Ухвала

від 03.08.2023 по справі 160/7808/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 160/7808/22

адміністративне провадження № К/990/26550/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Управління поліції охорони в Луганській області, в інтересах якого діє адвокат Усачов Олександр Леонідович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/7808/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

УСТАНОВИВ:

02 червня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Луганській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Луганській області від 26 лютого 2022 року №57 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Управління поліції охорони в Луганській області» в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Луганській області від 26 лютого 2022 року №13 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 (0027126), поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області та допустити до негайного виконання рішення суду у цій частині;

- стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення зі служби в поліції по день ухвалення рішення суду та допустити до негайного виконання рішення суду у цій частині у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 160/7808/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 160/7808/22 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління поліції охорони в Луганській області від 26 лютого 2022 року №57 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Управління поліції охорони в Луганській області» в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління поліції охорони в Луганській області від 26 лютого 2022 року №13 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки Сєвєродонецького районного відділу Управління поліції охорони в Луганській області. Стягнуто з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 194611,2 грн. та допущено до негайного виконання рішення суду у цій частині у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Управління поліції охорони в Луганській області, в інтересах якого діє адвокат Усачов Олександр Леонідович, подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 553/1875/16-ц.

Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справі № 553/1875/16-ц предметом оскарження був наказ про звільнення позивача з посади оператора з добування нафти, газу й конденсату (нафто газопромислу) філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» за пунктом другом статті 40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи та за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України за прогул.

Натомість у цій справі спірні правовідносини стосувалися протиправного, на думку позивача, звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, підстави, предмет позову та нормативне регулювання справи № 553/1875/16-ц є відмінними від тих, що маємо у цій справі.

Тому наведена скаржником постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судове рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від від 13 травня 2019 року у справі № 553/1875/16-ц є безпідставними.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Луганській області, в інтересах якого діє адвокат Усачов Олександр Леонідович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/7808/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько