Рішення

від 20.07.2023 по справі 917/1419/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023 Справа № 917/1419/22

позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта", вул. І.Мазепи 8Б, м.Кременчук, Полтавська область,39600

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД", вул.Івана Мазепи,8-Б, м.Кременчук, Полтавська область,39600

2. Головного управління ДПС у Полтавській області, вул.Європейська,4, м.Полтава, 36014

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), вул. Ігоря Сердюка,43, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про зняття арешту та розшуку з автомобіля.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Заріцька і.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: 07.11.2022 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта", м.Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД", м.Кременчук та Головного управління ДПС у Полтавській області, м.Полтава ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - зазначена Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), м.Кременчук, в якій позивач просить суд

- зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.11.2022 року суд відмовив у відкритті провадження у справі.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.11.2022 скасовано, справу направлено для розгляду до Господарського суду Полтавської області

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2023 призначено суддю Кльопова І.Г.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2022 року суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" надати суду оригінал позовної заяви, що була подана до Господарського суду Полтавської області 07.11.2022 та належним чином завірені копії документів доданих до неї (згідно переліку).

26.04.2023 за вхід. №5253 від Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" надійшла позовна заява з доданими до неї документами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.04.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.05.2023.

12.05.2023 за вхід. №6038 від відповідача 2 - Головного управління ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позов.. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. так, відповідач у відзиві на позов зазначає, що ГУ ДПС у Полтавській області ніяким чином не причетна до накладення арешту. Оспорюваний арешт накладено державним виконавцем органу державної виконавчої служби.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД" відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 917/779/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2023.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

28.03.2017 року на цільовому аукціоні з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, ТОВ "Компанія Віктв" було придбано автомобіль ГАЗ-З22212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см., колір білий. Між ГУ ДФС у Полтавській області та ТОВ "Компанія "Вікта" 28.03.2017 року був укладений договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, а сам автомобіль переданий покупцю за актом прийому-передачі новому власнику - ТОВ "Компанія "Вікта".

В подальшому при зверненні ТОВ "Компанія "Вікта" до регіонального сервісного центу МВС України в Полтавській області з`ясовано, що проведення перереєстрації придбаного автомобіля неможливе, оскільки на майно колишнього власника автомобіля (ТОВ "ЛААД") Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м. Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) накладено арешт в рамках виконавчого провадження та оголошено його розшук.

ТОВ «Компанія Вікта» звернулось з письмовою заявою про зняття арешту з автомобіля до Автозаводського відділу ДВС міста Кременчука, та зі скаргою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

На заяву ТОВ "Компанія "Вікта" Автозаводським ВДВС у місті Кременчуці надано довідку про оголошення в розшук автомобіля ГАЗ 32212 в рамках виконання виконавчого листа № 816/171/15-А виданого Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення з ТОВ «Фірма ЛААД» на користь держави заборгованість в розмірі 1710,00 грн. Позивач зазначає, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчих проваджень з"ясувалося, що накладено арешт на все рухоме майно в тому числі на вказаний автомобіль в рамках виконавчого провадження № 50353238 постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС по місту Кременчук Роткевич І.В. 08.04.2016 року, а постановою від 17.04.2020 року оголошено його розшук. На сьогодні ні арешт ні розшук автомобіля не припинено.

Також повідомлено ТОВ «Компанія ВІКТА» про неможливість зняття арешту з придбаного ним автомобіля, так як за виконавчим провадженням в рамках якого накладено арешт, заборгованість не погашена.

Отже, позивач не може користуватися та розпоряджатися своїм майном, транспортний засіб, а саме: автомобіль ГАЗ-З22212, легковий вантажопасажирський-В фактично виключений з господарської діяльності товариства.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся з вимогою до суду про зобов`язання зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено право кожного вільно володіти своєю власністю, результатами своєї творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі, якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-УІІІ) передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 32 Закону № 1404-VIII передбачено, що Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-УІН заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини 5 статті 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частиною 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір купівлі-продажу №ПЗА-87/1, на підставі якого позивач набув право власності на спірний транспортний засіб, укладений 28.03.2017 між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" Акт приймання-передачі майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі підписано 28.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.04.2016 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та 17.04.2020 постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №5035323 (у. т.ч. автомобіль ГАЗ-З22212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" є власником спірного автомобіля

При цьому, наразі, позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свої права щодо спірного майна відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України, оскільки на транспортний засіб ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладено арешти.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність позивачем порушення його прав на транспортний засіб ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, в зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 126, 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2023

Суддя Кльопов І.Г.