Ухвала

від 27.07.2023 по справі 760/24262/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 липня 2023 року

місто Київ

справа № 760/24262/19

провадження № 61-10177ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шевченківського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернувся до суду із позовом до

Держави України в особі Державного казначейства України та Шевченківського районного суду міста Києва, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь у рахунок відшкодування шкоди суму коштів у розмірі 440 538, 00 грн, інфляційні втрати - 1 884 692, 27 грн, 3 % річних - 189 190, 00 грн, та 200 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 13 березня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою від 14 червня 2023 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року - без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 05 липня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що:

- (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у

справі № 6-48цс13, щодо визначення поняття «моральна шкода»;

- (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у

справі №6-42цс11,від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11, від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, за змістом яких нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/24262/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шевченківського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак