Ухвала

від 17.01.2024 по справі 917/1419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1419/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023

та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023

у справі № 917/1419/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД";

2) Головного управління ДПС у Полтавській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчук; Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про зняття арешту та розшуку з автомобіля,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.11.2023 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023) та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22, подана 20.11.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Случ О.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано заявнику касаційної скарги на необхідність подати до Суду: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (з посиланням на відповідний пункт ч. 3 ст. 310 ГПК України); 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 962 грн.

На виконання вимог вказаної вище ухвали, Головним управлінням ДПС у Полтавській області 22.12.2023 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано касаційну скаргу в новій редакції. Також 29.12.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 4 962 грн.

В новій редакції касаційної скарги скаржник вказує на те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення.

Однак, в новій редакції касаційної скарги, скаржником не зазначено постанови Верховного Суду, від висновку якої є необхідність відступлення на думку заявника, не зазначено самого висновку щодо застосування норми права, викладеного у відповідній постанові та застосованого судом апеляційної інстанції, не конкретизовано норму права, щодо якої викладено такий правовий висновок, та не обґрунтовано необхідності відступлення від цього висновку.

Отже, заявником не вмотивовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, у зв`язку з чим не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень, як того вимагає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

При цьому п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник визначає з посиланням на ч. 3 ст. 310 ГПК України без визначення конкретного пункту зазначеної частини ст. 310 ГПК України.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник повинен чітко зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене ч. 3 ст. 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Однак, в новій редакції касаційної скарги, скаржник належним чином не обґрунтував підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та не зазначив відповідного пункту ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що заявником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 підлягає поверненню на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Міщенко І.С.

Случ О.В.