Ухвала

від 26.07.2023 по справі 606/58/21

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

606/58/21

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2023 року м. Теребовля

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі : головуючого суддіМалярчука В.В.

за участю секретаряЗіньковської Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Теребовля заяву заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечна Ірина Валеріївна про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку,-

в с т а н о в и в:

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечна І.В. звернулася до суду із заявою про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку, в якій просить винести ухвалу з метою виконання виконавчих проваджень АСВП № 67213968, 672.13407, 67587315, 67587902 відкритих на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 року у цивільній справі № 606/58/21, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі №606/58/21, виданому 24.09.2021 року Теребовлянськимрайонним судомТернопільської області,про стягненняз ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 в межахвартості майна,одержаного вспадщину,заборгованості заборговими розпискамивід 12лютого 2015року,01березня 2018року врозмірі 39500(тридцятьдев`ятьтисяч п`ятсот)доларів США;виконавчому листі№ 606/58/21,виданому 24.09.2021року Теребовлянськимрайонним судомТернопільської області,про стягненняз ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 в межахвартості майна,одержаного вспадщину,заборгованості заборговими розпискамивід і02лютого 2015року,01березня 2018року врозмірі 52666(п`ятдесятдві тисячішістсої шістдесятшість)доларів США66центів;виконавчому листі№ 606/58/21,виданому 24.09.2021Теребовлянським районнимсудом Тернопільськоїобласті,про стягненняз ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межахвартості майна,одержаного вспадщину,заборгованості заборговими розпискамивід 12лютого 2015року,01березня 2018року врозмірі 13166(тринадцятьтисяч стошістдесят шість)доларів США66центів;виконавчому листі№ 606/58/21,виданому 24.09.2021Теребовлянським районнимсудом Тернопільськоїобласті,про стягненняз ОСОБА_5 ,законним представникомякої є ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межахвартості майна,одержаного вспадщину,заборгованості заборговими розпискамивід 12лютого 2015року,01березня 2018року врозмірі 13166(тринадцятьтисяч стошістдесят шість)доларів США66центів,надати дозвілдержавному виконавцюВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вІвано-Франківськійта Тернопільськійобластях Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїв межахвиконавчого провадження,звернути стягненняна майноне зареєстрованеу встановленомузаконом порядкув часткахспадкового майна,але вмежах вартостімайна,одержаного успадщину,а самеу розмірі1/3частини за ОСОБА_1 ,у розмірі1/3та 1/9частин за ОСОБА_3 ,у розміріпо 1/9частин за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,законним представникомякої є ОСОБА_4 а саме: корпоративні права в розмірі 100 % у статутному фонді Фермерського господарства «С-Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи 40961971, місцезнаходження господарства: Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, село Ласківці.

Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано- Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67213968 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 52 666 доларів США 66 центів». Виконавче провадження № 67213407 з примусовоговиконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39500 доларів США». Виконавче провадження № 67587315 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів». Виконавче провадження № 67587902 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено:«стягнути з ОСОБА_5 ,законним представникомякої є ОСОБА_4 накористь ОСОБА_2 в межахвартості майна,одержаного успадщину,заборгованість заборговими розпискамивід 12лютого 2015року та01березня 2018року врозмірі 13166доларів США66центів».Станом на05.07.2023рішення Теребовлянськогорайонного судуу справі№ 606/58/21з примусовоговиконання вищезазначенихвиконавчих провадженьборжниками невиконано,що підтверджуєтьсявідсутністю будьяких заходівборжників щодовиконання рішеннясуду,а саме:ненадання деклараціїпро доходита майно,не реагуванняна викликидержавного виконавця(щомістяться вматеріалах виконавчихпроваджень)щодо сплатиборгу абонадання підтверджуючихдокументів просплату,у зв`язку з чим просить задовольнити подання.

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечна Ірина Валеріївна в судове засідання не з`явилася.

Представник стягувача та стягувач в судове засідання не з`явилися, від представника стягувача надійшла заява про розгляд справи без його участі, подання приватного виконавця просить задовольнити.

Боржники в судове засідання не з`явилися, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання подання повідомлялися встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано- Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67213968 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 52 666 доларів США 66 центів».

