Постанова

від 19.10.2023 по справі 917/1419/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/1419/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача-1- не з`явився

від відповідача-2- не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, м. Полтава (вх. №1733 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі №917/1419/22 (суддя Кльопова.І.Г., повний текст рішення складено 31.07.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта", м.Кременчук, Полтавська область,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД", м.Кременчук, Полтавська область

2) Головного управління ДПС у Полтавській області, м.Полтава

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчук Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)

про зняття арешту та розшуку з автомобіля,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД" та Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому позивач просив суд:

- зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см, колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238.

В обґрунтування позову позивач послався на положення ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення своїх прав як власника автомобіля внаслідок накладення арешту та розшуку на таке майно в межах виконавчого провадження, стороною якого позивач не є.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.11.2022 у справі №917/1419/221 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Компанія Вікта" до ТОВ "Фірма ЛААД" та Головного управління ДПС у Полтавській області про зняття арешту та розшуку з автомобіля на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.11.2022 у справі №917/1419/22. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.11.2022 у справі №917/1419/22 скасовано. Справу №917/1419/22 направлено для розгляду до Господарського суду Полтавської області.

За результатом розгляду справи, Господарським судом Полтавської області прийнято 20.07.2023 прийнято рішення у справі №917/1419/22, яким позов задоволено повністю. Знято арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212 накладений та оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин, якими встановив, що позивач набув право власності на спірний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу №ПЗА-87/1, укладеного 28.03.2017 між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта". Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Компанія Вікта" є власником спірного автомобіля.

Також судом встановлено, що Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.04.2016 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 17.04.2020 прийнято постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №5035323 (у. т.ч. автомобіль ГАЗ-З22212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ).

У зв`язку з цим, за висновком суду, наразі позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свої права щодо спірного майна відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України, оскільки на транспортний засіб ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб. см, колір білий, накладено арешти. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем порушення його прав на транспортний засіб ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб. см, колір білий та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Як вважає апелянт, Головне управління ДПС у Полтавській області не є належним відповідачем у справі, оскільки арешт на майно позивача накладено Автозаводським РВ КМУ в рамках виконавчого провадження №50353238.

Зазначає, що до компетенції органу державної виконавчої служби відноситься примусове виконання визначених законом рішень на користь стягувача. Порушення порядку проведення виконавчого провадження є незаконними діями цього органу, які оскаржуються у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. ч. 1-3,5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оспорюваний арешт накладено державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який визначений третьою особою в даній справі, під час примусового виконання рішення, ухваленого в порядку адміністративного судочинства.

Посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Належними відповідачами в справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансові установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної податкової служби України.

У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що відповідно до статті 130 ЦПК України при проведенні попереднього судового засідання, а якщо воно не проводиться, при підготовці справи до судового розгляду, суд має визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясувати, які докази подані чи подаються кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень, а також з яких правовідносин виник спір, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зокрема, у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, шо є в кримінальний справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на майно, кредитні зобов`язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

При розгляді позову про зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, шо гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК України).

У разі виникнення у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, труднощів у витребуванні доказів суд з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК України сприяє їм у цьому за наявності відповідного клопотання.

Зважаючи на ст.ст. 4, 12, 13, 42, 43, 48-51 ЦПК України та вказані роз`яснення, апелянт вважає, що задоволення позову без участі особи (осіб), в інтересах якої (яких) накладено арешт як відповідача (відповідачів), слід вважати неможливим.

Лише за наявності належного відповідача (відповідачів) у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог та в змозі вирішити питання про їх задоволення. Без залучення такого (таких) належного відповідача позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Посилаючись на наведені приписи законодавства та обставини справи, апелянт звертає увагу на те, що арешт на майно ТОВ «Компанія Вікта» накладено Автозаводським ВДВС.

Також повідомляє, що Кременчуцькою ОДПІ 07.07.2015 на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №17525/10 від 15.06.2015 та акту опису майна №16/16-31-03-25-01-28 від 15.06.2015, рухоме майно боржника ТОВ «Фірма ЛААД» (код ЄДРПОУ 36007655) внесено в податкову заставу.

Відповідно ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання та поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

28.03.2017 проведено цільовий аукціон, на якому ГУ ДПС у Полтавській області як продавець, а ТОВ «Компанія Вікта» як покупець, уклали договір купівлі-продажу №ПЗА-87/1 щодо автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ № НОМЕР_3 , який належав ТОВ «Фірма ЛААД» та перебував у податковій заставі.

Кошти від продажу майна ТОВ «Фірма ЛААД» (автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО) надійшли до бюджету відповідно розподілу коштів 06.04.2017 в сумі 20143,81 грн платіжним дорученням №426 від 06.04.2017.

Оскільки термін дії податкової застави рухомого майна боржника ТОВ «Фірма ЛААД» закінчувався 07.07.2020, Головним управлінням ДПС у Полтавській області продовжено термін обтяження рухомого майна боржника ТОВ «Фірма ЛААД» до 07.07.2025 року. В полі «тип обтяження» вказане майно боржника згідно акту опису майні №16/16-31-03-25-01-28 від 15.06.2015 крім автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО.

Такий чином, зазначає скаржник, автомобіль ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО не перебуває в податковій заставі, арешт на майно боржника ГУ ДПС у Полтавській області не накладала.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на рухоме майно не встановлено зареєстрованих податкових застав.

Зважаючи на наведені обставини та приписи законодавства, апелянт вважає, що ГУ ДПС у Полтавській області не має жодного відношення до арешту, тобто не є належним відповідачем у даній справі.

Виходячи з викладеного, вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема, ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 13, 73, 86, 236 ГПК України, що полягає в неповному з`ясуванні обставин справи та призвело до неправильного застосування норм процесуального та матеріального права та ухвалення незаконного рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі №917/1419/22 та призначено справу до розгляду на 19.10.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 16.10.2023 задоволено заяву Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання 19.10.2023 представник Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області в телефонному режимі повідомив секретаря судового засідання про неможливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції через хворобу. Клопотання про відкладення розгляду справи апелянтом не надавалось.

Відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №2038498 від 19.10.2023 о 10 годині 36 хвилин конференцію розпочато секретарем судового засідання; запрошено до участі у відеоконференції представника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області Гизилу Т.А.

Згідно даних протоколу №2038498, представник апелянта у встановлений час судового засідання 19.10.2023 на запрошення секретаря судового засідання для авторизації та участі в конференції не відповів та мав статус "не в мережі" / "офлайн".

Отже, представник Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області не скористався правом участі в судовому засіданні.

В судове засідання 19.10.2023 представники інших сторін не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта" (надалі ТОВ "Компанія Вікта") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД" (надалі ТОВ "Фірма ЛААД") та Головного управління ДПС у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), м.Кременчук.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ "Компанія Вікта" просило зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238.

В обґрунтування позову позивач послався на положення ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення своїх прав як власника автомобіля внаслідок накладення державною виконавчою службою арешту на таке майно та оголошення його у розшук в межах виконавчого провадження, стороною якого позивач не є.

Позивач повідомляв, що 28.03.2017 на цільовому аукціоні з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, ТОВ "Компанія Вікта" було придбано автомобіль ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см., колір білий.

За результатами проведеного аукціону, між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та ТОВ "Компанія "Вікта" був укладений договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля №ПЗА-87/1 від 28.03.2013, а сам автомобіль переданий покупцю за актом прийому-передачі.

У подальшому, при зверненні до регіонального сервісного центу МВС України в Полтавській області ТОВ "Компанія "Вікта" з`ясовано, що проведення перереєстрації придбаного автомобіля здійснити неможливо, оскільки на майно колишнього власника автомобіля (ТОВ "ЛААД") Автозаводським ВДВС у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) накладено арешт.

З метою вирішення вказаного питання, позивач звернувся до Автозаводського ВДВС м.Кременчука з письмовою заявою про зняття арешту з автомобіля та зі скаргою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

На заяву ТОВ "Компанія "Вікта" Автозаводським ВДВС у місті Кременчуці надано довідку №115824 від 21.10.2022, якою повідомлено, що в рамках виконання виконавчого листа №816/171/15-А, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ Фірма ЛААД на користь держави заборгованості в розмірі 1710,00 грн, державним виконавцем винесено постанову про розшук автомобіля ГАЗ 32212, (2002), білого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчих проваджень з`ясовано про накладення арешту на все рухоме майно, в тому числі на вказаний автомобіль, в рамках виконавчого провадження № 50353238 постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС по місту Кременчук Роткевич І.В. 08.04.2016, а постановою від 17.04.2020 оголошено його розшук. Арешт та розшук автомобіля не припинено.

Також, листом №173323 від 12.12.2020 Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) повідомило ТОВ Компанія ВІКТА, що у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ТОВ "Фірма ЛААД" на користь юридичних осіб та держави. з метою забезпечення реального виконання рішень, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ТОВ "Фірма ЛААД". Заборгованість, виконавчий збір та витрати по виконавчим провадженням, в яких боржником виступає ТОВ "Фірма ЛААД" не стягнуті, отже підстави для зняття арешту з майна, належного ТОВ "Фірма ЛААД" відсутні. Також повідомлено ТОВ "Компанія Вікта" про наявність законодавчо визначених підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника в порядку ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»; в порядку ч. 5 ст. 59 Закону арешт з майна (коштів) боржника може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання зняти арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238.

Рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов та знято арешт та розшук з автомобіля ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об"єм двигуна 2285 куб.см., колір білий, накладений та відповідно оголошений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в межах виконавчого провадження №50353238, є предметом апеляційного оскарження.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується звільнення з-під арешту та розшуку майна (автомобіля), що знаходиться у власності позивача, накладеного постановами третьої особи.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 цього Закону).

Встановлені у справі обставини свідчать, що 13.02.2015 Полтавським окружним адміністративним судом за результатом розгляду адміністративної справи №816/171/15-а за позовом ТОВ « Фірма «ЛААД» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області щодо визнання та протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ «ЛААД» на користь на користь Державного бюджету України в особі ДПІ у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області 1 710,00 грн судового збору.

01.03.2016 головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби по місту Кременчук Кременчуцького міськрайонного управління юстиції, на виконання виконавчого листа в адміністративній справі №816/171/15-а від 24.04.2015, відкрито виконавче провадження №50353238.

08.04.2016 державним виконавцем в межах ВП №50353238 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу.

17.04.2020 головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно вказаної постанови в розшук оголошено автомобіль ГАЗ-322212, реєстраційний номер № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . 17.04.2020.

Також, 17.04.2020 головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м.Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, встановлені у справі обставини свідчать, що 28.03.2017 між Головним управлінням ДФС у Полтавській області та ТОВ "Компанія Вікта" укладено договір купівлі-продажу №ПЗА-87/1, за умовами якого Головне управління ДФС у Полтавській області (продавець) передало у власність ТОВ "Компанія Вікта" (покупця) транспортний засіб автомобіль ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см, колір білий, тип пального: бензин.

Пунктом 1.2. договору власник майна (ГУ ДФС у Полтавській області) засвідчив, що майно на момент укладення договору нікому іншому не продано, іншим способом не відчужене, під заставою (окрім податкової), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо цього майна, а також прав на нього у третіх осіб як у межах так і за межами України не має, як юридична адреса не використовується та як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесено.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно акту приймання-передачі від 28.03.2017 предмет продажу транспортний засіб ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см, колір білий, передано покупцю - ТОВ "Компанія Вікта".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується набуття ТОВ "Компанія Вікта" права власності на спірний автомобіль.

Як свідчать встановлені у справі обставини, набувши право власності на спірний автомобіль за договором купівлі-продажу №ПЗА-87/1, за умовами якого Головне управління ДФС у Полтавській області (продавець) передало у власність ТОВ "Компанія Вікта" (покупця) транспортний засіб автомобіль ГАЗ-322212, легковий вантажопасажирський-В, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2285 куб.см, позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свої права щодо власного майна відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України.

Тобто, позивач, як власник майна, набутого у встановленому законом порядку, не може в повному обсязі здійснювати свої повноваження щодо користування та розпорядження набутим майном, що в силу приписів законодавства не є допустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому можливість заявлення вимоги лише про зняття арешту з майна є допустимим виключно у разі відсутності спору або невизнання такого права (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 903/206/18).

Вважаючи свої права як власника порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому, посилаючись на відсутність спору у даному випадку про право власності на автомобіль, просив суд зняти арешт та розшук з транспортного засобу. При цьому, відповідачами за вимогами позовної заяви позивачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД" та Головне управління ДПС у Полтавській області. Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м.Кременчук Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Головне управління ДПС у Полтавській області під час розгляду справи та в апеляційній скарзі вважає, що Управління не є належним відповідачем у справі, оскільки оспорюваний арешт на майно ТОВ «Компанія Вікта» накладено Автозаводським РВ ДВС під час примусового виконання рішення, прийнятого в порядку адміністративного судочинства. Як вважає скаржник, без залучення належного відповідача позовні вимоги задоволені бути не можуть, оскільки суд може вирішувати питання про обґрунтованість таких вимог та питання щодо їх задоволення лише за наявності належного відповідача у справі.

На підтвердження правомірності своєї правової позиції у справі, апелянт зазначає, що Кременчуцькою ОДПІ 07.07.2015 на підставі рішення про опис майна у податкову заставу №17525/10 від 15.06.2015 та акту опису майна №16/16-31-03-25-01-28 від 15.06.2015, рухоме майно боржника ТОВ «Фірма ЛААД» (код ЄДРПОУ 36007655) внесено в податкову заставу. В той же час, податковий орган, посилається на обставини проведення 28.03.2017 цільового аукціону, на якому ГУ ДПС у Полтавській області як продавець, а ТОВ «Компанія Вікта» як покупець уклали договір купівлі-продажу №ПЗА-87/1 щодо автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ № НОМЕР_3 , який належав ТОВ «Фірма ЛААД» та перебував у податковій заставі. Як повідомляє другий відповідач, кошти від продажу майна ТОВ «Фірма ЛААД» (автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО) надійшли до бюджету відповідно розподілу коштів 06.04.2017 в сумі 20143,81 грн платіжним дорученням №426 від 06.04.2017. Оскільки термін дії податкової застави рухомого майна боржника ТОВ «Фірма ЛААД» закінчувався 07.07.2020, Головним управлінням ДПС у Полтавській області продовжено термін обтяження рухомого майна боржника ТОВ «Фірма ЛААД» до 07.07.2025. В полі «тип обтяження» зазначено майно боржника: згідно акту опису майні №16/16-31-03-25-01-28 від 15.06.2015, крім автомобіля ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО.

Таким чином, податковий орган вважає, що оскільки автомобіль ГАЗ-32212 ДНЗ №ВЮ444ВО не перебуває в податковій заставі, арешт на майно боржника податковим органом - ГУ ДПС у Полтавській області не накладався, ГУ ДПС у Полтавській області не має жодного відношення до арешту, здійсненого державним виконавцем, а отже не є і належним відповідачем у даній справі.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, предметом спору у якій було звільнення з-під арешту нерухомого майна в порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний арешт та розшук автомобіля накладено в рамках виконання виконавчого листа №816/171/15-А, виданого Полтавським окружним адміністративним судом. Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, саме такий порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів ДВС передбачений для сторін та інших учасників у виконавчому провадженні.

Разом з тим, ТОВ "Компанія Вікта" не є стороною виконавчого провадження або ж особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, а також не є іншим учасником виконавчого провадження, відтак позивач не має підстав для звернення зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби щодо скасування арешту та розшуку автомобіля.

Суд враховує наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів належність арештованого автомобіля на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права з боку інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа має право звернутися до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, та зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту, що було правомірно здійснено позивачем шляхом звернення до суду із даним позовом.

Подібні правові висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц.

У даній справі судом встановлено, що ТОВ "Компанія Вікта" (позивач) не є боржником у виконавчому провадженні № 50353238, а арештований у рамках виконавчого провадження згідно постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС по м.Кременчук Роткевич І.В. від 08.04.2016 автомобіль (постановою від 17.04.2020 оголошено його розшук) належить ТОВ "Компанія Вікта" на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2017, укладеного між позивачем та Головним управлінням ДФС у Полтавській області. Вказаний договір недійсним у встановленому порядку не визнавався, а отже, позивач, зважаючи на наведені положення законодавства (зокрема, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження") вправі вимагати зняття з нього арешту в судовому порядку.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є належним і ефективним. Також, оскільки у спірному випадку позивачем доведено, а будь-якою іншою особою не ставиться під сумнів, що ТОВ "Компанія "Вікта" є власником спірного майна (автомобіля), подання ним до господарського суду позову з вимогами про зняття арешту та розшуку зазначеного майна ґрунтується на законі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідачами у справах за такими позовами є стягувач і боржник, при цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №916/3108/17, у постанові від 08.06.2021 у справі № 913/567/19.

У даній справі право власності на транспортний засіб набуто позивачем, а позовні вимоги пред`явлено до ТОВ "Фірма ЛААД" як до боржника та Головного управління ДПС у Полтавській області, з яким 28.03.2017 укладено договір купівлі-продажу №ПЗА-87/1 транспортного засобу.

Таким чином, у цій справі ТОВ "Компанія Вікта" вірно визначено суб`єктний склад сторін, зокрема, відповідачами у справі - особу, на користь якої накладено обтяження (стягувач), та боржника у виконавчому провадженні, а третьою особою, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - органи державної виконавчої служби.

При цьому, суд враховує, що оскаржуваний арешт та розшук автомобіля накладено в рамках виконання виконавчого листа №816/171/15-А.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що спірний транспортний засіб ГАЗ-32212 ДНЗ № НОМЕР_3 , який належав ТОВ «Фірма ЛААД» наразі не перебуває у податковій заставі, оскільки 28.03.2017 був реалізований ГУ ДПС у Полтавській області за договором купівлі-продажу №ПЗА-87/1.

В той же час, колегія суддів зазначає, що підставою для звернення позивача з позовом, який розглядається у цій справі, стало накладення органом ДВС арешту та оголошення розшуку майна (автомобіля) в межах виконавчого провадження №50353238 по примусовому виконанню виконавчого листа №816/171/15-А, виданого Полтавським окружним адміністративним судом щодо стягнення грошових коштів з боржника ТОВ "Фірма ЛААД". Натомість, наразі майно належить на праві власності позивачу на підставі договору купівлі-продажу №ПЗА-87/1, укладеного з Головним управлінням ДФС у Полтавській області. На даний час позивач, як власник, позбавлений можливості користування транспортним засобом. А тому, врахувавши предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи, а саме, відповідачі - стягувач та боржник, третя особа - орган ДВС, є правомірним.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визнання ГУ ДПС у Полтавській області відповідачем у справі та застосування до спірних правовідносин ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, отже підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів Східного апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі №917/1419/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко