Постанова

від 31.05.2023 по справі 757/44839/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/44839/20-ц

Апеляційне провадження

№22-ц/824/3189/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Борисової О.В.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року (суддя Матійчук Г.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про захист прав споживача,

встановив:

у жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 27 вересня 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 14 серпня 2019 року на державному аукціоні «Сетам» ним була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку підтверджується свідоцтвом НОА624714 від 27 вересня 2019 року.

Позивач зазначав, що 20 лютого 2020 року направив до відповідача заяву з вимогою провести перерахунок заборгованості з дати придбання ним квартири, на що 24 березня 2020 року отримав відповідь №1665/8/36/02-20, що станом на дату придбання квартири заборгованість за спожиті послуги складає 14 320грн 09коп., але вимога щодо перерахунку заборгованості відповідачем була проігнорована.

Позивач зазначав, що 18 вересня 2020 року повторно направив відповідачу заяву з вимогою про виключення з обліку по особовому рахунку по вищезазначеній квартирі заборгованості попередніх власників квартири за період до 27 вересня 2019 року, додавши відповідну судову практику. Однак, у листі від 5 жовтня 2020 року йому було відмовлено у виключені з особового рахунку заборгованості .

Позивач вважав, що відповідач безпідставно зарахував йому заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до моменту придбання ним вказаної квартири, так як він до цього моменту не був споживачем послуг відповідача за вказаною адресою, відповідно і не отримував таких послуг від відповідача, то дії відповідача щодо переведення на нього заборгованості за період до 27 вересня 2019 року є неправомірними і порушують його інтереси, як споживача.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року позов

задоволено, зобов`язано ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників за період до 27 вересня 2019 року. Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь держави судовий збір у розмір 840,80грн.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати.

Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки на адресу товариства було надіслано лише ухвалу про відкриття провадження у справі, без копії позовної заяви та без доданих до неї документів, клопотання ПрАТ «АК «Київводоканал», подане через загальну канцелярію суду 25 січня 2022 року та 28 липня 2022 року про видачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, судом у порушення ст. 190 ЦПК проігноровано.

Відповідач зазначає, що питання, пов`язані зі встановленням/зміною особових рахунків, є питанням внутрішнього бухгалтерського обліку ПрАТ «АК «Київводоканал» і списання з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом, а не обов`язком підприємства. Крім цього, відповідач звертає увагу суду, що ним не пред`являлись вимоги до позивача про стягнення боргу, який утворився до 27 вересня 2019 року, а облік такої заборгованості не впливає на права позивача.

Відповідач вважає, що жоден з наданих позивачем суду першої інстанції доказів не підтверджує факту того, що товариство покладає обов`язок зі сплати боргу за надані послуги колишньому користувачу жилого приміщення на позивача, а лист, на який посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, носить виключно інформаційний характер та не створює для позивача жодних правових наслідків.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що особовий рахунок відкривається не на особу, а на житлове приміщення, відсутні законні підстави для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до 27 вересня 2019 року.

Також відповідач зазначає, що постанова Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, не може бути застосована до даної ситуації, адже відповідач не покладає на позивача обов`язку зі сплати боргу попереднього власника. Крім того, обліковування на особовому рахунку заборгованості та відображення такої заборгованості у щомісячних платежах, не створюють для позивача жодних правових наслідків, адже позивач зобов`язаний сплачувати виключно за фактично отримані послуги.

Відповідач вважає, що діями товариства не порушені права позивача, як споживача. Цими діями позивач не був позбавлений можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача повністю або частково, а сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків. При цьому, позивачем не названі суб`єктивні права або інтереси споживача, які порушені, не визнані або оспорені відповідачем по справі.

Відповідач звертає увагу суду, що із зазначених позивачем предмету та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність наявної заборгованості за спожите централізоване водопостачання холодної води та централізоване водовідведення. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за надані послуги є різновидом претензії, що не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Доводи, зазначені судом у рішенні, можуть бути використані позивачем у разі пред`явлення до нього позову про стягнення суми заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні

в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не надано жодних доказів неотримання товариством позовної заяви з додатками після першого відкриття провадження по справі, яке відбулося 11 грудня 2020 року.

Також позивач вважає, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.100-102), у судове засідання не з`явився, направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутність (с.с.103-104).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Махмет Б.Ю. , яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.В. Гарасютою 27 вересня 2019 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення гарячої та холодної води за адресою АДРЕСА_2 надаються приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».

По вищезазначеній квартирі встановлений особовий рахунок НОМЕР_1 , на якому обліковується заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води та відведення холодної і гарячої води у сумі 14 577грн 17коп. станом на дату придбання квартири позивачем.

Згідно листа розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» на звернення ОСОБА_1 від 5 жовтня 2020 року, станом на 1 жовтня 2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 обліковується заборгованість у сумі 15 218,38грн, яка підлягає сплаті, для коригування якої у товариства відсутні підстави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників квартири за отриманні ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене зобов`язання індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, зазначені норми матеріального права передбачають зобов`язання споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 у результаті реалізації квартири, як предмета іпотеки, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ігнатенко К.Е.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок з оплати боргу за послуги з централізованого постачання та відведення холодної води та відведення гарячої води попереднього власника квартири, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що на позивача не може бути покладений обов`язок зі сплати наявної заборгованості, яка обліковується по особовому рахунку квартири, яка перебуває у його власності і яка була нарахована попереднім власникам.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували твердження позивача.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів того, що відповідач покладає на позивача обов`язок зі сплати заборгованості за наданні послуги попереднім власникам, а також, що діями відповідача порушуються права позивача, як споживача послуг, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

З урахуванням фактичних обставин даної справи, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ПрАТ «АК «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 27 вересня 2019 року, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем до 27 вересня 2019 року.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, так як на адресу відповідача судом першої інстанції не було направлено копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами, колегія суддів зазначає про наступне.

Частиною 7 статті 43 ЦПК України, у редакції на час подання позовної заяви, було передбачено, що учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав її через систему «Електронний суд» і копії позовної заяви суду не надавав.

Відповідно до частини 2 статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до

розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається (пункт 11).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначений розгляд справи за правилами загального провадження. Також в ухвалі зазначена веб-адреса, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи.

Частина 2 статті 190 ЦПК України передбачає, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

5 березня 2021 року на адресу відповідача направлена судова повістка та копія ухвали від 11 грудня 2020 року. Відомостей про направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими матеріалами дана справа не містить.

29 вересня 2021 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями і ухвалою судді від 29 вересня 2021 року повторно відкрито провадження у даній справі та призначений розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також в ухвалі зазначена веб-адреса, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи.

Копія ухвали від 29 вересня 2021 року отримана відповідачем 30 грудня 2021 року (с.с.34).

Даних про направлення копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів судове повідомлення не містить.

В матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача від 25 січня 2022 року про надання копії позовної заяви з додатками, а також можливості ознайомитися з матеріалами справи та зробити фотокопії необхідних документів, яке задоволено суддею.

Рішення судом ухвалено 27 червня 2022 року, отже, представник відповідача мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та висловлення своєї позиції по пред`явленому позову.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, порушення судом норм процесуального права, якими передбачено направлення судом відповідачу копії позовної заяви, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Розгляд справи був проведений у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання, тому відсутні правові підстави для застосування положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.

Крім того, порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а право відповідача навести суду свою позицію по пред`явленому позову було забезпечено шляхом прийняття апеляційної скарги та призначення апеляційного розгляду за участю сторін у судовому засіданні.

Виходячи з вищевикладеного, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та не призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 3 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

О.В. Борисова