Постанова

від 02.08.2023 по справі 607/16519/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 607/16519/21

провадження № 61-2330св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Баворовського»,

третя особа - державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фермерського господарства «Баворовського» (далі - ФГ «Баворовського») про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,90 га на території Грабовецької сільської ради, з 25 жовтня 2015 року Великогаївська сільська територіальна громада.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 205932849, сформованого 02 квітня 2020 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,8976 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію іншого речового права, права оренди ФГ «Баворовського» належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, строком до 20 березня 2028 року. Вказаний запис внесений на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року.

ОСОБА_1 зазначила, що договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки вона не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені виконані іншою особою, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року Тернопільського НДКЦ МВС України.

Вважала, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року із ФГ «Баворовського» не є укладеним. Однак, 01 квітня 2020 року ФГ «Баворовського» подало державному реєстратору спірний договір оренди земельної ділянки та інші документи для реєстрації за ним права оренди на земельну ділянку.

02 квітня 2020 року державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В. прийняв рішення індексний номер 51861323 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 36157552, про право оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку кадастровий номер 6125282300:01:001:0180.

Таким чином державна реєстрація права оренди ФГ «Баворовського» на спірну земельну ділянку проведена за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених пунктом 3 частини першої, частинидругої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач просила:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552.

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065042061252, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1,8976 га, номер запису про інше речове право 36157552, припинивши державну реєстрацію речового права оренди фермерського господарства «Баворовського» на вказану земельну ділянку.

Стягнуто із ФГ «Баворовського» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 908,00 грн, а також 900,48 грн вартості проведеної експертизи.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач є власником спірної земельної ділянки, договір оренди не підписувала, що підтверджується висновком експерта, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою та не відповідає вимогам закону. За таких обставин, суди вважали, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації з припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на вказану земельну ділянку є ефективним, а задоволення позовних вимог ОСОБА_1 забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ФГ «Баворовського» про те, що отримуючи орендну плату за землю, яка проводилася на підставі умов спірного договору оренди, орендодавець ОСОБА_1 підтвердила свою згоду з умовами укладеного договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року, оскільки те, що договір про оренду земельної ділянки не був укладений, відсутні підстави вважати, що орендодавець погодився із усіма істотними умовами такого договору, наприклад, щодо строку дії до 20 березня 2028 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ФГ «Баворовського» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подає касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди залишили поза увагою наступне:

на виконання умов оспорюваного договору оренди земельної ділянки, в рахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в розмірі 9 560,00 грн, у 2019 році - 9 560,00 грн, у 2020 році - 5 600,00 грн, з яких відповідачем нараховано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 3 888,00 грн та військовий збір в розмірі 319,00 грн. Отримуючи орендну плату за землю, яка проводилася на підставі умов оспорюваного договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_1 тим самим підтвердила свою згоду з умовами укладеного договору. Зазначає, що вказані обставини встановлені матеріалами справи № 607/16341/20 та викладені у рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 23 березня 2021 року у справі № 607/16341/20;

після укладення спірного договору ФГ «Баворовського» не могло провести реєстрацію права оренди земельної ділянки по причині відсутності у орендодавця документу, що підтверджує зміну ним прізвища. Вказана реєстрація проведена 01 квітня 2020 року для проведення якої позивач добровільно надала пакет документів, необхідний для реєстрації права оренди земельної ділянки;

висновок експерта для суду не є обов`язковим та не має наперед встановленого значення. Вважає, що висновок експерта № СЕ-9/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки ОСОБА_1 у якості порівняльного матеріалу надала вільні зразки свого почерку та підписів, що не відповідають даті укладення спірного договору. У висновку не описано за яким принципом відбиралися зразки почерку ОСОБА_1 . Таким чином, на думку відповідача, експертиза проведена з порушенням вимог чинного законодавства України про проведення судових експертиз;