Відкрито виконавче провадження № 67213407 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 39500 доларів США».

Відкрито виконавче провадження № 67587315 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів».

Відкрито виконавче провадження № 67587902 з примусового виконання виконавчого листа № 606/58/21 від 24.09.2021 виданого Теребовлянським районним судом Тернопільської області, резолютивною частиною якого встановлено: «стягнути з ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в розмірі 13166 доларів США 66 центів».

Станом на 05.07.2023 року рішення Теребовлянського районного суду у справі № 606/58/21 з примусового виконання вищезазначених виконавчих проваджень боржниками не виконано, що підтверджується відсутністю будь яких заходів боржників щодо виконання рішення суду, а саме: ненадання декларації про доходи та майно, не реагування на виклики державного виконавця (що містяться в матеріалах виконавчих проваджень) щодо сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер в селі Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області, що підтверджується копією відоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 липня 2018 року, виданого Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.

Згідно копії довідки виконавчого комітету Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 11 грудня 2018 року № 09-04/17/3125, ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 . В нього був наступний склад сім`ї: дружина ОСОБА_3 , 1964 року народження, син ОСОБА_1 , 1984 року народження, син ОСОБА_7 , 1986 року народження.

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 подано приватному нотаріусу Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєвій Л.І. заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця за законом.

14 грудня 2018 року була заведена спадкова справа за № 63500132 (у нотаріуса № 244/2018), після смерті ОСОБА_6 . Вказане підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54496553 від 14 грудня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Гордєєвою Л.І.

Враховуючи наведене, до кола спадкоємців ОСОБА_6 входять його дружина ОСОБА_8 та сини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 грудня 2018 року, виданого Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у

Тернопільській області, один із синів ОСОБА_6 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Вербівці, Теребовлянського району, Тернопільської області.

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 11 січня 2019 року №09-04/17/542, ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований і проживав у селі Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області. Станом на 19 грудня 2018 року були зареєстровані мати ОСОБА_3 , 1964 року народження, брат ОСОБА_1 , 1984 року народження. Станом на 19 грудня 2018 року проживали мати ОСОБА_3 , 1964 року народження, дружина ОСОБА_4 , 1994 року народження, (зареєстрована АДРЕСА_2 ), дочка ОСОБА_5 , 2018 року народження (зареєстрована АДРЕСА_2 ).

Таким чином, спадщину померлого ОСОБА_6 в межах розміру спадщини, після смерті батька ОСОБА_6 , на яку за життя мав право ОСОБА_7 , прийняли його мати ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 , які є спадкоємцями першої черги та на момент смерті проживали із ним.

Згідно із статтею 1216 ІДК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонасгупництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Судом встановлено, що відповідачі є спадкоємцями після смерті

ОСОБА_6 .

Зокрема, статтею 1281 ЦК України (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Згідно положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоєхмців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 (провадження 61-4724св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 212/5525/16-ц (провадження 61-20174 св 19).

Отже, обов`язок спадкодавця ОСОБА_6 щодо сплати заборгованості за договорами позики із ОСОБА_2 від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року не припинився внаслідок його смерті і перейшов до його спадкоємців.

Судом встановлено, що 21 грудня 2018 року позивач ОСОБА_2 , в межах строку визначеного частиною другою статті 1281 ЦК України, направив письмову вимогу спадкоємцям ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій заявив вимогу про повернення йому вищевказаних грошових коштів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21 грудня 2018 року та поштовою накладною №4600113397324 від 21 грудня 2018 року.

Відповідачі, як спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_9 не задовольнили шляхом одноразового платежу, згідно статті 1282 ЦК України.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області №606/58/21 від 10.06.2022 заяву (подання) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку у цивільній справі № 606/58/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 простягнення боргукредитором спадкодавця задоволеночастково.З метою виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 у цивільній справі № 606/58/21, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів, надати дозвіл державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_1 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_3 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 на: земельну ділянку кадастровий номер 6125080500:02:001:0014 площею 2,8532 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Буданівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 80383,47 грн; земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:0263 площею 2,6243 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 88738,58 грн; земельну ділянку кадастровий номер 6125081100:01:001:1073 площею 0,1644 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4912,86 грн; земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0098 площею 0,25 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Ласківці, Теребовлянського району, Тернопільської області; земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:02:001:0101 площею 0,332 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області; земельну ділянку кадастровий номер 6125085200:01:001:0017 площею 0,5 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с.Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині звернення стягнення на 51 % у статутному фонді приватного агропромислового підприємства «Богдан», код ЄДРПОУ 31422409 (48153, Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Ласківці) - відмовлено.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, слідує, що спадкодавець ОСОБА_6 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Фермерського господарства «С-Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи - 40961971, розмір внеску спадкодавця ОСОБА_6 - 1000000 грн., що становить 100 % у статутному фонді.

