що є додатком до вищезгаданого наказу, за Державним науково-виробничим підприємством „Термохолод” закріплено на праві повного господарського відання  приміщення по вул. Дегтярівській, 36, в м.Києві, а саме:  кімнати  №127-  56 кв.м.,  №707- 15 кв.м,  №709- 26 кв.м., №711- 70 кв.м., №712- 21 кв.м., №713- 35 кв.м., №727- 45 кв.м., №731- 26 кв.м.

Відповідно до п. 5.1. Статуту позивача майно підприємства  є  державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь –які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту (п. 5.3. Статуту).

Відповідно до п. 2 роз’яснень Вищого Арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності»№02-5/225 від 02.04.94р., майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь –які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства.

Отже, з огляду на викладене вбачається, що спірне майно, правовий статус якого –державна власність, закріплено за державним підприємством Державне науково –виробниче підприємство «Термохолод»на праві господарського відання.    

Стосовно висновку Вищого Господарського суду України, щодо перевірки реєстрації позивачем у встановленому законом порядку  його речового права на спірні приміщення слід зазначити наступне.

Судом було здійснено запит №06-37.1/577 від 12.03.2007р. до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

На зазначений запит надійшло повідомлення  №9129 від 30.03.2007р., з інформацією про те, що  станом на 28.03.2007р. з даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду за адресою вул. Деггтярівська, 36 (літ. «А») проведене реєстрація права власності на нежиле приміщення, загальною площею –532,8 м.кв. за ВАТ  «Холод»на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06.12.2001р. Головним управлінням з питань майна Київської держадміністрації.

Проте, суд не може прийняти вказане повідомлення в якості належного доказу, оскільки предметом  розгляду даної судової справи є приміщення №№127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731, що розташовані в будинку по вул. Дегтярівській, 36 м. Києва.

Крім того, позивачем по справі є Державне науково –виробниче підприємство «Термохолод», і останнім не надавались суду відповідні докази, на підтвердження правонаступництва, або реорганізації вказаного підприємства.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №387 від 19.03.99р. було затверджено Статут Державного наукового виробничого підприємства «Термохолод».

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що інформація надана у повідомленні  №9129 від 30.03.2007р., стосується іншого об’єкту нерухомості  та  зареєстровано за іншим суб’єктом господарювання.

Відповідно до пп. 1, 3 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до п. 3 ст. 73 Господарського кодексу України,  майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п. 2 ст. 74 Господарського кодексу України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пункт 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обмежень»встановлює перелік випадків в яких повинна відбуватись  обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) речові права на чуже нерухоме майно:

а) право володіння;

б) право користування (сервітут);

в) право постійного користування земельною ділянкою;

г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.

Отже, зі змісту вказаної статті вбачається, що законом не передбачено обов’язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що закріплено за особою на праві господарського відання, оскільки дане право відрізняється від права власності на нерухоме майно або права володіння.  

Серед іншого, матеріали справи містять лист №042/8/90-2489 від 19.04.2007р. Головного управління комунальної власності м. Києва, в якому останнім було зазначено наступне.

Оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна із видачею свідоцтва про право власності, яке є одним із правовстановлюючих документів, здійснюється Головним управлінням на підставі Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 №62/364 (далі –Положення), та визначеного ним пакету документів.

Оформлення права державної власності держави Україна здійснюється у випадках, передбачених зазначеним Положенням, зокрема:

- на об’єкти, які в установленому порядку включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації (в т.ч. ті, що належать на праві господарського відання чи оперативного управління юридичним особам, включеним до переліку об’єктів, що підлягають приватизації);

- на об’єкти, які передаються в установленому порядку під заставу під заставу або в довгострокову оренду;

- на об’єкти, що належать на праві господарського відання чи оперативного управління державним підприємствам (організаціям), що ліквідуються, в т. ч. визнаним в установленому порядку банкрутами;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

З урахуванням наведеного, Головне управління комунальної власності м. Києва, вважає, що правових підстав для оформлення права державної власності на приміщення, про які йдеться, на сьогоднішній день немає.

Крім того, у свідоцтві про право власності вказується форма власності –державна, і зазначається, що об’єкти належать державі Україна. Інформація про балансоутримувача (юридичну особу, якій об’єкт належить на праві господарського відання) об’єктів у свідоцтві про право державної власності не зазначається.

Документ, який підтверджує належність підприємству нежилих приміщень на праві господарського відання, є наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.02 №138.

Отже з наведеного випливає, що спірний об’єкт є державною власністю, відповідно держава в особі відповідних органів закріпила за юридичною особою –позивачем, частину свого майна, яке при цьому залишається у власності держави.

Закріплення за юридичною особою майна, що є власністю держави, породжує у юридичної особи одне з речових прав, що передбачені чинним законодавством –право господарського відання або право оперативного управління.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надані належні докази, які свідчать про правомірність володіння спірним майном на праві господарського відання відповідно вимоги останнього про виселення відповідача -2 з спірних приміщень  є обґрунтованими,  та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що відповідачем-2 не було надано належних доказів на підтвердження правомірності володіння або користування вказаними приміщеннями.

Крім того, Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2005р. у справі №21/355-36/435 ДП «УНДІЕМ «Веста»відмовлено у визнанні права повного господарського відання на спірні приміщення в буд. 36 по вул. Дегтярівській у м. Києві.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідачем-2 не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про виселення відповідача-2 з приміщень: кімнат №№ 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731  будинку по вул. Дегтярівській, 36 м.Києва та передання їх у встановленому порядку позивачу, є обґрунтованими, документально  підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Державне підприємство „Український науково-дослідний інститут електропобутових машин „Веста” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, р/р 26002301330002 в Шевченківській філії АКБ „Національний кредит”, МФО 322216, код 14314334 )  з приміщень: кімнат №№ 127, 707, 709, 711, 712, 713, 727, 731  будинку по вул. Дегтярівській 36 м.Києва та передати їх у встановленому порядку Державному науково-виробничому підприємству „Термохолод” (04119,м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, р/р 26007301330018 в Шевченківській філії АКБ „Національний кредит” м. Києва, МФО 322216, код 13691187).

3.  Стягнути з Державного підприємства „Український науково-дослідний інститут електропобутових машин „Веста” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, р/р 26002301330002 в Шевченківській філії АКБ „Національний кредит”, МФО 322216, код 14314334) на користь Державного науково-виробничого підприємства „Термохолод” (04119,м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, р/р 26007301330018 в Шевченківській філії АКБ „Національний кредит” м. Києва, МФО 322216, код 13691187) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) гривень 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його прийняття.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                             М.Є. Літвінова