необ`єктивним та упередженим є висновок суду першої інстанції про те, що «будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив суду ту обставину, що позивач ОСОБА_1 особисто не підписувала та не укладала договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року із відповідачем, у тому числі акту передачі належної їй на праві власності земельної ділянки», адже зазначений свідок є зятем позивача, тобто зацікавленою особою, не проживає разом з позивачем, тобто не перебуває поряд з позивачем постійно і не може достовірно стверджувати про такі дії позивача. У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначив, що про те, що його теща не підписувала договір йому відомо зі слів позивача;

позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки способом захисту порушеного права у є позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

у справі № 607/16341/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовної заяви. У процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 відмовилася від позову. Спір у справі № 607/16341/20 виник між тими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у цій справі;

02 липня 2021 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/11488/21 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою між цими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у справах № 607/16341/20, № 607/16519/21 (справа, по якій рішення переглядаються в касаційному порядку). Представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 від 02 квітня 2020 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В. про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, права оренди фермерського господарства «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право: 36157552. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 вересня 2021 року відмовлено в прийнятті заяви представника позивача про зміну предмету позову у цивільній справі ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

вказує, що всі ці обставини, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи № 607/16519/21, судом першої інстанції оцінені не правильно. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції без аналізу та правової оцінки наведених в апеляційній скарзі аргументів.

Позиція інших учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_3 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що висновок експерта, який суди визнали належним доказом, не спростований відповідачем під час розгляду справи шляхом його оскарження, як процесуального документу чи призначення нової (повторної) експертизи. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21). Твердження відповідача про отримання плати за землю є необґрунтованим, оскільки відповідач певний час користувався земельною ділянкою, позиція Верховного Суду у зазначених випадках полягає у тому, що плата за таких обставин є визначеною лише на один рік.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 607/16519/21, у задоволенні клопотання ФГ «Баворовського» про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року відмовлено.

У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 607/16519/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 березня 2023 року зазначено, що в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ФГ «Баворовського», посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_4 на підставі рішення Грабовецької сільської ради від 25 травня 1999 року № 36 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1,90 га, для ведення сільського господарства, розташовану на території Грабовецької сільської ради. Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ТР № 005383, виданий 15 березня 2000 року зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 54.

30 листопада 1998 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 після реєстрації якого ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,8976 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 36157552. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, виданий 20 березня 2018 року, видавник ФГ «Баворовського». Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії до 20 березня 2028 року з правом пролонгації. Відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар: ФГ «Баворовського», код ЄДРПОУ: 25346403, орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Опис об`єкта іншого речового права: право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 (орендодавець) передала в оренду ФГ «Баворовського» (орендарю) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великогаївської сільської територіальної громади (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га. Строк дії договору встановлено до 20 березня 2028 року.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 передала, а ФГ «Баворовське» прийняв земельну ділянку, що відповідає таким ознакам: місцезнаходження земельної ділянки: Великогаївська сільська територіальна громада (село Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області; розмір земельної ділянки: 1,9000 га; кадастровий номер 6125282300:01:001:0180; цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний акт є невід`ємною частиною договору оренди землі.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року з кадастровим номером - 6125282300:01:001:0180 та акту приймання - передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23) зазначено, що:

«У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

[…] У справі, що переглядається: […] оскільки договір оренди землі від 22 квітня 2014 року є неукладеним, обставини, які свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні, тому апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ «Баворовського» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивувавши його тим, що договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі спірної земельної ділянки вона не підписувала, що підтверджується висновком експертизи, тому вважала спірний договір неукладеним;

ФГ «Баворовського» у відзиві на позовну заяву зазначило, що на виконання умов договору оренди спірної земельної ділянки в рахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в розмірі 9 560,00 грн, у 2019 році - 9 560,00 грн, у 2020 році - 5 600,00 грн;

при задоволені позову суди не перевірили, чи виконувався оспорюваний договір обома сторонами (зокрема, чи користувався орендар майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі). Суди залишили поза увагою, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, кваліфікація договору як неукладеного виключається. Таким чином, суди зробили передчасний висновок про те, що оспорюваний договір є неукладеним, тому оскаржувані рішення слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судового збору

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасувати.

Справу № 607/16519/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук