Ухвала

від 12.12.2023 по справі 917/1419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1419/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023

та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023

у справі № 917/1419/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікта"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ЛААД";

2) Головного управління ДПС у Полтавській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчук; Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

про зняття арешту та розшуку з автомобіля,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.11.2023 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (повний текст складено 30.10.2023) та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22, подана 20.11.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Міщенко І.С., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

В касаційній сказі заявник вказує на те, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у цій справі підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення.

Однак, скаржником не зазначено постанови Верховного Суду, від висновку якої є необхідність відступлення на думку заявника, не зазначено самого висновку щодо застосування норми права, викладеного у відповідній постанові та застосованого судом апеляційної інстанції, не конкретизовано норму права, щодо якої викладено такий правовий висновок, та не обґрунтовано необхідності відступлення від цього висновку.

Отже, заявником не вмотивовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, у зв`язку з чим не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень, як того вимагає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

При цьому п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник визначає з посиланням на ч. 3 ст. 310 ГПК України без визначення конкретного пункту зазначеної частини ст. 310 ГПК України.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник повинен чітко зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене ч. 3 ст. 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з зазначенням відповідного пункту ч. 3 ст. 310 ГПК України, а також доказів та обставин, наведених вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстав касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (з посиланням на відповідний пункт ч. 3 ст. 310 ГПК України).

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України, на обставини щодо наявності яких не посилався заявник в касаційній скарзі.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн.

З оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій (тексти розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога немайнового характеру: зняття арешту та розшуку з автомобіля, накладеного та відповідно оголошеного державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023, залишеним без постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у цій справі, позов задоволено, знято арешт та розшук з автомобіля, накладеного в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову та рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, тому, з урахуванням того, що заявлено одну вимогу немайнового характеру, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4 962 грн (2 481 грн х 200 %).

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 4 962 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно подати до Суду: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України (з посиланням на відповідний пункт ч. 3 ст. 310 ГПК України); 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 962 грн.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2023 у справі № 917/1419/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.

До уваги учасників судового процесу!

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? дев`ятої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи ? підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Такі учасники справи також мають можливість ознайомитись з матеріалами справи через ЄСІТС.