Згідно статуту Фермерського господарства «С-Богдан» ОСОБА_6 є засновником (власником) Господарства. Члени господарства на момент затвердження та реєстрації цього Статуту відсутні.

Отже, враховуючи, що спадщину ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли його сини - ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина - ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , а тому кожен із них успадкував по 1/3 частці спадкового майна.

Померлий ОСОБА_7 , за життя спадщину після смерті батька ОСОБА_6 прийняв, але не отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину. Спадщину ОСОБА_7 , який успадкував 1/3 частку майна померлого ОСОБА_6 прийняли його дружина ОСОБА_4 , їх дочка ОСОБА_5 2018 року народження, та мати ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 представляє її законний представник мати дитини ОСОБА_4 .

Із змісту статті 1282 ЦК не вбачається, що законодавець обмежує права кредитора прийняттям спадкового майна неповнолітніми (малолітніми). У зазначеній статті акцент ставиться на спадкове майно, однак у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відтак, суд приходить до висновку, що права малолітньої дитини

ОСОБА_5 , 2018 року народження не порушені, оскільки її інтереси представляє законний представник та несе відповідальність в межах вартості частки спадкового майна, якого достатньо для погашення боргових зобов`язань спадкодавця ОСОБА_7 .

За чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини.

При цьому, суд зазначає, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Такі ж роз`яснення викладені у п.32 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентах, наведеним позивачем у позові, а саме: відповідно до розписки від 12 лютого 2015 року ОСОБА_6 , позичив у ОСОБА_2 суму у розмірі 5000 доларів США під 3 % щомісячно, що становить за період з березня по грудень 2015 року (строк повернення позики) - 1500 доларів США (5 000 х 3 % =150 х 10 місяців); відповідно до розписки від 01 березня 2018 року ОСОБА_6 , позичив у ОСОБА_2 суму у розмірі 100 000 доларів США під 3 % щомісячно, що становить за період з березня по червень 2018 року (момент смерті ОСОБА_6 ,) - НОМЕР_3 доларів США (100 000 х 3 % =3000 х 4 місяці).

Отже, з урахуванням суми основного боргу за договорами позики та вказаних процентів від суми позики, загальна сума заборгованості ОСОБА_6 , перед кредитором ОСОБА_2 за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та від 01 березня 2018 року становить 118500 доларів США.

Спадкоємці ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та спадкоємці ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , хоча і прийняли в установленому законом порядку спадщину, вимогу позивача ОСОБА_2 не задовольнили, позиковий борг не повернули.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Також, серед заходів примусового виконання рішень виокремлена заборона боржнику розпоряджатися га/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Пункт 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень вказує, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону. Враховуючи, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», за якою під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних, виконавцем отримано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ст. 149 Цивільного кодексу України пов`язує звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю із пропорційною часткою учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред`явлення вимог кредиторами.

Згідно із ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю, вони визнаються речовими правами.

Частина 1 ст. 139 ГК України встановлює, що майном у цьому кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Таким чином, перелічені норми доводять приналежність корпоративних прав (майнові права та обов`язки, нематеріальні активи) до речових прав, категорії майна, що дає у свою чергу державному виконавцю матеріально-правову можливість під час проведення виконавчих дій відносити корпоративні права до правової категорії «майно» та вчиняти щодо них виконавчі дії на рівні з іншим майном боржника.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".

Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.

Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство с формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Отже, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: 1) воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; 2) коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.

Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужитиналежну їйчастку (100%)іншій особі-не обов`язковочлену своєїсім`ї,адже бутиголовою фермерськогогосподарства маєправо будь-якаособа іне вимагається,щоб вонабула пов`язанародинними/сімейнимистосунками звідчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.

Тому, хоча фермерське господарство створене за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та за своїми ознаками є наближеним до корпоративного підприємства, не є виправданим та можливим застосування до нього за аналогією на підставі статті 8 ЦК України механізму щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для товариства з обмеженою відповідальністю, адже на відміну від фермерського господарства, членство в якому обмежене принципом родинної афілійованості та обов`язкової трудової участі, для товариства з обмеженою відповідальністю відповідних обмежень щодо учасників законом не визначено.

Створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає визначеним у частині 5 статті 63 ГК України ознакам корпоративного підприємства.

У членів зареєстрованого як юридична особа фермерського господарства, які передали до складеного капіталу майно, наявні корпоративні права, пов`язані з наявністю їхньої частки у статутному (складеному) капіталі господарства.

Належним об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації. З набуттям прав на таку частку в особи виникають корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі собою корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права.

Якщо частка 100% у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить одній особі: особа за аналогією механізму відчуження частки учасником ТОВ може відчужити належну їй частку (100%) іншій особі. 1 не обов`язково члену своєї сім`ї.

Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові віх 7 жовтня 2021 року у справі № 922/3059/16.

Згідно вимог ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження це сукупність дій органів та посадових осіб спрямованих на виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно - правовими актами виданими на підставі згаданого закону. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Основні положення здійснення виконавчого провадження закріплено Законом України «Про виконавче провадження». Законом передбачено вичерпний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, встановлюються певні вимоги до оформлення виконавчих документів та передбачено певний порядок прийняття виконавчого документа до виконання, відкриття виконавчого провадження, провадження виконавчих дій спрямованих на належне та своєчасне виконання рішень судів або інших уповноважених на це законом органів. Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу та ґрунтується на засадах законності, рівності прав громадян, обов`язковості виконання судових рішень та рішень інших уповноважених органів.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом змагальність сторін.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Положеннями цієї етапі визначено, що Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні положення визначені у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, ограни місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас ч. 5 ст. 129 Конституції визначає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Спеціальним законом, що визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України від 02.06.16 р. № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1,11Закону України «Про судоустрій України», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України

2квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція ).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Таким чином,з метоюналежного,об`єктивного виконаннярішення судув повномуобсязі усправі №606/58/21від 29.07.2021,з примусовоювиконання виконавчихдокументів простягнення заборгованості боржників: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , представником якої є ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного у спадщину, заборгованість за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року та не оформленого належним чином звернути стягнення на майно спадкодавця ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: корпоративні права в розмірі 100 % у статутному фонді Фермерського господарства «С-Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи - 40961971, місцезнаходження господарства: Україна, Тернопільська область, Тернопільський район, село Ласківці.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259,260,353,440 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечна Ірина Валеріївна про звернення стягнення на майно не зареєстроване у встановленому порядку задовольнити.

З метою виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.07.2021 у цивільній справі № 606/58/21, на підставі якого відкрито виконавчі провадження АСВП № 67213968, 67213407, 67587315, 67587902, в рахунок погашення боргу по: виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2.015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 39500 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Теребовляпським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 52666 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому 24.09.2021 Тсребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів; виконавчому листі № 606/58/21, виданому Теребовлянським районним судом Тернопільської області, про стягнення з ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 в межах вартості майна, одержаного в спадщину, заборгованості за борговими розписками від 12 лютого 2015 року, 01 березня 2018 року в розмірі 13166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) доларів США 66 центів, надати дозвіл державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження, звернути стягнення на майно не зареєстроване у встановленому законом порядку в частках спадкового майна, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме у розмірі 1/3 частини за ОСОБА_1 , у розмірі 1/3 та 1/9 частин за ОСОБА_3 , у розмірі по 1/9 частин за ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , законним представником якої є ОСОБА_4 , а саме: корпоративні права в розмірі 100 % у статутному фонді Фермерського господарства «С-Богдан», ідентифікаційний код юридичної особи 40961971, місцезнаходження господарства: Україна, Тернопільська область Тернопільський район село Ласківці.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В.В.Малярчук