Ухвала

від 28.07.2023 по справі 591/1599/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1599/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/301/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - домашній арешт

УХВАЛА

Іменем України

28 липня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/1599/21 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2023 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання,

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_8 ,

підозрюваного - ОСОБА_9 ,

захисника - адвоката ОСОБА_10 ,

установила:

В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово в межах строку досудового розслідування з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні 12 кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою групою осіб, шляхом підробки офіційних документів, обману державного реєстратора та інших осіб, з метою незаконного обернення на свою користь майна на загальну суму 1 млн. 155 тис. грн, тому є обґрунтованими заявлені слідчим в клопотанні ризики, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

18.04.2023 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК, відомості про які внесені до ЄРДР за № 12022205520000401 від 25.02.2021.

17.04.2023 ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК.

Зважаючи на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, наявні ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2023 у задоволенні клопотання слідчого відмовлено і застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов`язків. Своє рішення слідчий суддя умотивувала тим, що повідомлена ОСОБА_9 підозра є обґрунтованою, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на який посилається слідчий в клопотанні, але органом досудового розслідування недоведена неможливість застосування до останнього більш м`яких запобіжних заходів.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які просили залишити без змін рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Здійснивши розгляд клопотання слідчого та відмовивши у його задоволенні, слідчий суддя суду першої інстанції дійшла цілком обґрунтованого висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 саме такого запобіжного заходу як особисте зобов`язання з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов`язків, в тому числі і тих, про які просив слідчий в своєму клопотанні про застосування домашнього арешту, а не застосування будь-якого іншого, більш суворого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималась вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з`ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу, зокрема наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому правопорушень, існування певного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК, та можливість і достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику. При цьому обґрунтованість підозри ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється і наявні в матеріалах докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.

Так, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. При цьому необхідно ураховувати, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Таким чином, слідчий суддя повинен взяти до уваги, крім обставин, передбачених ст. 177 КПК, також особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Зокрема, висновки про ступінь ризиків та можливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваної особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо). Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При цьому «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96), але у той же час питанню суворості покарання не може надаватися надмірне (вирішальне) значення, оскільки потреба ізоляції підозрюваного не підлягає оцінюванню з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість кримінальних правопорушень (рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05), та повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує застосування такого запобіжного заходу. Мають бути враховані характер підозрюваного, його моральні якості, наявні кошти (матеріальне становище), зв`язки з державою, у якій його переслідують за законом, і його міжнародні контакти, його заяви щодо прагнення виїхати на постійне місце проживання за кордон, наявність у нього кількох паспортів; наявність даних про те, що підозрюваний раніше ухилявся від розслідування і суду, тощо.

Ризик втечі також має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§ 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В ході судового розгляду слідча суддя перевірила відповідність змісту клопотання вимогам закону та з`ясувала питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту і правильно встановила, що під час судового розгляду прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК.

Твердження прокурора про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки доказів того, що ці ризики об`єктивно існують не підтверджуються матеріалами клопотання, не надано таких і в ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді.

На думку колегії суддів слідча суддя суду першої інстанції цілком вірно застосувала до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжній захід у виді особистого зобов`язання та поклала обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК. При цьому питання щодо застосування конкретного виду запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді (суду), рішення якого відповідає вимогам КПК та фактичним обставинам кримінального провадження.

Колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, тому вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

Керуючись 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.04.2023 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4