Рішення

від 24.07.2023 по справі 755/2787/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2787/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Зілінської М.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Білан В.І.,

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Литвин І.О.,

представника третьої особи ТОВ «Тіоніт Груп» - адвокат Литвин І.О.,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберська Олена Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп», про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державного підприємства «Сетам, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд: визнати недійсними електронні торги за лотом №427436 від 06 липня 2020 року щодо реалізації частки двокімнатної квартири, загальною площею 51,10 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 17 липня 2020 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберською О.ІО., зареєстроване в реєстрі за № 305.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири, на підставі якого, позивач та його сестра ОСОБА_3 набули право власності, в рівних частках кожен, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,10 кв.м., житловою площею

30,70 кв.м. На думку позивача, на підставі вказаного договору дарування, квартира перейшла у спільну сумісну власність. Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15292/18 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Тіоніт Груп» 288 000,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 18 159,16 грн заборгованості зі сплати вартості спожитої електроенергії, 2 979,37 грн інфляційних втрат, 4 829,00 грн трьох відсотків річних,

150 000,00 грн збитків, 6 959,51 грн судового збору. 06 липня 2020 року ДП «Сетам» було проведено електронні торги, протокол №489266 по лоту №427436 з реалізації частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,10 кв.м., житловою площею 30,70 кв.м., яка належить ОСОБА_3 . На думку позивача, дані електронні торги проведено із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, Закону України «Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні», ЦК України, Тимчасового порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів. Зазначає, що проведені електронні торги істотно порушують його права як співвласника квартири, оскільки звернення стягнення на 1/2 частку в майні, що є у спільній частковій власності можливо лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі, а невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів предмету договору купівлі-продажу. На думку позивача, незаконним є внесення інформації про стартову ціну по лоту №427436 в розмірі 313 250,00 грн оскільки відсутній експертний висновок та акт оцінки майна. Крім того, позивач зазначає, що при складачі акту опису та арешту майна були відсутні як боржник так і стягувач, та визнано відповідальним зберігачем громадянина ОСОБА_5 , який невідомо на якій підставі був визнаний зберігачем майна, не зрозуміло яке відношення він має до сторін виконавчого провадження або до організатора торгів. Також зазначає, що позивач як співвласник спірної квартири не був попереджений про намір реалізації частки квартири, що належить його сестрі, звернень від кредитора боржника до нього не надходило, рішення суду про реалізацію частки у спільній частковій власності на квартиру не існує, а також не існує рішення про виділення частки квартири в натурі. 17 липня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Коберською О.Ю. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акту про проведені електронні торги, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець В.В. від 13 липня 2020 року (ВП № НОМЕР_4) було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 305. Того ж дня, на підставі свідоцтва, за реєстровим №305, було здійснено реєстрацію права власності (запис 37373483) за ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2022 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коберську Олену Юріївну. (т.1 а.с.41-43)

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2022 року накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належать на праві власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва від 17 липня 2020 року. (т.1 а.с.44-45)

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

31 травня 2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сьомочкіної Є.М., в якому представник просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. У відзиві зазначено, що позивачем не доведено порушення його законних прав під час реалізації арештованої частки майна, не враховані положення ч.1 ст.362 ЦК України та правові висновки Верховного Суду. Також представник вказує на те, що рішення та дії приватного виконавця щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/15292/18 і реалізації частини майна боржника - спірної квартири вже були предметом оскарження у відповідній господарській справі, тому вказує на законність всіх рішень та дій приватного виконавця. (т.1 а.с.88-97)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп». (т.1 а.с.219, 227-228)

12 червня 2023 року на електронну адресу суду надійшли пояснення представника ТОВ «Тіоніт Груп» - адвоката Литвина І.О. (т.1 а.с. 237-238), примірник яких також був направлений до суду засобами поштового зв`язку. В поясненнях зазначено, що третя особа вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та вказано, що дії та рішення державного/приватного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», проте позивач таким правом не скористався. При цьому боржнику у виконавчому провадженні було відмовлено в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, про що позивач був обізнаний. Також зазначив, що визначення вартості майна не входить до предмету доказування в справі про визнання електронних торгів недійсними, при цьому питання визначення ціни частини квартири для реалізації було предметом перевірки в господарській справі №910/15292/18. Тому вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушень під час проведення електронних торгів. Зазначає, що твердження позивача про незаконність звернення стягнення на частку в майні, що є у спільній частковій власності без виділення відповідної частки квартири в натурі не ґрунтується на чинних нормах закону і суперечить висновкам Верховного Суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.1 а.с.247-248)

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Білан В.І. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додатково пояснив про наявність підстав, визначених ч.1, 3 ст.203 ЦК України, оскільки боржнику у виконавчому провадженні не було запропоновано добровільно продати майно, квартира належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, частки якої не виділено та не запропоновано боржнику реалізувати частку квартири іншому співвласнику.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Литвин І.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи ТОВ «Тіоніт Груп» - адвокат Литвин І.О. в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та просив урахувати письмові пояснення третьої особи.

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились, були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином, заяв та клопотань до суду не подали.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як убачається з матеріалів справи, 19 червня 2008 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_2 (обдаровувані) було укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири, за яким обдаровувані прийняли у дар в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12-13).

13 вересня 2016 року ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.1 а.с.11).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. (ч.5 ст.82 ЦПК України)

Постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року у справі №910/15292/18) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі № 910/15292/18 залишено без змін. (т.1 а.с.100-115)

За змістом вказаної постанови Верховного Суду встановлено наступне:

«Історія справи

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" (далі - ТОВ "Тіоніт Груп", Стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП - ОСОБА_3 , Боржник) про стягнення заборгованості 463 967,53 грн за договором оренди.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Тіоніт Груп" 288 000,00 грн заборгованості з орендної плати, 18 159,16 грн заборгованості із сплати вартості спожитої електроенергії, 2 979,37 грн інфляційних втрат, 4 829,00 грн 3 % річних, 150 000 грн збитків, 6 959,51 грн судового збору.

4. 25.02.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019, яке набрало законної сили 22.02.2019, видано наказ.

5. 06.08.2020 ОСОБА_3 звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича (далі - приватний виконавець Кравець В.В.)…»

«7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, залишено без розгляду скаргу в частині:

- визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо ненаправлення ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 05.07.2019; постанови про арешт коштів боржника від 05.07.2019 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4; постанови про арешт майна боржника від 05.07.2019;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця щодо складання акта приватного виконавця від 02.12.2019 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 та акта приватного виконавця від 03.02.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;

- зобов`язання приватного виконавця скасувати акт приватного виконавця від 02.12.2019 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, акт приватного виконавця від 03.02.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця по складанню постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.02.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;

- скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04.02.2020, винесену приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у справі №910/15292/18;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця по складанню постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 04.02.2020 № НОМЕР_4;

- скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 04.02.2020, винесену приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 у справі № 910/15292/18;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця по визначенню вартості 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі звіту про незалежну оцінку 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ "Оцінка та консультації";

- визнання неправомірними дії приватного виконавця по складанню заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 28.04.2020 та переданню на реалізацію 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.»

Як убачається з матеріалів справи, на виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 25.02.2019, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп» 288000 грн. 00 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 18159 грн. 16 коп. заборгованості зі сплати вартості спожитої електроенергії, 2979 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 4829 грн. трьох відсотків річних, 150000 грн. збитків, 6959 грн. 51 коп. судового збору (т.1 а.с.22), приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравцем В.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_5, в межах якого 01.02.2020 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно: частину квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-25).

28.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравцем В.В. до ДП «Сетам» подано заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна - частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.20-21)

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 06.07.2020 № 489266, електронні торги відбулися з реалізації майна (лот № 427436) - 1/2 частини 2-кімнатної квартири, загальною площею 51,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стартова ціна лоту становила 313 250,00 грн, ціна продажу -

313 250,00 грн, переможцем торгів визнано ОСОБА_1 . (т.1 а.с.26-27)

На підставі Акту про проведені електронні торги, виданого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравцем В.В., від 13.07.2020 ВП НОМЕР_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коборською О.Ю. видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: частини квартири АДРЕСА_1 . Квартира в цілому загальною площею 51,10кв.м, житловою площею 30,70кв.м, та складається з двох жилих кімнат, яка придбана ОСОБА_1 . Майно передається за ціною електронних торгів, а саме: 313 250,00 грн (згідно протоколу № 489266). (т.1 а.с.34)

Цього ж числа приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коборською О.Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

(т.1 а.с.35)

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Предметом позову в цій справі є, зокрема, позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акта державного виконавця, визнання недійсним свідоцтва.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду

від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Відповідно до ч.1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Позивач стверджує в позовній заяві, що за договором дарування квартира за адресою: АДРЕСА_1 перейшла у спільну сумісну власність позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 .

Проте таке твердження суперечить змісту договору дарування квартири від 19 червня 2008 року, за яким обдаровувані прийняли у дар вищевказану квартиру в рівних частках кожний (т.1 а.с.12-13).

Обґрунтовуючи підстави для визнання електронних торгів недійсними, позивач посилається на те, що електронні торги істотно порушують його права, як співвласника квартири, оскільки звернення стягнення на 1/2 частку в майні, що є у спільній частковій власності можливе лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

Так, ч. 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. (ч.1 ст.357 ЦК України)

За змістом ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів. (постанова від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (пункт 26)).

Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Враховуючи, що позивач є співвласником квартири з визначенням часток у праві власності, а частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, відповідні доводи сторони позивача є неспроможними.

На думку позивача, незаконним є внесення інформації про стартову ціну по лоту №427436 в розмірі 313 250,00 грн оскільки відсутній експертний висновок та акт оцінки майна.

Проте, дії державного виконавця з визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів. Ці дії не стосуються правил проведення таких торгів і мають самостійний спосіб та строки оскарження. Тому вчинення таких дій не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо суд не визнав їх незаконними у зазначений спосіб (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17).

Так само не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними відсутність боржника та стягувача при складачі акту опису та арешту майна та визначення відповідального зберігача, на що посилається позивач за доводами позовної заяви. Ці обставини могли бути підставою для оскарження дій державного виконавця в порядку, встановленому законом, і не стосуються порядку проведення торгів.

Більше того, стороною позивача не наведені доводи про те, які права позивача, як співвласника, який не є власником реалізованої на електронних торгах частини квартири, були порушені приватним виконавцем при проведенні виконавчих дій.

Що стосується доводів позовної заяви про те, що позивач, як співвласник спірної квартири, не був попереджений про намір реалізації частки квартири, що належить ОСОБА_9 та до нього не надходило звернень від кредитора боржника, суд зазначає наступне.

Пленум Верховного Суду України в п. 26 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупця.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, враховуючи продаж частки квартири на електронних торгах, позивач, як співвласник квартири, не наділений переважним правом на її купівлю, тому визначене ч.2 ст. 362 ЦК України зобов`язання про відповідне письмове повідомлення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Що стосується наведених представником позивача в судовому засіданні доводів про те, що ОСОБА_3 , як боржнику, не було запропоновано добровільно продати майно, суд зазначає, що законом визначено право кожної особи звернутися до суду за захистом саме своїх прав, в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № 14, роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

При цьому ОСОБА_3 не є позивачем в даній справі та в межах даного судового провадження з жодними вимогами не зверталась, а позивач ОСОБА_2 не є визначеною ч.2 ст.4 ЦПК особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберська Олена Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп», про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Згідно положень ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2022 року, підлягають скасуванню.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_1 виклав відповідну заяву.

Згідно вимог п.5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем та встановити відповідачу строк на подання доказів щодо їх розміру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 177, 203, 215, 355-357, 361, 362, 366, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 158, 209, 229, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Сетам» (ЄДРПОУ: 39958500, місцезнаходження: м.Київ, вул. Стрілецька, буд.4-6), приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича (місцезнаходження: м.Київ, вул.Полярна, буд.15, оф.15), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коберська Олена Юріївна (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіоніт Груп» (ЄДРПОУ: 39257236, місцезнаходження: м.Київ, проспект Оболонський, буд.22-В, кв.97), про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2022 року, якою накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва від 17 липня 2020 року.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 03 серпня 2023 року на 10 годину 00 хвилин, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Пластова, буд.3, каб.43).

Встановити відповідачу ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат - до 31 липня 2023 року включно.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 01 серпня 2023 року.

Суддя: