Постанова

від 05.07.2023 по справі 760/21317/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Київ

Справа № 760/21317/21

Провадження: № 22-ц/824/8165/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет нерухомості-2019» про визнання електронних торгів недійсними,

у с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 12 травня 2021 року № 538336 переможцем торгів визначено ТОВ «Маркет нерухомості-2019».

06 серпня 2020 року приватним виконавцем був складений та затверджений акт про реалізацію предмета іпотеки.

Вважає дії щодо проведення реалізації об`єкту нерухомості незаконними та такими, що порушують її права з огляду на те, що квартира відповідає критеріям, визначеним Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит був наданий в іноземній валюті для споживчих цілей та спірна квартира є єдиним постійним місцем її проживання.

За викладених обставин, просила суд визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» по лоту № 426576 та протокол, що їх оформлює № 538336 від 12 травня 2021 року з примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що електронні торги з примусової реалізації квартири були проведені з порушеннями, зокрема без повідомлення іпотекодавця, публікації про їх проведення в ЗМІ та з порушенням строку підготовки, що не було встановлено судом першої інстанції. Відмічала, що порушення правил проведення торгів призвело до позбавлення її права власності на належне майно.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, скаржниця була повідомлена на електронну адресу, вказану нею в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року (справа №759/14068/19), якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 12 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на праві власності.

Переможцем торгів стало ТОВ «Маркет нерухомості-2019», що підтверджується Протоколом № 538336 проведення електронних торгів від 12 травня 2021 року (т. 1, а.с. 7-8).

За результатами проведення електронних торгів після повної сплати вартості лоту, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 25 травня 2021 року.

08 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А. було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ТОВ «Маркет нерухомості-2019» на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 176).

Реалізація квартири АДРЕСА_2 з електронних торгів відбулась в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. з примусового виконання виконавчого листа № 210/4065/15-ц, виданого 08 грудня 2017 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу (т. 1, а.с. 211, 212-213).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна відбулися з дотриманням процедури їх проведення, а факти порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорювала ці торги та яка є боржником у зобов`язанні, не знайшли свого підтвердження.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 вказано, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку проведення торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відтак, до предмета доказування в цій справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7).

В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 зазначив, що порушення проведення прилюдних торгів полягає в відсутності публікації про них в ЗМІ та повідомлення про них іпотекодавця, а також порушення строків підготовки до торгів.

Колегія суддів відмічає, що доводи про наявність вказаних порушень не були визначені серед підстав позову в позовній заяві, а відтак не були предметом розгляду суду першої інстанції, при цьому, відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що скаржником не конкретизовано в чому полягали порушення строків підготовки до торгів, а доводи ґрунтуються виключно на відсутності повідомлення іпотекодавця, що на думку скаржника вказує на порушення процедури підготовки до торгів, в тому числі порушення строків в зв`язку із вказаною обставиною. Вказані обставини, навіть при їх визначенні серед підстав позову при його подачі, не могли б бути підставою для задоволення вимог про визнання недійними оскаржуваних електронних торгів з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).

Зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини не свідчать про наявність порушень, що могли б вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 внаслідок проведення електронних торгів, окрім того, не підтверджені жодними доказами. При цьому, вони також не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що унеможливлює їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними. Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що ОСОБА_1 була обізнана про існування виконавчого провадження відносно неї, нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, не використовується як місце її постійного проживання, а тому підстав для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» немає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 року підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 31 липня 2023 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова